На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Особистсть вчителя ноземної мови, його професйно важлив якост та їх значення у процес педагогчної дяльност. Роль вчителя у процес виховання та навчання дтей (особливо пдлткового вку), допомога їм у подоланн рзномантних труднощв.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 24.05.2008. Сдан: 2008. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
1
Міністерство освіти та науки України
Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського
Кафедра іноземної філології
Курсова робота
Роль вчителя іноземної мови в здійсненні навчально - виховного процесу в середній навчальних закладах


Виконана:
Студенткою 446 групи
Спеціальності
„ПМСО. Мова та література (анг., нім.)”
Лолою Яною Олександрівною
Науковий керівник:
д.п.н., проф. Мартинова Р.Ю.
Миколаїв - 2008
ПЛАН

Вступ
РОЗДІЛ І Сутність особистості вчителя та його викладацької діяльності
1. Вчитель як індивід, особистість та професіонал:
1.1 Культура та техніка мови вчителя;
1.2 Професійно важливі якості педагога;
1.3. Психологічне забезпечення діяльності педагога
2. Особистість вчителя іноземної мови:
2.1 Модель вчителя - новатора;
2.2 Креативність та артистизм вчителя іноземної мови
3. Роль вчителя та учнів у процесі навчання іноземній мові:
3.1. Співробітництво на уроці іноземної мови
РОЗДІЛ ІІ Роль вчителя іноземної мови у навчанні та вихованні учнів
1. Психологічні аспекти діяльності вчителя іноземної мови:
1.1 Урахування вчителем вікових особливостей учнів;
1.2 Вчитель іноземної мови та психологічна допомога підліткам
1.3. Робота вчителя зі слабко встигаючими учнями
2. Роль вчителя іноземної мови у процесі навчання:
2.1.Активізація навчальної діяльності учнів на уроці;
2.2 Методи та способи подолання неуспішності
3. Процес виховання вчителем іноземної мови:
3.1 Створення ситуації успіху;
3.2 Впровадження елементів національного виховання
Висновки
Додатки
Список використаної літератури
Вступ
У наш час особистість вчителя дуже важко недооцінити. Вчитель супроводжує людину упродовж певних років її життя, допомагає зрозуміти та усвідомити споконвічні життєві цінності та знайти і вибрати вірний шлях у житті.
Звичайно, батьки виховують та розвивають дитину, проте вчителі продовжують цей процес, збагачують його, використовуючи при цьому свій педагогічний талант, свої вміння та неабияку майстерність.
Вчитель може виступати в ролі вихователя, наставника та викладача. Говорячи про вчителя саме іноземної мови, слід зазначити, що саме він об'єднує всі ці вищезазначені функції.
Викладач іноземної мови не лише навчає учнів та формує в них почуття комунікативної компетенції, а й виховує їх, розвиває в них почуття поваги до культури та традицій країни, мова якої вивчається, заохочує кожного учня до сумісної праці та активної діяльності [2; с.88].
Роль вчителя іноземної мови у вихованні та навчанні учнів неоціненна. Відповідно до того, чи зможе вчитель викликати у учнів зацікавленість до предмета та бажання вчити мову, буде залежати подальший навчально - виховний процес, і зрештою буде зрозуміло, чи зможе учень стати тим, ким прагне стати та досягти успішності у житті. Адже як відомо, знання іноземної мови відкриває багато перспектив і допомагає оволодіти багатьма професіями.
Людина, володіючи іноземною мовою, почуває неймовірне щастя та насолоду, спілкуючись з іноземцями і усвідомлюючи той факт, що її мова зрозуміла.
В наш час проблема особистості вчителя іноземної мови та його ролі у житті учнів та школи доволі актуальна. Оскільки саме він навчає учнів цій мові, виховує їх, допомагає їм усвідомити радість та щастя від можливостей спілкування.
Особистість вчителя досліджувалась багатьма вченими і не є новою як для педагогіки, так і для методики.
Відомі педагоги Ян Амос Коменський та К. Д. Ушинський розглядали особистість вчителя та нерідко торкались даної теми, а науковці та методисти І.А. Зимняя та І.Л. Бім неодноразово наголошували саме на особистості вчителя іноземної мови .
Проте дуже мало уваги було приділено ролі саме вчителя іноземної мови у вихованні та навчанні учнів. І саме тому дана проблема на нашу думку потребує подальшого обговорення.
