Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Визначення готовност дтей до навчання в школ, характеристика її складових, а саме розумову, психологчну фзичну готовнсть. Аналз проблеми наступност в сучаснй початковй школ з урахуванням досвду масової школи передовий педагогчний досвду.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 06.11.2009. Сдан: 2009. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Зміст
Вступ
1. Підготовка дітей до навчання в школі як психолого-педагогічна проблема
1.1 Поняття готовності дітей до навчання в школі
1.2 Характеристика складових готовності дітей до шкільного навчання
1.2.1 Розумова готовність
1.2.2 Психологічна готовність
1.2.3 Фізична готовність
2. Розв'язання проблеми наступності в сучасній початковій школі
2.1 Досвід масової школи і передовий педагогічний досвід
2.2 Результати експериментального дослідження і його ефективність
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
З прийняттям Закону України „Про загальну середню освіту" перед освітянами постало серйозне завдання -- з вересня 2001 року вони повинні були готувалися до того, що до школи прийдуть першокласники-шестилітки, які навчатимуться за новим 12-річним терміном навчання. Перші випробування витримали школи І ступеня. Враховуючи, що вже був деякий досвід у навчанні першокласників-шестиліток у чотирирічній початковій школі раніше, на цьому шляху не було великих несподіванок. Але не можна не рахуватися з тим, що цей досвід мали, по-перше, не всі школи (приміром, у Харкові число першокласників-шестиліток сягало тільки 7--8 %, а у 2000 році не перевищувало 3% порівняно з числом першокласників-семиліток); а, по-друге, -- навчання цих дітей, як правило, організовувалося на базі дитячих дошкільних закладів.
Отже, школі все ще належить вирішити питання про створення відповідних умов для навчання шестилітніх учнів з урахуванням психофізіологічних особливостей цього віку. Відомо, що вступ до школи -- переломний момент у житті дитини, який пов'язаний з новим типом стосунків з оточуючими дорослими, новими формами діяльності, серед яких провідною стає навчальна.
Успішне вирішення завдань щодо розвитку особистості дитини, підвищення ефективності навчання багато в чому визначається тим, наскільки правильно враховується рівень підготовленості дитини до шкільного навчання.
Кожний віковий етап характеризується особливим становищем дитини у системі прийнятих в даному суспільстві відносин. Відповідно до цього життя підростаючої особистості заповнене специфічним змістом: своєрідними взаєминами із людьми, що їх оточують і особливою, провідною для даного етапу розвитку діяльністю - грою, навчанням, працею. На кожному етапі існує певна система вправ, якими користується дитина, і обов'язків, які вона повинна виконувати.
Молодший шкільний вік - значний період у розвитку дитини, адже вона приступає до систематично організованого навчання, що повністю змінює її спосіб життя, статус поведінку. Проте перехід до систематичного навчання викликає в учнів певні труднощі, адже школа з перших днів ставить перед дитиною ряд завдань, які не пов'язані із безпосереднім її досвідом.
Першокласникові все видається складним, навіть елементарне вміння зосереджено слухати відповідь однокласника, пояснення вчителя, йому важко адекватно оцінити результати своєї діяльності, спланувати дії.
Справжній вчитель не буде вимагати від учня того, чого він попередньо не пояснив. Проте багато педагогів з перших днів навчання вимагають від дитини старанності, уважності, відповідальності, тобто тих навичок, якими не завжди володіє учень. Отже, виникає необхідність у проведенні адаптаційного навчання, на якому в ігровій формі дитині повідомляються шкільні правила. Необхідні для успішного виконання навчальної діяльності
Не варто переконувати передову педагогічну громадськість у тому, що таке навчання потрібне, адже 40% дітей мають труднощі при переході до шкільного навчання. Шкільна дезадаптація - це стрес, соматичні порушення, висока тривожність, страх перед школою. Завдання вчителів зробити гак, щоб із перших днів перебування в школі дитина жила з радісним серцем і слово „школа" асоціювалося для неї зі словами „друзі", „весело", „вчителька", „цікаво", „класно".
Отже, метою нашої курсової роботи є дослідити психологічні особливості дитини шестирічного віку, її готовності до навчання та розглянути досвід масової школи та передовий педагогічний досвід.
Об'єктом дослідження є вікові особливості дітей шестирічного віку. Предметом вивчення нашої роботи є проблема готовності учнів-шестиліток до навчання в школі.
Для того, щоб реалізувати мету дослідження нам необхідно розв'язати наступні завдання:
1. Проаналізувати педагогічну та психологічну літературу по даній темі.
