На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Порвняльний аналз органзацї навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС України та зарубжних вищих полцейських школах. впровадження нновацйних технологй навчання в Україн. Роль мсце лекцї. Модульно-рейтингова, дистанцйна система навчання.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 05.07.2009. Сдан: 2009. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


3
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ НА ПЕДАГОГІЧНУ КВАЛІМЕТНІЮ
8.0600101 - “Правознавство”
КУРСОВА РОБОТА
На здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “Магістр” з дисципліни “Педагогіка вищої школи" по кафедрі педагогіки та кадрової роботи
Науковий керівник:
Доцент кафедри
Київ 2009
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНИХ ТЕРМІНІВ:
1. НВП - навчально-виховний процес.
2. ДН - дистанційне навчання.
3. ТН - технологія навчання.
Зміст
    Вступ
      Розділ 1. Порівняльний аналіз організації навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС України та зарубіжних вищих поліцейських школах
      1.1 Зміст та суть педагогічного процесу
      1.2 Сутність і організація навчально-виховного процесу ВНЗ МВС України
      1.3 Особливості організації навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС Великобританії
      1.4 Організація навчально-виховного процесу у вищих школах поліції Німеччини
      1.5 Педагогічний процес у ВНЗ МВС Франції
      1.6 Основні аспекти в організації НВП у поліцейській академії Туреччини
      1.7 Особливості організації навчально-виховного процесу США
      Розділ 2. Особливості організації навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС України та впровадження інноваційних технологій навчання
      2.1 Поняття та сутність педагогічних технологій
      2.2 Роль і місце лекції у сучасному НВП і системі освіти в цілому
      2.3 Модульно-рейтингова система навчання: досвід, можливості, перспектива
      2.4 Гнучке навчання як поступовий перехід до дистанційного навчання
      2.5 Дистанційне навчання як перспективна інноваційна технологія навчання
      2.6 Інноваційні технології реалізації навчально-виховного процесу
      2.5 Використання ситуаційних вправ в інноваційних навчальних технологіях
      Загальні висновки
      Список використаних джерел

Вступ

На сучасному етапі розвитку нашої держави можна стверджувати, що система освіти України відноситься до одних з найкращих у світі. Але національне багатство треба вдосконалювати, примножувати. Прийнятий Закон України „Про освіту” та Державна національна програма „Освіта" („Україна XXI століття”) зорієнтовані на розв'язання саме цього стратегічного завдання нашого розвитку.

Названі документи, що є основоположними для національної галузі духовного виробництва, повинні не тільки мати власну цілісність, тобто містити внутрішній механізм дії, а й бути забезпечені ефективними механізмами запровадження їх у життя.

Національне багатство держави, розвиток ринку праці та економіки залежать від фінансових ресурсів, які держава витрачає на освіту і навчання. Тому рівень майстерності робочої сили тісно пов'язаний з освітою, ринком праці та економікою.

Суспільно-політичні процеси, що відбуваються в Україні з часу проголошення її державного суверенітету, формування незалежної демократичної правової держави вимагають нових підходів до організації навчально-виховного процесу, оновлення освіти в цілому.

У нових соціально-економічних умовах реформування змісту, форм і методів навчання і контролю сприяє підвищенню ефективності навчально-виховного процесу та підготовки спеціалістів. Тому у систему освіти почали вводити педагогічні інновації, як у процес навчання, так і контролю. Це сприяє розвитку пізнавальної творчої діяльності студентів та реалізації принципу "навчати вчитись".

Більшість сучасних успішних університетів і коледжів світу використовують дослідження й розробки як складову частину процесу вищої професійної підготовки. У навчальних планах цих закладів провідну роль відіграють проектні та аналітичні роботи. У провідних університетах обсяг самостійних занять студентів у проектах сягає 40-60 відсотків навчального часу. Всі навчальні курси, як гуманітарні, так і технічні, велику частину навантаження відводять для участі студентів у дослідницьких проектах. Лекції та семінарські заняття проводять як інструкції та консультації, що мають супроводжувати самостійну роботу студентів.

Актуальність теми дослідження визначається колом умов, які склалися на даний період, та проблем правового та організаційного характеру. на сучасному етапі оновлення системи освіти в Україні спрямоване на підвищення рівня фахової підготовки спеціалістів. Виходячи з сьогоденного стану професійної освіти, зокрема педагогічної, одним із основних завдань організації навчально-виховного процесу є формування і розвиток особистості, яка має творчу індивідуальність, високий рівень знань та загальну і професійну культуру. Саме тому дослідження організації педагогічного процесу є актуальним напрямком сучасної педагогічної науки. Сукупність зазначених чинників й зумовила вибір теми дослідження.

В спеціальній літературі розгляд проблем навчального процесу, проводився у працях таких дослідників як Я. Коменський, Ю.К. Бабанський, Ж. Каласанз, К. Ушинський, П. Блонський, А.С. Макаренко, Т.С. Георгієва, Н.В. Кузьміна, А.М. Алексюк, С.І. Архангельський та інші.

Основна мета курсової роботи полягає у зв'ясуванні особливостей організації навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС України та виявлення перспективних інноваційних технологій навчання, які впливають на рівень освіти, а також у розробленні рекомендацій щодо вдосконалення цього процесу.

Об'єктом дослідження є навчально-виховний процес та його характерні риси і особливості взагалі.

Предметом курсової роботи являється організація навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС України та зарубіжних країн.

Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв'язання таких завдань:

узагальнити знання щодо навчально-виховного процесу;

2) провести порівняльний аналіз різних видів педагогічного процесу в інших державах у ВНЗ МВС;

3) проаналізувати новітні педагогічні технології навчання;

4) зробити аналіз та внести рекомендації і пропозиції, спрямовані на вдосконалення навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС України.

Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ освітнього характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи.

У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно-ретроспективний, формально-логічний, системного підходу, системно-функціональний, структурно-функціональний, аналогії, порівняльно-правовий та інші методи дослідження.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, два розділи (тринадцять підрозділів), загвисновки та список використаних джерел.

Розділ 1. Порівняльний аналіз організації навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС України та зарубіжних вищих поліцейських школах

1.1 Зміст та суть педагогічного процесу

Термін процес (від лат. processus - просування) означає рух уперед, послідовну зміну станів, стадій розвитку; сукупність послідовних дій з метою досягнення якогось результату. Словосполучення педагогічний процес означає виховний рух, проходження, просування вперед.

Хто ж рухається в педагогічному процесі? Педагог ставить завдання виховання і прагне їх реалізувати. Вихованець, сприймаючи виховний вплив, проявляє власну активність, впливає на педагога й самого себе. Взаємна активність вихователів і вихованців у педагогіці позначається термінами педагогічна взаємодія, педагогічне співробітництво, педагогічне партнерство. Взаємодія - це своєрідне втілення зв'язків, взаємин між людьми, котрі, вирішуючи спільні завдання, взаємовпливають, доповнюють один одного і досягають успіху в розв'язанні поставлених завдань. Природно, що змін зазнають і суб'єкти, і ті об'єкти, на які спрямована взаємодія. Разом - означає не сумарно, а взаємодоповнюючи [49; 33].

Педагогічний процес - це динамічна взаємодія вихователів і вихованців, спрямована на досягнення поставленої виховної мети.

Педагогічна взаємодія своєрідна: її зміст та способи визначаються завданнями виховання і навчання людей. Завдання заздалегідь передбачають зміну стану, перетворення властивостей і якостей вихованців. Тому можна констатувати, що педагогічний процес є процесом, у якому соціальні ідеї перетворюються в якості особистості.

У педагогічній практиці та педагогічній літературі попередніх років вживається поняття ”навчально-виховний процес". В основному терміни ”навчально-виховний процес” і ”педагогічний процес” тотожні. Однак, поняття "навчально-виховний процес не відображає, як показали дослідження П.Ф. Каптерева, А.П. Пінкевича, Ю.К. Бабанського, М.М. Скаткіна та інших педагогів, усієї складності процесу і, найперше, його найважливіших рис - цілісності та спільності. Головна ж суть педагогічного процесу - єдність навчання, виховання та розвитку на основі цілісності й спільності.

