Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.
Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.
Результат поиска
Наименование:
контрольная работа Предмет соціальної психології та етапи становлення цієї науки
Информация:
Тип работы: контрольная работа.
Добавлен: 15.12.2014.
Год: 2014.
Страниц: 11.
Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%
Описание (план):
1. Предмет соціальної психології
та етапи становлення цієї науки
Виникнувши на стику наук психології
та соціології, соціальна психологія досі
зберігає особливий статус. Така неоднозначність
положення дисципліни має багато причин.
Одна з них - існування класу фактів життя,
які можуть бути досліджені лише за допомогою
об'єднаних зусиль двох наук: психології
та соц
Це створює труднощі як у визначенні
предмета соціальної психології, так і
у виявленні кола її проблем.
Потреби практики суспільного
розвитку диктують необхідність дослідження
прикордонних проблем. Запити на сп дослідження
слідують з області промислового вироб,
сфер виховання, змі, області демографічної
політики, спорту, сфери обслуговування
і т. д.
Специфіку сп умовно можна позначити
як вивчення закономірностей поведінки
та діяльності людей, обумовлених включенням
їх у соціальні групи, а також психологічних
характеристик самих цих груп.
сп як самостійна галузь почала
формуватися в кінці XIX ст.
Дослідження соціально-психологіч их
наукових проблем почалося в XIX ст., Коли
соціологи, психологи, філософи, літературознавці,
етнографи, медики стали аналізувати психологічні
феномени великих соціальних груп і особливості
психічних процесів і поведінки людини
залежно від впливу навколишніх людей.
Необхідна була інтеграція соціології
та психології, оскільки психологія досліджує
психіку людини, а соціологія - суспільство.
Основні етапи розвитку сп як
науки розглянуті нижче.
Перший етап - становлення соціальної психології
як науки (з середини XIX ст. По 1908 р.). Визначаються
предмет вивчення і основні проблеми.
Більшість робіт з сп було видано в перший
період розвитку
Другий етап (до середини 40-х рр.. XX ст.) Характеризується
появою наукових соціально-психологіч их
шкіл, орієнтованих як на розробку фундаментальної
теорії, так і на прикладні аспекти дослідження.
Третій етап (з середини 1940-х рр.. До наших
днів) пов'язаний з вирішенням практичних
завдань, роботою на соціальне замовлення.
Розробляються малі теорії, що мають конкретне
прикладне значення: соціально-психологіч і
особливості керівництва дитячої групою,
психологія бізнесу, психологія реклами,
психологія формування громадської думки
та ін
2 – 5 .Етапи Соціальну психологію можна вважати
однією із найдревніших областей знань,
адже, як тільки люди почали поєднуватися
в якісь більш-менш стабільні первісні
співтовариства (родини, племена тощо),
виникла необхідність у взаєморозумінні,
регулюванні відносин усередині співтовариств
і між ними. Отже, із цього моменту людської
історії почалася й СП, спочатку у вигляді
примітивних повсякденних уявлень, а потім
у формі розгорнутих суджень і концепцій,
що включалися у вчення стародавніх мислителів
про людину, суспільство й державу.
3 стадії в еволюції цієї науки.
Е.Холландер
· соц філософія (емпіричні передумови
соціп) VI ст. до н.е. – сер XIX ст.;
· соціальний емпіризм (описова
соцп) 50-60 р. XIX ст. – 20 р. XX ст.;
· соціальний аналіз (експериментальна
сп ) 20 р. XX ст. – наші дні.
1 накопиченням сп
знань. Так, ще у первісних суспільствах
люди зіткнулися з соціально-психологіч ими
явищами й спробували їх використати.
в системі давніх релігій використовувалися
такі форми масового настрою, як схильність
до психологічного зараження, обряди;
табу стають регуляторами спілкування,
оратори використовують секрети впливу
на публіку. зародження у надрах філософ.,
поступове відділення від неї.Родоначальниками
є Платон і Аристотель.
