На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Аналз психолого-педагогчної лтератури з проблеми дослдження. Фзологчн особливост органзму дтей дошкльного вку. Види загартовуючих процедур. Загартування дитячого органзму в Україн та за кордоном. Робота з батьками педагогчного колективу.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 22.04.2011. Сдан: 2011. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Київський національний університет культури
Одеська філія
Курсова робота
По педагогіці
На тему: Теоретичні основи загартовуючих процедур як засобу розвитку здорового організму дошкільників
г. Одеса
2011 г.
Вступ

Гартуванню, напевно, стільки ж років, скільки і людству, а ось вчення про цю процедуру виникло пізніше. З незапам'ятних часів людина стала застосовувати воду, особливо холодну, для свого оздоровлення і лікування, знаходячи в ній незвичайну цілющу силу.
Діти хворіють. Цей сумний факт так само непорушний, як і той, що діти ростуть. Але, на відміну від останнього, дитячі хвороби не доставляють радості ні ним самим, ні батькам. Висока температура, ломота у всьому тілі, слабкість, капризи. Мікстури, градусники, гірчичники, пігулки. Безсонні ночі. Неспокійні дні. Ну гаразд би ще дитячі інфекції. Куди образливіше, коли дитина постійно застуджується. Щоб малюк не хворів, треба загартовувати його. Гартування -- дія контрастних температур на організм, мета якого -- укріпити організм, його імунні системи.
Гартування організму -- це формування і вдосконалення функціональних систем, направлених на підвищення імунітету організму, що зрештою призводить до зниження простудних захворювань.
Можна без перебільшення сказати, що науково обґрунтовані методи гартування є невичерпними джерелами примноження здоров'я дітей різного віку. Фізичне виховання дітей дошкільного віку направлене на зміцнення їх здоров'я, вдосконалення фізіологічних і психічних функцій організму, що розвивається, його гартування, розвиток рухових умінь, підвищення фізичної і розумової працездатності, необхідної для навчання в школі. Завдання фізичного виховання тісно пов'язані з завданнями розумового, етичного, естетичного, трудового виховання. Задоволення потреби дошкільника в рухах є найважливішим умовою його життєдіяльності і нормального розвитку -- не тільки фізичного, але і інтелектуального. Достатня за об'ємом рухова активність сприятливо позначається на функціональному стані головного мозку, збільшенні працездатності, підвищенні довільності у виконанні різних дій.
Розділ 1. Теоретичні основи загартовуючих процедур як засіб розвитку здорового організму дошкільників

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження

Серед всіх фізичних методів збереження здоров'я і підвищення опірності організму гартування і водолікування займають перше місце по своїй старовині і визнанню корисності всіма народами і у всі часи. Вважають, що єгипетська культура гартування була використана в Стародавній Греції. Так, в Спарті виховання хлопців - майбутніх воїнів - було підпорядковано фізичному розвитку і гартуванню. Гарячим прихильником використання в оздоровчих цілях гартуючих процедур, у тому числі і холодних ванн, був реформатор античної медицини Гіппократ, старогрецький мислитель, основоположник античної медицини (460--377 рр. до н. э.), який відводив гартуванню особливу роль в зміцненні здоров'я і стверджував, що «холодні дні укріплюють тіло, роблять його пружним і легкорушним». (Лаптев А.П. Закаливайтесь на здоровье. М.: «Медицина», 1991. - с.23).
