Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.
Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.
Результат поиска
Наименование:
реферат Поняття податкових правовідносин
Информация:
Тип работы: реферат.
Добавлен: 26.12.2014.
Год: 2014.
Страниц: 29.
Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%
Описание (план):
1. Поняття податкових правовідносин
Податкові правовідносини як
різновид фінансових є особливим видом
суспільних відносин — фінансових відносин,
урегульованих фінансово-правовою нормою.
Державне розпорядження, що міститься
в юридичній нормі, визначає умови дії
правовідносин, права й обов'язки суб'єктів,
заходи, що гарантують виконання вимог
правової норми. Природа фінансових правовідносин
визначається тим, що вони виступають
як владно-майнові, в яких відносини влади
не можна відокремити від майнових, де
вони діють у сукупності. Владно-майновий
характер податкових правовідносин визначає
юридичне положення суб'єктів у конкретних
податкових правовідносинах. При цьому
податковий орган, виступаючи від імені
держави, наділений певними повноваженнями.
Інший суб'єкт виконує в основному юридичний
обов'язок за встановленими для нього
правилами поведінки (сплата податку,
надання звітності). В усіх видах податково-правових
відносин їх владно-майновий характер
виступає чітко, а деталізується тільки
ступінь владного характеру в них1.
Платник податків не має права
за своїм розсудом розпоряджатися частиною
майна, що у вигляді певної грошової суми
підлягає внесенню до бюджету чи позабюджетного
цільового фонду. В цьому обов'язку втілений
публічний інтерес усіх членів суспільства,
що визначає і законодавчу форму закріплення
податку, обов'язок його сплати, примус
при забезпеченні цьо1 го обов'язку, однобічний
характер податкових обов'язків.
Податкові правовідносини є
різновидом правовідносин, тому їм притаманні
всі ознаки останніх. По-перше, вони виникають
на підставі фінансово-правової норми
як форми її реалізації. По-друге, мають
владний характер, який засвоїм змістом
виражає інтереси держави. При цьому податкові
правовідносини мають свої специфічні
характеристики, зумовлені предметом
і методом правого регулювання, — вони
виникають і розвиваються в сфері податкової
діяльності держави, є формою реалізації
публічних інтересів і розглядаються
як публічно-правові відносини.
За своїм змістом податкові
правовідносини є економічними. Ю. А. Ровинський
підкреслює, що головною особливістю фінансових
правовідносин є те, що вони виступають
юридичною формою вираження і закріплення
фінансових відносин, що, у свою чергу,
є формою певних економічних відносин1. Фінансові
відносини, що складають зміст фінансової
діяльності держави, виступають як різновид
економічних відносин, саме тих, котрі
мають вартісну форму.
Однією з характерних рис податкових
правовідносин є їх грошовий характер.
Об'єкт правового регулювання — гроші
у вигляді податкових надходжень з позиції
саме публічно1пра1 вового регулювання.
С. Д. Ципкін підкреслював, що кінцевою
метою фінансових відносин завжди є рух
грошових коштів, що і виникають з приводу
грошових коштів2.
Податкові правовідносини є
публічними, тобто такими, що пов'язані
та випливають з влади. Вони є формою реалізації
імперативної фінансово-правової норми
і реалізуються за принципом: команда
(від держави) і виконання (яке здійснюють
підлеглі суб'єкти фінансового права).
Саме тому однією із сторін фінансових
правовідносин є суб'єкт, що має право
видавати владні розпорядження (держава
чи уповноважений нею орган).
§ 2. Особливості податкових
правовідносин
У податкових правовідносинах
найбільш виразно, порівняно з усіма іншими
формами фінансових правовідносин, простежуються
державно-владна і майнова сторони. Відносини
щодо зборів і податків є владно1майновими.
Держава наділяє компетентні органи владними
повноваженнями і контролює надходження
коштів до бюджету. З іншого боку, надходження
податків є одним з основних каналів формування
об'єктів власності держави (хоча спочатку
й у специфічній грошовій формі). Розглядаючи
цю проблему, Ю. А. Ровинський звертав увагу
на різну міру прояву владного характеру,
що відмежовує фінан1 сове право від інших
галузей1.
Конкретизація податкових правовідносин
передбачає два елементи:
1) реалізацію волі держави як
власника коштів;
2) певну поведінку учасників
податкових відносин.