Педагогічний процес не є нерозривним ланцюгом розвиваючих взаємодій вихователів і вихованців. В одному випадку в формуванні взаємин між ними виявляється позитивна тенденція, в іншому - виникають перешкоди, конфлікти. Так само суперечливо і нерівномірно відбувається розвиток вихованця. Він може добре опанувати необхідний обсяг наукових знань, але не зробити світоглядних і моральних висновків, що випливають з них. Він прагне поводити себе відповідно до вимог загальнолюдської моральної норми, проте йому не вистачає сили волі й відповідних навичок.

Сьогодні збільшився обсяг знань людства про закони розвитку природи і суспільства. В основу еволюційних теорій, як ми вже зазначали, покладена концепція додатковості видатного датського фізика Нільса Бора. Домінуючим у цій концепції є принцип компліментарності, відповідно до якого протилежності зникають не шляхом зняття, а за рахунок поєднання, взаємодоповнення, компромісу [4; 123].

Тому педагог повинен уміти розпізнавати особливості й основні причини протилежностей, знаходити компроміс, поєднувати інтереси, будувати партнерство з вихованцем. Лише за умов взаємоповаги, бажання та уміння вірити одне одному взаємодія педагога і вихованця стає досяжною. Це с найбільш надійним “соціальним клеєм" (А.С. Макаренко), людською основою педагогічного процесу, якщо він прагне бути людським.

З метою наукового аналізу і характеристики педагогічного процесу ми характеризуємо цей процес в загалі. Насправді ж педагог має справу з багатьма виховними процесами, сутність яких полягає в тому, що соціальний досвід перетворюється в якості людини, яка формується (М.О. Данилов). Педагогічний процес є не механічним поєднанням процесів виховання, навчання, розвитку, а новим якісним утворенням, - якому всі складові процеси підпорядковуються єдиній меті. Складна діалектика відносин у середині педагогічного процесу полягає в єдності й самостійності процесів, що його утворюють; у цілісності й супідрядності систем, що входять до нього; в наявності загального і збереженні специфічного [3; 20].

Специфіка процесів зумовлена їх домінуючими функціями. Домінуючою функцією процесу навчання є навчання, процесу виховання - виховання, процесу розвитку - розвиток. Проте кожен з названих процесів у цілісному педагогічному процесі виконує і супутні функції. Так, зокрема, виховання здійснює не лише виховну, а й розвиваючу та освітню функції; навчання - виховну і розвиваючу. Цей характер взаємозв'язків відбивається на меті, завданнях, змісті, формах і методах органічно невіддільних процесів. Так, наприклад, у змісті навчання переважає формування наукових уявлень, засвоєння понять, законів, принципів, теорій, які згодом значно впливають на розвиток та вихованість особистості. У змісті виховання домінує формування переконань, норм, правил, ідеалів, ціннісних орієнтацій, установок, мотивів та ін., проте водночас формуються й уявлення, знання та вміння. Обидва процеси ведуть до головної мети - формування особистості, але кожен з них сприяє досягненню цієї мети властивими йому засобами.

Органiзацiя навчального процесу у вищих навчальних закладах базується на Закону України "Про освіту", державних стандартах освiти, iнших актах законодавства України з питань освiти.

Державний стандарт освiти - це сукупність норм, яку визначають вимоги до освiтнього (квалiфiкацiйного) рiвня. Складовi державного стандарту освiти: - освiтня (квалiфiкацiйна) характеристика; - нормативна частина змiсту освiти; - тести.

Освiтня характеристика - це основнi вимоги до якостей i знань особи, яка здобула певний освiтнiй рiвень. Квалiфiкацiйна характеристика - це основнi вимоги до професiйних якостей, знань i умiнь фахiвця, якi необхiднi для успiшного виконання професiйних обов'язкiв. Тест - це система формалiзованих завдань, призначених для встановлення вiдповiдностi освiтнього (квалiфiкацiйного) рiвня особи до вимог освiтнiх (квалiфiкацiйних) характеристик.

Органiзацiя навчального процесу здiйснюється навчальними пiдроздiлами вищого навчального закладу (факультетами, кафедрами, вiддiленнями, предметними або цикловими комiсiями тощо). Основним нормативним документом, що визначає органiзацiю навчального процесу в конкретному напрямку освiтньої або квалiфiкацiйної пiдготовки, є навчальний план [13; 31].

Навчальний план - це нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на пiдставi освiтньо-професiйної програми та структурно-логiчної cхеми пiдготовки i визначає перелiк та обсяг нормативних i вибiркових навчальних дисциплiн, послiдовнiсть iх вивчення, конкретнi форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графiк навчального процесу, форми та засоби проведення поточного i пiдсумкового контролю.

Навчальний план затверджується керiвником вищого навчального закладу. Для конкретизацiї планування навчального процесу на кожний навчальний рiк складається робочий навчальний план.

Нормативнi навчальнi дисциплiни встановлюються державним стандартом освiти. Дотримання їх назв та обсягiв є обов'язковим для навчального закладу. Вибiрковi навчальнi дисциплiни встановлюються вищим навчальним закладом. Вибiрковi навчальнi дисциплiни вводяться для задоволення освiтнiх i квалiфiкацiйних потреб особи, ефективного використання можливостей i традицiй конкретного навчального закладу, регiональних потреб тощо. Мiсце i значення навчальної дисциплiни її загальний змiст та вимоги до знань i вмiнь визначаються навчальною програмою дисциплiни. Навчальна програма нормативної дисциплiни є складовою державного стандарту освiти. Навчальна програма вибiркової дисциплiни розробляється вищим навчальним закладом.

Для кожної навчальної дисциплiни, яка входить до освiтньо-професiйної програми пiдготовки, на пiдставi навчальноi програми дисциплiни та навчального плану вищим навчальним закладом складається робоча навчальна програма дисциплiни, яка є нормативним документом вищого навчального закладу.

Робоча навчальна програма дисциплiни мiстить виклад конкретного змiсту навчальної дисциплiни, послiдовнiсть, органiзацiйнi форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного i пiдсумкового контролю. Структурнi складовi робочоi навчальноi програми дисциплiни:

тематичний план;

засоби для проведення поточного та пiдсумкового контролю;

перелiк навчально-методичної лiтератури.

Навчання студента здiйснюється за iндивiдуальним навчальним планом. Iндивiдуальний навчальний план студента складається на пiдставi робочого навчального плану i включає всi нормативнi дисциплiни та частину вибiркових навчальних дисциплiн, вибраних студентом з обов'язковим урахуванням структурно-логiчної схеми пiдготовки. Iндивiдуальний навчальний план складається на кожний навчальний рiк i затверджується в порядку, встановленому вищим навчальним закладом. Вибiрковi навчальнi дисциплiни, введенi вищим навчальним закладом в освiтньо-професiйну програму пiдготовки i включенi до iндивiдуального навчального плану студента, є обов'язковими для вивчення [45].

Вищий навчальний заклад надає студентам можливiсть користування навчальними примiщеннями, бiблiотеками, навчальною, навчально-методичною i науковою лiтературою, обладнанням, устаткуванням та iншими засобами навчання на умовах, визначених правилами внутрiшнього розпорядку.

За вiдповiднiсть рiвня пiдготовки студента до вимог державних стандартiв освiти вiдповiдає керiвник навчального структурного пiдроздiлу (факультету, вiддiлення, кафедри, предметної або циклової комiсiї тощо). За виконання iндивiдуального навчального плану вiдповiдає студент.

1.2 Сутність і організація навчально-виховного процесу ВНЗ МВС України

Педагогічний процес у руслі однієї і тієї ж навчальної дисципліни може бути організований по-різному. Він може бути побудований як передача готового знання, що прижилося у твердих конструкціях навчальної дисципліни і, умовно говорячи, "мертвого". Але викладач може розглядати педагогічний процес по дисципліні як один із каналів, по якому кожний студент має можливість увійти ще одним шляхом у світ культури і цивілізації, знайти свої орієнтири в цьому світі, придбати нові інструменти пошуку себе, нові підходи до побудови власного світу культурної, освіченої людини.

