На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Особливост пам'ят у дтей дошкльного вку, чинники умови, що сприяють її розвитку. Навчання довльному запам'ятовуванню. Доцльнсть розвитку пам'ят саме в середньому дошкльному вц. Аналз теоретичних експериментальних результатв дослдження.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 20.05.2009. Сдан: 2009. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


41
Зміст
    Введення
    1. Загальне поняття пам'яті
      1.1 Історія вивчення пам'яті
      1.2 Процеси пам'яті
      1.3 Види пам'яті
    2. Теоретичні основи розвитку образної пам'яті у дошкільників
      2.1 Сутність, структура і вміст образної пам'яті в педагогічній для психологотипу літературі
      2.2 Розвиток пам'яті у дошкільників
    3. Дослідження можливості розвитку пам'яті в старшому дошкільному віці
      3.1 Організація дослідження
      3.2 Характеристика методик дослідження
      3.3 Програма індивідуальних занять з розвитку пам'яті
      3.4 Програма групових коректувально-розвиваючих занять
      3.5 Аналіз результатів
    Висновок
    Список літератури
    Додаток
    Введення

    Пам'ять - найдовговічніша з наших здібностей. У старості ми пам'ятаємо події дитинства вісімдесятирічною, а то і більшій давності. Випадково упущене слово, може воскресити для нас, здавалося, давно забуті риси обличчя, ім'я, морський або гірський пейзаж.
    Пам'ять визначає нашу індивідуальність і заставляє діяти тим або іншим способом більшою мірою, чим будь-яка інша окремо взята особливість нашої особи. Все наше життя є не що інше, як дорога з пережитого минулого в невідоме майбутнє. Саме пам'ять рятує минуле від забуття, не дає йому стати таким же незбагненним, як майбутнє.
    Іншими словами, пам'ять додає спрямованість ходу часу. Для кожного з нас пам'ять унікальна. Пам'ять дозволяє нам усвідомлювати і власну індивідуальність, і особу інших людей. Позбувшись пам'яті, людина втрачає власне "я", перестає існувати.
    У потоці сучасного життя на кожну людину обрушується лавина інформації, і нам доводиться щось запам'ятовувати, а щось "відкидати". Але інформації стає все більше і більше, що служить причиною виникнення гострих проблем (наприклад, перевантаження учнів). Якщо доросла людина випробовує скрути в запам'ятовуванні великого об'єму інформації, то дошкільникові, в якого пам'ять знаходиться на черговій стадії розвитку, запам'ятати об'ємну за змістом інформацію ще складніше.
    Спочатку у дитини переважає образна пам'ять, значення якої зменшується з віком. Проте, результат запам'ятовування зазвичай вище при опорі на наочний матеріал, так що широке використання наочних засобів навчання є закономірним і ефективним.
    Актуальність даної теми обумовлена тим, що у дітей з розвитком пам'яті збільшується продуктивність запам'ятовування при опорі на слова. Висока продуктивність запам'ятовування спостерігається в тих випадках, коли воно включається в діяльність, що вимагає інтелектуальної активності. Тому краще запам'ятовується те, що пов'язане з самостійними пошуками рішення, подоланням скрути - наприклад, в проблемному навчанні. Менш успішно діти запам'ятовують матеріал, даний їм в готовому вигляді.
Об'єктом даного дослідження є процес запам'ятовування текстового матеріалу дошкільників, а предметом - точність запам'ятовування текстового матеріалу дошкільниками.
Мета даної роботи - вивчення запам'ятовування текстового матеріалу дошкільниками.
Здійснення мети можливе завдяки методам роботи, які ми вибрали:
1. Теоретичний аналіз педагогічної літератури для психологотипу.
2. Узагальнення педагогічного досвіду.
3. Спостереження.
4. Бесіда.
1. Загальне поняття пам'яті

1.1 Історія вивчення пам'яті

Пам'ять - процеси організації і збереження минулого досвіду, що роблять можливим його повторне використання в діяльності або повернення в сферу свідомості. Пам'ять пов'язує минуле суб'єкта з його сьогоденням і майбутнім і є найважливішою пізнавальною функцією, лежачою в основі розвитку і навчання.
