На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Дослдження навчально-виховного процесу середньої загальноосвтньої школи та статевого виховання учнв молодшого шкльного вку у ход навчальної дяльност. Розробка виховного заходу на тему Формування статево-рольової диференцацї молодших школярв.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1

ЗМІСТ

    Вступ
    Розділ 1. Сутність, завдання та моделі статевого виховання
    1.1 Теоретичний аналіз змісту статевого виховання школярів
    1.2 Моделі статевого виховання
    1.3 Особливості статевого розвитку молодших школярів
    1.4 Здійснення статевого виховання учнів молодшої ланки
    Розділ 2. Розробка виховного заходу на тему «Формування статево-рольової диференціації молодших школярів»
    Висновки
    Список використаної літератури
    Додатки

ВСТУП


Актуальність дослідження. Статеве виховання стало предметом виняткової уваги сучасних батьків, оскільки тепер уже ніхто не вважає, що настільки природною і фундаментальною функцією, як статева, можна управляти, тримаючи дітей у невідомості. Але статева врівноваженість людини лише почасти залежить від того, що їй відомо про сексуальні відносини чоловіка й жінки. В основі врівноваженості лежить як уявлення, знання про них, так і відношення до них.
Виховання як процес прилучення людини до історичного досвіду в змістовній основі завжди визначається провідними потребами суспільства. Зміна базових соціальних орієнтирів неминуче приведе до перегляду й переоцінки завдань, напрямків, форм організації виховної роботи. Кожен історичний етап вносить свої корективи в розуміння окремих ланок педагогічної системи на всіх рівнях системи освіти в цілому. У сучасних умовах суспільного розвитку особливо гостро встають проблеми соціалізації людини, прилучення її до загальнолюдських цінностей, значимих в усі століття й закріплених у культурно-історичному досвіді поколінь.
У ракурсі цих проблем важливим напрямком роботи, що задає орієнтири на подальше вивчення нових аспектів входження дитини у світ людських відносин, є статеве виховання. Традиційне розуміння суті виховної роботи, обумовлене тезою "Яка різниця: хлопчик або дівчинка, аби тільки людина була хороша", що наочно демонструє ідею "безстатевої" педагогіки, невблаганно йде в минуле. Питання статевої ідентифікації й диференціації, які залучають останнім часом все більше коло психологів, знаходять висвітлення в педагогічних дослідженнях, збагачуючи арсенал напрямків і зміст сучасної вітчизняної педагогіки.
Проблема виховання дитини з урахуванням статевих розходжень, що дозволяє по-іншому побачити специфіку педагогічної роботи c дітьми молодшого шкільного віку, по значимості й актуальності на сьогоднішній день не має аналогів. Пошук джерел духовності людини, що представляє сьогодні найбільший дефіцит, неминуче приводить до культурно-історичного минулого, закріпленого в традиціях різних народів, орієнтованого на диференційований підхід до дітей різної статі. Проблема диференційованого виховання, залежно від статі дитини, тісно пов'язана з гуманізацією педагогічного процесу, тому що задає перспективи подальшої участі людини в суспільному житті, готовить до виконання соціальних ролей у суспільстві й родині.
Для сучасної постановки питання про розробку систем статевого виховання існує безліч причин. Перша, як уже було відзначено, пов'язана з відсутністю диференційованого підходу до дитини відповідно до її статевої приналежності. Друга - загальнодержавне неуцтво педагогів, батьків у питаннях сексуальної освіти дітей, що приводить до стрімкого зростання числа позашлюбного народження, абортів, карних злочинів на сексуальному ґрунті, до відсутності ранньої орієнтації на виконання соціальної ролі в житті (батька, матері).