Ідеї його знайшли розповсюдження в працях учених інших країн. У Азії, наприклад, поглядів Гіппократа дотримувався великий учений, філософ і лікар Ібн Сина (Авіценна) (980--1037 рр.). У трактаті «Канон лікарської науки» він виклав основні правила гартуючих процедур. Починати гартування він пропонував літом, використовуючи для цього воду і перш за все купання, при цьому підкреслювалася необхідність строго дозувати його тривалість. Відомо, що римляни перейняли термальні лазні, в яких можна було гарненько прогріти і остудити свій організм від греків, греки, у свою чергу, перейняли їх від персів, єгиптян і фінікійців. Вже тоді люди розрізняли 14 видів води (прісна, морська, лужна, кисла і т.п.), які вони застосовували для лікування від відповідних хвороб. В кінці XVII століття в багатьох країнах у водолікуванні з'явилися холодні душі, стали застосовуватися холодні ванни і занурення, рекомендувалися холодне купання і навіть тривале плавання. У епоху Відродження гартування вважалося одним з важливих завдань в системі виховання дітей, це особливо підкреслювалося в працях Т. Кампанелли та Дж. Локка. Найбільшою культурно-історичною подією в пропаганді гартування, що примусив широкі круги Європи звернути увагу на оздоровчі і цілющі сили природи, було видання в 1761 році романа в листах літератора і філософа Ж.-Ж.Руссо "Юлія, або Нова Элоиза". Це твір про гартування на прикладі гартування дітей. У XVIII столітті використовували з лікувальною метою морські купання. Німецький лікар X. Гуфеланд в праці «Мистецтво продовження людського життя» (1796 р.) указував, що гартування є дієвим засобом профілактики багатьох захворювань. В Україні розвиток уявлень про гартування знаходимо в таких пам'ятниках, як «Повчання Володимира Мономаха», «Домострой» і деяких інших, де даються рекомендації по вихованню дітей здоровими і загартованими. У працях просвітителів гартування розглядалося як необхідний засіб виховання здорової дитини, рекомендувалося довше бути їй на повітрі. Н. І. Новіков в своїй роботі «Розмова про здоров'я» підкреслювала, що жар, холоднеча, вітер формують характер людини. П. Енгаличев в роботі «Про продовження людського життя, або засобі, як досягти можна здоров'я, веселій і глибокій старості» (1804 р.) указував на вирішальну роль гартування для дитячого організму. Думки про користь гартування містяться в роботах вітчизняних медиків С. Р. Зибеліна, М. Я. Мудрова, Ф. І. Іноземцева, Н. І. Пірогова, А. М. Філомафітського. Вперше наукова розробка питань гартування була почата в нашій країні і пов'язана з іменами росіян учених С. П. Боткина, В. У. Пашутіна, В. А. Манассєїна, І. Р. Тарханова. (Быкова Н.Г. Формирование здорового образа жизни старшего дошкольника в психолого-педагогических исследованиях // Краевая научно- исследовательская лаборатория по проблемам формирования современной личности в поликультурной среде: Сб. матер. / Общ. ред. В.Н.Гурова, А.Е.Шабалдаса, Л.Н.Харченко, С.В.Степанова. - Ставрополь: СКИПКРО, 2004.- Вып. 16. - с. 48-52).
Заслужений діяч науки, професор И. М. Саркизов - Серазіні настійно рекомендував всім «міцно дружити з сонцем, повітрям і водою». (Саркизов - Серазини И.М. Спортивный массаж.- М.: «Физкультура и спорт», 1957.- с.64).
В кінці XIX століття німецький священик Себастьян Кнейп запропонував як прийом гартування «ходіння босоніж, у тому числі і по снігу». (Мое водолечение : [Пер. с нем.] / Себастьян Кнейп ; Ставроп. краев. ком. Всесоюз. о-ва Красного Креста.- Ставрополь.: «АСОК-ПРЕСС», 1991.- с.86).
В даний час в деяких санаторіях Німеччини, Австрії, Фінляндії широко практикується ходьба босоніж по "контрастних" доріжках, різні ділянки якої нагріті до певної температури - від холодного до гарячого. Дослідник Тибету Олександра Давіднель описує змагання голих до пояса йогів. У лунок високогірного озера при морозі -30°С вони змагалися в тому, скільки простирадл, витягнутих з крижаної води, кожен висушить на своїй спині (більше 20 шт.). Для цього вони виробляли в своєму тілі "психічне тепло", уявляючи, що уздовж хребта все сильніше розгорається полум'я. Зараз в Японії існує метод оздоровлення і тренування організму холодною водою. Спеціальні дерев'яні ванни (чани) наповнюють крижаною водою (t +4°C) і японці сидять в них (до 10 чоловік) нерухомо більше 20 хвилин. Таким шляхом тренується холодова стійкість організму. (Колгушкин А.Н., Короткова Л.И. Лекарство от простуды.- М.: «Знание», 1989- с.159).
