На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Формування основ особистост, виховання моральних якостей, творчих особливостей розкриття ндивдуальност дитини. Критерї сформованост моральних якостей учнв молодшого шкльного вку. Шляхи використання форм та методв морального виховання учнв.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 21.07.2010. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


34
Вступ
Дана робота присвячена формуванню морального якостей особистості молодших школярів. Формування основ особистості пов'язане з вихованням моральних якостей, творчих особливостей і розкриття індивідуальності дитини. Наділивши школяра знаннями, але не виховавши в своєму учневі морально-багату особистість, ми робимо його слухняним виконавцем волі будь-якого лідера. Національна доктрина освіти одним з ключових завдань проголошує виховання молодого покоління у дусі високої моральності. Педагог, що займається моральним вихованням, ніколи не обійде наступних постулатів: він сам має бути прикладом моральної поведінки. Вибір учня повинен спиратися не лише на логіку і розрахунок, але і на його власні відчуття і емоції.
Людина за своєю природою не любить одноманітності, і тому монотонне, неемоційне мовлення вчителя початкових класів послаблює інтерес дитини до спілкування, до співпраці, що робить неможливим або малоефективним моральне виховання. Результативність роботи залежить і від здатності вчителя навчити дитину інтонаційно-образному сприйманню світу.
Значення і функція початкової школи в системі безперервної освіти визначається не лише взаємозв'язком її з іншими ланками освіти, але і неповторною цінністю цього періоду в розвитку особистості дитини.
Актуальність роботи обумовлена тим, що саме в цьому віці закладаються культурологічні основи морального виховання.
Таким чином, потрібно вирішити завдання морального виховання учнів молодшого шкільного віку, започаткувати у школярів позицію морального світосприйняття, розумово-вольовий компонент душі, піднести їх рівень культури в даному аспекті можливо лише при умові побудови відповідного цілеспрямованого процесу.
Моральне виховання учнів молодшого шкільного віку
Об'єкт дослідження - процес морального виховання учнів молодшого шкільного віку.
Предмет дослідження - формування морально якостей учнів молодшого шкільного віку в навчально-виховному процесі.
Мета дослідження - визначення сутності процесу морального виховання молодших школярів, виявлення недоліків у його організації та обґрунтування практичних заходів з їх усунення.
Дане дослідження виходить з гіпотези, що ефективність морального виховання учнів молодшого шкільного віку буде забезпечена при умові залучення їх до надбань культури шляхом художньо-педагогічного спілкування, як ефективного методу педагогічної діяльності.
Відповідно до мети і гіпотези дослідження необхідно було розв'язати такі завдання:
1. На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури з теми дослідження розкрити сутність поняття "моральне виховання" та виявити критерії моральної вихованості молодших школярів.
2. Визначити критерії сформованості моральних якостей учнів молодшого шкільного віку.
3. Практично проілюструвати шляхи використання форм та методів морального виховання молодших школярів у сучасній школі.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його висновки, основні твердження та методичні рекомендації можна використовувати у навчально-виховному процесі як засіб його удосконалення в плані морального виховання учнів молодшого шкільного віку.

Методи дослідження:

1. Порівняльно-типологічний;

2. Порівняльно-історичний;

3. Системний;

4. Понятійно-категоріальний;

5. Емпіричний.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому визначено та обґрунтовано методичні поради морального виховання для учнів молодшого шкільного віку.

Апробація дослідження. Дослідження було апробоване в Малошкарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, хмельницької області, полонського району, з учнями третього класу (учні віком 8-9 років).

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, основної частини (теоретичний та практичний розділи), висновків та списку літератури який містить 12 джерел.

Розділ 1. Теоретичні аспекти морального виховання учнів молодшого шкільного віку

1.1 Поняття і необхідність морального виховання

У тлумачному словнику з філософії поняття моральності прирівняне до поняття мораль. «Мораль (латинське mores-мораль) - норми, принципи, правила поведінки людей, а так само людська поведінка (мотиви вчинків, результати діяльності), відчуття, думки, в яких виражається нормативна регуляція стосунків людей один з одним і суспільним цілим (колективом, класом, народом, суспільством).» (5, с. 191-192).

