На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Суть методу навчання Центрального нституту прац, загальна оцнка його досвду у трудовому навчанн. Застосування нструкцй, технчних засобв, режиму прац у систем профтехосвти. Пропозицї щодо створення нової системи виробничого навчання.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 26.10.2010. Сдан: 2010. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

1.1 Поняття розвитку систем професійного навчання

1.2 Класифікація системи професійного навчання

РОЗДІЛ 2. ОРГНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ СИСТЕМ НАВЧАННЯ

2.1 Організаційні системи навчання

2.2 Проблемно-аналітична система навчання

ВИСНОВКИ

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність. Останніми роками було висунуто пропозиції щодо створення в школі нової системи трудового навчання, яка поєднала б усе краще, що було нагромаджено досвідом трудової підготовки підростаючого покоління, і водночас була позбавлена недоліків відомих систем трудового навчання.

Проте поки що не створено такої системи трудового навчання, яка б повною мірою відповідала сучасним вимогам до трудової підготовки молоді. Тому системи трудового навчання, що застосовуються тепер у загальноосвітній школі, справедливо піддаються критиці.

Поняття "система трудового навчання" виникло у період кустарного та фабричного виробництва.

Наступним етапом у історії розвитку суспільного виробництва стала його індустріалізація. Розглянемо, чи не відбулась трансформація поняття "система трудового навчання" у цей період, в який було створено систему трудового навчання ЦІП та операційно-комплексну систему.

На той час почалась небувала за розмахом та темпами реконструкція народного господарства нашої країни, яка здійснювалась на новій технічній основі - основі індустріалізації.

У цей же час посилюється увага до вивчення природи трудових процесів з боку фізіологів та психологів. Усе це стало об'єктивною основою для трансформації поняття "дидактична система трудового навчання", яке, на нашу думку, знайшло своє відображення у системі трудового навчання, розробленій Центральним інститутом праці (ЦІП).

Предмет дослідження - системи професійного навчання.

Об`єкт дослідження - застосування сучасних систем професійного навчання.

Мета даної роботи полягає в аналізі сучасних систем професійного навчання.

Завдання роботи:

1) проаналізувати розвиток систем професійного навчання;

2) розглянути класифікацію систем професійного навчання;

3) охарактеризувати організаційно-методичні основи застосування сучасних систем навчання.

Методи дослідження: історично-ретроспективний метод, аналіз педагогічної та методичної літератури, синтез, узагальнення.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

1.1 Поняття розвитку систем професійного навчання

О.К. Гастєв, директор Центрального інституту праці, написав ряд капітальних праць, у яких розкриваються основні вихідні положення розпочатої під його керівництвом роботи з наукової організації праці ("Трудові установки", "Як треба працювати", "Установка виробництва методом ЦІП", "Нормування і організація праці" та ін.).

Розробка методики трудового навчання становила одне з головних завдань у діяльності Центрального інституту праці. Цьому питанню було присвячено ряд теоретичних праць співробітників інституту.

Центральний інститут праці розробив та видав цілий ряд методичних посібників з підготовки таких професій, як токар, слюсар, фрезерувальник, штукатур, маляр, столяр тощо.

Вся ця література дає можливість створити цілком об'єктивне уявлення про суть системи навчання ЦІП та дати їй оцінку з точки зору трансформування поняття "система трудового навчання" та сучасного стану теорії формування трудових умінь та навичок [12].

Метод навчання ЦІП являє собою систему тренувань, спрямованих на створення у людини трудових установок, що утворюють у відповідних сполученнях виробничі прийоми.

Суть методу навчання ЦІП визначається такими основними моментами:

1. Точне формулювання кваліфікаційної характеристики робітника (на основі аналізу виробничого процесу).

2. Побудова спеціальної системи тренувальних вправ.

3. Розробка детальних інструкцій для інструктора та того, хто навчається.

4. Точно розрахована організація всіх установок та режимів при навчанні. Тренувальні вправи поділялись за своїм основним призначенням і

розташовувались у процесі навчання в такій послідовності: 1) вправи з виховання рухової культури, 2) вправи на створення біологічних установок, 3) вправи на встановлення зв'язків, 4) вправи на закріплення виробничих прийомів, що утворилися у процесі попередніх вправ.

