Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

 

Повышение оригинальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Інвестування як процес створення капіталу

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 25.12.2014. Год: 2013. Страниц: 22. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):




МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



Кафедра економічної теорії та конкурентної політики






КУРСОВА РОБОТА



З ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
( основи економічної теорії, мікроекономіка,
макроекономіка )

на тему №97 «Інвестування як процес створення капіталу»










Студентки 2 курсу 3 групи
денної форми навчання
Факультету ресторанно-готельного
та туристичного бізнесу
Маркевич Людмили Олегівни

Науковий керівник :




КИЇВ 2013
ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
      Економічний зміст інвестицій та їх класифікація 6
      Нормативно-законодавч забезпечення інвестицій в Україні 11
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА
      Джерела і процес формування інвестиційних ресурсів фірми 16
      Порівняльний аналіз динаміки інвестицій в економіку України 23
      Проблеми і шляхи покращення інвестиційної діяльності в Україні 33
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 39
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42
ДОДАТКИ 44















ВСТУП



На сучасному етапі розвитку економічних процесів і взаємовідносин між підприємствами, фінансовими інститутами, державами на внутрішньому і зовнішньому ринках гострою проблемою є ефективне вкладення (інвестування) капіталу з метою його збільшення.
Переміщення капіталу суттєво впливає як на економіку країни в цілому, так і на розвиток окремого підприємства.
Одним із процесів, що сприяє глобалізації економічної діяльності, є інтернаціоналізація капіталу, котрий нерозривно пов’язаний з інтернаціоналізацією виробничої діяльності та розвитком інформаційних технологій. Перелив фінансових ресурсів з однієї країни в іншу відбувається здебільшого у формі інвестицій.
Розмаїття терміна "інвестиції&quo ; у вітчизняній та зарубіжній літературі значною мірою пояснюється широтою сутнісних рис цієї доволі складної економічної категорії. У сучасній економічній теорії категорія "інвестиції&quo ; (від лат. слова "invest." — вкладати) становить процес вкладення капіталу з метою наступного його збільшення.
Варто зазначити, що сьогодні приплив іноземних інвестицій стає одним із ключових критеріїв статусу країни, успішності її входження у світове господарство.
Питання аналізу інвестицій та інвестиційного капіталу відображені в монографіях, періодичних виданнях, статтях та підручниках. Цими питаннями займались такі видатні зарубіжні та вітчизняні економісти, як: Бланк І.А., Бутинець Ф.Ф., Ткаченко О.І., Федоренко В.П., Шатило Н.В., Шевчук В.Я., Шклярук С.Г., Бондар М.І., Пересада А.А., Татаренко Н.О., Поручник А.М., Л. Гітман, М. Джонкт, У. Шарп, інші, також вони відображені в законодавчій базі щодо питань інвестування в Україні, офіційних даних Державного агентства України з інвестицій та інновацій.
Незважаючи на різноплановість і глибину уже проведених досліджень щодо оцінки інвестиційного капіталу, наукова думка ще не виробила універсального визначення інвестицій, яке б відповідало потребам як теорії, так і практики, а також було б адекватним з позицій конкретного суб'єкта їхнього здійснення — держави, підприємства, домашнього господарства. Зокрема, чимало уваги вчені економісти приділяють інвестуванню капіталу, Але зважаючи на швидкі темпи інтеграції України у світовий економічний простір, що спричинює появу нових умов функціонування економіки, залишається багато актуальних питань та проблем, пов’язаних з інвестуванням іноземного капіталу, що потребують нагального дослідження та вирішення. Знання щодо інвестицій стають більш насиченими. Тому, усі ці фактори обумовлюють важливість і актуальність теми моєї курсової роботи.
Предметом дослідження є методологічні, теоретичні та практичні аспекти процесу інвестування як створення капіталу, розвитку іноземного інвестування в умовах глобалізації світового ринку..
Об’єктом дослідження виступає стан інвестиційної діяльності в Україні.
Мета написання курсової роботи –вивчення умов інвестування капіталу в Україні й оцінка інвестиційного клімату з метою визначення основних проблем і недоліків для подальшого пошуку шляхів їх подолання, розробка рекомендацій щодо покращення умов інвестування в економіку України.
Виходячи з поставленої мети, основними завданнями написання курсової роботи є:
? визначити роль інвестицій в економічному розвитку як країни в цілому, так і окремого підприємства;
? дослідити економічну сутність і значення інвестицій, а також основних джерел їх формування та факторів, що сьогодні впливають на їх розвиток;
? провести загальну характеристику нормативно-законодав ого забезпечення інвестування в Україні ;
? провести аналіз динаміки інвестицій в економіку України;
? розглянути стан країни як потенційного інвестора
? обґрунтувати основні шляхи вирішення проблем інвестиційної діяльності та покращення інвестиційного клімату України.
При написанні роботи були використані такі методи: нормативний, різноманітні прийоми статистичних методів, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, аналітичний, табличний та порівняльний методи.
Інформаційною базою дослідження виступили законодавчі акти держави, наукові вісники, економічні журнали та статистичні дані державних агенств та міністерств.




















РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
1.1. Економічний зміст інвестицій та їх класифікація



Сьогодні з активним розвитком ринкової економіки інвестиції почали відігравати надзвичайно важливу роль у розвитку національного виробництва. Завдяки їм сьогодні здійснюється технічне переоснащення підприємств, поповнюються товарні запаси і вдосконалюється товар, здійснюються науково-дослідні роботи, а також, безперечно, створюється капітал.
Тому, дослідження суті інвестицій є дуже важливим кроком на шляху створення теоретико-методичног забезпечення процесу прийняття інвестиційних рішень щодо якнайповнішого використання інвестицій у процесі створення капіталу.
Розкриваючи суть інвестицій, думаю, найперше треба звернутися до поняття капіталу і зрозуміти, як і наскільки вони між собою пов’язані, тобто, яким чином інвестиції створюють капітал.
Отже, одним із важливих факторів виробництва є капітал, одночасно він є і одним із основних елементів суспільного багатства. Підтвердженням цього є значення слова "капітал", що в перекладі із латинського означає "основне майно", "основна сума".
Якщо звернутися до визначення капіталу К.Марксом, то в роботі "Капітал" дається його неоднозначне вираження: по-перше, капітал - це економічні відносини, причому відносини експлуатації. [16]
По-друге, капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість. Додаткову вартість, або прибуток, приносить не сама вартість використовуваних ресурсів, а їх використання. Тобто, якщо немає виробництва, немає утворення майбутніх матеріальних благ, немає ринкової економіки. [16]
В сучасній економічній науці капітал розглядається як джерело проценту. Так, І.Фішер (американський економіст) визначає капітал як "дисконтований потік доходу", тобто будь-який елемент багатства, який приносить його власнику регулярний дохід протягом довготривалого періоду часу, можна розглядати як капітал. [15]
Якщо зупинитись на тому , що при аналізі, як правило, розглядають капітал виключно в грошовій формі, припускаючи, що на гроші купують фізичний капітал, то для створення і збільшення капіталу необхідні вкладення грошових коштів, тобто інвестиції.
Інвестиції –
1) процес створення нового капіталу, що вимагає витрат фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу.
2) грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно – матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси, людські ресурси, активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо). [12]
У процесі дослідження своєї теми я стикнулася з тим, що в науковій літературі існує багато модифікацій поняття "інвестицій&quo ;, поява яких, як виявилось, зумовлена специфікою та традиціями різних економічних шкіл та течій.
Термін «інвестиції» першочергово ототожнюється з латинським “investire”, що означає «облачати», «вкладати», або з англійським “investments”, що означає «капітальні вкладення». Сьогодні ж інвестиції - це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу. [12]
Широко розповсюдженою є інтерпретація інвестицій як здійснення певних економічних проектів у теперішній час, щоб у майбутньому одержати дохід.
З точки зору економічної теорії інвестиції – це частина ВВП, не спожита в поточному періоді і яка забезпечує приріст капіталу в економіці, тобто інвестиції є часткою сукупних витрат, що складаються з витрат на нові засоби виробництва, інвестицій у нове житло і приріст товарних запасів.
З точки зору мікроекономіки інвестиції – це процес утворення нового капіталу.
3 точки зору фінансів під інвестиціями розуміють придбання реальних або фінансових активів, або – це всі види активів (коштів), які вкладаються в економічну діяльність з метою одержання доходу
Отже, підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що інвестування - це процес створення або поповнення запасу капіталу. В літературі дається також і більш ширше визначення: "Інвестиції - це довготермінові вкладення капіталу в різні сфери та галузі народного господарства всередині країни та за її межами з метою привласнення прибутку".
Основним мотивом інвестування, джерелом приросту капіталу є одержуваний прибуток. Обидва процеси - вкладання капіталу і одержання прибутку - відбуваються в певному поточному часі, а саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержати прибуток; паралельно вкладати капітал та отримувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через деякий час отримати прибуток. У першому випадку прибуток буде одержано одразу після завершення інвестування в повному обсязі; у другому випадку прибуток можливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадку між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.
В економічній літературі зустрічаються різноманітні класифікації інвестицій, проте детальної класифікації, а особливо єдиної, не існує.
Отже, інвестицій в найзагальнішому вигляді поділяються на:
Валові інвестиції - це загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямований на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів.
Чисті інвестиції - це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.
Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток під-приємства, галузі, держави: 1) якщо сума чистих інвестицій від'ємна, це свідчить про зменшення обсягу випуску продукції; 2) якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання; 3) якщо сума валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань, то це означає, що економіка розвивається.
Крім того, інвестиції класифікують і за іншими ознаками, які упорядковано і розглянуто нижче ( рис.1.1.).
    За об'єктами вкладання коштів (майна)
    реальні ( вкладення коштів (майна) у реальні активи - матеріальні та нематеріальні (інновації);
    фінансові ( вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), переважно цінні папери).
    За характером участі в інвестуванні
      прямі ( пряме інвестування здійснюють інвестори, які безпосередньо добирають об'єкти інвестування та вкладають в них кошти (майно, активи);
      непрямі ( інвестування відбувається через посередника).
    За періодом інвестування
      короткострокові (інвестиції на період до одного року);
      довгострокові. ( інвестиції на період більше одного року).
    За формами власності інвесторів
      приватні (здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з приватним капіталом);
      державні ( здійснюють державні та місцеві органи влади, державні підприємства з бюджетних фондів);
      змішані ( здійснюють суб'єкти певної держави та іноземних держав).
    За регіональною ознакою
      внутрішні (здійснюють в об'єкти інвестування в межах держави);
      іноземні ( здійснюють поза межами держави).

