На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


автореферат Вплив рзних методик ушивання розрзу на матц на тривалсть операцї кесарева розтину, операцйну крововтрату, частоту псляоперацйних ускладнень перебування пацєнток в стацонар. Перебг псляоперацйного пероду при абдомнальному розродженн.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Медицина. Добавлен: 09.03.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім. П.Л. ШУПИКА

УДК 618.5-089.888.61

ТЕЛЕНИК МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ


Диференційований підхід до індивідуального вибору методики кесарева розтину при різних акушерських ситуаціях

14.01.01 - акушерство та гінекологія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор

Глазков Ілля Сергійович,

Кримський державний медичний университет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Камінський Вячеслав Володимирович,

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, зав. кафедри акушерства, гінекології та репродуктології,

доктор медичних наук, професор

Товстановська Валентина Олександрівна,

Національний медичний университет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри акушерства та гінекології №1

Захист дисертації відбудеться “_29_”_травня_ 2008 року о _12_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “11” квітня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Романенко Т.Г.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема оперативного розродження є однією з основних дискусійних і дослідницьких тем, інтенсивно обговорюваних у вітчизняній і зарубіжній літературі (Е.А. Чернуха и соавт., 2003; В.М. Запорожан та співав., 2006; Y.D. Kimberly et al., 2002). Після даних цих же авторів за останні 10-15 років у зв'язку з високою популярністю кесарева розтину (КР) продовжує збільшуватися число жінок з оперованою маткою, оскільки кожна друга з них планує в подальшому народжувати (R. Azziz et al., 2003; R.S.Gibbs, 2006). Із зростанням питомої ваги оперативного розродження відсутня тенденція до зниження частоти інфекційних ускладнень, а ризик розвитку ендометриту збільшується в 5-10 разів (R. Cnattigins et al., 1999; A. Pedro et al., 2003).

Продовжується пошук уніфікованого абдомінального оперативного розродження, що методологічно є сумнівним, оскільки унікальність цієї операції полягає не тільки в тому, що відбувається швидка динамічна зміна об'ємів прооперованого органу в післяопераційному періоді, що корінним чином міняє умови загоєння раневої поверхні, але і те, що оперативне втручання відбувається в абсолютно різних початкових умовах, обумовлених як акушерською патологією, так і акушерською ситуацією (нерозгорнений нижній сегмент, порушення скоротливої діяльності матки), впливаючих на характер репаративних процесів і прогноз функціональної спроможності області її розрізу при подальших вагітностях і пологах.

Отже, виникла настійна потреба патофізіологічного обгрунтування доцільності і пошуку самих оптимальних технологій і методик ушивання розрізу на матці під час КР при акушерських ситуаціях, що найчастіше зустрічаються: плановий КР на фоні нерозгорненого нижнього сегменту, повторний КР і наявність високого інфекційного ризику.

Все вищевикладене є чітким обгрунтуванням актуальності вибраного наукового напряму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Виконана науково-дослідна робота є фрагментом наукової роботи кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України “Прогнозування, профілактика та лікування патології репродуктивної системи жінки“ (№ д.р. 0102 V 006916).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження стало зниження частоти післяопераційних ускладнень при абдомінальному розродженні (АР) на підставі розробки й упровадження диференційованого підходу до методики ушивання розрізу на матці.
Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання:
1. Провести оцінку структури показань до операції КР при різних акушерських ситуаціях: плановий КР на фоні нерозгорненого нижнього сегменту, повторний КР і АР на фоні високого інфекційного ризику.
2. З'ясувати вплив різних методик ушивання розрізу на матці на тривалість операції КР, операційну крововтрату, частоту післяопераційних ускладнень і перебування пацієнток в стаціонарі.
3. Порівняти основні ехографічні параметри матки і рубця на ній при використанні різних методик ушивання рубця на матці під час КР.
4. Оцінити стан репаративних процесів в матці після КР і використання різних методик ушивання розрізу на матці на основі вивчення в метроаспіраті найінформативніших біохімічних і імунологічних показників.
5. Розробити, упровадити й оцінити ефективність диференційованого підходу до ушивання розрізу на матці при основних показаннях до операції КР.
Об'єкт дослідження - клінічний перебіг післяопераційного при АР.
Предмет дослідження - стан інволюції і шва на матці після КР, стан репаративних процесів в матці.
Методи дослідження - клінічні, ехографічні, біохімічні, імунологічні, морфологічні і статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено вплив різних методик ушивання матки після КР (планова операція на фоні нерозгорненого нижнього сегменту, повторне АР і високий інфекційний ризик післяопераційних ускладнень) на стан інволюції і шва на матці, а також на репаративні процеси в матці.