Мета вправ з виховання рухової культури - створити в учнів передумови у нервово-м'язовому апараті до певних рухів. Вправи, як правило, не пов'язуються з виробничими процесами, а проводяться в умовах імітації цих процесів. Так, при навчанні рубання металів починають з того, що учневі дають у праву руку палицю, пропонують витягнути руку горизонтально і робити лише кистьові рухи вгору та вниз.

Вправи на створення біологічних установок, на відміну від вправ з виховання рухової культури, мають уже певні зв'язки з відповідними виробничо-технічними умовами роботи. Так, при навчанні робочого руху при обпилюванні користуються імітованим напилком (дерев'яним), проте можна користуватися і справжнім напилком, але без насічки.

У процесі трудового навчання за системою ЦІП застосовувались такі біологічні установки: статичні (стойка), хватальні (хватка), руховоконструктивні (конструкція рухів), темпові (теми), силові (сила), координаційні (координація рухів), точнісні (точність рухів) [14].

Правильній послідовності у засвоєнні установок надається великого значення. О.К. Гастєв відзначає у зв'язку з цим, що установки, розташовані у певній градації, "у певній системі, створюють певну школу формування прийомів. У прийомах спочатку розкривається загальна рухова культура, потім конструкція руху, далі темп або швидкість, потім дається уточнення конструкції, що має назву влучності рухів. На основі всього цього в дію включається певними наростаючими дозами сила і, нарешті, все це разом організується у систему певних координацій".

У процесі вправ на встановлення зв'язку між біологічними установками формувались виробничі прийоми, відбувалось це у спеціальних імітаційних умовах, які, на думку авторів системи ЦІП, повинні оберігати окремі біологічні установки від руйнування та сприяти створенню зв'язків між ними.

Так, при навчанні рубання металів проводились спеціальні вправи з рубання зубилом дерев'яної цурки. Вважалось, що в такому разі, виконуючи несильні удари, учень успішніше оволодіє прийомами, зв'язавши окремі установки.

Вправи на закріплення виробничих прийомів проводились у натуральних умовах, причому робота учнів поступово ускладнювалась. Наприклад, обпилювання починалось із застосування напилків, які не знімають великої кількості металу (бархатних), після цього учні переходили до личкувальних напилків і, нарешті, до драчових.

Зазначені основні моменти системи ЦІП ґрунтуються на деяких основних теоретичних положеннях, висунутих О.К. Гастєвим.

Якщо говорити про методику навчання за системою ЦІП як про систему технічних та організаційних засобів, що сприяють формуванню в учнів виробничо-трудових прийомів, то й тут треба визначити певні принципові особливості.

У процесі навчання широко застосовувались технічні засоби різних видів, починаючи з простих шаблонів і кінчаючи складними тренажерами.

Навчальний процес проводився за документацією, серед якої особливе місце займала інструкція, що розроблялась окремо для інструктора (головним чином у першому періоді навчання) та учня (у другому та третьому періоді навчання).

Інструкції охоплюють усі елементи роботи установку учня, його трудовий режим та ін.

У період самостійної роботи учні складали технологічні картки, виходячи з креслення виробу та технічних вимог.

Центральний інститут праці ставив перед собою завдання не лише формувати в учнів навички робочі (виконавчі), а й організаційні. Це підкреслюсгься у праці Л.І. Коваленкова: "Готувати робочу силу - це не значить тільки її відтворювати. Це значить обновлювати робочий склад так, щоб він був схильним до раціоналізації та реконструкції виробництва, сам брав участь у його раціоналізації та реконструкції". З цією метою було виконано аналіз функцій робітника і встановлено, що для будь-якої професії вони можуть бути розчленовані на такі елементи: розрахунок (проектування, планування виробничого процесу та порядку його виконання), установка (вибір та розстановка обладнання і робочої сили, підготовка, необхідних матеріалів та інструменту, установка самого робітника та ін.), обробка, контроль [4].