Рис.1.1. Класицікація інвестицій
Отже, проаналізувавши все вищезазначене, можна зробити висновок, що інвестиції - це довготермінові вкладення в різні сфери та галузі народного господарства всередині країни та за її межами з метою отримання прибутку в майбутньому. Інвестиції сьогодні виступають одним із основних джерел створення капіталу підприємства, що в свою чергу сприяє розвитку інвестиційних відносин та інвестиційної діяльності того ж підприємства як на державному, так і на світовому рівні.
Тож не дивно, що структура інвестицій має досить складну будову і детальне вивчення класифікаційних ознак, які ми розглянули вище, неодмінно потрібне для подальшого дослідження моєї теми.



1.2. Нормативно-законодав е забезпечення інвестицій в Україні



Проведення активної інвестиційної політики та розвиток інвестиційної діяльності не є можливим без державного правового регулювання інвестиційних відносин.
Інвестиційне законодавство - це сукупність прийнятих компетентними органами нормативно-правових актів різної юридичної сили, які регулюють інвестиційні відносини щодо безпосереднього здійснення інвестування та його організації, управління цим процесом та контролю за порядком інвестування. Інвестиційне законодавство є підсистемою (підгалуззю) господарського законодавства (як комплексної галузі права). [1]
Уперше законодавче закріплення теоретичних розробок категорії інвестицій в Україні було зроблено в Законі України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991р., яким визначалися правові, економічні та організаційні рамки інвестиційної діяльності.
Відповідно до ст. 1 згаданого закону "інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект". [4]
До майнових та інтелектуальних цінностей належать:
    кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
    рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
    майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
    сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау" ;
    права користування землею, водою, ресурсами, рухомим та нерухомим майном та
    інші майнові права;
    інші цінності.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 18.09.1991р. "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. [4]
Для удосконалення державного управління інвестиційною діяльністю в Україні визначені основні положення інвестиційної політики держави у Постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.95 р. №384, якою затверджено "Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки" та в Указі Президента України "Про заходи щодо реформування інвестиційної політики в Україні від 18.07.96 р. [7]
На даний час нормативно-правова база щодо регулювання інвестицій нараховує більше 100 різного роду нормативних документів (законів, указів, постанов, декретів, інструкцій тощо), серед яких основними є вже згаданий закон України: "Про інвестиційну діяльність"; також закони "Про підприємства в Україні"; "Про режим іноземного інвестування"; "Про цінні папери та фондову біржу"; "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг".
Єдину державну політику у сфері інвестиційної діяльності визначає Верховна Рада України, яка:
    створює законодавчу базу для сфери інвестиційної діяльності;
    затверджує пріоритетні напрями інвестиційної діяльності як окрему загальнодержавну програму або у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних программ соціально-економічно о та науково-технічною потенціалу;
    в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інвестиційної діяльності. [1]
Керують державними інвестиціями загальнодержавні та місцеві органи державної влади. На макрорівні проблеми регулювання інвестиційної діяльності та розвитку будівельного комплексу вирішують: Міністерство економіки України і Державний комітет у справах будівництва, архітектури та житлової політики, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. У складі Міністерства економіки є відділ будівельного комплексу та промисловості будівельних матеріалів, у названому комітеті функціонує управління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення.
Дуже важливим для економіки держави є створення і визначення засад здійснення іноземного інвестування.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.03.96 р. № 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. [5]
Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є також і міждержавні угоди "Про сприяння та взаємний захист інвестицій". Такі угоди є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту їх на території іншої держави. Вони підписані вже близько з 70 країнами світу. Ціла низка проектів угод знаходиться в стадії узгодження.
З метою підтримки розробки та реалізації державної політики по залученню іноземних інвестицій в економіку України, використання сучасного світового економічного досвіду прискорення інтеграції України в систему міжнародних господарських зв'язків Указом Президента України створена Консультативна рада з питань іноземних інвестицій, яку пізніше було перейменована на Раду вітчизняних та іноземних інвесторів.
Якщо розглядати детальніше, то крім Ради вітчизняних та іноземних інвесторів, є й інші органами функціональної міжгалузевої компетенції, у функції яких тією або іншою мірою входить управління процесом залучення і використання інвестицій (рис.2.1.).