Значення процесу статевої соціалізації правомірно підкреслює І.С. Кон. Він відзначає, що не тільки сім'я, але й суспільство однолітків впливають на статеву соціалізацію дитини, будучи "винятково важливим агентом статевої соціалізації".
Важливість виховання якостей мужності й жіночності, починаючи з дошкільного віку підкреслював видатний педагог В.А. Сухомлинський, відзначаючи, що, уже в дитині-першокласника й дошкільника чоловічої статі потрібно виховувати справжнього чоловіка".
Психолог С. Никологорський говорить про те, що з "раннього дитинства на уроках фізкультури дівчаткам пропонують азартні ігри й змагання, які не тільки створюють зайву нервово-психологічну напругу, але й формують культ сили, честолюбство, егоїзм, прагнення постійно змагатися, а не доглядати, подобатися, допомагати, співчувати". Ціле покоління виховала "безстатева педагогіка". Школа й вуз практично ігнорують специфіку ролей чоловіка й жінки й, виховуючи дівчат у чоловічому стилі сприяють, таким чином, росту типово чоловічих рис.
Незважаючи на істотну психологічну аргументацію положення про необхідність цілеспрямованої роботи зі статево-рольової соціалізації дитини молодшого шкільного віку, у педагогіці традиційно ці проблеми піднімаються й вирішуються вкрай рідко. Аналіз програм, концепцій і нормативних документів показує наполегливе обходження цих питань, незважаючи на наявні науково обґрунтовані системи статевого виховання.
Проблеми статевого виховання, пов'язані з методичною оснащеністю цього процесу, з неадаптованістю науково-дослідного матеріалу, сьогодні вже, не одиничні. Чималу тривогу й заклопотаність педагогів і батьків викликає масовий випуск і некомпетентне використання літератури про процеси зачаття й дітородіння. Випуск і допуск цієї літератури до поширення не контролюється компетентними людьми або організаціями. Багато з цих книг, не відповідають вимогам, які висуваються до дитячої літератури, а також не враховують рівень розвитку сприйняття при використанні малюнків. Та й при адаптації тексту для сприйняття його школярами варто дотримуватися певних етичних норм. Все це відбувається через те, що в підготовці таких книг до випуску не беруть участь педагоги й психологи, а лише медики, сексопатологи й художники. Некомпетентне використання такої літератури може привести до неправильного тлумачення дітьми ряду фактів і до вироблення в дитини неправильного, нездорового відношення до такої інтимної інформації.
Соціально-педагогічна значущість і актуальність проблеми, відсутність чітко накреслених шляхів її вирішення в загальноосвітніх закладах на сучасному етапі розвитку суспільства, а також її важливе значення для теорії й практики виховання зумовили вибір теми курсової роботи: «Статеве виховання молодших школярів».
Об'єктом дослідження є навчально-виховний процес середньої загальноосвітньої школи та статеве виховання учнів молодшого шкільного віку у ході навчальної та позакласної діяльності.
Предмет дослідження - методика статевого виховання дітей молодшого шкільного віку
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні змісту, форм та методів статевого виховання молодших школярів в процесі навчання у середній загальноосвітній школі.
Виходячи з предмета і загальної мети дослідження, необхідно було розв'язати ряд конкретних завдань, зокрема:
- З'ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та в освітній практиці;
- Вивчити науково-теоретичні передумови статевого виховання особистості;
- Визначити сутність і структуру статевого виховання молодших школярів.
- Розробити елементи виховного заходу, що має на меті розвиток статевих уявлень та знань молодших школярів.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані студентами педагогічних факультетів для подальших досліджень даної проблематики.
Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, яке містить 24 джерела.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ ТА МОДЕЛІ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ

