Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Правове виховання молодших школярв як педагогчна проблема. Молодший школяр як суб'єкт и об'єкт правового виховання у сучаснй школ. Забезпечечння єдност впливу родини школи у правовому вихованн, результати пошуково-експериментальної роботи.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Педагогика. Добавлен: 24.09.2009. Сдан: 2009. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


61
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
Кафедра педагогіки та
методики початкового навчання
Дипломна робота
на тему:
"Педагогічні основи правового виховання дітей молодшого шкільного віку"
Тернопіль - 2009

ЗМІСТ

    ВСТУП
    РОЗДІЛ 1
    . ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
      1.1Теоретичні основи правового виховання молодших школярів
      1.2 Молодший школяр як об'єкт і суб'єкт правового виховання
      1.3 Стан правовиховної роботи з молодшими школярами в сучасній школі
    Розділ 2. Шляхи вдосконалення правового виховання молодших школярів
      2.1 Забезпечення єдності впливу родини і школи у правовому вихованні молодших школярів
      2.2 Результати пошуково-експериментальної роботи
    ВИСНОВКИ
    СПИСОК ВИКОРИСТАНих джерел
    ДодаткИ

ВСТУП

У сучасних умовах інтенсивної розбудови української правової держави особливого значення набуває проблема правового виховання населення взагалі, і молодого покоління зокрема. Тому перед загальноосвітньою школою постала необхідність вирішення завдань, які забезпечили б послідовне входження у правове поле держави всіх своїх вихованців відповідно до основних положень Конституції України, Закону України "Про освіту", Національної програми правової освіти населення, затвердженої Указом Президента України 18 жовтня 2001 року, Національної доктрини розвитку освіти та Національної програми виховання дітей та учнівської молоді, Міністерства освіти і науки України.

Національна доктрина розвитку освіти серед пріоритетних напрямів реформування виховання передбачає формування в учнів "глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю". Серед компонентів головної мети національного виховання цей державний документ вимагає й формування правової культури у молодого покоління.

Потреба у посиленні правового виховання учнівської молоді зумовлена певними факторами.

По-перше, розбудова правової держави вимагає загального піднесення рівня правової обізнаності всього населення, зокрема учнівської молоді. Оскільки сьогодні інтенсивно твориться правова база, приймаються нові закони, у виховній роботі з школярами важливо своєчасно інформувати їх про ухвалення того чи іншого правового акту, тому що він починає діяти з часу його прийняття. Особа, яка порушила правову норму цього акту, не може виправдовувати свій вчинок тим, що вона не знала про його існування. Саме знання вимог законів є передумовою їх дотримання. Окрім цього, своєчасне інформування привчає особистість постійно цікавитись правовим життям країни.

По-друге, віднедавна сфера правового регулювання поширилась на неповнолітніх з одинадцятирічного віку (створено службу у справах неповнолітніх, кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, спеціальні суди для неповнолітніх), що вимагає відповідних правових знань дітей вже до досягнення цього віку.

По-третє, на фоні девальвації моральних та загальнолюдських цінностей, зниження життєвого рівня населення стрімко відроджуються кримінальні традиції та звичаї, які активно проникають у молодіжне середовище, омолоджується дитяча злочинність. Однією з причин поширення цього явища серед неповнолітніх є їх низька правова обізнаність.

По-четверте, в країні поширений правовий нігілізм, який потрібно долати шляхом інтенсивної правовиховної роботи серед усіх верств населення, у тому числі серед учнівської молоді.

Проблема правового виховання школярів почала інтенсивно розроблятись з восьмидесятих років минулого століття, коли у школах було введено вивчення спеціального навчального предмета "Основи Радянської держави і права". У площині нашого дипломного дослідження викликають певний інтерес наукові пошуки вчених-педагогів І. Козубовської, А. Нікітіна, В. Обухова, В. Оржеховської, Л. Твердохліб, М. Фіцули та вчених-правників Т. Барило, В. Бермана, Г. Миньковського, В. Оксамитного, М. Подберезького, Н. Ткачової, Я. Шевченко. У цих працях розкрито зміст та методику правового виховання учнів середніх та старших класів загальноосвітньої школи. Однак проблема правового виховання молодших школярів до певної міри висвітлюється тільки в працях І. Козубовської, В. Оржеховської, М. Фіцули, але в них не розкрито проблему правового виховання молодших школярів як систему діяльності початкової школи. Окрім того, вони не завжди за своїм змістом і методикою відповідають реаліям сьогоднішнього дня.

Недостатня розробка проблеми правового виховання молодших школярів у науково-теоретичному плані, відсутність системи правового виховання учнів цього віку в загальноосвітній школі зумовили вибір теми дипломної роботи, а саме: „Педагогічні основи правового виховання дітей молодшого шкільного віку”.

Об'єкт дослідження - правове виховання молодших школярів.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи правовиховної
роботи з учнями молодших класів загальноосвітньої школи.

Мета - розробити зміст і шляхи правового виховання молодих школярів та експериментально перевірити їх ефективність.

Відповідно до предмету і мети дипломного дослідження було поставлено такі завдання:

– на основі аналізу педагогічної та юридичної літератури розкрити суть правового виховання учнівської молоді;

– вивчити стан проблеми правового виховання молодших школярів у сучасній школі;

– вивчити і обґрунтувати функціональну роль взаємодії людини і школи у правовому виховані молодших школярів;

– розробити і експериментально перевірити зміст і шляхи вдосконалення правового виховання молодших школярів;

– визначити умови підвищення ефективності правового виховання молодших школярів у позакласній роботі.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є Державна національна програма „Освіта”, концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Національна програма правової освіти населення, положення Конституції України, а також положення філософської, правової, психологічної і педагогічної науки про особистість, про роль діяльності в її розвитку, про вплив оточення на її формування, про взаємозв'язок теорії і практики, свідомості особистості та її поведінки.

Для реалізації поставлених завдань використовувався такий комплекс методів науково-педагогічного дослідження: теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація, класифікація); практичні методи (спостереження, вивчення результатів та продуктів діяльності, анкетування, бесіда, інтерв'ю, метод експертних оцінок тощо). Основним методом нашого дослідження був педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий).

Основною базою дослідження стала Перемишлянська загальноосвітня школа №2 I-III ступенів. У дослідно-експериментальній роботі взяли участь 56 школярів, 20 учителів, батьки молодших школярів Перемишлянщини.

