На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Позакласна робота з технки, як один з основних шляхв пдвищення ефективност формування знань та умнь школярв. Особливост творчої технчної дяльност для всебчного розвитку особистост. Аспекти органзацї роботи шкльного радотехнчного гуртка.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Педагогика. Добавлен: 24.09.2010. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
Методичне забезпечення занять шкільного радіотехнічного гуртка
ДИПЛОМНА РОБОТА

ВСТУП

Становлення України як економічно міцної європейської держави вимагає інтенсифікації виробництва за рахунок його інтелектуалізації. За таких умов, пріоритетного значення набуває проблема формування у молоді готовності до використання досягнень науково-технічного прогресу, зокрема в галузі новітніх інформаційних технологій, особливо - сучасних технологій роботи в локальних мережах ЕОМ та в глобальних телекомунікаційних мережах, залучення її до винахідницької та раціоналізаторської діяльності.

Усе це вимагає якісної реорганізації як загальноосвітньої так і професійної підготовки молоді, істотного підвищення рівня та якості навчання. Зараз, в освітній політиці, намітилась тенденція до підсилення індивідуального підходу, розвитку творчих здібностей майбутніх спеціалістів, опираючись, насамперед, на їх самостійну роботу, активні форми та методи навчання: дискусії, моделювання виробничих ситуацій тощо. Підвищується роль процесу творчої технічної діяльності у формуванні особистості, здатної в майбутньому, до високопродуктивної технікоємкої виробничої діяльності.

Технічна творчість в Україні має свою історію. Бурхливий розвиток промисловості в Європі, у минулому столітті, не оминув і українських земель. Потреба в інженерно технічних фахівцях спонукала до відкриття технічних шкіл - ремісничих та інженерних (у Львові з 1844 р., у Києві з 1848 р.). Фахівці гуртувалися у технічні спілки. У 1877 р. у Львові виникло Технічне товариство, яке у 1908 році за ініціативою інж. Л. Левинського переросло у “Всеукраїнське технічне товариство”. З 1904 року у Львові діяло «Товариство прихильників української науки, літератури і штуки». Починаючи з 1929 року активно працювала Науково-технічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка. У Харкові й Києві в 1921-23 рр. створено Всеукраїнську асоціацію інженерів.

Усі ці інституції вважали за потрібне, через видання різноманітних часописів, зокрема “Технічні вісті” (Львів, 1908 р.), “Науково-технічний вісник” (Киів), “Життя і знання”, “Господарсько-кооперативний часопис”, науково-популярне видання “Самоосвіта”, формувати українську технічну термінологію, “поширювати технічне шкільництво та популяризацію технічних знань”

Проблема розвитку творчого потенціалу особистості знайшла своє відображення у дослідженнях багатьох психологів та педагогів. Зокрема психологічні аспекти творчої діяльності висвітлено в працях Л.С.Виготського, Т.В.Кудрявцева, О.М.Леонтьєва та ін.

Педагогічні та дидактичні аспекти розвитку творчих здібностей учнів знайшли своє відображення в роботах Г.С.Альтшуллера, В.Г.Розумовського, Ю.С.Столярова, Д.О.Тхоржевського та ін.

Політехнічне навчання учнів вимагає розвитку пізнавального інтересу, технічного мислення, елементів конструкторсько-технологічних знань та умінь. Працюючи над об'єктами конструювання, учні засвоюють принципи їх роботи, поглиблюють свої знання з фізики, математики, набувають навичок в читанні креслень, складанні ескізів, плануванні технологічного процесу та організації творчої діяльності.

Позакласна робота учнівських об'єднань в галузі техніки, технічної творчості є логічним продовженням та доповненням їх освітньої діяльності започаткованої на уроках, зокрема на уроках трудового навчання. Це сприяє поглибленню знань школярів в галузі технічних наук, виробленню цінних практичних умінь та навичок, виховує дисциплінованість та культуру праці.

Зусиллями багатьох педагогів-дослідників, дидактів, вчителів-практиків ще радянської доби накопичено певний досвід роботи з юними техніками, визначено організаційні форми навчально-виховного процесу, розроблено методичні основи занять з учнями середнього та старшого шкільного віку з різних напрямків технічної творчості.

Разом з тим, оновлення змісту навчання, вимог до якості загальноосвітньої підготовки молоді, якісні зміни (спричинені розвитком науково-технічного прогресу), що відбуваються в житті суспільства, вимагають розвитку і вдосконалення процесу технічної творчості учнів. Це зумовило вибір теми нашого дослідження “Методичне забезпечення занять шкільного радіотехнічного гуртка (розділ “ Елементи цифрової техніки”)”.

Об'єкт дослідження - позакласна робота з технічної творчості в загальноосвітніх школах.

Предмет дослідження - науково-методичні основи організації занять шкільного радіотехнічного гуртка.

Мета роботи полягає у розробці методичного забезпечення до вивчення розділу “Елементи цифрової техніки” на заняттях шкільного радіотехнічного гуртка.

Завдання дипломної роботи.

проаналізувати педагогічну, методичну, науково-популярну та спеціальну літературу з питань організації творчої технічної діяльності школярів;

вивчити теоретико-педагогічні підходи стосовно організації і функціонування технічних гуртків (радіоелектронний напрям) та розробити модель процесу вивчення розділу “Елементи цифрової техніки” на заняттях шкільного радіотехнічного гуртка;

спроектувати та виготовити електронний прилад на базі цифрових логічних елементів;

підготувати методичні рекомендації керівникам гуртків щодо організації навчально-виховного процесу.

Практичну значущість роботи вбачаємо в тому, що на основі узагальнень, отриманих внаслідок аналізу психолого-педагогічної, методичної та спеціальної літератури, власного досвіду роботи підготовлено методичні рекомендації стосовно вивчення розділу “Елементи цифрової техніки” в процесі занять шкільного радіотехнічного гуртка; на основі розроблених критеріїв щодо відбору об'єктів конструювання, запропоновано для повторення ряд практичних радіоелектронних схем; спроектовано та виготовлено електронний прилад («Фототир»)

Вважаємо, що дана робота буде корисною для вчителів шкіл, працівників позашкільних навчальних закладів, всіх тих, хто займається проблемою підготовки молоді до творчої технічної діяльності.