2. Дати визначення поняття готовності дітей до навчання в школі.
3. Охарактеризувати складові готовності дітей до шкільного навчання, а саме розумову, психологічну та фізичну готовність.
4. Дослідити проблему наступності в сучасній початковій школі.
5. Розглянути досвід масової школи та передовий педагогічний досвід. Курсова робота складається із вступу та двох розділів, висновку, списку використаної літератури.
У першому розділі розкривається поняття готовності дітей до навчання в школі, а також подається характеристика складових готовності дітей до шкільного навчання, а саме розумової, психологічної та фізичної готовності.
Другий розділ присвячений розв'язанню проблеми наступності в сучасній початковій школі.
1. Підготовка дітей до навчання в школі як психолого-педагогічна проблема
1.1 Поняття готовності дітей до навчання в школі
В сучасній науці не існує єдиного й чіткого визначення поняття „готовності" або „шкільної зрілості". Одні трактують це поняття як оволодіння вміннями, знаннями, мотивацією та іншими необхідними для оптимального рівня засвоєння шкільної програми поведінковими характеристиками (Анастазі А.). Інші визначають шкільну зрілість як досягнення такого ступеня в розвитку дитини, за яким вона стає здатною брати участь у шкільному навчанні (Шванцара І.); або як сукупність певного рівня розвитку розумової діяльності, пізнавальних інтересів, готовності до вимушеної регуляції своєї пізнавальної діяльності та до соціальної позиції школяра (Божович Л.).
На наш погляд, О.Запорожець найбільш чітко й містко визначив поняття готовності до навчання в школі [14]. Це має бути цілісна система взаємопов'язаних якостей дитячої особистості, яка потребує особливої мотивації, рівня розвитку пізнавальної, аналітико-синтетичної діяльності й певного ступеня сформованості механізмів вольової регуляції.
Як відомо, до школи приходять діти з різним рівнем розвитку, а тепер ще й з різним рівнем підготовки до навчання. Вчителі відзначають, що першокласників, які виховувалися в сім'ї і не отримали ніякої підготовки перед школою, відрізняють надмірна рухливість, нестійка увага, відсутність елементарних навичок самообслуговування. Це свідчить про те, що інформаційна модель навчання і виховання (монологічна мова, читання), яка є провідною в багатьох родинах, не сприяє ані розвитку, ані знанням дітей.
Шкільне навчання потребує від дитини умінь працювати за зразком і самостійно, слухати та сприймати навчальний матеріал, а також організаційних навичок. Ось чому підготовка дитини до шкільного навчання має здійснюватися на рівні комплексного впливу на всі відомі аспекти формування особистості (сенсорне і розумове виховання, морально-етичне, трудове, фізичне, художньо-естетичне). Діяльність дитини -- це основний фактор її розвитку.
Початкова ланка освіти покликана забезпечити подальше становлення особистості дитини, цілеспрямований вияв і розвиток здібностей, формування вміння і бажання вчитися, створити умови для ЇЇ самовираження в різних видах діяльності, оволодіння основами здорового способу життя, збереження духовного здоров'я. Одним із основних засобів виконання цього завдання є створення соціально-побутових умов і комфортного середовища перебування молодшого школяра в школі.
Щоб зберегти самоцінність дитинства та полегшити адаптацію до шкільного навчання, в початковій ланці мають враховуватися та продовжуватися характерні для дошкільного віку моменти: використання мотивів ігрової поведінки, цілеспрямований розвиток сенсорних процесів: чутливості слуху, вправності руки, гостроти зору.
Початкова освіта буде повноцінною, якщо спиратиметься на добре розвинену ігрову діяльність дітей, пріоритетне розв'язання виховних завдань, добре розвинені усне мовлення й уяву, рухову і просторову координацію, достатню для навчання саморегуляцію поведінки.
1.2 Характеристика складових готовності дітей до шкільного навчання
1.2.1 Розумова готовність
Готовність дитини до навчання визначається не обсягом знань, що вона має, а тим, наскільки у неї розвинута розумова діяльність, тобто вміння аналізувати предмети, що сприймаються, порівнювати їх, систематизувати, групувати, узагальнювати. Саме вміння здійснювати ці мисленнєві операції забезпечує дітям свідоме засвоєння знань і водночас подальший розумовий розвиток.