Практичне значення: дослідження полягає у розробці змісту і шляхів, вдосконалення правового виховання молодших школярів. Матеріали дослідження можуть бути використані студентами і вчителями початкових класів для ефективного розширення правових знань і загально-культурного кругозору молодших школярів. Удосконалення форм позаурочної роботи, які сприятимуть формуванню усвідомлення учнями особистої відповідальності за свої вчинки і поведінку.

Структура роботи: дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Теоретичні основи правового виховання молодших школярів

„Однією з основних складових системи виховання підростаючого покоління нашої держави є його правове виховання, - справедливо стверджує Й. Васькович. - Народна правосвідомість завжди утверджувала право на свободу, землю, власність, працю, вільне господарювання, житло тощо. Однак в останні десятиліття рівень правової культури громадян України значно знизився. Загрозливих масштабів набули скептицизм, цинізм, лицемірство, недодержання законів” [3].

Окрім того, потреба у формуванні правової культури підростаючого покоління викликається тим, що майбутні фахівці різних рівнів уже сьо-годні мають добре знати свої права і обов'язки, додержуватись правових і моральних норм, не припускатись правопорушень. Такого стану можна досягти за умови цілеспрямованого, систематичного та добре організованого правового виховання, формування нової правосвідомості молоді, розвитку її правового світогляду, системи правових знань, навичок правомірної поведінки, потреби керуватися правовими нормами у повсякденному житті.

Правове виховання молодших школярів є необхідним компонентом ранньої профілактики відхилень у їх поведінці, тобто проведення виховної роботи на стадії формування основних рис характеру, відношень із середовищем. Спостереження класних керівників переконують, що у 98 відсотків важких учнів і правопорушників четвертих-восьмих класів середньої школи несумлінне ставлення до навчання і відхилення у поведінці були помітно виражені вже у початковій школі, вчителі якої не змогли виправити їх поведінку.

За даними спеціальних досліджень збільшується число учнів початкової школи справи яких розглядають служби у справах неповнолітніх. Окрім того, на думку педагогів, сьогодні до першого класу приходить значна кількість дітей, які мали відхилення у поведінці в дитячому садку, не бажають учитися, тобто недостатньо підготовлені до школи. За даними вибіркових досліджень вони складають 6-8 відсотків. На час закінчення початкової школи кількість важких учнів складає 10-12 відсотків [42].

Рання профілактика викликана тим, що спостерігається такий тривожний симптом, як омолодження дитячої злочинності. Сьогодні на обліку в правоохоронних органах питома вага молодших школярів складає 6-8 відсотків [27].

Зроблений В.Оржеховською аналіз 4500 негативних проявів поведінки, з яких 3400 межували з правопорушеннями (ситуація ризику), показав, що 10,1% вчинків скоєно учнями 7-10 років (початкових класів і молодшими підлітками), 13% - учнями 11-12 років, 22% - 13-14 років, 44,9% - 15-16 років [27].

Загальновідома першопричина порушень поведінки учнів - втрата інтересу до навчання. Нерідко в його основі лежить затримка чи порушення розумового, психічного розвитку, педагогічна занедбаність тощо. Як наслідок, уже в третьому класі третина учнів відвідує школу без інтересу, кожен десятий не любить школу, кожен п'ятнадцятий її ненавидить [19].

Уперше поняття "правове виховання" в науковій літературі появилося у 1969 році і означало цілеспрямований, систематичний вплив на особистість для формування правової свідомості, розвитку правових почуттів, вироблення навичок і звичок правомірної поведінки.

Характеризуючи поняття "правове виховання", слід виділити чотири його аспекти. По-перше, правове виховання ґрунтується на точному знанні правових фактів і явищ. Знання закону - перша і основна умова правового виховання. Проте просте засвоєння тих чи інших норм права нерідко буває нейтральним процесом, якщо правові факти і явища не відібрані з певних позицій, якщо їх вивчення належним чином не організоване, якщо вони не виховують особистість у потрібному для суспільства напрямі. По-друге, для нормального функціонування закону і суспільства, його поваги і неухильного, добровільного виконання всіма громадянами необхідне виховання не тільки поваги до права, до закону, але й до органів міліції, суду, прокуратури, а також до осіб, які стоять на охороні законів. По-третє, виховуючи нетерпиме ставлення до антисуспільних проявів, не слід зводити таке виховання до формування такого ставлення до людини, яка вчинила проступок. По-четверте, правове виховання не мо-жна зводити лише до формування правової свідомості особистості. Правосвідомість, як частина світогляду людини, відображає тільки ті явища, які регулюються нормами права, включаючи почуття громадянськості і високої відповідальності особистості за свої вчинки і поведінку [12].

Правове виховання школяра має два тісно пов'язаних між собою аспекти. З одного боку, воно орієнтує на вирішення конкретних завдань, що стоять перед учнями сьогодні, а з другого, - повинно дати школяреві перспективу на майбутнє. Суть правового виховання школяра саме у перспективності: необхідно навчити кожну молоду людину не тільки виконувати вимоги закону, а проявляти активність у здійсненні законності і встановленого правопорядку [20].

Принциповим у правовому вихованні неповнолітніх є питання, з якого віку можна доводити до свідомості дітей суть основних правових норм. Важливим аргументом на користь введення правового виховання у школі, починаючи з молодших класів, є ставлення до цього питання видатного українського педагога А.Макаренка. Він підкреслював, що саме школа повинна з першого же дня ставити до учня тверді, незаперечні вимоги суспільства, озброювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, що можна і чого не можна, що похвально і що не схвалюється.

"Добре відомо, - пише з цього приводу М. Фіцула, - що молодші школярі суворіше, ніж дорослі, дотримуються правил гри і дитячого кодексу поведінки (не бреши, не доноси, не будь жадібним, не будь боягузом). На ці риси почуття справедливості у дітей і слід спиратися у правовому вихованні молодших школярів. Принципи правосуддя цілком доступні дітям 8-10 років, треба тільки використовувати відповідні сюжетні приклади" [41].

Дослідники проблем правового виховання учнівської молоді М. Володько і О. Карпов вважають, що "морально-правове виховання лише тоді може дати позитивний ефект, коли воно має комплексний характер і починається в сім'ї, дитячих садках, у школі буквально з першого класу" [6]. В.Воронов також стверджує, що з метою запобігання правопорушень з боку неповнолітніх, правову освіту й виховання потрібно розпочинати не з восьмого класу, а з 9-10 років [7].