Таким чином, в системі фізичного виховання виділився один з медичних напрямів - гартування: оздоровлення людини за допомогою дії на його організм холодної води, як лікувальний і зміцнюючий засіб. Прихильники іншої точки зору рахували гартування холодом для дітей тільки шкідливим. Так, відомий популяризатор медико-біологічних знань минулого століття Г. Льюїс писав: «Філософія красномовно проповідувала, що дітей слід загартовувати, що холодні купання і легкий одяг повинні укріплювати дітей точно так, як і дорослих. Не слухайте цих філософів. Дуже здорові діти, правда, винесуть такий експеримент, але він в усякому разі більш менш пошкодить їм». (Лаптев А.П. Гигиена: Учебник для техникумов физ. культ.- М.: «Физкультура и спорт», 1983.- с.75).
М. В. Ломоносов різко виступав проти спроб представити релігійний обряд хрещення, як нібито направлений на гартування немовлят. Він писав: «Упертих попів, які хочуть насильно хрестити холодною водою, я почитав катами, потім що бажають після батьківщини і хрестин незабаром і похоронів для своєї користі». (Воронцова И.М., Беленький Л.А. Закаливание детей с применением интенсивных методов. Метод. рекомендации. - СПб., 1990. - С. 27).
Граничні холодові навантаження на організм дітей і підлітків вимагають надзвичайної напруги всіх фізіологічних механізмів, всіх його захисних сил. І справитися з цим навантаженням дитина зможе лише за рахунок порушення діяльності органів і систем, які безпосередньо не брали участь в цій роботі. Це так звана ціна пристосування. Найуразливішим в таких ситуаціях виявляється головний мозок. Тому граничні холодові навантаження недоцільними для організму, що росте. Достатнє інших легших і безпечніших засобів гартування. Все сказане дозволяє негативно відноситися до «моржування» дітей і підлітків і не рекомендувати дану форму тренування захисних сил організму.
Вперше про гартування людини з наукових позицій стали писати у середині XIX в., хоча ще в 1775 р. знаменитий в ту пору лікар С.Г. Зибелін рекомендував своїм високопоставленим пацієнтам «використовувати контрастні температурні процедури для зміцнення організму». (Зыбелин С. Г. Избр. произведения. М.: «Педагогика», 1954.- с. 167).
Між іншим, парна лазня, документально зафіксована в монастирських літописах і описах іноземних мандрівників ще в Середньовіччі, -- одна з таких оздоровчих контрастних температурних процедур. За рахунок чого відбувається гартування людини, в ті роки ще, зрозуміло, не знали. Але, як це часто буває, грамотно осмислений практичний досвід на багато десятиліть (і навіть сторіч) випереджав розвиток теорії. Великий внесок в теорію і практику гартування внесли два найбільших педіатра початка XX в. -- професори В. У. Горіневський. і Р. Н. Сперанський. Хоч і вони ще не могли точно розібратися в тонких фізіологічних механізмах цього процесу, проте принципи, які були ними розроблені, практично без змін дійшли до нашого часу, і всі існуючі сьогодні розумні системи гартування так чи інакше сходять до розробок цих видатних діячів вітчизняної медичної науки. В. В. Горіневський в 1900 році говорив, що в основі всякого гартування лежить звичка до відомого роду подразнику. Звичка утворюється, коли подразник діє протягом більш менш тривалого часу з деякою постійністю. Повинен бути поступовий перехід від слабких до сильних подразників». (Гориневский В. В. Избранные произведения. Том 1. Под общей редакцией В.В. Гориневской.- М.: «Физкультура и спорт», 1951.- с.31).