Розділ 1. ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ТЕХНІКИ, ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ ШКОЛЯРІВ
1.1 Особливості творчої технічної діяльності та її значення для всебічного розвитку особистості
В педагогічній науці розвитку творчих здібностей дитини приділено особливу увагу. Поряд з численними статтями та методичними рекомендаціями існують і фундаментальні дослідження в яких проаналізовано філософський, психолого-педагогічний та фізіологічний аспект творчості.
Для педагогічної практики особливе значення має константація того, що розвиток творчих здібностей особистості неможливий без засвоєння творчого досвіду попередників. Оволодіння цим досвідом, на відміну від засвоєння інших елементів культури, передбачає обов'язкове залучення учнів до практичної діяльності; і ця діяльність, особливо в початках, повинна носити здебільшого відтворювальний, репродуктивний характер. З цього приводу відомий російський педагог С.І.Гессен застерігав: «Вимога точного виконання заданого, «чистоти роботи» є необхідною умовою кожного уроку. Передчасне перетворення уроку в творчість, призводить не до виховання творців, а до виховання дилетантів, що задовольняються розпливчатістю контурів, наближеністю виконання завдання, яка закриває усі вірогідні шляхи до дійсної творчості». І далі «…передчасно перетворившись у творчість вона вироджується у практику поверхневого дилетантизму, виховує невігластво в роботі замість творчості…».
Навчання творчості, виховання в школярів рис творчої особистості є складною, багатоступеневою та багатовекторною проблемою. Будь-яка творчість грунтується як на вроджених так і набутих якостях людини - уяві, загальних та специфічних здібностях, інтуїції, набутому досвіді, знаннях та уміннях.
Працюючи над проблемою виховання творчих потенцій особистості відомий український педагог В.О.Сухомлинський добивався того, щоби думка не лише збуджувала уяву дитини, але, образно кажучи, була на кінцях її пальців. Багаторічна робота з дітьми навела вченого на думку про те, що існує пряма залежність між «діями руками і думкою» людини. «Думка удосконалює трудовий процес, а рука розвиває розум, сигналізуючи йому про тонкощі виконуваної дії. Однак таку функцію виконує не будь-яка праця, а, насамперед, складна, творча праця, в процесі якої проявляється здатність до вдумливого аналізу фактів, явищ, причинно-наслідкових зв'язків та закономірностей».
Досвід роботи передових шкіл, численні педагогічні дослідження та спостереження свідчать про те, що підготовка учнів до творчої технічної діяльності, під час їх навчання в школі, цілком можлива. Технічна творчість дітей має багато спільного з технічною творчістю дорослих і разом з тим характеризуватися своїми особливостями.
Вивчаючи сам процес технічної творчості, вчені поділяють його на окремі етапи. Так, французький психолог Ж.Рібо виділяв у процесі творчості три фази: визрівання ідеї, відкриття або винахід і перевірку. Інженер П.К.Енгельмейєр виділяв у технічній творчості стадії інтуїтивного проблиску ідеї і усвідомлення її винахідником, створення плану або схеми винаходу та ремісничу стадію його втілення.
Більш розгорнуту схему етапів винаходу запропонував американський психолог Росмен. Він виділяв сім етапів винаходу: 1) розуміння потреби винаходу; 2) аналіз цієї потреби; 3) ознайомлення із наявною інформацією; 4) формулювання усіх існуючих об'єктивних розв'язків; 5) їх критичний аналіз; 6) зародження ідеї нового винаходу; 7) експериментальна перевірка.
Російський психолог П.М.Якобсон у книзі "Процес творчої роботи винахідника" запропонував виділити такі стадії процесу винаходу: 1) період інтелектуальної творчої готовності; 2) усвідомлення потреби; 3) зародження ідеї - формулювання завдання; 4) стадія пошуків розв'язання; 5) отримання принципу винаходу; 6) перетворення принципу у схему; 7) стадія технічного оформлення (креслення, розрахунки, модель, перевірка винаходу).
Близьку до цього аналізу схему етапів винаходу, запропонував С.М. Василейський.
І. Попередня фаза: 1) усвідомлення потреби; 2) бажання її матеріального втілення; 3) формулювання завдання винаходу.
ІІ. Центральна фаза: 1) пошуки розв'язання; 2) отримання принципу рішення ; 3) початкове науково-технічне та економічне обгрунтування проекту винаходу; 4) початкова практична реалізація проекту (побудова моделі).
ІІІ. Заключна фаза: 1) більш детальне технічне та економічне обгрунтування проекту; 2) виготовлення робочих креслень; 3) виготовлення експериментального зразка винаходу.
Г.С. Альтшулер у своїй книзі "Как научиться изобретать" формулює три основні стадії творчості винахідника: аналітична, оперативна та синтетична.
Аналітична стадія творчості винахідника - це ланцюжок логічних операцій, в якому прослідковується чітка закономірність чергування деяких ланок. Ця стадія умовно поділена на п'ять етапів: 1) формулювання завдання; 2) представлення ідеального кінцевого результату; 3) визначення реально можливих перешкод в процесі конструювання (віднайдення протиріччя); 4) знаходження причини виникнення протиріч; 5) визначення умов, за яких можливе їх подолання.
Після аналітичної, настає оперативна стадія творчого процесу. Суть її полягає в усуненнні протиріч (адміністративних, технічних, фізичних) шляхом внесення змін в об'єкт. Характерним, для цієї стадії, є творчий пошук, який, на думку Г.С.Альтшулера, у загальному, вигляді повинен проходити однаково практично для усіх випадків: І) перевірка можливих змін у самому об'єкті ( машині, технологічному процесі). Це, насамперед, зміна розмірів, форми, матеріалу, компоновки складових частин та ін.; 2) перевірка можливості поділу об'єкта на незалежні частини; 3) перевірка можливості змін параметрів зовнішнього середовища (температури, тиску, вологості, запиленості, освітленості та ін.); 4) перевірка можливості змін у суміжних (таких, що працюють спільно з даним об'єктом) об'єктах; 5) дослідження прообразів об'єкту конструювання з інших галузей техніки ; 6) дослідження прообразу технічного об'єкту в природі; 7) повернення, в випадку необхідності, до вихідного стану завдання та уточнення його умов.
Остання, заключна сгадія творчого процесу - синтетична. Тут винахідник прагне до узагальнень та пошуку нових об'єктів, куди б можна було трансформувати його творчі доробки.
Аналізуючи наведені (різними авторами) приклади умовного поділу процесу творчої технічної діяльності можна знайти в них багато спільного. Зокрема, усі вони виділяють три найважливіші складові етапу творчого процесу: 1) усвідомлення потреби в створенні нового; 2) робота над матеріалізацією задуму; 3) реалізація.
Отже, у загальному вигляді, процес технічної творчості уявляється більшості дослідникам практично однаковим. Разом з тим, коли йдеться про деталізацію вказаних етапів творчого процесу, то тут має місце деяка розбіжність. Висновки вчених відображають не стільки послідовність етапів творчої діяльності, скільки логіку, у якій вона повинна проходити. На практиці, здебільшого, творчі процеси відображають типологічні та індивідуальні особливості самого винахідника.
Розглянувши суть процесу творчої технічної діяльності у трактуванні психологів, перейдемо до питання, якого характеру трудову діяльність слід відносити до технічної творчості. Зазначемо, що під даним поняттям розуміють цілеспрямовану діяльність людини, яка завершується створенням чогось нового, що має суспільну цінність. Сюди можна віднести роботу над удосконаленням знарядь праці, технологічних процесів, планування праці тощо.
Як показують дослідження І.І.Смагіна, для творчої технічної діяльності дітей характерні ті самі закономірності, що й для дорослих людей, а саме: 1) усе, що створюється дітьми, незалежно від суспільного значення наслідків праці, є результатом копіткої напруженої діяльності; 2) творча діяльність дітей наближена до творчої діяльності дорослих й за значенням основних психічних компонентів; 3) для творчої діяльності дітей характерні ті ж самі етапи, що й для творчості дорослих.
Разом з тим, вивчення наслідків творчої праці учнів показує, що творча діяльність дітей має ряд особливостей.
