На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Аналз наукової психолого-педагогчної лтератури щодо вивчення обдарованої дитини в початковй школ. Типи обдарованост: академчна, нтелектуальна, творча, критерї для виявлення її ознак. Психолого-педагогчн особливост дтей, їх дослдне вивчення.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 15.02.2011. Сдан: 2011. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


33

ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Теоретичні основи вивчення обдарованої дитини в початковій школі
1.1 Обдаровані діти молодшого шкільного віку
1.2 Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей
1.3 Робота з обдарованими дітьми
Розділ ІІ. Дослідне вивчення обдарованої дитини
2.1 Методи навчання обдарованих дітей
2.2 Визначення творчої індивідуальності обдарованих дітей
2.3 Творчі завдання для обдарованих дітей
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Сучасна школа - це керування різними видами навчально - пізнавальної діяльності школярів. У широкому розумінні цього слова сьогодні школа в нашому суспільстві - найважливіший фактор гуманізації суспільно - економічних відносин, спрямованих на формування нових життєвих установок особистості.
В умовах демократизації та національного відродження система освіти, яка завжди відзначалася тим, що була орієнтована на підготовку не просто спеціалістів, а людей, які б відповідали певним соціальним потребам сучасності, повинна забезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої, професійної, наукової підготовки, всебічний розвиток кожної людини як особистості і найвищої цінності суспільства. Починати необхідно вже з початкової школи, адже саме вона має навчити дітей вчитися, прищепити інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними, розвивати, як зазначав видатний педагог В.О.Сухомлинський, всемогутню радість пізнання. Змінюються пріоритети мети навчання : на першому плані - розвивальна функція, культ активності, самостійності, нестандартної думки. Все це разом забезпечує розвиток інтелекту кожної дитини.
І тому основне завдання вчителя - добиватися того, щоб кожен урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів дітей та їхньої зацікавленості у здобутті знань. Зацікавленість - ефективний засіб успішного навчання, необхідна умова досягнення позитивних наслідків. Лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї з'явиться бажання дізнатися про нього більше.
Під час аналізу особливостей пізнавального розвитку дітей молодшого шкільного віку встановлені індивідуальні відмінності сприймання, уваги , мислення, пам'яті, розвитку емоційно - вольової сфери. Так, діапазон індивідуальний відмінностей у навчальних здібностях і психічному розвитку першокласників можна охарактеризувати співвідношенням 1 : 15, тобто здібності слабкого учня в класі становлять одиницю, а здібності найрозвиненішого є у 15 разів вищими У кількісному відношенні це виглядає так: більшість учнів вступає до школи з приблизно однаковим рівнем пізнавального розвитку, який вважається нормою, 20 % учнів - не досягають його, а 15 % - перевищують. І, як свідчить практика, за даними світової статистики, лише 5 % дітей від загальної їх кількості в кожній віковій категорії є обдарованими.
В своїх дослідженнях такі вчені як Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Дж. Гілфорд, В.М. Екземплярський, Е. Клапард, Г.С. Костюк, Е. Мейман,
Дж. Рензуллі, С.Л. Рубінштейн, Д. Фребес переконують, що без належної активності молодших школярів у навчальному процесі не можуть бути успішними засвоєння знань, пізнавальний розвиток, а виховання - повноцінним.
Розвиток пізнавальної активності має на меті :
- підвищити рівень розвитку дітей і розширити їхній світогляд для того, щоб вчити спостерігати, думати, аналізувати;
- викликати бажання самостійно займатися навчальною діяльністю;
- знайти шлях до серця кожного учня, створити умови для розвитку
- здібностей, закладених у дитині природою.
На жаль, сьогодні існує дефіцит знань що до особливостей поведінки і мислення обдарованих дітей, їхнього особистого розвитку. Крім того, ще не повно мірою враховується і той факт, що через свої особистісні особливості обдаровані діти дуже чутливі до неадекватних оцінок та негативних дій щодо них.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування, на основі якого проводиться дослідження, виявлення та перевірка педагогічних та психологічних умов, що сприятимуть успішному вихованню обдарованої дитини в початковій школі.