Почало експериментальному вивченню пам'яті поклали в кінці минулого століття роботи німецького психолога Р. Еббінгауза, який в дослідах на собі намітив кількісні закони заучування, утримання і відтворення послідовностей, що складалися з безглуздих складів. Цей підхід був продовжений потім в бихевіористичних дослідженнях "вербального навчання". Майже одночасно почалося вивчення пам'яті на складний осмислений матеріал. На початку 20 століття французький філософ А. Бергсон протиставив "пам'яті звичці", яка формується в результаті механічного повторення, "пам'ять духу", що фіксує осмислені одиничні події біографії суб'єкта. У психоаналізі зроблена спроба пояснення явищ того, що забуває "витісненням" неприємних, травмуючих вражень з сфери свідомості.
Англійський психолог Ф. Бартлетт показав складний процес пригадування розповідей і залежність його від культурних норм, що існували в даному середовищі.
Разом із запам'ятовуванням довільним вивчалися також процеси мимовільного запам'ятовування. Так, П.І. Зінченко і А.А. Смирнов досліджували залежність успішності процесів запам'ятовування від їх місця в структурі діяльності. Різні види пам'яті - моторна, емоційна, образна, словесно-логічна - інколи описуються як етапи такого розвитку.
Аналіз порушень пам'яті і сприйняття в клініці локальних уражень мозку (А.Р. Лурія, Х.Л. Тойбер, Р. Сперрі) дозволив встановити факт переважного зв'язку процесів в лівій півкулі головного мозку із словесно-логічними способами запам'ятовування, а в правій півкулі - з наочно-образними.
В основі пам'яті лежить властивість нервової тканини змінюватися під впливом дії подразників, зберігати в собі сліди нервового збудження. Під слідами в даному випадку розуміють певні електрохімічні і біохімічні зміни в нейронах. Ці сліди можуть за певних умов пожвавлюватися, тобто в них виникає процес збудження за відсутності подразника, що викликав вказані зміни.
Механізми пам'яті можна розглядати на різному рівні, з різних точок зору. Якщо виходити з психологічного поняття асоціації, то фізіологічний механізм їх освіти - тимчасові нервові зв'язки. Рух нервових процесів в корі залишає слід, зміни в нейронах наводять до того, що полегшується поширення нервових процесів саме в цьому напрямі. Таким чином, освіта і збереження тимчасових зв'язків, їх згасання і пожвавлення є фізіологічною основою асоціацій. Про це і говорив І.П. Павлов: Тимчасовий нервовий зв'язок є фізіологічним явищем на тваринному світі і в нас самих. А в той же час воно ж і психічне - те, що психологи називають асоціацією, чи буде це утворення з'єднань зі всіляких дій, вражень або з букв, слів і думок. В даний час немає єдиної теорії механізмів пам'яті.
1.2 Процеси пам'яті

При виділенні процесів пам'яті розглядають різні функції, що виконуються пам'яттю в житті і діяльності. До процесів пам'яті відносять запам'ятовування, відтворення, а також збереження і забуває матеріалу. У вказаних процесах особливо яскраво виявляється зв'язок актів особливих самостійних дій.
Хоча при зіставленні процесів пам'яті впадає в очі протилежна їх функціональна спрямованість, ці процеси необхідно розглядати в єдності. Вся пам'ять є багатоскладовим, але єдиним і безперервним процесом. Неможливо уявити собі такий стан свідомості, аби воно обходилося без пам'яті.
Протікання процесів пам'яті детермінується діяльністю особи, її спрямованістю на досягнення майбутніх цілей. Розглянемо детальніше процеси пам'яті.
Запам'ятовування. Діяльність пам'яті починається із запам'ятовування, тобто із закріплення тих образів і вражень, які виникають в свідомості під впливом предметів і явищ дійсності в процесі відчуття і сприйняття.
Таким чином, запам'ятовування можна визначити як процес пам'яті, в результаті якого відбувається закріплення нового шляхом пов'язання його з придбаним раніше.
Успішність запам'ятовування визначається можливістю включення нового матеріалу в систему осмислених зв'язків. Залежно від місця процесів запам'ятовування в структурі діяльності розрізняють довільне і мимовільне запам'ятовування. В разі мимовільного запам'ятовування людина не ставить перед собою завдання запам'ятати той або інший матеріал. Пов'язані з пам'яттю процеси виконують операції, обслуговуючі інші дії. В результаті запам'ятовування носить відносно безпосередній характер і здійснюється без спеціальних вольових зусиль, попереднього відбору матеріалу і свідомого вживання яких-небудь мнемонічних прийомів. В той же час залежність запам'ятовування від цілей і мотивів діяльності зберігається і в цьому випадку. Як показали дослідження психологів П.І. Зінченко, А.А. Смирнова, мимовільне запам'ятовування виявляється значно успішнішим, коли матеріал, що запам'ятовується, входить у вміст мети виконуваної дії. Важливу роль грає і специфіка вирішуваного завдання. Орієнтування на смислові, семантичні зв'язки веде до глибшої обробки матеріалу і тривалішого мимовільного запам'ятовування.