Створювані продукти дитячої праці, здебільшого, не є новими для суспільства; вони є новими лише для самих дітей. Отже, таке нове має суб'єктивний характер. Проте, з точки зору психологічної науки, праця учнів не позбавлена творчого характеру, оскільки в процесі праці учні відкривають для себе елементи чогось нового, раніше їм невідомого. Це принциповий момент, оскільки для розвитку творчих здібностей учнів характер новизни (об'єктивний чи суб'єктивний) не має особливого значення.
Навчальний характер творчої технічної діяльності дітей висуває на перший план не результати , а лише підготовку школярів до цієї діяльності в майбутньому. Тому основною метою творчої діяльності учнів є набуття ними досвіду практичної роботи з конструювання технічних об'єктів.
Творча діяльність учнів відзначається невисоким рівнем самостійності.
Все це наштовхує на думку, що творча технічна діяльність дітей є можливою за умови систематичного та цілеспрямованого педагогічного впливу. При цьому потрібні певні умови:
1. Створення необхідної обстановки для самостійних дій учнів у процесі праці.
Відоме положення про те, що формування всіх якостей та властивостей особистості відбувається в процесі діяльності, повною мірою стосується і розвитку творчих сил та здібностей. При цьому трудова діяльність повинна забезпечувати досить високий рівень інтелектуальної активності. Ця теза передбачає можливість самостійності учнів у процесі праці. На заняттях у навчальних майстернях дане завдання може бути успішно розв'язане під час виконання трудових завдань, де відсутня регламентація дій учнів.
2. Підведення учнів до творчої ідеї.
В умовах практичної діяльності людей у сфері матеріального виробництва творча ідея виникає під впливом запитів громадського життя, вимог часу. В умовах роботи шкільної майстерні (на уроках трудового навчання, заняттях технічних гуртків) потребу в творчості, в намаганні критично оцінювати та якісно перетворювати (удосконалювати) навколишні предмети необхідно виховувати, використовуючи при цьому весь набір педагогічного інструментарію починаючи від створення проблемних ситуацій, психологічного тренінгу типу «Ви це можете. Вам це під силу» і закінчуючи безпосередньою участю школярів над практичною реалізацією проекту. При цьому рівень самостійності учнів повинен бути якомога вищим.
3. Застосування різних педагогічних прийомів стимулювання інтелектуальної активності учнів при виконанні ними завдань творчого характеру.
Вивчення трудової діяльності учнів на уроках праці показало, що при дотриманні зазначених вище умов, рівень активності учнів не завжди буває однаковим, оскільки вони не в однаковій мірі мобілізують свої психофізіологічні потенції для розв'язання завдань творчого характеру. Зокрема, учні середнього шкільного віку ще легко переключають свою увагу з одного предмета на інший, їх вольові дії імпульсивні, інтереси не досить стійкі. Все це позначається на їхній діяльності. Застосування спеціальних педагогічних прийомів сприяє тому, що ці учні з більшим інтересом виконують завдання, стають уважнішими під час роботи, більше зусиль докладають для подолання труднощів, що виникають у процесі праці. Внаслідок цього і результати роботи стають значно кращими.
Вже говорилось про значення технічної творчості для підвищення продуктивності праці, а значить і для підвищення рівня добробуту членів суспільства. Технічна творчість у цьому аспекті має надзвичайно велике значення. Проте не менш важливе значення має вона і для всебічного розвитку підростаючого покоління. У процесі технічної творчості створюються умови для формування тих якостей характеру, що мають, вирішальне значення у становленні особистості.
Необхідною умовою розвитку технічної творчості дітей є формування в них таких психологічних та інтелектуальних якостей, які дають людині можливість швидко орієнтуватися в умовах сучасної техніки. У процесі творчої діяльності важливу роль відіграють і пізнавальні процеси, і потреби, і почуття, і вольові дії.
Пізнання починається з відчуття та сприйняття, розвиток яких дає можливість відображати предмети та явища реальної дійсності у всій їх повноті та точності. У процесі технічної творчої діяльності в учнів виробляється вміння акцентувати увагу на окремих якостях та властивостях матеріалів, сприймати конструктивні особливості деталей, вузлів та виробів у цілому.
Виконуючи окремі операції з монтажу, налагодження, випробування виробів в учнів виробляється вміння правильно оцінювати просторові відношення лінійних розмірів геометричних фігур та тіл, що є важливим компонентом технічної діяльності учнів.
Спостережливість - одна з основ творчої діяльності. Учні привчаються закріплювати результати спостережень у формі короткого запису, схеми, малюнка, що допомагає краще зосереджувати увагу, підвищує почуття відповідальності, привчає до точності та самоконтролю.
У процесі технічної творчості розвивається увага учнів, оскільки їм доводиться планувати технологічний процес, проектувати як окремі деталі так і вузли виробу, їх взаємодію під час складання та налагоджування. Планування та виготовлення виробів підвищеної складності потребують особливої концентрації уваги з боку учнів. Концентрована увага необхідна, наприклад, під час складання робочих креслень, розмічання, тощо. В інших випадках, навпаки, важливо вміти розподіляти увагу між кількома об'єктами, предметами та явищами (випробовування моделей, перевірка роботи складного приладу, де необхідно стежити одночасно як за роботою цілого виробу так і його частин). Виконання деяких робіт потребує систематичного переключення уваги, наприклад, під час випробування керованих моделей, градуювання приладів, виконання лабораторних робіт та ін.
Надзвичайно велике значення для технічної творчості має стійкість уваги. Важливо, щоби учень зміг зберегти концентрацію своєї уваги до кінця виконання роботи, не відволікаючись сторонніми враженнями. Отже, учні вчаться вмінню своєчасно концентрувати, розподіляти та переключати увагу, зберігаючи її сталість, тобто вчаться володіти нею.
У процесі творчої технічної діяльності можна створити спеціальну обстановку навчання, викликати інтерес та прагнення учнів удосконалювати свою діяльність. Позитивні емоціональні реакції морального або естетичного характеру благотворно впливають на хід та результати навчального процесу. В ході тривалих занять вони можуть перетворюватись на сталі почуття, риси особистості. У процесі технічної творчості створюються умови для формування вольових якостей учнів, оскільки останнім доводиться зустрічатись з новими незвичайними умовами праці, з великими труднощами в роботі, терпіти часті невдачі в процесі виготовлсння та налагодження виробів. Роботу, як правило, доводять до завершення лише ті учні, які мають достатню силу волі, вміють терпляче, наполегливо добиватися своєї мети, долати труднощі в роботі, не пасують перед невдачами.
Особливе місце й роль у творчості учнів належить технічному мисленню. Як вказує ряд дослідників воно спрямоване на пізнання технічних та технологічних явищ і процесів, на пізнання суттєвих зв'язків між ними. Для технічного мислення характерні такі якості, як гнучкість, оперативність, активність у розв'язанні ряду спеціальних питань. Людина з розвиненим технічним мисленням володіє системою узагальнених знань, навичок, розуміє технічні взаємозв'язки конструкцій, функції окремих деталей. Учні, котрим притаманний технічнй спосіб мисленням, можуть легко читати креслення, визначаючи при цьому кількість деталей, з яких складається виріб. Знаючи властивості оброблюваних матеріалів, вони вміють вибирати такі з них, які найбільше відповідають технічним умовам.
Під час обговорення конструктивного вирішення технічного об'єкту чи його складових, учні вчаться критично аналізувати процес і результати своєї праці, бачити позитивне й негативне. Так виховується вимогливість, принциповість, критичність та інші риси сучасної людини.
Творча технічна діяльність має неабияке значення для вироблення естетичних смаків школярів. Естетичний аспект творчості, як і будь-якої іншої діяльності, має безпосереднє відношення до її якості й ефективності. Естетика допомагає учням відчувати красу й досконалість виробу, пропорції основних його частин, гармонію форм і ліній, формує в учнів культуру трудових дій.
Розвивати естетику праці, формувати в учнів позитивне ставлення до процесу праці та її результату - це вимога часу, вимога соціального прогресу.