В.И. Даль тлумачив слово мораль як «моральне вчення, правила для волі, совісті людини».(3, с. 345) Він вважав: «Моральний -- протилежний тілесному, плотському, духовний, душевний. Моральний побут людини важливіший за побут речей.» «Що відноситься до однієї половини духовного побуту, протилежний розумовому, але що зіставляє загальний з ним духовний початок, до розумового відноситься істина і брехня, до морального - добро і зло. Добродійний, доброзвичайний, згодний з совістю, із законами правди, з гідністю людини з боргом чесного і чистого серцем громадянина. Це людина моральна, чиста, бездоганної моральності. Всяке самовідторгнення є вчинок моральний». (3, с. 558).

Мислителі різних періодів трактували поняття моральності по-різному. Ще в древній Греції в праці Арістотеля про моральну людину говорилося: «Морально прекрасною називають людину досконалої гідності... Адже про моральну красу говорять з приводу чесноти: морально прекрасним звуть справедливого, мужнього, розсудливого і володіючого всіма чеснотами людини». А Ніцше вважав: «Бути моральним - означає підкорення спрадавна встановленому закону або звичаю. «Мораль - це зазнайство людини перед ПРИРОДОЮ». У науковій літературі вказується, що мораль з'явилася на початку розвитку суспільства. Визначальну роль в її виникненні зіграла трудова діяльність людини. Без взаємодопомоги, без певних обов'язків по відношенню до роду людина не змогла б вистояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулювальник взаємин людей. Керуючись моральними нормами, особистість, тим самим, сприяє життєдіяльності суспільства. У свою чергу, суспільство, підтримуючи і поширюючи ту або іншу мораль формує особистість у відповідності зі своїм ідеалом.

А що ж говорити про дітей? Ще В.А. Сухомлинський говорив про те, що необхідно займатися моральним вихованням дитини, вчити «умінню відчувати людину».

Василь Андрійович говорив: «Ніхто не вчить маленькуої людини: «Будь байдужим до людей, ламай дерева, зневажай красу, найвище став своє особистісне». Вся справа в одній, в дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру вчать уміло, розумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде добро. Вчать злу (дуже рідко, але буває і так), в результаті буде зло. Не вчать ні добру, ні злу - все одно буде зло, тому що і людиною його треба зробити». (8, с. 112)

Сухомлинський вважав, що «непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і молодшому шкільному віці, коли добро і зло, честь і ганьба, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності морального сенсу того, що він бачить, робить, спостерігає».(8, с. 114)