Рис. 1.2. Органи управління інвестиційної діяльності в Україні
Хоча, постійно вносяться корективи та відбуваються зміни в інвестиційному законодавстві, встановлюються гарантії для іноземних інвесторів, аналіз правових норм цих законів показує, що в них є чимало перешкод, які заважають активізації припливу капіталів в економіку країни.
Зокрема, іноземні інвестори вважають основною негативною ознакою інвестиційного клімату в економіці України політичну нестабільність та нестабільну законодавчу базу з питань безпосередньо іноземного інвестування. За даними світових рейтингових агентств Україна належить до країн із підвищеним рівнем політичних і економічних ризиків. [14]
Врахувавши теоретичні та практичні проблеми, які існують у створенні позитивного інвестиційного клімату в Україні а також ту обставину, що відносини між Україною та інвестором побудовані на основі публічного права і регулюються адміністративними актами, тобто держава в односторонньому порядку може внести зміни у вже прийняті нормативно-правові акти, і як результат для інвестора існують мінімальні гарантії непорушності умов його діяльності в державі, - було прийнято в останній час Закон України "Про транскордонне співробітництво&quo ;, Указ Президента України «Про інвестиційну політику», розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Програми "Інвестиційний імідж України"».
Також Податковим кодексом України введено ряд новацій, які стосуються інвестиційної діяльності, серед яких поетапне зниження ставки податку на прибуток з 25 до 16 відсотків, звільнення деяких видів діяльності від оподаткування прибутку, надання так званих «податкових канікул», зменшення ставки податку на додану вартість до 17 відсотків та інших. [2]
Але сьогоднішній інвестиційний клімат є все ж таки незадовільним, оскільки існують не тільки проблеми національного законодавства, але й проблеми стабільної економіки країни, політичної ситуації.
Стабільність законодавчої бази та гарантії інвестиційної діяльності - це необхідна умова укладення серйозних контрактів, які передбачають мільярдні інвестиції в Україну з тривалим строком окупності проектів.






РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА
      Джерела і процес формування інвестиційних ресурсів фірми



Інвестиційні ресурси – це грошові, матеріальні та нематеріальні цінності, які використовує суб‘єкт господарювання (інвестор) у процесі їх вкладання в об‘єкти інвестування з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту [18]
Основною метою формування інвестиційних ресурсів підприємства є задоволення потреб у придбанні необхідних інвестиційних активів та оптимізація їх структури з позицій забезпечення ефективних результатів інвестиційної діяльності.
З урахуванням цієї мети процес формування інвестиційних ресурсів має базуватися на таких принципах:
    принцип врахування перспектив розвитку інвестиційної діяльності;
    принцип забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестиційної діяльності.
У інвестиційному процесі безпосередньо бере участь інвестор – фізична чи юридична особа, яка вкладає гроші та/або інші активи з метою їхнього збереження та примноження. [12]
Інвестиційні ресурси формуються безпосередньо за рахунок розвинутих і створених в кріїні джерел інвестування, узагальнений вигляд яких пропоную розглянути нижче на рис.2.1.

