На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Загальна характеристика суспльно-педагогчного руху 60-х рокв ХХ столття. Практична дяльнсть М.. Пирогова-педагога. Особливост системи народної освти проблеми дидактики. М.. Пирогов про виховання дтей. Основн проблеми Питань життя.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


22
Педагогічна діяльність
Миколи Івановича Пирогова
Зміст

Вступ
1. Загальна характеристика суспільно-педагогічного руху 60-х років ХІХ ст.
2. Практична діяльність М.І. Пирогова-педагога
3. Система народної освіти і проблеми дидактики
4. М.І. Пирогов про виховання дітей
5. Основні проблеми «Питань життя»
Висновки
Література
Вступ
Микола Іванович Пирогов (1810-1881) народився у Москві, у сім'ї казначейського чиновника. Після закінчення Московского університету (медичний факультет) він готувався в Дерпті (м. Тарту) до професуриі після дисертації на ступінь доктора медичних наук протягом двох років займався В Німеччині вдосконаленням своїх знань. У віці 26 років він став професором хірургії спочатку в Дерптському університеті, а потім у Медико-хірургічній академії у Петербурзі.
В 1854 році під час облоги Севастополя Пирогов за власною ініціативою був направлений на фронт на чолі з організованою ним общиною «сестер милосердя».
В 1856 році з'явилась стаття Пирогова «Питання життя», яка висвітлювала важливі питання виховання. Вона звернула на себе увагу суспільства передовими ідеями про суспільне виховання, зробила ім'я автора широко відомим.
В 1856 році Пирогов був призначений керівником Одеського учбового округу. Олександр II негативно відносився до Пирогову, вважаючи його «красним» (хоча він був лібералом), але, призначаючи його на цей пост, хотів створити видимість турботи царського керівництва про народну освіту. Протягом дворічного управління Одеським учбовим округом Пирогов намагався підняти значення педагогічних рад гімназії, внушав директорам і учителям учбових закладів думку про необхідність гуманного відношення до дітей, підготував відкриття університету в Одесі. Ліберальна діяльність його у якості керівника учбового округу визвала в одеського генерал-губернатора підозру у вільнодумстві і підриві авторитету влади. Пирогов був переведений у Київ на посаду керівника Київського учбового округу . Тут продовжував покращувати роботу шкіл, рекомендував учителям відвідувати уроки один одного, заохочував педагогічні пошуки вчителів, ввів у практику гімназій позакласні літературні бесіди, сприяв відкриттю у Києві одній з перших в Росії недільних шкіл для дорослих.
Коли у 1861 році Порогов був звільнений з посади керівника, прогресивна спільнота Києва влаштувала йому урочисті проводи.
Керівництво зробило вигляд, що воно має на меті використати досвід Пирогова як педагога, і назначило керівником молодих людей, які готувались за кордном до професури, але в 1866 році позбавило його і цієї посади. Великий хірург, видатний учений, суспільний діяч та педагог, Пирогов повинен був піти ще повний сил у свій невеликий маєток на Україні, де й помер у 1881 році.
Ім'я Миколи Івановича Пирогова складає гордість і славу Вітчизняної педагогічної науки, народної освіти. Своєю видатною діяльністю як в області медицини, так і освіти М. І. Пирогов заслужив визнання широких мас і педагогічної спільноти. Його педагогічні ідеї є джерелом наукової творчості і практичної діяльності. Вони близькі нам і сьогодні актуальністю поставлених проблем, таких , як єдність школи і життя, педагогічної науки і практики; виховуюче навчання, «гармонійний розвиток усіх вроджених сил народу», виховання людини - громадянина, корисного своїй державі.
У даній курсовій роботі ми намагатимемось розкрити зміст педагогічної діяльності видатного педагога, просвітителя і організатора народної освіти М.І. Пирогова, творча спадщина якого ввійшла в скарбницю вітчизняної педагогіки.
1. Загальна характеристика суспільно-педагогічного руху
60-х років ХІХ ст.

60-ті роки ХІХ ст. (починаючи з 1855 року) були в Росії періодом великого суспільного руху, обумовленого зростаючими протиріччями між розвитком виробничих сил і гальмуючими цей розвиток кріпосними відносинами. Кримська війна 1853-1855 років особливо яскраво розкрила застарілість кріпосної системи. Не дивлячись на героїзм солдатської маси і багатьох воєначальників, Росія внаслідок економічної та технічної відсталості, неправильної стратегії вищого командування потерпіла поразку.
