Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Методичний аналз теми. Тематичне планування. Основн завдання теми. Методи вивчення теми. Особливост формування понять уявлень в тем. Основн форми навчання пд час вивчення теми Гдросфера. Комбнований урок. Урок вивчення нового матералу.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2007. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


33
Міністерство освіти та науки України
Національний педагогічний університет ім.М.П. Драгоманова
Іститут природничо-географічної освіти та екології
Курсова робота
на тему:
Виконала:
Студентка 4 курсу
Заочного відділення
Балахніна Олена
Станіславівна
Київ 2007

З М І С Т

Стор.
Вступ 3
І. Методичний аналіз теми
1.1. Тематичне планування 5
1.2. Основні завдання теми 8
1.3. Методи вивчення теми 10
1.4. Особливості формування понять і уявлень в темі 15
ІІ. Основні форми навчання під час вивчення теми «Гідросфера» 20
2.1. Комбінований урок 21
2.2. Урок вивчення нового матеріалу 22
2.3. Урок розширення та поглиблення знань 23
2.4. Урок застосування набутих знань на практиці 24
2.5. Урок корекції та контролю 27
Висновки 31
Література 34
Додатки 35
В С Т У П

Тема “Гідросфера” вивчається в 6 класі в курсі “Загальна географія”.
Дана тема розглядається в розділі “Оболонки землі” і вивчається другою після літосфери, перед атмосферою. Таке розміщення теми не випадкове: Літосфера та Гідросфера дуже пов'язані між собою і перш за все тим, що вода, як мінерал має магматичне походження, тобто утворилась в глибинах Землі. На сьогоднішній день вважається, що гідросфера почала формуватися з самого початку геологічної історії Землі внаслідок виплавлення та дегазації речовини мантії.
У шкільному курсі на тему відводиться 11 годин. У класах з поглибленим вивченням природних наук - 22 години.
При вивченні теми дітям необхідно пояснити важливе значення води в природі і для людини. Учні повинні знати, що вода - це найдивовижніший мінерал на Землі, без якого неможливе життя. Основні завдання теми полягають у засвоєнні системи понять під час вивчення гідрологічних термінів та назв. Сюди входить формування загальногідрологічних знань, на основі яких вчитель формує в учнів науковий світогляд, розуміння єдності води і світу.
Завданням сучасної шкільної географічної освіти є здійснення переорганізації її цілей на формування таких життєво важливих компетенцій школярів, які сприяли б їх адаптації до активної участі в житті суспільства, зокрема відносин у системі “людина-суспільство-природа”.
Метою курсової роботи є розроблені цілі і завдання з точки зору різних традиційних підходів:
Підвищення наукового рівня, що означає привести зміст уроку у відповідність до нових досягнень географічної науки й замінити співвідношення між фактологічним матеріалом і закономірностями у природі;
Створити умови для формування загальних географічних понять;
Підвищити інтерес учнів до вивчення географії у наступних класах;
Необхідно звернути увагу учнів на бережливе ставлення до водних об'єктів і раціональне використання прісної води;
Формування географічної карти світу, пізнання різноманіття географічного простору;
Уміння працювати з картами, атласами, уміння самостійно проводити пошук джерел географічної інформації, аналізувати її.
Відповідно до мети, курсова робота ґрунтується на таких положеннях:
необхідність орієнтації учнів на оволодіння фундаментальними знаннями і вміннями, які є основою світосприйняття й розвитку мислення;
формування практичних знань і вмінь прикладного характеру;
розвиток духовно-практичної діяльності учнів, що спрямована на творче самовизначення і самореалізацію.
Вивчення теми спрямоване на формування планетарних уявлень про Землю, взаємодію і взаємопроникнення компонентів природи в межах географічної оболонки.
У вивченні теми “Гідросфера” значне місце займає карта. Від того, як учні оволодіють прийомами роботи з нею, значною мірою залежить їх знання про географію світу. Робота з картою сприяє пошуковій діяльності учнів, розвитку пізнавального інтересу до географії в цілому.
В активізації пізнавальної діяльності учнів під час вивчення теми важливе місце посідає мотиваційний компонент. Це формування в учнів бажання і уміння зосереджувати увагу на головному, розвивати пізнавальний інтерес до матеріалу, який вивчається, використання історичних відомостей.