Система ЦІП привчала робітника підходити до змісту своєї діяльності аналітичне, розкривала перед ним всю механіку його роботи, якою б складною вона не була. Таким чином закладалась основа дальшого невпинного зростання робітника, якою б не була в майбутньому його функція на виробництві. Приступаючи до вивчення суті та змісту трудового навчання за системою ЦІП, ми ставили перед собою завдання визначити, чи слід розглядати досвід Центрального інституту праці у трудовому навчанні як щось нове з точки зору поняття "дидактична система трудового навчання".

Спираючись на щойно наведені факти, можна розв'язати це завдання. Проте спочатку треба уточнити термінологію, яку застосовували працівники ЦІП для характеристики свого досвіду.

У більшості праць, виданих у той час, коли ЦІП очолював О.К. Гастєв, мова йде про метод навчання ЦІП. Так називаються навіть самі книжки.

Проте, як це добре видно з книжки Є.А. Петрова, метод навчання ЦІП як поняття не збігається з поняттям "дидактична система трудового навчання", що було сформульовано у попередньому розділі. Тут ідеться про систему тренувань, спрямованих на створення у людини трудових установок, що у відповідних поєднаннях утворюють виробничі прийоми. Отже, йдеться лише про перший період трудового навчання. Проте саме цей період визначав оригінальність нового досвіду, бо наступні періоди характерні також для інших відомих на той час систем трудового навчання (предметної, операційної та операційно-предметної). Очевидно, автори саме це й хотіли підкреслити, популяризуючи свій досвід.

А. А. Михайлов назвав свою книжку "Система ЦІП". Проте в ній ідеться в цілому про досвід Центрального інституту праці, який, крім професійного навчання, займався науковою організацією праці. Таким чином, і тут слова "система ЦІП" застосовуються не в розумінні поняття дидактична система трудового навчання.

Цікавими для нашого дослідження є думки, якими діляться співробітники О.К. Гастєва в наші дні у дуже корисній та своєчасній книжці "ЦИТ и его методы НОТ".

Член Президії ЦІП А.В. Сметанін пише: "Вся діяльність ЦІП була спрямована на створення методу, відомого під назвою "метод ЦІП". Спочатку цей метод виступав як реформа навчання та удосконалення робочої сили, потім - в міру розширення масштабів роботи - як метод установки робочої сили у виробництво і, нарешті, на основі всього цього, як метод установки (або організації) самого виробництва".

Як бачимо, "метод ЦІП" тут ще далі від поняття "дидактична система трудового навчання", ніж у попередніх авторів [14].

Іншу думку висловлює С.М. Михайлов, колишній член Президії ЦІП: "У міру розвитку дослідницьких та дидактичних робіт по підготовці кадрів та застосування методу ЦІП у навчанні все нових професій зміст цих методів збагачувався, самі методи поступово удосконалювались. Кінець кінцем вони перетворились у відпрацьовану в усіх ланках систему навчання".

С.М. Михайлов вважає, що на основі досвіду ЦІП створено нову систему трудового навчання. Ми не можемо з цим не погодитись, якщо будемо виходити з визначення суті поняття "дидактична система трудового навчання", бо система трудового навчання ЦІП вносить елементи нового у подрібнення змісту трудового навчання при його вивченні, у характер діяльності учнів та дидактичний зв'язок між змістом трудового навчання та характером діяльності учнів. Це проявляється конкретно в тому, що трудовий процес подрібнюється на трудові рухи та їх елементи, у навчальну діяльність вводиться виконання чистих вправ та вправ в умовах імітації виробничого процесу.

З досвіду ЦІП видно, що він відзначається також елементами нового у методах та формах організації трудового навчання.

Таким чином, система ЦІП є оригінальною дидактичною системою трудового навчання, яка характеризується також оригінальною системою навчального предмета. За аналогією з тим, як це було зроблено у попередньому розділі, дамо назви дидактичній системі трудового навчання та системі навчального предмета як одиничним поняттям. Першу назвемо системою Гастєва, а другу - аналітичною. Термін "аналітична" застосовується для характеристики досвіду ЦІП у трудовому навчанні в цілому Б. Ітельсоном. На нашу думку, такий термін слушно підкреслює особливість системи навчального предмета. Вносячи такі пропозиції, ми виходимо з того, що поняття "система ЦІП" охоплює всі сторони досвіду Центрального інституту праці, що, як відомо, виходить за межі трудового навчання [14].

