На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Загальн положення розумового виховання, поняття визначення обдарованост у дтей, види та критерї обдарованост, свтовий втчизняний досвд роботи. Напрями та форми, огляд тестових та неформалзованих методв дагностики розумової обдарованост.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 20.07.2010. Сдан: 2010. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


4
1
Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальні положення розумового виховання обдарованої дитини
1.1 Поняття і визначення обдарованості у дітей
1.2 Види та критерії обдарованості
1.3 Світовий і вітчизняний досвід роботи з обдарованими дітьми
Розділ 2. Методи діагностики розумової обдарованості
2.1 Тестові методи
2.2 Неформалізовані методи
Розділ 3. Розумове виховання обдарованих дітей
3.1 Напрями та форми розумового виховання обдарованих дітей
3.2 Підготовка педагога до взаємодії з обдарованими дітьми
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність дослідження. Серед найцікавіших і загадковіших явищ природи дитяча обдарованість займає одне з провідних місць. Проблеми її діагностики і розвитку хвилюють педагогів впродовж багатьох століть. Інтерес до неї в даний час дуже високий, і це пояснюється суспільними потребами. І, перш за все, потребою суспільства в неординарній творчій особистості. Невизначеність сучасного навколишнього середовища вимагає не лише високої активності людини, але і її умінь, здатності нестандартного мислення і поведінки. І саме високо обдаровані люди здатні внести свій найбільший внесок до розвитку суспільства.
Спостереження, що свідчать про те, що розумові можливості людей нерівні відомі досить давно. Це не було секретом ні для науки, ні для буденної свідомості, не лише наукові теорії, але і всі забобони свого часу. І видатні люди старовини, і їх менш обізнані в науках сучасники добре розуміли, наскільки істотна різниця між видатним творцем (генієм) і простою смертною людиною. Також давно помітили, що відмінності їх часто виявляються вже в дитинстві.
Тому раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей складає одну з головних проблем вдосконалення системи освіти. Існує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, в особливій увазі і керівництві. Але не слід забувати, що через особистісні особливості такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки і мислення, вони сприйнятливіші до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини і зв'язки.
Для розвитку своїх талантів обдаровані діти повинні вільно розпоряджатися часом і простором, навчатися за розширеним навчальним планом і відчувати індивідуальну турботу і увагу з боку свого вчителя. Широкі часові межі сприяють розвитку проблемно-пошукового аспекту. Тут важливе не те, що вивчати, а те, як вивчати. Якщо обдарованій дитині надана можливість не поспішати з виконанням завдання і не перескакувати з одного на інше, він щонайкраще пізнає таємницю зв'язку між явищами і навчиться застосовувати свої відкриття на практиці. Необмежені можливості аналізувати висловлені ідеї і пропозиції, глибоко вникати в суть проблем - це сприяє прояву природної допитливості та розвитку аналітичного і критичного мислення.
Сьогодні з'являється все більше статей, публікацій, що зачіпають цю тему. Правда, вони всього лише крапля в морі педагогічних проблем, що з'являються у вчителів і батьків обдарованих дітей у наш час.
Мета дослідження: вивчити прояви обдарованості у дітей і вивчити особливості їх розумового виховання.
Завдання:
-- розкрити поняття обдарованості;
-- розглянути методи діагностики обдарованості;
-- розглянути особливості розумового виховання обдарованих дітей.
Об'єкт дослідження: методика розумового виховання обдарованих дітей.
Предмет дослідження: особливості розумового виховання обдарованих дітей.
Гіпотеза: Проблема обдарованості як комплексна проблема складається з проблеми виявлення, навчання і розвитку обдарованих дітей.
Методи дослідження:
1. Аналізу та синтезу;
2. Порівняльно-історичний;
3. Порівняльно-типологічний;
4. Системний;
5. Структурно-функціональний;
6. Понятійно-категоріальний;
7. Емпіричний.
Структура роботи: Курсова робота складається з вступу, основної частини (трьох розділів), висновку та списку літератури.