Довільне запам'ятовування є спеціальною дією, конкретне завдання якої запам'ятати точно, на максимально тривалий термін, з метою подальшого відтворення або просто пізнавання - визначає вибір способів і засобів запам'ятовування, а тим самим впливає і на його результати.
Збереження - це утримування завченого в пам'яті, тобто збереження слідів і зв'язків в мозку. Розрізняють активне і пасивне збереження. У першому випадку утримуваний матеріал піддається внутрішнім перетворенням, від простого циклічного повторення до включення в системи нових семантичних зв'язків, що різко збільшує вірогідність його подальшого відтворення, в другому випадку подібних активних перетворень виявити не удається.
Забування - зникнення, випадання з пам'яті, тобто процес згасання, ліквідації, "стирання" слідів, загальмовування зв'язків. Забування вперше досліджувалося Г. Еббінгаузом (1885), що експериментально встановив тимчасову залежність збереження в пам'яті безглуздого вербального матеріалу. Подальші дослідження показали, що темп забування залежить: від об'єму матеріалу, усвідомленості, схожості матеріалу, інтерферує від міри значущості матеріалу і включеності його в діяльність суб'єкта і так далі. Неможливість пригадати який-небудь матеріал не означає, що він абсолютно забутий: забувається конкретна форма матеріалу, але його значимий для суб'єкта вміст піддається якісним змінам і включається в досвід суб'єкта.
Згідно інтерференційним теоріям, забування є наслідком стирання сліду пам'яті під впливом проактивної і ретроактивної інтерференції. По Р. Аткінсону, довготривала пам'ять вічна, а забування відбувається таким чином: ключем для пригадування є вибір пробної інформації, завдяки якому активізуються відповідні пошукові набори в сховищі довготривалої пам'яті; неадекватний же вибір пробної інформації і подальші невдале відтворення і наводить до ефекту забування. Але і це теорія уразлива, оскільки не пояснює всіх феноменів забування.
Ці два процеси (збереження і забування), протилежні по характеру, по суті справи представляють різні характеристики одного процесу: про збереження матеріалів пам'яті ми говоримо тоді, коли немає забування, а забування - це погане збереження матеріалу в пам'яті. Тому збереження - це не що інше, як боротьба із забуванням.
Забування - вельми доцільний, природний і необхідний процес і далеко не завжди повинен оцінюватися негативно. Не володій ми здатністю забувати, наша пам'ять була б заповнена масою дрібних і непотрібних відомостей, фактів, деталей. Мозок наш був би переобтяжений інформацією. А забування дає можливість мозку звільнятися від надлишкової інформації.
Пізнавання і відтворення. Результати запам'ятовування і збереження виявляються в пізнаванні і відтворенні.
Відтворення - процес появи в свідомості вистав пам'яті, раніше сприйнятих думок, здійснення завчених рухів, в основі чого лежить пожвавлення слідів, виникнення в них збудження. Пізнавання - поява відчуття знайомості при повторному сприйнятті.
Відтворення на відміну від пізнавання характеризується тим, що образи, закріплені в пам'яті, актуалізуються без опори на вторинне сприйняття тих або інших об'єктів. Фізіологічно це означає наявність різних слідів - стійких, міцних (відтворення) або слабких, нестійких і неміцних (пізнавання).
Пригадування - найбільш активне відтворення, пов'язане з напругою і вимагає певних вольових зусиль. Процес пригадування протікає успішно, коли забутий факт відтворюється не ізольовано, а у зв'язку з іншими фактами, подіями, обставинами і діями, що збереглися в пам'яті.
1.3 Види пам'яті

Форми прояву пам'яті надзвичайно багатообразні. Пояснюється це тим, що пам'ять обслуговує всі види багатообразної діяльності людини.