Вперше встановлений взаємозв'язок між клінічними, ехографічними, біохімічними, імунологічними і морфологічними змінами при різних методиках ушивання розрізу на матці під час КР. Це дозволило розширити дані про патогенез післяопераційних ускладнень при АР з урахуванням різних акушерських ситуацій. Одержані дані дозволили науково обгрунтувати необхідність розробки диференційованого підходу до ушивання розрізу на матці при плановому КР, повторному АР і високому інфекційному ризику.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлено особливості структури показань до операції КР при різних акушерських ситуаціях: плановий КР на фоні нерозгорненого нижнього сегменту, повторний КР і АР на фоні високого інфекційного ризику.
Показано, що при виборі методики ушивання розрізу на матці під час КР необхідно використовувати диференційований підхід, який полягає в наступному: при плановому КР на фоні нерозгорненого нижнього сегменту перевагу слід віддавати однорядному Роверденовському шву, при повторному КР і високому ступені інфекційного ризику - дворядному Роверденовському шву.
З метою контролю за клінічним перебігом післяопераційного періоду при АР необхідно з 3 доби оцінювати наступні ехографічні і лабораторні параметри: вертикальний розмір матки, довжина шва, вміст в метроаспіраті загального білка, лізоциму і імуноглобуліну М, на 7 день - додатково оцінювати довжину матки й її поперечний розмір, вертикальний розмір шва і площа шва, вивчати цитологію метроаспірату (число нейтрофілів, лімофоцитів і фібробластів) і вміст імуноглобуліну G.
Особистий внесок здобувача. Планування і проведення всіх досліджень виконано за період із 2005 по 2007 рр. Автором проведено клініко-лабораторне і функціональне обстеження 190 жінок, з яких 160 пацієнток були розроджені абдомінальним шляхом з різними методиками ушивання розрізу на матці. Самостійно проведено забір і підготовку біологічного матеріалу. Дослідження виконано безпосередньо автором та за його участю.
Автором розроблено практичні рекомендації щодо зниження частоти післяопераційних ускладнень при АР пацієнток з різною акушерською ситуацією: (планова операція на фоні нерозгорненого нижнього сегменту, повторне АР і високий інфекційний ризик післяопераційних ускладнень). Статистичну обробку отриманих даних проведено винятково автором.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації докладалися і обговорювалися на засіданні науково-практичної конференції „Актуальні питання репродуктології” (Київ, листопад, 2005); асоціації акушерів-гінекологів респ. Крим (2005 грудня); на конференції молодих учених Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського (грудень 2006); на 1 спеціалізованій медичній виставці „Здоров'я жінки і дитини” (Київ, 23-26 травня 2006 р.); на 1 з'їзді перинатологів України (19-21 квітня 2007), а також на засіданні проблемної комісії „Акушерство і гінекологія” Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського (жовтень 2007 р.).
Публікації. За темою кандидатської дисертації опубліковано 4 наукових роботи, 3 з яких у часописах, затверджених переліком ВАК України.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 107 сторінках машинопису, складається зі вступу, огляду літератури, розділу методів дослідження і лікування, трьох розділів власних досліджень, їх обговорення, висновків і списку використаних джерел, що містить 198 джерел кирилицею і латинкою. Робота ілюстрована 63 таблицями і 1 рисунком.