1.2
Завдання та основні форми організації позакласної роботи з технічної творчості

Головною метою позакласної та позашкільної роботи в усіх її формах є залучення учнів до активної участі у суспільно-корисній діяльності, стимулювання їх самостійності, ініціативи, розвиток індивідуальних інтересів, нахилів, здібностей.

Займаючись в технічних гуртках, учні навчаються конструювати, розробляти технологічні процеси, виготовляти різноманітні технічні об'єкти. Аналогічна робота, щоправда, проводиться й на уроках трудового навчання, однак тут учитель обмежений часом, змістом та обсягом навчальної програми. На заняттях гуртка створюються більш сприятливі умови для виявлення ініціативи учнів. Гуртковій роботі учень може приділити значно більше часу; тут створюються більш сприятливі умови для практичного застосування знань та умінь. Досвід показує, що учні, працюючи в гуртках, надзвичайно захоплені своєю діяльністю, не шкодуючи часу вони здатні приймати й матеріально втілювати оригінальні рішення. Свідченням цьому є виставки технічної творчості, котрі періодично організовують міські та районні загальноосвітні навчально-виховні заклади.
Працюючи в гуртках учні набувають певних теоретичних знань та практичних умінь. Безперечно, у більшості випадків, ці знання та вміння пов'язані з тими, котрі набувають учні в процесі вивчення шкільних навчальних дисциплін, зокрема на уроках трудового навчання, проте тут вони якісно доповнюють, поширюють та поглиблюють їх. В окремих випадках досягається безпосередня наступність між трудовим навчанням та позакласною роботою. Наприклад, під час занять технічних гуртків з столярної, слюсарної та швейної справи, з електромонтажних робіт і обробки матеріалів на верстатах учні закріплюють свої знання та вміння набуті на уроках трудового навчання. Буває і так, що зв'язок між трудовим навчанням та позакласною роботою відбувається більш опосередковано. Тобто знання отримані на уроках є лише відправним пунктом в освоєнні більш складних питань передбачених програмою гуртка. Наприклад, займаючись авіамоделізмом чи судномоделізмом, працюючи над створенням радіотехнічних пристроїв учні використовують свої знання з елементів машинознавства, електротехніки, обробки матеріалів (яких вони набули на уроках трудового навчання), як відправні, в освоєнні нових, більш специфічних.
Тому позакласну роботу не слід розглядати лише як продовження роботи започаткованої на уроках. Вона може виходити за межі освітніх предметів, передбачених навчальним планом школи. У зв'язку з цим створюються додаткові умови для розширення уявлень учнів про основи сучасного виробництва. У цьому аспекті, особливу увагу заслуговують виробничі екскурсії. Усі промислові підприємства, мають багато спільного в організації виробництва. Разом з тим вони можуть мати зовсім різне устаткування і технологію залежно від характеру продукції, ії кількості. Тому чим ширше учні ознайомлюються з роботою промислових підприємств, тим краще виконується завдання їх політехнічної освіти.
Позакласну роботу будують за принципами, до певної міри відмінними від принципів організації роботи в класі. До таких принципів належать добровільність, самодіяльність та колективність.
Участь у позакласній роботі не є обов'язковою. Тут займаються учні, які виявили бажання глибше вивчити той чи інший навчальний предмет, детальніше ознайомитися з певною галуззю народного господарства. Тому при визначенні змісту позакласної роботи велику увагу слід приділяти індивідуальним нахилам учнів. Тільки в такому випадку можна забезпечити результативність її функціонування , високу активну участь школярів.
Саме на врахуванні особистого інтересу учнів ґрунтується і другий принцип позакласної роботи - самодіяльність. Дуже часто учні приходять у гурток із своїми планами, намірами, самі пропонують об'єкт роботи, над яким хотіли б працювати. Звичайно, слід по можливості задовольняти бажання учнів, проте не варто забувати, що учні, особливо середнього шкільного віку, не завжди здатні об'єктивно оцінити свої можливості. Як свідчать результати педагогічних спостережень, світоглядні пізнання підлітків хоч і досить обширні, проте характер їх (змістова наповненість) є поверхневим. Часто школярі (не підозрюючи цього) готові братися за роботу, яка їм не під силу. Тому завдання вчителя (керівника гуртка) допомогти учням правильно дібрати об'єкт роботи, який відповідав би їх бажанням і водночас був посильним для практичного виконання.
Як правило, робота над проектуванням та виготовленням відносно складних технічних об'єктів (діючі моделі літаків, макети-копії суден, радіоелектронні автоматичні пристрої та ін.), викликає у школярів більшу захопленість та зацікавленість. Щоб зробити можливим виготовлення складних об'єктів у процесі гурткових занять, останні повинні грунтуватися на колективній діяльності учнів. Іншими словами, обсяг робіт, пов'язаний з виготовленням об'єкту підвищеного рівня складності, повинен бути доручений для виконання групі учнів відповідно до їх побажань та здібностей. Це сприятиме згуртуванню колективу, виховує почуття взаємоповаги, відповідальності за доручену справу.
Систематична та цілеспрямована робота з юними техніками в позаурочний час, розвиток їх внутрішніх творчих потенцій можливі лише при вдалому використанні та поєднанні відповідних форм організації цієї роботи. При цьому, обов'язково, слід враховувати специфіку кількісного та вікового складу учнів, стан матеріальної бази, кваліфікацію педагогічних кадрів тощо.