Платон (V-IV в. до н.е.) підкреслював
перевагу держави над особистістю,
Аристотель (IV в. до н.е.) вважав
людину соціальною від природи, Розбіжності
у поглядах цих філософів не слід перебільшувати,
однак вони заснували дві різні традиції
соціальної думки, які стали називатися
підходом:
а) центрованому на соціумі
(перевага суспільних структур над індивідуальним
досвідом та поведінкою);
б) .. на особистості (соц
системи через особистісні процеси і функції).
Ряд таких концепцій беруть
свій початок від філософії гедонізму
Епікура (IV-III ст. до н.е.) і знаходять висвітлення
в поглядах Т.Гоббса (XVII ст.), А.Сміта (XVIII
ст.), Дж.Бентама (ХVIII-ХIХ
ст.):інструмент для виміру кількості задоволення
й болю, одержуваних людьми. завдання держави
полягали в тім, щоб створювати якомога
більше задоволення або щастя для найбільш
можливого числа людей.»
2 прогресом у розвитку наук, які відносяться до процесів
суспільного життя
· розвиток мовознавства (бурхливий
розвиток капіталізму збільшив зв’язки
між країнами, а відтак проблеми спілкування
й взаєморозуміння, взаємовпливу між народами,
що зумовило науковий пошук);
· накопичення фактів у галузі
антропології, етнографії археології (х-ки
етнічних груп, зв'язок продуктів культури
із традиціями й ритуалами тощо);
· розвиток кримінології (капіталістичні
відносини породили нові форми протиправної
поведінки, і пояснення причин, з урахуванням
псих х-к поведінки);
· розвиток психіатричної
практики (використання гіпнозу як специфічної
форми навіювання. Був розкритий факт
залежності психічної регуляції поведінки
індивіда від керуючих впливів з боку
іншого, тобто дослідження впритул підійшло
до проблеми, що відноситься до компетенції
соціальної психології).
Виникають перші теорії, 2наукові
школи: німецька псих народів (М.Лацарус,
Г.Штейнталь, В.Вундт), франко-італ псих
мас (Г.Лебон, Г.Тард, В.Парето, С.Сігеле).
Психологія народів: головна
сила історії – народ, що виражає себе
в мистецтві, релігії, мовах, міфах, звичаях,
індивідуальна свідомість – його продукт;
завдання сп – вивч псих суті духу народу,
законів протікання духдіялі народу.
Психологія мас: соц поведінка
обумовлена наслідуванням ірраціональними
моментами; скупчення людей – маса, що
втрачає здібність до спостереження; поведінка
людини в масі: знеособлення, переважання
відчуттів над інтелектом, втрата відчуття
відповідальності; маса хаотична, і їй
потрібен вождь (еліта).
Кін XІX ст. концепції, які пояснювали
рушійні сили соціальної поведінки. За
Г.Тардом - наслідування, за Г.Леоном - навіювання,
за У.Макдугалом інстинкти.
3 Стадія соціального
аналізу. Експериментальна
Становлення наукової сп сучасної.. початком
вважають 1898 р-= перший експеримент. Н.Тріплетт
у США досліджував вплив на продуктивність
діяльності присутності інших людей(швидкість
велосипедистів збільшується, коли їхній
трек ближче до трибун. У 1908 р. виходить
перший підручник У.Макдугала „Вступ
до соціальної психології”, 1924 р. Г.Олпорт
описує ефект соціальної фасилітації
– взаємний вплив учасників групи Розширюється
коло досліджуваних питань:
· 10-20-ті р. ХХ ст. – навіювання;
· 30-40-ві р. ХХ ст. – соціальна
психологія груп, соціальні установки;
· 40-50-ті р. ХХ ст. – групова динаміка.
-дослідження у галузі міжособистісної
привабливості, кохання, формування і
керування першим враженням, атрибуції
та аспектів соціального впливу.
У 1966 р. створюється Європейська
асоціація експериментальної сп, а у 1973
р. виходить перший журнал „Європейський
журнал сп”. 70-80-ті р. присвячені дослідженню
статевих відмінностей і дискримінації
за статевою ознакою.