У 60-ті роки ХІХ ст. у Росії широко поширились ідеї матеріалізму, спостерігався подальший розвиток критичного реалізму й ідеї народності мистецтва , літератури і виховання. Ці ідеї , однак, по-різному сприймались представниками різних світоглядів.
Важливою складовою частиною суспільного руху був потужний педагогічний рух того часу. Гостра критика кріпосного виховання, боротьба проти класової школи зо всенародну освіту, яка дає широкий світогляд, за виховання людини і громадянина, за освіту жінок, боротьба проти прагматизму і схоластики, зубріння і муштри, за повагу до особистості дитини, розробка на прогресивних засадах дидактичних питань, вимога широкої мережі народних шкіл, автономія вищої школи - такими були найважливіші питання, які висувалися російською прогресивною педагогікою 60-их років ХІХ ст.
Педагогічний рух не був, звичайно, одноманітним. Педагоги, що належали до різних суспільних напрямків, трактували питання зі своїх класових позицій.
У цей період виникає ряд суспільних організацій, котрі ставлять собі за мету вирішення насущних проблем педагогічної теорії і практики. У 1859 році створюється Петербурзьке педагогічне товариство . В його роботі брали участь П.Г. Рєдкін, К.Д.Ушинський, В.Я. Стоюнін, В.І. Водовозов, Д.Д. Семенов, А.Я. Герд і багато інших педагогів та методистів.
В 1861 році при Вільному економічному товаристві створюється Комітет грамотності, де обговорюються питання організації народної школи. Виникають різноманітні суспільні педагогічні організації. Організовуються недільні школи, в яких ведуть свою роботу і новатори. Створюються школи для дітей робітників, а у деяких місцях - дошкільні установи.
Під впливом суспільно-педагогічного руху розвивається в ці роки педагогічна журналістика; на сторінках журналів жваво обговорюються найважливіші питання виховання і навчання.
Видавались: «Журнал для виховання» (виник в 1857 році, з 1860 року виходив під назвою «Виховання»; у ньому було вміщено декілька перших статей К. Д. Ушинського) ; «Російський педагогічний вісник», «Вчитель» ( виходив з 1860 до 1870 року, був присвячений майже винятково питанням народної школи) ; «Педагогічний збірник» (журнал видавався Головним управлінням військово-учбових закладів з 1864 року, був присвячений загальним питанням виховання і середньої загальноосвітньої школи) ; «Ясна Поляна» (журнал видавався у 1861 - 1862 роках Л. М. Толстим, висвітлював досвід Ясно полянської школи. дуже гостро критикував царську і зарубіжну школу) та ін.
Питання виховання і народної освіти висвітлювались також літературними і політичними журналами.
Загальним питанням виховання присвячували свої сторінки на початку 60-их років навіть деякі спеціальні журнали. Так, у 1856 році в передовому журналі «Морський збірник» була опублікована відома стаття М.І. Пирогова «Питання життя».
2. Практична діяльність М.І. Пирогова-педагога

М.І. Пирогов був активнім учасником суспільно-педагогічного руху 60-х років ХІХ ст. Після закінчення медичного факультету Московського університету Пирогов читав лекції у Дерптському університеті, а потім у Петербурзькій медично-хірургічній академії.
У роки Кримської війни був у числі захисників Севастополя і вперше в Росії організував общину медичних сестер.
Виражаючи незадоволеність існуючими порядками, він вважав , що необхідних покращень у житті країни можна досягти шляхом реформ. Однією з найважливіших умов удосконалення суспільної дійсності він вважав освіту, тому так багато уваги приділяв питанням виховання, педагогіки і школи.
Бажаючи поширення освіти серед народу, він приймав участь і створенні недільних шкіл, боровся за загальнодоступність вищої освіти і висловлював багато цінних ідей по його вдосконаленню.
Широкий відгук у всіх верствах суспільства отримала його стаття «Питання життя» (1856 р.) . У ній він показав своє відношення до дійсності, поставив насущні питання виховання і народної освіти. На противагу класовій політиці керівництва М. І. Пирогов захищав ідею рівного для всіх загальнолюдського виховання, виступав проти ранньої професіоналізації, стверджуючи, що професійному навчанню повинна передувати загальна освіта.