На думку М.Орзих, систему правового виховання потрібно будувати стосовно до таких вікових груп: до 7 років - "нероздільна" програма морально-правового виховання; з 7 до 11 років - формування правових почуттів, правильного уявлення про основні права і обов'язки школярів перед державою, школою, класом, сім'єю; з 12 до 16 років - формування правової свідомості на основі сприймання підлітком елементів правового становища громадянина України, засвоєння основних уявлень і соціальної, і особистісної цінності права, правопорядку, законності; з 15 до 17 років - розширення правових знань, формування уявлень про роль держави і права у суспільному розвитку. Правовиховна робота після 17 років має будуватися передусім з урахуванням освітнього та професійного становища молодої людини [28].

У методичних рекомендаціях Міністерства освіти і науки України з питань правового виховання школярів пропонується правове виховання учнів "здійснювати поетапно, починаючи з молодшого шкільного віку, і продовжувати протягом усіх шкільних років молодої людини" [23]. Якихось заперечень чи сумнівів серед учених, які займаються проблемами правового виховання учнівської молоді, щодо можливості розпочати його з молодшого шкільного віку, немає.

Ми цілком погоджуємося з думками цих авторів, бо фактично у людини з дитячих років закладаються елементи правових знань. Адже дитині вже у сім'ї, дитячому садочку і тим більше, починаючи з першого року навчання, доводиться стикатися з певними правилами поведінки, вибирати певне ставлення до них: бути чемною, чесною, справедливою, поважати старших, цінити працю інших, не ображати слабших і т.п. Для дітей ці явища виступають і як моральні, і як правові, тому що вони ще не можуть розділити морально допустиме і законне. Ці поняття виступають як єдине ціле. З розвитком таких якостей, як чесність, справедливість, дисциплінованість та інших, у і дітей формується і певне морально-правове ставлення до встановленого порядку вдома, у школі, на вулиці.

Наукові дослідження і нагромаджений практичний досвід дозволяють сформулювати ті завдання, які повинні вирішуватись у процесі правового виховання учнів загальноосвітніх шкіл. До них слід віднести формування поваги до законів і правил співжиття, зокрема до правил поведінки учнів у школі та за її межами.

Формування правових знань, умінь і навичок правомірної поведінки у молодших школярів ґрунтується на тому, що до школи дитина приходить з певним моральним багажем, тобто з елементарно сформованим ставленням до людей, з деяким знанням норм поведінки. Зміна умов життя, новий вид діяльності - учіння - покладає на школяра нові обов'язки, змінює його життєву позицію, характер взаємовідносин з людьми. Для нього зрозумілим стає поняття суспільного обов'язку.

У правовиховній роботі дуже важливо поєднувати зміст, форми і методи правового і морального виховання. Виділяти тільки правові норми, не пов'язуючи їх з моральними, недоцільно. Адже на практиці школяр не стикається з ситуаціями, які вимагають тільки юридичної оцінки без звертання до моральних уявлень, поглядів, почуттів.

Закон стає для учнів значущим засобом входження в соціальну дійсність тільки за умови, що в засвоєнні правових фактів бере участь їх моральна усвідомленість. Тому про правову свідомість людини можна говорити тільки у тому випадку, якщо у процесі виховання подолано суперечність між засвоєними особистістю моральними нормами і правовими вимогами, якщо правове і моральне регулювання індивідуальної поведінки діють на єдиній основі, тобто на переконаності особистості в необхідності і доцільності такої поведінки [11].

Ставлення до різних юридичних фактів часто визначається ступенем моральної вихованості людини. Не усвідомивши моральної суті права, школярі не можуть зрозуміти і суті правового регулювання різних суспільних відносин і процесів, засвоїти обов'язковість виконання вимог закону.

З іншого боку, правові знання і уявлення поглиблюють і конкретизують погляди учня на моральність, допомагають йому зробити правильний моральний вибір. Правові знання, уміння і навички корисні для школяра тоді, коли йому доводиться вирішувати моральні питання, не пов'язані з юридичною сферою. Розуміння принципів правомірної поведінки допомагає школяреві засвоювати основи моральної поведінки. Усвідомлення учнями тісного зв'язку моралі і права, що проходить на емоційному і раціональному рівнях, з'єднує окремі знання і уявлення учнів у комплекс її морально-правових переконань [11].

В умовах, коли на поведінку неповнолітніх істотно впливають недостатність власного досвіду і тенденція до його генералізації, емоційність, динамізм відносин, наслідування, навіювання, загострене прагнення до самоствердження, дорослості, не завжди легко визначити справжнє значення того чи іншого факту, явища, правильно розібратися у складній ситуації, протистояти тискові негативно впливаючого мікросередовища. У таких умовах правове виховання перетворюється у важливе джерело вироблення у молодого члена нашого суспільства системи соціальних цінностей, оволодіння ним життєвим досвідом, зафіксованим у принципах і нормах права [24].

Правове виховання може дати позитивні результати тільки за умови, що при його організації враховують не тільки вікові особливості молодших школярів, а й здійснюють його диференційовано, тобто з урахуванням реального стану правосвідомості і поведінки учнів. У школі, на жаль, такого положення не дотримуються, правовиховна робота здійснюється на загал.

Врахування рівня правової вихованості школярів має бути систематичним, а не базуватися тільки на даних, отриманих на початку організації правового виховання. Систематичні "заміри" правової вихованості школярів дозволяють вносити корективи у правовиховну роботу, необхідність у яких виникає часто [30].

У правовиховній роботі з молодшими школярами важливо дотримуватись загальнопедагогічних принципів виховання та специфічних принципів правового виховання. До специфічних принципів правового виховання відносять такі: єдність правового і морального виховання; оперативність використання правової інформації; поєднання переконання з примусом; дотримання законності у правовому вихованні; єдності прав і обов'язків школярів. "Знання педагогами особливостей загальних принципів виховання і специфічних принципів правового виховання, - пише М. Фіцула, - дозволяє добирати оптимальний зміст, ефективні форми і методи роботи з формування в учнів правової свідомості, вироблення у них навичок і звичок правомірної поведінки" [41].

Метою правового виховання слід вважати досягнення такого рівня розвитку правосвідомості особистості, коли контроль вихователя за її поведінкою замінюється самоконтролем, а вдосконалення морально-правової сфери свідомості особистості стає функцією самої особистості. Значить, правове виховання досягає своєї мети, якщо воно формує у дитини здатність самостійно управляти власною активністю. Ця здатність у значній мірі залежить не тільки від характеру виховного впливу, наприклад, які вимоги і в якій формі ставляться до дитини, яким чином організується її діяльність, спілкування, але й від того, як сама дитина внутрішньо сприймає ці впливи, в тому числі і свою участь у правоохоронній діяльності [35].