Крім того, Центральний інститут праці провів функціональний аналіз виробництва, глибоко вивчив тенденції його розвитку і завдяки цьому зумів врахувати у своїй системі вимоги життя до трудового навчання.

Ми маємо на увазі той факт, що Центральний інститут праці вважав за необхідне виділити у процесі трудового навчання ряд окремих функціональних елементів (розрахунок, установка, обробка, контроль), щоб привернути увагу окремо до кожного з них. При цьому враховувалось, що функції розрахунку, установки та контролю набувають в умовах індустріалізації все більшого значення і в цьому відношенні не поступаються функції обробки. Отже, вимога часу полягала втому, щоб навчати цих функцій не мимохідь, а спеціально, застосовуючи для цього відповідну методику та організаційно-технічні заходи (зокрема, це знаходило відображення в інструкційних картках).

Якщо звернутись до схеми, за допомогою якої ми намагались розкрити поняття система трудового навчання як навчальний предмет" графічно, то неважко переконатися, що аналітична система займає на ній своє самостійне місце (схема 1).

Схема 1

Для загальної оцінки досвіду ЦІП у трудовому навчанні зіставимо розробленіним рекомендації з тим, що ми маємо тепер.

Застосування інструкцій. У системі профтехосвіти застосовуються спеціальні навчальні посібники, "керівництва", які являють собою набори інструкційних карток з певних професій. У таких інструкціях учням вказується навчальна мета, зміст вправ, оснащення робочого місця, а також даються вказівки щодо порядку виконання вправ (вони супроводяться малюнками) та поясненнями до них. Якщо ЦІП звинувачували, що інструкції "натаскують" учнів, роблять їх уміння "негнучкими", то тепер точка зору на інструкції докорінно змінилася. В одному з "керівництв", зокрема, говориться, що інструкційні картки підвищують рівень самостійності учнів, привчають їх користуватися інструкційно-технічною документацією.

У загальноосвітніх школах інструкції у процесі трудового навчання також знаходять досить широке застосування. Тут виявлено можливість використовувати інструкції також для розвитку технічної творчості учнів.

Як бачимо, застосування інструкцій у процесі трудового навчання виправдало себе на практиці. Правда, за формою інструкції, розроблені ЦІП, дещо відрізняються від тих, що зустрічаються, та це вже деталі. Що ж до головної дидактичної мети, то вона залишилась незмінною.

Застосування технічних засобів. Ми вказували раніше, яке значення надавалось застосуванню різних тренажерів у системі трудового навчання ЦІП.

На сьогоднішній день доцільність застосування тренажерів обґрунтовується з точки зору психології та фізіології. Застосування тренажерів розглядається як один з факторів правильної побудови методики навчання, наукової організації навчального процес)'.

Подрібнення змісту навчального матеріалу. Як відомо, процес трудового навчання за системою ЦІП. поділявся на чотири періоди: прийоми, операції, комплекси, самостійний період.

Саме з цих періодів складається навчання за тими професіями, які вивчаються за так званою операційно-комплексною системою.

Характер та зміст вправ. Наведемо для прикладу зміст вправ при навчанні деяких операцій, що рекомендуються посібником В.О. Скакуна «Руководство по обучению слесарному делу».

Інструкційна картка 5 Рубання металу

Вправа І. Засвоєння робочого положення при рубанні.

1. Прийняти правильне робоче положення.

2. Взяти молоток.

Вправа 2. Нанесення кистьового удару.

1. Наносити кистьовий удар, не розтискаючи пальців.

2. Наносити кистьовий удар з розтисканням пальців.

Вправа 3. Нанесення ліктьового удару. Наносити ліктьовий удар.

Вправа 4. Нанесення плечового удару. Наносити плечовий удар.

Вправа 5. Захват зубила. Взяти зубило.