Податкові правовідносини стосуються
різних суб'єктів (держави, юридичних,
фізичних осіб), між якими формується певна
підпорядкованість. Безперечно, що обов'язок
платника має безумовний характер, за
якого немає рівності сторін.
Відмінність податкових правовідносин
від інших майнових правовідносин, наприклад
цивільних, полягає насамперед у нерівності
положення їх учасників. Відносини сторін
тут основані на підпорядкуванні однієї
сторони (платника податків) іншій (державі
в особі її органів чи органів місцевого
самоврядування). На думку Н. І. Хімічевої,
основною особливістю, що визначає інші
відмінні риси фінансових правовідносин
(у тому числі й податкових), є те, що вони
виникають у процесі утворення, розподілу
й використання державних грошових фондів,
тобто в процесі фінансової діяльності
держави2. Крім того,
одним із суб'єктів податкових правовідносин
завжди виступає держава в особі податкових
органів, наділених владними повноваженнями.
Це єдина система контролю за додержанням
податкового законодавства, за правильністю
нарахування, повнотою і своєчасністю
внесення у відповідний бюджет податків
і зборів, установлених законодавством.
Відмінність податкових правовідносин
від інших фінансових правовідносин, що
також характеризуються як владно1майнові
(грошові) відносини, полягає у своєрідності
структурних елементів змісту податкових
правовідносин.
Отже, податкові правовідносини являють
собою відносини, що
виникають відповідно до податкових норм
(регулюютьвстановлен я, зміну і скасування
податкових платежів) і юридичних фактів,
учасники цих відносин наділені суб'єктивними
правами і мають юридичні обов'язки, пов'язані
зі сплатою податків і зборів до бюджетів
і фондів.
§ 3. Види податкових правовідносин
Податкові правовідносини відображають певні функції,
тому їх можна поділити на:
1) загально-регулятивні (спрямовані на закріплення
кола суб'єктів податкового права, їх загального
юридичного статусу);
2) конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення
конкретної поведінки суб'єктів);
3) комплексні (що виникають на стику загально-регулятивни
і конкретно-регулятивн х відносин);
4) охоронні (спрямовані на реалізацію заходів
державно-примусовог характеру)1.
Види правових відносин діють
у єдності: конкретно-регулятивн правовідносини
функціонують лише тоді, коли вступили
в дію загально-регулятивні охоронні
відносини передбачають існування регулюючих
обов'язків, при порушенні яких застосовуються
заходи юридичної відповідальності. Отже,
система податкових правовідносин складається
з кількох «рівнів» правовідносин, що
взаємодіють один з одним.
Зміст загально-регулятивни відносин визначається нормами, що встановлюють
принципи податків і повноваження окремих
суб'єктів податкових правовідносин. Загальні
і конкретно-регулятивн правовідносини
утворюють основну масу правовідносин
у суспільстві і регулюють суспільні відносини
шляхом установлення суб'єктивних юридичних
прав і обов'язків. Розвиток регулюючих
відносин, своєчасна їх поява, безперешкодне
і належне здійснення є свідченням повного
і реального використання права. Загально-регулятивні
правовідносини виконують в основному
функцію закріплення кола суб'єктів права
і їхнього статусу. Якщо особа виступає
як носій загального суб'єктивного права,
вона займає специфічне положення щодо
всіх інших осіб, а загальне суб'єктивне
право, як підкреслює С. С. Алексєєв, тому
і є «суб'єктивним», що має особистий характер,
тобто належить не тільки всім суб'єктам,
а й кожному суб'єктові окремо.
Конкретно-регулятив і правовідносини виступають як форма реалізації
загально-регулятивн х податкових правовідносин.
У цій ситуації загальні права й обов'язки
проектуються на діяльність конкретних
суб'єктів. Якщо загально-регулятивні
податкові правовідносини виділяють із
системи правовідносин ті, що пов'язані
зі сплатою податків, то конкретні правовідносини
це уточнюють за різними напрямами (за
видами податків, за платниками). Конкретно-регулятивн
відносини закріплюють конкретну поведінку
суб'єктів, зміст їхніх прав і обов'язків.