Об'єктом дослідження є обдарована дитина в початковій школі.
Предметом дослідження є психолого - педагогічні умови, які впливають на обдаровану дитину у початковій школі.
Гіпотеза дослідження полягає у тому, що ефективність навчально - виховного процесу обдарованої дитини залежить від створення психолого - педагогічних умов :
- глибоке вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх класифікацію за типологічними групами і організацію роботи цих груп на виконання спеціальних навчальних занять;
- цілеспрямоване сприяння пізнавальному розвитку дітей, активності взагалі й навчально - пізнавальної зокрема, що забезпечить адаптацію тимчасових параметрів навчання до того рівня розумового розвитку, якого вже досягнув той чи інший школяр.
Завдання дослідження: проаналізувати наукову психолого-педагогічну літературу; вивчити досвід роботи вчителів; забезпечити постійну індивідуальну допомогу учням у виборі, плануванні, виконанні та оцінці різноманітних проблемних завдань для вивчення обдарованої дитини.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі середньої загальноосвітньої школи № 21 у 4- А класі м. Кривого Рогу.
обдарований дитина школа особливість дослідний
Розділ І. Теоретичні основи вивчення обдарованої дитини в початковій
школі
1.1 Обдаровані діти молодшого шкільного віку
Яких же дітей необхідно називати обдарованими і що таке обдарованість ? Нині існує понад 100 (!) визначень обдарованості, при чому серед них немає жодного, яке цілком влаштовувало б хоч якусь частину психологів і педагогів. Справа у тому, що прямо визначити здібності неможливо. Здібності - це можливості людини до виконання діяльності. Як би ми не визначали здібності, в центрі уваги завжди буде саме діяльність. Великі можливості до виконання діяльності означають і великі здібності. Рівень здібностей, який значно відрізняється від середнього, як правило, називається обдарованістю. Чим більша різниця із середніми здібностями, тим вища обдарованість.
У найновішому словнику української мови зазначено що обдарованим (талановитим) є той, хто має великі здібності; дар (талант) - це видатні природні здібності, хист, обдарування.
Ще одне визначення: обдарованість - своєрідне поєднання здібностей (окремих психічних якостей, що обумовлюють можливості людини в тій чи іншій діяльності), єдність, яку вони складають у своїй взаємодії; обдарованість містить у собі здатність до узагальнення, інтелектуальну потенцію, високу креативність та високий рівень мотивації.
Існують різні типи обдарованості. Так, дуже дефіцитна і найменш вивчена лідерська або соціальна обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, управляти ними. Існує багато варіантів лідерської обдарованості: є емоційні лідери, своєрідна «жилетка» для кожного, з ними радяться, їх люблять, їхня думка є в багатьох випадках вирішальною; лідери дії - вміють приймати рішення, важливі для багатьох людей, визначати межу і напрямок руху, вести за собою.
На жаль , в багатьох школярів з вираженими лідерськими здібностями інтерес до шкільного навчання недостатній. Багато учнів із цими здібностями не мають достатньої шкільної мотивації і, маючи сильний характер і незалежність, відверто нічого не роблять в школі. Неможливість завоювати статус лідера в школі штовхає їх на вулицю де вони стають лідерами антисоціальних угруповань. Потрібна спеціальна іноді тривала і складна робота, що б повернути таких учнів до школи.
Ще один тип обдарованості - художня. Цей тип обдарованості , як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності - музика, танці, живопис, скульптура, сцена. Як і в попередньому випадку цей тип обдарованості може виявлятися у школярів із різними ступенями широти: є діти з розмаїттям художніх здібностей (дитина співає, танцює та ще й чудово малює) , і є такі, в яких яскраво виражена лише одна здатність такого роду.
Психомоторна (спортивна) обдарованість виявляється дуже помітно, але в контексті середньої загальноосвітньої школи не являє спеціального інтересу. Учні зі спортивною обдарованістю часто не зовсім добре вчаться. Це пов'язано насамперед із недостачею часу та належного бажання. Якщо в школярів, що захоплюються спортом створити відповідну мотивацію, тобто настій, то вони, як правила, можуть чудово навчатися.
