На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Структура виховного процесу. Особливост розумового, етичного, трудового, фзичного естетичного виховання. Способи виховної дї на людину. Базисн педагогчн традицї великих цивлзацй Сходу Заходу, складання вдповдних традицй на Україн.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Педагогика. Добавлен: 12.01.2011. Сдан: 2011. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Вступ

Впродовж історичного розвитку педагогічної думки вищезазначений процес знаходився у фокусі уваги учених і практиків. Тому і у наш час виховання залишається основною категорією педагогіки. Зміст даного явища оновлюється у міру розвитку практичного досвіду, педагогічної науки і її провідної доктрини. Суспільна практика передачі соціального досвіду від старшого покоління до молодшого склалася терміну, що набагато раніше позначає її. Тому суть виховання трактується з різних точок зору. У будь-якому випадку як предмет виховання розглядається людина, що випробовує дію.
Суть виховання полягає в такій взаємодії, що вихователь навмисно прагне вплинути на виховуваного: «чим людина як людина може і повинен бути» (До. Д. Ушинський). Тобто виховання є одним з видів діяльності по перетворенню людини або групи людей. Це діяльність, направлена на зміну психічного стану, світогляду і свідомості, знання і способу діяльності, особи і ціннісних орієнтації виховуваного. Свою специфіку виховання виявляє у визначенні меті і позиції вихователя по відношенню до вихованця. При цьому вихователь враховує єдність природної, генетичної, психологічної і соціальної суті виховуваного, а також його вік і умови життя.
Як показує практика, функція виховної дії може реалізовуватися різними способами, на різних рівнях, з множинними цілями. Наприклад, сама людина може цілеспрямовано робити на себе виховний вплив, управляючи своїм психологічним станом, поведінкою і активністю. У такому разі можна говорити про самовиховання. При цьому від позиції людини відносно себе (ким би він хотів бути в сьогоденні і стати в майбутньому) залежить вибір виховної мети і способів її досягнення.
Об'єкт дослідження - типи виховання.
Предмет дослідження - особливості західного та східного типів виховання людини.
Мета дослідження - зробити порівняльний аналіз західного та східного типів виховання людини.
Завдання дослідження:
- розглянути виховання як процес;
- проаналізувати особи виховної дії на людину;
надати порівняльну характеристику західному та східному типам виховання.
1. Теоретичні основи виховного впливу на людину

1.1 Виховання як процес

Структура виховного процесу є взаємозв'язком основних елементів: цілей і змісту, методів і засобів, а також досягнутих результатів.
Виховання є багатофакторним процесом. На нього роблять вплив природне середовище, життєвий мир і ієрархія суспільних цінностей; сім'я, школа і вуз, дитячі і молодіжні організації; повсякденна і професійна діяльність, мистецтво і засоби масової інформації.
Серед різноманіття виховних чинників виділяють дві основні групи: об'єктивну і суб'єктивну.
До групи об'єктивних чинників відносяться:
* генетична спадковість і стан здоров'я людини;
* соціальна і культурна приналежність сім'ї, що робить вплив на його безпосереднє оточення;
* обставини біографії;
* культурна традиція, професійний і соціальний статус;
* особливості країни і історичної епохи.
Групу суб'єктивних чинників складають:
* психічні особливості, світогляд, ціннісні орієнтації, внутрішні потреби і інтереси як вихователя, так і виховуваного;
* система відносин з соціумом;
* організовані виховні дії на людину з боку окремих людей, груп, об'єднань і всього співтовариства.
В ході історії виникла потреба в осмисленні процесу виховання, визначення його специфіки. А саме в уточненні цілей виховання і рівнів їх реалізації; специфіці засобів і видів виховання.
Цілі виховання - це очікувані зміни в людині (або групі людей), здійснені під впливом спеціальних підготовлених і планомірно проведених виховних акцій і дій. Процес формулювання таких цілей, як правило, акумулює гуманістичне відношення вихователя (групи або всього суспільства) до особи виховуваного.