Отже, цілі та завдання, висвітлені в роботі, полягають в тому, що під час вивчення даної теми в учнів формується науковий світогляд, світорозуміння, пізнання природи та суспільства; активізується пізнавальна діяльність; відбувається виховний процес бережливого ставлення навколишнього середовища, взаємовідносини природи і суспільства.
ІІ. МЕТОДИЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕМИ

1.1. ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

Під час планування уроків необхідно визначити основну дидактичну мету кожного з них, а потім продумати структуру уроку відповідно до теми.
Тема “Гідросфера” включає в себе 11 уроків, один з яких це практична робота (робота з контурною картою, атласом) та урок перевірки, оцінювання умінь, знань та навичок учнів.
Вивчення теми будується за таким планом:

п/п
Тема уроку
Тип уроку
Навчальні досягнення учнів
Міжпредметні зв'язки
Домашнє завдання
1
2
3
4
5
6
1
Поняття про гідросферу. Світовий кругообіг води в природі
Урок вивчення нового матеріалу
Формулює поняття «гідросфера», називає складові гідросфери, пояснює схему Світового кругообігу води в природі
З природознав-ством;
З літературою.
§ 16
ст.96-99.
Замал. сх. малого і великого кругообігу води
2
Світовий океан та його частини. Суходіл в океані.
Комбінова-ний урок
Учень повинен знати частини Світового океану: моря, затоки, протоки; та суходіл в океані: острови, півострови.
З природознав-ством;
З охороною природи
§ 22 вивчити визначен-ня
3
Властивості та багатства вод Світового океану
Комбінований урок
Знати про розподіл солоності та температури вод, вміти визначати глибини океанів вздовж однієї паралелі, мати поняття про органічні, мінеральні та енергетичні ресурси океану
З природознав-ством;
З математикою
§ 24-25
1
2
3
4
5
6
4
Рух води в океані
Урок вивчення нового матеріалу
Знати: припливи, відпливи, цунамі, течії, вітрові хвилі
З природознав-ством;
З фізикою
§ 23. На контурну карту нанести теплі та холодні течії, вивчити.
5
Води суходолу. Річки.
Урок формуван-ня нових знань
Учень називає складові поверхневих вод, пояснює будову річки, елементи річкової долини.
З природознав-ством;
З охороною природи.
§ 17 ст.100-102
замалюв. сх. будови річки
6
Живлення та режим річок. Робота річок.
Комбінова- ний урок
Пояснює живлення річки; формує поняття про режим річки: повінь, паводок, межень, льодостав.
З природознав-ством
§ 17
ст.102-105
7
Озера і водосховища
Комбінова-
ний урок
Учень розрізняє типи озер за походженням улоговини; пояснює поняття водосховища
З природознав-ством
§ 18.
8
Болота
Формування нових знань, умінь
Дає визначення боліт, визначає роль боліт
З природознав-ством;
З охороною.
§ 19
9
Підземні води, льодовики і багаторічна мерзлота
Комбінова-
ний урок
Учень дає визначення підземних вод, льодовиків. Розрізняє способи зображення вод на карті.
З природознав-ством;
З охороною об'єктів
§ 20-21
1
2
3
4
5
6
10
Практична робота № 6 Позначення на контурній карті номенклатури Світового океану
Урок практичних навичок учнів
Учень вміє знаходити на карті географічні об'єкти, наносити на контурну карту річки, озера, моря, затоки, протоки, острови, півострови. Вивчити їх назви.
З картографією
Підг.до тематичної атестації, виконати тест на ст.130-131
11
Тематична атестація за темою «Гідросфера»
Урок перевірки і оцінювання знань, умінь учнів
Учень вільно орієнтується по карті, знає визначення.
Повторити номенкла-туру Світового океану.
1.2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТЕМИ


Методичне вивчення курсу “Гідросфера” становить перед собою освітні, виховні та розвивальні завдання.
Освітні завдання полягають у:
формуванні в учнів знань про оболонки Землі;
ознайомленні дітей з водною оболонкою Землі - гідросферою і її складовими;
вивченні основних частин Світового океану, суходолу в океані;
вивченні головних властивостей океанічних вод: солоності і температури;
ознайомленні з видами рухів води в океанах і причинами, що їх викликають;
формуванні понять про органічний світ океанів, про мінеральні та енергетичні ресурси;
знаннях про основні види вод суходолу, їх утворення та роботу в природі;
вивченні понять “річка”, її складові, живлення та режим річок;
формуванні знань про “озеро” та типи озер за походженням їх улоговин;
розповіді учням про льодовики, їх види та значення в природі;
ознайомленні з поняттям “болото” та типом боліт;
розгляданні видів підземних вод та їх роботу в природі;
ознайомленні з особливостями вод своєї місцевості.