Відповідно до цього темою нашої курсової роботи ми обрано тему „Роль вчителя іноземної мови у здійсненні навчально - виховного процесу у середніх навчальних закладах”.
Об'єктом дослідження є особистість вчителя іноземної мови.
Предметом дослідження виступає організація навчально - виховного процесу вчителем іноземної мови.
Метою роботи ми виявили необхідність визначити та теоретично обґрунтувати роль вчителя іноземної мови в організації шкільного життя.
Основними завданнями нашої роботи стали:
1) розкрити особистість вчителя іноземної мови, виявити його професійно важливі якості та їх значення у процесі педагогічної діяльності;
2) обґрунтувати та довести роль вчителя у процесі виховання та навчання дітей (особливо підліткового віку), та допомогти їм у подоланні різноманітних труднощів;
3) підкреслити та наголосити на суттєвій ролі вчителя саме іноземної мови у здійсненні навчально - виховного процесу;
4) представити та оцінити досвід роботи вчителя іноземної мови Миколаївського ліцею „Педагог” (Додаток 2)
В роботі застосовано декілька методів наукового дослідження, а саме :
1. Аналіз літературних джерел по вибраній темі;
2. Систематизація та ознайомлення з літературними джерелами;
3. Уточнення та реалізація завдань;
4. Вивчення передового педагогічного досвіду;
5. Спостереження;
6. Бесіда з викладачами іноземних мов
Теоретичне та практичне значення наукової роботи: систематизація та уточнення понять, виявлення суттєвих рис та якостей вчителя саме іноземної мови, виділення певних рекомендацій та порад, розкриття головних та суттєвих аспектів вибраної теми.
Розділ I Сутність особистості вчителя та його викладацької
діяльності

1. Вчитель як індивід, особистість та професіонал

1.1. Культура та техніка мови вчителя. Його емоційний стан.

Найважливішим елементом професійної майстерності сучасного вчителя є його усна вимова, яка і є засобом педагогічної діяльності [1;с.200].
Мова вчителя служить не лише як рішення учбових завдань. Мовленнєве виховання проходить безперервно, оскільки саме вчителя прагнуть наслідувати учні.
Культура мови вчителя. Культура мови не лише виступає одним з найважливіших показників духовного різноманіття педагога, його культури мислення, але і водночас являється могутнім засобом формування особистості.
Педагогіка співробітництва, яка розглядає навчально - виховний процес як живу взаємодію між рівноправними партнерами - вчителем і учнями, висуває до мовленнєвої діяльності педагога, який виступає в якості організатора цього процесу, особливі вимоги. Вчитель повинен своїм словом не просто впливати на учня, організовуючи його доцільну поведінку, але й вміти змінювати цю поведінку в залежності від різним соціальних ситуацій. Мова педагога повинна не лише включати учнів до живого процесу свідомого творчого засвоєння знань, але й викликати в них відповідне співпереживання. Для вчителя найбільш важливим в цьому процесі виступає не скільки сам акт передачі інформації, скільки її оцінка слухачами, тобто степінь взаємодії мовленнєвого висловлювання вчителя.[7;c.256]
Мова вчителя завжди повинна бути звернена до учня, як партнера по спілкуванню, в незалежності від того, чи відповідає він у словесній чи несловесній формі, в свою чергу так само енергійно впливаючи на мовця. Кожне наступне висловлювання вчителя як головного партнера з взаємодії повинно враховувати реакцію учня та класу в цілому.
Живе спілкування вчителя з класом завжди має практичну мету: надання допомоги в усвідомленні школярами сутності запропонованих знань, направлення мислення учнів до певних цілей, пробудження до осмисленого сприйняття інформації. Щоб досягнути цього, вчитель прагне поступово вволікати учнів до процесу своїх суджень, направляє мислення учнів у сторону певних висновків, вивчає їх реакцію і враховує її при подальшoму розвитку теми занять.
Важливим компонентом професійних здібностей вчителя, які дозволяють йому донести до слухача зміст мовленнєвого висловлювання, виступає вміння будувати логічну перспективу. Практика показує, що інколи учні, слухаючи мову вчителя, розуміють кожне окреме речення і не розуміють змісту в цілому [16; c.33]
Мимовільні паузи, зумовлені не логікою змісту, а просто невмінням правильно розподілити дихання, випадкові логічні наголоси, відсутність інтонаційного зв'язку між окремими частинами фрази призводять до того, що зміст усного судження сприймається з великими труднощами або не сприймається зовсім.