П.Ф. Каптерев виходив з того, що всякий живий організм, вступаючи у взаємодію із середовищем, неодмінно розвивається. Характер розвитку визначається як особливостями середовища, так і властивостями організму.

Педагогічний процес, у розумінні П.Ф. Каптерева, - це ведуча категорія майбутньої педагогіки і він повинен бути спрямований на те, що “міра удосконалювання кожної людини укладена в ньому самому", і тільки природним шляхом через напружену і систематичну працю самої дитини, що спирається на мудрий супровід дорослого - педагога, можна виростити цілісну особистість, що володіє способами самореалізації і самовдосконалення [43; 73].

З тих же позицій розглядає сутність педагогічного процесу і С.І. Гессен. Вважаючи, що особистість людини є ”справою рук самої людини, продуктом його самовиховання".

Як і який - не будь процес, педагогічний процес повинен бути організований на належному рівні. І саме від організації педагогічного процесу буде залежати кого ми навчимо, що ми навчимо, кого ми виховаємо.

Існуюча нині мережа ВНЗ МВС України покликана готувати високопрофесійні кадри для органів внутрішніх справ різного рівня кваліфікацій. Розвиток системи освіти МВС України є одним з пріоритетних напрямів у діяльності міністерства. Навчально-виховний процес у цих закладах організований на належному рівні.

Організація ступеневої, рівневої та послідовної підготовки кадрів у системі освіти МВС України відповідає загально визначеним державним освітнім вимогам та міжнародному досвіду. У навчальних закладах МВС України на денній та заочній формах навчання проходять професійну підготовку працівники органів внутрішніх справ, одночасно отримуючи вищу юридичну освіту.

Відповідно до Закону України “Про вищу освіту” після вступу на навчання за державним замовленням курсанти після досягнення 18-річного віку укладають 3-сторонню угоду з керівництвом вищого навчального закладу та територіального органу, який направивши їх на навчання, відповідно до якої після закінчення навчання вони зобов'язуються проходити службу в органах внутрішніх справ. У разі порушення умов угоди і звільнення з органів внутрішніх справ випускники вищих навчальних закладів МВС України відшкодовують вартість навчання [35].

Після закінчення навчання за державним замовленням випускники вищих навчальних закладів МВС України отримують диплом встановленого зразка, їм присвоюють спеціальне або військове звання ”лейтенант”.

Випускникам вищих навчальних закладів МВС України гарантується працевлаштування в підрозділах органів внутрішніх справ, згідно з протоколом персонального розподілу. Він проводитися з огляду на інтереси служби і відповідно до набутої кваліфікації, спеціальності та спеціалізації.

З прийняттям Закону України ”Про вищу освіту” значно розширюється сфера діяльності вищих навчальних закладів МВС України, що вимагає збільшення кількості напрямів і спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка фахівців, розширення навчально-матеріальної бази, підвищення професіоналізму науково-педагогічного потенціалу, подальшої розбудови та вдосконалення системи вищих навчальних закладів МВС України в цілому.

1.3 Особливості організації навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС Великобританії

Система вищої освіти у Великобританії - одна з найстарших. Структура вузів найбільш уніфікована, основною одиницею являється коледж, що поділяється на факультети і кафедри.

В дидактиці вищої школи Великобританії немає чіткого розмежування між викладанням і організаційними формами навчання.

Можна говорити про дві сформовані системи навчання: основу першої складають лекції, тьюторські заняття, семінари і групові заняття виконують допоміжні функції; ядро другої складають тьюторські заняття, а лекції і семінари виступають у якості допоміжних форм навчання [46; 19]. Заняття у формі дискусій, завжди займали істотне місце в університетській системи освіти. Дискусія як метод навчання, і як форма організації НВП, на думку англійських фахівців, володіє важливими чеснотами: виробляє у студентів уміння виражати й аргументувати свою думку, слухати один одного, виступати в ролі критиків. Введення дискусії, що вимагає не тільки логічної побудови висловлення, але і правильного літературного оформлення положень, сприяє виробленню спонтанної мови. Дискусійні форми роботи формують у студентів наукове мислення, стимулюють їхню самостійність і активність, виробляють уміння обговорювати проблеми, готує до майбутньої професії.

Результативність подібних занять залежить від майстерності викладачів, направляють дискусію в потрібне русло, які виступають стимулятором активності студентів.

Одним із самих коштовних елементів англійської системи педагоги вважають тьюторський метод, типовий й унікальний англійський метод виховання і навчання. Під тьюторською системою маються на увазі регулярні заняття 1-2 студентів із педагогом-тьютором протягом певного курсу навчання. Тьюторські заняття проводяться викладачами, аспірантами, фахівцями-практиками; відвідування їх обов'язкове [49; 59].

Кожний студент вважається офіційно прикріпленим до тьютора, що стежить за його навчанням, життям під час перебування в університеті, виробничою практикою. Тьютор розглядається не тільки як викладач, але і як наставник, що допомагає студенту розвивати можливості мислити, виробляти інтелектуальні уміння. Тьютор тримає в полі зору успішність і формування особистості студента як фахівця.

У британских університетах велике місце належить самостійній роботі студентів. Англійські педагоги вважають, що навчитися працювати самостійно-найважливіше, для цього студент повинний використовувати весь курс навчання. Самостійна робота студентів спеціально планується [49; 130]. Більше уваги приділяється організації роботи студентів у бібліотеці. Бібліотеки відкриті й у канікулярний час. Англійські педагоги вважають, що справжнє розуміння студентом предмета приходить у результаті його постійного контакту з книгою. Вважається, що канікули даються не для відпочинку, а для роботи в бібліотеці, написання рефератів по списках, зазначеним тьотором і викладачами. Деякі університети вимагають за два тижнів до закінчення канікул реферати по прочитаній літературі.

Така система дає викладачам можливість в значній мірі індивідуалізувати навчання кожного студента, підняти рівень його знань.

На сьогоднішньому етапі розвитку системи вищої освіти у Великобританії характеризується тенденцією до посилення процесу інтеграції освіти, науки й виробництва, до модернізації структури вищої школи, до активізації й інтенсифікації змісту організації навчально-виховного процесу відповідно до вимог економіки і науково-технічного прогресу.

На думку відомих англійських соціологів В. Бернштейна, А. Грамскі і ряд інших прихильників теорій технократичного напрямку, університети покликані обслуговувати суспільство і впливати на складні процеси, які виникають у всіх його сферах; причому на чолі кожної з них повинна знаходитися інтелектуальна еліта. Звідси випливає, що навчальний процес у вузах повинний сприяти формуванню в одних - обраних - студентів якостей, необхідних лідерам, а в інших студентів - чіткого визнання цього лідерства.

Однієї з особливостей змісту теоретичного і професійного змісту освіти у вузах Великобританії в останні роки є відхід від надмірно вузької спеціалізації, Така підготовка може бути забезпечена тілько на міждисциплінарній і фундаментальній основі з урахуванням сучасних вимог науково-технічного прогресу.

Аналіз навчальних програм і планів британських університетів показує, що головний принцип сьогоднішньої підготовки фахівців - фундаменталізація освіти. У перші два роки навчання студенти одержують, як правило, широку загальнонаукову підготовку. Разом з тим велика увага приділяється спеціалізації, що починається уже наприкінці першого курсу.

Значні зміни в системі освіти привели і до модернізації форм і методів навчання у вищій школі Великобританії. Якщо раніше у ВНЗ акцентувалася увага на традиційних формах навчання - лекціях, семінарах, то зараз спостерігається перехід до нетрадиційних методів навчання таких як “класіс - стадіс” на яких вирішують проблемні ситуації, проводять ділові ігри. Не менший інтерес викликають також модульне і персоналізоване навчання.

1.4 Організація навчально-виховного процесу у вищих школах поліції Німеччини

Підготовка поліцейських кадрів у ФРН здійснюється в рамках програм, складених Поліцейською академією. До навчання поліцейських у ФРН відносяться дуже серйозно - це єдина країна, де на навчання одного поліцейського витрачається 100 тис. марок (близько 33 тисяч американських доларів), а тривалість курсу навчання складає 2,5 роки. Першиий рік присвячується вивченню основ теорії і практики поліцейської діяльності, за ним іде рік служби в діючих підрозділах під керівництвом досвідчених наставників, після цього - ще півроку теоретичного навчання, яке завершується іспитом на звання поліцейського.