Основний зміст роботи

Об'єкт, методи та методологія досліджень. Для вирішення поставленої мети було обстежено 190 жінок, 30 з яких було розроджено через природні пологові шляхи (контрольна група) і 160 - шляхом операції КР. При цьому були виділені наступні групи і підгрупи: 1 група - 60 жінок з нерозгорненим нижнім сегментом, які були розроджені в плановому порядку і розподілені на наступні підгрупи: 1.1. - 20 жінок з ушиванням розрізу на матці дворядними окремими вузлуватими швами; 1.2. - 20 жінок з ушиванням розрізу на матці дворядним безперервним швом; 1.3. - 20 жінок з ушиванням розрізу на матці однорядним безперервним швом. 2 група - 60 жінок з рубцем на матці, які були розподілені на наступні підгрупи: 2.1. - 20 жінок з ушиванням розрізу на матці дворядними окремими вузлуватими швами; 2.2. - 20 жінок з ушиванням розрізу на матці дворядним безперервним швом; 2.3. - 20 жінок з ушиванням розрізу на матці однорядним безперервним швом. 3 група - 40 жінок з високим ступенем інфекційного ризику, які були розподілені на дві підгрупи: 3.1. - 20 жінок з ушиванням розрізу на матці дворядними окремими вузлуватими швами; 3.2. - 20 жінок з ушиванням розрізу на матці дворядним безперервним швом.
Основними варіантам шовного матеріалу були кетгут або вікріл, проте ми не виділяли підгрупи залежно від шовного матеріалу, оскільки це є окремою самостійною науковою задачею. Для оцінки клінічних результатів проведених досліджень була розроблена спеціальна карта, в яку були внесені всі дані анамнезу, клінічного перебігу вагітності, абдомінального розродження і перебіг післяопераційного періоду. Крім того, в цю ж карту було внесено і результати додаткових методів досліджень.
Крім загальноприйнятого клінічного аналізу крові, ми вважали за необхідне провести оцінку лейкоцитарного індексу інфільтрації (ЛІІ), загальноприйняті біохімічні дослідження, для оцінки стану системного імунітету вивчали субпопуляції В-лімфоцитів (CD20+; CD23+) та Т-лімфоцитів (CD3+; CD4+; CD8+; CD16+). Вміст лізоциму в крові і у відокремлюваному з порожнини матки; вміст імуноглобулінів А, М та G у метроаспіраті, а також розрахунок білкового коефіцієнта (БК) за загальноприйнятими методиками (Г.И. Назаренко и соавт., 2000).
Цитологічне дослідження аспірату з порожнини матки проводили на 5 добу після КР з визначенням відсоткового співвідношення наступних клітин: нейтрофілів, лімфоцитів, фібробластів, полібластів і макрофагів (Г.И. Назаренко и соавт., 2000).
УЗД швів і матки проводили на 3 і 7 добу післяопераційного періоду з використанням трансабдомінальної ехографії на апаратах „Aloka” та „Toshiba” з використанням математичної моделі індивідуальної інволюції площі швів на матці (ІІПШМ), що об'єктивно відображає нормальний або патологічний перебіг раневого процесу (В.Н. Серов и соавт., 2002).
Для гістологічної оцінки стану міометрія під час операції нами проводилася біопсія його фрагмента з верхнього краю розрізу і визначення морфологічного індексу (МІ) (В.П. Сильченко та співавт., 2003).
Математичні методи дослідження були виконані згідно з рекомендаціями О.П. Мінцера (2004) з використанням основних параметричних і непараметричних критеріїв.
Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведеної клінічної характеристики пацієнток всіх трьох груп свідчать, що середній вік жінок достовірно не відрізнявся за групами (р>0,05) і складав - 27,5±1,6 років.
Відповідно до одержаних результатів репродуктивний анамнез мав свої специфічні особливості в кожній групі пацієнток. Так, згідно з одержаними результатами в 1 групі звертає на себе увагу високий рівень первородящих (31,7%) і первовагітних (30,0%). В 2 групі в анамнезі переважали 1 термінові пологи (76,7%), а в 3 групі крім 1 термінових пологів в анамнезі (50,0%) кожна друга пацієнтка (50,0%) вдавалася до 1-3 артифіційних абортів. Ці дані співпадають з результатами раніше проведених досліджень щодо вивчення репродуктивного анамнезу у жінок, розроджених абдомінальним шляхом (В.М. Запорожан та співав., 1996; Б.М. Венцковский, 1998).