Пряме відношення до школи мають таких три типи обдарованості : академічна, інтелектуальна і творча (креативна).
Академічна обдарованість являє собою яскраво виражену здатність навчатися. Академічно обдаровані школярі - це завжди генії саме навчання, це блискучі професіонали шкільної праці, чудові майстри швидкого, міцного та якісного засвоєння. Шкільні медалісти - насамперед саме учні з академічною обдарованістю.
Інтелектуальна обдарованість - це не тільки і навіть не стільки здатність навчатися, скільки вміння думати, аналізувати, зіставляти факти, тобто виконувати складну інтелектуальну роботу. Носії такої обдарованості - розумники та розумниці. Вони іноді блискуче, іноді непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших - це залежить від їхнього ставлення до предмета й до викладача. Медалісти серед них теж є, але дуже рідко.
Творча обдарованість (креативна) - це те що, виявляється в нестандартному баченні світу , в нешаблонному мисленні і в тому, що суспільство оцінює над усе. У творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні які виявляють неабиякі творчі можливості буквально в будь - якій діяльності, за яку беруться, але бувають учні, в яких таке нестандартне бачення виявляється досить яскраво лише в одній сфері. Кожна обдарована (талановита) дитина - індивідуальність і потребує особливого підходу. Виявити талант мають психологічні служби а створити умови для виявлення суто педагогічне завдання.
Критерії для виявлення ознак обдарованості у дітей молодшого шкільного віку :
· прекрасна пам'ять ;
· яскрава уява ;
· тонка моторна координація ;
· розвинута оперативна пам'ять і логічне мислення ;
· володіння мистецтвом мовної комунікації, оригінальність словесних асоціацій ;
· величезна допитливість ;
· схильність до активного навколишнього світу ;
· успіх у багатьох починаннях ;
· установка на творче виконання завдань ;
· володіння основними компонентами уміння вчитися ;
· створення в уяві альтернативних систем ;
· наполегливість у своїх діях, нерідко наближена до самовпевненості ;
· нечіткість у розмежуванні реальності і фантазії ;
· егоцентризм ;
· прагнення до товариства старших дітей та дорослих ;
· гостра реакція на несправедливість ;
· нестриманість почуттів і емоцій.
Останні п'ять ознак свідчать самі за себе: виховання обдарованої дитини - справа дуже складна і серйозна.
Як же заявляє про себе обдарована дитина молодшого шкільного віку, і що повинні знати дорослі, виховуючи таку дитину?
- у талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності;
- немотивований тиск та примус, нав'язування занять затримують прояви справжніх природних нахилів;
- занадто рання спеціалізація і «професіоналізація» збіднюють особистість, ускладнюють її подальше життя. Тому на перший план доцільно висувати ідею калокагатії - гармонійного розвитку сукупностей тілесних, душевних і розумових, сил - та принцип утилітаризму - озброєння дитини знаннями і вміннями, які становитимуть реальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в суспільстві ;
- талановитій дитині необхідно надавати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими свої наміри.
Завдяки такій свободі вона пізнає свої власні сили, виробляє звичку оперувати своїми розумовими, фізичними і моральними ресурсами. В результаті виробляється самоповага та здатність критично оцінювати свої здібності і дії ;
- інтенсивному розвитку природних задатків допомагають ознайомлення з різноманітною діяльністю, глибокі й помірно численні враження.
Потрібні для творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з природою, яка пробуджує мислення, уяву, фантазію.
«Не силуйте душу дитини, уважно придивляйтесь до законів природного розвитку кожної дитини, до її особливостей, прагнень, потреб» [34,с.98]
1.2 Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей
Обдаровану дитину інколи порівнюють із губкою, що поглинає найрізноманітнішу інформацію та відчуття [37]. Усе сприймаючи й на все реагуючи, така дитина проявляє надмірне захоплення в усьому - в емоційних реакціях, інтелектуальних заняттях, суперництві з братами й сестрами, протистоянні дорослим. Вона надмірно рухлива, невгамовна, особливо чутлива до всього - до емоцій і почуттів, звуків, дотиків, запахів тощо. Прагнення обдарованих зрозуміти, дослідити, знайти логіку - така сама важлива риса, як і здатність бачити можливості та альтернативні рішення.
