На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


доклад Педагогчна технологя. Технологя як наука про майстернсть. Технологя та її види. сторичн аспекти педагогчної технологї. Пероди трансформацї її змсту. Сутнсть, рвн, особливост, а також класифкаця та головн ознаки педагогчної технологї.

Информация:

Тип работы: доклад. Предмет: Педагогика. Добавлен: 04.11.2008. Сдан: 2008. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Педагогічна технологія

Прагнення постійно оптимізовувати навчально-ви-ховний процес зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних педагогічних технологій різних рів-нів і різної цільової спрямованості. Подальший їх роз-виток пов'язаний з орієнтацією на реалізацію сучасних концепцій освіти й виховання.
Технологія як наука про майстерність

Суттєвою ознакою сучасних інноваційних процесів у сфері навчання і виховання є їх технологізація - не-ухильне дотримання змісту і послідовності етапів впро-вадження нововведень.
Історично поняття «технологія» (грец. techne -- мистецтво, майстерність і logos - слово, вчення) у зна-ченні науки про майстерність виникло у зв'язку з тех-нічним прогресом. Найзначущішим воно є у виробничій діяльності, де технологія тлумачиться як сукупність знань про способи і засоби оброблення матеріалів, мис-тецтво володіння процесом. До основних ознак техноло-гії належить стандартизація, уніфікація процесу, мож-ливість його ефективного та економічного відтворення відповідно до заданих умов. Технологічний процес зав-жди передбачає чітку послідовність операцій з викорис-танням необхідних засобів (матеріалів, інструментів) запевних умов.
Провідним у будь-якій технології вважається де-тальне визначення кінцевого результату і точне досяг-нення його. А передумовами застосування поняття «технологія» щодо процесів у виробничій чи соціальній сферах є їх запрограмованість, окресленість кінцевих властивостей передбачуваного продукту, засобів його створення, цілеспрямоване моделювання умов їх здійснення, а також реальне функціонування цих процесів.
Науково-технічний прогрес зумовив технологізацію не лише матеріального виробництва, а й інтенсивно проник у сферу культури, гуманітарного знання. Усі технології поділяють на два види:
1. Промислові. До них належать технології пере-роблення природної сировини (нафти, деревини, руди тощо) або одержаних з неї напівфабрикатів (металів, деталей і вузлів будь-яких виробів). Вони вимагають неухильного дотримання послідовності передбачених технологічних процесів і операцій. Заміна одного про-цесу іншим, зміна їх послідовності часто знижує ре-зультативність або взагалі унеможливлює досягнення позитивного результату.
2. Соціальні. Для таких технологій вихідним і кін-цевим результатом є людина, а основним параметром змін - одна чи кілька її властивостей. Соціальні техно-логії гнучкіші за промислові. Проте неухильне дотри-мання послідовності навіть найрезультативніших про-цесів у соціальній сфері ще не гарантує досягнення не-обхідної ефективності. Адже людина є надто складною системою, на неї впливає багато зовнішніх чинників різ-ної сили і спрямованості, тому заздалегідь передбачити ефект конкретного впливу на неї неможливо. Специфі-ка соціальних технологій полягає в можливості присто-сування їх до будь-яких умов, оскільки вони здатні ско-ригувати недоліки процесів і методик технологічного процесу. Однак ці технології досить складні за організа-цією і здійсненням. На цій основі грунтуються твер-дження про них як технології вищого рівня організації.
Спільне між промисловими і соціальними техноло-гіями те, що завершальним результатом їх використан-ня є продукт із заданими властивостями.
Розвиток цивілізації завжди пов'язаний із прогре-сом у сфері обох цих технологій. З кожним витком циві-лізаційного розвитку зростали вимоги до соціальних технологій як важливого чинника гармонізації взаємо-дії людини і природи, людей на планеті. Не менш гос-трою є ця проблема і на постіндустріальному етапі роз-витку людства.