Розділ 1. Загальні положення розумового виховання обдарованої дитини
1.1 Поняття і визначення обдарованості у дітей
Обдарованість - значне, в порівнянні з віковими нормами, випередження в розумовому розвитку або винятковий розвиток спеціальних здібностей (музичних, художніх і ін.). Обдарованість дітей може бути встановлена і вивчена тільки в процесі навчання і виховання, в ході виконання дитиною тієї або іншої змістовної діяльності. Прояви розумової обдарованості у дитини пов'язані з надзвичайними можливостями дитячих років життя. Потрібно мати на увазі, що в ранні дошкільні роки стрімкий розумовий розвиток відбувається у всіх дітей, надаючи вирішальний внесок дитячих років в становленні інтелектуального розвитку. (12; с. 78)
Основна складність виявлення в дитячому віці ознак обдарованості полягає в тому, що в них непросто виділити власне індивідуальне, відносно не залежне від вікового. Так, спостережувана у дитини висока розумова активність, особлива готовність до напруги -- це внутрішня умова розумового зростання. І не відомо, чи опиниться вона стійкою особливістю на подальших вікових етапах.
Творчі прагнення дитини, продукування ним нових ходів думки також можуть бути віднесені до передвісників обдарованості, але це ще не факт, що вони отримають подальший розвиток. При цьому ранні прояви обдарованості ще не зумовлюють майбутніх можливостей людини: надзвичайно важко передбачати хід подальшого становлення обдарованої особистості.
Предметом гострих дискусій залишається питання про природу і передумови обдарованості. Сучасні дослідження в цій області направлені на те, щоб за допомогою електрофізіологічних, психогенетичних та інших методів розкрити співвідношення біологічного і соціального в природі обдарованості.
Обдаровані діти, що демонструють високий рівень здібностей в якійсь певній області, інколи нічим не відрізняються від своїх однолітків у всіх інших відношеннях. Проте, як правило, обдарованість охоплює широкий спектр індивідуально-психологічних особливостей («талановита людина талановита у всьому»). Більшості обдарованих дітей властиві особливі риси, що відрізняють їх від більшості однолітків. Як правило, їх відрізняє висока допитливість і пізнавальна активність. Психофізіологічні дослідження показали, що у таких дітей підвищена біохімічна і електрична активність мозку.
Недолік інформації, яку можна засвоїти і переробити, такі діти сприймають хворобливо. Тому обмеження їх активності може спричинити негативні реакції невротичного характеру. Обдарованих дітей в ранньому віці відрізняє здатність визначати причинно-наслідкові зв'язки і робити відповідні висновок; вони особливо захоплюються побудовою альтернативних моделей і систем. Для них характерна швидша передача нейронної інформації, їх внутрішньо-мозкова система є більш розгалуженою, з великим числом нервових зв'язків. Обдаровані діти зазвичай володіють відмінною пам'яттю, яка заснована на ранньому оволодінні мовою і абстрактним мисленням. Їх відрізняє здатність класифікувати і категоризувати інформацію і досвід, уміння широко користуватися накопиченими знаннями. (7; с. 121)
Найчастіше увага до обдарованих дітей приваблює їх великий словарний запас, що супроводжується складними синтаксичними конструкціями, а також уміння ставити питання. Багато обдарованих дітей із задоволенням читають словники і енциклопедії, придумують слова, належні, на їх думку, виражати їх власні поняття та уявні події, віддають перевагу іграм, що вимагають активізації розумових здібностей.
Обдарованих дітей також відрізняє підвищена концентрація уваги, завзятість в досягненні результату в тій сфері, яка їм цікава. Проте властиве багатьом з них різноманітність інтересів інколи приводить до того, що вони починають декілька справ одночасно, а також беруться за дуже складні завдання, які також є розташовані в них до чітких схем і класифікацій. Наприклад, вони можуть бути захоплені складанням яких-небудь таблиць історичних фактів, дат, виписуванням в різній послідовності тих, що привернули їх увагу відомостей.
Дуже важливо своєчасно не упустити межі відносної постійності індивідуальності у дітей, що випереджають в розумовому відношенні свій вік. Обдарованість дитини -- це достатньо стійкі особливості саме індивідуальних проявів, зростаючого з віком,інтелекту.
1.2 Види та критерії обдарованості
Обдаровані діти надзвичайно сильно відрізняються один від одного по видах обдарованості. Наприклад.
Художня обдарованість.