Г. Н. Сперанський в 1910 році роз'яснював: «Гартування можна починати і далі проводити тільки при повному здоров'ї дитини. Необхідно враховувати індивідуальні особливості дитини і його вік. Гартуючі заходи проводяться при позитивних емоційних реакціях дитини». (Сперанский Г., Заблудовская Е. Закаливание ребенка раннего и дошкольного возраста.- М.: «Медицина», 1964.- с. 56).
Е. А. Аркин писав: «Необхідна попередня підготовка організму для гартування. Потрібна велика обережність в перших кроках гартування, тобто при застосуванні гартування до дитини вперше. Потрібний контроль, який може бути здійснений лише при активній участі лікаря». (Аркин Е.А. Физическое воспитание в детском саду.- М.: «Наркомпрос РСФСР», 1941.- с. 35).
А. І. Подшибякин радив: «Виконувати гартуючи процедури необхідно як у спокої, так і при різній руховій активності. Потрібне поєднання загального і місцевого гартування». (ПодшибякинА. К., Кайро И. А., Лебедь В. Л. Новое в закаливании детей.-- В кн.: Медицинские проблемы физической культуры. Киев: «Медицина», 1982, вып. 8, с. 38).
Відомий віковий фізіолог Ю. Ф. Змановський пропонує для гартування дошкільників і молодших школярів «використовувати щоденну ходьбу босоніж в приміщенні (протягом 15 хвилин), прогулянки протягом 3 годин, повітряні ванни до і після денного сну, щоденну уранішню гімнастику (10 хвилин), фізкультурні заняття не меншого 2 разів в тиждень по 35-45 хвилин з попереднім проведенням самомасажу рук і ніг (5-7 хвилин)». (Змановский Ю.Ф., Кузнецова .Н. Комплексное закаливание в дошкольных учреждениях. Методические рекомендации. - Нижний Новгород.: «Дубрава», 1992.- с.34).
Як свідчать спеціальні дослідження В.П. Спіріної, «загартовуючі процедури ефективні лише тоді, коли вони взаємопов'язані з виконанням загальних педагогічних та гігієнічних вимог: обов'язковим виконанням режиму дня, раціональними умовами, оптимальною організацією всіх видів життєдіяльності дітей у дошкільному закладі». (Спирина В.П.Закаливание детей.- М.: «Просвещение», 1978.- с.33).
1.2 Фізіологічні особливості організму дітей дошкільного віку
Кожен віковий етап дошкільника характерний, крім того, різною інтенсивністю зростання окремих частин тіла. Протягом шостого року, наприклад, швидко збільшуються довжина кінцівок, ширина тазу і плечей у дітей обох статей. Разом з тим є індивідуальні відмінності в цих показниках, а також відмінності їх у хлопчиків і дівчаток. Наприклад, коло грудної клітки у дівчаток збільшується інтенсивніше, ніж у хлопчиків. Антропометричні ознаки (маса тіла, зростання, коло грудної клітки, ширина тазу, довжина тулуба і кінцівок) різною мірою взаємозв'язані, і це впливає на фізичну підготовленість дітей, їх фізіометричні дані, зокрема на величину показників станової і кистьової динамометрії. Ці дані свідчать про те, що шостий рік в описуваному плані неоднозначний. У хлопчиків протягом року синхронізм, тобто збіг змін основних антропометричних показників, декілька знижується, порушується. У дівчаток п'яти років він майже відсутній, а до шести років поступово встановлюється. Коли збіг темпів збільшення маси тіла, зростання і інших антропометричних ознак виражений яскраво, чітко простежується їх взаємозв'язок (кореляція) з фізіометричними ознаками, особливо у хлопчиків. У періоди, коли кореляція між самими антропометричними ознаками порушується (наприклад, у п'ятирічних дівчаток і шестирічних хлопчиків), слабо виражена або навіть відсутній їх зв'язок з фізіометричними показниками. Разом з тим самі фізіометричні показники впродовж шостого року життя дитини збільшуються. Так, величина показників станової динамометрії у шестирічних хлопчиків може коливатися в межах від 15 до 35 кг. Крім того, хлопчики мають перевагу за цими показниками перед дівчатками. (Див. Вільчковский Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: навч. посіб.- Суми: ВТД «Університетська книга», 2005.- с.58).
