На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


автореферат Теоретико-методологчн засади вивчення проблеми обдарованост особистост та уточнити категоральний апарат дослдження. Аналз сучасного стану пдготовки обдарованих студентв у педагогчних унверситетах. Удосконалення змсту професйної пдготовки.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Педагогика. Добавлен: 13.04.2009. Сдан: 2009. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
Академія педагогічних наук України
Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих
Антонова Олена Євгеніївна
УДК 378. 147. 88:376.545
Теоретико-методологічні засади навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах
13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук
Київ - 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, м. Житомир.
Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор
Дубасенюк Олександра Антонівна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, проректор з наукової роботи, міжнародних та міжрегіональних зв'язків, м. Житомир.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Дем'янчук Олександр Никанорович, Луцький інститут розвитку людини Відкритого міжнародного університету "Україна", проректор з науково-методичної роботи, м. Луцьк.
доктор педагогічних наук, професор Кічук Надія Василівна, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, завідувач кафедри педагогіки, м. Ізмаїл;
доктор психологічних наук, професор Рибалка Валентин Васильович, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, провідний науковий співробітник відділу педагогічної психології та психології праці, м. Київ;
Захист відбудеться 27 травня 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).
Автореферат розісланий 26 квітня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Одним з найважливіших ресурсів суспільства є його інтелектуальний потенціал, представлений соціалізованими соціально-рольовими групами, які знайшли своє місце у житті, повною мірою реалізували власні творчі здібності й професійні можливості. Саме вони є головним рушієм прогресу у всіх сферах діяльності суспільства і держави.
Здатність до збереження і примноження інтелектуального потенціалу є визначальним чинником розвитку суспільства, яке існує в умовах глобалізації та інформатизації ХХІ століття. Тому одним із пріоритетних напрямів державної політики в Україні має бути постійна підтримка обдарованої молоді та теоретико-методологічна розробка проблеми обдарованості у вітчизняній науці.
Досвід та успіхи найбільш розвинених країн світу у галузі науки, виробництва, розвитку нових технологій, культури та освіти свідчать про необхідність радикальної перебудови системи навчання з метою створення умов для обдарованої молоді вільно проявляти свої особливості, розвиватися відповідно своїм нахилам. Проте у нашій країні до останніх років цей процес відбувався стихійно, спираючись лише на регіональні можливості та на власну ініціативу окремих учителів, учених, митців.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виявлено, що дослідженню проблеми обдарованості приділяється належна увага, зокрема таким її аспектам, як проблема індивідуальних відмінностей (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов та ін.); визначення підходів до розуміння психологічних основ та структури обдарованості (у західній науці - Дж. Гілфорд, В. Сієрвальд, К. Перлет, Б.Ф. Скіннер, К. Тейлор, П. Торранс, К.А. Хеллер; у вітчизняній - Н.С. Лейтес, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, Б.Д. Шадріков та інші); психологічні концепції інтелекту і творчості (Г.Ю. Айзенк, Дж. Гілфорд, Р. Стернберг, К. Хеллер, М.Л. Смульсон, Д.В. Ушаков та інші); розвиток інтелектуального і творчого потенціалу особистості (Д.Б. Богоявленська, В.Н. Дружинін, Н.В. Кічук, О.І. Кульчицька, С.Д. Максименко, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, М.М. Поташник, С.О. Сисоєва та інші); виділення сфер та видів обдарованості (С.У. Гончаренко, Г.В. Бурменська, Ю.З. Гільбух, М.М. Гнатко, В.М. Слуцький та інші); розвиток обдарованості на різних вікових етапах (А.В. Брушлінський, В.В. Давидов, Б.Д. Ельконін, О.І. Кульчицька, Н.С. Лейтес, В.Ф. Паламарчук та ін.); виявлення і розвиток обдарованості учнів (Ю.З. Гільбух, В.А. Крутецький, О.І. Кульчицька, Б.М. Теплов та інші).
Економічні та соціальні перетворення в Українській державі зумовили необхідність реформування всіх ланок системи освіти. Перед сучасною школою постало завдання максимального розкриття і розвитку потенціалу кожної особистості, формування людини як суб'єкта соціального та професійного життя, підготовки її до самовдосконалення, самовизначення та самореалізації. Нова українська школа має забезпечувати всебічний розвиток індивідуальності людини як особистості та найвищої цінності суспільства на основі виявлення її задатків, здібностей, обдарованості і талантів. В Україні прийнято низку законів і програм (зокрема Закон України “Про освіту” (1996 р.), Цільова комплексна програма „Вчитель” (1996 р.), Національна програма “Діти України” (2001 р.), Указ Президента України “Про програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки (2001 р.), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Концепція державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006-2010 роки (2007 р.) та інші), спрямованих на створення загальнодержавної мережі навчальних закладів для обдарованої молоді. Цими документами визначено такі стратегічні завдання: формування цілісної загальнодержавної системи виявлення і підтримки обдарованої молоді; розвиток та реалізація її здібностей; стимулювання творчої роботи учнів, студентів, учителів та викладачів вищих навчальних закладів; активізація навчально-пізнавальної діяльності молоді; формування резерву для вступу у вищі заклади освіти, магістратуру та аспірантуру; підготовка наукових, педагогічних та науково-технічних кадрів.
У зв'язку з цим актуалізуються проблеми, пов'язані з підготовкою вчителя, оскільки саме йому відводиться провідна роль у реалізації окреслених перетворень. Провідним напрямом державної освітньої політики визнається підготовка педагогічних працівників, створення умов для формування освіченої, творчої особистості вчителя, реалізації та самореалізації його природних задатків і можливостей в освітньому процесі.
Однак у процесі підготовки майбутнього вчителя виникає ряд суперечностей, найбільш суттєвими з яких можна назвати такі:
невідповідність між соціальною потребою в інтелектуальній еліті та реальним станом професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів;
між потребою школи у педагогічно обдарованих кадрах і недостатньою розробленістю навчально-методичного забезпечення їх підготовки;
між потребами обдарованого учня і недостатньому професійному рівні підготовки вчителя до роботи з талановитими дітьми;
між необхідністю виховання нової генерації педагогічних працівників, здатних виявляти і розвивати здібності та обдарування дитини і відсутністю концептуальних та методичних засад їх підготовки до роботи із обдарованими учнями.
Враховуючи актуальність визначеної проблеми, об'єктивну потребу в обдарованих, творчо працюючих учителях як основній рушійній силі на шляху реформування суспільства та недостатню розробленість проблеми, темою дисертаційного дослідження обрано: “Теоретико-методологічні засади навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах теми “Формування професійної майстерності вчителів в умовах Європейської інтеграції”, яка розробляється кафедрою педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка (РК № 0106U005409).
Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 29 травня 2003 р., протокол № 8 і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні 25 листопада 2003 р., протокол № 9.
Мета дослідження: обґрунтувати теоретико-методологічні засади та визначити тенденції розвитку проблеми навчання обдарованої студентської молоді на основі теоретичного, ретроспективного та порівняльного аналізу сучасних моделей обдарованості; розробити концепцію навчання обдарованих студентів у педагогічному університеті; побудувати модель педагогічної обдарованості та експериментально її перевірити.
Об'єкт дослідження: розвиток особистості майбутнього вчителя у процесі навчання у вищому педагогічному навчальному закладі.
Предмет дослідження: теоретико-методологічні та організаційно-методичні засади навчання педагогічно обдарованих студентів у вищих педагогічних навчальних закладах.
Концепція дослідження. На основі розуміння особистості як відкритої системи, здатної до саморозвитку і самовдосконалення, людина постає як цілісна єдність природного і суспільного, об'єктивного і суб'єктивного, внутрішнього і духовного начал, в якій усі визначені сторони взаємодії виступають необхідними моментами. Зважаючи на це, і процес формування особистості має відбуватися цілісно.
Системотвірним чинником у дослідженні феномена обдарованості виступає поняття "особистість" як сукупність особистісних якостей, що має ієрархічну побудову. Тому в основу моделі обдарованості покладено концепцію тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості (В.В. Рибалка), кожний елемент якої зазнає системного впливу та системно сполучає в собі функції трьох головних типів - соціально-психолого-індивідуального, діяльнісного та вікового (генетичного), які відповідають трьом базовим вимірам особистості.
Природні задатки особистості до виконання певного виду діяльності постають як потенційні можливості особистості, що набувають свого розвитку і реалізуються у дійсність за певних умов. Обдарованість розглядається як вищий рівень розвитку здібностей, який супроводжується високими досягненнями у певній галузі діяльності. Таким чином, здібності й обдарованість є феноменами одного порядку в тому розумінні, що вони переходять від нижчого рівня до вищого на основі розвитку здібностей і підпорядковуються законам розвитку здібностей, тобто мають здатність до постійного розвитку і вдосконалення. Розвиток задатків і здібностей викликає до життя, стимулює розвиток здібностей нового рівня, що дозволяє особистості продовжувати свій розвиток до безмежного рівня. Обдарованість розглядається як системна якість психіки особистості, здатна розвиватися впродовж життя, і яка визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.
Процес навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах ґрунтується на розумінні обдарованості як індивідуальної потенційної своєрідності спадкових (задатки), соціальних (сприятливе соціальне середовище) та особистісних (позитивна „Я"- концепція, наявність відповідних вольових якостей, спрямованості, наполегливості тощо) передумов для розвитку здібностей особистості до рівня вище за умовно „середній”, завдяки яким вона може досягати значних успіхів у певній галузі діяльності.
Підтримка і розвиток обдарованої особистості є одним із провідних завдань вищого навчального закладу. Розвиток обдарованості майбутнього спеціаліста потребує створення у ВНЗ цілісної, самокерованої системи, яка передбачає виявлення та підтримку обдарованої молоді; розвиток та реалізацію її здібностей; стимулювання творчої роботи студентів та викладачів; активізацію навчально-пізнавальної діяльності молоді; формування резерву для вступу у ВНЗ, магістратуру та аспірантуру, підготовку наукових та педагогічних кадрів. Ця система повинна охоплювати заклади освіти різних рівнів акредитації: середня загальноосвітня школа, педагогічний ліцей, педагогічний коледж, вищий педагогічний заклад освіти, заклади післядипломної педагогічної освіти.
Цьому процесу сприяють побудова цілісної багатофакторної моделі обдарованого майбутнього спеціаліста, а також розробка та впровадження педагогічних технологій навчання, заснованих на стратегіях поглиблення, прискорення, збагачення, проблемності змісту освіти, а також активізації, індивідуалізації та диференціації навчально-пізнавальної діяльності студентів.
Теоретичним підґрунтям для організації процесу навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах є модель педагогічної обдарованості майбутнього вчителя, що характеризується якісно своєрідним поєднанням педагогічних здібностей особистості, інтелекту, креативності її мислення й діяльності та свідомої наполегливої спрямованості до здійснення функцій педагогічного працівника, які дозволяють їй досягати значних успіхів у творчій професійній діяльності.
Організація процесу навчання обдарованих майбутніх учителів передбачає перебудову навчально-пізнавального процесу у педагогічних університетах (цілей, завдань, змісту, форм та методів) і спрямування його на самоактуалізацію особистості студента, вмотивоване оволодіння знаннями, вміннями, навичками щодо педагогічної діяльності, розвиток та саморозвиток особистісних та професійно значущих якостей студентів (педагогічних здібностей, креативності, професійної спрямованості, педагогічної майстерності тощо).
Процес навчання майбутніх учителів спрямовується на створення у вищих педагогічних навчальних закладах сприятливих умов для повноцінного прояву і розвитку здібностей та обдарувань студентів відповідно до їх схильностей, мети професійного становлення, визначення власної траєкторії професійного зростання та набуття високого рівня професіоналізму. Це дозволяє забезпечувати ефективність навчально-пізнавальної, наукової і практичної роботи студентів, спрямованої на реалізацію їх здібностей та обдарувань як у навчальній, так і позанавчальній діяльності.
Спеціально організоване навчання на основі розробленої нами моделі обдарованості та концепції діяльності вищого навчального закладу з обдарованою молоддю сприяють не тільки формуванню знань, умінь і навичок майбутніх учителів, але й розвитку їх педагогічних обдарувань, творчого мислення, інтелектуалізації особистості, спонукає до творчої самостійної пошукової діяльності. Така побудова навчального процесу передбачає досягнення найвищого розвивального ефекту, спрямованого на становлення особистості майбутнього вчителя та реалізацію його творчого потенціалу.
Загальна гіпотеза дослідження передбачає, що процес навчання обдарованих студентів в університетах набуває ефективності за умови побудови змісту, форм та методів їх підготовки до майбутньої педагогічної діяльності на теоретичних і методичних засадах, які забезпечують створення у вищому педагогічному навчальному закладі сприятливого освітнього простору для виявлення і реалізації відповідних здібностей і обдарувань майбутніх учителів.