Як критерії оцінки вихованості людини приймають:
* «добро» як поведінка на благо іншої людини (групи, колективу, суспільства в цілому);
* «істину» як керівництво при оцінці дій і вчинків;
* «красу» у всіх формах її прояву і творення.
Міра вихованості людини визначається наступними критеріями: широтою і висотою сходження людини до вищезазначених цінностей; ступенем орієнтації в правилах, нормах, ідеалах і цінностях суспільства і мірою керівництва ними у вчинках і діях, а також рівнем придбаних на їх основі особових якостей.
Про вихованість людини можна судити за численними показниками: по зовнішності, мові, манері поведінки в цілому і характерним окремим вчинкам, по ціннісних орієнтаціях, по відношенню до діяльності і стилю спілкування.
Ось що писав про вихованих людей А.П. Чехів: «Виховані люди, на мою думку, повинні задовольняти наступним умовам:
1. Вони поважають людську особу, а тому завжди поблажливі, м'які, ввічливі, поступливі… Вони не бунтують із-за молотка або зниклої гумки; живучи з ким-небудь, вони не роблять з цієї позики, а йдучи, не говорять: з вами жити не можна! Вони прощають і шум, і холод, і пережарене м'ясо, і гостроту, і присутність в їх житлі сторонніх…
2. Вони жалісливі не до одних тільки жебракам і кішкам. Вони хворіють на душу і від того, чого не побачиш простим оком…
3. Вони поважають чужу власність, а тому і платять борги.
4. Вони щиросерді і бояться брехні як вогню. Не брешуть вони навіть в дурницях. Брехня образлива для слухача і опошляє в його очах того, що говорить. Вони не малюються, тримають себе на вулиці так само, як удома, не пускають пилу в очі меншої братії… Вони не балакучі і не лізуть з відвертостями, коли їх не питають… З поваги до чужих вух вони частіше мовчать.
5. Вони не знищують себе з тією метою, щоб викликати в іншому співчуття і допомогу. Вони не грають на струнах чужих душ, щоб у відповідь їм зітхали і няньчилися з ними. Вони не говорять: мене не розуміють!.
6. Вони не суєтні. Їх не займають такі фальшиві діаманти, як знайомство із знаменитостями, захоплення зустрічного в Salon'e, популярність по портерних…
7. Якщо вони мають в собі талант, то поважають його. Вони жертвують для нього спокоєм, жінками, вином, суєтою…
8. Вони виховують в собі естетику. Вони не можуть заснути в одязі, дихати паскудним повітрям, крокувати по підлозі, що обпльовувала…»
Будь-яке виховне завдання вирішується через ініціацію вихователем активних дій вихованця. Таким почином може стати, наприклад, виконання фізичної вправи або рішення учбової задачі, сприйняття художнього твору або прибирання квартири, подолання страху або шкідливої звички.
Успішність виховної акції як єдність виховної мети-змісту (засобів і способів досягнення мети) виявляється як підвищення ступеня автономної активності вихованця. Таким чином, в спільно-розподіленій діяльності здійснюється перехід від позиції «на рівних» до позиції розширення прав вихованця, передачі йому повноважень і обов'язків. Починаючи самостійну діяльність, прагнучи до самоудосконалення, вихованець може розраховувати на допомогу і підтримку вихователя.
Напрям виховання визначається єдністю цілей і змісту.
За цією ознакою виділяють розумове, етичне, трудове, фізичне і естетичне виховання. У наш час формуються нові напрями виховної роботи - цивільне, правове, економічне, екологічне.
Розумове виховання орієнтоване на розвиток інтелектуальних здібностей людини, інтересу до пізнання навколишнього світу і себе.
Воно припускає:
* розвиток сили волі, пам'яті і мислення як основних умов пізнавального і освітнього процесів;
* формування культури учбової і інтелектуальної праці;
* стимулювання інтересу до роботи з книгою і новими інформаційними технологіями;
* а також розвиток особових якостей - самостійності, широти кругозору, здібності до творчості.