4-5
Таким чином йшов розвиток соціальної
психології на Заході та у США, у СРСР - особливим
шляхом.- труднощі були пов’язані
з виокремленням предмету дослідження.
Можна виділити два етапи у дискусії про
предмет соціальної психології: 20-ті р.
ХХ ст. і кінець 50-х — початок 60-х р. ХХ ст.
ці етапи мають не тільки історичний інтерес,
але і допомагають зрозуміти місце сп
в системі наукового знання і сприяють
виробленню точнішого визначення її предмету.
У 20-ті рр., тобто в перші роки
срср дискусія про предмет соціальної
психології стимулювалась - саме життя
в умовах післяреволюційного суспільства
висунуло задачу розробки сп проблематики.
Й ідейна боротьба тих років неминуче
захопила сп знання. Це ідейна боротьба
між матеріалістичною та ідеалістичною
психологією, коли вся психологія як наука
переживала період гострої ломки своїх
філософських, методологічних підстав.
НЕ дивлячись на суб'єктивне бажання багатьох
психологів створити марксистську сп,
не було так.
У 1962 р. відкривається перша лабораторія
сп в ЛДУ, а у 1968 р. - перша кафедра в ЛДУ.
У 1966р. вводиться науковий ступінь з сп
значення мала точка зору Г.І.Челпанова, який, захищаючи
позиції ідеалістичної психології, запропонував
розділити психологію на соціальну і власне
психологію. СП повинна розроблятися в
рамках марксизму, а власне психологія
повинна залишитися емпіричною наукою,
не залежною від світогляду і марксизму
Ця точка зору була за визнання права сп
на існування, проте ціною відлучення
від марксистських філософських основ
іншої частини психології.
На противагу поглядам
Г.І.Челпанова виступили:
- В.О.Артемов, який
вважав, що, оскільки, будучи інтерпретованою
з погляду марксистської філософії, вся
психологія стає соціальною, немає необхідності
виділяти ще якусь спеціальну соціальну
психологію: просто єдина психологія повинна
бути поділена на психологію індивіда
і психологію колективу;
- К.М.Корнілов, яким
пропонувалося збереження єдності психології,
але в даному випадку шляхом розповсюдження
на поведінку людини в колективі методу
реактології. Конкретно це означало, що
колектив розумівся лише як реакція його
членів на подразник, а задачею соціальної
психології було вимірювання швидкості,
сили і динамізму цих колективних реакцій;
- В.М.Бехтєрєв,
який запропонував створити особливу
науку – рефлексологію,
певну галузь якої можна використовувати
для вирішення соціально-психологіч их
проблем. Цю галузь він назвав „колективною
рефлексологією” і вважав, що її предмет
– це поведінка колективів, поведінка
особистості в колективі, умови виникнення
соціальних об'єднань, особливості їх
діяльності, взаємовідношення їх членів.
Поступовий розвиток соціальної
психології на Заході призвів до того,
що її почали ототожнювати з буржуазією,
тому дослідження у РССР були призупинені.
В кінці 50-х – на початку 60-х
р. ХХ ст. розвернувся другий етап дискусії про
предмет соціальної психології. Дві обставини
сприяли новому обговоренню цієї проблеми:
· зменшення ідеологічного
контролю;
· збільшення контактів з науковцями
Західної Європи.
Дискусія почалася в 1959 р. статтею
О.Г.Ковальова про розуміння предмету
соціальної психології і відповідно кола
її задач. Не дивлячись на велику кількість
нюансів різних точок зору, всі вони можуть
бути згруповані в 3 підходів.
Так, з питання про предмет соціальної
психології склалися три підходи.
Перший з них, що набув переважне
поширення серед соціологів, розумів соціальну
психологію як науку про „масовидні явища
психіки”.
2 бачить предметом дослідження
соціальної психології особистість.
3 синтезував два попередніх.