Загальну гіпотезу конкретизовано у часткових гіпотезах, які передбачають, що ефективність процесу навчання педагогічно обдарованих студентів підвищиться за умов:
розробки та запровадження у навчально-виховний процес педагогічного університету науково-обґрунтованої концепції навчання обдарованих студентів, що дозволить створити у ВНЗ цілісну систему виявлення і підтримки обдарованої студентської молоді;
побудови багатофакторної моделі педагогічної обдарованості майбутнього вчителя, що передбачає врахування педагогічних здібностей, інтелекту, креативності та свідомої наполегливої спрямованості до здійснення функцій педагогічного працівника, а також систему впливових чинників, які сприяють розвитку вищеназваних компонентів;
удосконалення змісту фахової і педагогічної підготовки майбутнього вчителя на основі стратегій поглиблення, прискорення, збагачення, проблемності навчання;
розробки та впровадження методики навчання педагогічно обдарованих студентів, спрямованої на розвиток та вдосконалення педагогічних здібностей, креативності та педагогічної спрямованості майбутніх учителів, заснованих на принципах активізації, індивідуалізації та диференціації навчально-пізнавальної діяльності студентів, стимулювання їх творчої роботи;
спеціальної підготовки викладачів педагогічного університету до роботи з обдарованими студентами на основі розробки і впровадження навчально-методичного комплексу, спрямованого на ознайомлення їх з особливостями прояву і розвитку обдарованості у студентському віці.
Відповідно до предмета, мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:
Обґрунтувати теоретико-методологічні засади вивчення проблеми обдарованості особистості та уточнити категоріальний апарат дослідження.
Проаналізувати історико-педагогічні аспекти досліджуваної проблеми у філософській, соціологічній, психологічній, педагогічній літературі.
Здійснити аналіз сучасного стану підготовки обдарованих студентів у педагогічних університетах України.
Теоретично обґрунтувати модель педагогічної обдарованості майбутнього вчителя, як основи для його підготовки у вищому закладі освіти.
Розробити концепцію навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах.
Визначити стратегії удосконалення змісту професійної підготовки педагогічно обдарованого майбутнього вчителя.
Створити та експериментально перевірити методику навчання педагогічно обдарованих студентів у педагогічних університетах.
Розробити навчально-методичний комплекс навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах.
Методологічну основу дослідження становлять: філософська методологія, зокрема основні положення теорії пізнання; загальнонаукова методологія, зокрема, основні положення системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів; положення синергетики, в контексті яких організацію навчання обдарованих студентів проаналізовано як педагогічну систему з її чинниками і суб'єктами; виявлено тенденції еволюції сутності досліджуваного феномену; конкретно наукова методологія - концептуальні ідеї психології й педагогіки про різнобічний розвиток особистості у цілісному навчально-виховному процесі; розвиток інтелектуальних здібностей особистості, суб'єкт-суб'єктну взаємодію в умовах особистісно-орієнтованого та індивідуально-диференційованого навчання, зв'язок теорії з практикою та їх реалізацію в організації освітнього процесу; особистісно-діяльнісний, особистісно-орієнтований та системний підходи до організації навчально-виховного процесу під час підготовки педагогічно обдарованого майбутнього вчителя; принципи історизму, об'єктивності, науковості та порівняльного аналізу подій і явищ освітньої сфери в динаміці.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення і висновки теорій та концепцій із таких проблем: гуманізації педагогічної освіти (А.М. Алексюк, І.А. Зязюн. С.У. Гончаренко, В.В. Краєвський, Ю.І. Мальований, Н.Г. Ничкало, М.Г. Стельмахович та ін.); психологічної теорії творчої особистості та її розвитку (Г.О. Балл, І.Д. Бех, Д.Б. Богоявленська, Т.В. Галкіна, В.О. Моляко, В.В. Рибалка, В.А. Семиченко та ін.); психологічних концепцій здібностей (Б.Г. Ананьєв, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов та ін.); психолого-педагогічній теорії особистості та її розвитку у процесі діяльності (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Н.Ф. Тализіна, Б.М. Теплов та ін.); розвитку педагогічної творчості вчителя (М.П. Лещенко, Н.В. Кузьміна, Н.В. Кічук, Б.С. Кобзар, М.М. Поташник, С.О. Сисоєва та ін.); особистісного та професійно-педагогічного розвитку майбутніх учителів (Г.О. Балл, В.І. Бондар, О.А. Дубасенюк, В.О. Моляко, О.М. Пєхота, І.П. Підласий, В.А. Семиченко, Л.О. Хомич та ін); психологічних основ та структури обдарованості (Дж. Гилфорд, Ж. Піаже, В. Сиервальд, К. Перлет, Б.Ф. Скіннер, К. Тейлор, К.А. Хеллер, Г.С. Холл, Р. Уайт, Л.О. Венгер, Н.С. Лейтес, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, А.В. Петровський, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Т.І. Сущенко, Г.Д. Чистякова, М.П. Щербо та інші); виділення сфер та видів обдарованості (Г.В. Бурменська, Ю.З. Гільбух, М.М. Гнатко, О.Н. Дем'янчук, В.М. Слуцький, В.І. Степанов та інші); питань виявлення і розвитку обдарованості учнів (І.С. Аверина, Г.Ю. Айзенк, Ю.К. Бабанський, В.Д. Горський, В.А. Крутецький, О.І. Кульчицька, Н.А. Садовська, Б.М. Теплов, Є.І. Щебланова та інші).
На різних етапах дослідної роботи з метою розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези були використані такі методи дослідження:
теоретичні - аналіз філософської, психолого-педагогічної та історико-педагогічної літератури, нормативних документів з проблеми дослідження; моделювання та системний аналіз під час розробки моделі педагогічної обдарованості майбутнього вчителя, концепції навчання обдарованих студентів у вищих закладах освіти;
емпіричні - анкетування, спостереження, усне опитування, аналіз результатів діяльності, методи статистичної обробки експериментальних даних з метою визначення розвитку і сформованості особистісних якостей обдарованих студентів;
педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) використовувався з метою перевірки ефективності запропонованої методики навчання педагогічно обдарованих студентів у педагогічному університеті;
прогностичні (моделювання, метод незалежних експертних оцінок) з метою впровадження й апробації розроблених навчально-методичних матеріалів.
Результати дослідження були піддані якісному та кількісному аналізу. Статистична обробка даних забезпечена застосуванням для перевірки достовірності висновків t-критерію Стьюдента, критерію ц* кутового перетворення Фішера, а також використанням факторного і контент-аналізу.
Дисертаційне дослідження здійснювалось упродовж 2000-2007 рр. у кілька етапів.
На першому етапі (2000-2002 рр.) вивчено стан розробленості проблеми в літературі з педагогіки, психології, соціальної педагогіки, філософії освіти, історії педагогіки тощо. Визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, сформульовано робочу гіпотезу, розроблено програму констатувального та формувального етапів експериментів. Розпочато констатувальний експеримент.