Розумовий розвиток дитини можна простежити у трьох площинах:
1) що дитина знає, її світогляд, яка картина світу у неї склалась на кінець дошкільного дитинства;
2) на якому рівні розвитку перебувають розумові здібності, пізнавальні процеси дитини: сприймання, пам'ять, мовлення, мислення, уява, увага; на що спрямовані її інтереси; до чого має нахили, здібності;
3) наскільки дитина оволоділа деякими навчальними навичками -читання, лічби, письма, організованості тощо.
Зрозуміло, що у загальній картині розумового розвитку ці показники взаємопов'язані. Усі діти 5-6 років мають певні спільні ознаки розумового розвитку і разом з тим кожна дитина за кожним з цих показників має виразні індивідуальні відмінності, які найбільше залежать від тих умов, в яких росте і розвивається дитина.
Дослідники вважають, що понад 80 % тих знань, які має доросла людина, засвоюються в дошкільному віці [18].
Отже, дошкільний вік - особливий щодо розумового розвитку дитини і людини. Саме в епоху дошкільного дитинства бурхливо розвиваються всі пізнавальні процеси: сприймання, пам'ять, мовлення, мислення, фантазія, починають розвиватись основні здібності, інтереси.
Знання, безперечно, є важливим показником розумового розвитку дитини чи дорослої людини. Але про високий рівень розвитку можна говорити тільки в тому випадку, коли знання дитина здобуває самостійно, коли будуються заняття, гра, праця чи навчання дитини так, що створюються умови для розвитку її власних пізнавальних можливостей, здібностей, пізнавальних процесів - сенсорики (відчуттів та сприймань), пам'яті, мовлення, уяви, мислення, уваги.
Всі ці процеси розвиваються у певній послідовності - від практичного розуму до теоретичного і, водночас, у комплексі, тобто ті, що вже розвинулись, є підґрунтям для розвитку складніших.
У розумовому вихованні потрібно передбачити певний ланцюжок процесів. Видатний дослідник проблем розвитку дитини О.В.Запорожець писав, що розум розвивається як будівля: поверх за поверхом [16]. Якщо котрийсь поверх опустили, будівля буде хисткою. Такі ж прогалини бувають у розумовому розвитку, що виявляється у його поверховості (знає, але не розуміє), недієвості тощо.
Важливою складовою готовності до навчання є пізнавальна активність. Діти, у яких ця активність розвивається своєчасно і нормально, нерідко докучають дорослим запитаннями на кшталт „Що це'?", „Чому?" та ін. Така своєрідна допитливість дітей і задоволення її дорослими стимулюють розвиток дітей, сприяють формуванню осмислених знань, тобто таких, якими діти здатні самостійно користуватися в нових для них ситуаціях, розв'язувати нові побутові і навчальні завдання.
Відомо, що не у всіх дітей, котрі приходять до школи, сформовані ті розумові властивості, які забезпечують їм подальше успішне набуття знань і навичок. Ці діти зазнають великих труднощів як у процесі засвоєння знань, так і під час їх застосування. Несформованість розумової діяльності веде до формального засвоєння знань, які характеризуються поверховістю, недостатньою гнучкістю. Такі знання неміцні, вони швидко забуваються.
Отже, у багатогранному процесі підготовки дітей до школи чільне місце займає розвиток їхньої розумової діяльності і пізнавальної активності. Якщо дитина вміє читати, це ще не означає, що вона вже підготовлена до школи. Більш значним показником цього є розуміння прочитаного або прослуханого: вміння встановлювати причиново-наслідкові зв'язки в описаних явищах, відповісти на запитання з приводу прочитаного, міркувати.
Розвиток розумової діяльності дошкільників зазвичай здійснюється в процесі гри, проте гра при цьому має бути спрямована на розвиток певних мисленнєвих дій.
Великої уваги в роботі з дошкільниками потребує така важлива мислительна операція як порівняння, бо саме воно лежить в основі пізнання. Впізнати якийсь предмет означає віднести його до якоїсь категорії.
Ще К.Д.Ушинський говорив, що якби ми зустрілися з предметом, який не могли б ні з чим порівняти і ні від чого відрізнити, ми не могли б його впізнати [16]. Порівняння нерозривно пов'язане з іншими мисленнєвими операціями: аналізом -- виділенням окремих частин, ознак предмета і синтезом -- поєднанням їх. Адже щоб порівняти предмети за якоюсь ознакою, треба виділити її в об'єктах, які порівнюються. Таким чином, навчаючи дітей порівнювати, ми водночас навчаємо їх виділяти і зіставляти певні ознаки предметів.