1.1 Теоретичний аналіз змісту статевого виховання школярів

Входження України до Європейського освітнього простору ставить нові вимоги до навчання та виховання підростаючого покоління, яке має ввібрати кращі досягнення національної та світової культури як в інтелектуальній сфері, так і у формуванні моральності, збереженні фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я нації. У державних документах - Концепції національної системи виховання, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Законі України “Про освіту” (1996 р.), Національній програмі виховання дітей та молоді в Україні (2004 р.) приділяється значна увага фізичному вдосконаленню та загартовуванню юнаків і дівчат, формуванню в них навичок здорового способу життя, підготовці молоді до шлюбу, прищепленню морально чистих, гуманних та доброзичливих стосунків між юнаками і дівчатами, побудованих на взаємоповазі та взаємовідповідальності. Саме вирішенню цих аспектів призначено статеве виховання школярів.

Актуальність статевого виховання зумовлена також зниженням культури міжстатевих відносин юнаків і дівчат, девальвацією цінностей материнства, батьківства, руйнуванням відповідальності за долю власних дітей і сім'ї.

Питанням статевого виховання велику увагу приділяли такі видатні вчені: В.Бехтерев, П.Блонський, А.Макаренко, Й.Песталоцці, Ж.-Ж.Руссо, В.Сухомлинський. Проблему статевого виховання розглянуто у працях Т.Говорун, Д.Ісаєва, В.Кагана, Д.Колесова, І.Кона, В.Кравця, І.Мезері, Ю.Орлова, А.Петровського, А.Хрипкової.

Сьогодні у зв'язку з переоцінкою багатьох норм відбувається переорієнтація сучасної вітчизняної педагогіки і в питаннях статевого виховання. Особливості психічного розвитку дитини, пов'язані з її приналежністю до тієї чи іншої статі, все докладніше вивчаються психолого-педагогічними науками, і результати цих досліджень поступово впроваджуються у практику виховання. Проте відсутня єдина стала система поглядів на проблему та шляхи її вирішення, як немає і єдиного визначення поняття “статеве виховання”.

За Д.Ісаєвим, статеве виховання як невід'ємна частина загального фактично розпочинається з перших років життя дитини і триває впродовж усіх вікових періодів її становлення як особистості взагалі та як представника певної статі. Цей процес відбувається завдяки тому, що дитина постійно включена в усю складну систему життєдіяльності людей [7, 70]. У сучасній педагогічній літературі пропонується таке визначення статевого виховання: “Статеве виховання - складова частина загального процесу виховної роботи сім'ї і школи, спрямована на формування свідомості дитини у відповідності з її належністю до певної статі, забезпечення умов для її нормального психосексуального розвитку” [18, 433].

Статеве виховання, як зазначає В.Кравець, - це організований і цілеспрямований процес формування фізичних, психічних і моральних якостей особистості, установок, що визначають корисне для суспільства ставлення людини до протилежної статі та високоморальні стосунки між статями [13, 61].

Статеве виховання - це процес, спрямований на вироблення якостей, властивостей, а також установок особистості, які визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі. Воно включає в себе чотири основних тісно взаємопов'язаних аспекти ? соціально-психологічний, педагогічний, медичний та сексологічний. За В.Каганом, статеве виховання - це процес систематичного, свідомо запланованого і здійснюваного виховання, що передбачає певний кінцевий результат дії - формування статевої свідомості та поведінки [9, 32].

Пропонуються і такі визначення цього поняття: це формування свідомості дитини у відповідності з її належністю до певної статі, забезпечення умов для нормального психосексуального розвитку особистості, засвоєння суспільно усталених нормативів статевої поведінки, яке здійснюється завдяки характеру спілкування дитини у колі сім'ї, змісту гри, занять та навчання, орієнтованих на успішне виконання статевих ролей - хлопчика, юнака, сина, нареченого, батька, чоловіка (для жіночої статі відповідно) [21, 181].

Із різноманітних визначень статевого виховання найбільш поширеним у наш час є таке: статеве виховання - складова частина загального виховного процесу, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді та оволодіння нормами взаємин із представниками протилежної статі, а також правильне ставлення до питань статі [3, 319].

На основі аналізу вищевказаних трактувань під статевим вихованням ми розуміємо систематичний, свідомо спланований вплив на формування статевої свідомості і поведінки дітей, підготовку їх до сімейного життя, яка має на меті формування цілісної особистості хлопчика та дівчинки, здатних розуміти психологічні і фізіологічні особливості статей в зв'язку з соціальними і моральними нормами. Одночасно це і формування таких цінностей, як доброта, терпимість, порядність, доброзичливість, повага один до одного, що є складовою частиною загальної культури особистості. Також статеве виховання - це і здобуття інформації з питань медико-біологічного характеру, грамотної, систематизованої, адаптованої до відповідного віку системи юридичних знань з питань шлюбно-сімейних відносин, гігієни дівчини і хлопця, формування відповідального ставлення за свої дії та вчинки, відповідального батьківства.

Колегія Міністерства освіти і науки України рішенням від 26.02.1996 р. визначила мету статевого виховання в сучасних умовах - підготовка до сімейного життя, формування культури сімейних і статевих відносин. Ю.Орлов, розглядаючи сутність статевого виховання, вказує, що завданням статевого виховання є управління і контроль статевої потреби як з боку суспільства, так і з боку самої людини. Ігнорування цього виховного впливу деформує механізми статевої ідентифікації. Порушення цього процесу проявляється у зниженні народжуваності та погіршенні виховання підростаючого покоління [17, 5].