Правильна організація правового виховання у початковій школі, поряд із загальним процесом виховання, сприяє формуванню розуміння школярами необхідності і доцільності закону, його гуманності і справедливості. Разом з тим формує уявлення про право як систему загальних правил, за допомогою яких держава встановлює норми поведінки людей, визначає міри можливого, дозволеного і міру обов'язкового, встановлює правові заборони, порушення яких спричинює відповідальність.

Правове виховання сприяє і розширенню загального кругозору учнів, їх уявлень про життя суспільства, про діяльність нашої держави, про основні норми взаємовідношень людей, про допустиме і неправомірне. Відсутність його призводить до того, що, виявляючись у різноманітних життєвих ситуаціях, учні нерідко дають неправильні оцінки певним морально-правовим явищам, фактам і, опираючись на неточні і помилкові погляди, неправильно поводяться під час вирішення тих чи інших питань. Підвищення рівня правових знань сприяє тому, що людина отримує чіткіше уявлення про дозволене, у неї розширюються можливості для вибору у поведінці і прийнятті відповідного рішення у різних життєвих ситуаціях [26].

1.2 Молодший школяр як об'єкт і суб'єкт правового виховання

Наукові основи організації правовиховної роботи з молодшими школярами вимагають урахування розвитку їх пізнавальних процесів, особливостей формування особистості у молодшому шкільному віці.

Головна особливість розвитку особистості молодшого школяра - зміна його соціальної позиції: дитина приступає до систематичного учіння, стає членом класного і шкільного колективів. Змінюються стосунки з дорослими, головним авторитетом стає учитель. Завдання дорослих стосовно молодшого школяра в цей період полягає в тому, щоб сформувати у нього позицію учня, підвести його до розуміння його обов'язків [2].

Для молодшого школяра характерна різнобічна активність у пізнанні життя, навколишнього середовища, прагнення використати для цього "найкоротші шляхи" - безпосереднє сприймання, постійну готовність наслідувати кращі, на думку дитини, взірці та вчинки [9]. "У схильності душі до звички і наслідування, - писав К.Ушинський, - виховання знаходить дуже сильний засіб для впливу на вихованця: вся сила прикладу ґрунтується на них" [40]. У процесі правового виховання важливо створювати ситуації, де б наслідування відбувалося невимушено, природно. За таких умов успішно формуватимуться звички правомірної поведінки.

Організовуючи сприймання правових фактів і явищ, слід враховувати специфіку перебігу цього процесу у молодших школярів, що характеризується гостротою і свіжістю сприймання навколишнього життя, яке кожного дня розкриває перед ними щось нове.

У процесі навчання відбувається перебудова сприймання. Воно піднімається на вищий ступінь розвитку. Якщо, наприклад, сприймання першокласників зумовлюється перш за все зовнішніми особливостями самого предмета (діти помічають тільки яскраво виражені ознаки, часто виділя-ють випадкові деталі, не сприймаючи при цьому важливих, суттєвих), то до кінця четвертого класу сприймання все частіше визначається потребами, інтересами, життєвим досвідом учнів.

Для сприймання учнів 1-2 класів характерна яскраво виражена емоційність. У першу чергу сприймаються ті об'єкти або їх властивості, ознаки, особливості, які викликають у дітей безпосередню емоційну реакцію. "Емоційно-нейтральне" для цього віку недоступне.

У процесі навчання сприймання ускладнюється і поглиблюється, стає більш аналізованим, диференційованим, набирає характеру організованого спостереження. В учнів 1-2 класів слово, як правило, виконує функцію називання (словесне означення після пізнавання), цим і завершується аналіз сприймання. В учнів 3-4 класів слово - назва, є загальним позначенням об'єкта, передує глибшому його аналізу.

У роботі з правового виховання молодших школярів слід врахувати ту обставину, що ними сприймається на віру все, сказане вчителем. Його думка для них часто буває авторитетнішою, ніж думка батьків. У цьому віці діти найбільш уразливі, надзвичайно емоційні. "Незмінена дитяча психіка не завжди зможе відокремити добре від поганого, - пише Є. Мельникова. - Немає у дитини і необхідного життєвого досвіду. І ще одна важлива обставина: на жаль, зло дає нерідко більш швидкий результат. Ось і виходить, якщо підліток не набув у дитинстві позитивних уявлень про життя, він може піти на повідку у цієї спокуси - отримати швидше те, що хоче." [4]. У зв'язку з цим виховна робота з ними має базуватися на використанні моральних установок, переваг чуттєвого сприймання дітьми наявних життєвих ситуацій. На прикладах конкретних ситуацій важливо дохідливо пояснити дітям категорії добра, зла, жорстокості, справедливості, несправедливості, заздрості і т.д. Одночасно учням 1-4 класів у доступній формі повідомляють елементарні уявлення про важливі закони нашої країни, правила праці та поведінки у школі, вдома, на вулиці, пояснюється роль осіб, які охороняють порядок у місті, селі, прищеплюється повага до цих людей.

У правовиховній роботі з молодшими школярами необхідно враховувати те, що в них недостатньо розвинена довільна увага, обмежені можливості вольового регулювання і управління нею. Молодшого школяра можна примусити зосереджено працювати тільки при наявності „близької” мотивації (перспектива заслужити похвалу вчителя, отримати відмінну оцінку, краще всіх виконати завдання). Стосовно правового матеріалу, який „працює на майбутнє”, то зосередити на ньому увагу молодшого школяра треба шляхом поступового поєднання близьких і все більш віддалених цілей (наприклад, розкриваючи проблему відповідальності особистості за свою поведінку, можна малювати „перспективу”: за систематичну негативну поведінку неповнолітній може потрапити до спеціальної школи з 11 років, до спецпрофтехучилища - з 14 років, до виховної колонії - з 16 років).

Краще у молодших школярів сформована мимовільна увага. Усе нове, яскраве, цікаве захоплює увагу учнів саме по собі, без особливих зусиль з їх боку. Мимовільна увага стає особливо концентрованою і стійкою за умови, коли правовий матеріал вирізняється наочністю, яскравістю, викликає в учнів емоційне ставлення. Проте при цьому враховують, що молодші школярі надто вразливі, і яскраві наочні враження можуть гальмувати можливості розуміти пояснення, аналізувати та узагальнювати матеріал [22].

У правовиховній роботі з молодшими школярами враховують те, що у них більше розвинута наочно-образна пам'ять, ніж словесно-логічна. Вони краще і швидше запам'ятовують та міцніше зберігають у пам'яті конкретні правові відомості, події, предмети, факти, ніж визначення і пояснення. Молодші школярі (особливо в 1 та 2 класах) схильні до механічного запам'ятовування шляхом повторення, без усвідомлення смислових зв'язків між складовими матеріалу. Вони часто дослівно заучують і відтворюють навчальний матеріал без його реконструкції, без спроб передати його зміст іншими словами.