У основу видової класифікації пам'яті покладено три основні критерії:
1) об'єкт запам'ятовування, тобто те, що запам'ятовується, Це предмети і явища, думки, рухи, відчуття. Відповідно цьому розрізняють такі види пам'яті, як образна, словесно-логічна, рухова і емоційна;
2) міра вольової регуляції пам'яті. З цієї точки зору розрізняють довільну і мимовільну пам'ять;
3) тривалість збереження в пам'яті. В даному випадку мають на увазі короткочасну, довготривалу і оперативну пам'ять.
Таким чином, ми бачимо, що всі види пам'яті розрізняють залежно від того, що запам'ятовується і наскільки довго пам'ятається.
Образна пам'ять - це пам'ять на вистави, на картини природи і життя, а також на звуки, запахи, смаки. Вона буває зрячою, слуховою, дотиковою, нюховою, смаковою. Якщо зорова і слухова пам'ять зазвичай добре розвинені і грають провідну роль в життєвому орієнтуванні всіх нормальних людей, то дотикову, нюхову і смакову пам'ять у відомому сенсі можна назвати професійними видами: як і відповідні відчуття, ці види пам'яті особливо інтенсивно розвиваються у зв'язку із специфічними умовами діяльності
Вмістом словесно-логічної пам'яті є наші думки. Думки не існують без мови, тому пам'ять на них і називається не просто логічною, а словесно-логічною.
У словесно-логічній пам'яті головна роль належить другій сигнальній системі. Цей вигляд пам'яті є специфічно людським виглядом, на відміну від рухової, емоційної і образної, які в своїх простих формах властиві і твариною. Спираючись на розвиток інших видів пам'яті, словесно-логічна пам'ять ставати ведучій по відношенню до ним, і від її розвитку залежить розвиток всіх інших видів пам'яті. Вона грає провідну роль в засвоєнні знань в процесі навчання.
Рухова пам'ять це запам'ятовування, збереження і відтворення різних рухів і їх систем. Величезне значення цього вигляду пам'яті полягає в тому, що вона служить основою для формування різних практичних і трудових навиків, рівно як і навиків ходьби, листи і так далі Без пам'яті на рухи ми повинні були б кожного разу вчитися спочатку здійснювати ті або інші дії.
Залежно від цілей діяльності пам'ять ділять на мимовільну і довільну. Запам'ятовування і відтворення, в якому відсутня спеціальна мета щось запам'ятати або пригадати, називається мимовільною пам'яттю. У тих випадках, коли ми ставимо таку мету, говорять про довільну пам'ять. У останньому випадку процеси запам'ятовування і відтворення виступають як спеціальні, мнемічні дії.
Мимовільна і довільна пам'ять в той же час є двома послідовним рівнем розвитку пам'яті. Кожен по своєму досвіду знає, яке величезне місце в нашому житті займає не довільна пам'ять, на основі якої без спеціальних мнемічних намірів і зусиль формується основна і за об'ємом, і по життєвому значенню частина нашого досвіду. Проте в діяльності людини незрідка виникає необхідність керувати своєю пам'яттю. У цих умовах важливу роль грає довільна пам'ять, що дає можливість навмисно завчити або пригадати те, що необхідне.
Пам'ять довготривала - підсистема пам'яті, що забезпечує тривале (години, роки, інколи десятиліття) утримання знань, а також збереження умінь і навиків і що характеризується величезним об'єктом інформації, що зберігається. Основним механізмом інформації. Основним механізмом введення даних в пам'ять довготривалу і їх фіксації зазвичай вважається повторення, яке здійснюється на рівні короткочасної пам'яті. Проте чисте механічне повторення не наводить до стійкого довготривалого запам'ятовування. Крім того, повторення служить необхідною умовою фіксації даних в довготривалій пам'яті лише в разі вербальної інформації. Вирішальне значення має осмислена інтерпретація нового матеріалу, встановлення зв'язків між ним і тим, що вже відоме суб'єктові.
Центральну роль при короткочасному утриманні даних грають процеси внутрішньої назви і активного повторення матеріалу, що протікають зазвичай у формі прихованого промовляння. Виділяють два види повторення. У першому випадку воно носить відносно механічний характер і не наводить до яких-небудь помітних перетворень матеріалу. На відміну від довготривалої пам'яті, в короткочасній пам'яті може зберігатися лише дуже обмежена кількість інформації - не більше 7±2 одиниць матеріалу. Сучасні дослідження показують, що обмеження короткочасної пам'яті не служать перешкодою при запам'ятовуванні великих об'ємів осмисленого перцептивного матеріалу. Крім того, виділяють в окремий вигляд пам'яті - оперативну пам'ять.