Більш широко визначає зміст статевого виховання В.Каган, вважаючи, що процес статевого виховання складає все те, що виховує здорову і цілісну особистість чоловіка та жінки, здатних адекватно усвідомлювати і переживати свої фізіологічні та психологічні особливості у відповідності з існуючими в суспільстві соціальними та моральними нормами, і завдяки цьому встановлювати оптимальні відносини з людьми своєї та протилежної статі в усіх сферах життя [9, 38].

В.Кравцем були сформульовані основні завдання статевого виховання: здійснення гетерогенної соціалізації, метою якої є формування відповідних (чоловічих чи жіночих) рис поведінки та правильне ставлення до протилежної статі; формування таких якостей, що лежать в основі гетеросексуальних стосунків (честь, вірність, гідність); культивування дружби і любові у стосунках хлопців та дівчат; прищеплення навичок особистої гігієни, формування здорового способу життя; організація статевого самовиховання школярів; вироблення вміння оцінювати свій стан, свої сексуальні прояви [13, 76].

Виходячи із загальних завдань статевого виховання, В.Каган виділяє основні його напрями: 1) статеворольове виховання, що сприяє формуванню мужності та жіночності; 2) сексуальне виховання, яке спрямоване на оптимізацію формування сексуально-еротичних орієнтацій і сексуальної свідомості із урахуванням моральних вимог; 3) підготовка до шлюбу; 4) підготовка до відповідального батьківства; 5) формування здорового способу життя. Автор наголошує, що вище розглянуті напрями є взаємозв'язаними, взаємообумовленими складовими цілісного виховного процесу, який повинен починатися з перших років життя дитини [8, 91]. На думку Д.Колесова, Н.Сельверової [11, 5], статеве виховання має ґрунтуватися на таких положеннях:

1) статева належність є найважливішим стрижнем формування особистості, а отже, формування в дітях еталонів справжнього чоловіка та істинної жінки, як і потреби дотримуватися цих еталонів, необхідне не лише з метою правильного сексуального розвитку, але і для нормальної та ефективної соціалізації особистості;

2) статевий потяг повинен не придушуватися, а навпаки, заохочуватися, але саме шляхом прищеплення педагогічно прийнятних способів його задоволення в міжособистісному спілкуванні з особами протилежної статі.

Сутність статевого виховання не в тому, щоб іти за статевим розвитком школяра, йти позаду нього, а щоб випереджати процес статевого дозрівання, формувати той морально-психологічний і емоційно-естетичний базис, без якого статеві переживання і стосунки ускладнюють життя людини. Принципи статевого виховання випливають із загальних принципів виховної роботи. О.Кузнецова до них відносить:

1) врахування вікових та індивідуальних особливостей статі;

2) врахування інтелектуального рівня, наявних знань про статі;

3) зрозумілість;

4) диференційований характер, адресність;

5) індивідуальний підхід;

6) поетапність і послідовність;

7) правдивість;

8) єдність моральних знань, установок і реальної поведінки, відношення між статями [14, 70].

До вищевказаних принципів додаємо ще й такі: природність поведінки дорослих, спрямованість інформації на формування позитивного ставлення до проблем людської сексуальності, національний компонент змісту виховної роботи через народну творчість, надбання народної педагогіки у вихованні сім'янина.

Відповідно до визначених принципів І.Мезеря виділяє такі завдання статевого виховання: виховання почуття соціальної відповідальності у взаєминах між статями; виховання прагнення мати міцну щасливу сім'ю, засновану на коханні, повазі й рівності; виховання відповідального ставлення до батьківства; виховання здатності розуміння інших людей, здатності враховувати специфічні статеві їх особливості в процесі спільної діяльності; виховання здатності й прагнення оцінювати свої вчинки стосовно інших людей з урахуванням їх статевої приналежності; виховання відповідального ставлення до свого здоров'я й здоров'я інших людей [16, 6].

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає можливість визначити завдання статевого виховання: формування в учнів знань про гігієну статі; вироблення високоморальних уявлень про честь і гідність в інтимних стосунках; надання науково обґрунтованого для розуміння молоді поняття сексуальної проблеми, акцентуючи увагу на попередженні наслідків та шкідливості для здоров'я і майбутнього сімейного життя ранніх статевих зв'язків.