Цей вид обдарованості підтримується і розвивається в спеціальних школах, гуртках, студіях. Він має на меті високі досягнення в області художньої творчості і майстерності в музиці, живописі, скульптурі, акторські здібності. Одна з серйозних проблем полягає в тому, що в загальноосвітній школі майже на визнаються і не поважаються ці здібності. Ці діти приділяють багато часу, енергії вправам, досягненню майстерності в своїй області. У них залишається мало можливостей для успішного навчання, вони часто потребують індивідуальних програм з шкільних предметах, в розумінні з боку вчителів і однолітків. (4; с. 45)
Загальна інтелектуальна і академічна обдарованість.
Головним є те, що діти з обдарованістю цього виду швидко оволодівають основоположними поняттями, легко запам'ятовують і зберігають інформацію. Високо розвинені здібності переробки інформації дозволяють їм досягати успіху в багатьох галузях знань.
Декілька інший характер має академічна обдарованість, яка виявляється в успішності навчання окремим учбовим предметам і є частішою і вибірковою.
Ці діти можуть показати високі результати по легкості і швидкості просування в математиці або іноземній мові, фізиці або біології і інколи мають низьку успішність з інших предметів, які сприймаються ними не так легко. Виражена вибірковість прагнень до вузької області знань створює свої проблеми в школі і в сім'ї. Батьки і вчителі інколи незадоволені тим, що дитина не вчиться однаково добре з усіх предметів, відмовляються визнавати його обдарованість і не пробують знайти можливості для підтримки і розвитку спеціального дарування.(4; с. 52)
Творча обдарованість.
Перш за все, продовжуються скперечкии про саму необхідність виділення цього виду обдарованості. Суть розбіжностей полягає в наступному. Одні фахівці вважають, що творчість, креативність є невід'ємним елементом всіх видів обдарованості, які не можуть бути представлені окремо від творчого компоненту. Є лише один вид обдарованості -- творча: якщо немає творчості, безглуздо говорити про обдарованість. Інші дослідники відстоюють правомірність існування творчої обдарованості як окремого, самостійного виду. Одна з точок зору така, що обдарованість породжується або здатністю продукувати, висувати нові ідеї, винаходити або ж здатністю блискуче виконувати, використовувати те, що вже створене.
Разом з тим дослідження показують, що діти з творчою спрямованістю нерідко володіють рядом поведінкових характеристик, які їх виділяють і які викликають зовсім не позитивні емоції у вчителів і навколишніх людей: відсутність уваги до умовностей і авторитетів; велика незалежність в думках; тонке відчуття гумору; відсутність уваги до порядку і організації роботи; яскравий темперамент. (4; с. 76)
Соціальна обдарованість.
Це виняткова здатність встановлювати зрілі, конструктивні взаємини з іншими людьми. Соціальна обдарованість виступає як передумова високої успішності в певних областях. Вона припускає здібності розуміти, любити, співпереживати, ладнати з іншими, що дозволяє бути хорошим педагогом, психологом, соціальним працівником. Таким чином, поняття соціальної обдарованості охоплює широку область проявів, що характеризуються легкістю встановлення і високою якістю міжособистісних відносин. Ці особливості дозволяють бути лідером, тобто проявляти лідерську обдарованість, яку можна розглядувати як один з проявів соціальної обдарованості.
Існує безліч визначень лідерської обдарованості, в яких можна виділити загальні риси: інтелект вище середнього; уміння ухвалювати рішення; здатність до з абстрагування, з планеруванням майбутнього, з тимчасовими обмеженнями; відчуття мети, напрями руху; гнучкість; здатність пристосовуватися; відчуття відповідальності; упевненість в собі і знання себе; наполегливість; ентузіазм; уміння виражати думки.
Перераховані види обдарованості виявляються по-різному і зустрічають специфічні бар'єри на шляху свого розвитку залежно від індивідуальних особливостей і своєрідності оточення дитини. (4; с. 84)

Практична обдарованість

Роберт Стернберг, психолог, з Єльського університету виділяє «практичну обдарованість», яка так рідко визнається школою, що не розглядається як обдарованість взагалі. Майбутній менеджер або підприємець може мати в школі репутацію дуже посереднього учня без будь-яких особливостей.