Подолати такий недолік - справа непроста. Це потребує від вчителя осмислення особливостей усної мови та спеціального тренування.
Як бачимо, мова вчителя - це важливий засіб навчання та виховання учнів. Проте навчитись правильно спілкуватись, чітко та лаконічно виражати свої думки - справа не проста, навіть для вчителя. Щоб правильно володіти мовленням, необхідно перш за все, оволодіти технікою мови. Відомо, що мовлення - це усне вираження мови і без опанування техніки мови, вільне та правильне мовлення стає неможливим.[17; c.28]
Техніка мови вчителя. Мовленнєва техніка - це сукупність елементарних прийомів фонаційного дихання, мовленнєвого голосу та дикції, які доведені до степеню автоматизованих навиків і які дозволяють вчителю з максимальною ефективністю здійснювати мовленнєву взаємодію. Розвинене дихання, тренований голос, досконала дикція надають живому слову педагога яскраву емоційну виразність, яка дозволяє передавати в мові найдрібніші відтінки думки та почуттів.
Мова вчителя це перш за все мова, яка звучить. Виконуючи важливу соціальну функцію спілкування, вона, як і будь яка інша звукова система, є акустичною, і оскільки вона належить людині, її неможливо розглядати за межами психофізіологічної діяльності. Щоб вдосконалити мову, вчитель має тренувати мовленнєве ( фонаційне) дихання, голос, дикцію і виконувати систематично певні вправи.
Отже, мова вчителя - це професійна зброя. Він дає можливість передавати слухачам найдрібніші змістовні відтінки, допомагає аудиторії сприймати думки мовця, створює певний емоційний настрій та дозволяє здійснювати навчально - виховний процес.
1.2 Професійно важливі якості педагога
Напевно кожний педагог пам'ятає свій перший урок у школі, перше знайомство з класом. Кожен вчитель пам'ятає перше відчуття схожості, нероздільності всіх тих дітей, які дивляться на вас розплющеними очима. Через деякий час педагог відрізняє дітей, запам'ятовує їх особистісні ознаки. Так формується структура класу, яку психологи називають офіціальною, формальною або діловою. Хоча з часом, педагог починає помічати, що існує й інша, прихована від людського ока, система відносин, заснована на основі дружби, товариства, взаємних симпатій та антипатій. Чим більший педагогічний досвід у педагога, тим суттєвіше він розуміє, яку велику роль вона відіграє у встановленні характерів, у формуванні світосприйняття, у відокремленні інтересів та схильностей учнів.
Необхідно зазначити, що не лише стиль роботи вчителя, але й просто його людські якості можуть сприяти або гальмувати виявлення між особистих відносин. Існують певні вимоги, які школярі пред'являють до вчителя:
1) контактність, вміння легко та з гнучкістю спілкуватися з дітьми;
2) демократичний стиль керування, якій має на меті поєднання поваги до особистості кожного учня з необхідною вимогливістю;
3) розуміння, терпимість, різноманітність поглядів та інтересів, ерудиція, чуйність, здатність до співпереживання [4; с. 440].
Педагог, працюючи з дітьми, повинен мати високий рівень розвитку творчого потенціалу, широкий світогляд, глибокі знання з психології дитини, розвинену рефлексію та апатію, володіти досконалими вміннями у сфері організаційної та комунікативної діяльності. Своє спілкування з учнями вчитель повинен будувати на основі дружньої прихильності, бути прикладом для дітей у дотриманні законів та обрядів колективу, до самої форми його життєдіяльності. Учні мають бачити та відчувати спорідненість своєї діяльності з діяльністю педагога. [15; c.20]
Не менш важливим є характер впливу вчителя на учнів та взаємодія з ними. Не можна допускати тиску на дітей, це не викличе ентузіазму у школярів, скоріше навпаки: вони перестануть вважати нинішнє діло своїм, втратять до нього інтерес.
Педагог повинен вміти користуватися засобами, які збуджують вихованців до сумлінної, творчої і самостійної участі у здійсненні загальної справи: допомога дружньою порадою, звертання до вихованців по допомогу, товариська вигода( „ Раз вирішили всі разом, то треба...”).