Таким чином, висвітливши проблему статевого виховання школярів, проаналізувавши сутність понять “статеве виховання” у науковій психолого- педагогічній літературі, постає необхідність вивчення стану статевого виховання у молодших школярів.

1.2 Моделі статевого виховання

Зміст статевого виховання становить все те, що виховує здорову й цілісну особистість жінки й чоловіка, здатних адекватно усвідомлювати й переживати свої фізіологічні й психологічні особливості. Відповідно до існуючих в суспільстві соціальних і моральних норм й завдяки цьому встановлення оптимальних стосунків з людьми своєї й протилежної статі у всіх сферах життя. Багато сторін цього процесу розглядаються по ходу викладу загальних проблем і статево-вікових особливостей психосексуальної диференціації. М. Козакевич описує три моделі статевого виховання [1, 14].

Моделі
Обсяг інформації
Зміст інформації
Загальний тон
Рестриктивна (репресивна)
Чим менше, тим краще

Не можна робити те-то й те-то, тому що...

Це єдиний гарний шлях
Ні!
Пермісивна (ліберальна)
Вся інформація
Можуть бути наступні шляхи…Всі шляхи хороші.
Так!
“Золота середина” (демократична)
Необхідна інформація
Роби так, а не інакше, тому що…є багато шляхів - вибирай кращий
Так, але…

Факт прийняття суспільством тієї або іншої моделі не означає, що її розділяють всі існуючі в суспільстві групи й окремі люди. Це висуває непрості морально-етичні проблеми. Люди можуть не хотіти - це їхнє право, щоб їхні діти були включені в існуючу систему статевого виховання. Релігійна громада може вважати несумісним з вірою, які сповідують її члени, будь-яке статеве виховання в рамках пермісивної і демократичної моделей, але в іншій громаді можуть бути й інші погляди. Тому правом будь-якої людини залишається вибирати для своїх дітей свої шляхи.

В умовах нашої країни це має особливе значення, тому що дистанція між національними й релігійними психосексуальними культурами дуже велика і люди надають збереженню традицій у цій сфері життя надзвичайно насичене емоційне значення, що часто надає обговоренню проблем статі ідеологічне зафарблення. Це висуває цілий комплекс проблем по розробці стратегії й тактики, шляхів і методів, організації й засобів статевого виховання, диференційованих залежно від тієї культури, у якій воно буде здійснюватися.

Виходячи із завдань статевого виховання, можна виділити кілька основних його напрямків:

1. Статево-рольове виховання, яке допомагає формуванню психологічної мужності й жіночності й установленню оптимальних комунікативних установок чоловіка й жінки.

2. Сексуальне виховання, спрямоване на оптимальне формування сексуально-еротичних орієнтацій і сексуальної свідомості в контексті психосексуальної культури й моральних вимог.

3. Підготовка до відповідального шлюбу як формуванню подружніх ролей і вироблення установок взаємовідповідального партнерства.

4. Підготовка до відповідального батьківства, що припускає формування рольової поведінки матері й батька стосовно дітей і вироблення оптимальних репродуктивних установок.

5. Формування здорового способу життя через роз'яснення залежності сексуальності, шлюбу й батьківства від таких шкідливих звичок, як паління, алкоголізм, наркоманія, від венеричних захворювань і т.д [1, 17].

Ці напрямки не окремі частини, які повинні ставати предметом спеціальних, не зв'язаних між собою “уроків”, а взаємозалежні й взаємообумовлені складові цілісного процесу, який починається з перших років життя.