Виховними завданнями курсу вважаються:
формування в учнів любові до природи свого краю, країни та всієї планети;
продовження формування наукового світогляду;
природоохоронне виховання (охорона вод Світового океану від забруднення);
екологічне виховання (існування екологічних груп живих організмів в Світовому океані);
естетичне виховання (краса мальовничих озер, річок, водоспадів, морів та їх різноманітних мешканців);
трудове виховання (робота з підручником, робочими зошитами, картами, додатковою літературою).
На конкретних прикладах учитель формує в учнів знання про роль гідросфери в житті людей й бережливе ставлення до неї.
Розвивальні завдання курсу зобов'язують вчителя:
розвивати в учнів пам'ять, увагу, уяву, мислення;
вміти порівнювати, аналізувати, узагальнювати, робити висновки;
розвивати пізнавальний інтерес та пізнавальну самостійність;
активно-пізнавальна і практична діяльність учнів - одна з головних турбот вчителя географії. Тому практичними завданнями курсу є:
продовжити формувати в учнів навички роботи з підручниками, зошитами, атласами, картами, таблицями, схемами;
розвивати вміння працювати з додатковою літературою і підготовки на цій основі доповідей, рефератів;
навчити визначати за картою глибини морів та океанів;
сформувати вміння визначати географічне положення морів, річок, озер;
навчити визначати відстань на карті від одного об'єкту до іншого;
продовжити формувати вміння наносити на контурну карту географічної номенклатури.
1.3. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Метод (від грецького слова metodos - означає шлях до чого-небудь) - це спосіб досягнення мети, певним чином впорядковану діяльність.
Методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємозв'язаної діяльності викладача і учнів, діяльності, спрямованої на вирішення задач освіти, виховання і розвитку в процесі навчання (за Ю.К. Бабанським).
Навчальний метод - це спосіб передачі знань вчителем і одночасно спосіб засвоєння їх учнями (за М.М.Верзиліним).
З боку вчителя методи - це різноманітні спроби, які допомагають учням засвоїти програмовий матеріал, сприяють активізації навчального процесу; з боку учнів методи - це відбиття глибинного процесу - засвоєння знань, формування вмінь і навичок (за В.М. Галузинським).
Методи навчання є одним із найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати цілі і задачі навчання, досягти засвоєння учнями певного змісту навчального матеріалу.
Методи навчання не менше спрямовані на передачу і сприймання знань, умінь і навичок, а й мають значно широкий діапазон дій, який виражається у функціях навчального процесу.
Незважаючи на те, що функціональність належить до всього процесу в цілому, в її визначенні беруть участь як зміст, так і методи навчання, в цей процес дії функцій втягнуті і форми організації навчального процесу (уроки, екскурсії та ін.). Все ж таки головну роль у функціональному спрямуванні відіграють саме методи навчання.
Оскільки методи навчання мають ряд сторін і можуть розглядатись в різних аспектах, то очевидне існування декількох підходів до їх класифікації:
І підхід. Методи підрозділяють за джерелами передачі і характером сприйняття інформації на словесні, наочні і практичні ( С.І. Петровський).
ІІ підхід. В залежності від основних дидактичних завдань, що реалізуються на даному етапі навчання, методи підрозділяють на методи засвоєння знань, творчої діяльності, закріплення перевірки знань, вмінь і навичок. (М.П.Данилов).
ІІІ підхід. У відповідності з характером пізнавальної діяльності учнів по засвоєнню змісту освіти виділяють наступні методи: пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний), репродуктивний, проблемний виклад, частково-пошуковий або евристичний і дослідницький (М.М.Скаткін).
ІУ підхід. Запропоновані класифікації, в яких поєднуються методи викладання з відповідними методами учіння: інформаційно-узагальнюючий і виконавчий, пояснювальний і репродуктивний, інструктивно-практичний, продуктивно-практичний, пояснювально-спонукальний, пошуковий (М.І.Махмутов).