Збільшення фізіометричних показників на фоні недостатньо вираженій кореляції з антропометричними ознаками свідчить про те, що в даний період життя вони значною мірою залежать від навчання, а також від індивідуального рухового досвіду дитини. Розвиток опорно-рухової системи (скелет, суглобовий-зв'язковий апарат, мускулатура) дитини до п'яти-шести років ще не завершений. Кожна з 206 кісток продовжує мінятися за розміром, формою, будовою, причому у різних кісток фази розвитку неоднакові. Зрощення частин гратчастої кістки черепа і окостеніння слухового проходу до шести років закінчується. Зрощення ж між собою частин потиличною, основною і обох половин лобовою кісток черепа до цього віку ще не завершено. Між кістками черепа зберігаються хрящові зони, тому зростання головного мозку може продовжуватися. (Об'єм або коло голови у дитини до шести років приблизно 50 див.) Не закінчується і окостеніння опорних частин носової перегородки. Ці особливості вихователь повинен враховувати при проведенні рухомих ігор і фізкультурних занять, оскільки навіть найлегші удари у області носа, юшка можуть привести до травм. Хребетний стовп дитини пяти--семи років також чутливий до деформуючих дій. Скелетна мускулатура характеризується слабким розвитком сухожиль, зв'язок. При зайвій масі тіла, а також за несприятливих умов, наприклад при частому піднятті дитиною тяжкості, порушується постава, з'являється роздутий або відвислий живіт, розвивається плоскостопість, у хлопчиків утворюється грижа. Еластичність і гнучкість дитячої кістки можуть стати причиною травм не тільки кінцівок, але і хребта (при падінні з гойдалок, з рами або багажника дорослого велосипеда, де люблять катати дошкільників старші брати-підлітки). Причому часто спостерігається пошкодження навіть двух--четырех хребців, що вимагає тривалого лікування. (Див. Криворучко Т. С. Особенности физического развития детей и подростков.- Кишинев: «Педагогика», 1976.- с. 18).
Слід також враховувати, що при падінні дитини з гори, зіткненні з санками, ударах лижами легко можуть виникати пошкодження органів черевної порожнини (печінки, нирок, селезінки). Диспропорційно формуються у дошкільників деякі суглоби. Наприклад, в період до п'яти років сумка ліктьового суглоба у дитини росте швидко, а кільцеподібна зв'язка, що утримує в правильному положенні головку променевої кістки, виявляється дуже вільною. Внаслідок цього нерідко виникає підвивих (якщо потягнути малюка за руку і навіть при знятті сорочки з вузькими рукавами). У дошкільників спостерігається і незавершеність будови стопи. У зв'язку з цим необхідно попереджати появу і закріплення у дитини плоскостопості, причиною якої можуть стати взуття на жорсткій підошві більшого, ніж потрібно, розміру; зайва маса тіла; перенесені захворювання. Вихователеві слід прислухатися до скарг дітей на втому і біль в ногах при ходьбі і стоянні. У розвитку м'язів виділяють декілька «вузлових» етапів. Один з них -- це вік шість років. До шести років у дитини добре розвинені крупні м'язи тулуба і кінцівок, але як і раніше слабкі дрібні м'язи, особливо грон рук. Тому діти відносно легко засвоюють завдання на ходьбу, біг, стрибки, але важко у виконанні вправ, що вимагають роботи дрібних м'язів. Основою прояву рухової діяльності є розвиток стійкої рівноваги. Воно залежить від ступеня взаємодії вестибулярних і інших рефлексів, а також від маси тіла і площі опори. З віком дитини показники збереження стійкої рівноваги поліпшуються. При виконанні вправ на рівновагу дівчинки мають деяку перевагу перед хлопчиками. В цілому в старшій групі дітям як і раніше легше вдаються вправи, де є велика площа опори. Розвиток центральної нервової системи характеризується прискореним формуванням ряду морфофізіологічних ознак. Так, поверхня мозку шестирічної дитини складає вже більше 90% розміру поверхні кори головного мозку дорослої людини. Бурхливо розвиваються лобові долі мозку. Завершується, наприклад, диференціація нервових елементів тих шарів (так званих асоціативних