Cоціальна психологія розглядається ним
як наука, що вивчає і масові психічні
процеси, і положення особистості в групі.
2. Напрями, завдання і
методологія соціальної психології
Існують кілька точок зору на
те, що є предметом дослідження соціальної
психології. Особистість
вивчається в групі, соціумі, суспільстві.
предметом є людина серед людей.
Соціальна психологія вивчає соціальні групи
в суспільстві. Соціальна група розглядається
як функціональна одиниця, що має інтегральні
психологічні характеристики, такі як
груповий розум, групова воля, групове
рішення і ін
Соціальна психологія вивчає соціальну психіку,
або масовидність явища
психіки. Виділяються різні явища,
що відповідають цьому поняттю: психологія
класів, соціальних верств, масових настроїв,
стереотипів і установок. Вивчається соціально-психологіч ий
аспект традицій, моралі, традицій і т.
д.
У рамках соціальної психології
можна виділити кілька психологічних
шкіл.
Функціоналізм (або функціональна психологія),
головною соціально-психологіч ою проблемою
якого є проблема найбільш оптимальних
умов соціальної адаптації суб'єктів суспільного
життя.
Біхевіоризм (пізніше необихевиоризм) -
поведінкова психологія, що вивчає проблеми
закономірностей поведінки людини і тварини
(І. В. Павлов, В. М. Бехтерєв, Д. Уотсон, Б.
Скіннер та ін.) Центральна проблема біхевіоризму
- проблема навчання, тобто придбання індивідуального
досвіду за допомогою проб і помилок. Психоаналітичне
напрям пов'язаний з ім'ям З. Фрейда.
Соціально-психологі ні проблема
напрями - зіткнення потягів людини з соціальними
заборонами
Гуманістична психологія (Г. Оллпорт, А. Мас-лоу, К. Роджерс
та ін) досліджувала людини як повноцінно
розвивається особистість, яка прагне
реалізувати свої потенційні можливості.
Когнитивизм робить акцент на процесі пізнання
людиною світу за допомогою основних когнітивних
психічних процесів (пам'яті, уваги і т.
д.). Проблема когнітівізма - прийняття
рішень людиною.
Интеракционизм (пізніше символічний інтеракції-нізм),
основна ідея якого полягає в наступному:
особистість завжди соціальна і не може
формуватися поза суспільством. Особливе
значення надавалося комунікації як обміну
символами та вироблення єдиних значень
і смислів.
6 Весь набір методів
соціально-психологі ного дослідження
підрозділяється на методи дослідження
і методи впливу.
Серед методів
дослідження єметоди збору інформації та методи її обробки.
Методи збору інформації: спостереження,
читання документів (контентаналіз), опитування
(анкети, інтерв'ю), тести (найбільш поширений
социометрический тест), експеримент (лабораторний,
природний).
7 соціометрія, методи
Метод вивчення документів-
спеціально створені предмети, для передавання
та збереження інформації. - будь-яка інформація,
що містить дані про відносини в групі,
вплив трудової діяльності на людину Потрібне
вміння визначити достовірність інформації
(з'ясувати, з якою метою складено документ,
хто автор та ініціатор; проаналізувати
наміри осіб, які склали; виокремити опис
подій та їх оцінку; встановити, чи був
автор документа свідком зафіксованої
події, чи переказав її зі слів інших або
склав документ на підставі даних, одержаних
від інших осіб, тощо).
Метод
соціометрії Започаткований він амер спДжекобом
(Якобом) Морено для дослідження емоційно-псих
відносин у малій соціальній групі. Спрямована
на опитування кожного учасника малої
групи з метою встановлення можливості
його участі (неучасті) в певному виді
спільної діяльності . Кінцеві результати
використання -представлені у формі соціоматриць,
соціограм, які графічно відтворюють структуру
взаємин у групі або соціометричних індексів,
що кількісно відображають псих взаємини
у групі. Недоліки- під
час його застосування неможливо дізнатися
про мотиви міжособистісних переваг а
бо заперечень. Нерідко його результати
спотворюються нещирими відповідями тощо.