У підхід. За логікою передачі і сприймання навчальної інформації методи навчання поділяються на індуктивні і дедуктивні. (С.Г.Шаповаленко).
УІ підхід. При цілісному підході виділяють три великі групи методів навчання:
Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.
Більшість із дослідників проблеми методів навчання приходить до висновку про те, що оскільки поняття “методи” багатоаспектне, багатостороннє, то метод навчання в кожному конкретному випадку повинен ніби конструюватись вчителем. Методи ніби взаємопроникають один в один, характеризуючи з різних сторін одну і ту ж взаємодію педагогів і учнів.
В дидактиці встановлена наступна закономірність: чим в більшій кількості аспектів був обумовлений вчителем вибір методів навчання, тим більш високі і міцні навчально-виховні результати будуть досягнуті в процесі навчання, причому за менший час.
При виборі і поєднанні методів навчання необхідно керуватися наступними критеріями:
Відповідність методів принципами навчання.
Відповідність цілям і завданням навчання.
Відповідність змісту даної теми.
Відповідність навчальним можливостям учнів:
віковим (фізичним, психічним);
рівню підготовки (освіченості, вихованості, розвитку);
особливостям класного колективу.
Відповідність навчальним умовам і відведеному часу для навчання.
Відповідність можливостям самих вчителів.
Ці можливості визначаються їх попереднім досвідом, рівнем теоретичної і практичної підготовки, особистими якостями вчителя та ін.
У виборі підходу до класифікації методів навчання зазвичай надається перевага першому підходу, при якому методи поділяються за джерелами передачі і характером сприйняття інформації, оскільки організація і сам процес здійснення навчально-пізнавальної діяльності передбачає передачу, сприйняття, осмислення та запам'ятовування навчальної інформації і практичне застосування одержаних при цьому знань і вмінь.
При складанні плані-конспектів уроків використовуються словесні методи навчання, серед них: фронтальну та індивідуальну бесіди, розповідь.
Використовуючи фронтальну бесіду на етапі актуалізації опорних знань і чуттєвого досвіду учнів в плані-конспекті уроку на тему: “Гідросфера. Світовий кругообіг води”, мається за мету за короткий час виявити опорні знання учнів всього класу про оболонки Землі, а також систематизувати раніше отримані знання і поступово підводити учнів до вивчення нової оболонки Землі - Гідросфери. Крім того, під час фронтальної бесіди учні могли б здійснювати контроль знань своїх товаришів і самоконтроль, а вчитель - впроваджувати індивідуальний підхід (ставлячи питання до класу, вчитель адресує його відповідному учню в залежності від рівня складності питання) та консентувати відповіді учнів.
Використовуючи фронтальну бесіду на даному уроці на етапі мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів, ставиться за мету зацікавити учнів перспективою вивчення водної оболонки Землі - Гідросфери.
Використання фронтальної бесіди як методу навчання на нетрадиційному уроці “Органічний світ Світового океану” можливе через невисокий рівень складності змісту навчального матеріалу, а також за рахунок того, що матеріал частково відомий учням з книжок і телевізійних передач про океан. В ході уроку можна застосовувати методи стимулювання і мотивації інтересу до учіння: пізнавальні ігри, вікторини, розгадування кросвордів, зачитування цікавої інформації, підготовленої як учнями так і вчителем з додаткової літератури (найбільші і найменші представники рослинного і тваринного світу, отруйні і небезпечні мешканці Світового океану і ін.).
На уроці узагальнення і систематизації знань можна використовувати пізнавальні ігри, в ході яких учні пізнавали б щось нове і цікаве з даної теми і разом з тим систематизували узагальнювали знання.
Методика вивчення теми “Гідросфера” полягає у творчому використанні вчителем різноманітних сучасних методів навчання. Основним має бути проблемний виклад знань, оскільки він збуджує думку учня, активізує його діяльність, підносить творчий тонус, бажання і прагнення дізнатися ще і ще більше.
При складанні планів-конспектів уроків широко використовується розповідь з елементами бесіди. Також передбачаються розповіді учнів, які попередньо готують реферати або короткі повідомлення на задані теми. Такий метод сприятиме закріпленню в учнів вмінь працювати з додатковою науково-популярною літературою, навичок самостійної роботи.