На другому етапі (2002-2003 рр.) розроблено теоретико-методологічні засади подальшої експериментальної роботи, обґрунтовано зміст базових понять дослідження "обдарованість" та "педагогічна обдарованість", визначено особливості прояву обдарованості у студентському віці, проаналізовано сучасний стан навчання обдарованих студентів у вищих педагогічних закладах України; узагальнено досвід організації та проведення Всеукраїнської студентської олімпіади з педагогіки; обґрунтовано концепцію навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах; розроблено Положення про роботу з обдарованою студентською молоддю у Житомирському державному університеті імені Івана Франка (ЖДУ); удосконалено зміст педагогічної підготовки обдарованого майбутнього вчителя та розроблено навчально-методичне забезпечення педагогічних дисциплін ("Педагогіка" та "Історія педагогіки") на основі стратегій збагачення, поглиблення, диференціації та індивідуалізації навчання; започатковано діяльність у ЖДУ науково-методичного Центру роботи з обдарованою студентською молоддю (2003 р.).
На третьому етапі (2003-2006 рр.) впроваджено у навчальний процес педагогічного університету розроблений навчально-методичний комплекс, спрямований на розвиток педагогічної обдарованості майбутніх учителів; проведено експериментальну перевірку отриманих даних; здійснено апробацію результатів дослідної роботи.
На четвертому етапі (2006-2007 рр.) проаналізовано та узагальнено результати формувального етапу експерименту, сформульовано висновки, оформлено дисертаційну роботу.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського, Сумського державного педагогічного університету імені А. Макаренка, Рівненського економіко-гуманітарного університету імені С. Дем'янчука (РЕГІ), Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка (з лютого 2003 р. - Житомирського державного університету). До участі в експерименті було залучено 1030 студентів та 132 викладачі, 75 вчителів загальноосвітніх шкіл м. Житомира та Житомирської області.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше узагальнено, систематизовано та розкрито зміст сучасних вітчизняних та зарубіжних моделей обдарованості; розроблено та теоретично обґрунтовано структуру педагогічної обдарованості майбутнього вчителя та її основні компоненти; критерії та показники ефективності навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах; концепцію навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах;
уточнено поняттєво-термінологічний апарат досліджуваної проблеми; теоретично обґрунтовано визначення понять "обдарованість" та "педагогічна обдарованість";
удосконалено положення щодо роботи вищого закладу освіти з обдарованою молоддю; положення щодо відбору змісту педагогічної підготовки майбутніх учителів; форми, методи, методику навчання педагогічно обдарованих студентів у процесі вивчення дисциплін педагогічного циклу; технологію організації і проведення студентської олімпіади з педагогіки;
набули подальшого розвитку положення про необхідність цілеспрямованої і систематичної роботи ВНЗ щодо виявлення і підтримки обдарованої студентської молоді на основі організації діяльності загально університетського науково-методичного центру
Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні етапів та тенденцій розвитку проблеми обдарованості в історії шкільної справи, філософської та педагогічної наукової думки на основі ретроспективного аналізу досліджуваного питання; здійсненні порівняльного аналізу проблеми навчання обдарованих дітей та молоді у країнах західної Європи, США, Російській Федерації та Україні; виділенні структурних компонентів обдарованості та побудові багатофакторної моделі педагогічної обдарованості; визначенні сутності понять "обдарованість" та “педагогічна обдарованість майбутнього вчителя”, які поглиблюють розуміння процесу підготовки майбутнього вчителя як самореалізації творчої особистості і розвитку його педагогічної майстерності; обґрунтуванні взаємозв'язку понять "задатки", "здібності", "обдарованість", "талановитість", "геніальність"; створенні концепції навчання обдарованих студентів у вищих педагогічних закладах освіти; теоретичному обґрунтуванні змісту підготовки педагогічно обдарованої молоді до здійснення професійної діяльності на рівні педагогічної майстерності; визначенні умов розвитку педагогічної обдарованості майбутніх учителів; удосконаленні організаційних форм, методів та засобів навчання педагогічно обдарованої молоді.
Практичне значення дослідження полягає в розробці Положення про роботу з обдарованою студентською молоддю у Житомирському державному університеті імені Івана Франка; організації та узагальненні роботи науково-методичного Центру роботи з обдарованою студентською молоддю у ЖДУ; розробці методики організації і проведення Всеукраїнської студентської олімпіади з педагогіки та підготовці відповідних методичних рекомендацій ("Методика організації та проведення Всеукраїнської олімпіади з педагогіки: Вид. 3-є. - Житомир: Житомир. держ. пед. ун-т, 2002. - 100 с. (у співавторстві)); удосконаленні змісту педагогічної освіти обдарованих студентів; розробці та апробації методики розвитку педагогічної обдарованості майбутнього вчителя; створенні нового покоління навчально-методичної літератури щодо роботи з обдарованими студентами у вищих педагогічних закладах освіти ("Загальна педагогіка. Робочий зошит: Практикум. - Житомир, 2004. - 120 с.; "Історія педагогіки. Робочий зошит: Посібник-практикум. - Вид. 2-ге, допов. - Житомир: Вид-во ЖДУ, 2006. - 120 с.; "Методика викладання педагогіки: Навчально-методичний посібник. - Житомир: Вид-во ЖДУ, 2008. - 492 с.), а також розробці спеціальних курсів для студентів вищих педагогічних закладів освіти "Підготовка майбутнього вчителя до роботи з обдарованими учнями", "Особливості роботи соціального педагога з обдарованими учнями", які можуть бути використаними як у процесі підготовки майбутніх учителів, так і під час перепідготовки вчителя у системі післядипломної педагогічної освіти.
Впровадження результатів дослідження здійснено в навчально-виховний процес Інституту перспективних технологій, економіки і фундаментальних наук Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка № 18/29 від 06.03.2008 р.), Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка (довідка № 421 від 17.03.2008 р.), Рівненського економіко-гуманітарного університету імені С. Дем'янчука (РЕГІ) (довідка № 154 від 11.03.2008 р.), Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 828 від 29.02.2008 р.), а також у діяльність експертної ради Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Союз обдарованої молоді" (постанова Правління № 208 від 17.03.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. У навчальних посібниках, написаних у співавторстві, автору належить: "Технології професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів" (автори О.Є. Антонова, О.А. Дубасенюк, Н.Г. Сидорчук, В.М. Єремєєва та інші) - зміст розділів 1, 2, 7; "Практикум з педагогіки" (О.Є. Антонова, О.А. Дубасенюк, С.С. Вітвицька та інші) - зміст розділів 1.1, 1.2, 3.1, 3.7, 3.8; "Педагогічна практика" (О.Є. Антонова, О.А. Дубасенюк, А.В. Іванченко, А.А. Сбруєва) - ідея загальної структури посібника та зміст розділів 3, 8, 9; "Методика викладання педагогіки" (О.Є. Антонова, О.А. Дубасенюк) - ідея загальної структури посібника та зміст розділів 2, 4, 7, 8. У методичних рекомендаціях, написаних у співавторстві, автору належить: "Методика організації та проведення Всеукраїнської олімпіади з педагогіки" (О.Є. Антонова, О.А. Дубасенюк, С.С. Вітвицька та інші) - зміст розділу 1; "Мала академія наук як форма організації наукової діяльності учнів" (О.Є. Антонова, Н.Г. Сидорчук) - зміст розділу 1. У статті "Технологічний підхід до організації роботи з педагогічно обдарованою молоддю (на прикладі Всеукраїнської студентської олімпіади з педагогіки)", написаній у співавторстві з О.А. Дубасенюк, автору належить опис технологічного підходу до проведення олімпіади. У науковому збірнику "Обдарована студентська молодь: здобутки, пошуки, перспективи" (О.Є. Антонова, О.А. Дубасенюк, Н.Г. Сидорчук) автору належить ідея загальної структури збірника та основний зміст.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його вихідних теоретичних позицій; багатогранним аналізом психолого-педагогічних закономірностей навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті та завданням дослідження; дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; об'єктивністю показників та критеріїв оцінки результатів експерименту; єдністю кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.