зон), в яких здійснюються процеси, що визначають успіх складних розумових дій: узагальнення, усвідомлення послідовності подій і причинно-наслідкових відносин. На шостому році життя дитини удосконалюються основні нервові процеси: збудження і особливо гальмування. У даний період декілька легше формуються всі види умовного гальмування. Діти частіше поступають, «як треба», і утримуються від недозволеного. Старший дошкільник здатний диференціювати свої м'язові зусилля. Тому на заняттях фізичною культурою він може виконувати вправи з різною амплітудою, переходити за завданням вихователя від повільних рухів до швидшим. У другій молодшій і середній групах, граючи в ловців, діти тікали при першому ж русі що водить. Тепер вони вивертаються, відбігають, лише опинившись в безпосередній близькості від нього. Це приклад гальмування, що запізнюється, забезпечує економність реакцій, дій. Проте завдання до дітей, засновані на гальмуванні, слід розумно дозувати, оскільки вироблення гальмівних реакцій супроводжується зміною частоти серцевих скорочень, дихання, що свідчить про значне навантаження на нервову систему. Властивості нервових процесів (збудження і гальмування) -- сила, врівноваженість і рухливість також декілька удосконалюються. Діти швидше відповідають на питання, міняють дії, рухи, що дозволяє збільшувати щільність занять, включати в рухові вправи елементи, що формують силу, швидкість, витривалість. Але все-таки властивості нервових процесів, особливо рухливість, розвинені недостатньо. Дитина часом поволі реагує на екстрене прохання, в необхідних випадках не може швидко по сигналу відштовхнутися, відскочити, відстрибнути. У дітей п'яти-шести років динамічні стереотипи, складові біологічну основу навиків і звичок, формуються достатньо швидко, але перебудова їх утруднена, що теж свідчить про недостатню рухливість нервових процесів. Дитина, наприклад, негативно реагує на зміну звичного устрою життя. З метою вдосконалення рухливості нервових процесів і додання гнучкості формованим навикам використовують прийом створення нестандартної (частково на час зміненої) обстановки при проведенні режимних процесів, рухомих ігор. Розвиток серцево-судинної і дихальної систем. До п'яти років у дитини в порівнянні з періодом новонародженості розміри серця збільшуються в 4 рази. Так само інтенсивно формується і серцева діяльність, але процес цей не завершується навіть у підлітків. У перші роки життя дитини пульс його нестійкий і не завжди ритмічний. Середня частота його до шести-семи років складає 92 -- 95 ударів в хвилину. Розміри і будова дихальних шляхів дитини дошкільного віку відрізняються від таких у дорослих. Так, вони значно вужчі, тому порушення температурного режиму і вологості повітря в приміщенні приводять до захворювань органів дихання. Важлива і правильна організація рухової активності дітей. При її недостатності число захворювань органів дихання також збільшується (приблизно на 20%). Життєва місткість легенів у дитини п'яти-шести років в середньому -- 1100--1200 см3, але вона залежить і від інших чинників (довжини тіла, типу дихання і ін.). До семи років у дітей яскраво виражений грудний тип дихання. Число дихань в хвилину -- в середньому 25. Дослідження за визначенням загальної витривалості у дошкільників показали, що резервні можливості серцево-судинної і дихальної систем у дітей достатньо високі. Наприклад, якщо фізкультурні заняття проводяться на повітрі, то загальний об'єм бігових вправ для дітей старшої групи протягом року може бути збільшений з 0,6 -- 0,8 до 1,2--1,6 км. Стрибати через скакалку діти можуть протягом 5 хвилин. У багатьох потреба в руховій активності настільки велика, що лікарі і фізіологи називають період від п'яти до семи років «віком рухового марнотратства». У завдання педагога входить контролювати і направляти рухову активність вихованців з урахуванням індивідуальності, що проявляється ними; попереджати випадки гіпердинамії і активізувати тих, хто віддає перевагу «сидячим» іграм.