ЩЕ Є шкали вимірювання соціальних
установок, апаратурний метод . доцільно
- кілька методів
спостереженні за психічною діяльністю індивідів
у взаємодії з іншими, яка виявляється
в їхніх рухах, діях, вчинках, висловлюваннях,
оцінках- це чуттєвому пізнанні явища
чи досліджуваного предмета. Це системат
і цілеспр сприйманні, фіксації психічних
явищ з метою вивчення їх специфічних
змін за певних умов, аналізу і використання
у практичній діяльності. Для вивчення
процесів сприймання та взаємовпливів,
аналізу сп середовища, соціокультурної
програми поведінки партнерів по взаємодії
Експеримент реалізується як організована
дослідником взаємодія між досліджуваним
чи групою досліджуваних і експериментальною
ситуацією з метою встановлення її закономірностей
та змінних, від яких вона залежить. Є природним
(базується на управлінні поведінкою досліджуваних
у природних умовах, у спеціальних експер
умовах, які не порушують звичайного перебігу
подій) і лабораторним (дослідження у штучних
умовах, з використанням вимірювальної
апаратури, приладів .
Проведення експерименту як
методу соціально-психологіч ого дослідження
передбачає такі етапи:
— теоретичний (постановка
проблеми й теми дослідження; визначення
об'єкта й предмета; формулювання гіпотези
та завдань);
— методичний (розроблення
методики експерименту та експериментального
плану);
— експериментальний (створення
експериментальної ситуації, здійснення
спостереження, керівництво перебігом
експерименту, вимірювання реакцій піддослідних);
— аналітичний (здійснення
кількісного аналізу результатів, наукової
їх інтерпретації, формулювання висновків
і рекомендацій).
Метод опитування
є поширеним ! для з'ясування, чи розуміють досліджувані конкретні завдання,
життєві ситуації, і отримати інформацію
про інтереси, погляди, почуття, мотиви
діяльності та поведінку особистості.
Опитування ґрунтується на безпосередній
(бесіда, інтерв'ю) чи опосередкованій
(анкетування) соціально-психологіч ій
взаємодії дослідника й опитуваного (респондентаТест
(англ. test — проба, екзамен, випробування)
— спеціально розроблені завдання і проблемні
ситуації, використання яких у результаті
кількісної та якісної оцінки може стати
показником розвитку певних психологічних
якостей, властивостей особистості.
Сучасна психодіагностика використовує
такі основні види тестів:
— тести інтелекту (на логічні
відношення, узагальнення, кмітливість);
— тести досягнень (виявлення
ступеня конкретних знань);
— особистісні тести (з метою
вивч х-к особистості, її псих якостей);
— проективні тести (використовують
у процесі дослідження властивостей і
характеристик, в існуванні яких людина
цілком не впевнена, не усвідомлює ,не
хоче визнавати у себе, негат риси, мотиви);
—креативності. За формою є
вербальні, невербальні та змішані
Метод групової оцінки
особистості Побудований він на феномені
групових уявлень про кожного учасника
групи в результаті пізнання людей у процесі
їх спільної діяльності та спілкування.
Це одержання характеристики людини під
час взаємних оцінювань з використанням
прийомів безпосереднього оцінювання
за n-бальною шкалою, ранжирування (послідовне
розміщення) якостей, попарного їх порівняння
8 Поняття і структура особистості
Особистість - це свідомий і активна людина,
що має можливість вибирати той чи інший
спосіб життя.
Соціально-психологі ні
особливості лич-ности
У процесі взаємодії та спілкування
відбувається взаємовплив особистостей
один на одного, внаслідок чого формується
спільність у поглядах, соціальних установках
та інших видах відносин.
Особистість - це конкретна
людина, що є представником певної держави,
суспільства та групи, що усвідомлює своє
ставлення до оточуючих його людей і соціальної
дійсності, включений у всі відносини
цієї дійсності, що займається своєрідним
видом діяльності і наділений специфічними
індивідуальними і соціально-психологіч ими
особливостями.