Однією з прикметних особливостей обдарованої дитини є спрямованість на досягнення мети, що спричинює їхню впертість і надмірну зосередженість, здатність до перфекціонізму [40]. Якщо результати не відповідають підвищенним внутрішнім стандартам дитини, в неї виникає відчуття незадоволення й неабиякі переживання. Звідси бере початок недовіра до своїх можливостей, і дитина може кинути справу, не закінчивши її. Цьому сприяють і завищені очікування вчителів, амбіції батьків, адже спершу дитина намагається задовольнити референтну групу людей. У неї формуються уявлення, що саме завдяки успіху можна отримати максимальну увагу та безумовну любов батьків, повагу навколишніх. На цій основі згодом і виникає життєва формула дорослого: головне в житті - успіх. Якщо дитина не дотягує до завищених стандартів, які пропагує сім'я, у неї з'являється почуття провини, що теж породжує внутрішні проблеми особистості.
Безсумнівно, успіхи й таланти мають велику вагу в житті кожного, але гармонійний розвиток дитини, відчуття здорового балансу найважливіші.
Важливу сторону обдарованості дітей та їхні психолого-педагогічні особливості розглядає в теоретико-експерементальних дослідженнях М.С. Лейтес. Вивчаючи вікові передумови обдарованості, він розрізняє такі категорії дітей:
І - діти, які відрізняються надзвичайно швидким темпом розумового розвитку, високим рівнем інтелекту заголом, що особливо помітно в дошкільному й молодшому шкільному віці;
ІІ - діти зі звичайним рівнем інтелекту, які лідирують у певних видах занять (наприклад, у деяких напрямках науки або техніки). Ця категорія найчастіше зустрічається серед підлітків і старших школярів;
ІІІ - діти, які не досягають помітних успіхів у навчанні або творчих заняттях, але відрізняються неабиякими, своєрідними проявами інтелекту (скажімо, надзвичайно розвинутою пам'яттю, уявою, спостережливістю). Їм притаманні властивості, які пізніше можуть стати професійно важливими й надати перевагу в певних умовах життя та діяльності. Про дітей цієї групи доцільно говорити як про таких, що мають ознаки потенційної обдарованості [23].
Діти І категорії, вважає М.С. Лейтес, утворюють дуже яскраву групу, яка може на кілька років випереджати однолітків у розумовому розвитку, відрізняючись від них незвичайною розумовою активністю, потребою в розумовому напружені, невтомною пізнавальною діяльністю. Їм властиві такі творчі прояви, як ініціативність, винахідливість у заняттях, особлива продуктивність мислення, потяг до творчого, розумового навантаження. Водночас ознаки чудового інтелекту цих дітей аж ніяк не є неодмінним показником їхнього розумового потенціалу в майбутньому, тому поняття «обдаровані діти» не можна тлумачити однозначно. В першому значенні доцільно говорити про більш виражені передумови інтелектуального розвитку, завдяки чому такі діти значно швидше розвиваються і тому творчо себе виявляють. У другому значенні обдарованість характеризує дітей із внутрішніми передумовами до того, щоб стати в майбутньому обдарованими дорослими людьми. Невідповідальність між ознаками видатних розумових здібностей у дитинстві та рівнем розумового потенціалу в зрілі роки, недовговічність у більшості випадків дитячої обдарованості пояснюються віковими та індивідуальними особливостями розвитку та прояву здібностей у дитячі роки.
Дітям загалом притаманна готовність до засвоєння знань, чутливість до образних вражень, рухливість уяви, допитливість. Існує вікова чутливість, особлива чуйність до навколишнього, яка своєрідно характеризує дитячий вік. На кожному віковому етапі розвитку дитини виникають та чергуються так звані сенситивні періоди, тобто найбільш сприятливі передумови для розвитку психіки в певному напрямку. За такого чергування відповідно змінюються як чутливість, так і активність дітей.