Поліцейські школи мають хорошу навчальну базу і раціонально поєднують навчання теорії і її закріплення практикою. На практичних заняттях майбутні поліцейські набувають різноманітні навики: від автопереслідування в міських і сільських умовах до стрільби по рухомих цілях. Особлива уваги приділяється загально-фізичній підготовці, плаванню й заняттям різними видами спорту.

До теоретичного курсу входить вивчення федеральних законів і законів окремих земель, процедур розслідування злочинів, основ регулювання транспорту, способів надання першої медичної допомоги, проблем взаємодії з населенням. Особливе місце відводиться на відпрацювання правильним методам втручання і затримання - від цього в основному залежить відношення до поліції в цілому, а також вивченню науки про поведінку людини.

Навчання в академії здійснюється на основі різнопредметного підходу, що гарантує поліцейським можливість проводити операції і приймати рішення з урахуванням різних політичних, соціальних і правових факторів [47; 52].

Поліцейська академія є не тільки головною в єдиній загально-національній системі підготовки поліцейських кадрів різного рівня, але й основним центром науково-дослідницької діяльності, розробок у сфері охорони правопорядку. На базі Поліцейської академії проводяться курси підвищення кваліфікації керівного складу, які відвідують до 2000 чоловік на рік, у тому числі і слухачі із різних країн світу. Поліцейська академія має постійні робочі контакти з аналогічними організаціями в багатьох країнах і здійснює обмін інформацією по всіх питаннях, пов'язаних з діяльністю органів охорони правопорядку. Для ознайомлення з останніми досягненнями в поліцейській діяльності академією випускається близько 35 звітів на рік і регулярно провадяться семінари і зустрічі, у тому числі і міжнародні.

Особливе місце у системі освіти Німеччини, так як і у Великобританії займають тьюторські заняття.

Вищі професійні школи, що виникли на початку 70-х років, займають особливе місце в системі вищої освіти, забезпечуючи підготовку лише прикладного характеру, головним чином по технічних і економічних спеціальностях. Вищим професійним навчальним закладам приділялася також визначена роль у досягненні масового характеру вищої школи.

Специфіка підготовки у вищих професійних школах полягає в її більш цілеспрямованій орієнтації на вимоги практики. Для вищих професійних шкіл характерний більш тісний взаємозв'язок теоретичної і практичної підготовки. Тривалість навчання у вищій професіональній школі складає 3 - 4 роки. В організації НВП збереглися окремі риси: так відвідування занять є обов'язковим, студенти займаються по розроблених навчальних планах, але маючи можливості вносити корективи в зміст.

Особливістю змісту освіти у вищій професійній школі є його практична орієнтація. Відповідно до рішення Конференції ректорів вищих професійних шкіл практична орієнтація підготовки досягається за рахунок: введення семестрів виробничої практики; збільшення ролі практичних навчальних занять; використання в навчальному процесі ділових ігор і проблемного навчання; виконання курсових і дипломних робіт, тематика яких тісно пов'язана з практикою; відвідування студентами практичних підрозділів; підвищення професійної кваліфікації викладачів вузів; участі викладачів у проведенні договірних наукових досліджень; залучення фахівців до викладання у вищих професійних школах.

Важливе місце в навчальному процесі приділяється виробничому й другим видам практики [47; 72]. Так, у вищих професійних школах Баварії і Баден-Вюртемберга за рахунок введення двох семестрів виробничої практики тривалість навчання була збільшена до чотирьох років.

Незважаючи на труднощі, пов'язані з організацією семестрів практичної підготовки, цей досвід в основному позитивно оцінюється як студентами, так і викладачами.

Вищі школи пропонують університетські програми, по яких готуються вчителі середніх шкіл, магістри, доктори, а також програми вищих професійних шкіл.

На даний час у вищих школах практикуються дві моделі організації навчання на інтегрованих курсах. Навчання на інтегрованих навчальних курсах в об'єднаному університеті Эссена, як і в інших об'єднаних вищих навчальних закладах землі Північний Рейн Зестфалія, будується по так називаної V - моделі. На першому, базовому етапі навчання, що включає два семестри, студенти займаються по єдиній для даної спеціальності програмі підготовки. Студенти, що не мають повної середньої освіти, паралельно зобов'язані відвідувати сполучні курси призначені для вирівнювання рівня попереднього освіти і полегшення переходу від школи до вузу [39; 32].

Навчальні плани базового етапу включають крім теоретичних занять і виробничу практику. Наприкінці другого семестру студенти здають проміжний іспит і на основному етапі навчання розподіляються на два потоки, один із яких займається по короткій програмі (6 семестрів), іншої - по повній (8 семестрів).

Зміст навчання на основному етапі диференційовано по потоках, при цьому ступінь диференціації зростає з кожним наступним семестром. На третьому і четвертому семестрах студенти продовжують вивчати загальнонаукові дисципліни, але по різних програмах.

Починаючи з п'ятого семестру, вводяться спеціальні дисципліни. На короткому циклі особлива увага приділяється вивченню дисциплін прикладного характеру, значний обсяг часу приділяється на практичні заняття. Навчальні плани повного циклу передбачають поряд зі спеціальними дисциплінами курси за методикою наукових досліджень. Навчання на короткому і повному курсах закінчується здачею випускних іспитів і захистом дипломної роботи.

При навчанні на інтегрованих навчальних курсах об'єднаної вищої школи в Касселе розподіл студентів по потоках не практикується. Студенти займаються по загальній для даної спеціальності програмі, однак їм дається можливість завершити навчання після сьомого чи одинадцятого семестрів. При подібній організації більше місце в навчальному процесі приділяється виробничій практиці. Базове навчання передбачає теоретичні заняття (включаючи сполучні курси), а також 22-х тижневу виробничу практику. Після закінчення базового етапу студентам видається відповідний документ [47; 69].

Для Німеччини високий рівень освіти - запорука успіху в майбутньому. Не залишається поза увагою й створення таких програм, які б забезпечували загальний рівень знань, щоб запобігти незасвоєнню студентами навчальної програми. Система розрахована на студентів з різним рівнем підготовки і допомагає кожному з них зайняти своє місце у суспільстві та набути високу професійну кваліфікацію.

1.5 Педагогічний процес у ВНЗ МВС Франції

Сучасна система вищої освіти Франції, яка склалася в процесі історичного розвитку, нині включає: університети з традиційною системою факультетів і підпорядкованих їм інститутів; великі школи; навчальні заклади з високим рівнем наукових досліджень та своєрідною структурою; університетські технологічні інститути [19; 41].

У Франції організація системи вищої освіти у ВНЗ МВС є важливим компонентом в системі освіти взагалі. На перший план виноситься питання про якість підготовки поліцейських усіх категорій і рангів, зокрема звертається увага на такі аспекти:

підвищити професіоналізм поліцейських шляхом удосконалення спеціальних навиків;

здобута підготовка повинна сприяти зміцненню зв'язків з населенням, підвищити рівень загальної культури поліцейських;

розвивати в поліцейських почуття особистої відповідальності і здібності до ініціативних дій;

посилити стрілецьку підготовку поліцейських; задовольнити всі потреби підрозділів поліції необхідним для стрільби устаткуванням;

забезпечити всіх співробітників документацією, де б чітко і ясно формулювались завдання й обов'язки поліцейських (наприклад, будь-які пам'ятки, посібники і т.ін.).

Говорячи про питання підготовки кадрів для французької поліції, потрібно відмітити, про НВП У ВНЗ системи МВС.

Основним поліцейським навчальним закладом Франції, який готувати комісарів поліції, є Вища національна поліцейська школа в Сен-Сіріомонд біля Ліона) [20; 63]. Тривалість навчання - 2 роки.

Усна частина іспиту складається із співбесіди, спеціальних запитань з проблем права і перевірки знань іноземної мови.