Школа є основною ланкою в системі виховання підростаючого покоління. На кожному етапі навчання дитини домінує своя сторона виховання. У вихованні молодших школярів, вважає Ю.К. Бабанський, такою стороною буде моральне виховання: діти оволодівають простими нормами моральності, навчаться слідувати їм в різних ситуаціях. Учбовий процес тісно пов'язаний з моральним вихованням. В умовах сучасної школи, коли зміст освіти збільшився в об'ємі і ускладнився по своїй внутрішній структурі, в моральному вихованні зростає роль учбового процесу. Змістовна сторона моральних понять обумовлена науковими знаннями, які учні отримують, вивчаючи навчальні предмети. Самі моральні знання мають не менше значення для загального розвитку молодших школярів, ніж знання з конкретних учбових предметів. (1, с. 124)
Н.И. Болдирєв відзначає, що специфічною особливістю морального виховання є те, що його не можна виокремити в якийсь спеціальний виховний процес. Формування моральної зовнішності протікає в процесі багатогранної діяльності дітей (іграх, навчанні), в тих різноманітних стосунках, в які вони вступають в різних ситуаціях зі своїми однолітками, з молодшими за себе дітьми і з дорослими. Проте, моральне виховання є цілеспрямованим процесом, що припускає певну систему змісту, форм, методів і прийомів педагогічних дій (2, с. 102).
Розглядаючи систему морального виховання, Н.Е. Ковальов, Б.Ф. Райський, Н.А. Сорокин розрізняють декілька аспектів:
По-перше, здійснення узгоджених виховних впливів вчителя і учнівського колективу у вирішенні певних педагогічних завдань, а всередині класу - єдність дій всіх учнів.
По-друге, використання прийомів формування учбової діяльності моральним вихованням.
По-третє, під системою морального виховання розуміється також взаємозв'язок і взаємовплив вихованців на момент моральних якостей дітей.
По-четверте, систему морального виховання слід вбачати і в послідовності розвитку тих або інших якостей особистості у міру зростання і розумового дозрівання дітей.
У формуванні особистості молодшого школяра, з погляду С.Л. Рубінштейна, особливе місце займає питання розвитку моральних якостей, складових поведінки. (10, с. 177)
У цьому віці дитина не лише пізнає суть моральних категорій, але і вчиться оцінювати їх знання у вчинках і діях навколишніх, власних вчинках.
На визначення ролі планування, як в учбовій діяльності, так і в моральній поведінці дітей молодшого шкільного віку було направлено увагу таких учених як Л.А. Матвєєва, Л.А. Регуш і багато інших.
У своїх дослідженнях вони звертаються до формування моральних мотивів поведінки, оцінки і самооцінки моральної поведінки.
Процес виховання в школі будується на принципі єдності свідомості і діяльності, виходячи з якого формування і розвиток стійких властивостей особистості можливе при її діяльній участі в діяльності.
«Практично будь-яка діяльність має моральне забарвлення», вважає О.Г. Дробніцкий, у тому числі і учбова, яка, на думку Л.І. Божовіч, «володіє великими виховними можливостями». Останній автор представляє учбову діяльність молодшого школяра ведучої. У цьому віці вона більшою мірою впливає на розвиток школяра, визначає поява багатьох новоутворень. У ній розвиваються не лише розумові здібності, але і моральна сфера особистості. (1, с. 117)
В результаті регламентованого характеру процесу, обов'язкового систематичного виконання учбових доручень у молодшого школяра складаються моральні знання, характерні для учбової діяльності, моральні стосунки. Учбова діяльність, будучи в молодшому шкільному віці ведучої, забезпечує засвоєння знань в певній системі, створює можливості для оволодіння прийомами способами вирішення різних розумових і моральних завдань.
Вчителеві належить пріоритетна роль у вихованні і навчанні школярів, в підготовці їх до життя і суспільної праці. Вчитель завжди є для учнів прикладом моральності і відданого відношення до праці. Проблеми моральності школярів на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства особливо актуальні. За специфічну особливість процесу морального виховання слід вважати те, що він тривалий і безперервний, а результати його відстрочені в часі.
Істотною ознакою процесу морального виховання є його концентрична побудова: вирішення виховних завдань починається з елементарного рівня і закінчується вищим. Для досягнення цілей використовуються види діяльності, що ускладнюються. Цей принцип реалізується з урахуванням вікових особливостей учнів. (1, с. 386).