Для клінічного перебігу післяопераційного періоду велике значення має початкова генітальна і екстрагенітальна патологія (В.И. Кулаков и соавт., 2004; G. Sarmiento Brooks et al., 2002). Виходячи з одержаних нами результатів, частота різної гінекологічної захворюваності відрізнялася за групами. При цьому у пацієнток 1 групи рівень початкової неплідності складав 46,7% (первинна - 25,0% і вторинна - 21,7%), частота хронічних запальних процесів репродуктивної системи - 43,3%, а різних порушень менструального циклу - 38,3%. Порівняно з цим в 2 групі можна виділити тільки хронічні запальні процеси в анамнезі у 21,7% жінок. Основною особливістю пацієнток 3 групи необхідно вважати дуже високий рівень початкових запальних процесів геніталій (65%) з явним переважанням хронічних сальпінгоофоритів (55,0%), а в кожному п'ятому випадку (20,0%) і порушень менструального циклу.
Серед різних варіантів початкової екстрагенітальної патології в 1 групі слід виділити переважання міопії високого ступеня (20,0%) і тироїдної патології (11,7%). В 2 групі у пацієнток частіше за інші мали місце серцево-судинні захворювання (20,0%) і тироїдна патологія (16,7%), а в 3 групі - хронічні запальні захворювання нирок (40,0%).
Отже, встановлені особливості клінічної характеристики пацієнток залежали від підбору конкретної групи - плановий КР з нерозгорненим нижнім сегментом, рубець на матці і високий ступінь інфекційного ризику.
На наступному етапі наших досліджень будуть представлені результати клініко-функціонального і лабораторного обстеження по кожній групі пацієнток, що відповідає меті і завданням даної наукової роботи.
Як було вже відзначено вище, у всіх пацієнток 1 групи було проведено плановий КР. При цьому основними показаннями у всіх трьох підгрупах були: тривала неплідність і використання допоміжних репродуктивних технологій (45,0-50,0%), тазове передлежання крупного плода (30,0-40,0%) і міопія високого ступеня (15,0-25,0%), причому по підгрупах відмінності носили не істотний характер. Ці дані узгоджуються з думкою сучасних дослідників (А.С. Слепых, 2002; Е.А. Чернуха и соавт., 2006) про переважання трьох основних показань для КР при нерозгорненому нижньому сегменті.
Згідно з даними літератури тривалість операції КР і операційна крововтрата залежать від методики ушивання розрізу на матці (Н.І. Марчук та співавт., 2001; Й. Попов, 2004). Проведений нами порівняльний аналіз показав, що в підгрупах 1.1 і 1.2 середня тривалість операції достовірно не відрізнялася (1.1 - 48,5±2,6 хвил. і 1.2 - 46,1±2,3 хвил.; р>0,05), а в підгрупі 1.3 - була достовірно нижче (1.3 - 40,2±2,1 хвил.; р<0,05). Аналогічна закономірность мала місце і при оцінці операційної крововтрати (1.1 - 498,6±22,4 мл і 1.2 - 486,2±20,3 мл; р>0,05, а в 1.3 - 421,6±18,3 мл; р<0,05).
Одержані результати указують на достовірне зниження тривалості операції і середньої крововтрати у пацієнток, розроджених в плановому порядку при нерозгорненому нижньому сегменті з ушиванням розрізу на матці однорядним безперервним швом по Ровердену.
Безумовно, основним параметром ефективності методики ушивання розрізу на матці, що використовується, є клінічний перебіг і тривалість післяопераційного перебування в стаціонарі (Ф.А. Смекута и соавт., 2002; Ch.S. Fuld, 2003). Проведений нами порівняльний аналіз свідчить, що сумарна частота ускладнень в підгрупі 1.1 складала 40,0% (8 випадків), в підгрупі 1.2 - 20,0% (4 випадки) і в 1.3 - 15,0% (3 випадки). Безумовно ці ускладнення носили не виражений характер (тільки 1 випадок післяопераційного ендометриту), але порушення скоротливої активності матки частіше зустрічалися у пацієнток з ушиванням розрізу на матці дворядними окремими швами, що є достатньо серйозним моментом у виборі методики операції планового КР. Такі відмінності відобразилися і на тривалості післяопераційного перебування в стаціонарі, яка була достовірно нижче при використанні однорядного Роверденовського шва (1.1 - 8,2±0,4 к/д і 1.2 - 7,8±0,3 к/д; р>0,05, а в 1.3 - 5,9±0,2 к/д; р<0,05).