Невдовзі після появи статті керівництво, поступаючись суспільній думці, призначило Пирогова керівником учбового округу ( Одеського, а потім Київського ), де він користувався великою популярністю як гуманний і чуйний наставник молоді.
На цій посаді М.І. Пирогов багато зробив для удосконалення навчально-виховної роботи школи, для розвитку творчої ініціативи вчителів, їх підготовки. Він вважав , що одним з головних завдань школи, вчителів є пробудження в учнів бажання вчитися і творити.
Діючи за своїми переконаннями та всупереч офіційним вказівкам, Пирогов викликав незадоволеність державних чиновників та був звільнений. Герценівський «Дзвін» оцінював відставку Пирогова як одну з наймерзотніших справ уряду.
Останні 15 років М.І, Пирогов жив у селі Вишня, лікував хворих, працював над «Щоденником старого лікаря», чудовим твором про виховання.
Велику цінність мають висловлювання Пирогова про виховання дітей у сім'ї перед школою. Він закликав батьків до формування цілісної та правдивої людини з раннього дитинства, підкреслював необхідність вивчати особливості маленьких дітей, рахуватися з їхніми бажаннями та потребами. Цікавими є думки про особливості дитячої уваги, необхідність її вправляти, про співвідношення наочності і живого слова у виховання, про розвиток у дітей можливості здобуття реальної освіти через «розумні ігри» , пов'язані з пізнанням предметів і явищ оточуючого життя, про значення дитячих ігор, його критичні зауваження з приводу штучності та надмірної систематизації занять у навчально-виховних закладах.
3. Система народної освіти і проблеми дидактики

Пирогов запропонував новий проект шкільної системи. спрямований проти класової школи. Він вважав, що основою шкільної системи повинна бути дворічна школа, звідки буде відкриватись доступ в середню школу всім. Свою шкільну систему він будував за принципом єдиної школи.
Пирогов пропонував шкільну систему з декількох ступенів, із відносно нетривалим терміном кожного, а саме: після початкової дворічної школи - прогімназія (неповна середня школа) двох типів з чотирирічним курсом; за нею йде гімназія також двох типів - з 3 - 5-річною тривалістю навчання. Цю систему завершує вища школа (університети та вищі спеціальні навчальні заклади).
Шкільна система , проект якої склав Пирогов, маже бути представлена наступною схемою:
Університет чи вищий спеціальний навчальний заклад
Класична гімназія ( 5 років)
Класична прогімназія (4 роки)
Вищі спеціальні навчальні заклади
Реальна гімназія (3 роки)
Реальна прогімназія (4роки)
Елементарна (початкова) школа (2 роки)
Головне місце в системі середньої школи Пирогов відводив давнім мовам ( латинській т грецькій), російській мові та літературі, математиці та історії. Класичній середній школі він віддавав перевагу над реальною. Тривалість навчання в першій на два роки більша, ніж у другій. Усі навчальні предмети класичної гімназії мають загальноосвітній характер, тоді як у реальній гімназії частина навчальних годин зайнята прикладними (професійними ) предметами, що значно знижує загальну освіту, яка давалась реальною гімназією, особливо. якщо врахувати, що курс її всього трирічний (тоді як в класичній гімназії - 5 років). У перших двох класах класичної і реальної прогімназій курс навчання практично однаковий. З ІІІ класу класичної прогімназії починається навчання латинській, а з ІУ класу - грецькій мовам. Ті, хто закінчили реальну прогімназію йдуть або в реальну гімназію, або в ІІІ клас класичної прогімназії, або на практичну роботу. З класичної гімназії можна вступати в університети чи у вищий спеціальний навчальний заклад, тоді як ті, хто закінчив реальну гімназію, приймаються лише у вищі спеціальні навчальні заклади, або ж ідуть на практичну роботу.
З метою полегшити отримання вищої освіти біднішим громадянам Пирогов пропонував зменшити оплату за навчання.
У своїх циркулярах по навчальному округу Пирогов звертав увагу вчителів на необхідність відкинути старі, догматичні способи викладання і застосовувати нові методи. Треба пробуджувати думку учнів, розвивати їх розумові здібності, формувати навички самостійної роботи.