Педагоги мають постійно дивувати учнів особистим прикладом бадьорого настрою, добрим жартом, радісною перспективою близького успіху, перемогою у боротьбі з власними слабкостями.
Крім того, слід зазначити, що вчитель повинен бути креативною, тобто творчою особистістю. Готовність педагога до творчого пошуку разом з учнями, уміння створювати атмосферу пізнання на уроці залежить від його обізнаності, володіння арсеналом педагогічних умінь та навичок, знання предмета та глибокий інтерес до нього.[19; c.38]
А.С. Макаренко стверджував, що кожний вчитель, якщо він добре підготовлений та виявляє старанність, може досягти педагогічної майстерності та проявити творчість.
Учитель, який творчо реалізує свої педагогічні здібності, розвиває та укріплює свій внутрішній потяг до самовдосконалення, вбачає сенс не тільки в самостійному творчому пошуку, а й в колективному, разом з учнями.
Отже, вчитель - це друг своїх вихованців. Це - людина, яка жартує, грає з ними і постійно цікавиться їх діяльністю у колективі. Справжній вчитель - це тонкий психолог та новатор.[17; c.45]
1.3. Психологічне забезпечення діяльності педагога

На становлення педагога як професіонала впливає багато факторів: вік, педагогічний стаж й особливості професійно - педагогічної діяльності.
Особливо актуальним стає питання особистості вчителя, його професійної діяльності; вимог, що висуваються до нього.
Психологічний портрет будь - якого вчителя включає такі структурні компоненти:[12; c.33]
1) індивідуальні якості людини, тобто її особливості як індивіда - темперамент, задатки та інше;
2) його особистісні якості, тобто його особливості як особистості - соціальної сутності людини;
3) комунікативні якості;
4) статусно- позиційні, тобто особливості становища, ролі, відносин у колективі;
5) діяльнісні (професійно - предметні);
6) зовнішньо поведінкові показники.
Всі особистісні якості вчителя мають професійну значущість. Професійно значущі якості особистості вчителя як характеристики інтелектуальної й емоційно - вольової сторін особистості істотно впливають на результат професійно - педагогічної діяльності і визначають індивідуальний стиль педагога. У психолого-педагогічній літературі виділяють такі якості особистості педагога: [17; c.55]
1. Соціальна активність, готовність і здатність діяльно сприяти вирішенню суспільних проблем у сфері професійно - педагогічної діяльності;
2. Цілеспрямованість уміння направляти і використовувати всі якості своєї особистості на досягнення поставлених педагогічних задач.
3. Урівноваженість здатність контролювати свої вчинки в будь - яких педагогічних ситуаціях;
4. Бажання працювати зі школярами - одержання задоволення від спілкування з дітьми в ході навчальної виховного процесу;
5. Здатність не губитись в екстремальних ситуаціях - уміння оперативно приймати оптимальні педагогічні рішення і діяти відповідно до них;
6. Чарівність сплав духовності, привабливості та смаку;
7. Чесність щирість у спілкуванні, сумлінність у діяльності;
8. Справедливість-усвідомлення учителем власної приналежності до однієї епохи з учнями;
9. Гуманність прагнення й уміння надавати кваліфіковану педагогічну допомогу учням у їхньому особистісному розвитку;
10. Ерудиція широкий кругозір у поєднанні з глибинними знаннями в галузі предмета викладання;
11. Педагогічний такт - дотримання загальнолюдських норм спілкування і взаємодії з дітьми з урахуванням їхніх вікових та індивідуально-психологічних особливостей;
12. Толерантність -терплячість у роботі з дітьми;
13. Педагогічний оптимізм віра в учня та його здібності.
14. Здатність не губитися в екстремальних ситуаціях - уміння оперативно приймати оптимальні педагогічні рішення і діяти відповідно до них.
Як видно, перераховані якості особистості є обов'язковими в діяльності педагога, відсутність кожної з них унеможливлює педагогічну діяльність. Тому ці якості об'єднані в домінантну групу.
Можна також виділити якості особистості педагога, що не мають вирішального впливу на ефективність діяльності, однак сприяють її успішності.
Також виділяють якості особистості педагога, що знижують ефективність педагогічної діяльності. До негативних якостей належать: неврівноваженість, мстивість, зарозумілість, неорганізованість, упередженість. Дані якості об'єднані в групу негативних якостей.[1; c.55]
Крім того, виділяють професійно - педагогічні якості особистості вчителя.