Люди, які з успіхом застосовують інтелект в пізнанні навколишньої дійсності, не обов'язково відрізняється в роботі з абстрактними поняттями, і академічні вимоги не завжди сприяють прояву їх таланту. Ключовою особливістю практичної обдарованості Р. Стенберг називає знання своїх слабких та сильних сторін і здатність використовувати ці знання. Наприклад, для компенсації слабих сторін дитина виробляє свої способи, включаючи залучення інших людей для виконання того, що він не може робити добре, Очевидно, що цей вид обдарованості має загальні риси з соціальною (лідерською) обдарованістю, можливо, включає її. (6; с. 12)

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:
· часто “перескакують” через послідовні етапи свого розвитку;
· у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні;
· рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них;
· Із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках;
· мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття;
· можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них;
· дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень;
· у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити правильні висновки;
· можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально “занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве;
· мають сильно розвинуте почуття гумору;
· постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;
· визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;
· часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;
· їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті;
У діяльності з такими учнями потрібно використовувати творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:
· повага до бажання учнів працювати самостійно;
· вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;
· надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети;
· індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;
· заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням;
· виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;
· схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;
· підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;
· надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв'язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;
· добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;
· терпиме ставлення до можливого безладдя;
· заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;
· переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом. (9; с. 236)
При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей:
· неприязнь у школі часто з'являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;
· ігрові інтереси - обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок - дитина опиняється в ізоляції;
· заглиблення у філософські проблеми - для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;
· невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком - обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;
· прагнення до досконалості - для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості - вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;
· почуття незадоволеності - вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;
· нереальні цілі - вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;
· надмірні чутливість, вразливість;
· потреба в уважному ставленні дорослих;
· нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку. (9; с. 27)
1.3 Світовий і вітчизняний досвід роботи з обдарованими дітьми
У нашій країні з 60-х років існують спеціалізовані класи і школи куди відбираються діти на основі їх схильностей і більш високого рівня здібностей. Навчання певним предметам ведеться по спеціально розроблених програмах. Дані по цих класах показують, що в цілому успіхи цих дітей набагато вищі ніж їх однолітків, що навчаються в звичайних школах).
За кордоном існують і інші форми організації. Одна з них -- виділення всередині одного класу груп з різними рівнями розумової обдарованості. Обдаровані дістають можливість вчитися в своєму класі, але в групі однолітків, близьких їм по рівню здібностей. В тому разі коли такі учні займаються за спеціально розробленою програмою ефект дуже високий. Якщо ці діти навчаються в групі за тією ж програмою, що і весь клас ефект особливого розумового розвитку дуже невеликий.
Позитивний, але не такий помітний ефект дає ще одна форма організації -- створення груп з високим рівнем інтелекту на основі декількох класів.
Отже вплив навчання в однорідних групах на академічні успіхи обдарованих дітей позитивний, але тільки в разі спеціальних розроблених програм.
Разом з тим серед педагогів на Заході багато хто критично відноситься до спеціалізованих шкіл для обдарованих дітей. Найчастіше висловлюється побоювання, що навчання серед собі подібних створює у дітей з високим розумовим потенціалом відчуття приналежності до еліти, формує завищену самооцінку. Проте дані досліджень переконують в протилежному. Навчання разом з іншими дітьми, що мають високий розумовий рівень сприятливо впливає на самооцінку -- адже в такій ситуації необхідно вчитися з повною віддачею сил, відчуваючи постійну стимуляцію з боку товаришів по навчанню. Що ж до дуже здатних дітей, які вчаться в звичайних класах, то вони часто зарозуміло відносяться до однолітків, які, на їх думку, насилу засвоюють навчальний матеріал.
Складність полягає в тому, що опинившись серед інших обдарованих, з таким же рівнем розвитку і вище, деякі з цих дітей починають страждати від самолюбства, від зниження свого групового статусу. Не для всіх обдарованих ситуація постійного інтелектуального змагання цілком сприятлива.
Таким чином, давня і разом з тим актуальна проблема, чи створювати однорідні по розумовому рівню класи, не має простого, однозначного вирішення. Вона вимагає подальших досліджень. Це дискусійна проблема повинна вирішуватися з урахуванням конкретних соціально-педагогічних обставин. Обдарованість настільки індивідуальна і неповторна, що питання про оптимальні умови навчання кожної дитини повинне розглядатися окремо.