Для більш глибокого розуміння вищеперелічених клінічних відмінностей нами були проведені додаткові ехографічні дослідження, що дозволили оцінити фізіологічні темпи скоротливої здатності матки в післяопераційному періоді і є на сьогоднішній день загальноприйнятим стандартом (Е.А. Чернуха и соавт., 2003; В.М. Запорожан та співавт., 2006).
Згідно з думкою великих дослідників (Б.М. Венцковский, 1998; Е.А. Чернуха и соавт., 2006) найінформативнішим дослідженням є ехографічне на 3 і 7 добу після КР. Так, на 3 добу в порівняльному аспекті у пацієнток підгруп 1.2 і 1.3 достовірно менше були основні розміри матки: довжина (підгрупа 1.1 - 140,7±1,1 мм; 1.2 - 132,5±1,1 мм і 1.3 - 130,4±2,1 мм; р<0,05), вертикальний (підгрупа 1.1 - 79,4±1,1 мм; 1.2 - 71,2±1,3 мм і 1.3 - 70,1±1,1 мм; р<0,05) і поперечний розмір (підгрупа 1.1 - 121,3±1,1 мм; 1.2 - 116,4±1,8 мм і 1.3 - 115,9±1,7 мм; р<0,05). Надалі на 7 добу така ситуація збереглася тільки з боку вертикального розміру матки (підгрупа 1.1 - 73,8±1,1 мм; 1.2 - 68,1±1,1 мм і 1.3 - 67,8±1,2 мм; р<0,05), а довжина і поперечний розмір при вживанні однорядного безперервного шва по Ровердену була достовірно нижче порівняно з ушиванням розрізу на матці дворядними окремими і дворядним Роверденовським швом.
Ці результати дозволяють відзначити, що при нормальній скоротливій діяльності матки в післяопераційному періоді, не дивлячись на різні способи ушивання роз різу на матці, сама оптимальна інволюція матки була при використанні однорядного Роверденовського шва. При інших методиках ушивання розрізу на матці основні її розміри були достовірно вище.
Останніми роками вважається найінформативнішим додаткове вивчення розмірів і площі швів на матці також на 3 і 7 добу після КР (В.А. Игнатьев, 2000; Й.Попов, 2004). Згідно з одержаними нами результатами на 3 добу всі параметри швів в підгрупі 1.2 були достовірно нижче порівняно з підгрупою 1.1 (р<0,05). Порівняно з цим, в підгрупі 1.3 порівняно з підгрупою 1.2 достовірно не відрізнявся тільки один параметр - довжина шва (р>0,05). При цьому дуже показовими є вертикальний розмір шва (підгрупа 1.1 - 30,5±1,1 мм; 1.2 - 25,1±1,2 мм; р<0,05 і 1.3 - 21,3±1,1 мм; р<0,01), площа шва (підгрупа 1.1 - 1954,7±41,3 мм2; 1.2 - 1723,8±38,3 мм2; р<0,05 і 1.3 - 1412,8±29,3 мм2; р<0,01) і ІІПШМ (підгрупа 1.1 - 0,24±0,05; 1.2 - 0,33±0,06; р<0,05 і 1.3 - 0,45±0,05; р<0,01). Надалі, на 7 добу при ушиванні розрізу на матці однорядним Роверденовським швом додатково до вище перелічених відмінностей було наголошено і на достовірному зниженні довжини шва (підгрупа 1.1 - 58,6±1,1 мм; 1.2 - 53,5±1,2 мм; р<0,05 і 1.3 - 46,2±1,1 мм; р<0,01).
Аналіз одержаних результатів показав, що середні розміри швів на матці і їх умовній площі на 3 і 7 добу післяопераційного періоду були менше при використанні однорядного Роверденовського шва, що указує на оптимальність такого варіанту при плановому АР.
Серед широкого спектру додаткових методів дослідження ми звернули увагу тільки на самі інформативні і доступні в практичній охороні здоров'я: вміст загального білка, імуноглобулінів класів А, М і G, лізоциму в сироватці крові і метроаспіраті, а також цитологія безпосередньо метроаспірату (Ф.А. Смекута и соавт., 2002; В.И. Краснопольский и соавт., 2004). Мікробіологічні дослідження проводилися в обов'язковому порядку до і після АР згідно із загальноприйнятими рекомендаціями (Е.А. Чернуха и соавт., 2003; В.М. Запорожан та співавт., 2006).