Комплексні податкові правовідносини перебувають на своєрідному
стику конкретних і загально-регулятивни
податкових правовідносин. Вони досить
вузько персоніфіковані, передбачаючи
конкретного платника (що відрізняє їх
від загальних), але однією з їхніх ознак
є складний зміст, що відрізняє їх від
простих. Мабуть, можна порушити питання
і про об'єднання в межах комплексних правовідносин
податкових норм і норм інших галузей
права. Наприклад, механізм формування
і витрачання пенсійного фонду перебуває
на стику податкових і трудових відносин
(оскільки цей збір входить до переліку
обов'язкових податків і зборів, об'єднаних
податковою системою1).
Охоронні податкові правовідносини виникають за умови порушення
прав і невиконання обов'язків, якщо учасники
правовідносин мають потребу в правових
способах захисту з боку держави. Однією
із сторін таких правовідносин виступає
компетентний суб'єкт, що є носієм владних
повноважень і наділений державою повноваженнями
примусу. Іншою стороною є особа або орган,
до якого застосовуються способи державного
примусу і який зобов'язаний їх зазнавати.
При цьому право застосовувати способи
державного примусу деталізуються санкцією
правової норми. Охоронні податкові правовідносини
формуються в процесі правового регулювання,
опосередковують охоронну функцію податкового
права. Охоронні правовідносини мають
похідний характер. Вони забезпечують
реалізацію міри державно-примусового
впливу щодо осіб, які порушили юридичні
обов'язки зі сплати податків. У межах
охоронних податкових правовідносин здійснюється
захист суб'єктивних прав, запроваджуються
у життя заходи юридичної відповідальності.
§ 4. Об'єкт податкових правовідносин
Зміст податкових правовідносин
пов'язаний з аналізом категорій, що характеризують:
об'єкт правовідносин, суб'єкт правовідносин,
права й обов'язки суб'єктів правовідносин,
підстави виникнення правовідносин.
У цілому об'єктом
регулювання в податкових правовідносинах
виступають кошти платників, що надходять
у доходи бюджетів. У вузькому значенні — це гроші,
з приводу яких між суб'єктами податкових
правовідносин формується правовий зв'язок.
При цьому важливо розмежовувати об'єкт
податкових правовідносин і об'єкт оподаткування.
Об'єкти фінансових правовідносин
різні за своєю формою, оскільки існує
чимало видів правовідносин. Але за змістом
це завжди державні грошові фонди, з приводу
формування, розподілу і використання
яких і формується певний юридичний зв'язок
між суб'єктами фінансових правовідносин.
Ю. А. Ро-винський зазначав, що у фінансових
правовідносинах виражається сукупність
грошових відносин, що пов'язані змобілізацією, розподілом і використанням
коштів для розширення виробництва і задоволення
потреб членів суспільства1.
§ 5. Суб'єкти податкових правовідносин
Суб'єктом податкових правовідносин
може бути будь-яка особа, поведінка якої
регулюється нормами податкового права
і яка може виступати учасником податкових
правовідносин, носієм суб'єктивних прав
і обов'язків.
Суб'єкти податкових правовідносин
мають правосуб'єкт-ніс ь, що передбачена
нормами податкового права і характеризується
можливістю бути учасником правовідносин,
пов'язаних зі встановленням, зміною, скасуванням
податкових платежів, і мати суб'єктивні
права й обов'язки. Для участі у правовідносинах
суб'єкти наділені правоздатністю і дієздатністю.
Фактично вони представляють два елементи
досить складної юридичної властивості
— правосуб'єктност .
Податкова правоздатність — передбачена нормами податкового
права здатність мати права й обов'язки
щодо сплати податків. Іншими словами,
це можливість особи бути учасником податкових
правовідносин, тобто податкова правоздатність
виступає його загальноюридичною властивістю.
Змістом податкової правоздатності є
сукупність прав і обов'язків, що їх суб'єкти
можуть мати відповідно до чинного законодавства.
Податкова дієздатність — передбачена нормами податкового
права здатність своїми діями створювати
і реалізовувати права й обов'язки. Дієздатність
полягає у здійсненні особою дій, спрямованих
на:
— придбання прав і створення
обов'язків;
— здійснення прав і обов'язків;
— здатність відповідати за
податкові правопорушення.