Оперативною пам'яттю називають запам'ятовування якихось відомостей, даних на якийсь час, необхідне для виконання операції, окремого акту діяльності. Наприклад, в процесі здобуття результату утримувати в пам'яті дії необхідно до проміжної операції, які надалі можуть бути забуті.
2. Теоретичні основи розвитку образної пам'яті у дошкільників

2.1 Сутність, структура і вміст образної пам'яті в педагогічній для психологотипу літературі

Користуючись образною пам'яттю, людина відтворює сприймане їм не словами, а образами, тобто продовжує їх бачити і вже працює з ними як хоче: чи списує, чи прочитує.
Для того, щоб підготувати дітей до сприйняття і занять, необхідно відновити зруйноване школою дитяче цілісне, яскраве, образне сприйняття світу. Його підміняють тьмяними, розжованими до втрати інтересу, не відчутими шматками чужого досвіду, що голосно іменується "Педагогічною програмою підготовки до життя". Особа пригнічується, вона в рабстві даремного мотлоху, що заповнює пам'ять. Здібності глушаться, так і не розкрившись. Добре, якщо у дитяти виникає інтерес до якого-небудь заняття: дитяче сприйняття повертається.
Мозок людини складається з двох півкуль. Права - образна півкуля, ліва, - словесне. Праве - це емоції, ліве - розум. Мозок звикся запам'ятовувати все таким, як є - в різноманітті кольорів, звуків, запахів, інших якостей. Сприйнявши щось, він в правій півкулі складає образ - модель, в лівому - відповідне йому слово. Сприйняття, таким чином, не стирається. Воно породжує геніальні вірші, книги, картини, відкриття. Це для нього органічно і природно. Але наша цивілізація вторглася і сюди. 90% інформації подається в усіченому вигляді - голос диктора, текст книги, уривчасті картинки телевізора і так далі. У одній півкулі воно удруковується. У іншому - безформна пляма. Звідси неконтрольоване забуває. Дефекти уваги, пропуски пам'яті. Саме із-за усіченої інформації розпадається дитяче сприйняття. Образна пам'ять штучно викликає бракуючі відчуття, доповнюючи усічену інформацію до повноцінного образу, що його викликав. Включення всіх каналів сприйняття відміняє принцип "Повторення - мати учення". Повторення руйнує те, що людина запам'ятала. Природа удруге не повторює. А що таке миттєве запам'ятовування? Це адекватна реакція. Жодних стресів, упевненість в собі, розумова робота стає творчою. Від здорової психіки залежить і хороше здоров'я. Не витрачаєш час на зубріння - воно звільняється для продуктивнішої діяльності. Зумів уявити - означає пам'ятаєш. Навчання тепер зводиться до розуміння. Зрозумів - представив. Представив - вже знаєш. Але на цьому не вичерпуються корисні властивості образної пам'яті. Здатність відтворювати через будь-який проміжок часу, забувати за замовленням, займатися декількома справами відразу без втрати якості, відновлювати будь-яку картинку після побіжного погляду і так далі. Тобто образна пам'ять повертає цілісне дитяче сприйняття світу, відновлює природну пам'ять, учить творчому мисленню. Це стійкіша форма пам'яті, зруйнувати яку майже неможливо, оскільки вона виходить з інтересів і професійних знань самої людини і вже неотделима від його особи. Все, що він робитиме, після придбання, точніше за повернення, своїй природній геніальності, робитиме її методами, неухильно удосконалюючи і систему і себе своїм життям. Зростає швидкість самої роботи. Крім того, що знятий стрес навчання, звільнений від зубріння час і покращало здоров'я, зростає ємкість оперативної пам'яті. Якщо словесна - це 7±2 біт/сек на один образ, то образна - 60±5 біт/сек. Біт інформації - це однозначне питання з відповіддю "та чи ні". Якщо мозок словесною пам'яттю задає п'ять-дев'ять таких питань в секунду, то образний 55-65. крім того, запам'ятаємо, що людина навіть в оточенні книг може творчо працювати лише з тим, що тримає в голові. Образна пам'ять - це бібліотечка мінімум з 10-15 книг. Можна і більше. Це залежить від бажання. Ще багато століть назад людей хвилювало питання про те, що таке пам'ять. Ета вища психічна функція була загадкою. У Древній Греції, наприклад, навіть існувала богиня пам'яті - Мнемозіна, а великий мислитель старовини Аристотель намагався передбачити, з чим пов'язана робота пам'яті і передбачав, що робота пам'яті пов'язана з роботою серця, а мозок служить лише для охолоджування крові.