Розрізняють три основні форми організації позакласної роботи: масову, групову та індивідуальну.
До масової форми відносять такі заходи, які охоплюють значну кількість учнів. Це, насамперед, виставки, лекції і доповіді, виробничі екскурсії, тематичні вечори та ін.
Найхарактернішою ознакою групової форми організації позакласної роботи є гурток - добровільне об'єднання учнів, які проявляють підвищений інтерес до певного виду науково-практичної діяльності. Основу роботи такого об'єднання складає колективне вивчення питань проектування та конструювання технічних об'єктів, експериментування, раціоналізаторська діяльність. Гурток може бути поділеним на підгрупи (бригади), в яких учні працюють над вирішенням споріднених завдань. В окремих випадках виникає потреба самостійної роботи учнів (підготовка доповіді, реферату). Це і є індивідуальна форма організації позакласної роботи.
Безперечно, такий поділ форм організації позакласної роботи є дещо умовним, оскільки на практиці всі вони перебувають в тісному взаємозв'язку, взаємодоповнюють, підсилюють та збагачують цілісний процес навчально-виховної роботи школи.
Характеристика діяльності основних видів технічних гуртків.
Загальнотехнічні гуртки. Основним видом трудової діяльності учнів є виготовлення широкого спектру саморобок (починаючи від іграшок та нескладних моделей-прототипів технічних об'єктів до виробів чисто практичного призначення - совки, дитячі стільчики тощо). Об'єм теоретичних знань, отримуваний гуртківцями, здебільшого, обмежений відомостями необхідними для виконання практичних робіт. Основним конструкційним матеріалом, з яким доводиться працювати гуртківцям є деревина, листовий матеріал, дріт. Школярі виконують столярні та слюсарні роботи, користуючись ручними інструментами.
Гуртки технічного моделювання. Діяльність учнів в цих гуртках зводиться до побудови моделей відповідних технічних об'єктів (літаків, машин, кораблів), починаючи з виготовлення елементарних моделей згідно інструкції. Тут гуртківці отримуюють початкові уявлення про відповідні галузі техніки, фізичні основи роботи технічних пристроїв, конструкційні матеріали. Школярі набувають практичних умінь у виконанні розрахунково графічних, монтажно-налагоджувальних, регулювальних, оздоблювальних робіт, у вирішенні конструкторсько-технологічнмх завдань.
Конструкторсько-спеціалізовані гуртки (електро-, радіотехнічні, промислової автоматики). На заняттях, гуртківці отримують початкові знання з електроніки, радіотехніки, поглиблюють знання фізичних та технічних основ радіозв'язку, отримані під час вивчення шкільного курсу фізики, набувають певних практичних умінь розрахунку та монтажу електричних кіл, складання електро- і радіосхем, обробки конструкційних матеріалів. Гуртки по створенню діючих технічних пристроїв. Об'єм набутих тут старшокласниками теоретичних знань та практичних умінь сприяє успішному виконанню робіт, повязаних з побудовою функціонально діючих технічних об'єктів. Тому поряд з проектними, розрахунково-графічними та іншими видами конструкторських робіт, великої питомої ваги набувають технологічні, монтажно - складальні, налагоджувальні операції, експлуатаційні випробування. Учні знайомляться з основами дизайну в технічному конструюванні, вимогами ергономіки до технічних об'єктів та ін.
Навчально-технічні гуртки. Трудова дільність гуртківців спрямована на проектування технічних пристроїв які сприяють підвищенню ефективності та якості навчання - це, насамперед, тренажери, контролюючі прилади, екзаменатори та ін. Школярі набувають певних раціоналізаторських знань та умінь, досвіду удосконалення навчальних посібників.
Гуртки виробничих професій (слюсарів, токарів, фрезеровщиків). Основним видом діяльності гуртківців є вивчення виробничої техніки, оволодіння новаторськими прийомами обробки матеріалів, впровадження наукової організації праці на робочих місцях. Гуртківці детальнo ознайомлюються з широким колом вимірного та різального інструменту, особливостями конструкційних матеріалів, основами машинознавства, теорією різання матеріалів; набувають відповідних умінь та навичок, вчаться творчо їх використовувати,
Гуртки художньо-технічного конструювання. Для цих гуртків характерна єдність технічного і естетичного компоненту творчої діяльності учнів. Поряд з вивченням основ дизайну школярі набувають знань про властивості матеріалів, способи їх обробки та оздоблення.
Безумовно, наведена класифікація не претендує на повне охоплення всіх видів існуючих технічних гуртків. Однак, вона відображає основні напрямки у розвитку технічної творчості школярів, визначає зміст роботи окремих гуртків, сприяє максимальному узгодженню змісту цієї роботи з шкільною програмою трудового навчання.
У системі позакласних занять, в області техніки, значне місце відводиться масовим заходам, як ефективній формі впливу на широку аудиторію учнів з метою розвитку у них пізнавального інтересу до техніки, технічної творчості. Традиційними вже стали доповіді, повідомлення, вечори, зустрічі, на яких обговорюються питання використання техніки в умовах сьогодення, необхідність її розвитку та вдосконалення виробничих процесів; проблеми екології, відновлювальних та невідновлювальних джерел енергії тощо. Всі ці заходи, здебільшого, супроводжуються демонстрацією (виставкою) учнівських робіт з технічного конструювання, екскурсіями на виробничі підприємства.
Все це сприяє активному залученню широкого кола учнів до творчої технічної діяльності.