На захист виносяться:
Концепція навчання обдарованих студентів у педагогічному університеті.
Теоретично обґрунтована модель педагогічної обдарованості.
Методика навчання педагогічно обдарованих студентів у вищих педагогічних навчальних закладах.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження неодноразово доповідалися та обговорювалися: на міжнародних науково-практичних конференціях “Іван Огієнко та розвиток національної науки, освіти, культури” (Житомир, 2002), „Науково-дослідна робота студентів: аспект формування особистості майбутнього вченого, фахівця високої кваліфікації (Запоріжжя, 2002), Міжнародній соціально-педагогічній акції „Образование и здоровье детей - залог безопасности будущих поколений» (Санкт-Петербург, 2002), „Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2002), VII Царскосельские чтения (Санкт-Петербург, 2003), "Формування професійної майстерності вчителя в умовах ступеневої освіти" (Житомир, 2003), "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2004), „Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (Київ-Житомир, 2005), "Акмеологія - наука ХХІ століття" (Київ, 2005), „Формування професійної компетентності вчителя в умовах європейської інтеграції” (Київ-Житомир, 2005), „Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України” (Хмельницький, 2006), "Акмеологія - наука ХХІ століття: розвиток професіоналізму" (Київ, 2007), "Шляхи розвитку духовності та професіоналізму за умов глобалізації ринку освітніх послуг" (Київ-Вінниця, 2007), "Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи" (Хмельницький, 2007);
Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях „Всебічний розвиток особистості студента” (Ірпінь, 2001), „Проблема суспільних трансформацій України в умовах транзитивного розвитку (Житомир, 2004), "Взаємодія школи та громадських екологічних організацій у вихованні ціннісного ставлення школярів до природи" (Харків, 2003), "Формування громадянських цінностей старшокласників у загальноосвітніх навчальних закладах" (Житомир, 2004), „Тенденції розвитку професійно-педагогічної освіти в Україні і за кордоном" (Київ-Житомир, 2006); "Шляхи і методи забезпечення подальшого творчого зростання обдарованої молоді" (Житомир, 2008);
регіональних науково-практичних конференціях „Національна освіта у контексті творчості А.С.Макаренка” (Житомир, 2003), „Особистість в інформаційному просторі” (Житомир, 2004), „Обдарована особистість: сутність, проблеми, технології розвитку” (Житомир, 2006);
методологічних та науково-практичних семінарах „Неперервна професійна освіта: теорія і практика” (Київ, 2002), "Психо-мистецькі технології модульно-розвивального навчання" (Бердичів, 2005), "Модернізація вищої освіти у контексті євроінтеграційних процесів (Житомир, 2007);
щорічних звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Житомирського державного університету імені Івана Франка.
Проект діяльності науково-методичного центру роботи з обдарованою студентською молоддю та робочу концепцію навчання обдарованих студентів у вищих закладах освіти було представлено на міжнародній виставці навчальних закладів "Сучасна освіта в Україні" (Київ) упродовж 2004-2008 років, де він отримав схвалення.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему "Формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки" захищена у 2000 році в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використано.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 77 наукових та науково-методичних публікаціях (загальний обсяг 56,0 друк. арк.), а саме: 2 одноосібні монографії, розділ колективної монографії, 1 навчально-методичний посібник (у співавторстві), 3 методичних посібники-практикуми, 20 статей у провідних фахових виданнях, що включені до Переліку ВАК України, 40 статей у наукових і науково-методичних виданнях та збірниках наукових праць, 5 тез і статей у збірниках матеріалів конференцій, 5 статей у зарубіжних виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, шести розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 540 сторінок (основна частина - 443 сторінки, додатки - 52 сторінки). Список використаних джерел включає 580 найменувань (з них - 23 іноземними мовами) на 46 сторінках. Дисертація містить 27 рисунків на 18 сторінках, 17 таблиць на 15 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет та мету дослідження, його гіпотезу та головні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментальної роботи, сформульовано положення, що винесені на захист.
У першому розділі - "Методологічні засади вивчення проблеми обдарованості особистості" - визначено основні методологічні підходи до вивчення природи обдарованості; проаналізовано сутність феномену обдарованості на різних рівнях методології (філософському, загальнонауковому, конкретно-науковому); виокремлено основні теоретичні підходи щодо визначення природи обдарованості (трансцендентальний (теократичний), соціологічний (соціогенний), спадково-еволюційний, психо-генетичний, фізіологічний, психологічний); на основі здійсненого контент-аналізу визначено поняття "обдарованість"; проаналізовано концептуальні моделі обдарованості у працях вітчизняних дослідників.
У розділі визначено основні філософські принципи та підходи до вивчення природи обдарованості. Зокрема, проаналізовано різні філософські антропологічні течії, узагальнено розуміння у сучасній філософії сутності людини, поєднання в ній природного та соціального; схарактеризовано трансдисциплінарний характер предмета дослідження, акцентовано на синергетичному характері творчості; виокремлено філософські принципи вивчення проблеми обдарованості. З позицій філософської методології людина постає як цілісна єдність природного і суспільного, об'єктивного і суб'єктивного, внутрішнього і духовного, в якій усі визначені сторони взаємодії виступають як необхідні моменти. Зважаючи на це, і процес формування особистості має відбуватися цілісно. Саме тому методологічного значення у нашому дослідженні набули такі положення, як єдність історичного та індивідуального (особистісного) розвитку, загального і особливого, природного та соціального. Важливе місце у контексті дослідження посіли філософські категорії можливості й дійсності, оскільки природні задатки особистості до виконання певного виду діяльності постають як потенційні можливості особистості, що набувають свого розвитку і реалізуються у дійсність за певних умов.