Процес морального виховання динамічний і творчий: вчителі постійно вносять до нього свої корективи, направлені на його вдосконалення. Всі чинники, що обумовлюють моральне становлення і розвиток особистості школяра, І.С. Марєнко розділяє на три групи: природні (біологічні), соціальні і педагогічні. У взаємодії з середовищем і цілеспрямованим впливом школяр соціалізується, набуває необхідного досвіду моральної поведінки.
На моральне формування особистості впливають багато соціальних умов і біологічні чинники, але вирішальну роль в цьому процесі грають педагогічні, як найбільш керовані, направлені на вироблення певного роду стосунків.
1.2 Цілі і завдання та види морального виховання
Про що говорити з дітьми, як будувати свої заняття з ними так, щоб розвивався не лише інтелект дитини, але і його уміння мислити і співпереживати.
Одне із завдань виховання - правильно організувати діяльність дитини. У діяльності формуються моральні якості, а виникаючі стосунки можуть впливати на зміну цілей і мотивів діяльності, що у свою чергу впливає на засвоєння моральних норм і цінностей організацій. Діяльність людини виступає і як критерій його морального розвитку.
Основні завдання морального виховання можна сформулювати таким чином:
1. формування моральної свідомості;
2. виховання і розвиток моральних відчуттів;
3. вироблення умінь і навичок моральної поведінки.
Розвиток моральної свідомості дитини відбувається через сприйняття і усвідомлення змісту дій, які поступають від батьків і педагогів, навколишніх людей через переробку цих дій у зв'язку з моральним досвідом індивіда, його поглядами і ціннісними орієнтаціями. У свідомості дитини зовнішньої дії набуває індивідуальне значення, таким чином, формує суб'єктивне відношення до нього. У зв'язку з цим, формуються мотиви поведінки, ухвалення рішення і моральний вибір дитини власних вчинків. Спрямованість шкільного виховання і реальні вчинки дітей можуть бути неадекватними, але сенс виховання полягає в тому, щоб досягти відповідності між вимогами належної поведінки і внутрішньої готовності до цього.
Необхідна ланка в процесі морального виховання - моральна освіта, мета якої - повідомити дитині сукупність знань про моральні принципи і норми суспільства, якими вона повинен оволодіти. Усвідомлення і переживання моральних принципів і норм прямо пов'язане з усвідомленням зразків моральної поведінки і сприяє формуванню моральних оцінок і вчинків.(4, с. 8)
Моральність - особлива форма суспільної свідомості і вид суспільних стосунків (моральні стосунки); один з основних способів регуляції дій людини в суспільстві за допомогою норм. На відміну від простого звичаю або традиції моральні норми отримують ідейне обґрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, належного, справедливості і тому подібне. На відміну від права виконання вимог моралі санкціонується лише формами духовної дії (суспільної оцінки, схвалення або засудження). Разом із загальнолюдськими елементами мораль включає історичні норми, принципи, ідеали. Мораль вивчається спеціальною філософською дисципліною - етикою.
Питання про вирішальну роль морального виховання в розвитку і формуванні особистості усвідомлювалися і ставилися в педагогіці з давніх часів. Підкреслимо, що вони зв'язувалися головним чином з тим, що тільки моральне виховання забезпечує формування в особистості добродійного характеру і доброзичливих стосунків до людей. Ось що писав про це Я.А. Каменський. У своєму трактаті « повчання вдач» він приводив вислів давньоримського філософа Сенеки: «навчися спершу добрим ділам, а потім мудрості, бо без першої важко навчитися останньою». Там же цитував народний вислів: « хто встигає в науках, але відстає в добрих справах, той більше відстає, ніж встигає».(7, с. 46)
Таку ж велику роль моральному вихованню відводив видатний швейцарський педагог-демократ Генріх Песталоцці. Моральне виховання він вважав за головне завдання дитячої виховної установи. На його думку, тільки воно формує добродійний характер і співчутливе відношення до людей.(7, с. 52)
Осмислюючи суть моральності особистості, слід мати на увазі, що як синонім цього поняття часто вживається термін мораль.