Рис.2.1.. Структура джерел формування інвестиційних ресурсів фірми
Існує багато класифікацій джерел формування інвестиційних ресурсів, та більшість із них співпадають із тією, яка подана в українському законодавстві (законі України «Про інвестиційну діяльність»): [4]
    власні фінансові ресурси;
    позикові фінансові кошти інвестора;
    залучені фінансові кошти;
    бюджетні інвестиційні асигнування;
    безоплатні та благодійні вклади, пожертвування організацій, підприємств, громадян.
Багато дослідників вважають доцільним поділ джерел інвестиційних ресурсів на внутрішні і зовнішні. (Додаток А)
Внутрішні інвестиційні ресурси формуються безпосередньо на підприємстві для забезпечення його розвитку. Зовнішні інвестиційні ресурси формуються за межами підприємства. [11]
Найважливішим джерелом фінансування інвестицій є, безпосередньо, власні кошти підприємства. Вони формуються за рахунок:
    прибутку;
    амортизаційних відрахувань;
    інших джерел.
Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів, що забезпечує всі напрямки стратегічного розвитку підприємства. За рахунок прибутку підприємство накопичує інвестиційні ресурси для виробничого розвитку. Ця остання частина прибутку підприємства спрямовується на фінансування його інвестиційних проектів.
Однак, в сучасних умовах кризового розвитку економіки України в цілому і виробничих підприємств зокрема прибуток не відіграє належної ролі у формуванні інвестиційних ресурсів. Більшість підприємств державної і колективної форми власності мають занадто низький рівень рентабельності, а значна частина їх працюють збитково.
Амортизаційні відрахування від основних засобів і нематеріальних активів, що використовуються підприємствами, є більш сталим джерелом формування інвестиційних ресурсів, особливо на підприємствах із значним обсягом цих активів.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку””, П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” та П(С)БО 7 “Основні засоби” підприємство самостійно обирає метод лінійної або прискореної амортизації основних засобів. [6]
Окрім того, джерелами власних коштів можуть бути інші джерела: виручка від реалізації вибулого і надлишкового майна, позареалізаційні доходи (від володіння корпоративними правами, оренди, лізингових операцій та ін.), виручка від попутного видобутку корисних копалин, кошти на відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха.
Залучені ресурси – це інвестиційні ресурси, які надаються підприємству сторонніми суб’єктами господарювання через:
    проведення емісії акцій підприємства;
    залучення коштів майбутніх споживачів продукції;
    залучення додаткових коштів до статутного фонду підприємства;
    цільове інвестування державними та коменрійними установами;
    пайові внески та ін.
Серед залучених джерел фінансування інвестицій підприємств головне місце посідають залучення додаткового акціонерного капіталу та продаж за грошові кошти пакетів акцій.
Залучення додаткового акціонерного капіталу є найбільш поширеною практикою формування власних інвестиційних джерел підприємств, створених у формі акціонерних товариств. При цьому створюються сприятливі умови для повного покриття потреби не тільки у капітальних вкладеннях в основні засоби, а і для фінансування приросту власних оборотних коштів. Механізмом такого залучення власних фінансових ресурсів є додаткова емісія акцій акціонерним товариством, і державним також. [18]
Для підприємств інших організаційно-правов х форм (крім акціонерних товариств) основною формою додаткового залучення капіталу може стати збільшення статутного фонду за рахунок нових внесків (паїв) вітчизняних і зарубіжних інвесторів.
Ще одним важливим джерелом формування інвестиційних ресурсів фірми є позичкові кошти - інвестиційні ресурси позикового характеру, до яких слід віднести:
    довгострокове кредитування;
    державні поворотні позики;
    інвестиційні лізинг;
    емісія облігацій;
    податкові інвестиційні кредити.
З усіх позичкових ресурсів основною формою фінансування є кредит, тобто надання грошових сум в борг на певний час за відповідну плату.
Також одним із найпоширеніших джерел фінансування інвестиційних проектів реконструкції і модернізації у світовій практиці є лізинг. У нашій державі діє Закон України “Про лізинг”, який визначає основні правові умови для застосування цієї форми позикового фінансування інвестиційної діяльності підприємств. Відповідно до цього закону, об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, яке може бути віднесено до основних засобів (для порівняння слід відзначити, що у світовій практиці об’єкт лізингових відносин значно ширший).
Тобто, лізинг – це оренда майна у кредитора, який придбав його з метою здачі в оренду. Розрізняють оперативний і фінансовий лізинг.
Оперативний лізинг передбачає надання орендарю права користування матеріальними цінностями орендодавця на термін їх повної амортизації з обов'язковим збереженням права власності орендодавця на орендоване майно та його обов'язкове повернення.
Фінансовий лізинг передбачає придбання орендодавцем майна на замовлення орендаря і передачу його орендарю в користування на термін, не менший, ніж термін повної амортизації, з обов'язковою наступною передачею права власності на майно орендарю. [18]
Інвестиційний селенг — це порівняно нова форма залучення інвестиційних ресурсів, яка полягає у передачі власником права користування і розпорядження своїм майном за певну плату. До такого майна можуть належати будівлі, споруди, сировина і матеріали, цінні папери, продукти інтелектуальної праці.
Отже, лізинг або селенг здебільшого доцільно використати за нестачі власних фінансових коштів для реального інвестування, а також при здійсненні інвестицій у проекти зі швидкооновлюваною технологією або нетривалим періодом експлуатації виробничих об'єктів. У ринковій економіці використання лізингу становить 25—ЗО % загальної суми позичкового капіталу.
Емісія облігацій фірми як джерело формування інвестиційних ресурсів є доступною тільки фірмам з великими розмірами статутного фонду.
Статутний фонд - сума вкладів засновників та учасників господарського товариства.
Проте це джерело формування інвестицій не набуло поки великого поширення через нерозвиненість фондового ринку і незначні розміри статутного фонду багатьох фірм.
Власні, залучені та позикові ресурси як джерела фінансування інвестиційних потреб підприємства мають свої як позитивні, так і негативні сторони. (Додаток В) Остаточне рішення щодо їх використання повинно бути обґрунтовано відповідними спеціалістами підприємства і затверджено вищим керівництвом організації.
Важливу роль у процесі формування інвестицій фірми відіграє деджава, яка надає:
    безготівкові кредити;
    гранти;
    субсидії;
    дотації;
    бюджетні асигнування.
Сьогодні найбільш привабливим джерелом формування інвестиційних ресурсів фірми є іноземні інвестиції.
Іноземне інвестування може здійснюватися в різних формах залежно від типу інвестора, його мети та ступеня ризику, на який він готовий. Основними типами прямих іноземних інвестицій зазвичай бувають:
а) створення спільних підприємств (організацій);
б) започаткування діяльності дочірніх підприємств (філій);
в) укладання ліцензійних угод з вітчизняними фірмами;
г) придбання неконтрольних пакетів акцій вітчизняних фірм-емітентів;
д) купівля контрольних пакетів акцій у підприємств. [11]
Але для того, щоб привабити іноземних інвесторів, необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат та розвинений механізм залучення іноземного капіталу.( Додаток Б)
Джерела фінансування інвестиційної діяльності формуються на інвестиційному ринку. [12]
Інвестиційний ринок можна представити як сукупність інвестиційних інститутів, що працюють на контрактних засадах і надають інвестиційні послуги. До основних професійних інвестиційних інститутів в Україні можна віднести:
1. Інститути спільного інвестування (ІСІ), що діють відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)».
2. Справжні інвестиційні компанії в Україні відсутні. Під цією назвою найчастіше маються на увазі торгівці цінними паперами або компанії з управління активами. Відповідно до Указу Президента України від 19.02.1994р. № 55/94 існують інвестиційні компанії, але вони мають статус торгівців цінними паперами
3. Венчурні фонди – недиверсифіковані ІСІ закритого типу, які здійснюють виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних і фізичних осіб.
4. Фонди прямого інвестування. В нашій країні немає законодавчого визначення цих установ, хоча на практиці вони працюють, тобто надають капітал на договірній основі приватним бізнес-одиницям.
Але, хотілося б наголосити на тому, що покриття інвестиційних потреб підприємства повинно відбуватися за рахунок всіх видів ресурсів, які можна залучити для здійснення як реального, так і фінансового інвестування.
Отже, підприємство має зважено підходити до вибору і співвідношення різних видів інвестиційних ресурсів та проводити ефективну політику їх формування для досягнення найбільшої ефективності.
      Порівняльний аналіз динаміки інвестицій в економіку України