На рівні загальнонаукової методології вивчення феномена обдарованості використано системний підхід, який передбачає необхідність комплексного дослідження проблеми. Зазначено, що "обдарованість" належить до трансдисциплінарних понять, є багатозначним і не визначеним остаточно, а тому досліджувати його необхідно комплексно на різних наукових рівнях, зокрема, на фізіологічному, психологічному, генетичному, педагогічному тощо.
Серед найбільш розповсюджених і загальноприйнятих теоретичних підходів у дисертації визначено такі: трансцендентальний (Я. Коменський), який пояснює походження обдарованості даром Божим; соціогенний (К. Гельвецій, Д. Дідро, Дж. Локк, В.П. Ефроїмсон та інші), прихильники якого наполягають на виключному значенні оточуючого середовища, соціуму, у формуванні видатних здібностей; спадково-еволюційний (біогенний) (Ф. Гальтон, Г. Айзенк та інші), сутність якого полягає у прямому наслідуванні дітьми виданих здібностей від своїх талановитих предків; психо-генетичний (Ч. Ломброзо, В.П. Ефроїмсон та інші), що пов'язує прояви талановитості з глибинними захворюваннями психіки обдарованої особистості; фізіологічний (І.П. Павлов, І.М. Сеченов та інші), у межах якого причини обдарованості пояснюються специфікою будови та функціонування центральної нервової системи, зокрема функціональною спеціалізацією півкуль головного мозку; теорія здібностей (Б.Г. Ананьєв, Ґ. Гарднер, Г.С. Костюк, В.О. Моляко, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов та ін.), згідно з якою існують анатомо-фізіологічні й функціональні особливості людини (задатки), що створюють певні передумови для розвитку індивідуально-психологічних особливостей, які відрізняють одну людину від іншої (здібностей), розвиток і вдосконалення яких відбувається у процесі цілеспрямованої діяльності.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено три основні напрями наукових пошуків сучасних дослідників, а саме: соціогенний (обдарованість залежить від умов життя та системи виховання дітей у певному соціумі), біогенний (обдарованість зумовлена природними чинниками) та аксіологічний (обдарованість визначається ціннісними змістами індивідуальної свідомості).
У дисертації здійснено спробу розставити акценти у ланцюгу "задатки - здібності - обдарованість - талановитість - геніальність". Доведено: здібності й обдарованість є феноменами одного порядку в розумінні переходу від нижчого рівня до вищого шляхом розвитку здібностей, тобто акцентується на можливості розвивати обдарованість. При цьому розвиток здібностей і обдарованості завжди пов'язаний з окремою діяльністю, яка виступає його основною умовою. Зважаючи на останнє положення обґрунтовано застосування у дослідженні діяльнісного, аксіологічного та особистісно-зорієнтованого підходів.
Проаналізовано підходи вітчизняних (російських та українських) дослідників до розробки проблеми обдарованості, зокрема роботи Д.Б. Богоявленської, О.І. Кульчицької, Н.С. Лейтеса, О.М. Матюшкіна, В.О. Моляко, О.Л. Музики, О.О. Музики, Д.В. Ушакова та інших. Здійснений аналіз дисертаційних досліджень останніх років з проблеми обдарованості дає можливість стверджувати, що хоча спектр наук, які вивчають проблему обдарованості, досить широкий (загальна педагогіка та історія педагогіки, теорія і методика професійної освіти, соціальна педагогіка, педагогічна та вікова психологія, теорія і методика навчання окремих предметів тощо), у кількісному відношенні ці дослідження представлені одиничними працями.
На основі узагальнення підходів зарубіжних та вітчизняних вчених до розуміння сутності обдарованості, а також за допомогою методу контент-аналізу сформульовано визначення поняття "обдарованість" як індивідуальної потенційної своєрідності спадкових (задатки), соціальних (відповідний освітній простір) та особистісних (позитивна „Я"- концепція, наявність відповідних вольових якостей, спрямованості, наполегливості тощо) передумов для розвитку здібностей особистості до рівня вище за умовно "середній", завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.
У другому розділі - "Ретроспективний аналіз проблеми навчання обдарованої особистості" - представлено результати вивчення історичного аспекту проблеми навчання та виховання обдарованої особистості; виділено основні етапи цього процесу; визначено сучасні тенденції розвитку проблеми.
Проаналізовано процес розвитку поглядів на природу обдарованості в історії розвитку вітчизняної та зарубіжної наукової думки у контексті провідних філософських, психологічних та педагогічних концепцій. Історичний огляд здійснено на основі персоніфікованого підходу, оскільки саме через особистість, її самоактуалізацію і самоідентифікацію чітко простежується нелегкий шлях становлення сучасних поглядів на проблему обдарованості.
Зазначено, що на різних етапах історичного розвитку зміст понять "здібності", "обдарованість", "талановитість", "геніальність" мав неоднакове змістове наповнення. Ці терміни, виникаючи у різні часи, у різних мовах мали неоднозначне тлумачення. У сучасній науковій термінології також спостерігається різночитання в їх розумінні. На основі проведеного аналізу сучасного стану проблеми виділено смислові одиниці, які було простежено в історії розвитку педагогічної думки: передумови до виконання певного виду діяльності (можливості, задатки, здібності тощо), їх природа (божий дар, спадковість, діяльність мозку тощо), можливість розвитку, форми та методи цілеспрямованого впливу з метою реалізації тощо.
На основі історіографічного аналізу розвитку поглядів на природу обдарованості (основним критерієм було обрано рівень розробленості наукових знань з цієї проблеми), визначено такі періоди цього процесу та основні їх тенденції: І - період конфуціанства та античної філософії, який характеризувався зародженням наукових поглядів на природу здібностей особистості, першими спробами пояснення цього феномена, першими рекомендаціями стосовно виховання обдарованої дитини; ІІ - період класичної педагогіки, що знаменувався спробами осмислення природи генія, першими класифікаціями дитячого віку, науково обґрунтованими рекомендаціями щодо виховання обдарованої дитини; ІІІ - період експериментальної психології та педагогіки (з кінця ХІХ до 50-тих років ХХ століття), який відзначався активними науковими пошуками, експериментами, розробкою тестових методик, створенням перших моделей обдарованості; IV - етап сучасних досліджень, який характеризується різнобічністю наукових пошуків; створенням багатофакторних концептуальних моделей обдарованості; розробкою цілісних психолого-педагогічних програм методичного супроводу обдарованої особистості.