Процес навчання майбутніх комісарів поліції розбитий на такі стадії:

ознайомлювальне перебування у Вищій національній поліцейській школі - тривалість 2 тижні;

загальний ознайомлювальний курс - тривалість 11 тижнів, у тому числі: 2 тижні перебування в одній із шкіл рядового складу поліції; 3-х тижневе стажування на посаді рядового складу; 6-ти тижневе стажування на посадах начальницького складу служб громадського порядку, комісара та інспектора поліції;

теоретичний вступний курс, розрахований на 6 місяців;

практичне стажування на посаді комісара поліції для закріплення отриманих теоретичних знань тривалістю 2 місяці;

теоретичний курс - 2,5 місяці;

6-ти місячне практичне стажування;

завершуючий теоретичний курс тривалістю і місяць.

Навчання осіб начальницькоґо складу для служб охорони громадськоґо порядку здійснюється у Вищій школі поліції в м. Нівде [24; 72]. Термін навчання поділений на такі стадії:

ознайомлювальне перебування в школі - 1 тиждень;

загальний ознайомлювальний курс зі стажуванням в практичних органах - 4 місяці;

теоретичний курс - 8 місяців;

курс на закріплення вивченого - 6 місяців, з яких 3 місяці - класні заняття і 3 місяці - стажування на майбутньому місці служби.

Інспекторів поліції готує вища школа інспекторів поліції в Кан-Еклюз (департамент Сен-е-Марн). Термін навчання - 16 місяців. Передбачені такі етапи навчання:

загальне ознайомлювання - 1 місяць;

вивчення теоретичних предметів - 7 місяців;

стажування в органах поліції з вивченням організації охорони громадського порядку і розслідування злочинів - 3 місяці;

вивчення теоретичних предметів - 2 місяці;

стажування на майбутньому місці служби - 3 місяці.

Оскільки одним із напрямків модернізації поліції Франції є розвиток регіональних центрів підготовки поліцейських, які повинні “наскільки можливо задовольнити місцеві потреби”, тому:

питання підготовки кадрів поліції Франції висуваються на перший план у зв'язку із здійснюючими програмами модернізації поліцейської системи;

спеціальні юридичні предмети займають значну частину навчальних години в поліцейських навчальних закладах, які випускають осіб начальницького складу;

істотну частину навчальних годин в школах начальницького складу поліції відводиться на бойову та фізичну підготовку;

широка мережа центрів перепідготовки і підвищення кваліфікації поліцейських дозволяє без відриву від служби навчати великий контингент поліцейських;

приділяється велике значення вдосконаленню окремих навиків, для чого функціонують спеціалізовані навчальні центри;

не дивлячись на централізоване управління системою підготовки поліцейських, прийняті заходи по вдосконаленню регіональних навчальних центрів, з урахуванням потреб на місцях;

навчальні плани підготовки осіб начальницького складу поліції передбачають постійне чередування теоретичних курсів з практичним стажуванням в органах поліції протягом усього періоду навчання [46; 80].

Для одержання більш високої кваліфікації необхідне написання дипломної роботи обсягом 80-100 сторінок. На цей етап приділяється рік.

Зі ступенем ліценціата дозволяється писати дисертацію. У випадок її успішного захисту присвоюється ступінь доктора університету. Захист складається з двох етапів: фактично написання й апробації двох дисертацій на факультеті.

Найвищий вчений ступінь є ступінь державного доктора наук, на написання дисертації в цьому випадку приділяється 2-3 роки. Ступінь державного доктора дозволяє одержати звання штатного професора і займати університетську кафедру [20; 65].

1.6 Основні аспекти в організації НВП у поліцейській академії Туреччини

Провідним навчальним закладом для підготовки фахівців органів внутрішніх справ Турецької Республіки є Поліцейська академія Туреччини в місті Анкара, яку включено до складу Генеральної дирекції безпеки МВС (ГДБ МВС).

Навчання в академії триває чотири роки. Випускники отримують кваліфікацію поліцейського-управлінця. На відміну від Національної академії внутрішніх справ України, турецька академія дипломи юристів не видає [12; 30].

Очолює академію президент, який має статус керівника поліції першого рангу і поступається лише статусу начальника поліції Туреччини та його заступника.

Сучасна навчальна програма академії розрахована на вісім семестрів. Кожний семестр триває 14 тижнів, між семестрами двотижнева канікулярна відпустка.

Після закінчення поліцейського коледжу випускники, які бажають вступити до поліцейської академії, звертаються до управління поліції. Спочатку складають вступні тести (дозволено три спроби протягом трьох років після закінчення коледжу). За умови успішного тестування кандидати зараховуються на третій курс.

Іноземні студенти зараховуються до академії на базі взаємної угоди, якщо її затвердив міністр внутрішніх справ, їм дозволяється починати навчання після успішного складання тесту із знання турецької мови, яку спочатку попередньо вивчають протягом навчального року. Іноземні студенти проходять навчання турецькою мовою в складі навчальних груп разом з турецькими студентами. Спочатку повинні дотримуватись правил та розпорядку дня, встановлених у поліцейській академії.

Навчання в академії безплатне. Усі витрати, у тому числі на помешкання, харчування, одяг, медобслуговування те найдрібніші побутові потреби покриваються академією (крім дорожніх витрат для іноземців), тому стипендія становить 15 - 20 доларів США на місяць.

Для забезпечення потреб Генеральної дирекції безпеки МВС поліцейська академія замовляє і здійснює фінансування підготовки потрібних для системи фахівців в інших навчальних закладах (з іноземної мови, медиків, хіміків тощо).

Поліцейська академія готує офіцерів для служби в турецькій Національній організації безпеки. Завдання навчання - прищепити майбутнім офіцерам поліції навички, пов'язані з їхньою майбутньою діяльністю, і виробити управлінські якості, потрібні їм у майбутньому.

Існує система оцінки знань. У межах навчальних програм навчального часу провадяться міжсеместрові іспити, випускні та іспити за фахом [31; 47]. Студенти складають іспити в середині і наприкінці семестру. Оцінка знань визначається сумою балів: 40% оцінок, отриманих на іспитах у середині семестру, і 60% оцінок, отриманих наприкінці семестру. За умови отримання 60% балів на іспиті наприкінці семестру вважається, що сесія складена успішно (задовільно). Загальний підсумок вираховується складанням сукупності балів першого й іншого семестру. Середня кількість балів визначається діленням загальної суми на два.

В академії розроблено програму, об'єктом якої є виховання сили волі в різних умовах фізичного розвитку.

Привертають увагу потужні спортивні комплекси в Анітапе-Сіті і Голбас-Сіті, зі спортивним залом, облаштованим на 500 осіб, борцівськими залами, тенісними кортами з килимовим покриттям, три баскетбольні та три волейбольні майданчики. Заняття зі стрільби здійснюється на стрільбищі, у тирі з десятьма направленнями для стрільби та на стрілецькому полігоні. В академії культивуються 19 видів спорту: боротьба, стрільба, бадмінтон, гандбол, дзюдо, гирьовий спорт, футбол, караті, атлетика, крос, баскетбол, хокей, тейквандо, волейбол, віндсерфінг, настільний теніс, шахи, ойкідо, плавання.

У літньому таборі на березі Егейського моря курсанти щорічно відбувають практику. На практиці відпрацьовують вогневу, стройову, фізичну підготовку, самозахист і плавання. По закінченні практики курсанти складають іспити. Ті, хто успішно склав іспит, оцінюються як ”допущені", а ”не допущені” залишаються на наступний семестр.

Під час навчання всі студенти проживають на території академії. Студентам поліцейської Академії надається відпустко по закінченні першого семестра, що передбачено академічним розкладом, та канікули між семестрами; не проводяться заняття в дні офіційних святий та вихідні. Під час дозвілля спочатку мають змогу займатися музикою, народними танцями, відвідують театри, виставки, беруть доля в соціальній діяльності. До активних форм творчості студентів академії відносяться виступи з науковими повідомленнями на конференціях та вікторинах [40; 25].