А.В. Фурман, досліджуючи питання індивідуально-особистісних рис прояву обдарованості в начально-виховному процесі, вважає, що обдаровані діти:
- опановують досить швидко і зберігають їх (засвоюють головне, швидко й відповідно реагують, критично оцінюють інформацію і ставлять запитання, переносять вивчене в нову ситуацію);
- виробляють, перетворюють і передають ідеї, думки: логічно думають, послуговуються багатим словником, тому їхнє мовлення добірне, гнучке;
- мають високі показники абстрактного мислення: вміють узагальнювати, розділяють причини і наслідки, визначають взаємозв'язки, розуміють і правильно застосовують правила;
- здатні долати труднощі: покладаються на себе, якщо зустрічаються з ускладненнями; наполегливо шукають вихід зі становища;
- винахідники і творці: допитливі й оригінальні, люблять експериментувати, використовують метод проб і помилок, знаходять шляхи досягнення своєї мети;
- люблять самостійно працювати, схильні самостійно планувати свої дії, самоорганізовуються, незалежні у своїх діях;
- відповідальні (наполегливі в досягненні мети);
- легко пристосовуються до нової ситуації (розуміють і приймають потрібність змін, передбачають наслідки, оптимістично зустрічають перешкоди і пригоди);
- енергійні, об'єктивно здорові.[12,с.49]
1.3 Робота з обдарованими дітьми
Здібні учні можуть без спеціальних вправ і вказівок учителя самостійно здійснювати узагальнення матеріалу. В таких дітей проявляється гнучкість мислення під час розв'язування задач. Вони вміють побачити у буденному незвичне, в очевидному неймовірне, їх називають «чомусиками». Це учні, в яких добре розвинена пам'ять. Вони запам'ятовують великий об'єм матеріалу і надовго його зберігають.
Ніякі здібності не можна розвинути без відповідних знань, умінь, без уважності, наполегливості, працьовитості, почуття відповідальності за доручену справу і прагнення доводити її до кінця, звички приклади зусилля. Талант - це передусім копітка i цілеспрямована справа.
Роль учителя є суттєвою в процесі розвитку дитини. Нелегко знайти правильний індивідуальний підхід до учнів, у яких сильніше i яскравіше, ніж в інших, виявляються ознаки розумової обдарованості. Під час роботи з такими учнями важливо уникати крайнощів, необхідно знайти "золоту" середину. Не можна не лише надмірно втручатися в становлення розумових здібностей, але й вважати, що розвиток дитини не потребує особливої учаги i підтримки, вважати, що талант проб'ється сам. Завдання вчителя - пробуджувати i виховувати власну активність молодої людини, її пізнавальні і творчі потреби, створення атмосфери здорової конкуренції, яка буде сприяти зростанню інтересу до предмета i бажання оволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми.[36, с.27]
Важливе місце в системі розвитку здібностей займає експеримент. К.А. Тимірязєв писав: "Люди, які навчилися спостерігати i досліджувати, набувають здатності самим ставити запитання i отримувати на них фактичні відповіді опиняючись на вищому розумовому й моральному piвнi в пopiвнянні з тими, хто такої школи не отримав".[15, с.23] Застосування дослідів дає можливість використовувати експеримент для розвитку і виховання в учнів інтересу, допитливості, спостережливості, а також формувати i розвивати поняття про експеримент як метод науки. Експеримент дозволяє учням встановлювати причинно-на-слідкові зв'язки, вчитися робити прогнози, висновки, вести спостереження, швидко виділяти найбільш значні відомості з інформації.
Значна роль приділяється самостійній роботі учнів, тому що ефективність роботи учня визначається його розумовою активністю.
Слушно писав з цього приводу В.О. Сухомлинський, наголошуючи, що учень повинен непросто слухати i думати, але щось робити. Мислення має відображуватись в діяльності, лише тоді на уроці будуть думати всі, не буде неуважних [34, с.27].
Результативним в розвитку здібностей є участь дітей в підготовці i проведенні КВК, турнірів, конкурсів знавців, вікторин, брей-рингів, участь у олімпіадах.