З цього приводу німецький філософ Іммануїл Кант (1724-1804), виокремлюючи культуру простих умінь і культуру дисципліни волі; зазначав, що культура умінь здатна торувати шлях злу, якщо культура ВОЛІ не стане їй противагою. Йдеться про інструментальну і гумані-тарну культури, на яких базується технологічний і мо-ральний потенціал суспільства. Як відомо, еволюційні кризи здебільшого виникали тоді, коли інструменталь-ний інтелект недостатньо стримувався інтелектом гума-нітарним. Тобто суспільство живе стабільно доти, доки руйнівний потенціал виробничих, зокрема і військових, технологій врівноважується якістю культурно-психо-логічних засобів стримування. Якщо ж енергетичний потенціал технологій, що прогресує, суттєво перевищує можливості нормативної регуляції, суспільство опиня-ється в кризовому стані. Надалі, нагнітаючи напружен-ня екологічних і соціальних конфліктів, воно або стає жертвою власної могутності, або встигає своєчасно пере-будувати технологічні, організаційні, інформаційні, нормативні параметри діяльності, виходячи на новий щабель розвитку.
Історичні аспекти педагогічної технології

Термін «педагогічна технологія» з'явився в освіті порівняно недавно. щодо навчального процесу його бу-ло вжито у 1886 р. англійцем Джеймсом Саллі (1842--1923). Однак дискусія з приводу того, чи існує в приро-ді педагогічна технологія як певний інструмент навчан-ня й виховання, яким може оволодіти кожний педагог, триває дотепер. У ній окреслилося дві принципові пози-ції. Прибічники однієї переконані, що виховання й нав-чання є творчими процесами, інтуїтивним осягненням світу іншої людини і відповідним впливом на цей світ.
Їх опоненти доводять, що педагогічний процес має інс-трументальний характер. Його мета полягає у вихован-ні особистості із заздалегідь заданими властивостями.
Одним із перших оприлюднив ідею технологізації навчального процесу видатний чеський мислитель-гу-маніст, педагог, громадський діяч Ян-Амос Коменський (1592-1670), стверджуючи, що школа є майстернею, «живою типографією», яка «Друкує» людей. Учитель, на його думку, в педагогічному процесі користується тими засобами для виховання й освіти дітей, що й типо-графські працівники, створюючи книгу. Технологія нав-чального процесу, за переконаннями Я.-А. Коменського, повинна гарантувати позитивний результат навчання. Функціонально вона має бути своєрідною дидактичною машиною, яка, за умови правильного користування нею, забезпечувала б очікуваний результат. Для цього слід чітко окреслити цілі, вміло вибрати засоби, встано-вити жорсткі правила їх використання. Усе це свідчить, що Я.-А. Коменський розглядав технологізацію як важ-ливий засіб впровадження провідних дидактичних принципів.
Видатний французький філософ і педагог епохи Просвітництва Жан-Жак Руссо (1712-1778) основою розвитку особистості вважав вільне виховання, за якого «дитина живе в радості, самостійно відчуваючи, слуха-ючи, спостерігаючи світ, духовно збагачуючись, за-довольняючи жагу пізнання». Зважаючи на природу дитини, необхідно відмовитися від встановлених волею вихователя обмежень, відучати дитину від сліпого під-корення цій волі, дотримуватися непорушних природ-них законів. Внутрішньою мотивацією цього процесу є прагнення дитини до самовдосконалення, самопізнан-ня, творчого саморозвитку.
Швейцарський педагог Йоганн-Генріх Песталоцці (1746-1827) актуальним завданням педагогіки вважав СТворення «механізму освіти», що дасть змогу кожному Підготовленому педагогу, який докладе багато власних Зусиль, виховати будь-яку дитину.