Так, А.М. Маркова до професійних якостей відносить: педагогічну ерудицію, педагогічне ціле покладання, педагогічне мислення, яке включає практичне і діагностичне мислення, педагогічну імпровізацію, педагогічну спостережливість, педагогічний оптимізм, педагогічну спритність, педагогічне передбачення.[5; c.58]
Знання необхідних якостей особистості сучасного вчителя, їхньої ролі в педагогічній діяльності стимулює до удосконалення цих якостей у процесі своєї діяльності. Треба визначити, що на кожному етапі педагогічної діяльності є свої особливості. [14; c.58]
Перші 5 років в школі - це час адаптації випускника Вузу до умов роботи школи. Молодий фахівець на початку педагогічної діяльності, як правило, достатньо знає, але мало вміє. У нього ще не сформовані професійно значущі якості. На цьому етапі молодий педагог зосереджений на собі, на своїх можливостях. До його достоїнств можна віднести те, що він відкритий сприйняттю нового в собі й в оточенні, однак він ще недостатньо самовизначився у професійному плані. Важливо, що період адаптації не супроводжується розчаруванням в обраній професії і конфліктами, спровокованими бажанням самоствердитися.
6-10 років роботи педагога супроводжуються активним становленням професійної діяльності і формуванням професійної позиції. Педагог удосконалює арсенал методів і прийомів навчання. Скорочується кількість конфліктів, пов'язаних з потребою педагога самоствердитися в очах колег та учнів. Підвищується професійна значущість учителя.
Для педагога зі стажем 11-15 років характерна „педагогічна криза”. Дана криза пояснюється тим, що існує протиріччя між бажанням щось змінити і власними можливостями педагога. У цей період учителі, як правило, виявляють велику цікавість до учнів, уміють побудувати спілкування з ними. У своєму спілкуванні, на відміну від молодих учителів, практично не застосовують погрози і покарання.
Наступний етап роботи в школі (16-20 років) зв'язаний із кризою „середини життя”. У цей період підбиваються попередні підсумки.
Найбільш продуктивний період спостерігається у вчителів зі стажем 21-25 років. Такі педагоги мають найбільш високу оцінку рівня сформованості професійно значущих якостей. Часто в цьому віці вчителі мають досить самостійних власних дітей, тому цілком можуть зосередитися на своїй професії.
Для педагогів зі стажем більше 25 років характерно хворобливе сприйняття контролю за своєю діяльністю. У цьому віці можливе виникнення психологічної хвороби „синдром згоряння”, що характеризується трьома особливостями:
1. По перше, біологічним старінням;
2. По-друге, професійним старінням (проявляється, наприклад, несприятливістю до всього нового);
3. По третє, психоемоційним напруженням.
Незалежно від стажу педагогічної роботи проблема задоволеністю своєю роботою є завжди актуальною.
Закордонними психологами розроблені тести, що дозволяють визначити, наскільки ви задоволені своєю роботою (Див. Додаток 1)
2. Особистість вчителя іноземної мови

2.1. Модель вчителя-новатора

Одне з найголовніших завдань освіти - зробити людину творчою особистістю. Пріоритет особистості має стати основою філософії та ідеологією навчання, виховання, центральною ціннісною орієнтацією як вчителя, так і обдарованого учня.
Розглянемо основні риси успішного вчителя новатора іноземної мови:
1. Натхненний (надихає учнів на успішну діяльність, учні відчувають його захоплення своєю роботою та предметом.)
2. Професійно-підготовлений (добре знає свій предмет, щоденно планує й готує свої уроки.)
3. Підтримує учнів( розвиває та підтримує творчість і допитливість учнів, дружній та доброзичливий, підтримує і заохочує, усміхнений, уважний і люблячий).
4. Послідовний, принциповий і вимогливий у викладанні та в оцінюванні (доброзичливо принциповий, цілеспрямований і послідовний, толерантний та терплячий).
5. Забезпечує ефективне навчання та виховання (дає зрозумілі пояснення, навчає цікаво й весело, не принижує особисту гідність учня).
6. Завжди дає відповідь на несподівані запитання, а якщо не знає відповіді, визнає це, зауваживши, що знає, як і де знайти її.