1.3 Види загартовуючих процедур
У водних процедур є особливість. Вони, як правило, надають на людину механічну дію. Сильнішу дію в порівнянні з повітрям вода надає і за рахунок розчинених в ній мінеральних солей, газів і рідин. До речі, з метою посилення дратівливої дії води іноді до неї додають 2-3 столових ложки куховарської солі або 3-4 ложки столового оцту. Основна ж перевага води як засоби гартування полягає в температурному чиннику. «Водні процедури по своїй температурі підрозділяють на гарячі - вище 40 °С, теплі - 36-40 °С, байдужі - 34-35 °С, прохолодні -20-33 °С і холодні - нижче 20 °С». (Традиционные и нетрадиционные методы оздоровления детей: материалы конференции.- Дубна, 1992. - С. 115).
Ділення такого роду враховується при проведенні гартування. Уміло варіюючи температурою води, можна легко дотримувати точність дозування сеансів гартування. Висока ефективність дії води на організм пояснюється тим, що її теплоємність в 28 разів вища, ніж теплоємність повітря. Так, повітря при температурі 13° Із сприймається як прохолодний, в той же час вода тієї ж температури здається холодною. При одній і тій температурі повітря і води організм втрачає у воді майже в 30 разів більше тепла. Саме з цієї причини вода розглядається, як вельми сильний гартуючий природний засіб. При всіх обставинах треба дотримуватися найважливішого принципу - поступовості. Інакше кажучи, доцільніше використовувати воду тієї температури, яка необхідна в даному випадку. «Надмірне перебування у воді веде до таких змін в організмі, які можуть вийти за межі нормальних». (Осокина Т. И. Физическая культура в детском саду.-- М.: «Педагогика», 1978.- с. 56).
Не виключені і вельми сумні наслідки. У дітей, що систематично перевищують доступні ним норми купання, наголошувалися падіння маси тіла, серйозні порушення в діяльності серцево-судинної системи, у них різко знизилися больова і тактильна чутливість, увага і пам'ять, здібність до виконання складних операцій. Відбувається загальне погіршення самопочуття, дитина переживає почуття втоми, запаморочення, сонливість.
Методика водного гартування залежить від віку дитини. Необхідно в звичайні водні процедури (умивання, підмивання, купання) вносити елемент гартування. 1. Вік дитини від народження до 2-3 міс. 1. Загальні ванни - дитину купають щодня водою температури 37-36°C протягом 5 хв., потім обливають водою з температурою на 2°C нижче. 2. Підмивання, умивання, яке триває 1-2 хв., спочатку проводять при температурі води 28°C, через кожні 1-2 дні і знижують на 1- 2°C і доводять до 20-22°C. 3. Місцеве вологе обтирання - рукавицею, змоченою водою температури 33-36°C, обтирають ручки від кисті до плеча, потім ніжки від ступні до коліна протягом 1-2 хв. Один раз в п'ять днів температуру знижують на 1oC і доводять до 28°C. Необхідна умова - кожну частину тіла витирають досуха до легкого почервоніння відразу після її вологого обтирання. 2. Вік дитини від 2-3 до 9-10 міс. 4. Як в попередній віковій групі. 5. Як в попередній віковій групі. 6. Загальне вологе обтирання. Спочатку обтирають верхні кінцівки, потім нижні і, нарешті, груди і спину. Температура води така ж, як при місцевих обтираннях. У воду можна додати сіль (2 чайних ложки соли на 1 стакан води). Необхідно дотримувати те ж правило - кожну частину тіла витирати досуха відразу після її обтирання. 3. Вік дитини від 9-10 міс. до 1 року. 7. Як в попередній віковій групі. 8. Як в попередній віковій групі. 9. Загальне обливання. При цій процедурі дитина може сидіти або стояти. Гнучкий шланг душу потрібно тримати близько від тіла дитини (25-30 см). Струмінь води повинен бути сильним. Спочатку обливають спину, потім груди, живіт, в останню чергу руки. Після обливання витирають досуха до легкого почервоніння. Спочатку температура води 35-37°C, потім кожні 5 днів її знижують на 1°C і доводять до 28°C. 4. Вік дитини від 1 року до 3 років.