Концепція розвитку особистості американського гу-маніста Карла Роджерса (1902-1987) основана на протиставленні когнітивного (засвоєння знань, розвиток Особистості учня під неухильним контролем педагога) і дослідного (зорієнтованого на особистісний розвиток та емоційну сферу учня) типів навчання. За твердженням Роджерса, особистий досвід самоцінний для учня і тому є єдиним критерієм оцінювання життєвих подій. Учін-ня, у процесі якого особистість самостійно розвиваєть-ся, приносить величезне задоволення, вирішальновпливаючи на особистість людини.
Австро-німецький філософ і педагог, засновник антропософії Рудольф Штейнер (1861-1925) започат-кував індивідуальний підхід до виховання дітей, який ліквідовував відокремлене навчання дівчаток і хлопчи-ків, поділ за соціальними прошарками, ступенем обда-рованості і належності до різних віросповідань. Най-важливішою проблемою людського мислення Ш тейнервважав необхідність «зрозуміти людину як засновануна собі самій вільну особистість». На основі антропосо-фії, яка вивчає людину в тілесному, душевному і духов-ному аспектах, він створив педагогіку, що охоплює роз-виток і саморозвиток цілісної особистості, її здібностейдо пізнання, мистецтва, розвитку власних почуттів, мо-ральних задатків і релігійних переживань. Завданняпедагога Штейнер вбачав у використанні технологій, що розвивають в особистості здатність до орієнтованих на різноманітність світу суджень і умовисновків. Саме цей принцип було покладено в основу навчання і вихо-вання у перlIIій Вільній вальдорфській ІІІколі.
Представники «педагогіки творчості» (Ф. Гансберг, Е. Лінде, Г. Шаррельман) засуджували спроби вплива-ти на неповторну особистість дитини за допомогою тех-нології. Будучи переконаними, що до кожної особистос-ті дитини необхідно добирати індивідуальні засоби ви-ховання, вони не визнавали ідеї і можливості створення педагогічної технології, яка могла б стати ключем до ду-ші дитини.
На відмові від педагогічної технології як інструменту впливу на дитину грунтуються традиції «вільного вихо-вання", які започаткували і розвивали в Росії Лев Тол-стой (1828-1910), Костянтин Вентцель (1857-1947),
Луїза Шлегер (1863-1942) та ін. Вони заперечували можливість «технологізувати» педагогічний процес, пропагували ідею створення особливого дитячого світу, «пробудження душі дитини», прагнення зберегти в лю-дині оригінальність і яскравість дитинства, а успіlIIністьчи неуспіlIIНість роботи навчального закладу оцінювалине на підставі використовуваних технологій, а зважаю-чи на творчу спрямованість особистості педагога, на створений ним клімат у процесі навчання й виховання.
У колишньому Радянському Союзі педагогічні тех-нології розглядали як засіб реалізації білыІ Івицькоїї ідеології, що надавало їм відповідної політичної заанга-жованості, вимагало врахування класових характерис-тик індивіда у процесі цілеспрямованої діяльності то-що. Зміст інформації свідомо добирали з орієнтацією навиховання комуністичної свідомості й моралі. Тобтопедагогічні технології використовувались як засіб фор-мування комуністичного світогляду і поведінки. Полі-тично заангажовані вчені, педагоги-практики активнорозпочали процес конструювання адекватних цим зав-данням технологій.