Інвестиції відіграють центральну роль в економічному розвитку країни, вони визначають загальне зростання її економіки. Від ефективності інвестиційної політики залежать стан виробництва, рівень технічної оснащеності основних фондів підприємств, можливості структурної перебудови економіки, вирішення соціальних і екологічних проблем, створення капіталу.
Інвестиції становлять основу розвитку підприємств, окремих галузей і економіки України в цілому.
На сьогодні Україна не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможно ті та інвестиційної привабливості, але, можна з впевненістю сказати, що певні позитивні зрушення уже відбулися.
Найперше треба зазначити, що за підсумками рейтингу Світового банку “Ведення бізнесу 2013” (Doing Business 2013) Україна не тільки покращила свої позиції на 15 пунктів (з 152 місця до 137 місця із 185 країн), а і увійшла до списку із 23 країн світу-найбільших реформаторів умов ведення бізнесу у 2011-2012 роках, які оцінює даний рейтинг в табл.2.1. [24]
Таблиця 2.1.
Динаміка зміни положення України в рейтингу “Ведення бізнесу 2013”
за 2012-2013 роки
2013
До 2012
+/-
Назва складових
(субіндексів) індексу «Умови
ведення бізнесу 2013»
2012
2013
Започаткування бізнесу
116
50
66
+
Реєстрація власності
168
149
19
+
Сплата податків
183
165
18
+
Підключення до мережі
Електропостачання
170
166
4
+

Виконання зобов’язань по
контракту
Банкрутство
158
157
1
+
Отримання кредитів
23
23
0
0
Дозвільна система в
Будівництві
182
183
-1
-
Зовнішня торгівля
144
145
-1
-
Захист прав інвесторів
114
117
-3
-



Продовження табл. 2.1.
Як бачимо, найбільш позитивні зрушення відбулися в системі оподаткування (з 183 на 165 місце) та в загальному веденні бізнесу (з 116 на 50 місце).
Конкретно досліджуючи динаміку інвестицій, варто зазначити, що безпосередню роль у цьому відіграють частково капітальні інвестиції та безпосередньо іноземні інвестиції, тому, думаю, варто дослідити і проаналізувати їх обсяг і зміну динаміки їх залучення.
Обсяги залучення капітальних інвестицій підприємств України у січні - вересні 2012 року складають 177,5 млрд. грн., що на 82,4 млрд.грн менше, ніж у 2011 року ( рис.2.2.).

Рис.2.2. Динаміка зміни обсягу капітальних інвестицій за 2005-2012 роки.
Як бачимо, загальний аналіз динаміки освоєних капітальних інвестицій свідчить про їх поетапний характер: або підвищення, або зниження.
Якщо звернути увагу на регіональний характер інвестування, то в Україні переважає тенденція інвестування вже розвинутих регіонів, які мають потужну інфраструктуру. Проте разом з тим неповноцінним є фінансування областей, які потребують негайного розвитку, визначення пріоритетних галузей. Позитивним є те, що у 2012 році частина капітальних інвестицій була вкладена у Рівненську, Волинську, Тернопільську, Полтавську області. [24]
Приросту капітальних інвестицій у січні - вересні 2012 року досягнуто в 19 регіонах.
Найбільш активно у січні - вересні 2012 року освоювались капіталовкладення в Кіровоградській області (168,7 відсотка у порівнянні з відповідним періодом попереднього року), Одеській (157,1 відсотка), Полтавській (149,0 відсотків), Донецькій (136,4 відсотка), Київській (136,3 відсотка), Тернопільській (135,7 відсотка), Харківській (134,3 відсотка), Рівненській (133,6 відсотка), Луганській (129,4 відсотка), Волинській (128,2 відсотка).
Найбільший спад інвестиційної активності відбувався у Хмельницькій області (82,0 відсотка).