Розкриваючи зміст елементарних правових положень, важливо давати завдання на запам'ятовування: запам'ятати дослівно, якщо це важливе визначення чи формулювання; запам'ятати суть, яку можна розповісти своїми словами; не намагатись запам'ятати взагалі, якщо це неістотна деталь і т.д. При цьому слід мати на увазі, що учень запам'ятовує матеріал залежно від того, яка була установка на запам'ятовування. Якщо учень запам'ятовує один матеріал з установкою, що цей матеріал йому не буде потрібен у навчанні, а інший з установкою, що він буде використаний незабаром, то в другому випадку матеріал запам'ятовується швидше, пам'ятається довше і буде відтворюватися точніше [22].

"Спрямованість на запам'ятовування, - пише А. Смирнов, - бажання запам'ятати той чи інший матеріал, ставлення до запам'ятовуваного у значній мірі визначається тим, який емоційний вплив цього матеріалу, який його емоційний тон. Всім добре відоме із особистого досвіду бажання запам'ятати те, що сподобалось, що викликало позитивну емоцію" [34].

Засвоєння молодшими школярами правового матеріалу неможливе без активної діяльності їх уяви, без уміння уявити те, про що говорить учитель, про що написано в книжці, без уміння оперувати наочними образами. Передусім, у цьому віці вдосконалюється відтворююча уява, пов'язана з уявою раніше сприйнятого або створенням образів відповідно до даного опису, малюнку, схеми і т.п. Уявлення молодших школярів не позбавлені яскравості і конкретності, але стають вже більш реалістичними, все більше відображають зміст вивченого матеріалу навчальних предметів, прочитаних ними книжок, перестають бути фрагментарними, об'єднуються в системи. Творча уява, як створення нових образів, також зазнає подальшого розвитку. Образи стають реальнішими, стримується фантазія, що не зв'язана із законами логіки. В уяві молодших школярів все частіше створюються образи, які не суперечать дійсності, що засвідчує про розвиток здатності дитини до критичної оцінки. Таким чином, уява молодших школярів, з одного боку, поступово звільняється від впливу безпосередніх вражень, що і надає їй творчого характеру, з іншого боку, посилюється реалізм їх уяви, пов'язаний з розвитком здатності контролювати і оцінювати образи з позицій логіки, законів об'єктивного світу [22].

У правовиховній роботі з молодшими школярами враховують специфіку їх мислення. Так, дитина, яка поступає в школу, володіє конкретним мисленням. Під впливом навчання відбувається зміна від пізнання зовнішньої сторони явищ до пізнання їх суті, відображення у мисленні істотних властивостей і ознак, що дає можливість робити перші узагальнення, перші висновки. На цій основі у дитини поступово починають формуватися наукові поняття (на відміну від життєвих понять, які складаються у дитини на основі її досвіду поза цілеспрямованим навчанням).

Учені стверджують, що переважна більшість виховних дій педагогів стосовно молодших школярів базується на механізмах навіювання, наслідування та індифікації. Тобто більшість норм поведінки та вимог сприймаються учнями як зовнішньо нав'язані, дотримання яких тісно пов'язане з авторитетом вихователя, з санкціями заохочення та покарання. Це, в свою чергу, призводить до того, що вихованець керується цими нормами у своїй поведінці не за власним переконанням, а лише за умов наявності зовнішнього контролю [36].

У правовиховній роботі з молодшими школярами враховують специфіку їх пізнавальних інтересів. В. Сухомлинський підкреслював, що "інтерес - це особливе емоційне забарвлення думок, що супроводжують процес оволодіння знаннями", а тому "навчання повинно бути цікавим, захоплюючим", оскільки "чим цікавіше дитині те, що вивчається, тим більше зосереджує вона увагу, тим глибше засвоюються знання". Інтереси молодших школярів (1-2 класів) вирізняються такими характерними особливостями: наслідуванням; непостійністю, легкою і безпричинною зміною; поверховістю (цікаві тільки зовнішні факти, особливо яскраві, незвичайні, заглиблюватись у суть - незахоплююче); близькістю до власного життєвого досвіду; розкиданістю (учень цікавиться багатьма галузями знань, діти задають багато запитань, які виходять за межі навчального матеріалу); спрямованістю на ближній результат ("Яку оцінку поставив учитель?", "Скільки допустив помилок?").

З метою розвитку інтересу молодших школярів до правових знань у дипломному дослідженні ми дотримувались певних умов, а саме: по-перше, правильне співвідношення нового і вже відомого є істотною умовою виникнення пізнавального інтересу у дітей; по-друге, можливість використання своєї ініціативи, своєї активності в творчому перетворенні предмета (підвищує інтерес учня до роботи); по-третє, інтерес виникає і підтримується досягнутим успіхом діяльності; по-четверте, інтерес у дітей викликає практичне використання вивченого матеріалу, його застосування у житті людей; по-п'яте, інтерес у дітей до навчального матеріалу викликається і захопленістю учителя своєю роботою, його педагогічною майстерністю; по-шосте, формуванню пізнавальних інтересів у значній мірі сприяє вся позакласна та позашкільна робота [14].

Спостереження переконують, що зміст правових норм викликає у молодших школярів великий інтерес. Діти не піддають сумніву необхідність дотримання як вимог законів, так і моральних норм, вони добре їх запам'ятовують і хочуть виконувати.

Оскільки загальні норми поведінки, які стали законами нашої країни, дуже лаконічні, у практичній роботі зі школярами вони вимагають деталізації.

З огляду на сказане у процесі правового виховання молодших школярів не варто захоплюватися детективними історіями. Корисний для учнів правовий матеріал сприймається ними надто поверхово, а захоплюючий сюжет закриває правильну моральну оцінку подій і явищ. Краще використовувати позитивні приклади, подані в цікавій формі. Спираючись на позитивний морально-правовий досвід учнів, учитель повинен підкреслювати творчий характер українського права, домагатися сприйняття права не як системи заборон, а як важливого регулятора суспільних відносин і діяльності кожного громадянина України.

Як засвідчує М.Боришевський, першокласники досить успішно переймають від учителя критерії оцінювання навчальної діяльності і поведінки школярів. Їх оцінні судження, що стосуються конкретних випадків додержання чи порушення норм поведінки однокласниками, за змістом досить близькі до суджень учителя. Це - неодмінна умова успішного формування ціннісних орієнтацій у дитини на початковому етапі її шкільного навчання.