Однією з перlIIИХ була створена протягом 20-х років ХХ ст. педологія (грец. pais (paidos) - дитина і logos -- слово, вчення) - комплексна наука про дитину, яка, зазадумом її засновників, мала стати антропологічною базою педагогіки. Саме в наукових працях із педоло-гії, заснованих на рефлексології (М. Басов, В. Бехте-рєв, О. Ухтомський, С. Шацький), вперlIIе згадано тер-мін «педагогічна технологія». Тоді розповсюджувалосяй поняття <<педагогічна техніх;Ф> - сукупність прийо-мів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну органі-зацію навчальних занять. Елементами педагогічної тех-нології вважали також уміння оперувати навчальним ілабораторним обладнанням, використовувати наочні посібники. Нормативні педагогічні знання виводили з педології і вибудовували за схемою, згідно з якою кон-кретні педагогічні впливи повинні відповідати конкрет-ним умовам виховання і віковим особливостям дитини. Педагоги, які сповідували цей підхід, намагалися вивча-ти побутові, природні, соціальні й культурні чинники се-редовища, які зумовлювали розвиток дитини, її генетич-ні, фізіологічні, психологічні, соціальні характеристики як похідні від соціальних умов життя. З цією метою вони використовували тести, анкети, інтерв'ю, експерименти, життєві спостереження. Збагачення і розвиток життєвих уявлень, входження дітей у світ природи, праці і сусальних відносин сприяли оволодінню ними системоюзнань, цілісних уявлень, яких не давало і не могло датина ВКОЛИIIIНЄ мікросередовище. Згідно з концептуаль-ним задумом педологів, беручи участь у суспільно корисній праці, змінюючи на ВКОЛИIIIНЄ середовище відпо-відно до здобутих у школі знань, умінь і навичок, діти перетворюють свій ціннісно-емоційний світ, оволодіва-ють соціально значущими видами діяльності. Цей ас-пект педагогічної технології був високо оцінений відо-мими зарубіжними вченими (Д. Дьюї, В. Кілпатрік).
У 30-ті роки ХХ ст. розпочалася технологічна рево-люція в освітній системі США. Протягом наступних де-сятиліть зазнало еволюції тлумачення терміна (,педаго-гічна технологія», що породило дискусію про його сут-ність, структуру і джерела розвитку. Трансформація його змісту від «технології в освіті» до «технології осві-ти» охоплює чотири періоди.
1.1940-1950 рр. У цей час з'явилися і впроваджу-вались у навчальний процес технічні засоби запису, від-творення звіку та проекції зображення, термін «техно-логія в освіті», який протягом наступних років підвпливом праць із методики застосування різноманітних технічних засобів навчання модифікувався в термін«педагогічні технології».
2. Середина 50-х - 60-ті роки. Протягом цього пері-оду педагогічна громадськість активно дискутувала щодо суті поняття «педагогічна технологія», внаслідок чого виокремилось два напрями його тлумачення, а відповідно, і суті педагогічної технології як феномену. Представники одного з них виступали за необхідність застосування аудіовізуальних (лат. audio - чую, слу-хаю і visualis - зоровий) засобів і програмованого нав-чання (technology іп education), прихильники іншого головним завданням вважали підвищення ефективності організації навчального процесу (technology of educati-оп), подолання відставання педагогічних ідей від стрім-кого розвитку техніки. На цій підставі один напрям був означений як «технічні засоби у навчанні», другий, Овиник дещо пізніше, - як «технологія навчання», або «технологія навчального процесу». Тоді у багатьох високо розвинутих країнах почали видавати спеціальні пе-дагогічні часописи: у США - журнал «Педагогічна тех-нологія» (1961), у Великій Британії (1964), Японії (1965) та Італії (1971) - «Педагогічна технологія і програмова-не навчання». У 1967 р. в Англії було створено Націо-нальну раду з педагогічної технології, у США - Інститут педагогічної технології. У колишньому Радянському Со-юзі започатковано дослідження з алгоритмізації навчан-ня (Л. Ланда). Педагогіка і психологія намагалися знай-ти раціональні для себе зерна в обгрунтованій філософі-єю та соціологією концепції системного підходу в до-слідженні соціальних, природних явищ і процесів.