Можливість широкого вибору форм позакласної роботи з техніки дозволяє у різних умовах і різними засобами вирішувати багатоцільові та багатоаспектні навчально-виховні завдання.
Таким чином творчу технічну діяльність учнів слід розглядати не як самоціль, а як один із способів підвищення ефективності навчально-виховного процесу школи.
Головна роль в організації та проведенні позакласної роботи з техніки належить учителю трудового навчання. Успіх, у цій ділянці навчально-виховного процесу школи, великою мірою залежить від рівня його фахової підготовки, організаторських здібностей, вміння захопити учнів, дохідливо пояснити суть проблеми, навчити працювати з літературою, допомогти кожному визначити головний напрям роботи та ін
Розглянуті методичні прийоми і форми організації позакласної роботи, у своїй сукупності, сприяють активному залученню школярів до різних видів технічної творчості, створюють добрі передумови для надання їй суспільної значимості та виробничої скерованості.
Розділ 2. ОКРЕМІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ШКІЛЬНОГО РАДІОТЕХНІЧНОГО ГУРТКА
2.1 Місце розділу «Елементи цифрової техніки» в програмі радіотехнічного гуртка, та методичні рекомендації щодо його вивчення
З огляду на те, що цифрова обробка інформації практично вже стала основною складовою роботи пристроїв не лише електронної автоматики, але й усієї радіоелектронної апаратури, ця тема набуває особливого значення. Ознайомлення з основами роботи цифрових електронних пристроїв, з фізичною суттю процесів, що проходять при цьому, слід проводити в школі на уроках математики, фізики, інформатики, трудового навчання. Особливої уваги, в реалізації цього завдання, заслуговують шкільні технічні гуртки і, насамперед, гуртки радіоелектронного напрямку. Саме тут, на наш погляд, найбільш невимушено (нагадаємо, що гурток є добровільним об'єднанням учнів за інтересами) проходитиме засвоєння азів роботи цифрової техніки, набуття практичних умінь з конструювання цифрових електронних блоків.
Аналіз існуюючих програм технічних гуртків радіоелектронного напрямку показує, що усі вони, без винятку, передбачають вивчення вказаного розділу. Кількість годин - залежить, насамперед, від специфіки гуртка і становить 8-40% від загальної кількості. При цьому, співввідношення годин, відведених на теоретичні та практичні заняття становить 1 до 2. Це свідчить про відносну складність теми та неможливість її опанування без знання теоретичних основ функціонування цифрової техніки. Тому програми передбачають, насамперед, ознайомлення учнів з основами математичної логіки, двійковою системою числення, різновидами логічних операцій та їх технічною реалізацією, принципом роботи логічних елементів І, АБО, НЕ, їх електричними і часовими параметрами, навантажувальною здатністю тощо.
Рис. 1. Логічні елементи на комутаційних пристроях:
а, б - таблиця істинності елемента І; елемент І;
в, г - таблиця істинності елемента АБО; елемент АБО;
д, е - таблиця істинності елемента НЕ; елемент НЕ.
В процесі вивчення розділу, особливу увагу слід приділити логіці обробки інформації функціональними вузлами, практиці отримання синтезу електронних схем на основі законів алгебри логіки, набутті практичних умінь роботи з інтегральними схемами.
Наявність великого числа функціональних вузлів цифрової техніки, необхідність послідовного та глибокого вивчення принципу їх роботи вимагає від керівника гуртка не лише ретельного планування, а й визначення найбільш доцільних форм та метотів проведення гурткових занять.
Підвищити ефективність навчального процесу, надати йому більшої динамічності та колоритності можна за умови добре продуманої та організованої дослідно-експериментальної роботи гуртківців. Пояснення логічних операцій доцільно супроводжувати їх моделюванням на основі коммутаційних пристроїв (кнопок та вимикачів), ввімкнених у найпростіше электричне коло (рис.1).
Це необхідно, насамперед, для того, щоб учні краще зрозуміли зв'язок між математичним описом логічної послідовності і його електричним еквівалентом, засвоєли принцип побудови таблиці істинності.
В аналогічній послідовності слід будувати процес вивчення законів алгебри логіки. Тут доцільно подати спрощений алгоритм синтезу однотактних автоматів, вказати на потребу мінімізації їх структурної формули. Практичну частину заняття слід присвятити синтезу схем найпростіших автоматів та їх реалізації на комутаційних пристроях.
В ході вивчення елементів цифрової техніки, доцільно ознайомити гуртківців з історією виникнення цифрової електроніки, перспективах розвитку елементів цифрової електроніки, основних факторах, що стимулюють цей розвиток.
При вивченні кожної підгрупи цифрових ІС необхідно, після пояснення теоретичного матеріалу, проводити лабораторну роботу, спрямовану на закріплення отриманих знань та фронтальну практичну роботу з застосуванням ІС досліджуваних функціональних підгруп та видів.
При проведенні лабораторних та практичних робіт доцільно використовувати спеціальні модулі, призначені для імітації логічних рівнів вхідних сигналів та забезпечення візуального контролю за станом виходів цифрових ІС.
Модуль СЛР - статических логічних рівнів (рис.2), у початковому стані, має рівні логічного 0 на виходах XI, ХЗ, Х5, Х7 та рівні логічної 1 на виходах Х2, Х4, Х6, Х8. При замиканні контактів кнопок SВ1--SВ4 стани виходів змінюються на протилежні. При їх розмиканні - на виходах ХІ-Х8 відновлюються вихідні стани. У модулі використано малогабаритні кнопки типу КМТ-1.
Рис. 2