7. Визнає і практикує різноманіття у викладанні( урізноманітнює навчальний процес, використовує і запроваджує новітні навчальні методи).
8. Гнучкий позитивно ставиться до змін.
9. Проводить уроки не лише сидячи.
10. Залишає негативний емоційний вантаж поза дверима класу.
Навіть, Ян Амос Коменський дивувався з того, наскільки у сучасних йому школах вивчення іноземної мови було важливим [13;100].
Оскільки Україна поступово інтегрується у загальноосвітній простір, і це вимагає знання як мінімум 2-3 іноземних мов.[15; c.66]
Ефективність навчання іноземної мови у значній мірі залежить від чіткої та гнучкої організації навчального процесу на уроці, від уміння вчителя враховувати реальне засвоєння матеріалу кожним учнем та його індивідуальні особливості. Методика сучасного уроку іноземної мови тісно пов'язана з інтерактивними методами.

2.2. Креативність та артистизм вчителя іноземної мови

Якість людської мови як засобу комунікації визначається двома параметрами: швидкістю мовленнєвої реакції та широта кругозору. Ось чому креативні методи, засновані на артистичному, творчому підході до навчання іноземній мові, сьогодні найбільш. бажані. Викладач повинен ставити головний акцент на завдання, які розвивають творчий початок особистості, підвищують мотивацію вивчення мови та покращує мову як основний механізм комунікації. На Заході ці методи відомі дуже давно та широко практикуються. У нас, без сумніву, певні педагоги їх також використовують, хоча і не являються обов'язковими. [17; c.83]
В сьогоднішніх умовах креатині методи повинні стати головними, оскільки вони формують творчу, мовленнєву особистість, яка спроможна швидко реагувати та адаптуватись до будь - якого мовленнєвого середовища та певним соціальним умовам. Використання цих методів дає дуже хороші результати при навчанні іноземній мові. [ 4; c.3]
В основі креативних методів лежать вправи, які розвивають швидкість реакції та розширюють кругозір. Ці вправи нероздільно пов'язані з поняттям „семантичного поля”. Після проходження тієї чи іншої теми, скажімо „ меблі” чи „ресторан”, викладач може у швидкому темпі називати предмети, які відносяться чи не відносяться до даного семантичного поля. Учні повинні миттєво відреагувати. Завдання спочатку виконуються на російській мові, потім на іноземній.
Робота з використанням семантичних полів взагалі дуже ефективна, оскільки окрім швидкості реакції розвиває асоціативне мислення.
Підвищення мотивації вивчення іноземної мови напряму залежить від енергії та особистих якостей викладача, від його вміння підвисити самооцінку учнів.[5; c.30]
Викладач завжди повинен працювати на випередження. Вже з першого заняття доцільно брати темп нормальної розмовної мови. Стовідсоткового розуміння не існує, навіть на рідній мові. Оволодіння іноземною мовою - це вміння схоплювати зміст нових слів, висловів ( на професійному рівні - неологізмів, діалектизмів, жаргонізмів, професійних термінів) за рахунок розуміння контексту. Для спілкування досить 30% розуміння.
Основа мови як засобу спілкування - діалог, ось чому комунікативні курси західних видавництв повинні займати керівну позицію при навчанні практики мови.[6; c.8]
Будь - яка мова складається з „трьох китів”: фонетики, граматики та лексики. На кожному занятті необхідно давати як фонетичний, так і лексико - граматичний матеріал. Доцільно давати досить великий об'єм лексичних одиниць на кожному занятті. Нехай учням здається, що вони плутаються в мові, що „все розуміють, але не можуть сказати”.
На початковому етапі навчання це нормально, хоча на кожному п'ятому занятті необхідно закріплення пройденого матеріалу в ситуативних бесідах, ділових іграх.
Без сумніву, використання цих методів при навчанні іноземній мові вимагає від викладача артистичних здібностей, більших енергійних та моральних затрат, що нерозривно пов'язане з психологією, з поняттям емоційного комфорту та дискомфорту учнів. [2; c.16]
Не всі учні відразу зможуть прийняти активну участь у грі, не всі готові до публічного виступу і перевтіленню, але успіх при такому підході гарантований, і викладач відчуває віддачу від своєї роботи.