Важливе значення у вивченні теми має практична спрямованість навчального матеріалу. Це самостійні роботи учнів з підручниками, оскільки даний метод сприяє розвитку в учнів пізнавальної самостійності, під час якої проявляється творчість та ініціатива, вміння свідомо сприймати навчальний матеріал і прагнення самостійно здобувати знання.
Можливо запланування самостійної робота також при виконанні практичних робіт з допомогою інструктивних карток.
Формуванню пізнавальних інтересів учнів до географії допомагає рубрика “Це цікаво знати”. Ця рубрика дає цікаві факти про тему, яка вивчається за програмою.
Отже, особливості вивчення теми “Гідросфера” полягають у формуванні в учнів наукового світогляду, пізнання природи, в активізації пізнавальної діяльності учнів, в організації картографічної підготовки учнів, у вихованні патріотизму та бережливого ставлення до природи.
1.4. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПОНЯТЬ І УЯВЛЕНЬ В ТЕМІ

Успішне засвоєння знань учнями забезпечується методично правильною роботою вчитися над формуванням в учнів певної системи основних географічних понять. У процесі вивчення географії знання учнів постійно розвиваються. Цьому сприяє наступність вивчення курсів фізичної і економічної географії і цілеспрямована робота вчителя в напрямі розвитку розумових здібностей учнів.
Спочатку учні оволодівають більш простими одиничними і загальногеографічними поняттями, а потім більш складними.
Поняття в процесі розумової діяльності учнів взаємопов'язуються, проникають одне в одне.
Географічні поняття, якими оволодівають учні, поділяються на два типи - одиничні і загальні. Загальні поняття охоплюють ряд однорідних предметів і явищ, наприклад: “річка”, “озеро”, “море”. Такі поняття формуються внаслідок нагромадження і узагальнення конкретних уявлень.
Загальні поняття умовно поділяються на загальнонаукові і загальногеографічні. До перших відносять такі, які є властивими не лише для географії. Ці поняття використовують у різних шкільних предметах, але при вивченні географії підкреслюється якась одна риса кожного з цих понять.
Загальногеографічні поняття - поняття, властиві тільки географії - “річкова долина”, “дельта річки”, “водоспад”, “гейзер” і ін. Особливе місце серед понять належить поняттям, які відносять до методів і засобів географічного вивчення об'єкта, наприклад, картографічне поняття “рівень Світового океану” і ін.
Одиничні поняття визначають конкретність і відбивають індивідуальні особливості об'єкта, наприклад: “Дніпро”, “озеро Байкал”, “Кримський півострів”. Кожному одиничному географічному поняттю відповідає географічна назва.
Одиничні географічні поняття тісно пов'язані із загальногеографічними та загальнонауковими поняттями, мають індивідуальні риси конкретного географічного об'єкта. Наприклад, одиничне поняття про Чорне море передає риси, властиві лише Чорному морю, які відрізняють його від Азовського, Балтійського та ін. морів. Відмінні риси у понятті про Чорне море підкреслюють специфіку його географічного положення, обрисів берегів, глибини, солоності води, концентрації сірководню на глибинах понад 100 м.
Одиничні географічні поняття можуть мати певне підпорядкування. Так поняття “Чорне море” підпорядковане поняттю “Атлантичний океан”, а поняття “Каркінітська затока” поняттю “Чорне море”. Всі ці поняття взаємопов'язані і взаємозалежні.
В процесі навчання географії знання учнів постійно збагачуються, їхні уявлення і поняття стають більш повними, чіткими, образними, конкретними і глибокими. У формуванні географічних понять велике значення мають конкретизація і генералізація ознак, які характеризують поняття і уявлення про предмети і явища та зв'язки між ними.
У кожному новому розділі шкільного курсу географії учні набувають нових понять; поступово з окремих понять утворюються узагальнені, які характеризують єдність компонентів всієї географічної оболонки Землі, тобто відбувається систематизація понять.
Мал.1. Систематизація понять гідросфери
Загальне поняття МОРЯ

Класифікаційне
поняття ВНУТРІШНІ ОКРАЇННІ

Одиничне
поняття АЗОВСЬЕ ЧОРНЕ БЕРІНГОВЕ БАРЕНЦОВЕ
Формування географічних понять тривалий у часі і складний за змістом і формами роботи вчителя і учнів процес, який вимагає активної розумової діяльності учнів, направленої на оволодіння знаннями предмета. В процесі навчання учитель формує в учнів загальногеографічні і одиничні поняття, що вимагає різного підходу і засобів у розв'язанні цього завдання. Так, при формуванні загального початкового поняття про озеро доцільно навести як приклад місцеве озеро як об'єкт, на основі якого формується уява про всі озера.