Провідними сферами за обсягами залучення капітальних інвестицій залишаються: промисловість – 60,5 млрд. грн., будівництво – 24,4 млрд. грн., операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 22,8 млрд. грн., діяльність транспорту і зв’язку – 24,6 млрд. грн., торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 17,6 млрд. грн. [24]
Розглянемо загальний розподіл капітальних інвестицій за січень-вересень 2012 року в порівнянні з січнем-вереснем 2011 роком на рис.2.4.

Рис.2.4. Росподіл освоєних капітальних інвестицій за січень-вересень 2012 року відповідно до січня-вересня 2011 року в основних сферах економічної діяльності
Отже, за січень-вересень 2012 року порівняно з відповідним періодом 2011 року обсяги капітальних інвестицій у промисловість зросли на 7,1 відсотка.
У січні – вересні 2012 року також збільшилися обсяги капіталовкладень на розвиток будівництва – на 47,4 відсотка порівняно з відповідним періодом 2011 року (13,8 відсотка від їхнього загального обсягу); у діяльність готелів та ресторанів – 21,0 відсоток (0,8 відсотка); в охорону здоров`я та надання соціальної допомоги – на 24,5 відсотка (0,8 відсотка); у торгівлю; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – на 32,1 відсотка (9,8 відсотка); у діяльність транспорту і зв’язку – на 28,4 відсотка (13,9 відсотка); у сільське господарство, мисливство та лісове господарство – на
8,3 відсотка (5,9 відсотка); у фінансову діяльність – на 37,5 відсотка (2,4 відсотка). [24]
Щодо негативної тенденції, то у січні – вересні 2012 року спостерігається зменшення капітальних інвестицій порівняно з відповідним періодом 2011 року спостерігалось в освіту – на 13,4 відсотка (0,5 відсотка до загального обсягу капітальних інвестицій); у надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту – на 26,8 відсотка (1,6 відсотка до загального обсягу капітальних інвестицій).
Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств і організацій, за рахунок яких у 2012 року освоєно 61,2 відсотка капіталовкладень. Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становила 17,5 відсотка.
За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 4,5 відсотка та 1,9 відсотка капітальних інвестицій. Частка коштів населення на індивідуальне житлове будівництво становила 15,7 відсотка усіх капіталовкладень. [23]
Така структура джерел фінансування капітальних інвестицій, зокрема домінування в ній внесків за рахунок власних коштів підприємств, ставить в залежність розвиток підприємств та їх інвестиційну активність від їх прибутковості ( рис.2.5.)

Рис.2.5. Розподіл капітальних інвестицій за джерелами фінансування у 2012 році
Дуже важливе місце на сучасному етапі розвитку України належить іноземним інвестиціям. Як вже зазначалося раніше, згідно з Законом України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції – це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. [4]
За даними Держстату, за 2012 рік в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6013,1 млн. дол. США прямих інвестицій (акціонерний капітал). Обсяг унесених з початку інвестування в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 1 вересня 2012 р. становив 52673,8 млн.дол. США, що на 5,2 відсотка більше обсягів інвестицій на початок 2012 р., та в розрахунку на одну особу населення складає 1157,0 дол. [23]
В загальному, станом на 1 вересня 2012 року, як вже зазначалося, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну (починаючи з 2002 року), з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці, склав 52673,8 млрд. дол. США.
З кожним роком спостерігається зростання обсягу іноземних інвестицій, що позитивно впливає на розвиток економіки України ( рис.2.6.)

Рис.2.6. Динаміка зміни обсягу прямих іноземних інвестицій за 2002-2012 роки
Що ж до сьогоднішної ситуації, то варто зазначити, що станом на 1 січня 2012 року інвестиції безпосередньо надійшли зі 130 країн світу. (табл.2.2.).

Таблиця 2.2
Основні країни-інвестори та обсяги їх прямих іноземних інвестицій в Україну

Країна
Обсяги прямих
інвестицій на
01.01.2012 (млн.дол.)