Розвиток особистості обумовлено
різними факторами: своєрідністю фізіології
вищої нервової діяльності, анатомо-фізіологічни и
особливостями, довкіллям і суспільством,
сферою діяльності.
факторами
формування особистості є природно-географ середовище
і сусп.
Макросередовище - суспільство в сукупності
всіх його проявів. Мікросередовище
- група, мікрогрупа, сім'я ит.д.
Суспільно корисна
діяльність формує найважливіші якості
людини.
СП характеристика особистості
має внутрішню
структуру, - сторони.
Психологічна сторона особистості відображає специфіку
функціонування її психічних процесів(
психічні явища, що забезпечують первинне
відображення і усвідомлення особистістю
впливів навколишньої дійсності.
Світоглядна сторона відображає суспільно значимі
її якості, що дозволяють займати гідне
місце в суспільстві.
Соціально-психологі на
сторона відображає якості та характеристики,
що дозволяють особистості грати певні
ролі в суспільстві.
Широке поширення одержало
уявлення про пошарової структурі особистості
(І. Хофман, Д. Браун та ін): зовнішнім шаром
є ідеали, внутрішнім - інстинктивні потягу. Л. Клягесом запропонована
система:
1) матерія; 2) структура; 3) рушійні
сили.
Л. Рубінштейн - 1) спрямованість (установки,
інтереси, потреби);
2) здібності;
3) темперамент і характер.
Слідом за Дж. Мидом інтеракціоністи
виділяють три основних компоненти в структурі
особистості: I, me, self.
Їх інтерпретація:
1) I (дослівно - «я»)
- це імпульсивна, активне, творче, рушійне
початок;
2) mе (дослівно -
«мене», тобто яким мене повинні бачити
інші) - це рефлексивне нормативне «я»;
3) self («самість»
людини, особистість, особистісний «я»)
- сукупність імпульсивного й рефлексивного
«я», їх активна взаємодія.
"9 статус" або "позиція",
РИм - місце індивіда
в системі групового життя. Терміни "статус"
і "позиція" Саме широке застосування
поняття "статус" знаходить при описі
структури міжособистісних відносин,
для чого найбільше пристосована соціометрія. Але
отримується позначення статусу індивіда
в групі ніяк не можна вважати задовільним.
БО місце індивіда в групі не визначається
тільки статусом; важливо не тільки те,
наскільки індивід як член групи користується
прихильністю а й те, як він сприймається
в структурі діяльнісних відносин групи.
БО, - статус це
єдність об'єктивно властивих індивіду
характеристик, що визначають його місце
в групі, і суб'єктивного сприйняття його
іншими членами групи. У соціометричної
методиці є спроба врахувати ці два компоненти
статусу (комунікативний і гностичний),
але при цьому знову передбачаються лише
компоненти емоційних відносин (тих, які
індивід відчуває до інших членів групи,
і тих, які до нього відчувають інші). Об'єктивні
характеристики статусу при цьому просто
не фігурують БО при характеристиці статусу
індивіда в групі необхідний облік відносин
більш широкої соціальної системи, в яку
дана група входить, - "статус" самої
групи. це ніяким чином не враховується
при визначенні статусу соціометрією.
Питання про розробку адекватного методичного
прийому для визначення статусу індивіда
в групі може бути вирішене лише за одночасної
теоретичної розробки цього поняття.
Складові
статусу: Авторитет, як і престиж визначається
як вплив особистості на інших людей, зумовлений
соціальним станом, посадою, можливістю
приймати рішення, тобто співвідноситься
з уявленням про певну владу. Престиж чи
авторитет це міру визнання іншими людьми
якихось переваг особистості, необов’язково
пов’язаних з посадою чи владою. Тоді
носій авторитету є суб’єктом ціннісного,
а не функціонального відношення.