Зараз найбільш поширений підхід в психології при дослідженнях пам'яті - це когнітивний підхід (взагалі, більше сфокусований на пізнавальних процесах придбання, відтворення і вживання знань), в якому сконструйована безліч моделей і теорій пам'яті. З них двома найбільш великими є:
1. Теорії подвійності (множинності), що розглядають структури пам'яті і їх взаємодії.
2. Теорії порівневої переробки, що розглядають взаємини рівнів переробки, в якому рівень переробки визначається завданнями і цілями суб'єкта. Ця теорія незалежною дорогою підійшла до схожих з теорією діяльності положень (залежність пам'яті, особливо мимовільної від вмісту, структури, мотивації діяльності). Наприклад, Леонтьев А.Н. визначає пам'ять як когнітивний процес, що полягає в запам'ятовуванні, збереженні, відновленні і забуває придбаного досвіду.
Л.Г. Воронін розглядає пам'ять з біологічної точки зору і визначає її як процес зміни нервовій тканині під впливом дії подразників, результатом якої стає збереження і збереження слідів нервового збудження (під слідами в даному випадку розуміють певні електрохімічні і біохімічні зміни в нейронах - нервових клітинах). Але ми хочемо зупинитися на визначенні, даним Крутецким С.І.: пам'ять - це розумовий процес, що включає запис, зберігання і витягання інформації.
Свій погляд на розвиток образної пам'яті має Іпполітов Ф.В. Пам'ять - це вища психічна функція, дана лише людині, розвиток якої починається разом з розвитком мозку ще на третьому тижні внутріутробного розвитку. Але вона не є якоюсь самостійною функцією, а найтіснішим чином пов'язана з особою, внутрішнім світом людини, його визначеннями, інтересами. Тому розвиток і вдосконалення пам'яті відбувається паралельно з розвитком мислення людини, а ті або інші етапи розвитку пам'яті - це наслідок зміни стосунків людини з навколишнім світом і людьми.
Цікаво, що здібність до створення уявних образів починає розвиватися лише у міру опанування мови. Абсолютно ясно, що уміння формувати зорові образи пов'язані із знанням навколишнього світу. Маленька дитина повинна спочатку пізнати довколишню дійсність, аби згодом дістати можливість відновлювати її у вигляді уявних картин. У міру розвитку дитяти пам'ять, продовжує удосконалюватися, дозволяє йому взнавати все більше і більше цікавої нової інформації, пов'язати цю інформацію із старим запасом знань. Розвиток пам'яті спричиняє за собою розвиток мислення, мови, оскільки зв'язано з розвитком цих найважливіших психічних процесів. Пам'ять відкриває маленькій людині можливість пізнавати навколишній світ, без неї неможливий розвиток мови, а значить і мислення, тому вона має принципово велике значення для психічного розвитку дитяти.
Форми прояву пам'яті надзвичайно багатообразні. По характеру психічній активності, переважаючій в діяльності пам'ять підрозділяється на такі види, як:
1. рухова;
2. образна;
3. емоційна;
4. смислова.
За тривалістю закріплення і збереження матеріалу:
1. миттєва;
2. короткочасна;
3. довготривала;
4. оперативна;
5. генетична;
6. проміжна.
По мірі свідомості пам'ять може бути механічною і логічною, а по використанню спеціальних засобів - безпосередньою і опосередкованою.
Кажучи коротко і узагальнено, образна пам'ять - це запам'ятовування наочного, чутного, такого, що відчувається.
Дошкільний вік характеризується інтенсивним розвитком здібності до запам'ятовування і відтворення. Пам'ять дошкільника в основному носить мимовільний характер. Це означає, що дитина не ставить перед собою усвідомлених цілей що-небудь запам'ятати. Запам'ятовування і пригадування відбувається незалежно від його волі і свідомості. Вони здійснюються в діяльності і залежать від її характеру. Дитя запам'ятовує те, на що було обернено увага в діяльності, що справило на нього враження, що було цікаве.