Податкові правоздатність і
дієздатність доповнюють одна одну і фактично
є взаємозалежними. Правоздатність виникає
з моменту появи (народження громадянина,
реєстрації юридичної особи і т. ін.), дієздатність
— по досягненні якоїсь умови (певного
віку, статусу підприємця тощо). Іноді
виникнення правоздатності та дієздатності
в податкових правовідносинах збігається
в часі (практично одночасно з реєстрацією
юридичної особи виникає необхідність
постановки її на облік у податковій інспекції,
а з цього моменту, навіть якщо немає діяльності,
— обов'язок подавати звітність, отже,
відповідати за ухилення від цього).
Як суб'єктів можна виділити три групи учасників податкових
правовідносин:
— державу (в особі органів влади,
що встановлюють і регулюють оподаткування);
— податкові органи;
— платників податків.
Особливим суб'єктом податкових
правовідносин є держава. Держава, як носій
суверенітету і учасник податкових право1
відносин, має важливі особливості і посідає
у правовідносинах особливе місце. Державний
суверенітет полягає, зокрема, у тім, що
держава встановлює податки, наділяє місцеві
органи пра1 вом встановлювати податки1. У зв'язку
з цією діяльністю дер1 жава є безпосереднім
учасником податкових правовідносин.
Стягнення податків, як і їхнє встановлення,
слід розглядати як верховенство держави
щодо влади, що виникає в процесі життєдіяльності
суспільства2.
Діяльність держави як власника
податкових надходжень опосередковується
правовідносинами, які можна класифікувати
за різними підставами (за видами податків
і зборів; за видами платників тощо), і
в яких беруть участь різні органи, суб'єкти,
уповноважені державою здійснювати певні
дії. На підставі цього виділяють різні
державні органи як представників держави:
податкові адміністрації, митні органи,
податкова міліція. Учасниками правовідносин
є також державні органи, що виконують
різні функції державної влади. Діяльність
органів, що діють від імені держави, регулюють
в основному закони (а не інші правові
акти). Своєрідним є і ме1 ханізм контролю
за їх діяльністю.
. Права й обов'язки суб'єктів
податкових правовідносин
Права й обов'язки суб'єктів
податкових правовідносин характеризують
їх юридичний зміст. Податковими правами
й обов'язками обмежуються можливості
й межі активності суб'єктів правовідносин.
Права й обов'язки суб'єктів залежать від
типу правовідносин, особливостей механізму
регулювання. Велика частина податкових
правовідносин — це регулятивні правовідносини,
завдяки яким закріплюються і розвиваються
фінансові відносини за участю держави.
Але при фінансово1 правовому регулюванні
необхідно використовувати й методи державного
примусу.
Сукупність прав і обов'язків
податкових органів визначається тими
цілями і завданнями, з якими законодавець
пов'язує необхідність існування цих органів.
Держава уповноважує останні на здійснення
певних функцій в галузі управління та
контролю за надходженням податків і зборів.
Деталізація правового статусу цих органів
відбувається через законодавче закріплення
їх прав і обов'язків.
Обов'язки і права платників
податків визначено головним посиланням,
що випливає з конституційної норми, якою
за1 кріплено першочерговий і безумовний
обов'язок — сплачувати податки (ст. 67
Конституції України). Платники податків
і зборів є насамперед зобов'язаними особами.
Відповідно до цього податкове законодавство
і закріплює переважно обов'язок. Саме
імперативний податковий обов'язок визначає
правосуб'єктніс ь платників податків.
Такими самими підходами характеризується
правосуб'єктніс ь юридичних і фізичних
осіб, осіб, пов'язаних зі сплатою податків
і зборів (банківські установи, податкові
представники тощо).
§ 7. Підстави виникнення, зміни
і припинення податкових правовідносин
Обов'язковим елементом характеристики
податкових правовідносин є підстави
їх виникнення. Податкові правовідносини
виникають, змінюються, припиняються і
реалізуються на підставі певного комплексу
різних за змістом взаємозалежних юридичних
явищ, взаємодія яких припускає розвиток
правовідносин.
Податкові правовідносини можуть
змінюватися під впливом:
а) нормативних основ, за яких норми права регулюють
сферу податкових правовідносин;
б) правосуб'єктних основ, що характеризують здатність
особи до участі у правовідносинах (досягнення
віку тощо);
в) фактичних основ — власне основ виникнення,
зміни чи припинення податкових правовідносин,
що базуються на юридичних фактах.