Завдання розумового виховання вирішуються засобами навчання і освіти, спеціальними психологічними тренінгами і вправами, бесідами про учених, державних діячах різних країн, вікторинами і олімпіадами, залученням до процесу творчого пошуку, дослідження і експерименту.
Етика складає теоретичну основу етичного виховання.
Завдання і зміст етичного виховання молодого покоління визначаються за допомогою етичних вимог суспільства. У письмовій традиції людства основні постулати етичної поведінки людини були представлені в Біблії і Корані.
Як основні завдання етичного виховання виділяють:
* накопичення етичного досвіду і знань про правила суспільної поведінки (у сім'ї, на вулиці, в школі і інших суспільних місцях);
* розумне використання вільного часу і розвиток етичних якостей особи, таких як уважного і дбайливого відношення до людей; чесності, терпимості, скромності і делікатності; організованості, дисциплінованості і відповідальності, відчуття довга і честь, пошана людської гідності, працьовитості і культури праці, дбайливого відношення до національного надбання.
У повсякденному житті можна спостерігати факти відхилення людини від морально-етичних принципів
Наприклад, герой «Записок з підпілля» Ф.М. Достоєвського хоче по своїй, по дурній волі пожити; і тому, хай хоч рушиться весь світ, а він буде чаєм балуватися. У психології людини «з підпілля» Достоєвський побачив явище суспільного «нігілізму», що розростається.
Основними критеріями етичної людини є його етичні переконання, моральні принципи, ціннісні орієнтації, а також вчинки по відношенню до близьких і незнайомих людей.
У даному контексті доречно пригадати ідею Л.Н. Толстого щодо примноження «зла» в світі.
У розповіді «Фальшивий купон» гімназист одурює крамаря; той, у свою чергу, платить селянинові за дрова фальшивими грошима. Із-за подальшого збігу обставин селянин стає розбійником. Л.Н. Толстой концентрує увагу читача на дієвості в повсякденному житті стародавнього постулату - «не роби іншому того, чого собі не бажаєш».
В процесі етичного виховання широко застосовуються такі методи, як переконання і особистий приклад, рада, побажання і схвальний відгук, позитивна оцінка дій і вчинків, суспільне визнання досягнень і достоїнств людини. Також доцільне проведення етичних бесід і диспутів на прикладах художніх творів і практичних ситуацій. Одночасно спектр етичного виховання припускає як суспільний осуд, так і можливість дисциплінарних і відстрочених покарань.
Головними завданнями трудового виховання є: розвиток і підготовка, добросовісного, відповідального і творчого відношення до різних видів трудової діяльності, накопичення професійного досвіду як умови виконання найважливішого обов'язку людини.
Для вирішення вищезазначених завдань використовують різні прийоми і засоби:
* організацію сумісної праці вихователя і вихованця;
* пояснення значущості певного виду праці на користь сім'ї, колективу співробітників і всього підприємства, Вітчизни;
* матеріальне і моральне заохочення продуктивної праці і прояву творчості;
* знайомство з трудовими традиціями сім'ї, колективу, країни;
* кружкові форми організації праці по інтересах (технічної творчості, моделювання, театральної діяльності, кулінарії);
* вправи по виробленню трудових навиків при виконанні конкретних операцій (навиків читання, рахунку, листа, користування комп'ютером; різних ремонтних робіт; виготовлення виробів з дерева і металу);
* творчі конкурси і змагання, виставки творчих робіт і оцінка їх якості;
* тимчасові і постійні домашні доручення, чергування по класу в школі, виконання покладених обов'язків в трудових бригадах;
* систематична участь в суспільно-корисній праці, навчання технологіям і прийомам організації професійної діяльності;
* контроль за економією часу і електроенергії, ресурсами;
* облік і оцінка результатів праці (якості, термінів і точності виконання завдання, раціоналізації процесу і наявність творчого підходу);
* спеціальна професійна підготовка до трудової діяльності (інженера, вчителя, медика, оператора, бібліотекаря, сантехніка).