Якість мимовільного запам'ятовування предметів, картинок, слів, залежить від того, наскільки активно дитина діє по відношенню до них, якою мірою відбувається їх детальне сприйняття, обдумування, угрупування в процесі дії. Так, при простому розгляді картинок дитя запам'ятовує набагато гірше, ніж у разі, коли йому пропонують ці картинки розкласти по своїх місцях, наприклад, відкласти окремо речі, які личать для саду, кухні, дитячої кімнати, двору. Мимовільне запам'ятовування є непрямим, додатковим результатом виконуваних дитям дій сприйняття і мислення.
Довільні форми запам'ятовування і відтворення починають складатися в середньому дошкільному віці. Найбільш сприятливі умови для опанування довільного запам'ятовування і відтворення створюються в грі, коли запам'ятовування є умовою успішного виконання дитям узятої на себе ролі.
Опанування довільних форм пам'яті включає декілька етапів. На першому з них дитина починає виділяти лише саме завдання запам'ятати і пригадати, ще не володіючи необхідними прийомами. При цьому завдання пригадати виділяється ранішим. Завдання запам'ятати виникає в результаті досвіду пригадування, коли дитя починає усвідомлювати, що якщо він не постарається запам'ятати, то потім не зможе і відтворити необхідне.
Велика частина дітей шести років вже прагне до пригадування слів без назви опорних зображень. Не дивлячись на істотні досягнення в опануванні довільного запам'ятовування пануючим виглядом пам'яті навіть до кінця дошкільного віку залишається пам'ять мимовільна. До довільного запам'ятовування і відтворення діти звертаються в порівняно окремих випадках, коли відповідні завдання виникають в їх діяльності або коли цього вимагають дорослі.
Мимовільне запам'ятовування, пов'язане з активною розумовою роботою дітей над певним матеріалом, залишається до кінця дошкільного дитинства значно продуктивнішим, ніж довільне запам'ятовування того ж матеріалу.
2.2 Розвиток пам'яті у дошкільників

Питання про розвиток пам'яті вперше у вітчизняній психології був широко розглянутий П.П. Блонським, що вирішував проблему з позицій висунутою їм загальній концепції розвитку пам'яті.
Основним в цій концепції є положення про те, що 4 види пам'яті (моторна, емоційна, образна і словесна) це генетично обумовлені рівні її розвитку, що виникають саме в даній послідовності. Образна пам'ять є ранішою і нижчою за рівень розвитку пам'яті в порівнянні із словесною.
Найраніший вигляд - моторна або рухова пам'ять початкове своє вираження знаходить по-перше, рухових умовних рефлексах дітей, перш за все в тій своєрідній умовній реакції, яка настає, коли діти беруть на руки в положення годування. Ця реакція спостерігається вже на першому місяці після народження. Початок емоційної або афектної пам'яті, що виражається в появі афектної реакції до безпосередньої дії, зухвалої її стимул-реакції, П.П. Блонський відносить до першого півріччя життя дитяти.
Перші зачатки вільних спогадів, з якими, мабуть, було б найобережніше зв'язувати початок образної пам'яті, відноситься їм до другого року життя.
Також слід визнати правильним затвердження Блонського, що ми ще не знаємо, коли з'являються у дітей образи. Їм зроблений вивід, що образна пам'ять з'являється декілька раніше вербальної, але значно пізніше моторної і афектної.
Раніша поява образної пам'яті не означає її подальшою зникнення і заміни словесною пам'яттю. Проте образна пам'ять продовжує залишатися нижчим рівнем пам'яті в порівнянні з вербальною. Це відноситься і до найбільш розвинених - зорових образів пам'яті, що виникають найлегше тоді, коли свідомість людини знаходиться на біліше низькому рівні, чим при повному, досконалому неспанні. На зорову пам'ять можна дивитися лише як на низький вигляд пам'яті. Зазвичай зорова пам'ять бідна, тому незрівнянно корисно за іншу, вищий вигляд пам'яті - пам'ять-розповідь.
Пам'ять-розповідь і є, згідно П.П. Блонському, справжньою словесною пам'яттю, яку необхідно відрізняти від запам'ятовування і відтворення мовних рухів, наприклад, при заучуванні словесного матеріалу.