Розвиваючи у дітей уміння порівнювати, їх потрібно привчати робити це послідовно. Вони мають зрозуміти, що порівняння здійснюється у певному порядку. Якщо, наприклад, порівнюються ляльки, то спочатку треба роздивитися волосся, обличчя, далі -- руки, одяг, ноги, взуття, його розмір. Порівняння у певній послідовності забезпечує дитині співвідносний аналіз усіх виділених ознак.
Розвиток аналізу, порівняння забезпечує у дошкільників формування більш складних мисленнєвих операцій класифікації та узагальнення, тобто об'єднання предметів і явищ у групи, класи на основі загальних ознак. Наприклад, овочі ростуть на городі, фрукти -- це плоди, які ростуть у саду на деревах. Складність цього процесу полягає в тому, що предмети поєднуються за загальними, істотними ознаками, які не збігаються із зовнішніми. Кожен предмет має різні ознаки, за якими він може бути віднесений у ту чи іншу групу. Наприклад, є зошити для письма, математики, малювання. Щоб віднести конкретний зошит до якоїсь категорії, необхідно виділити певну ознаку.
Дошкільники, групуючи предмети, часто спираються на зовнішні, видимі ознаки і тому класифікують їх неправильно. Враховуючи те, що правильність узагальнення забезпечує формування у дітей правильних понять про навколишній світ, розвитку цієї операції має приділятися багато уваги. З цією метою доцільно використовувати різні ігри.
Наприклад, дітям пропонуються 16 малюнків, з яких можна утворити вісім пар за родовими ознаками (стіл, ліжко, штани, сорочка, корова, кінь, яблуко, груша, черевики, чоботи, машина, автобус, морква, огірок, дуб, береза). Треба знайти пару до кожного малюнка. Коли малята виконають завдання, вихователь просить назвати узагальнюючим словом кожну пару. Якщо комусь із дітей завдання видається складним, вихователь одну групу називає сам. Вихователь може підготувати багато варіантів цієї гри, виходячи з наявного в нього матеріалу.
Доцільно міняти принцип групування, щоб діти розуміли, що між предметами існують різні зв'язки. Так, можна запропонувати зображення предметів, які поєднуються за функціональними зв'язками.
Розвиток класифікації й узагальнення у дітей краще відбувається, коли їх навчають бачити кілька ознак у предметах, за якими їх можна поєднувати. Наприклад, завдання, що передбачає групування предметів з урахуванням двох ознак -- функціонального призначення і розміру. Діти мають вибрати серед малюнків, зображених на окремих картках, відповідні за змістом і розміром до тих, які подані на великій картці. Цій меті добре слугують такі ігри. Вихованцям пропонують окремі малюнки, на яких зображені корова, кінь, свиня, коза, заєць, миша, тигр, лев, ведмідь, курка, качка, гусак, горобець, ластівка, індик, ворона, снігур. Вихователь пропонує дітям поділити малюнки на дві групи, назвати одним словом кожну групу. Малята маючи уявлення про тварин і птахів, роблять це без труднощів. Далі вихователь дає дітям малюнки, яких зображені лише тварини і просить розкласти і на дві групи, але не пояснює як. Діти мають відокремити диких тварин од свійських. Якщо діти самостійно не впораються з цим, можливі різні види допомоги:
1) вихователь сам кладе тигра в один бік, корову - - в інший і пропонує дітям групування самостійно -- це наочна допомога;
2) вихователь просить дітей пригадати, які тварини де живуть ця допомога передбачає актуалізацію знань.
Після цього аналогічно використовуються малюнки із зображенням птахів. Діти мають перш зі все поділити їх на диких і свійських.
Такі ігри, формуючи вміння узагальнювати предмети за різними ознаками, водночас уточнюють, збагачують знання дітей, готуючи їх до навчання.
Розвиток розумової діяльності передбачає формування у дітей уміння міркувати, розмірковувати, бачити причиново-наслідкові зв'язки у явищах. Цей процес успішно відбувається тоді, коли вихователь не просто повідомляє вихованцям нові знання, а ще й активізує їхнє мислення, спонукаючи дітей використовувати свої знання про знайомі їм явища для пояснення нових. Така активізація здійснюється у процесі бесіди. Вихователь, наприклад, запитує дітей: „Подумайте і поясніть, чому весною в річці дуже багато води?" Якщо діти одразу не можуть відповісти, вихователь додатковими запитаннями допомагає їм відтворити знання про сніг, весну. Зрештою, дітям стає зрозумілим явище, про яке їх запитували.