Юридичний факт — конкретна життєва обставина,
з якою норми права пов'язують виникнення,
зміну чи припинення податкових правовідносин.
Це: по-перше, факти реальної дійсності;
по-друге, факти, передбачені нормами податкового
права; по-третє, факти, що спричиняють
певні юридичні наслідки.
Класифікувати юридичні факти можна за різними підставами.
За юридичними результатами:
1) правовстановлюючі — юридичні факти, з якими норми
права пов'язують виникнення податкових
правовідносин;
2) правозмінюючі — юридичні факти, з якими норми
права пов'язують зміну податкових правовідносин;
3) правоприпиняючі — юридичні факти, з наявністю
яких норми права пов'язують припинення
податкових правовідносин.
Той самий факт може спричинити
кілька юридичних наслідків. Наприклад,
смерть одночасно є причиною припинення
правовідносин зі сплати податків і причиною
виникнення правовідносин зі сплати податку
на майно, що переходить у порядку спадкування
чи дарування.
За вольовою ознакою:
1) дії— юридичні факти, що є результатом
вольової поведінки людей, результатом
волевиявлення особи. Вони можуть виступати
у формі:
а) правомірних дій — дій, що відбуваються відповідно
до вимог податкових норм або норм, що
не суперечать їм;
б) неправомірних дій — дій, що порушують вимоги закону
і не відповідають приписам правових норм.
На підставі правових норм приймаються
індивідуальні податкові акти як правомірні
юридичні дії, спрямовані на виникнення,
зміну чи припинення конкретних податкових
правовідносин;
2) події — явища, що відбуваються незалежно
від волі суб'єктів податкових правовідносин
(смерть і народження людини пов'язуються
з припиненням податкових правовідносин
чи зміною їх режиму; стихійні лиха можуть
бути передумовою введення надзвичайних
податків тощо).
Платники податку - це особи,
на яких покладено обов'язок зі сплати
податків, зборів та виконання інших обов'язків,
пов'язаних з такою сплатою (наприклад,
подання податкової декларації).
Коментованою статтею до платників
віднесено:
I. Фізичних осіб:
а) резидентів особа, яка, по-перше,
має місце постійного проживання в Україні.
Якщо крім України, особа має постійне
місце проживання і в інших державах, то
вона, по-друге, вважається резидентом
тої держави, де знаходиться центр її життєвих
інтересів. Центр життєвих інтересів особи
визначається, виходячи з таких критеріїв,
як місце постійного проживання членів
сім'ї такої особи; місце реєстрації особи
як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо особа не має постійного місця проживання
у жодній державі, а також не можливо визначити
країну-центр її життєвих інтересів, то,
по-третє, особа є резидентом України при
умові, що вона проживала в Україні не
менш як 183 дні протягом податкового року
включаючи день приїзду та від'їзду.
Якщо не можливо з'ясувати резидентський
статус особи за попередніми трьома підставами,
то фізична особа з метою оподаткування
в Україні буде визначатись як резидент,
при умові, що вона є громадянином України.
б) нерезидентів (особи, що не
є резидентами)
II. Юридичних осіб
а) резидентів (особи, які утворені
та проводять свою діяльність відповідно
до законодавства України з місцезнаходженням
як на її території, так і за її межами);
б) нерезидентів (іноземні компанії,
організації, утворені відповідно до законодавства
інших держав, їх зареєстровані (акредитовані
або легалізовані) відповідно до законодавства
України філії, представництва та інші
відокремлені підрозділи з місцезнаходженням
на території України.
III. Відокремлені підрозділи
юридичних осіб. Відповідно до ст. 95 Цивільного
кодексу України до відокремлених підрозділів
юридичної особи належать: а) філії; б)
представництва. Вони не є юридичними
особами. Їх відмінність полягає в тому,
що філією є відокремлений підрозділ юридичної
особи, розташований поза її місцезнаходженням
та який здійснює всі або частину її функцій.
Представництво - це відокремлений підрозділ
юридичної особи, що розташований поза
її місцезнаходженням та здійснює представництво
і захист інтересів юридичної особи.