Метою естетичного виховання є розвиток естетичного відношення до дійсності.
Естетичне відношення припускає здібність до емоційного сприйняття прекрасного. Воно може виявлятися не тільки по відношенню до природи або витвору мистецтва. Наприклад, І. Кант вважав, що споглядаючи художній твір, створений рукою людського генія, ми залучаємося до «прекрасного». Проте лише океан або виверження вулкана ми осягаємо як «піднесене», яке чоловік створити не в силах.
Завдяки здібності до сприйняття прекрасного, людина зобов'язана привносити естетичне в особисте життя і життя тих, що оточують, в побут, в професійну діяльність і соціальний ландшафт. Одночасне естетичне виховання повинно уберігати нас від відходу в «чистий естетизм».
У розповіді «Сніжна королева» сучасного петербурзького прозаїка В. Шпакова героїня прагне звести життя до існування в прекрасній сфері класичної музики. Прагнення до класики - само по собі похвально, але біда в тому, що по дорозі до неї відкидається «груба» повсякденність, в якій всі ми живемо. І повсякденність мстить, зводячи героїню з розуму.
В процесі естетичного виховання використовують художні і літературні твори: музику, мистецтво, кіно, театр, народний фольклор. Цей процес припускає участь в художній, музичній, літературній творчості, організацію лекцій, бесід, зустрічей і концертних вечорів з художниками і музикантами, відвідини музеїв і художніх виставок, вивчення архітектури міста.
Виховне значення має естетична організація праці привабливе оформлення класних кімнат, аудиторій і освітніх установ, художній смак, що виявляється в стилістиці одягу учнів, студентів і викладачів. Це відноситься і до соціального ландшафту повсякденного життя. Як приклади можуть послужити чистота під'їздів, озеленення вулиць, оригінальний дизайн магазинів і офісів.
Основними завданнями фізичного виховання є: правильний фізичний розвиток, тренування рухових навиків і вестибулярного апарату, різні процедури гартування організму, а також виховання сили волі і характеру, направлене на підвищення працездатності людини.
Організація фізичного виховання здійснюється за допомогою занять фізичними вправами будинку, в школі, вузі, в спортивних секціях. Вона припускає наявність контролю за режимом учбових занять, праці і відпочинку (гімнастики і рухомих ігор, туристичних походів і спортивних змагань) і лікарсько-медичної профілактики захворювань підростаючого покоління.
Для виховання фізично здорової людини надзвичайно важливе дотримання елементів повсякденного режиму: тривалий сон, калорійне живлення, продумане поєднання різних видів діяльності.
Цивільне виховання припускає формування у людини відповідального відношення до сім'ї, до інших людей, до свого народу і Вітчизни. Громадянин повинен сумлінно виконувати не тільки конституційні закони, але і професійні обов'язки, вносити свій внесок до процвітання країни. У теж час він може відчувати відповідальність за долю всієї планети, якою загрожують військові або екологічні катастрофи, і ставати громадянином миру.
Економічне виховання - це система мерів, направлена на розвиток економічного мислення сучасної людини в масштабах своєї сім'ї, виробництва, всієї країни. Даний процес припускає не тільки формування ділових якостей - ощадливості, заповзятливості, обачності, але і накопичення знань, що стосуються проблем власності, систем господарювання, економічної рентабельності, податкового обкладення.
Екологічне виховання засноване на розумінні не скороминущої цінності природи і всього живого на Землі. Воно орієнтує людину на дбайливе відношення до природи, її ресурсів і корисних копалини, флорі і фауні. Кожна людина повинна взяти посильну участь в запобіганні екологічній катастрофі.