Важливим засобом у формуванні загальногеографічних понять є наочні посібники, географічні картини, кінофільми, макети, моделі тощо. Ознайомлюючи учнів з різними географічними об'єктами одного порядку (наприклад озерами) учитель повинен допомогти учням визначити загальні істотні ознаки для всіх об'єктів, підкреслення рис, властивих лише цьому об'єкту.
Засвоєння знань передбачає й запам'ятовування їх. Треба заучувати напам'ять, наприклад, деякі визначення, обов'язкову географічну номенклатуру. Такому заучуванню сприятиме систематична робота з картками різного змісту, виконання учнями практичних самостійних робіт, проведення географічних ігор.
Важливе значення має практичне засвоєння набутих уявлень і понять. Так, шкільна географічна підготовка учнів дає змогу використати набуті уявлення і поняття при виконанні деяких практичних робіт; визначення глибини залягання підземних вод.
Загальні вимоги методики формування понять можна звести до таких основних положень:
Спостереження предметів і явищ, виділення істотних ознак, уточнення змісту, формування визначень, його поглиблення і застосування;
Виявлення співвідношень понять;
Вибір методу формування понять (індуктивний , дедуктивний);
Застосування прийомів розумової діяльності і порівняння, аналіз, синтез, абстракція, узагальнення, аналогія, гіпотеза і ін.
При вивченні теми “Гідросфера” використовуються слідуючи поняття:
Гідросфера;
Світовий кругообіг води;
Мале та велике кола кругообігу води;
Світовий океан;
Океан;
Море;
Затока;
Протока;
Острів;
Півострів;
Материк;
Течія;
Планктон;
Нектон;
Бентос;
Річка;
Гирло річки;
Річковий басейн, річковий стік, вододіл, притока, русло;
Режим річки (повінь, паводок, межень, льодостав);
Живлення річки;
Пороги, водоспад;
Озеро;
Канал;
Водосховище;
Ставок;
Підземні води;
Водотривкі породи, водопроникні породи, міжпластові води;
Болото;
Льодовики;
Айсберги;
Багаторічна мерзлота.
ІІ. ОСНОВНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ТЕМИ “ГІДРОСФЕРА”
До форм організації навчально-виховного процесу з географії належать урочні та позашкільні форми роботи. Основною формою навчання в сучасній школі є урок. Урок - форма навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.
Урок, як цілісна система, яка реалізує освітню, виховну і розвиваючу функції навчання, є багатогранним і багатоплановим.
Оскільки урок - це система штучно створена вчителем під конкретну тему, то з різних станів уроку можна створити різні їх комбінації в залежності від типу уроку.
Найбільш вдалою в сучасній теорії та практиці навчання є класифікація уроків, в основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку у загальній системі уроків (Б.Єсипов, М.Махмутов, В.Онищук). Перебуваючи на однакових позиціях, ці автори пропонують різну кількість типів уроків. За класифікацією В.Онищука розрізняють такі типи уроків:
урок засвоєння нових знань, умінь і навичок;
урок формування вмінь і навичок;
урок застосування нових знань;
урок узагальнення і систематизації знань;
урок перевірки, корекції та оцінювання вмінь, знань, навичок;
комбінований урок.
Інші автори виділяють також вступні типи уроків, уроки розширення та поглиблення знань.
Кожен тип уроку має свою структуру, що забезпечує успішне розв'язання його навчально-виховних завдань, активізує пізнавальну діяльність учнів, відповідає характерові навчального матеріалу, дидактичним і методичним засобам, які використовує вчитель. Основними структурними компонентами уроку є: актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів, мотивація навчально-пізнавальної діяльності, перевірка раніше вивченого матеріалу, вивчення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, узагальнення і систематизація знань, підведення підсумків уроку, оголошення результатів оцінювання індивідуальної діяльності учнів.