2. Платником податку може
бути тільки особа, яка наділена
податковою правосуб'єктніст .
Податкова правосуб'єктніст
- це встановлена нормами податкового
права здатність суб'єкта бути носієм
та реалізовувати юридичні права та обов'язки
в сфері оподаткування.
Податкова правосуб'єктніст
будь-якого суб'єкта податкового права
завжди є спеціальною, тобто вона передбачає
здатність особи бути учасником лише чітко
визначеного кола правовідносин в рамках
податкового права. В зв'язку з цим, кожен
із суб'єктів наділений обмеженою сукупністю
податкових прав і обов'язків, виходячи
із їх абстрактного переліку, передбаченого
чинним законодавством. Наприклад, окрема
фізична особа не може безпосередньо приймати
участь у відносинах щодо встановлення
податків чи їх скасуванню.
Зміст податкової правосуб'єктност
визначається виходячи з:
1) податкової правоздатності;
2) податкової дієздатності;
3) податкової деліктоздатності.
Зміст податкової правосуб'єктност
фізичної та юридичної особи суттєво різняться
між собою за всіма структурними елементами
- податковою правоздатністю, податковою
дієздатністю та податковою деліктоздатність.
Податкова правоздатність -
це здатність суб'єкта податкових правовідносин
мати права та обов'язки в сфері податкової
діяльності. Податкова правоздатність
фізичної особи виникає з моменту народження
такої особи і визначається як здатність
особи мати податкові права і обов'язки.
Реалізація податкової правоздатності
здійснюється при допомозі податкової
дієздатності.
Податкова дієздатність - це
здатність суб'єкта податкових правовідносин
самостійно реалізовувати податкові права
та обов'язки.
В Україні чинне податкове законодавство, не містить відповіді на питання
з якого віку настає податкова дієздатність
фізичної особи в нашій країні. В ПК України
визначаючи платника податку на доходи
фізичних осіб, законодавець не висуває
жодних вікових вимог щодо них (ст. 162 ПК
України), та прямо називає неповнолітніх
платниками цього податку (наприклад,
в п. 179.4 ст. 179 ПК України).
Фізична особа стає фактично
податкодієздатною з моменту, коли вона
набуває здатності отримувати майно або
доходи. Це відбувається в першу чергу
тоді, коли особа вступає в трудові чи цивільні правовідносини.
Відповідно до статті 188 КЗпП України допускається прийняття
на роботу осіб, які досягли 14 років. З
цього можна зробити висновок, що коли
об'єктом оподаткування є доходи одержані
від трудової діяльності, податкова дієздатність
може наступати з 14 років. Однак дієздатність
такої неповнолітньої особи не буде повною.
Особа в віці від 14 до 18 років,
відповідно до статті 32 Цивільного кодексу
України, визнається неповнолітньою і
має неповну цивільну дієздатність, що
полягає в праві самостійно розпоряджатись
своїм заробітком, стипендією або іншими
доходами; самостійно здійснювати права
на результати інтелектуальної, творчої
діяльності, що охороняються законом;
бути учасником (засновником) юридичних
осіб, якщо це не заборонено законом або
установчими документами юридичної особи;
самостійно укладати договір банківського
вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом,
внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами
на рахунку). Вчинення неповнолітньою
особою інших правочинів здійснюється
за згодою батьків, а у випадку коли це
стосується нерухомого майна чи транспортних
засобів, згода батьків потребує нотаріального
посвідчення. Тобто відповідно до Цивільного
кодексу України особа, яка досягла 14 років
має можливість приймати участь як повноправний
суб'єкт у більш широкому колі цивільних
правовідносин. І це дає змогу неповнолітнім
особам отримувати доходи, які підпадають
під об'єкт оподаткування. Саме відносно
зазначеного кола доходів неповнолітня
особа розглядається як податководієздатний
суб'єкт податкових правовідносин.
Український законодавець платниками
податку серед інших визнає не лише неповнолітніх,
а і недієздатних осіб (наприклад, пункт
179.4 та пункт 179.6 ст. 179 ПК України). Тому,
як про учасника податкових правовідносин,
слід говорити і про особу, яка має податкові
права та обов'язки, але в змозі реалізовувати
лише частину з них (зокрема, такі особи
мають можливість отримати ідентифікаційний
код платника податку). Зазначені особи,
наділені податковою правоздатністю,
мають часткову податкову дієздатність
та, як правило, позбавлені податкової
деліктоздатності. Тобто, платник податку
це особа наділена повною або частковою
правосуб'єктніс ю.