У процесі правового виховання молодших школярів важливо навчити їх критично ставитись до себе. Уміння аналізувати свої вчинки досягається спостереженням за власною поведінкою, зіставленням потрібного взірця з реальними діями, усвідомленням вад своєї поведінки. Якщо учень критично ставиться до себе, він краще сприймає вимоги, зауваження вчителя, так само думає про свою поведінку [32].

Упродовж молодшого шкільного віку спостерігається посилення стриманості і усвідомленості у проявах емоцій, підвищення стійкості емоційних станів. "Саме в молодшому віці, коли душа дитини піддатлива до емоційних впливів, - писав В. Сухомлинський, - ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, вчимо їх азбуки моралі" [39]. Молодші школярі вже вміють управляти своїми настроями. Вони більш урівноважені, ніж дошкільники, а також підлітки. Дітям молодшого шкільного віку характерний тривалий, стійкий радісний і бадьорий настрій. Разом з тим у окремих дітей спостерігаються негативні стани, головною причиною яких можуть бути розходження між рівнем домагань і можливостями їх задоволення. Якщо таке розходження тривале і дитина не знаходить засобів для його подолання, то негативні переживання проявляються у злих і гнівних висловлюваннях та вчинках [5].

Формування у молодших школярів морально-правової поведінки вимагає створення у них єдиної системи, яка включає відповідні знання, ставлення і дії. Якщо вихователь не працює одночасно над усіма складовими цього комплексу, то виникають помилки і недоліки у вихованні дитини. Діти можуть добре знати, що і як робити, але діють інакше.

Молодший шкільний вік найсприятливіший для формування навичок морально-правової поведінки, в основі якої лежать правові знання, набуті в дитинстві (норми, правила поведінки, оцінки). Рівень правових знань залежить від усвідомлення особистістю суспільних вимог. Для учнів цього віку шлях такого усвідомлення - від уявлень до правових понять, які пов'язані з конкретними особами, ситуаціями або предметами.

Уже з перших днів перебування у школі молодший школяр зустрічається з чіткою системою вимог, дотримання яких постійно контролюється. Учнів знайомлять із системою норм і правил поведінки, якими вони повинні керуватися у взаємовідносинах з учителями і дорослими в різних ситуаціях, при спілкуванні з товаришами на уроках і перервах, під час перебування у громадських місцях і на вулиці. Діти семи-восьми років психологічно підготовлені до розуміння суті цих норм і правил і до їх щоденного виконання.

Нерідко педагоги і батьки не використовують цю готовність. Формулюючи вимоги до дитини, довго "розжовуючи" їх, вихователі не завжди послідовно перевіряють виконання своїх вказівок. У дітей виникає таке почуття, що дотримання норм і правил поведінки залежить від дорослих, від умов, які складаються, від їх власних бажань. Виникає небезпека появи у дітей уявлення про те, що нібито норми і правила поведінки мають формальний характер і повинні виконуватися не через їх внутрішню необхідність, а під впливом тих чи інших зовнішніх чинників, у тому числі і страху покарання [5].

У молодшому шкільному віці формування правових мотивів поведінки здійснюється через розвиток елементарних правових звичок на основі виконання простих вправ і участі в іграх, що мають правоохоронний характер. Психічні механізми вироблення даних мотивів у молодших школярів в якості основного компонента включають у себе сприймання яскравих образів, пов'язаних з діяльністю правоохоронних органів, і переживань за людей, які здійснили обумовлені завданнями охорони суспільного порядку позитивні вчинки [35].

У правовиховній роботі з молодшими школярами дуже важлива роль усвідомлення оцінювання ними власного становища в колективі. Особливе значення має адекватна оцінка, оскільки саме в школі відбувається інтенсивне формування особистості. Правильне оцінювання свого статусу активно сприяє пізнанню дитиною самої себе, взаємин з іншими людьми і навколишньою дійсністю. На цій основі у школярів формується вміння зважати на вимоги товаришів і дорослих, враховувати їх у власній поведінці [29, 19].

За результатами дослідження Л. Пилипенка, першокласники здебільшого недостатньо усвідомлюють ставлення товаришів до себе, хоч через кілька місяців спільного навчання мають постійних друзів. Оцінка першокласниками своїх ровесників має нестійкий і репродуктивний характер, значною мірою вона визначається оцінним ставленням учителя до того чи іншого учня.

Дещо інші наслідки оцінної діяльності дітей простежуються у другому й особливо у третьому класі. Це пояснюється розвитком самосвідомості молодших школярів. Тривале спілкування з однокласниками дає змогу краще пізнати їх у різних ситуаціях, допомагає пізнати самого себе, зрозуміти, як до тебе ставляться ровесники: що вони в тобі цінують, а що засуджують. З віком у молодших школярів розвиваються ті психічні функції, завдяки яким діти глибше проникають у суть явищ, знаходять у них істотне, спільне й відмінне, що позитивно позначається на розвитку їхньої самосвідомості взагалі, на оцінці інших людей і самооцінці зокрема [29, 20].

У правовиховній роботі з молодшими школярами враховують і ті відхилення, які можуть зустрічатися в їх свідомості і поведінці.

За даними спеціальних досліджень, у дітей молодшого шкільного віку відхилення в поведінці проявляються в негативному ставленні до навчальної (88-92%), ігрової (42-56%), трудової (85-92%), громадської (18-36%) діяльності, негативне ставлення до дисципліни (32-74%), ігнорування вимог дорослих (від 34 до 93%), у конфліктних стосунках з колективом товаришів (від 47 до 62%), неадекватній оцінці своїх вчинків (34-86%), в емоційно-вольовій сфері переважає імпульсивність (від 48 до 74 %), афективний стан (46-57 %), емоційна розгальмованість (66-76%) [36]. Ці відхилення є тією базою, на якій ґрунтується формування малолітнього правопорушника, омолодження злочинності неповнолітніх. Одним із шляхів попередження цього явища може стати ефективна правовиховна робота з молодшими школярами. У процесі пошуково-експериментальної роботи нас цікавило питання правової обізнаності молодших школярів. З цією метою була використана анкета, розроблена І. Запорожаном, за допомогою якої передбачалось виявлення доступних і необхідних для молодших школярів знань з різних галузей права (конституційного, адміністративного, сімейного, трудового, цивільного, кримінального). (Додаток 1).

В анкетуванні взяли участь 60 учнів початкових класів.