У % до підсумку
Усього
49362,3
100,0
Кіпр
12645,5
25,6
Німеччина
7386,4
15,0
Нідерланди
4822,8
9,8
Російська Федерація
3594,5
7,3
Австрія
3423,1
6,9
Велика Британія
2508,2
5,1
Франція
2230,7
4,5
Швеція
1744,0
3,5
Вінгірські (Британські)
Острови
1607,0
3,3
США
1043,1
2,1
Італія
965,9
2,0
Швейцарія
960,3
1,9
Польща
875,5
1,8
Інші країни
555,3
11,2

До десятки основних країн-інвесторів, які формують більше 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять Кіпр (31,7% від загального обсягу інвестування), Німеччина (11,6%), Нідерланди (9,5%), Російська Федерація (7,0%), Австрія (6,2%), Велика Британія (4,7%), Віргінські (Британські) острови (3,5%), Франція (3,2%), Швеція (2,9%), Швейцарія (2,0%). [23]
Якщо розглядати обсяг інвестицій в Україну у кількісному вираженні, то ситуація виглядатиме так: Кіпр – 15075,5 млн.дол.США, Німеччина – 7432,7 млн.дол.США, Нідерланди – 5040,8 млн.дол.США, Російська Федерація – 3706,1 млн.дол.США, Австрія – 3300,7 млн.дол.США, Велика Британія – 2396,0 млн.дол.США, Віргінські Острови (Брит.) – 1805,7 млн.дол.США, Франція – 1796,8 млн.дол.США, Швеція – 1578,6 млн.дол.США та Швейцарія – 1085,1 млн.дол.США.
Щодо розподілу іноземних інвестицій за видами економічної діяльності також спостерігається деяка тенденція ( рис.2.7.)


Рис.2.7. Розподіл прямих іноземних інвестицій за основними видами економічної діяльності в період з 01.10.2011р. по 01.10.2012р.
1) На підприємствах промисловості зосереджено 16866,0 млн.дол.США (32,0%), у т.ч. переробної – 13935,8 млн.дол.США, з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води – 1506,6 млн.дол.США, добувної – 1423,5 млн.дол.США. Серед галузей переробної промисловості у підприємства металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів унесено 6136,6 млн.дол.США прямих інвестицій, виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 2995,3 млн.дол.США, хімічної та нафтохімічної промисловості – 1320,6 млн.дол.США, машинобудування – 1155,5 млн.дол.США, виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції – 1012,7 млн.дол.США.
2) У фінансових установах акумульовано 16337,9 млн.дол.США (31,2% загального обсягу) прямих інвестицій.
3) В організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 8384,8 млн.дол.США (16,0%),
4) У підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 5469,5 млн.дол.США (10,4%).
При дослідженні розподілу іноземних інвестицій спостерігається непропорційний розподіл обсягів залучення інвестицій у регіони України. [24]
До восьми регіонів: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької областей, Автономної Республіки Крим та до м. Київ надходить найбільше всього інвестицій – 87,7 відсотка всіх залучених прямих іноземних інвестицій ( рис.2.8.).

Рис.2.8. Розподіл залучених прямих інвестицій за основними регіонами-рецепієнтами інвестицій України в період з 01.10.2011р. по 01.10.2012р.
Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвинутими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів( таку ж проблему ми спостерігали під час дослідження капітальних інвестицій).
Але таке спрямування прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічно у розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку.
Слід також зазначити, що структура за формами залучення іноземного капіталу за період 2002-2012 років значно змінилася. Так, у 2001-2004 рр. внески у вигляді рухомого і нерухомого майна займали від 28 до 36 відсотків. На сьогодні в структурі акціонерного капіталу нерезидентів домінують вкладення в грошових внесках. [23]
Одночасно із ввезенням Україна вивозить капітал. Здебільшого це відбувається в межах утечі капіталу. Нелегальна втеча капіталу складається з непереведеної з-за кордону експортної виручки, контрабандного вивозу, а також через формально втрачену вигоду із бартерних операцій.
Вивіз підприємницького капіталу з України невеликий, обсяг накопичених за кордоном прямих інвестицій становить декілька мільйонів доларів. Переважно ці інвестиції розміщені в Західній Європі з метою створення товарно- та послугопровідної мережі й часто мають форму офшорних компаній.
Загальний обсяг інвестицій в економіку країн ЄС з України становить 61,1 млн дол. США, найбільші обсяги направлені в Польщу (36,2 %), Великобританію (22,7 %), Іспанію (22,6 %). [23]
Порівнюючи обсяги експортованих та імпортованих прямих інвестицій між Україною та ЄС, можна зазначити: розрахунок їх співвідношення показує, що експорт інвестицій з України є просто мізерною величиною навіть з достатньо скромними (якщо порівняти з реальними потребами) капіталовкладеннями в українську економіку.
Отже, з усього вищесказаного можна зробити висновок, що Україна в принципі залишається привабливою для інвестицій, водночас вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство, проводить активну політику, спрямлвану на розвиток інвестиційних процесів як всередині, так і за межами країни. Починаючи з 2002 року, обсяги іноземних інвестицій постійно зростають, що свідчить про відкритість нашої економіки і активне співробітництво з іншими країни.
Негативною тенденцією, на мою думку, є процес активного інвестування вже достатньо розвинутих галузей та областей країни, коли ці ж самі кошти можна було вкласти у розвиток менш потужних областей, що дало б змогу подолати їхні економічні диспропорції.



      Проблеми і шляхи покращення інвестиційної діяльності в Україні

    и т.д.................


Скачать работу


Скачать работу с онлайн повышением оригинальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.