Будучи вищим рівнем пам'яті, пам'яттю-розповіддю, у свою чергу, не відразу виступає в найбільш досконалих формах. Вона проходить дорогу, що характеризується основними стадіями розвитку розповіді. Спочатку розповідь - це лише словесний супровід дії, далі це слова, що супроводжуються дією, і лише потім словесна розповідь виступає сама по собі, як живе і образне повідомлення.
Ряд робіт вітчизняних психологів присвячений вивченню запам'ятовування проблемно-образного і словесного матеріалу.
Як вважає В.А. Козаренко, мовна пам'ять у будь-якої людини - хороша. Мозок добре запам'ятовує слова і короткі фрази без спеціального навчання. Проте об'єм мовної пам'яті украй обмежений. Якщо людині диктувати послідовність цифр, то зазвичай запам'ятовується лише 7 цифр. Проте, насправді, лише здається, що запам'ятовується. Факт відтворення цифр відразу після запам'ятовування не говорить про їх запам'ятовування. Річ у тому, що вже через декілька секунд людина не зможе пригадати ці цифри. "В даному випадку йдеться про мовній "ехо-камера-пам'яті". За великим рахунком - це не пам'ять, а залишкові явища в мовному аналізаторі, який володіє значно більшою інертністю (близько 4 секунд), чим зоровий аналізатор".
Свідомо запам'ятовувати можна лише за допомогою зорових образів. Оскільки людина може управляти в уяві лише зоровими образами. Сам же процес запам'ятовування для мозку - це процес з'єднання двох образів. Ви не зможете з'єднати два запахи або два рухи. Людина може сполучати в уяві лише зорові образи. Тому "свідоме запам'ятовування на основі інших систем аналізаторів мені взагалі не представляється можливим. Коли людина повторює фразу на рідній мові, він повторює її на основі збережених мозком зорових образів. Якщо вам пред'явити фразу на незнайомій мові, слова якої не збуджують в мозку зорові образи, ви навіть не зможете її повторити".
Порівнянню запам'ятовування наочного (образного) і словесного матеріалу у дітей дошкільного віку присвячено дослідження Н.А. Корнієнко. Дошкільникам пропонувалося запам'ятати і потім відтворити: у одних випадках - ряд предметів (іграшок), що легко розділяються на смислові групи (перша серія), в інших випадках - така ж кількість слів, що мають конкретне значення (друга серія), по-третє - назва не знайомих дітям дерев і чагарників (третя серія).
Результати дослідження показали наступне:
1) у всіх вікових групах найбільші показники були отримані в дослідах із запам'ятовуванням предметів;
2) друге місце зайняло запам'ятовування слів конкретного значення;
3) запам'ятовування незнайомих назв було найменш продуктивним;
4) різниця між всіма випадками запам'ятовування з віком зменшувалася;
5) відмінності між продуктивністю запам'ятовування різного роду матеріалу в дослідах з відтворенням виявилися різко вираженими в порівнянні з дослідами з пізнаванням, і в той же час істотно зближувалися між собою.
Завдяки перебудові мнемічних процесів в дошкільному віці дитина виявляється в стан ставити перед собою свідомі цілі (запам'ятати, пригадати) і прагне їх досягти. Цей перепад є складним процесом, що включає два основні етапи. Перший етап - пізнання і виділення дитям мнемічної мети. На другому етапі формується відповідні ним дії і операції.
У 5-6 літньому віці з'являються перші спроби вживання деяких прийомів. Діти можуть самостійно здійснювати, хоча і в простих формах переробку матеріалу. У дослідах З.М. Істоміної по ходу вправ діти проявляли уміння застосовувати у мнемічних цілях окремі прийоми у вигляді розумових операцій. Це дає можливість виучувати дитину тому, як необхідно запам'ятати і пригадати.
Виховання логічної пам'яті передбачає в першу чергу розвиток розумової діяльності дітей - розвиток уміння аналізувати, виділяти в предметах властивості, ознаки, порівнювати; здійснювати узагальнення, об'єднуючи об'єкти по ознаках, класифікувати на основі узагальнення; встановлювати смислові зв'язки. Розумові операції стають способами логічного мислення.
В ході роботи Л.М. Жітникової, З.М. Істоміної, А.Н. Білоус, присвячених вивченню формування способів логічного запам'ятовування у дітей дошкільного віку в умовах спеціального навчання, встановлено, що вже в середньому дошкільному віці діти можуть оволодіти в процесі спеціальний організованого навчання такими прийомами логічного запам'ятовування, як смислове спі и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.