У третьому розділі - "Проблема навчання обдарованої особистості за кордоном" - здійснено порівняльний аналіз підходів до навчання обдарованих дітей та молоді у розвинених країнах світу та пострадянських державах; проаналізовано концептуальні моделі обдарованості у працях зарубіжних дослідників; виявлено сучасні тенденції розвитку досліджуваної проблеми.
Узагальнення досвіду Великобританії, Німеччини, Франції, Російської Федерації, США, Японії дозволило виявити, що у теорії й практиці навчання обдарованих дітей використовують 2 основних підходи: кількісний (обсяг, темп, інтенсивність) та якісний (характер викладу навчального матеріалу).
Визначено основні стратегії навчання обдарованих дітей. Серед них виокремлено ті, що базуються на кількісних змінах: „стратегія прискорення”, тобто збільшення темпу опанування навчального матеріалу та можливість для обдарованої дитини опановувати програму окремого класу (класів) екстерном; „стратегія інтенсифікації”, яка пов'язана із накопиченням обсягу засвоєного матеріалу. Стратегія інтенсифікації передбачає поділ на „горизонтальну” та „вертикальну”. „Горизонтальна” означає доповнення навчального плану новими курсами та предметами, а „вертикальна” - оволодіння вищим рівнем засвоєння матеріалу та орієнтацією на якісно новий рівень розвитку особистості. Найхарактернішою рисою такої інтенсифікації є поглиблене вивчення спеціалізованого блоку навчальних предметів.
Стратегія навчання обдарованих дітей, що спрямована на якісні зміни у змісті освіти, базується на його модернізації згідно з цілями розвитку дитячої обдарованості. Найбільшу популярність отримала стратегія збагачення навчальних програм: розширення світогляду дитини та вибір нею найбільш привабливого виду навчальних занять відповідно до своїх схильностей; розвиток мислення та пізнавальних здібностей, що дає можливість учневі проводити власні дослідження; розвиток творчих здібностей учнів та їх самовдосконалення шляхом раціонально спланованого навчального процесу і використання власного внутрішнього інтелектуального потенціалу.
У розділі розкрито ефективність форм навчання обдарованих дітей (створення спеціальних шкіл, класів, міжшкільних курсів) на основі вдосконалення процесу навчання шляхом його диференціації, індивідуалізації, застосування стратегій збагачення, прискорення, поглиблення, проблемності; гнучкості навчального розкладу; використання сучасних технічних засобів, передусім комп'ютерів тощо. Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на сильних (підсилююча модель) чи слабких (коригуюча модель) сторонах особистості, або посилюють сильні, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).
Доведено, що вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.
Проаналізовано основні підходи до створення моделей обдарованості у західній науці, зокрема моделі Д. Гілфорда, Дж. Рензуллі, П. Торранса, Ф. Монкса, Д. Фельдх'юсена, А. Танненбаума, Р. Стернберга, Ґ. Гарднера, К. Хеллера, К. Перлет, В. Сиервальд та інші.
Відзначено співіснування двох основних підходів у поясненні природи обдарованості: 1) обдарованість - інтегративна (загальна) якість особистості (тобто, якщо людина обдарована, то вона здатна досягнути видатних успіхів у багатьох видах діяльності); 2) обдарованості загальної не існує, вона завжди прив'язана до конкретного виду діяльності, і кожна людина може бути визнана обдарованою у певному виді діяльності, необхідно лише знайти цю сферу і допомогти людині (дитині) реалізуватися. Виявлено суперечності в оцінці місця та значення інтелекту та креативності у структурі обдарованості.
У процесі аналізу стану дослідженості проблеми обдарованості у західній психолого-педагогічній літературі виявлено деякі тенденції, зокрема зростання інтересу до природи обдарованості, методик її ідентифікації та подальшого розвитку; домінування інтегративного підходу у дослідженні феномену обдарованості; активізація наукових пошуків у визначеній сфері, що реалізувалася у створенні багатофакторних моделей обдарованості, проведенні численних експериментів, розробці науково обґрунтованого методичного супроводу обдарованої особистості; поєднання у структурі обдарованості власне чинників обдарованості (загальних та інтелектуальних здібностей, креативності), особистісних характеристик (мотивації досягнень, наполегливості, готовності до застосування зусиль, здатності до подолання стресу, стратегій роботи і навчання), чинників оточення (заохочення у родині, освітнього рівня батьків, мікроклімату у школі, важливих подій у житті, досвіду досягнень і невдач тощо).
Отже, в останнє десятиріччя активізувався інтерес до проблеми дослідження, що підтверджується кількістю наукових розвідок вітчизняних учених. Дослідниками звертається значна увага на вдосконалення поняттєвого апарату проблеми, зокрема уточнюються такі поняття як "здібності", "обдарованість", "талановитість" тощо. Серед сучасних концепцій обдарованості найбільш визнаною є модель, яка складається з трьох основних компонентів: загальних та спеціальних здібностей особистості, рівень розвитку яких сягає вище за середній; креативності особистості; мотивації (спрямованості) особистості до певного виду діяльності У четвертому розділі - "Концептуальні засади навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах" - проаналізовано особливості розбудови системи навчання обдарованої молоді в Україні; визначено стан навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах України; розроблено концепцію роботи вищого навчального закладу з обдарованими студентами; обґрунтовано робочу модель педагогічної обдарованості як основи формування творчої особистості майбутнього вчителя; визначено зміст кожного компоненту моделі педагогічної обдарованості та критерії їх оцінювання.
Проаналізовано досвід роботи педагогічних університетів з обдарованими студентами. Виявлено, що в Україні накопичено значний науково-методичний потенціал щодо навчання і виховання обдарованих студентів, який реалізується як у цілеспрямованій роботі кафедр освітнього закладу, так і в діяльності окремих викладачів. Проте не завжди така робота координується керівництвом ВНЗ чи спеціально створеним для відповідної функції підрозділом університету.
Традиційно провідним напрямом навчання обдарованих студентів залишається залучення їх викладачами до науково-дослідної роботи у наукових гуртках та проблемних групах, участі в конкурсах наукових робіт та олімпіадах із спеціальності, а також у студентських наукових конференціях. Серед стратегій навчання обдарованих студентів частіше використовуються збагачення змісту навчального матеріалу, поглиблене вивчення предмету, диференціація та індивідуалізація навчання. Визнаючи ефективність проблемності у навчанні, більшість викладачів частіше застосовують інформаційно-ознайомлювальні методи. Організація навчання обдарованих студентів передбачає, в основному, підготовку для студентів диференційованих завдань різного рівня за умови традиційного їх поділу на академічні групи. Лише в деяких вищих навчальних закладах реалізується навчання обдарованих студентів за індивідуальними програмами та поділ їх на спеціальні групи за рівнем здібностей. Методи активізації навчально-пізнавальної діяльності обдарованих студентів відрізняються різноманітністю і, як правило, мають професійну спрямованість. Проведене дослідження засвідчило, що цілеспрямоване навчання обдарованих студентів у більшості педагогічних університетів здійснюється за власної ініціативи викладачів і студентів, оскільки адміністрацією не приділяється необхідної уваги цьому напряму роботи.