Часткову податкову правосуб'єктніст
можемо визначити, як здатність суб'єкта
бути носієм податкових прав і обов'язків,
самостійно реалізовувати частину з них,
але позбавленого можливості самостійно
відповідати за допущені податкові правопорушення.
Тобто часткова правосуб'єктніст
дає можливість платнику реалізувати
права та обов'язки (або частину з них)
в сфері справляння податків, зборів, але
не передбачає вимоги щодо відповідальності
платника.
Податкова деліктоздатність.
Юридичні обов'язки є визначальними при
характеристиці податкової правосуб'єктност ,
і реалізувати їх здатна лише особа, яка
в змозі самостійно нести відповідальність
за свої дії в сфері фінансової діяльності
(в т. ч. і в сфері оподаткування), тобто
особа наділена деліктоздатністю. Тому
в податковому праві, як і у фінансовому
праві загалом, значення деліктоздатності
вимагає її виокремлення в самостійний
елемент правосуб'єктност .
Відповідальність не можна розцінювати
як юридичний обов'язок платника. До відповідальності
притягуються особи, які не виконали свого
юридичного обов'язку, пов'язаного зі сплатою
податку чи іншого обов'язкового платежу.
Тому логічно буде відмежувати здатність
суб'єкта реалізовувати юридичні обов'язки
(податкову дієздатність) від здатності
нести відповідальність за порушення,
допущені при реалізації юридичних обов'язків
(податкову деліктоздатність).
Податкова деліктоздатність
фізичної особи наступає з 16 років, коли
її можна притягнути до адміністративної
відповідальності за порушення податкового
законодавства.
У юридичної особи податкова
правоздатність, податкова дієздатність
та деліктоздатність виникають з моменту
її реєстрації в органах державної влади.
3. Визнати особу платником
того чи іншого податку (збору)
можна лише відповідно до норм
ПК, якими врегульовано справляння
даного платежу.
4 Умовою, за якої фізична
особа, юридична особа чи відокремлений
підрозділ юридичної особи стають платниками
- наявність об'єкта оподаткування. Тобто
такі особи повинні мати, одержувати, передавати
об'єкти оподаткування або провадити діяльність
(операції), що є об'єктом оподаткування.
Об'єкт оподаткування за кожним видом
податку чи збору визначається в ПК. Загальна
характеристика об'єкту оподаткування
міститься в ст. 22 ПК.
5. Не існує обмежень
щодо кількості податків, які
зобов'язаний сплачувати кожен
із платників податків (фізична
особа, юридична особа, відокремлений
підрозділ юридичної особи)
Права
Згідно із ст. 17 ПКУ платник податків має право безкоштовно отримувати в
органах державної податкової служби
та в органах митної служби, зокрема і
через мережу Інтернет, інформацію про податки
та збори і нормативно-правові акти,
що їх регулюють, порядок обліку та сплати
податків та зборів, права та обов'язки
платників податків, повноваження контролюючих
органів та їх посадових осіб щодо здійснення
податкового контролю.
ПКУ запроваджений термін «податкова
консультація». Згідно з пп. 14.1.172 ПКУ податкова консультація –
це допомога контролюючого органу конкретному
платнику податків стосовно практичного
використання конкретної норми закону
або нормативно-правового акта з питань
адміністрування податків чи зборів, контроль
за справлянням яких покладено на такий
контролюючий орган.
Також ПКУ запроваджено термін «податкова
інформація». Згідно з пп. 14.1.171 ПКУ податкова
інформація – це термін, який визначенийЗаконом
України від 02.10.92 р. № 2657-XII «Про інформацію».
Так, відповідно до ст. 251 зазначеного
Закону податкова інформація –
сукупність відомостей і даних, що створені
або отримані суб'єктами інформаційних
відносин у процесі поточної діяльності
і необхідні для реалізації покладених
на контролюючі органи завдань і функцій.
Захист податкової інформації гарантується
державою. Система податкової інформації,
її джерела та режим визначаються ПКУ та
іншими нормативно-правовими актами.