3. 70-ті роки ХХ ст. У системі освіти розпочато мо-дернізацію навчального обладнання і навчальних пред-метних середовищ як необхідної умови реалізації про-гресивних методик і форм навчання. Утверджувалось тлумачення педагогічної технології як вивчення, роз-роблення та застосування принципів оптимізації нав-чальної діяльності на основі найновіших досягнень нау-ки і техніки. Завдяки використанню основ інформатики, теорії телекомунікацій (грец. tele - далеко і лат. commu-nicatio - зв'язок, повідомлення), педагогічної квалі-метрії (галузі педагогічної науки, яка вивчає і реалізуєметоди кількісного оцінювання якості навчально-ви-ховного процесу), системного аналізу та нових досяг-нень психолого-педагогічної науки було значно розши-рено базу педагогічної технології. Тоді ж розпочато підготовку професіональних педагогів-технологів, ма-сове використання таких технічних засобів навчання, як відеомагнітофон, карусельний кадропроектор, полі-екран, електронна дошка, синхронізатори звуку та зоб-раження тощо. Педагогіка почала використовувати можливості без машинного програмування, набули по-пулярності створені за принципом програмування по-сібники, зокрема з педагогіки.
4. 80-ті роки ХХ ст. - початок ХХІ ст. На цей пері-од припало створення і розвиток мережі комп'ютерних лабораторій і дисплейних класів. Динамічно розвива-ються програмовані, інтерактивні засоби навчання, тривають різноманітні дослідження теоретичних пи-тань педагогічної технології та шляхів її практичного впровадження.
Запропонована періодизація вибудовується на таких конкретних фактах:
1946 р. - обґрунтування плану аудіовізуальної осві-ти в університеті штату Індіана США.
1954 р. - обгрунтування ідеї програмованого нав-чання.
1961 р. - відкриття факультету технології навчан-ня в університеті Південної Кароліни.
1968 р. - розроблення і застосування мови програ-мування лада в школі (Масачусетський технологічний інститут США).
1976 р. - створення першого персонального ком-п'ютера.
1981 р. - застосування у навчанні спеціальних програмованих засобів у дисплейних класах.
1990 р. - використання інтерактивних технологій в освіті.
Історію становлення педагогічної технології певною мірою відтворює така схема: задум упровадити інже-нерний підхід «<інженерна педагогіка») ~ технічні за-соби в навчальному процесі ~ алгоритмізація навчан-ня .--+ програмоване навчання ~ технологічний підхід ~ педагогічна технологія (дидактичний аспект) ~ пове-дінкова технологія (аспект виховання). Не всі складові педагогічної технології набули однакового розвитку. Особливо складним є створення технології виховання, хоча й ця галузь має вагомі напрацювання у процесі становлення і функціонування педагогіч-них технологій простежуються певні тенденції та зако-номірності. Передусім необхідні об'єктивні та суб'єк-тивні передумови. Наприклад, педагогічні технології, засновані на ідеях «Школи діалогу культур», «імовір-нісна педагогіка» могли утвердитися лише внаслідок кризи педагогічної технології, розробленої на ідеях «розвивального навчання» .
Загалом, технологія як феномен є важливою складо-вою історії людства, формою вираження інтелекту, сфо-кусованого на розв'язанні важливих проблем буття, синтезом розуму і здібностей людини.
Сутність і особливості педагогічної технології

З визнанням педагогічної технології важливим чин-ником навчально-виховного процесу не припинялися спроби з'ясування її сутності та особливостей. З одного боку, це спричинено поглибленням наукового і прак-тичного інтересу до педагогічних технологій як засобу підвищення ефективності навчально-виховного проце-су, з ІНШОГО - розвитком конкретних педагогічних тех-нологій, у процесі якого розкривалися нові їх універ-сальні сутнісні дані. Підходи дослідників до визначен-ня поняття «педагогічна технологія» різноманітні.
Наприклад, російський учений Борис Ліхачов (1929--1998) розглядає педагогічну технологію як сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спе-ціальний набір і поєднання форм, методів, способів, при-йомів навчання, виховних засобів; організаційно-мето-дичний інструментарій педагогічного процесу. Росій-ський педагог-новатор Ігор Волков тлумачить її як опис системи дій учителя та учнів, які слід виконувати для оптимальної реалізації навчального процесу. Педагог- дослідник п. Москаленко вважає цей феномен послідов-ним (системно представленим) рядом вказівок, діяль-ностей і операцій моделювання, реалізації діагностики ефективності, корекції процесу навчання або вихован-ня. Володимир Беспалько визначає педагогічну техно-логію як проект певної педагогічної системи, що реалі-зується на практиці, як змістову техніку реалізації нав-чально-виховного процесу.