Тим часом ці поняття необхідно розрізняти. Під мораллю в етиці зазвичай розуміють систему вироблених в суспільстві норм, правив і вимог, які пред'являються до особистості в різних сферах життя і діяльності. Моральність людини трактується як сукупність його свідомості, навиків і звичок, пов'язаних з дотриманням цих норм, правив і вимог. Вказані трактування дуже важливі для педагогіки. Формування моральності, або моральної вихованості є не що інше, як переказ моральних норм, правил і вимог до знань, вмінь та навичок особистості і неухильне їх дотримання.
Але що означають моральні норми, правила і вимоги до поведінки особистості? Вони є не що інше, як вираження певних вимог суспільства до поведінки і діяльності особистості в різних сферах суспільного і особистості життя, а також в спілкуванні і контактах з іншими людьми.
Мораль суспільства охоплює велике різноманіття цих стосунків. Якщо їх згрупувати, то можна чітко представити зміст виховної роботи з формування моральності учнів.
Для морального виховання необхідно добре орієнтуватися не лише в його змісті. Важливо детально осмислити, яку людину можна вважати моральною і в чому, виявляється справжня суть моральності взагалі. При відповіді на це питання, на перший погляд, напрошується висновок: моральною є та людина, яка в своїй поведінці і житті дотримується моральних норм і правил та виконує їх. Але можна виконувати їх під впливом зовнішнього примусу або прагнучи показати свою «моральність» на користь особистісної кар'єри або бажаючи досягти інших переваг в суспільстві. Подібна зовнішня «моральна пристойність» є не що інше, як лицемірство. При щонайменшій зміні обставин і життєвих умов така людина, як, хамелеон, швидко змінює своє моральне забарвлення і починає заперечувати те з чим раніше погоджувався.
1.3 Методи морального виховання
Методи морального виховання - це своєрідний інструмент в руках вчителя, вихователя. Вони виконують функції організації процесу морального розвитку і вдосконалення особистості, управління цим процесом. За допомогою методів морального виховання здійснюється цілеспрямована дія на учнів, організовується і спрямовується їх життєдіяльність, збагачується їх моральний досвід. (2, с. 35)
Прискорення і поглиблення морального формування особистості в значній мірі залежить від розуміння вчителем побудови специфічних функцій і призначення методів виховання, від уміння визначати і створювати оптимальні умови їх використання. Реалізація цього положення в практиці виховання школярів молодшого шкільного віку вимагає динамічності, співвідношення і взаємодії методів, збагачення їх новими складовими частинами. При цьому життєво необхідним являється дія на інтелектуальну, емоційну, вольову сферу учнів. Всі ці види діяльності складають основні компоненти процесу морального виховання. І якщо один з них випадає з поля педагогічного зору або увага до нього ослаблена, то організоване і кероване формування і самоформування особистості в певній мірі стає стихійним. Тому в кінцевому результаті мета і завдання морального виховання не можуть бути повністю досягнуті і успішно вирішені.
Вибір методів морального виховання багато в чому залежить від віку учнів і життєвого досвіду. Характер методів морального виховання змінюється і залежно від розвитку дитячого колективу. Якщо колектив ще не сформований, вчитель молодших класів пред'являє в твердій і категоричній формі вимоги до всіх дітей. Як тільки колектив починає помітно впливати на учнів, методика роботи змінюватися. Педагог прагне в своїх вимогах спиратися на думку школярів, радиться з ними.
Форми організації і методи морального виховання змінюються від індивідуальних особливостей дітей. Виховна робота проводиться не лише зі всім класом, але й набуває індивідуальні форми. Кінцева мета роботи з колективом - виховання особистості кожного дитини. Цій меті підкоряється вся виховна система. Створення колективу це не самоціль а лише найбільш ефективний і дієвий шлях формування моральної особистості.
І.С. Марєнко назвав такі групи методів виховання, як методи привчання і вправи, стимулювання, гальмування, самовиховання, керівництва, пояснювально-репродуктивні і проблемно-ситуативні. В процесі морального виховання широко застосовуються такі методи як: вправа і переконання. (1, с. 212)