Отже, розвиток обдарованості майбутнього спеціаліста потребує створення у ВНЗ цілісної системи, яка передбачала б виявлення та підтримку обдарованої молоді; розвиток та реалізацію її здібностей; стимулювання творчої роботи студентів та викладачів; активізацію навчально-пізнавальної діяльності молоді; формування резерву для вступу у ВНЗ, магістратуру та аспірантуру, підготовку наукових та педагогічних кадрів. Ця система повинна охоплювати заклади освіти різних рівнів акредитації: середня загальноосвітня школа, педагогічний ліцей, педагогічне училище, вищий педагогічний заклад освіти, заклади післядипломної педагогічної освіти, в яких має бути організована цілеспрямована профорієнтаційна робота і підтримка педагогічно обдарованих учнів і створені відповідні умови
Обґрунтовано Концепцію роботи ВПНЗ з обдарованою студентською молоддю, розроблену на основі Положення про роботу з обдарованою студентською молоддю у Житомирському державному інститут мені Івана Франка. В основу концепції покладено положення про те, що обдарованість - це системна якість психіки, яка здатна розвиватися впродовж життя людини за умови врахування впливових чинників, що сприяють цьому процесу на кожному з вікових етапів становлення особистості. Тому при розробці концепції враховано особливості прояву обдарованості у студентському віці, до яких відносимо: зростання й збагачення обдарованості; становлення, формування спеціальних схильностей і здібностей; позитивний образ “Я”; впевненість у своїх здібностях; сила характеру; наявність чітких домагань (у тому числі професійний вибір); енергійне зростання моральних та інтелектуальних сил і можливостей; легкість засвоєння нових ідей і знань, комбінування знань оригінальними способами; гнучкість у концепціях, способах дій, соціальних ситуаціях; активність, наполегливість, енергійність, схильність до ризику; несприйняття рутинної роботи, надання переваги складним завданням; незалежність у судженнях, поведінці; високий рівень розвитку навичок спілкування, відкритість, доброзичливість, розвинене почуття гумору; жива й безпосередня уява; емоційність; характерні особливості розуміння та інтерпретацій подій тощо.
Аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних дослідників дозволив теоретично обґрунтувати авторські підходи до побудови моделі обдарованості, яка охоплює такі компоненти: ядро обдарованості: здібності (загальні та/або спеціальні), розвинені на рівні вищому за середній - як сукупність індивідуально-психологічних особливостей, що є умовою успішного, високоякісного виконання людиною певної діяльності й зумовлюють різницю у динаміці оволодіння необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками; креативність - як здатність до творчого пошуку, нестандартного розв'язування задач, що характеризується цілим рядом параметрів (дивергентне мислення, вміння бачити проблему, здатність генерувати нові, оригінальні ідеї, відчуття вишуканості ідей, здатність до синтезу та аналізу, швидкість мислення, розвинута інтуїція, здатність до ризику, гнучкість у мисленні та діях); спрямованість особистості до певного виду діяльності - як бажання працювати саме у цій сфері, отримування задоволення від діяльності, потреба постійно звертатися до неї; чинники, що впливають на рівень прояву (реалізації) основних компонентів ядра обдарованості: спадкові дані - біофізіологічні, анатомо-фізіологічні особливості організму (задатки) - які є передумовою розвитку відповідних здібностей; середовище (освітній простір) - стимулююче оточення, що сприяє розвитку відповідних здібностей (родина, школа, держава та ін.); виховні впливи - цілеспрямований розвиток здібностей та обдарувань за умови єдності у діяльності сім'ї, загальноосвітнього закладу, позашкільних закладів освіти; досвід виконуваної діяльності - включення людини у різні види діяльності щодо оволодіння суспільним досвідом i вміле стимулювання її активності у цій діяльності, що здатне здійснити дієвий розвиток її потенційних можливостей; особливості емоційно-вольової сфери, які проявляються у наполегливості щодо виконання завдань, у прагненні до змагань, упевненості у своїх силах і здібностях, повазі до інших, емпатійному ставленні до людей, терпимості до особливостей інших людей, схильності до самоаналізу, толерантному ставленні до критики, незалежності у мисленні і поведінці, почутті гумору тощо; наявність системи цінностей - що відображається у реалістичній „Я”-концепції, внутрішній мотивації, яка зумовлюється ціннісними змістами індивідуальної свідомості, автономністю, самодостатністю, незалежністю від ситуативних чинників, спрямованістю у майбутнє; випадковість - як прояв закономірності зустрічі з Учителем, спроможним розкрити унікальність індивідуальності дитини і створити умови для самостійного пошуку себе і свого шляху, самовираження у продуктах творчості тощо. З'ясовано, що у межах професійної обдарованості може бути виділено як окремий вид педагогічну обдарованість. Здійснено ретроспективний аналіз ідей вітчизняних педагогів щодо існування та розвитку педагогічної обдарованості (педагогічного таланту). На основі біографічного методу виокремлено ознаки педагогічної обдарованості, які дозволили вдосконалити загальну модель обдарованості й обґрунтувати модель педагогічної обдарованості (рис. 1). Основу запропонованої нами моделі педагогічно обдарованої особистості складають такі компоненти: педагогічні здібності, рівень розвитку яких вище за середній; педагогічна креативність, тобто здатність до педагогічної творчості; педагогічне покликання, як спрямованість особистості до виконання педагогічної діяльності; інтелектуальні здібності, як необхідний чинник, що сприяє засвоєнню та трансформації знань у визначеній науковій сфері. Розроблено основні параметри, які характеризують компоненти педагогічної обдарованості, визначено критерії їх оцінювання, описано рівні розвитку їх у студентів. У п'ятому розділі - "Організаційно-методичні умови навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах" - запропоновано методику навчання педагогічно обдарованих студентів (цілі і завдання, стратегії удосконалення змісту навчання, педагогічні умови ефективності, форми, методи, засоби навчання); висвітлено діяльність науково-методичного центру роботи з обдарованою студентською молоддю ЖДУ (його структуру, завдання, форми і методи роботи); проаналізовано досвід організації і проведення Всеукраїнської студентської олімпіади з педагогіки як ефективної форми розвитку обдарованості майбутнього вчителя; вивчено та проаналізовано стан готовності вчителя (викладача) до роботи з обдарованою молоддю; впроваджено програму спецкурсу щодо підготовки викладачів педагогічного університету до роботи з обдарованими студентами. У розділі представлено методику навчання педагогічно и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.