Аналіз відповідей молодших школярів на поставлені в анкеті запитання засвідчує, що навіть на ті з них, які вимагають загальновідомих знань, не всі учні правильно відповіли. Так, з опитаних 20 учнів сільської і 40 - міської шкіл 4,7 % не знають назву нашої держави, 5,4% - назву її столиці, 10% - не мають уявлення про Державний Герб України. Якщо зважити, що ці питання є предметом обговорення на багатьох уроках з різних навчальних предметів і позаурочних виховних заходах, то можна було очікувати кращих знань учнів.

9,8% учнів не знають того, що основним законом нашої країни є Конституція України, 15 % учнів вважають, що виконання законів стосується тільки Президента України, депутатів Верховної Ради, суддів, а не всіх громадян.

Значна частина учнів (50 %) не знає про те, що за систематичні порушення правил поведінки в школі та за її межами можна потрапити до спеціальної школи з посиленим режимом з одинадцятирічного віку. 49,2% дітей не підозрюють про існування дитячих притулків, куди може потрапити молодший школяр, який заблукав або утік з дому. 83,0% учнів не знають, що за заподіяну ними шкоду несуть відповідальність їх батьки. 60,7% молодших школярів не знають про існування служби у справах неповнолітніх, яка покликана захищати їхні права.

Як засвідчують результати анкетування учнів початкових класів, особливої різниці у правовій обізнаності вихованців сільських і міських шкіл не спостерігається.

Така правова необізнаність молодших школярів пояснюється передусім недосконалістю, а то й відсутністю у багатьох школах цілеспрямованого правового виховання.

1.3 Стан право виховної роботи з молодшими школярами в сучасній школі

Особливе місце школи у правовому вихованні учнів визначається тим, що тут вони отримують перше уявлення про наше суспільство. Адже школа - це передусім соціальний інститут підготовки майбутнього громадянина, працівника, сім'янина, захисника Вітчизни. Саме в школі діти уперше по справжньому починають відчувати себе маленькими громадянами своєї країни, і саме тут необхідно, щоб вони отримали впевненість у справедливому до них ставленні. Це стане доброю основою для подальшого формування більш складних правових почуттів, уявлень, поглядів, переконань та навичок правомірної поведінки.

У процесі дипломного дослідження ми поставили перед собою завдання здійснити аналіз сучасної практики правового виховання молодших школярів з виявлення найістотніших позитивних і негативних сторін у плані його змісту, шляхах його реалізації в процесі позаурочної виховної роботи, підготовленості класоводів і батьків до правовиховної роботи з учнями молодших класів.

Аналіз науково-методичної літератури з питань правовиховної роботи з учнями молодших класів у сучасній школі показав, що в окремих школах України мають місце цікаві технології організації різних аспектів цієї роботи, які варто творчо використати і в інших школах.

Так, наприклад, вдало організовано правове виховання учнів початкових класів у середній загальноосвітній школі №58 м. Львова [38].

Тут здійснюється робота з ознайомлення класоводів зі змістом Конвенції прав дитини, законодавством України про права дитини, про правовий статус учнів, батьків, учителів та іншими документами, в яких задек-ларовано права дитини. Спільно з психологами розроблена програма вивчення особистості учнів молодших класів. Учителі використовують її, особливо, коли йдеться про ранню профілактику правопорушень.

Серед учнів проведено конкурс на кращу казку, оповідання, малюнок за темою "Права дитини". Періодично організовують виставки учнівських робіт. Так, учениця 2 класу Анелія Троценко зайняла III місце у конкурсі малюнків, організованому Української Фондацією. Дівчинка одержала Диплом і цінний подарунок. До тематики методичної роботи вчителів 1-4 класів введено питання про вивчення досвіду роботи з правового та морально-етичного виховання.

У цій школі розроблено програму "Права дитини", яку запроваджено у навчальний процес. Вона містить 17 тем, розрахованих на 17 уроків (Додаток 2). Запропоновані теми вивчаються в 3-4 класах цієї школи.

Позитивно оцінюючи зміст даної програми і досвід правового виховання молодших школярів у даній школі, слід зауважити, що зміст правового виховання учнів молодших класів не можна обмежувати тільки вивченням прав дитини. Адже у своєму житті молодший школяр має справу з багатьма нормами різних галузей права, яких він повинен дотримуватись чи ними користуватися.

Вивчення досвіду шкіл з правовиховної роботи з молодшими школярами переконує, що найкраще вона організована з такого аспекту адміністративного права, як вивчення Правил дорожнього руху. У кращих школах України вже склалася певна система цієї роботи. Під час бесід з молодшими школярами повторюються вже відомі з житейського досвіду правила і зосереджується увага на формуванні в учнів свідомого ставлення до їх виконання, непримиренності до всіх проявів недисциплінованості на вулиці, прагнення надати допомогу людям похилого віку, попереджувати малюків і своїх ровесників про важливість дотримання цих правил. Такі бесіди допомагають переконати школярів, що Правила дорожнього руху є одним з правових документів нашої держави, який потрібно виконувати всім беззаперечно. Його невиконання веде не тільки до можливих аварійних ситуації на дорогах, а й до юридичної відповідальності за їх спричинення.

Вартий уваги досвід планування занять з вивчення Правил дорожнього руху [6]. Заняття проводяться за розробленим планом (Додаток 3), затвердженим директором школи. Якщо це екскурсія по місту, її маршрут, кількість учасників і час погоджують з органами Державтоінспекції.

У ході підготовки визначають мету заняття, а також розповідають дітям про порядок його проведення, підкресливши, на що слід звернути особливу увагу. Діти відповідають на запитання, що стосуються, наприклад, будови перехрестя, засобів, якими воно регулюється, руху транспорту і пішоходів на перехресті, видів транспортних засобів та дорожніх знаків. Розказують і про сигнали світлофора, регулювальника, помічені порушення правил руху пішоходами чи водіями та розмітку перехрестя.

Під час обговорення аналізується весь хід екскурсії виставляються оцінки в класному журналі.

Наприкінці навчального року в 1-4 класах вище названої школи проводять підсумкові заняття. Це виховні заходи, на яких діти розповідають вірші, читають невеликі за обсягом оповідання, розігрують окремі сценки, пов'язані з правилами руху, а також беруть участь в іграх, вікторинах та конкурсах.

Для підвищення ефективності занять з Правил дорожнього руху в окремих школах №58 м. Львова, №3 м. Тернополя обладнано спеціальні куточки або кабінети. До їх оформлення (виготовлення макетів, дорожніх знаків, моделей транспортних засобів та ін.) залучають актив учнів, учителів праці, керівників гуртків, шефські організації та громадськість.