Вправа забезпечує вироблення і закріплення у молодших школярів необхідних навичок і звичок, перетворення навичок і звичок на практиці. Використовуючи цей метод в своїй роботі, вчитель молодших класів в цілому впливає на особистість. Переконання направлене на формування у молодших школярів моральних понять, на роз'яснення моральних принципів, на вироблення моральних ідеалів. Для активізації морального розвитку особистості і перевірки її зрілості, встановлення єдності переконань і поведінки використовується проблемно-ситуативний метод. У різних ситуаціях, уміло підібраних вчителем, учні самостійно вирішують моральні проблеми. Цей метод спонукає особистість систематизувати раніше засвоєні моральні знання і співвідносити їх з вибраними формами поведінки як кінцевого результату вирішення поставленої проблеми. Метод інтенсифікує протікання процесу мислення, викликає переживання, мобілізує волю учня.
Самостійне вирішення учнями моральних проблем, в різних життєвих ситуаціях дозволяє педагогові встановлювати зв'язок між вчинками і якостями особистості, просліджувати характер їх розвитку, визначати перспективу в становленні особистості, формувати позитивні мотиви, узагальнювати моральні знання і уміння. Цей метод включає наступні прийоми: постановку моральних завдань, створення колізій і ситуацій, завдання на самостійне продовження і закінчення морального завдання по вирішеному початку. За допомогою цих методів вчитель молодших класів впливає на моральний розвиток особистості.
1.4 Організація морального виховання молодших школярів на засадах народної педагогіки
Визначне місце у народній педагогіці займає моральне виховання людини. Як відомо, мораль - це сукупність правил, норм співжиття, поведінки людей, що визначають їхні обов'язки і ставлення один до одного у суспільстві [8, с. 87].
Перші знання про моральні норми дитина дістає від своїх перших вихователів - батьків. Тут, у родинному колі, через казки, оповідання, відгадування загадок, бесіди та й взаємини з рідними, сімейні традиції вона починає пізнавати суть таких моральних понять, як гарне і погане, добро і зло, справедливість, доброзичливість, чуйність, дбайливість, працьовитість, старанність, співчутливість, мужність, чесність, обов'язок, правдивість, ощадність та інші. Розглянемо детальніше деякі з зазначених понять.
Найважливішим вважалося почуття любові до батьків. Моральним обов'язком дітей була допомога батькам по господарству, догляд за ними у разі хвороби, немічності, вияв повсякчасної уваги, шани й турботи. До батьків, як правило, зверталися на "Ви": до матері - "пані-матко", "мамо", "нене"; до батька - "неню", "пане батьку", "батьку".
Етнографи відзначають у побуті великих сімей своєрідну субординацію. Так, коли всі сідали за стіл і їли з однієї миски, то першим набирав страву найстарший член родини, потім всі інші, віддаючи першість старшому за віком. Коли хтось з дітей намагався порушити це правило, він тут же за столом карався (старша дитина била його ложкою по голові).
Такий лад життя в сім'ї мав величезний позитивний вплив на дітей. Дитина привчалась до думки, що в суспільстві більшу винагороду одержує той, чия участь у суспільне корисній праці більша, хто може більше зробити для інших, у кого більший досвід. На цю особливість етнопедагогіки слід звертати більш уваги в сучасному вихованні, адже сучасні діти дістають усе найкраще, і то в першу чергу. Це розвиває дитячий егоїзм, який у старшому віці іноді дає небажані наслідки.
Незважаючи на виняткову гостинність українців, не всіх запрошували до хати, а тим паче до столу. Щодо цього існувала приказка: "Я з нечесним за стіл не сяду". Такі чесноти як честь і гідність, особливо плекалися в народній моралі.
Необхідною умовою збереження честі вважалось у народній моралі пошанування правдивості. Батьки вчили своїх дітей змалечку: "Ніколи неправди не говори, бо кого ймуть на неправді, тому вже хоча би й божився, не вірять" [9, с. 192].
Надаючи великого значення дисципліні ("Дисципліна - мати перемоги", "Сім'я без дисципліни, як млин без води"), народна педагогіка водночас наголошує, що дисципліна в сім'ї створюється не погрозами й бійками, а родинною атмосферою, загальним порядком у домі ("Порядок дому - лад усьому", "Не поможе й ремінець, як син поганець", "То й дрюк не поможе, як з порядком негоже").