Рис. 3

Модуль ГОІ - генератор одиничного імпульсу (рис.3) - виробляє одиночний імпульс позитивної (вихід XI) або негативної (вихід Х2) полярності при одноразовому замиканні контактів кнопки SВ1. Про проходження імпульсу з виходу генератора сигналізує спалах світлодіода НL1. У модулі використано малогабаритну кнопку типу КМ-1 та світлодіод видимого спектру випромінювання.

Рис. 4

Модуль ГІ - генератор імпульсів (рис.4) - при замиканні контактів кнопки SB1 генерує електричні сигнали прямокутної форми. Частоту сигналу можна змінювати, у певних межах, резистором R1. Діапазон регулювання частоти можна також змінити, підключивши до клем ХТ1, ХТ2 додатковий конденсатор. При номіналах елементів, зазначених на схемі, частоту генератора можна змінювати в діапазоні 0,1 - 1Мгц. Індикація світлодіода НL1 свідчить про наявність імпульсів на виході генератора. У модулі використано малогабаритну кнопку типу КМТ-1 та світлодіод видимого спектру випромінювання.

Модуль І - індикації (рис.5) - призначений для забезпечення візуального контролю за станом входів та виходів цифрових ІС. Робота індикаторів НL1-НL8 свідчить про подачу на відповідні входи модуля рівнів логічної 1. У модулі використано світлодіоди видимого спектру випромінювання.

Зауважимо, що подані схеми модулів сумісні з цифровими інтегральними схемами ТТЛ (мікросхеми цієї серії виготовлені за, так званою, біполярною технологією; вони містять елементи, подібні на окремо виготовлені (дискретні) біполярні транзистори, діоди і резистори, причому діоди виготовляють на основі транзисторів - звідси й назва ТТЛ - транзисторно-транзисторна логіка). Аналогічні модулі доцільно виготовити і для роботи з ІС КМОН (ці мікросхеми будують за так званою МОН-технологією - метал-оксид-напівпровідник).