Примітка. При виконанні вправ 2, 3 та 4 нанесення ударів відпрацьовується з застосуванням спеціального тренувального пристрою або дерев'яного бруска, затиснутого у лещатах під кутом 30°.

Інструкційна картка 11 Обпилювання

Вправа І. Засвоєння робочого положення при обпилюванні.

1. Закріпити у лещатах тренувальний пристрій (або кусок швелера).

2. Прийняти правильне робоче положення біля лещат.

3. Взяти напилок у праву руку.

4. Покласти напилок на пристрій.

Вправа 2. Робочі рухи та балансування напилка при обпилюванні.

Виконувати робочі рухи напилком по пластинках пристрою (або по ребрах швелера).

Якщо порівняти наведені вище рекомендації з рекомендаціями ЦІП, то можна помітити, що вправи з виховання рухової культури тут відсутні, немає також вправ і на встановлення зв'язків; вправи на встановлення біологічних установок та вправи на закріплення виробничих прийомів, що утворилися у процесі попередніх вправ, застосовуються; припускається також імітація умов виробничого процесу, хоч роль цього методичного прийому тут менша.

Режим праці. Вже згадувалось, що у процесі навчання за системою ЦІП праця чергувалась з відпочинком за спеціально складеним графіком. Так, для першого періоду (прийоми) - учні відпочивали 1 хв. після хвилинної роботи (на початку вправ) і трихвилинної роботи (в кінці вправ). Для другого періоду (операції), залежно від умов та змісту роботи, відпочинок тривав 2-3 хв. після 9-12-хвилинної роботи та для третього періоду (комплекси) 5-хвилинний відпочинок після 50 хв. роботи.

Крім того, у програму вводилась "рухова культура", тобто передбачались гімнастичні вправи з подвійною метою: 1) формування здібності до швидкого оволодіння трудовими рухами (їх конструкцією, точністю, темпом, координацією); 2) "зарядка" організму до і після занять.

Розглянемо, яке ставлення до режиму праці в наш час.

Лікарі-гігієністи занепокоєні тим, що у процесі виробничого навчання немає регламентованих перерв, а також фактично немає науково обґрунтованих рекомендацій щодо чергування розумової та фізичної праці, чергування праці та відпочинку.

Проблема режиму праці та відпочинку при виробничому навчанні підлітків (зокрема, у металообробній промисловості) "перебуває лише на початку свого наукового обґрунтування".

Те ж саме можна почути і про режим праці та відпочинку учнів восьмирічної школи.

Досить цікаві для нас деякі висновки досліджень:

Процес виробничого навчання не завжди може повністю забезпечити гармонійний розвиток організму підлітка і тому доцільно в існуючий режим виробничого навчання ввести додаткові заняття з фізичної культури при роботах, пов'язаних з малими енергетичними витратами.

Або: "Слід рекомендувати для підлітків-слюсарів щоденну ранкову гімнастику, особливо після дня відпочинку (тобто у понеділок зранку), для полегшення дещо сповільненого у підлітків "входження" у роботу"....

Як бачимо, питання з точки зору сьогоднішнього дня Центральний Інститут праці ставив правильно. Звичайно, вони були ще далекі від вирішення. Проте якби розпочата ЦІП робота не була припинена, ми б досягай значно більших успіхів у розв'язанні проблеми режиму праці та відпочинку в процесі трудового навчання, ніж маємо це сьогодні.

Система трудового навчання ЦІП не мала певних в тому числі істотних недоліків. Вони випливали, звичайно, з неправильних методологічних позицій, які займали автори зазначеної системи з ряду важливих питань [14].

Характерно, що це розуміли і самі співробітники ЦІП. Якщо порівняти навчальні плани та програми, видані у 20-х та наприкінці 30-х років (наприклад, програми з підготовки слюсарів), то можна помітити певні зміни: збільшився обсяг теоретичних дисциплін, у деяких випадках відмовились від надмірного подрібнення вправ та застосування ряду тренувальних пристроїв, які себе не виправдали; час на тренування прийомів з деяких професій скорочено.

Таким чином, завершуючи розгляд досвіду ЦІП у трудовому навчанні, можна зробити висновок, що він мав позитивний вплив на розвиток методики виробничого навчання.