На відміну від існуючих у НАВСУ форм проведення ознайомчої, навчальної практики те стажування в органах і підрозділах внутрішніх справ, турецькі колеги обмежуються лише набутою практикою під час навчального процесу. Випускники в поліцейські округи та підрозділи розподіляються шляхом жеребкування, призначаються на вільні посади [11; 33]. Спеціалізація починається вже під час безпосереднього проходження служби. Так, випускник поліцейської академії призначається стажистом експерта і лише по трьох роках роботи після успішного складання іспиту отримує ліцензію на право самостійного проведення певного виду експертизи.

Зустрічі, переговори з керівним складом поліції Туреччини, Анкари, поліцейської академії, поліцейського ліцею, посольства України в Туреччині підтвердили наявність багатьох напрямів можливої співпраці, зокрема між нашими навчальними заставами. Насамперед, це проведення спільних науково-практичних семінарів, обмін професорсько-викладацьким складом, методикою підготовки фахівців, випуском публікацій, наукових повідомлень, проведення стажування курсантів НАВСУ в Туреччині і турецьких студентів - в Україні, командних змагань, матчевих зустрічей з прикладних видів спорту тощо.

1.7 Особливості організації навчально-виховного процесу США

У вищій школі США прослідковується посилення функціональної диференціації вузів: з одного боку, престижні університети і деякі чотирирічні коледжі проводять кваліфіковані наукові дослідження, з іншого боку - дрібні вузи, що не мають кваліфікованих викладачів і нездатні проводити наукові дослідження на високому рівні, особливо в області фундаментальних наук.

Перехід американської вищої школи на міждисциплінарну основу підготовки студентів, обумовлений комплексною природою знань. Така організація НВП забезпечує велику роль у виборі студентами дисциплін для вивчення, а також поєднує зусилля професорсько-викладацького складу, здатного забезпечити необхідну багатопрофільну і міждисциплінарну підготовку студентів, а також організацію комплексних наукових досліджень у ВНЗ [1; 37].

Основною особливістю організації НВП є циклічність чи ступінчастість побудови навчання у вузах. Навчання розділене на три самостійних цикли підготовки студентів. Навчання на першому циклі спрямовано на одержання базової загальнотеоретичної, загальнонаукової підготовки, що розглядається як необхідна база для подальшої спеціалізації. Другий цикл присвячується спеціальній підготовці. Навчання студентів на цьому циклі полягає у підготовці до подальшої науково-дослідної і педагогічної діяльності, або підготовка до практичної роботі з обраної спеціальності. Третій цикл орієнтований на поглиблену спеціалізацію і науково-дослідну роботу. Він завершується присвоєнням ступенів магістра і доктора.

При циклічній організації НВП досягається визначена гнучкість у підготовці фахівців і створюються більш широкі можливості вибору студентами програми навчання у відповідності зі схильностями і матеріальними можливостями. Разом з тим така організація допомагає правлячим колам більш ефективно керувати процесом навчання у вищій школі. Для розвитку вищої школи США. характерні процеси диверсифікованості й інтеграції. Процеси диверсифікованості в структурі вищої школи США одержали вираження в створенні нових типів вузів, циклів вищої освіти, а також в організації нових структурних підрозділів у вузах. Основною причиною розвитку диверсифікованих процесів у вищій школі стало виникнення. в умовах науково-технічного прогресу нових потреб у різного роду фахівцях, що обумовлено розвитком і удосконалюванням сучасної науки і освіти.

У вузах США є три види ступенів освітньо-кваліфікаційні рівні навчально-виховного процесу Туреччини. Заклади з високим рівнем наукових досліджень та своєрідною структурою: бакалавра, магістра і доктора, причому кожна з них присвоюється тому, хто успішно засвоїв програму підготовки [18; 24]. Ступінь бакалавра звичайно присвоюють тим, хто засвоїв чотирьохрічну програму, що включає переважно загальнонаукову підготовку. Найбільш розповсюдженими є ступені бакалавра в області гуманітарних і природних наук.

При підготовці на ступінь магістра, що є наступним ступенем, акцент робиться на спеціалізовану практичну підготовку, необхідну для професійної діяльності, наприклад у таких областях, як педагогіка та інше. Підготовка на ступінь магістра розрахована на два роки після одержання ступеня бакалавра (мінімальний термін - один рік) і присвоюється, якщо кандидат набирає визначене число залікових балів.

Ступінь доктора філософії в різних областях є найвищим із присвоюваних наукових ступенів. Цей ступінь присуджується особам, що провели самостійне наукове дослідження і написали дисертацію. Ця робота може тривати від декількох місяців до декількох років, але, як правило, для завершення докторської програми треба мати три роки наявності ступеня магістра. Особам, що мають ступінь магістра, ступінь доктора філософії присвоюється у відповідній науковій області.

На думку американських фахівців, структура ступенів в американських вузах сприяє інтеграції різних рівнів системи освіти. Особливістю цієї структури є можливість переходу з однієї області навчання в другу, з одного рівня підготовки на іншій, що дозволяє практично ліквідувати прогалини в структурі присвоєння кваліфікацій.

В останні два десятиліття у вузах США намітився ряд тенденцій, що внесли істотні зміни в розвиток вищої школи. Однієї з них є відхід від вузької спеціалізації, що забезпечується за рахунок фундаменталізації освіти, розширення загальнонаукової підготовки, створення нових спеціальностей у галузях, що швидко розвиваються, а також на стику наук.

Активізація навчання - це один з основних факторів підвищення ефективності і якості навчального процесу. Чимало в цьому плані робиться й у вищій школі США.

Як показує аналіз численних періодичних видань США, особливо широко активні методи викладання використовуються у вузах, що готують управлінські кадри. Так вивчення методів управління (виробництвом, колективами людей, діловими відносинами і т.д.) все частіше і повніше входить в програму підготовки самих різних фахівців в американських вузах. Відповідно зростає і використання активних методів, причому не тільки у викладанні управлінських дисциплін. Підкреслимо, що особливу значимість ці методи мають у системі підвищення кваліфікації фахівців. Дорослі люди, що володіють визначеним обсягом фундаментальних знань і практичним досвідом, як правило, дуже осудливо відносяться до чисто теоретичних курсів - їм потрібно більш інтенсивне навчання, у ході якого ставилися і зважувалися б ті чи інші проблемні ситуації, пов'язані з їх повсякденними практичними потребами. Саме тому активні методи виявляються тут дуже діючими і викликають у слухачів підвищену мотивацію та інтерес [26; 60].

Можна навести такі найбільш розповсюджені методи у вузах США.

Мабуть, найбільш загальним і широким по своїх дидактичних можливостях є метод дискусії. Проведена під час практичних занять дискусія полягає в обміні думками між тими хто навчається. Ціль такого обговорення - забезпечити більш глибоке розуміння студентами даної частини навчального матеріалу і закріплення його в пам'яті. Головні особливості цього методу - цілеспрямованість, чітке обмеження теми дискусії і часу її проведення, обов'язкове керування нею з боку викладача, що, випливаючи заздалегідь розробленому плану, направляє дискусію в потрібне русло. Дискусія може протікати у формі загального обговорення теми чи у виді так називаної ”панелі", коли спочатку обмін думками ведеться тільки між двома-трьома фахівцями в даній області (чи спеціально призначеними студентами), а потім продовжується в більш широких масштабах. Для успіху дискусії дуже важливе місце займає її правильна організація.

Метод розбору критичних випадків. Цей метод сприяє формуванню професійної інтуїції, ”чуття”, уміння розбиратися в нестандартних ситуаціях, а також передбачати можливі наслідки тих чи інших рішень. Для ефективного проведення занять по цьому методі дуже важливо, щоб ними керував досвідчений наставник, який добре орієнтується в даній ситуації.

Цікавим методом є розбір критичних ситуацій. Використовуючи свій науковий чи практичний досвід, викладач пропонує студентам проаналізувати ті чи інші критичні ситуації, що на практиці привели до непередбачених наслідків, зажадали серйозних рішень. Залучення уваги тих, яких навчають, до цих випадків, особливо якщо вони відбулися в тій області, де надалі будуть працювати випускники, корисно для вироблення в них узагальнених точок зору на своє повсякденне поводження а екстремальних умовах [44; 73].

Даний метод розвиває в майбутніх фахівців навички управління в практичній діяльності і її контролем, міжособистісних відносин у трудовому колективі.