Запитання, які потребують від дітей міркування, можуть бути різні, але всі вони мають бути спрямовані на активізацію наявних у них знань. Наприклад, з чого проростає рослина? Який транспорт називають водним? Який наземним? Який повітряним? Чому у воді м'яч не тоне, а круглий камінь тоне? Чи стане снігова баба теплою, якщо її вдягнути в шубу? Чим живляться пташки, які на зиму відлітають в теплі краї? Чому повітряна кулька велика, але легка? Чому калюжі після дощу влітку швидко зникають? Чому весною сніг починає танути? Чи ростуть дерева взимку? Чому, коли букет ставлять у вазу, туди наливають воду? Чому у качки є перетинки між пальцями, а в курки немає?
Багатий матеріал для розвитку розумової діяльності дає робота з малюнками. Завдання тут можуть бути найрізноманітнішими, але найдоцільнішими для розвитку мислення є такі, де дітям треба розмірковувати, розкривати причиново-наслідкові зв'язки в зображених подіях, пояснювати їх.
Прикладом одного з таких завдань є встановлення послідовності малюнків. Такі завдання спочатку виконуються з допомогою експериментатора, поступово малята роблять це самостійно.
Доцільними є завдання на порівняння сюжетних малюнків (схожих за сюжетом).
Роботу за цими малюнками краще проводити так. Спочатку діти складають розповідь за однією серією малюнків, після розповіді вони можуть придумати назву до неї. Далі така сама робота проводиться за другою серією малюнків і лише після цього малята одержують завдання порівняти малюнки, знайти, чим вони схожі, чим відрізняються.
Отже, щоб дитина добре й охоче вчилась, їй має бути цікаво, будь-яка справа має її захоплювати, бути потрібною, дарувати радість, насолоду, естетичне задоволення, розкривати моральний сенс тої чи іншої роботи.
Тобто розумове виховання від самого початку має бути спрямованим на виховання особистості дитини, на прилучення дитини до найважливіших людських вартостей.
1.2.2 Психологічна готовність
Вчителям важливо усвідомлювати, що рівень психологічної готовності кожної дитини до навчальної діяльності у шкільних умовах важливий чинник успішної адаптації і подальшої ефективної навчальної діяльності.
Відомі дослідники Г.С.Костюк, О.В.Запорожець наголошували, що розвиток дитини має певну послідовність і логіку [16]. Його не варто штучно пришвидшувати, форсувати, але дуже важливо у кожний період забезпечувати такі умови, у яких найповніше розвивалися б саме ті психологічні здібності, якості, процеси, які є характерними для даного віку. Тобто, готуючи дитину до школи, не варто дбати про штучну акселерацію її розвитку. Доцільно сприяти ампліфікації, тобто якнайповнішому розвитку і збагаченню тих психологічних функцій, які є специфічними саме для цього періоду, які в цьому періоді виникають, закладаються, розвиваються, формуються.
Однією з важливих складових психологічної готовності дитини до навчання у школі є мотиваційна готовність.
Серед мотивів вступу дитини до школи можна визначити: соціально-рольові мотиви та мотиви навчання. Мотиви вступу дитини до школи „Я хочу ходити до школи"
Соціально-рольові мотиви „Я хочу бути школярем"
Мотиви навчання „Я хочу вчитися"
Престижний (підвищення свого соціального статусу „дошкільник -- школяр", реалізація бажання стати дорослим)
Пізнавальний (потреба у нових враженнях від набуття знань у нових умовах -- шкільних)
Спілкування з однолітками (особливо для дітей, що не відвідували дитячий садок)
Навчання заради навчання (так потрібно, всі вчаться, тобто виконують цю діяльність без задоволення або без інтересу до предмета, що вивчається; домінує почуття обов'язку)
Виконання вимог батьків (батьки сказали, що це необхідно для мене)
Одержання бажаного результату у вигляді певної оцінки (бути відмінником, похвала батьків)
Для соціальної ідентифікації (не відставати у виконанні соціальних ролей від однолітків, усі друзі йдуть до школи і я також)
Для досягнення певної мети у майбутньому, розуміння ролі навчання в одержанні професії (хочу бути банкіром, як тато, а тому потрібно вчитися)
Виконання загальноприйнятих норм (діти шести років мають іти до школи)
Для самовдосконалення (бути розумним і культурним, розв'язувати складні проблеми)
Зовнішні атрибути шкільного життя (гарний портфель, зошити тощо)
З и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.