Самостійне складання вправ i завдань, пошукові завдання, проблемні питання вимагають в учнів напруженої розумової діяльності, творчого підходу до виконання роботи.
Учням на уроках i як домашнє завдання пропонуються біологічні задачі пошукового характеру з метою формування наукового мислення, здатностей всебічно i об'єктивно оцінювати конкретну наукову проблему i визначати шляхи її вирішення.
Я вважаю, що робота учителя буде успішною, якщо спостерігається ріст самостійності учнів, під час обговорення питань щодо задачі, відповіді учнів стають щодалі повнішими i вирізнялися глибшою аргументацією, а діяльність учителя полягає в повідомленні додаткової інформації i загальному керівництві розумовою діяльністю учнів.
Для удосконалення самостійної роботи учнів бажано поєднувати індивідуальну, групову роботу, ці прийоми повинні доповнювати один одного.
Під час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів, вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явищ, вчаться робити рецензії відповідей учнів на уроках, аналіз творчих poбiт. Завдяки навичкам об'єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічниками учителя під час прийому заліків, проведення уроків, в роботі зі слабшими учнями.
Розділ ІІ. Дослідне вивчення обдарованої дитини
2.1 Методи навчання обдарованих дітей
Американський вчений і шкільний вчитель зі стажем роботи 20 років Сюзанна Вайнбреннер у своїй книзі «Навчання обдарованих дітей у звичайному класі» пропонує вчителям різні методи та технології навчання обдарованих у класах із змішаними здібностями. Відомо, що обдаровані діти досить часто вивчають програмовий матеріал самостійно, що й становить причину втрати інтересу працювати на уроках. А використовуючи певні методи навчання, Сюзанна Вайнбреннер гарантує, що :
· Робота обдарованих дітей на уроці буде краще вмотивована;
· Діти працюватимуть продуктивніше і матимуть більше позитивних почуттів щодо відвідування школи;
· Батьки обдарованих дітей будуть задоволені тим, що відбувається у їхньому звичайному класі;
· Вчитель обдарованих буде також задоволений їхнім ставленням до навчання та високими результатами, досягнутими спільними зусиллями.
Методи навчання обдарованих дітей мають відповідати:
· Своїм основним завданням -наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;
· Рівню інтелектуального та соціального розвитку, різним вимогам і можливостям, виявленню основних та послідовних варіантів розвитку здібностей дитини;
· Переходу від перцептивного рівня пізнання до вищих понятійних рівнів.
Творчі методи під час викладання спрямовані на:
· Визнання раніше невизнаних або невикористаних можливостей;
· Повагу до бажань дітей самостійно працювати;
· Вміння стримуватися від втручання в процес творчої діяльності;
· Надання дитині свободи вибору;
· Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї;
· Заохочення роботи над проектами, пропозиціями;
· Уникнення будь-якого типу тиску на дітей;
· Надання можливості загального внеску в роботу групи;
· Повагу потенційних можливостей учнів, які відстають;
· Демонстрацію ентузіазму;
· Надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють іншу думку;
· Організація безпосереднього спілкування звичайних дітей із обдарованими дітьми;
· Отримання максимальної користі від захоплення дітей;
· Терпимість до безладдя;
· Вміння переконувати та пропагувати;
· Здатність до самоаналізу.
Під час роботи педагог повинен:
1. бути доброзичливим і чуйним;
2. знати психологічні особливості обдарованих дітей, розуміти їхні потреби та інтереси;
3. мати досвід роботи в закладах для дітей молодшого та дошкільного віку(зокрема, з власними дітьми);
4. мати високий рівень інтелектуального розвитку;
5. мати широке коло інтересів і вмінь;
6. бути готовим до виконання найрізноманітніших обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей;
7. володіти почуттям гумору;
8. бути самокритичним, готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення;
9. мати творчий особистий світогляд, добре здоров'я і життєздатність.
Розглянемо конкретно, в чому суть кожного методу, запропонованого Сюзанною Вайнбреннер. < и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.