Асоціація з педагогічних комунікацій і технологій США трактує її як комплексний, інтегрований процес, який включає людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем, що охоплюють основні аспекти засвоєння знань. У «Глосарії термінів з техноло-гій освіти» (Париж, ЮНЕСКО) це поняття сформульова-но як системний метод створення, застосування і визна-чення всього процесу викладання та засвоєння знань зурахуванням технічних і людських ресурсів та їх взає-модії, завдання якого - оптимізація форм освіти.
На думку російського педагога Михайла Кларіна, пе-дагогічна технологія є системною сукупністю і порядком функціонування всіх особистісних, інструментальних і методичних засобів, що використовуються для досягнен-ня педагогічних цілей. Російський учений Віталій Слас-тьонін вбачає в ній закономірну педагогічну діяльність, яка реалізує науково обгрунтований проект дидактич-ного процесу і володіє більш високим ступенем ефек-тивності, надійності, гарантованого результату, ніж за використання традиційних методик навчання. За укра-їнською дослідницею Ольгою Козловою, педагогічна технологія є радикальним оновленням інструменталь-них і методологічних засобів педагогіки і методики за Умови збереження наступності в розвитку педагогічної науки і шкільної практики, набором технологічних процедур, які забезпечують професійну діяльність учи-теля, - гарантованістю кінцевого результату.
Спільним в усіх визначеннях є спрямування педаго-гічної технології на підвищення ефективності навчаль-ного процесу, що гарантує досягнення запланованих ре-зультатів навчання.
Існує загальноприйняте уявлення про технологію як конструювання навчального процесу за певною схемою (рис. 3), яка відображає ознаки, притаманні й традицій-ній організації навчального процесу: впорядкованість процесу навчання, мети і оцінювання результатів.
Педагогічна технологія функціонує як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як сис-тема способів, принципів і регулятивів, які застосову-ють у навчанні, і як реальний процес навчання. Не менш поширений погляд на неї як на конструкцію, стратегію, алгоритм дій педагога, організацію педаго-гічної діяльності. Але як би її не розглядали, головне в педагогічній технології - розроблення, деталізація інс-трументальних аспектів педагогічного процесу. Ство-рення нової технології, як правило, є наслідком незадово-лення результатами навчання й виховання, а також не-ефективністю педагогічної діяльності як професійного експромту. Суттєвою особливістю педагогічної техноло-гії є те, що довільним діям вона протиставляє жорсткі алгоритмічні приписи, систему логічно вмотивованих дій, послідовний перехід від елементу до елементу.
Потреба в розробленні технологічних конструкцій виникла у зв'язку з ідеєю управління педагогічним про-цесом. Реалізація її стала можливою на основі систем-ного підходу, що дає змогу порівняти різноманітні педа-гогічні вміння, які у своїй сукупності гарантують ре-зультат.
Розробленню нової технології, як правило, переду-ють нові потреби (цілі) суспільства, наукові відкриття або результати наукових досліджень. Наприклад, ви-никненню програмованого навчання передували розви-ток кібернетики та інформатики, створення електрон-но-обчислювальної техніки; виникненню й розвитку проблемного навчання - дослідження закономірнос-тей розвитку мислення, вчення російського психолога Льва Виготського (1896-1934) про зону найближчого розвитку. Філософські, психологічні дослідження з проблем людської діяльності прислужилися формуван-ню діяльнісного підходу в навчанні та обґрунтуванню контекстного навчання, моделюванню професійної ді-яльнocтi в навчальному процесі.
Процес становлення нової педагогічної технології охоплює такі етапи: вин и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.