3. Роль вчителя та учнів у процесі навчання іноземній мові

3.1. Співробітництво вчителя й учня під час навчання іноземної
мови

Робота учня - слухати вчителя і намагатися запам'ятати те, що йому говорять, не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні найвищого щастя людини - радості від успіхів.[14; c.68]
Нова доба принесла нове ставлення до навчання і виховання. Зросли вимоги до людини, а надто до її творчих можливостей, і це з усією очевидністю довело неспроможність авторитарного стилю у навчанні.
Розвиток творчого потенціалу людини трактується як основне завдання школи. Для реалізації його потрібно насамперед розглядати учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну особистість. Учень- не об'єкт, а насамперед творець свого власного „Я”.
Крізь призму діяльності учня необхідно переосмислити саму структуру навчально - виховного процесу. Такий навчально - виховний процес передбачає певну переорієнтацію функцій вчителя. Різко зменшується питома вага його виконавчої діяльності на уроці, а також зростає функція організаційна.[18; c.45]
Це в свою чергу, вимагає глибокого оволодіння методичною технологією, вмінням прогнозувати в деталях діяльність кожного учня. Лише за цієї умови вчитель може повністю повноцінно включати учня в діяльність і займати позицію „партнера”.[13; c.58]
Учитель повинен стати творцем своєї діяльності й сам відповідати за її результати. Така форма роботи можлива в разі співпраці учителя й учнів.
Функції вчителя визначаються як зовнішні щодо системи „учень - предмет”. Учитель є організатором і співучасником навчально - виховного процесу. Проте це не означає, що в системі навчально - виховного процесу роль вчителя зменшується. Навпаки, чим більше вчитель виявляє себе, тим вагомішим буде результат навчально - виховного процесу. Суть проблеми полягає в тому, куди учитель спрямує свої зусилля - на чітку організацію діяльності учня чи на ту роботу, яку повинен виконати учень. Це принципове питання, тому функції учня і вчителя повинні бути чітко розмежовані. У кожного з них є своя діяльність - учень навчається, учитель керує його діяльністю.[20; c.129]
Таким чином, у навчально - виховному процесі діють два суб'єкти, стосунки між якими мають переважно характер співробітництва. Цей тип взаємин є для навчально - виховного процесу оптимальним, бо, з одного боку, він зберігає за учителем функцію управління, а з іншого, - дає учневі можливість діяти самостійно, розвивати власну ініціативу.
Будь - які навчально - виховні заходи є продовженням формування особистості, а за умов співробітництва вчителя і учня не виключається прямий вплив першого на другого.
Він здійснюється кількома шляхами:
1. Оцінювання результатів діяльності учня у формі виставлення оцінок або оціночного коментування;
2. Заохоченням чи осудом у зв'яку з виконанням певного завдання;
3. Різноманітними спонуканнями до дій у формі пропозицій, підказок, побажань, прохань тощо, які можуть виражатися як словесно, так і за допомогою інтонацій, жестів, міміки;
4. Постійним впливом на мотиваційну сферу учня
Вибір предмета для навчально - виховної ситуації значною мірою обмежений вимогами програми та змістом підручника. Але у навчанні іноземної мови за вчителем лишається право вибору предмета розмови, теми для читання тощо.[21; c.13]
Під час оцінювання методичної обробки матеріалу вчитель намагається, щоб він забезпечував готовність учня чи учнів до взаємодії з ним, стимулював у них потребу навчальної діяльності, викликав особистісне зацікавлення. Крім того, предмет повинен відповідати загальній меті, тобто містити необхідну інформацію, забезпечувати формування відповідних умінь і навичок, оціночних суджень про факти, явища, сприяти розвиткові учня.
Вчитель виступає як джерело потрібної інформації, як фактор підтримки і як сила, що скеровує діяльність учня. Саме тут знаходяться найбільш чутливі точки взаємовідносин учня і вчителя. Дуже важливо своєчасно надати учневі необхідну допомогу, зберігши при цьому максимум його самосвідомості.[13; c.23]
Ця допомога не повинна бути нав'язливою, а лише спонукальною підказкою, вчитель повинен „непомітно” „підкинути” її як власне „відкриття”.