Рис. 5

Підвищений інтерес до цієї серії мікросхем викликаний у зв'язку з їх малою споживаною потужністю, що дозволяє виготовляти конструкції з автономним джерелом живлення.
В процесі вивчення розділу “Елементи цифрової техніки”, окрім виконання лабораторних робіт, програмою радіотехнічних гуртків передбачено практичне конструювання нескладних електронних блоків, що містять цифрові інтегральні схеми. Це сприятиме кращому засвоєнню теоретичного матеріалу, виробленню практичних умінь роботи з цифровими мікросхемами, розширенню загального політехнічного світогляду школярів.
2.2 Розробка лабораторних робіт до розділу «Елементи цифрової техніки»
Ефективність процесу вивчення розділу “Елементи цифрової техніки”, усвідомленого сприйняття та засвоєння учнями теоретичних основ функціонування сучасних електронних приладів залежить від багатьох як об'єктивних так і суб'єктивних чиннників, зокрема, організаційних форм та методів проведення занять, дидактичних підходів, прийомів тощо.
Чільне місце в цьому процесі відведено лабораторному практикуму.
Залучення учнів до виконання лабораторних робіт на заняттях шкільного радіотехнічного гуртка в ході вивчення розділу “Елементи цифрової техніки”, переслідує такі основні цілі:
закріплення теоретичних знань з основ математичної логіки;
вироблення вміння застосовувати їх у практичній діяльності (синтез електронних схем на логічних елементах);
закріплення практичних умінь з радіотехнічного експерименту:
розвиток творчих конструкторських здібностей;
виховання культури праці.
Зміст кожної лабораторної роботи містить основні теоретичні відомості, які стосуються виконуваного експерименту, запитання для самоконтролю глибини і якості їх засвоєння. Лабораторні завдання не лише пов'язують елементи теорії з виконанням експерименту, а й являють собою основу для самоконтролю результатів, оскільки усі розрахункові вихідні дані моделюються експериментом.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1
Тема. Дослідження роботи логічних елементів
Мета роботи: ознайомитись з принципом роботи та основними характеристиками найпростіших логічних елементів.
Обладнання: монтажна плата, радіодеталі (згідно поданих схем), паяльник, монтажні проводи, авометр.
Теоретичні відомості
Сучасна цифрова інтегральна мікросхема -- це мініатюрний електронний блок, що містить у своєму корпусі транзистори, діоди, резистори та інші активні і пасивні елементи,-- загальне число яких може сягати декількох десятків і навіть сотень тисяч! В залежності від числа елементів, розрізняють мікросхеми малого ступеня інтеграції, мікросхеми середнього ступеня інтеграції, великі інтегральні мікросхеми і надвеликі інтегральні мікросхеми. Мікросхеми малого ступеня інтеграції можуть містити 10 -- 30, а надвеликі - 100 і більше тисяч як активных так і пасивних елементів.
Досліди, експерименти, про які піде мова на лабораторному практикумі, розраховані на використання мікросхем серії К155. Мікросхеми саме цієї серії є найбільш використовуваними в радіоаматорських конструкціях: генераторах, ігрових автоматах, вимірювальних приладах тощо.
До серії К155 входять більш 80 мікросхем різного ступеня інтеграції і функціонального призначення. Основою багатьох з них служать логічні елементи -- електронні блоки, що реалізують найпростіші функції алгебри логіки.
Логічних елементів, що працюють як самостійні цифрові мікросхеми малого ступеня інтеграції і як компоненти мікросхем більш високого ступеня інтеграції, можна нарахувати кілька десятків. Їх основу становлять елементи І, АБО, НЕ, І-НЕ. Елементи І, АБО, НЕ -- основні, а елемент І-НЕ є комбінацією елементів І та НЕ.
Що ж являють собою ці «цеглинки» цифрової техніки, яка логіка їх дії? Відразу уточнимо: в основу роботи логічних елементів (та й цифрових мікросхем взагалі), покладено двійкову систему числення, яка базується на двох цифрах - одиниці (1) та нулі (0). Звідси й узагальнена назва розглянутих логічних елементів мікросхем та створюваних на їх базі приладів -- цифрові. Ці дві цифри двійкової системи числення дозволяють записувати і «запам'ятовувати» практично будь-які числа. Наприклад, десяткове число 24, в двійковій системі числення, записується як 11000. Щоб отримати цей результат (перетворити число десяткової системи числення, в число будь-якої іншої системи) необхідно скористатись правилом ділення десяткового числа на основу тієї системи числення в яку треба перетворити дане число (тобто на 2, коли мова йде про двійкову систему числення). Остача від ділення на два може бути рівною 0 або 1. Значення остачі присвоюють молодшому розряду шуканого двійкового числа. Результат першого ділення знову ділять на два. Остачу (0 або 1) присвоюють наступному розряду двійкового числа. Подібну процедуру повторюють доти, поки результат ділення не дорівнюватиме нулю. Остача від останньої дії є значенням старшого розряду двійкового числа.
Особливо зручною дана система числення виявилася для програмування і роботи ЕОМ.
Відповідно до прийнятої системи числення електричний сигнал невеликого (чи нульового) рівня напруги, що складає десяті долі вольта, вважають логічним 0, а сигнал більш високого рівня напруги (у порівнянні з логічним 0 може сягати декількох вольт) - логічної 1. Наприклад, говорять: «на вхід елемента (чи мікросхеми) подано сигнал логічної 1». Це значить, що на вхід елемента (чи мікросхеми) подано електричний сигнал напруга якого сягає декілька вольт.
Рис. 6
Отже, рівнями (величинами електричних сигналів) на вході та виході логічних елементів, вираженими цифрами двійкової системи числення, характеризують електричний стан і роботу усіх цифрових мікросхем.
Графічне зображення логічного елемента І подано на рис.6а. Його умовним графічним символом є знак “&” (так в англ. мові позначають сполучник “і”), який ставлять усередині прямокутника. Ліворуч -- два (може бути і більше) логічних входи - Х1 та Х2, праворуч -- вихід Y. Логіка дії елемента така: сигнал логічної 1, з'явиться на виході лише тоді, коли сигнали такого ж рівня будуть подані на всі його входи.
Зрозуміти цей процес допоможе електричний аналог елемента (рис. 6в), зібраний з послідовно з'єднаних джерела живлення GВ1, вимикачів SВ1, SВ2 та лампи розжарення НL1. Вимикачі імітують наявність (присутність) електричного сигналу на вході аналога, а лампа - індикує рівень сигналу на виході. Розімкнутий стан контактів вимикачів відповідає сигналу логічного О, замкнутий - логічної 1. Доки контакти вимикачів не замкнуті (на обох входах логічний 0), електричне коло аналога розімкнуте, лампа не світиться. Неважко здогадатись: лампа засвітиться лише тоді, коли контакти кнопок SВ1 та SВ2 будуть замкнутими. У цьому і полягає логічний зв'язок між вхідними і вихідними сигналами елемента.
Про стан і логічний зв'язок між вхідними та вихідними сигналами в елементі І свідчить так звана таблиця істинності (рис. 6б.).
Рис. 7
Умовним символом наступного логічного елемента - АБО є цифра 1, розміщена усередині прямокутника (рис.7а.).
Даний елемент, як і попередній, може мати два і більше входи. Сигнал логічної 1 на виході Y, появиться лише при подачі такого ж сигналу на вхід Х1, або на вхід Х2, або ж одночасно на обидва входи. Щоб переконатися в такій логіці дії елемента АБО, слід провести дослід з його електричним аналогом (рис. 7в.). Лампа НL1 засвічуватиметься тоді, коли будуть замкнуті контакти кнопки SВ1, або SВ2.
На основі цих спостережень можна побудувати таблицю істинності для логічного елемента АБО (рис. 7б.)
Рис. 8
Умовним символом логічного елемента НЕ є також цифра 1 розміщена у лівому верхньому куті прямокутника (рис.8а). Але в нього, на відміну від попередніх, лише один вхід і стільки ж виходів. Невеликий кружечок, яким починається лінія зв'язку вихідного сигналу, символізує логічне заперечення «не» на виході елемента. Мовою цифрової техніки «не» означає, що даний елемент є інвертором - електронним пристроєм, вихідний сигнал якого протилежний вхідному. Інакше кажучи, поки на його вході діє сигнал логічного О, на виході присутній сигнал логічної 1 і, навпаки.
Електричний аналог елемента НЕ можна зібрати за схемою, поданою на рис. 8в. Електромагнітне реле К1, повинно мати групу нормально замкнутих контактів. Поки к и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.