Досвідчений вчитель повинен пробудити увагу учнів і розвинути в них інтерес до нового навчального матеріалу, а це , на думку Пирогова, - найголовніше для успішності навчання.
Основними дидактичними принципами Пирогов вважав усвідомленість навчання, активність і наочність.
Пирогов вніс значне поліпшення в роботу педагогічних рад гімназій, розширив зміст обговорюваних питань, увів у систему доповіді і обмін думками з дидактичних питань, всіляко заохочував методичні пошуки вчителів, рекомендував взаємовідвідування уроків.
Вимагаючи, щоб вчителі і керівники прогімназій і гімназій добре вивчали учнів та їх успішність, Пирогов пропонував переведення з класу в клас за результатами річної успішності учнів. Він негативно відносився до перевідних екзаменів, відмічаючи наявність у них значного елементу випадковості та формалізму.
До викладання у вищій школі Пирогов пропонував залучити великих учених, проводити семінари, рекомендував посилити бесіди професора з студентами, проводити практичні заняття і всяко розвивати у студентів навички поглиблення самостійної роботи.
4. М.І. Пирогов про виховання дітей

У своїй статті «Питання життя» Пирогов обґрунтував свій ідеал моральної людини, виступав на захист всезагальної освіти. Він обурювався тим, що батьки не рахуючись із схильностями дітей, самоуправно і самовільно призначали свою дитину ще з пелюшок для тої чи іншої касти суспільства, поспішали підготувати її до виконання класових обов'язків, забуваючи про те, що треба перш за все забезпечити розвиток особистості, сформувати моральні переконання, необхідні людині у вступі на самостійний життєвий шлях. Він вказав на шкоду ранньої професіоналізації, спеціалізації в освіті як для самої людини, так і для суспільства.
Основою виховання моральної людини Пирогов вважав християнську релігію і наполягав на необхідності релігійного виховання дітей з якомога ранішого віку. Для зміни суспільного життя він бачив лише один шлях - виховання: «Виховання слід починати колиски, якщо ми бажаємо докорінного перевороту моралі, бажань. переконань суспільства» (3).
Початкове сімейне виховання дітей Микола Іванович вважав тією сходинкою, з якої починає формуватись моральна людина, тією основою, на якій базується подальша шкільна освіта.
Основні думки Пирогова про виховання моралі з раннього віку, про важливу, відповідальну роль матері у початковому сімейному вихованні дітей, про ідеал матері - виховательки зародились у нього задовго до опублікування статті «Питання життя» . Вони були висловлені педагогом у листах до своєї майбутньої дружини ще в 1850 році. Головне призначення матері, стверджував він, віддати себе повністю родині, справі виховання дитини, і жінка повинна бути підготовленою до виховної діяльності : «Неоціненне щастя, - писав Пирогов, - бути вихованим у перших роках дитинства освіченою матір'ю, знаючою і розуміючою всю висоту, всю святість свого покликання» (3). Щоб виконати це покликання, матері необхідно постійно займатись самовихованням та самоосвітою , мати здатність ясно і зрозуміло говорити з дітьми, а головне - постійно працювати над покращенням виховання дітей.
У статті «Питання життя» Пирогов піддав критиці постановку жіночого виховання в Росії, котре не відповідало на думку вченого, ні особистим схильностям, ні суспільному призначенню жінки. Він намагався підняти жінку в очах суспільства. Більше того, Пирогов вважав, що доглядаючи за колискою людини, запроваджуючи ігри її дитинства, навчаючи її вуста лепетати і перших слів, і першої молитви, жінки стають головними зодчими суспільства.
Відмітивши, що у руках матерів лежить майбутність людини, Пирогов вказував на необхідність бережливого і уважного відношення до дітей , розум і серце яких під впливом виховання і навчання , подібно до м'якого воску, можуть приймати різні форми.
У сімейному виховання є більше можливостей , ніж у школі, керувати індивідуальним розвитком дитини, враховуючи її особливості та схильності.
Пирогов закликав вихователів і батьків добре вивчати духовний світ дитини, розумно направляти розвиток і виховання дітей.
М.І. Пирогов поставив на обговорен и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.