Підґрунтям авторитету є ті властивості людини, її риси, які
за рівнем свого розвитку суттєво переважають
такі самі якості інших. Різновиди (моральний,
функц (діловий), професійний, формальний
(посадовий).
Поняття авторитету багато
в чому збігається з поняттям статусу
статус – це величина престижу
у спілкуванні з іншими. Це показник соціально-психологіч их
властивостей особистості як об’єкта
комунікації і взаємодії в групі – системі
внутрішньо-групових відносин.
10 роль , соц. І гендерні ролі
Друга характеристика
індивіда в групі - це "роль".
Зазвичай роль визначають
як динамічний аспект статусу, що розкривається
через перелік тих реальних функцій, які
задані особистості групою, змістом групової
діяльності. Якщо взяти таку групу, як сім'я,
то можна показати взаємини між статусом,
або позицією, і роллю. У сім'ї різні статусні
характеристики існують для кожного з
її членів: є позиція (статус) матері, батька,
старшої дочки, молодшого сина і т.д. Якщо
тепер описати набір функцій, які "приписані"
групою кожній позиції, то отримаємо характеристику
ролі матері, батька, старшої дочки, молодшого
сина
роль ЗМІННА динамізм її в тому,
що при збереженні статусу набір функцій,
йому відповідних, може сильно варіювати
у різних однотипних групах, а головне
в ході розвитку як самої групи, так і більш
широкої соціальної структури, в яку вона
включена. Приклад з родиною яскраво ілюструє
цю закономірність: зміна ролі подружжя
в ході історичного розвитку сім'ї - актуальна
тема сучасних соціально-психологіч их
досліджень.
Ґендерна роль — один з видів
соціальних ролей, набір очікуваних зразків
поведінки (або норм) для чоловіків і жінок.
Ґендерну роль розуміють як виконання
певних соціальних розпоряджень — тобто
поводження у мові, манерах, одязі, жестах
відповідної статі.
Соціальна ґендерна роль – індивідуальне
оприявлення приналежності до чоловічого,
жіночого або іншого («третього») ґендеру у соціальній обстановці (відповідно
до культурних норм і стереотипів)[1].
Соціа?льна роль — поведінка, очікувана від
того, хто має певний соціальний статус. Обмежується сукупністю
прав і обов'язків, відповідних цьому статусу.
Також соціальну роль визначають як сукупність
нормативно обумовлених соціальних властивостей,
очікувань і зобов'язань у поєднанні з
конкретною соціальною позицією.
11 Поняття та особливості формування
соціальних установок
Соціальна установка - мотив, що спонукає особистість
до діяльності. Д. Узнадзе визначив
установку станом готовності до певної
активності. У разі повторення ситуації
виникає фіксована установка на відміну
від ситуативної.
У 1918 р. У. Томас і Ф. Знанецкий встановили
дві залежності, що визначають процес
адаптації: взаємозалежність індивіда
і соціальної організації. Вони охарактеризували
обидві сторони вищенаведеного відносини
поняттями «соціальна цінність» (для характеристики
соціальної організації) і «соціальна
установка», «аттітюд» (для характеристики
індивіда). Аттітюд - «стан
свідомості індивіда щодо певної соціальної
цінності».
Стереотип - це надмірне узагальнення
якогось явища, що переходить у стійке
переконання і впливає на систему відносин
людини.
В результаті стереотипізації
формується соціальна установка.
Соціальні установки мають деякою стійкістю і несуть
в собі функції полегшення, алгоритмізації
і пізнання. Знаючи соціальні установки
людини, можна прогнозувати його дії. Визначають
виборчі напрями поведінки індивіда, вона
регулює діяльність на 3 рівнях: змістовому,
цільовому і операциональном.
На смисловому рівні установки
визначають ставлення особистості до
об'єктів, які мають особисті значення
для індивіда. Цільові установки пов'язані
з прагненням довести почате до кінця
(ефект незавершеної дії (К. Левін, В. Зейгарник).
На операциональном рівні установка обумовлює
прийняття рішення на основі минулого
досвіду.