Правове виховання припускає знання своїх прав і обов'язків і відповідальність за їх недотримання. Воно орієнтоване на виховання шанобливого відношення до законів і Конституції, правам людини і на критичне відношення до тим, хто переступає останні.
Виховний процес в цілому і в рамках окремого напряму можна спостерігати або організовувати на декількох рівнях.
Перший, так званий соцієтарний рівень дає уявлення про виховання як постійну функцію суспільства на будь-якій стадії його розвитку в контексті загальнозначущої культури, а саме такої сторони життя соціуму, яке пов'язане з трансляцією культури у всіх її формах і проявах молодому поколінню. На Україні виховні цілі цього рівня визначені в законі «Про освіту», в Конституції, в Міжнародній Конвенції про права людини і інші державно-політичні документи, в яких виражена освітньо-виховна політика наший країни і всього міжнародного співтовариства.
Другий, інституційний рівень припускає реалізацію виховних цілей і завдань в умовах конкретних соціальних інститутів. Тобто організацій і установ, які спеціально створюються для цього. Такими організаціями є дитячі будинки і школи-інтернати, дитячі сади, школи і вузи, удома творчості і центри розвитку.
Третій, соціально-психологічний рівень обумовлює виховання в умовах окремих соціальних груп, асоціацій, корпорацій, колективів. Наприклад, колектив підприємства надає виховна дія на своїх співробітників, асоціація бизнесменов - на своїх колег, асоціація жінок-матерів загиблих воїнів, виступаючи проти війни, - на державні органи, асоціація педагогів - на розвиток творчого потенціалу педагогів.
Четвертий, міжособовий рівень визначає специфіку виховання як практику взаємодії між вихователем і вихованцями, з урахуванням індивідуально-психологічних і особових особливостей останніх. Прикладами такої практики можуть послужити: батьківське виховання, робота соціального психолога і педагога в роботі з дітьми, підлітками і дорослими, виховний вплив вчителя в процесі спілкування з учнями в умовах освітньої системи.
П'ятий, інтраперсональний рівень по суті є процесом самовиховання, який здійснюється як виховна дія людини на самого себе в різних життєвих обставинах. Наприклад, в ситуаціях вибору і конфлікту, в процесі виконання учбових завдань, в період складання іспитів або спортивного змагання.
1.2 Способи виховної дії на людину

Для вирішення виховних завдань можна вибирати різні поєднання методів, прийомів і засобів. Цей вибір перш за все залежить від специфіки поставлених цілей і завдань.
Що розуміють під методами, прийомами і засобами виховання?
Як основа для визначення методів орієнтуються на позиції вихователя у виборі способів виховної взаємодії. Можна виділити ряд взаємодій, що встановлюються між вихователем і вихованцем: способи впливу на характер відносин вихованця до самого собі, до своєї сім'ї; включення його в систему спілкування з однолітками, із співробітниками по роботі; способи коректування світогляду, зміна ціннісних установок і стилю поведінки. Тобто однозначного визначення методів виховання не існує.
Разом з тим, виявлена їх загальна спрямованість на зміну відношення вихованця до суспільства або самому собі, предмету або способу діяльності, до іншої людини або цілої групи людей. Звідси витікає, що метод виховання є одним з інструментів не тільки дії на людину, але і взаємодії.
Методи виховання проявляють свій зміст через:
* безпосередній вплив вихователя на вихованця (за допомогою переконання, моралі, вимоги, наказу, загрози, покарання, заохочення, особистого прикладу, авторитету, прохання, ради);
* створення спеціальних умов, ситуацій і обставин, які вимушують вихованця змінити власне відношення, виразити свою позицію, здійснити вчинок, проявити характер;
* громадська думка референтної групи, наприклад, колективу (шкільного, студентського, професійного), особово значущого для вихованця, а також завдяки авторитетній для нього людині - отцеві, ученому, художникові, державному діячеві, діячеві мистецтва, і засоби масової інформації (телебачення, друкарські видання, ра и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.