І ще один метод, який застосовується на практичних заняттях, - метод лабіринту. Студенти одержують детальний друкований опис чи інциденту ситуації, що можуть виникнути в їхній майбутній роботі. Наприкінці опису дається список дій, одне з яких є прийнятними для вирішення виникаючого конфлікту. Такий перелік дій не тільки дозволяє тому, кого навчають, ”прокрутити" можливі варіанти вирішення проблеми, але і думкою простежити наслідки кожного рішення, непередбачені побічні ускладнення і т.п. Інакше кажучи, студент може вирішити задачу декількома способами і при цьому навчитися відрізняти різноманітні варіанти.

У практичній роботі вузів США використовуються й інші прийоми активізації організації навчання. Багато з них є цікавими й ефективними. Американські вчені-дидактики приділяють чимало уваги розробці і впровадженню таких методів. Однак і тут виявляється один загальний, принциповий недолік - відсутність цілісних теоретичних концепцій. Це приводить до того, що окремі практичні прийоми активізації навчання не збалансовані один з одним, не пов'язані в цілісні системи, а тому не завжди роблять той серйозний вплив на хід навчання, організацію навчально-виховного процесу [25; 26].

Яскравим прикладом організації НВП у США може бути Національної академії ФБР.

Обов'язковими вимогами до кандидатів Національної академії ФБР є: досвід роботи у правоохоронних органах не менше п'яти років; наявність вищої освіти; досягнення 25-річного віку; високі моральні та ділові якості; відмінна фізична підготовка; залишення на роботі у правоохоронних органах мінімум ще на три роки після закінчення академії тощо. На зарахування кандидатів не впливає їх раса, колір шкіри, стать, національне походження та релігійне переконання. Кандидати складають тести, метою яких є виявлення інтелектуального розвитку та придатності до служби.

Напевно, кожна цивілізована держава світу прагне створити такий спеціальний навчальний заклад правоохоронної системи, який став би не тільки взірцем у навчальному, науковому, дослідницькому та методологічному плані, а був би центром розвитку та підтримки зв'язків із різними правоохоронними органами й базою для плідного міжнародного співробітництва в сфері боротьби із злочинністю. В Україні такою провідною установою є Національна академія внутрішніх справ з її авторитетним професорсько-викладацьким складом і величезною матеріально-технічною базою. Що ж стосується Сполучених Штатів, то на федеральному рівні найбільш відомим тренувальним і науково-дослідницьким центром для офіцерів правоохоронних органів є Національна академія Федерального бюро розслідування (ФБР) США [21; 72].

Протягом ряду десятиліть Національна академія ФБР відіграє провідну роль у підвищенні професійного рівня правоохоронців. Сьогодні вона - це ультрасучасні приміщення, розташовані па площі понад 155 га, найновітніше обладнання та засоби навчання, досвідчені викладачі, а також широкі можливості якісної підготовки спеціалістів. Головною функцією Національної академії є підтримка, допомога та підвищення особистого і професійного рівня досвідчених працівників правоохоронної системи та забезпечення відповідного ріння навчання й тренування для їх підготовки в умовах всезростаючої ролі керівників у правоохоронній діяльності. Національна академія має власну емблему, прапор і девіз, який втілюється у трьох ключових словах ”знання", ”мужність", ”чесність” [27; 69].

В останні роки на кожну сесію (протягом року їх чотири) Національна академія запрошує приблизно 270 студентів. Національна академія ФБР гарантує безкоштовне навчання, проживання та харчування. Придбання уніформи та внесення застави за можливу шкоду покладається на студентів. Кожен має бути забезпечений медичною страховкою.

Залучені до програми Національної академії студенти зобов'язані пройти одинадцятитижневий курс навчання. Як правило, студенти обирають один з курсів, включених до кожної з навчальних дисциплін: Наука про керівництво та менеджмент; Наука про людську поведінку; Судова наука; Правознавство; Комунікація у правоохоронних органах; Фізична підготовка.

Студенти можуть обрати курс й спеціалізованої програми інструкторів.

Навчальні предмети поділяються на незалікові, залікові та екзаменаційні. Всі вони мають комплексний та інформативний характер, відповідають навчальним програмам для коледжів і університетів США й викладаються тільки англійською мовою. Більше того, багато навчальних предметів отримали свою акредитацію в Університеті штату Вірджинія. Студенти, які пройшли 13 семестрових годин академічної роботи із середньою оцінкою ”С” або успішно склали усі іспити, нагороджуються сертифікатом відділу дальшої освіти. Крім того, кожен випускник академії отримує диплом, який видається Федеральним бюро розслідування та Департаментом юстиції США [28; 35].

Навчальний процес у Національній академії ФБР починається о 8 годині ранку та закінчується о 17 год. Цей період включає і годину 10 хвилин великої перерви на обід. Як правило, щоденне навантаження в середньому складає вісім академічних годин занять (кожна академічна година дорівнює 50-ти хвилинам). Перерви між парними академічними годинами і наступними парами предметів становлять 10 хвилин. Після вечері - необмежений час для підготовки домашніх завдань й відпочинку.

Акцент підготовки за програмою Національної академії робиться на вдосконаленні вмінь й здібностей досвідчених офіцерів поліції середньої та вищої ланки; на розвиток професіоналізму в керівництві та управлінні. Це є основною відмінністю від програми підготовки нових агентів.

Проведення занять викладачами відбувається за їх власними методами. Широко використовуються відеоматеріали, наочні засоби навчання й, так звані “hand-outs” (стислі навчальні посібники, підготовлені викладачем для кожного студента). Поряд з лекціями практикується метод брейн-стормінгу, мета якого спонукати студентів мислити, дискутувати, вміти здобувати необхідну інформацію. Наприкінці навчання студенти анонімно дають оцінку кожному викладачеві за бальною системою. За результатами такої перевірки керівництво Національної академії робить висновок про посадову відповідність і фаховий рівень викладача [52; 33].

Часто на заняттях практикуються ділові ігри. Військова дисципліна в академії відсутня, все організовано так, щоб спілкування було щирим і товариським. Викладачі не виявляють своєї переваги над студентами, вищі за званням чи старші за віком офіцери не тримаються окремо і не хизуються перед молодшими. Звертатися до кожного прийнято шанобливо - по імені або (якщо людина сама цього бажає) за ласкавим прізвиськом. Правилами внутрішнього розпорядку передбачено носіння уніформи під час навчального процесу, а також посвідчення студента у розгорнутому вигляді - завжди, в будь-який час.

У Національній академії все побудовано на політиці довіри та чесності. Досить насичена програма підготовки передбачає вивчення великого обсягу літератури. Для цього в Академії є велика бібліотека, яка працює цілодобово. Кожний студент може завітати туди, коли завгодно і взяти необхідну книгу.

Велику увагу приділяє Національна академія ФБР розвитку фізичного виховання і спорту. Кожний, хто прибув на навчання, зобов'язаний скласти тест з фізичної підготовки, яким визначаються рівень, і характер дальшого фізичного навантаження.

Академія ФБР відіграє значну роль у проведенні міжнародних навчань. В ній навчаються представники з більш як 100 держав світу. За рік академію закінчує 1000 громадян США і до 120 слухачів з інших, насамперед латиноамериканських, держав, підготовка яких ведеться в рамках міжнародного співробітництва ФБР. Що стосується навчання представників іноземних держав, то воно ведеться не тільки в самій Академії ФБР у Квонтіко, але й у її філіях у Будапешті (Угорщина) і Банкоку (Таїланд) [53; 75].

Варто підкреслити, що в останні роки активна діяльності ФБР стосуються країни Східної Європи і СНД. При цьому директор ФБР Луїс Фрі прямо заявив, що ”вважає за необхідне поширити досвід і вплив ФБР у країнах СНД".