Ж. Годфруа виділив три о етапи у формуванні
соц установок в соціалізації:
1) до 12 років - установки відповідають
батьківським моделям;
2) з 12 до 20 років - установки
пов'язані з засвоєнням соціальних
ролей;
3) з 20 до 30 років відбувається
на основі установок системи переконань.
Зміна соціальних
установок
Висунуто багато різних моделей
пояснення процесів зміни соціальнихустановок.
Більшість досліджень соціальних установок
здійснюється в руслі двох основних теоретичних
орієнтацій: бихевиористской
і Когнітивістська.
У бихевиористский-оріє тованої
соціальної психології використовується
принцип навчання: ат-тітюди людини змінюються
в залежності від того, яким чином організовується
підкріплення тієї чи іншої соціальної
установки. Змінюючи систему винагород
і покарань, можна впливати на характер
соц установки.
Якщо аттитюд формується на
основі попереднього життєвого досвіду,
то зміна можлива лише за умови включення
соціальних факторів. Підпорядкованість
самої соціальної установки більш високих
рівнів диспозицій обгрунтовує необхідність
при дослідженні проблеми зміни ат-тітюда
звертатися до всієї системи соціальних
факторів, а не тільки до «підкріпленню».
У Когнітивістська
традиції пояснення зміни соціальних
установок дається в термінах так званих
теорій відповідності Ф. Хайдера, Г. Ньюкома,
Л. Фестингера, Ч. Осгуда. Зміна установки
відбувається в тому випадку, коли в когнітивній
структурі індивіда виникає невідповідність,
наприклад стикаються негативна і позитивна
установки на який-небудь об'єкт. Стимулом
для зміни аттітю-да є потреба індивіда
у відновленні когнітивного відповідності,
упорядкованого сприйняття зовнішнього
світу.
Зміна соціальної установки
повинно бути проаналізовано як з точки
зору змісту об'єктивних соціальних змін,
які зачіпають даний рівень диспозицій,
так і з точки зору змін активної позиції
особистості, викликаних не просто у відповідь
на ситуацію, але в силу обставин, породжених
розвитком самої особистості. Виконати
ці вимоги аналізу можна за однієї умови:
при розгляді установки в контексті діяльності.
Якщо соціальна установка виникає в певній
сфері людської діяльності, то зрозуміти
її зміну можна, проаналізувавши зміни
в діяльності.
Упередження і дискримінація
як соціальні установки
Упередження - особливий тип установки (головним
чином негативної) по відношенню до членів
певної соціальної групи.
Дискримінація - негативні дії, спрямовані
проти цих людей, установки, переведені
в дії.
Люди, з упередженням пов'язані
з певним группам обробляють інформацію
про ці групи інакше, ніж інформацію про
інші групи. приділяють більше уваги інформації,
узгоджується з їх упередженими поглядами.
Якщо упередження включати
в себе негативну оцінку групи, проти якої
спрямовано, і містити негативні почуття
чи емоції людей, його виражають, коли
ті опиняються в присутності чи думають
про представників тієї групи, яка їм так
не подобається. Упередження може
включати в себе думки і очікування щодо
членів різних соціальних груп - стереотипи, які передбачають,
що всі члени цих груп демонструють одні
й ті самі риси і ведуть себе одним і тим
же чином.
Коли люди розмірковують про
упередженні, вони зазвичай фокусують
увагу на його емоційних або оціночних
аспектах.
Багато людей, що мають упередження,
відчувають, що відкрита дискримінація
- це погано, і сприймають подібні дії як
порушення особистих поведінкових стандартів.
Коли вони помічають, що проявили дискримінацію,
то відчувають почуття великого дискомфорту.
В останні роки кричущі форми
дискримінації - негативних дій по відношенню
до об'єктів расових, етнічних чи релігійних
упереджень - спостерігаються рідко. Новий
расизм більш витончений, але такий же
жорстокий.
11. Поняття соціалізації,
етапи та механізми її впливу на особистість