Розділ 2. Методи діагностики розумової обдарованості
2.1 Тестові методи
Виявлення дітей, що володіють неабиякими здібностями, є складною і багатоаспектною проблемою. Широкого поширення набули різні тести, направлені на виявлення обдарованості. Але проблема в тому, що в інтерпретації результатів тестування істотну роль відіграє теоретична основа того або іншого тесту, співвідношення методичних позицій дослідника з базовою моделлю тесту. Ігнорування цієї обставини знижує ефективність тестування і може привести до некоректної інтерпретації. Багато фахівців справедливо відзначають, що численні помилки в прогнозах пояснюються не стільки недосконалістю психометричних процедур, скільки складністю і багатоаспектністю самого феномену обдарованості і недостатнім теоретичним опрацьовуванням основних понять.
В даний час в психологічній літературі представлено два основні погляди на процес встановлення обдарованості. Один з них заснований на системі єдиної оцінки. Наприклад, дитина вважається обдарованою, якщо вона набрала кількість балів за шкалою Станфорд-Біне, що перевищує деяке порогове значення. У різних джерелах вказуються різні значення цього порогового показника для віднесення дитини до групи обдарованих. Інший підхід заснований на комплексній оцінці, що включає безліч оцінних процедур (тестування, опит вчителів і батьків і так далі). Проте і комплексний підхід не позбавляє повністю від помилок. Сумна доля тих дітей, які були віднесені за наслідками обстеження до обдарованих, але потім ніяк не підтвердили цієї оцінки. (7; с. 233)
Відомі основні вимоги до побудови і перевірки методик: стандартизація, тобто встановлена одноманітність процедури проведення і оцінки результатів; надійність, що розуміється як стійкість результатів при повторенні на одних і тих же випробовуваних; валідність -- придатність для виміру саме того, на що направлена методика, ефективність її в цьому відношенні.
Проте навіть при дуже кваліфікованому використанні і кращі тести не застраховують від помилок. Крім того, необхідно враховувати, що жоден з існуючих тестів не охоплює всіх видів обдарованості.
2.2 Неформалізовані методи
Одним з таких методів є спостереження. При підході до обдарованої дитини не можна обійтися без спостережень за його індивідуальними проявами. Щоб судити про його обдарованість, потрібно виявити те поєднання психологічних властивостей, які властиві саме їй. Тобто, потрібна цілісна характеристика, що отримується шляхом різносторонніх спостережень.
Перевага спостереження і в тому, що воно може відбуватися в природних умовах, коли спостерігачеві може відкритися немало тонкощів. Існує природний експеримент, коли, наприклад, на уроці або на заняттях гуртка організовується потрібна для дослідження обстановка, яка є для дитини абсолютно звичною і коли вона не знає, що за нею спеціально спостерігають. Застосовують і так зване включене спостереження, коли сам спостерігач є учасником того, що відбувається. Деякі сучасні дослідники охоче розробляють такі форми експерименту, в яких важлива роль відводиться спостереженням.
Ознаки обдарованості дитини важливо спостерігати і вивчати в розвитку. Для їх оцінки потрібне достатньо тривале дослідження змін, що настають при переході від одного вікового періоду до іншого. Таке дослідження називається лонгітюдним. Обдарованість - «справа штучна», це завжди індивідуальна і тут кожен випадок вимагає перш за все індивідуального підходу. Мається на увазі систематичне спостереження за випробовуваним впродовж довгого часу. Спостереження може бути безперервним, день за днем, а може, і з перервами. Великий інтерес для вивчення обдарованості представляє біографічний метод. Вивчення життєвого шляху почало розповсюджуватися як дуже ефективний підхід до з'ясування особливостей випробовуваного в даний період, а частково і до прогнозу на майбутнє. Розробка біографічного методу зв'язана із застосуванням таких способів отримання інформації, як опитувальники, звернені до самої досліджуваної особи, бесіди і інтерв'ю з ним, а також, вивчення продуктів діяльності, щоденників, листів і так далі
Попова Л.В. вказує, що серед нових діагностичних методик на перший план виходить біографічний опитувальник який надійніший, ніж традиційні тести, засіб виявлен и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.