2.1. Комбінований урок
Комбіновані уроки найбільш поширені у практичній діяльності вчителів загальноосвітніх навчальних закладів. Основна мета цих уроків - вивчення нового матеріалу, закріплення пройденого, формування географічних знань, умінь, навичок. За структурою комбіновані уроки можна розбити на такі частини: вступна, де повідомляється тема та завдання уроку, перевіряється готовність школярів до засвоєння нових знань, дається мотивація уроку; перевірка домашнього завдання, що включає встановлення зв'язків між попереднім та наступним навчальним матеріалом; перегляд домашніх завдань у робочих зошитах, що органічно переходять у вивчення нового матеріалу, його закріплення та узагальнення. Іноді відбувається перевірка результатів навчання на уроці. Розповідь (бесіда) вчителя в цій частині уроку має бути чітко структурована за невеликими змістовними блоками. У кожному з них можна виділити три частини:
-
ознайомлення (вивчення);
- закріплення (повторення);
- засвоєння.
У кінці останньої частини уроку обов'язково робиться узагальнення навчального матеріалу та його генералізація.
Домашні завдання та пояснення щодо їх виконання повинні бути чітко диференційовані відповідно до можливостей та зацікавленості різних груп учнів у класному колективі. Але запропонована структура комбінованого уроку не є стійкою. Вона може змінюватися вчителем залежно від теми, що вивчається, або взаємозв'язків між наступною та попередньою темами уроків. Тому структурні частини уроку можна міняти місцями, встановлювати різні терміни їх проведення тощо.
Комбіновані уроки доцільно проводити під час вивчення невеликих тем або коли зміст попереднього уроку тісно пов'язаний з поточним і повторення його змісту логічно переходить у вивчення нового матеріалу. Недоліком цих уроків є постійне повторення, тобто, коли схема уроку перетворюється у стереотип. Це може призвести до зниження ефективності навчально-виховного процесу. Особливо небезпечно, коли комбінований урок є основною формою викладання всіх або більшості предметів у школі. В процесі викладання географії бажано проводити уроки різних типів, використовуючи комбінований урок лише як один із них.
2.2. Урок вивчення нового матеріалу
Уроки вивчення нового матеріалу виключають таку структурну частину, як перевірка домашнього завдання (Додаток А). Найбільше такі уроки практикуються під час вивчення теми великими смисловими блоками. Уроки цього типу використовуються при вивченні великих за обсягом тем, які потребують для засвоєння різних джерел географічних знань. Основними методами навчання при цьому є: словесно-ілюстративний, проблемно-пошуковий, науково-дослідницький. Вони покликані формувати в учнів уміння і навички самостійної творчої діяльності. На них бажано використовувати графічні схеми (листи опорних сигналів, опорно-інформаційні, структурно-логічні схеми тощо), які служать учням алгоритмами засвоєння навчального матеріалу. Вивчення нового матеріалу пропонується на основі його генералізації з багаторазовим повторенням на різних рівнях засвоєння. При цьому учні виконують ряд конкретних завдань, що мають за мету закріплення знань, умінь і навичок. Не варто проводити такі уроки у вигляді лекцій, оскільки учні спроможні запам'ятати тільки 15% нового матеріалу.
Основну структурну частину цих уроків - вивчення нового матеріалу - бажано поділити за змістом на кілька основних смислових блоків, кожен з яких має такі складові: стисла (генералізована) розповідь або бесіда вчителя; розробка спільно з учнями графічної схеми змісту уроку; виділення основних понять; кількаразове повторення нового матеріалу; узагальнення вивченого. Після вивчення окремих смислових блоків уроку проводиться узагальнення всієї теми уроку з допомогою графічних схем, визначаються основні питання теми, що вивчається.
Проаналізувавши рівень засвоєння навчального матеріалу окремими групами учнів, вчитель починає пояснення домашнього завдання.
Домашнє завдання пропонується не тільки за змістом підручника, але і за графічною схемою робочого зошита. Головне при цьому - воно повинно враховувати можливості окремих груп учнів і бути посильним для виконання.
2.3. Урок розширення та поглиблення знань
Уроки розширення та поглиблення знань будуються, як і попередні. Ці уроки розширюють і поглиблюють зміст і обсяг навчального матеріалу на основі самостійної творчої діяльності учнів на уроках і в позаурочний час. За своєю суттю це уроки нестандартних активних форм навчання, що дає змогу проводити їх у вигляді рольових ігор, турнірів (Додаток Б), конференцій, прес-конференцій, заочних мандрівок, диспутів тощо. Розширюючи основні питання змісту теми, що вивчається, учні готують самостійні виступи з використанням додатк и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.