У таких куточках і кабінетах є набір з кольорових плакатів, що відповідають тематиці 1-4 класів з безпеки руху, а також ігри: "Вчись водіння", "Відкрий очі", "По місту", "За кермом", "Дорожні знаки до іграшкових автомобілів", "Твої знайомі", "Маленький шофер", "Пішохід", "Світлофор".

Ефективним наочним матеріалом для вивчення Правил дорожнього руху в 1-4 класах є відповідні діа- і відеофільми, як-от: "Щиголь", "Альошин велосипед", "Баран, який не знав "правил дорожнього руху" (діафільми); "Як Вовці пощастило", "Чемпіон вулиці", "Обережно! Червоний колір!", "Гачок", "Я вже дорослий" (відеофільми).

У куточку також є настільні моделі світлофорів (трисекційний, чотирисекційний з додатковою правою секцією, чотирисекційний з додатковою лівою секцією і п'ятисекційний з лівою і правою додатковими секціями), які використовуються у вивченні теми "Сигнали світлофора і регулювальника" в 3 класі. За допомогою цих чотирьох моделей вдається створювати всі комбінації світлових сигналів, які застосовуються на перехрестях для регулювання руху.

Бажаного результату важко досягти без практичних занять: ігор, змагань та ін., які проводяться на шкільному майданчику. Там розміщують усі елементи вулиць, перехрестя, дороги, встановлюють світлофор, який діє. Колір розмітки і засобів регулювання має відповідати еталонам кольорів з Правил дорожнього руху, а поверхня майданчика повинна бути твердою.

Як на теоретичних, так і на практичних заняттях використовують жезл - регулювальника, який теж неважко виготовити в шкільних майстернях.

Описаний досвід вивчення Правил дорожнього руху заслуговує на увагу і може бути творчо використаний класоводами у виховній роботі з учнями.

В окремих школах робиться спроба організувати навчання батьків з проблем правового виховання дітей і сім'ї. Так, наприклад, у СШ №58 м.Львова для батьків учнів початкових класів організовано "Правовий всеобуч". Його тематика:

1. Права та обов'язки дітей молодшого шкільного віку.

2. Як розвивати індивідуальні здібності дитини.

3. Роль сімейних традицій у вихованні дітей.

4. Що дає самостійність мислення і вчинків дітям молодшого шкільного віку.

5. Рання профілактика наркоманії, алкоголізму, паління.

6. Як організувати побут і відпочинок у сім'ї [38].

Хоча таку спробу педагогічного колективу школи пропагувати правові знання серед батьків молодших школярів слід оцінити позитивно, але зміст пропонованого правового всеобучу ще не забезпечить батьків знаннями права для організації правового виховання дітей у сім'ї.

Особливо вдалим у формуванні культури поведінки молодших школярів у школі, вдома і в громадських місцях є досвід учительки початкових класів СШ № 3 міста Тернополя Г.О. Пасічник, яка протягом трьох років працює з дітьми й батьками над книгою О.Дорохова "Як поводитися". Вчителька радить батькам створювати вдома певні ситуації, в яких дитина самостійно зуміла б виявити себе, скористатися знаннями, набутими в процесі навчальної та ігрової діяльності. А з учнями 2-3 класів та їхніми батьками проводить етико-практичні конференції, на яких діти вчаться будувати поведінку і підкоряти свої відносини з навколишнім логіці .спільної діяльності, вступити у взаємозалежні стосунки, у конкретній ситуації пояснювати зміст застосовуваних у них норм і правил поведінки, вичленити моральну сторону вчинку й аналізувати його, глибоко усвідомлювати суспільне значення морально-етичних норм. Опанування молодшими школярами норм морально-правової поведінки відбувається в різних формах за широкого спілкування в колективі, з довколишніми людьми, в сім'ї.

Одним з напрямків правовиховної роботи школи є формування у молодших школярів культури поведінки. Саме її відсутністю характеризуються неповнолітні правопорушники. Адже, як правило, учні, які добре поводяться в школі, так само поводяться й за межами. Хто привчився й звик безвідмовно виконувати правила для учнів, той легко виконуватиме і всі інші правила людського співжиття. Правила поведінки для учнів - це специфічні вимоги суспільства до свого молодого покоління.

У свій час колишнє Міністерство освіти зробило добру справу - відмінило формальні правила для учнів. Сьогоднішня школа не має загальних правил для учнів. Прекрасні можливості для творчості у цьому плані, але чи багато шкіл використали ці можливості? У переважній більшості вся творчість проявилася в тому, що до Статуту школи внесено загальні права і обов'язки учнів із Закону України "Про освіту". Ці правила настільки загальні, що важко говорити про можливість їх опрацювання школярами. Школі потрібні свої правила для учнів, які б деталізували вимоги цього закону до них.

В окремих школах для вчителів початкових класів організовано спеціальні семінари на правову тематику. Так, наприклад, в СШ №58 м. Львова для класоводів організовано семінар "Правовий всеобуч". Його програма:

Що слід розуміти під поняттям "права дітей". Зміст основних міжнародних та українських документів, що визначають права дітей.

Економічні та соціальні права дітей. Моральні та духовні аспекти прав дитини.

Законодавство України щодо прав дітей. Обов'язки держави щодо захисту материнства і дитинства.

Правова культура неповнолітніх громадян. Правосуддя стосовно неповнолітніх.

Ознайомлення із збірником ООН для викладання прав людини у початкових класах.

Загроза наркоманії, алкоголізму, СНІДу та система морально правових профілактичних заходів у школі та сім'ї.

Позитивно оцінюючи намагання поповнити багаж знань класоводів правовими знаннями, слід зауважити, що пропонована тематика, не забезпечить їх таким обсягом правових знань, який дозволив би організувати правовиховну роботу з молодшими школярами з усіх галузей українського права.

Стан правовиховної роботи з учнями, рівень їх правової вихованості залежить від підготовленості класоводів до здійснення цього напрямку виховної роботи в школі. Для здійснення правового виховання молодших школярів учитель повинен чітко уявити собі основні цілі, завдання, форми і методи цієї роботи.

Для виявлення рівня підготовленості класоводів до правового виховання учнів у процесі констатуючого зрізу було проанкетовано 28 класоводів Львівської області (Додаток 4). Як засвідчують відповіді вчителів, під час навчання у вищих педагогічних закладах спеціальної підготовки до здійснення правового виховання учнів вони не отримали. Тільки 40% опитаних згадують, що деякі відомості з права отримали під час вивчення курсу правознавства у вищому закладі освіти, але ці знання мають відношення лише до життя і діяльності дорослих.

Через недостатню підготовленість до правовиховної роботи з учнями класоводи зустрічаються з певними труднощами у цій роботі и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.