Згідно з одержаними нами результатами на 3 добу після операції при оцінці вмісту загального білка в сироватці крові можна констатувати відсутність достовірних відмінностей між підгрупами (р>0,05). Порівняно з цим в метроаспіраті найнижчі параметри мали місце в підгрупі 1.1, а найвищі - в підгрупі 1.3 (підгрупа 1.1 - 28,4±1,3 г/л; 1.2 - 32,5±1,5 г/л; р<0,05 і 1.3 - 42,1±1,1 г/л; р<0,01). При цьому середній показник БК найнижчий при ушиванні розрізу на матці однорядним швом по Ровердену (підгрупа 1.1 - 2,1±0,1; 1.2 - 1,9±0,1 і 1.3 - 1,4±0,1; р<0,05). Надалі, на 7 добу після операції аналогічна закономірність повністю збереглася, а зміни показника БК носили більш виражений характер (підгрупа 1.1 - 2,7±0,2 мм; 1.2 - 1,9±0,1; р<0,05 і 1.3 - 1,6±0,1; р<0,01), що свідчить про найсприятливіший процес загоєння в підгрупі жінок при однорядному Роверденовському шві.
Результати цитологічного дослідження метроаспірату на 3 добу після операції свідчать про відсутність достовірних відмінностей між підгрупами (р>0,05). Разом з тим, можна констатувати запальний тип мазка з великим число нейтрофілів (близько 90%), ознаками дегенерації і деструкції у вигляді каріопікнозу, каріорексису, а також цитолізу з явищами збоченого фагоцитозу (внутрішньоклітинне розташування цілих мікробів), що було також описано раніше у вітчизняній літературі (Л.М. Комиссарова и соавт., 2000; Ф.А. Смекута и соавт., 2002).
Абсолютно іншу картину ми спостерігали на 7 добу після операції. При цьому в підгрупах 1.2 і 1.3 наголошено на достовірному зниженні числа нейтрофілів (підгрупа 1.1 - 78,9±1,1%; 1.2 - 69,9±1,2% і 1.3 - 68,4±1,3%; р<0,05) на фоні одночасного збільшення відносної кількості лімфоцитів (підгрупа 1.1 - 15,1±0,7%; 1.2 - 19,3±1,2% і 1.3 - 20,4±1,1%; р<0,05) і фібробластів (підгрупа 1.1 - 2,4±0,2%; 1.2 - 6,5±0,3%; р<0,05 і 1.3 - 10,6±0,2%; р<0,01). При цьому при використанні однорядного Роверденовського шва спостерігався найнижчий вміст нейтрофілів і найвища концентрація фібробластів, що свідчить про оптимальний рівень репаративних процесів в області рани матки у пацієнток цієї підгрупи.
Показники гуморального імунітету (вміст імуноглобулінів G, М і А) в сироватці крові є мало інформативними на 3 добу, а на 7 день у пацієнток з ушиванням розрізу на матці дворядними окремими швами мало місце достовірне збільшення концентрації імуноглобуліну G (підгрупа 1.1 - 13,1±0,7 г/л; 1.2 - 9,9±0,5 г/л і 1.3 - 9,8±0,6 г/л; р<0,05) при решті незмінених параметрів, що, на думку ряду авторів (R. Cnattingins et al., 1999; A. Pedro et al., 2003) може побічно указувати на більш високий ризик інфекційних ускладнень при використанні даної методики ушивання розрізу на матці.
Порівняно з цим, у метроаспіраті достовірні відмінності між підгрупами з'являлися вже на 3 добу і полягали у достовірному зниженні концентрації імуноглобуліну М при використанні одно- і дворядного Роверденовського шва (підгрупа 1.1 - 1,1±0,1 г/л; 1.2 - 0,6±0,03 г/л; р<0,05 і 1.3 - 0,3±0,01 г/л; р<0,01), причому при однорядному шві ступінь зниження даного параметра носив більш виражений характер. На 7 добу слід вказати і на додаткове зменшення вмісту імуноглобуліну G (підгрупа 1.1 - 2,9±0,1 г/л; 1.2 - 1,8±0,1 г/л; р<0,05 і 1.3 - 1,0±0,1 г/л; р<0,01), особливо при однорядному Роверденовському шві.
При вивченні основних параметрів системного імунітету в сироватці крові ми не знайшли достовірних відмінностей при їх вивченні на 3 і 7 добу після КР, що свідчить про їх низьку інформативність в плані оцінки перебігу післяопераційного періоду при різних варіантах ушивання розрізу на матці, на що також вже наголошено в сучасній літературі (Е.А. Чернуха и соавт., 2003; В.М. Запорожан та співав., 2006).
Така ж закономірність мала місце і при вивченні вмісту ліцозиму в сироватці крові. Проте, в метроаспіраті цей показник мав істотні відмінності залежно від методики ушивання розрізу на матці. При цьому, вже на 3 добу він достовірно збільшувався при використанні одно- і дворядного Роверденовського шва (підгрупа 1.1 - 1,1±0,1 мкг/л; 1.2 - 1,6±0,1 мкг/л; р<0,05 і 1.3 - 2,1±0,2 мкг/л; р<0,01), що збереглося і на 7 день (підгрупа 1.1 - 0,9±0,06 и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.