Палка любов до вітчизни, мужність у боротьбі за щастя трудящих, повага до інших народів - одна з основних заповідей народної моралі. Народна педагогіка прищеплює дітям ці чудові риси з малку, через найрозумніше - любов до матері, сім'ї і домівки, рідного краю, де людина народилась, росте й мужніє ("Як матір покинеш, то й сам загинеш", "Негідником той називається, хто рідної домівки цурається", "Грудка рідної землі дорожча від пуда золота"). Чудовим засобом посилення цих патріотичних почуттів є українські народні казки та легенди на героїчні теми, де уславлюються ті, хто відстоює честь і незалежність батьківщини ("Казка про Іллю Муромця та Солов'я-розбійника" та ін.).
Вивчаючи народні традиції, діти починають цікавитися історичним минулим як свого народу, та і загалом усіх народів. Вони успадковують від батьків, дідусів, бабусь, інших людей ще не зовсім утрачені фольклорні перлини, поступово поповнюють фонд народних традицій, обрядів, звичаїв.
Відроджується культура рідного народу, входять у життя прадавні ігри дітей. Вивчення фольклору допомагає розвивати творчі нахили учнів, спонукати їх до пізнавальної діяльності. А це і є запорукою виховання любові до рідної української мови [1, с. 120].
Народна педагогіка здавна використовувала рідну мову як провідний засіб виховання дітей. Немає народу. байдужого до материнської мови, до рідного слова, рідної домівки, рідної землі.
До скарбів українського фольклору належать прислів'я і приказки - короткі влучні вислови, в яких виражено повчальний досвід народу.
У народних прислів'ях відображається система поглядів українського народу на формування моральних якостей особистості. Прославляючи працелюбність, використовували таке прислів'я - "Без роботи день роком стає". Щоб дитина була сміливою, а не боягузом, їй казали - "На сміливого собака гавкає, а боягуза кусає". Засуджуючи ледачих, в народі казали - "Тяжко тому жить, хто не хоче робить". Застережуючи дітей від брехні, їм казали - "Правда із дна моря виринає, а неправда потопає"[1, с. 19].
Фольклор на Україні був і залишається могутнім фактором патріотичного виховання. Тема святого почуття любові до батьківщини звучить в усіх жанрах усної народної творчості - від великих епічних творів до коротких і влучних прислів'їв і приказок, загадок. "У світі одна всім потрібна вона", - каже народ про батьківщину в одній із загадок.
"За рідний край і життя віддай!" - закликає народне прислів'я, за допомогою якого діти усвідомлюють свої права і обов'язки по відношенню до Батьківщини. Прислів'я "Чия відвага, того й перемога", вчить поважати себе та рідну землю. Народна педагогіка прищеплює ці чудові риси вже з найменшого віку [8, с. 94-95].
До вічних фольклорних джерел, які дарують радість дорослим і дітям, належить українська народна казка. Це своєрідний сплав реальності й уяви, життєвого досвіду і мрій народу. За допомогою казок, які вчитель використовує у виховній роботі, дитині прищеплюється ввічливість, конкретність у стосунках з людьми, працелюбність, любов до рідної землі. Широке використання казок у початковій школі, зумовлюється тим, що їх зміст викладений у цікавій формі. Існує чіткий поділ персонажів на добрих і поганих, сутність вчинків яких легко розуміється дітьми і дає змогу визначити моральні якості кожної дійової особи. Це полегшує правильну оцінку дітьми моральної цінності вчинку і дає змогу самостійно зробити висновки щодо правил культурної поведінки. Так, вивчаючи правила поведінки в гостях, можна інсценізувати казку "Лисичка та журавель", проілюструвати її прислів'ями [3, с. 55], наприклад:
Вміла готувати, та не вміла подавати.
На язиці медок, а на думку льодок.
Словом, як листом, стеле, а ділом, як голками коле.
Бувало й таке, що дитина починала казати неправду, хитрувати, тоді батьки зверталися до українських казок. У казці "Лисичка-сестричка" головна героїня вдається до хитрощів. Скориставшись гостинністю хазяїв хати, де вона ночувала, лисичка їх обдурює. З'їдає свою курочку, а господарям каже, що то мабуть качки її "єдину радість" затоптали. Тому хазяї змушені віддати лисичці качку. Але руда на досягнутому не зупиняється: "за качку - гусочку, за гусочку -- ягнятко, а за ягнятко - невістку". В результаті своєї жадібності вона отримує собаку, який її і покарав.
У казці "Сірко" хазяїн виганяє з дому собаку, бо він був дуже старий. У лісі Сірко зустрічає вовка, який допомагає собаці повернутися до дому. и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.