Національна академія ФБР США залишає за собою “пальму першості” щодо запровадження передових технологій у навчанні та забезпечення якісної й досконалої підготовки правоохоронців. “ФБР пишається тим, що запровадило програму Національної академії", - підкреслює директор ФБР США пан Люіс Фрі. - “Ця найдавніша асоціація стає життєвим компонентом для забезпечення того, щоб працівники правоохоронних органів отримували найвищу якість підготовки, громадяни - найвищу якість охорони правопорядку". Але слід відмітити, що досить на високому рівні, можна сказати на одному з передових та провідних є Національна академія внутрішніх справ України з її авторитетним професорсько-викладацьким складом і величезною матеріально-технічною базою [52; 64].

Як видно із вище проведеного аналізу дослідження НВП ВНЗ МВС різних розвинутих держав світу, слід сказати про те, що кожний з ВНЗ різних держав має певну свою специфіку щодо організації НВП, але в цілому всі вузи мають дуже багато спільних рис. Перш за все це проявляється у виборі методів і форм педагогічного процесу, підвищення ролі особистості викладача і студента, найбільш рентабельної організації НВП. Також слід відмітити, що на сучасному етапі розвитку суспільства, велика увага приділяється розвитку освіти взагалі, з метою задоволення соціальних потреб сучасності.

Розділ 2. Особливості організації навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС України та впровадження інноваційних технологій навчання

2.1 Поняття та сутність педагогічних технологій

На сучасному етапі розвитку суспільства висуваються нові вимоги до освіти, що вступають в протиріччя з традиційними системами навчання. У зв'язку з цим у багатьох країнах світу в останні роки відбувається реформування освітніх систем, підготовка їх до роботи в XXI столітті. Цілі, пріоритети і принципи розвитку освіти - це те, до чого, власне, слід прагнути. А це - створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, формування покоління, здатного вчитися все життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства. Природно, освіта України має яскраво виражений національний характер, що, втім, жодною мірою не перешкоджає нашим співвітчизникам прилучатися до багатств світової культури, культивувати повагу до народів світу.

Дослідження даного питання показало, що термін педагогічна технологія виник у 50-і роки в англомовних країнах (Великобританія і США). Його поява багато фахівців пов'язують з технологічним підйомом у промисловості.

Аналіз сучасної закордонної і російської літератури показує, что зміст поняття педагогічна технологія дотепер не має однозначного визначення. У теорії навчання немає єдиного підходу до його розуміння.

У 1986 році було сформульовано офіційне визначення ЮНЕСКО, в якому зазначалося, що технологія навчання - це в загальному значенні системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з обліком технологічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що ставить своєю задачею оптимізацію форм освіти [].

В.П. Беспалько пише: "Педагогічна технологія - це систематичне і послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого НВП, тобто педагогічна технологія - це проект визначеної системи, реалізований на практиці.

Аналізуючи закордонну літературу, М.В. Кларин (28) відзначає, що педагогічна технологія - це не просто дослідження в сфері використання технічних засобів чи навчання комп'ютерів, це дослідження з метою виявити принципи і розробити прийоми оптимізації НВП шляхом аналізу фактів, шляхом конструювання і застосування прийомів і методів, а також за допомогою оцінки застосовуваних методів.

У статті А.Я. Савельєва (49) представлена розроблена автором схема, що відбиває зміст категорії "технологія навчання" (Див. рис. і).

Зміст навчання, передбаченого навчальним планом і навчальними програмами
Пріоритетні цілі, на які орієнтуються педагоги:
підготовка ерудита;
підготовка професіонала;
формування активності особистості під час навчання
Вибір цілей, розробка технологій
На наш погляд, представлена схема неповно відбиває сутність поняття ТН, тому що в ній відсутній контрольно-діагностичний компонент, реалізація якого дає можливість співвіднести отриманий результат з поставленими цілями.
У сучасній дидактиці вищої школи використовуються наступні терміни: педагогічна технологія, технологія освіти, технологія навчання, технологія підготовки фахівців у вузі, технологія виховання і т.д.
Ми приєднуємося до точки зору вчених, що вважають, що терміни педагогічна технологія і технологія освіти є синонімами. Під педагогічною технологією ми будемо розуміти систематичне і послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого НВП, тобто це проект визначеної системи навчання, реалізований на практиці.
Виходячи із загального визначення педагогічної технології, технологію навчання (ТН) ми визначимо як реалізацію на практиці цілісної системи навчання, у якій сформульовані діагностичні цілі, обґрунтовано зміст, методи, форми і засоби навчання, визначений об'єктивний контроль за результатом, особливості.
Актуальним у теоретичному і практичному відношенні є питання про класифікацію педагогічних технологій.
Так, А.Я. Савельєв [49] пропонує виділити традиційні та інноваційні технології навчання. На його думку, можна класифікувати ТН за наступними ознаками:
1) спрямованість дії: технології навчання учнів, студентів, учителів, працівників галузі, державних діячів;
2) мети навчання (використання декількох цілей навчання);
3) предметне середовище, для якого розробляється дана технологія, а саме: для гуманітарних, природних технічних, загально-професійних і спеціальних дисциплін;
Інноваційний підхід до навчального процесу, у якому метою навчання є розвитком здібностей, що допомагають освоювати новий досвід на основі цілеспрямованого формування творчого і критичного мислення, досвіду й інструментарію навчально-дослідницької діяльності, рольового й імітаційного моделювання, пошуку і визначення особистісних змістів і т.д. З цим напрямком зв'язана розробка моделей навчання як організації навчально-пошукової, дослідницької, навчально-ігрової, моделюючої діяльності.
На основі аналізу літератури можна виділити ТН, де лекція займає значне місце, а саме - технології традиційного, проблемного, контекстного, індивідуально-орієнтованого навчання.
Таким чином, ми розглянули питання про визначення поняття технологія навчання і виділили ті з них, що найбільше повно описані в літературі, відповідають задачам нашого дослідження, знайшли широке застосування в практиці вузівського навчання.

2.2 Роль і місце лекції у сучасному НВП і системі освіти в цілому

В даний час виникло протиріччя між накопиченим у практиці досвідом лекційного викладання і рівнем його теоретичного осмислення. Впровадження нових технологій навчання в навчальний процес вузів змушує знову звернутися до питання про роль і місце лекції в системі сучасної вузівської освіти. У педагогіці вищої школи є чимало робіт, пов'язаних з узагальненням досвіду лекційного навчання і розробкою теоретичних питань.

В даний час можна виділити кілька точок зору, що стосується цієї проблеми. Одна з них полягає в тому, що лекція як форма навчання у вищій школі зжила себе і повинна бути замінена іншими, активними формами навчання, що можна підтвердити наступними аргументами:

а) студенти більшу частину навчального дня витрачають на лекції, де займаються переважно пасивними формами роботи; виклад матеріалу на лекції найчастіше настільки без проблем, що неодмінно приводить учнів до байдужого і бездумного сприйняття;

б) використовуючи значну частину часу на механічне переписування лекцій, студенти майже не читають книг, отже, не вчаться розуміти книжковий виклад тексту.

в) студенти не вчаться говорити на спеціальні теми, тому що велику частину часу вони слухають; у них не складається зовнішня, а отже, і внутрішня мова - засіб формування і вираження думки, що затрудне засвоєння матеріалу і заважає розвитку комунікативних і організаторських якостей;

г) із традиційного процесу навчання випадає спілкування; при цьому не використовується особисте відношення на основі загальної мети спільної діяльності;

д) при традиційній формі контроль у вищій школі здійснюється тільки як підсумковий; відсутність оперативного зв'язку приводить до того, що викладач не має у своєму розпорядженні достатні дані про діяльність студентів, їх труднощі і помилки;

е) відсутня повноцінна робота з теоретичним матеріалом в аудиторії: на лекції - конспектування, на практичних заняттях - алгоритмічні завдання;

ж) твердий поділ лекції і практичного заняття суперечить сучасним психологічним теоріям;

з) усі відзначені вище недоліки існуючої системи освіти ведуть до одного: система не носить відображаючого характеру і, як наслідок, важко піддається професіональній орієнтації.

Лекція - це така форма навчання, при якій педагог, викладаючи матеріал, допомагає студентам формулювати проблеми, освоювати логіку пізнання, робити власні відкриття. Лекції забезпечують умови для створення студентами або педагогом нових освітніх продуктів, що вирішується за допомогою вибору змісту, и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.