1.3 Особливості статевого розвитку молодших школярів


Молодший шкільний вік - період від сформованої статевої ідентичності до початку статевого дозрівання, від 6-7 до 11 років. Індивідуальні границі цього періоду можуть коливатися, особливо якщо їх оцінювати по окремих сторонах розвитку. Протягом цього періоду відбувається перехід від адаптації до індивідуалізації. Хоча на цей вік приходяться критичні періоди багатьох сторін гормональної, фізіологічної і психологічної статевої диференціації, середові детермінанти розвитку. Середові детермінанти самі по собі мало незалежні: хлопчиків і дівчат однаковою мірою стосується і розширення кола і якість спілкування, і поява нових - шкільних - обов'язків, і підвищення інтелектуального й емоційного навантажень, і застосування критеріїв самооцінки і багато іншого.
М. Х'юз відзначав, що на першому році навчання хлопчики частіше дівчат відчувають труднощі в емоційній адаптації, координації рухів, мови, проявів наполегливості. На другому році навчання дівчатка перевершують хлопчиків у мовних завданнях, уступаючи їм у моторних навичках і розвитку просторової пам'яті. До кінця навчального року стомлюваність виявляється більше в хлопчиків і виражається в розгальмуванні, непосидючості, відовлекаємості. Звідси можна зробити висновок, що хлопчики більш складно переносять психологічні навантаження [24, 36].
У ряді досліджень показано, що хлопчики краще виконують завдання, які вони вважають «чоловічими», а дівчатка краще справляються з «жіночими», на їхню думку, завданнями. Хлопчики виявляють більше інтересів до завдання при матеріальному, а дівчатка - при емоційному заохоченні успіху. Звернувшись до дорослого життя, ми побачимо те ж саме: жінки, як правило, не без іронії відносяться до того значення, яке чоловікам додають різного роду знаки відмінності.
Психологи також відзначають, що у хлопчиків більший рівень домагань. Хлопчики краще виконують завдання поодинці, а дівчаька - у змішаній за статтю групі. За даними досліджень з відділу гігієни дітей і підлітків, у школах звичайного типу у хлопчиків рівень невротизму вищий, ніж у дівчат, але до кінця IV класу ця різниця стирається.
Дівчатка акуратніші за хлопчиків, більше хлопчиків схильні відповідати вимогам дорослих і завойовувати їхній настрій, подобатися ім. Дівчатка ближчі до умовного портрета «гарного учня». Бути «поганим учнем» стає свого роду хлоп'ячим статусом. Те, що «середовище визначає розвиток дитини» через переживання середовища, позначається не тільки на особливостях процесів адаптації і компенсації у хлопчиків і дівчат, але й у більш широкому плані - на взаєминах статей. Дівчатка досить швидко засвоюють тон некритичної переваги над хлопчиками, що спотворює статеву соціалізацію [24, 37].
Ігри і заняття хлопчиків - війна, спорт, космос, пригоди, «чоловічі» кружки по інтересах. Хлопчики зачитуються героїчними творами, захоплюються пригодницькою, військовою, детективною тематикою і наслідують своїх героїв. Часто при цьому вони переймають зразки грубої «мужності»: пробують курити, учаться по-особливому спльовувати, ходити характерної чоловічою ходою, тримати руки в кишенях і т.д. (усі ці деталі дуже залежать від часу і моди). У них з'являється особлива потреба в близькості до батька, наявності загальних з ним справ. Якщо батька немає чи відносини з ним не ладяться, то виникає потреба в фігурі, яка замінить батька, якою може стати керівник гуртка, тренер у спортивній секції, учитель-чоловік.
Дівчатка у своєму колі обговорюють літературних і реальних «принців» і «лицарів», починають збирати портрети артистів, співаків і в кого-небудь з них «закохуються», заводять перші зошити, у які записують цікаві пісні, вірші, які часто здаються дорослим примітивними. Виникає особлива потреба близькості з матір'ю. Потреба близькості з батьком (чи дорослим, який його замінює) далеко не завжди займає в дівочому житті цього періоду цінне місце.
І для дівчаток і для хлопчиків період статевої гомоселізації - це час статево-рольового розвитку через самовизначення в системі статевих відносин. Цей розвиток містить у собі виникнення інтересу до протилежної статі, що виявляється у своєрідному залицянні. Уся його своєрідність зрозуміла, якщо врахувати, що це притягання в ситуації відштовхування. Хлопчику треба, не викликавши осуду однолітків, показати дівчинці, що він виділив її серед інших дівчинок, і звернути її увагу на себе.
Ці внутрішні суперечливі задачі зважуються через систему агресивних (хлопчики) і оборонних (дівчатка) дій. Іноді хлопчик у відповідь на запитання, навіщо він смикнув дівчинку за косу, відповість: «А вона мені подобається». Таке усвідомлене пояснення у вустах дитини скоріше виключення з правил, але виключення, дуже точне саме правило. Серйозних конфліктів між дітьми це залицяння не викликає. Відсутність його може викликати в дівчинки почуття «обійденності», своєї непривабливості. Дівчатка часто самі провокують хлопчик и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.