Майстерність вчителя полягає в тому, щоб організувати і вести процес навчання і водночас „стояти осторонь”, залишаючи учневі роль інтелектуального лідера.[20; c.23]
Зусилля обох учасників різнонаправлені. Учень прагне до перетворення предмета, а через це і до змін у самому собі. Намагання вчителя спрямовані на забезпечення таких умов, за яких зусилля і діяльність учня стали б фактором. Кінцевий результат діяльності учня є показником правильної діяльності вчителя.
Розділ II Роль вчителя іноземної мови у навчанні та вихованні
учнів

1. Психологічні аспекти діяльності вчителя іноземної мови
Урахування вчителем вікових психологічних особливостей учнів під час навчання іноземній мові

Результативність навчально - виховної роботи вчителя іноземної мови значною мірою залежить від знання і врахування ним вікових психологічних особливостей своїх учнів.[ 20; c.54]
До 6-7 років у дитини виникає потреба в новій, значимій діяльності у зміні свого становища серед людей, які її оточують. Учителю необхідно зрозуміти психологічну сутність і витоки цього стану, всіляко підтримувати й активізувати в інтересах успішного навчання.
Навчальна мотивація молодших школярів, їхній емоційний стан значною мірою залежить від наявності й рівня розвитку в них інтересів до навчального процесу, до навчання в школі. Тому вчителеві необхідно вишукувати і використовувати будь - які можливості для підвищення інтересу до свого предмета. Цьому сприяють цікавість, новизна його змісту та форми викладу, різноманітність вправ для використання, достатнє використання під час занять рольових ігор, віршів, магнітофонних записів, постійна зміна видів навчальної діяльності.[14; c.40]
У початкових класах необхідно засвоїти лише вибіркові граматичні положення, знання яких необхідні для розуміння відповідних навчальних текстів, вправ, для організації комунікативної мовленнєвої діяльності школярів.
Учитель повинен періодично пояснювати учням необхідність заучування фраз і виразів, що свідчить про достатньо високий рівень розвитку їхньої оперативної пам'яті, такої необхідної для успішного сприйняття і відтворення іншомовних фраз.[13; c.56]
Усі фізіологічні структури, пов'язані зі сприйняттям іншомовного мовлення, фактично заново формуються у молодших школярів у процесі тривалого багаторазового сприйняття іншомовних звуків, слів, фраз.
У середніх класах (6-7-х) з'являється тенденція до зниження результативності запам'ятовування лексико - граматичного матеріалу, яке в старшому шкільному віці перетворюється на прискорене забування знань, отриманих у попередні роки навчання.
Вчителя повинен приділяти увагу самостійній навчальній роботі підлітків. Під час занять необхідно формувати в учнів важливі вміння: планувати свій час, орієнтуватися в навчальному матеріалі, виконувати роботу в певній послідовності, працювати з книгою, довідковою літературою, складати план і тези свого висловлювання. [19; c.21]
Старші підлітки дуже швидко переростають у молодших юнаків - старшокласників. На них чекає відповідний етап життя і навчання міцно пов'язаний із закінченням школи, вибором життєвого шляху і професії. В юнацькому віці школярі переживають докорінні зміни поглядів, стану й поведінки. Це суттєво відбивається на їхніх стосунках з людьми, навчальній діяльності та її результатах. Для цього вчителям варто у 8-9 класах звернути увагу на забезпечення поступової адаптації підлітків у нових умовах навчання.[19; c.59]
Особистісний розвиток юнаків і дівчат полягає у формуванні їхніх моральних поглядів і переконань. Тому вчитель іноземної мови повинен спрямувати зміст комунікативної частини занять на обговорення важливих для старшокласників явищ сучасного суспільства, його вимог до випускників шкіл, престижної професії, напрямків підготовки спеціалістів у вузах тощо. Важливо більше використовувати іншомовний матеріал, пов'язаний з викладом історії, культури, життя країни, мова якої вивчається, і народу. Урахування перелічених вікових особливостей різних категорій учнів сприяє успішному навчанню іноземних мов, розв'язанню інших навчально - виховних завдань школи.
Учитель іноземної мови і психологічна допомога підліткам
Підлітковий вік є перехідним на шляху дорослішання людини. Притаманні йому психофізіологічні особливості, зміни, що відбуваються у цьому віці їх наслідки настільки суттєві, що дають змогу віднести його до „складного віку”, потребують зваженого, компетентного впливу дорослих, насамперед батьків і вчителів.[6; c.59]
Природно постає питання про необхідність подання підліткам певної пс и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.