Система трудового навчання ЦІП була розрахована на короткочасну підготовку спеціалістів (протягом кількох місяців) та підвищення їх кваліфікації.

Трудове навчання за системою ЦІП відбувалось безпосередньо на виробництві або на спеціальних курсах.

У цей же період важливе місце у підготовці кадрів для промисловості посідали навчальні заклади професійно-технічної освіти.

Як показують дослідження, у професійно-технічних закладах застосовували три основні системи трудового навчання: предметну, операційну та операційно-предметну.

Поряд з зазначеними системами трудового навчання у багатьох училищах працівники почали об'єднувати різні системи, використовуючи з них те, що найкраще себе зарекомендувало. При цьому спочатку проводилось тренування за методом ЦІП, потім учні навчались виконувати окремі виробничі операції і лише після цього переходили до виготовлення конкретних виробничих виробів та деталей. Така "комбінована" система була найпоширенішою. У педагогічній літературі зазначається, що на базі такого підходу до системи трудового навчання поступово викристалізувалась система, яку сьогодні прийнято називати операційно-комплексною.

Ця система описана у багатьох методичних посібниках.

З характеристики, яка там наводиться, видно, що операційно-комплексну систему слід розглядати у понятійному аспекті, як систему навчального предмета.

Вдамося знову до графічного зображення систем трудового навчання як навчального предмета та розглянемо, яке місце займе тут операційно-комплексна система трудового навчання (схема 2).

Схема 2

Як бачимо, операційно-комплексна система не залишає на схемі своїх «слідів», а йде по "слідах" інших систем.

На схемі підтверджується попередній висновок про те, що операційно-комплексна система принципово нічим не відрізняється від системи аналітичної.

З нашої точки зору саме в цьому виявляється трансформація поняття "дидактична система трудового навчання" у період індустріалізації. Таку трансформацію треба визнати, бо вона відображає закономірності розвитку суспільного виробництва та закономірності формування практичних трудових умінь і навичок [14].

Треба зазначити, що ідею органічного поєднання навчання конструкторсько-технологічних умінь з навчанням трудових практичних умінь та навичок за допомогою системи навчального предмета висловлювали вчителі та науковці ще до 1967 р., тобто до затвердження нової програми з практичних занять у шкільних майстернях.

Так, наприклад, у 1964 р. Ю.З. Пльбух пропонував застосувати на заняттях у майстернях "предметно-комплексну систему", яка, на думку автора, поряд з формуванням операційних та виконавчих навичок, забезпечує формування конструкторсько-винахідницьких та організаційно-технологічних умінь.

Розглянемо пропозиції щодо створення нової системи виробничого навчання. Л.Б. Ітельсон пропонує застосувати "операційно-виробничу систему". При застосуванні "операційно-виробничої системи", на думку її автора, вивчення операцій та трудових прийомів, передбачених навчальною програмою, досягається на підприємствах з диференційованою технологією за рахунок відповідної зміни робочих місць учнями, а на підприємствах з концентрованою технологією - зміною виробу або частковим виготовленням виробу.

Щоб підвищити теоретичну підготовку учнів, пропонується посилити значення вступного інструктажу, який проводить керівник виробничого навчання, та письмового інструктажу у вигляді робочих технологічних, операційних карток, плакатів та іншої навчально-технічної документації.

Є.А. Мілерян, аналізуючи операційно-предметну систему трудового навчання, прийшов до висновку, що учні у процесі виробничого навчання оволодівають практичними вміннями та навичками виконавчого характеру, не використовуючи при цьому своїх знань навіть з технології виробництва.

Виходячи з таких міркувань, він пропонує "технологічну систему трудового навчання", в основу якої покладено органічний зв'язок курсу спеціальної технології з практичними заняттями за фахом.

М.О. Жиделєв підходить до аналізу відомих систем трудового навчання, враховуючи зміни, які відбуваються в галузі виробництва в зв'язку з механізацією та автоматизацією виробничих процесів.

Для побудови програми, яка б відповідала реальним вимогам виробництва і роз и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.