У цьому віці можна використовувати загальні обтирання із зниженням температури води до 24oC, загальні обливання температури до 24-28°C. З 1,5 років можна застосовувати душ, який надає сильнішу дію, ніж обливання, оскільки, окрім температури води, тут включається ще і механічний вплив. Тривалість процедури до 1,5 мін.; температура води і її зниження - як при загальному обливанні. Дивись Додаток 1.
Обтирання -- початковий етап гартування водою. Обтирання - найбільш м'яко діюча водна процедура, яку можна застосовувати не тільки здоровим, але і слабким дітям. Протягом декількох днів проводять обтирання рушником, губкою або просто рукою, змоченою водою. Виконується процедура таким чином. Змоченим кінцем рушника або рукавицею обтирають руки, шию, груди, живіт, ноги, спину, відразу ж витираючи досуха до легкого почервоніння. Температура води спочатку 30°, поступово її знижують, доводячи до кімнатної. Академік Г. Н. Сперанский рекомендував починати гартування з сухих обтирань, які виконують таким чином. Шматком чистої, пропрасованої фланелі легко протирають все тіло дитини до появи невеликої червоності. Через 2 тижні можна приступити до вологих обтирань. Губку або рукавицю з махрової тканини змочують у воді і небагато віджимають. Спочатку обтирають руки від пальчиків до плеча, потім ноги, живіт і спину. Обтирання продовжується 1-2 мін, після чого тіло дитини витирають сухим м'яким рушником і роблять легкий масаж до появи помірного почервоніння. (Див. Сперанский Г., Заблудовская Е. Закаливание ребенка раннего и дошкольного возраста.- М.: «Медицина», 1964.- с. 116).
З раннього віку треба привчати дітей до прохолодної, але, зрозуміло, не дуже холодній воді. Знижувати температуру води можна на 1 °С кожного тижня, доводячи до певного мінімуму. Дивись Додаток 2.
Обливання -- прекрасний засіб гартування, простий і доступний. Спочатку температура води повинна бути 30--32°, через кожні 3 дні її знижують на один градус. Можна довести її до 22--20° для дітей молодшого дошкільного віку і до 18° -- для 6--7-річних. У теплі дні процедуру проводять на повітрі, в холодні, сирі або легковажні -- в приміщенні. Для обливання можна використовувати душ, садову лійку або глек. Дитина стає на дерев'яні грати (щоб не поганити підошви ніг після обливання). Спочатку він обмиває під струменем води руки (з милом), особу, злегка змочуючи вологою рукою голову. Потім струмінь води з висоти 40--50 сантиметрів направляють йому на шию, минувши голову. Дитина повертається, по черзі підставляючи спину, бік, груди і т.д. Вода повинна широким потоком стікати по тілу. Дивись Додаток 3.
Контрастне обливання ніжок - найбільш поширений метод для дітей Необхідно дотримувати правило - не можна обливати холодні ноги холодною водою, тобто ноги заздалегідь потрібно зігріти. У ванну ставлять два тази так, щоб вода покривала ноги до середини гомілки. У одному з них температура води завжди рівна 38-40oC, а в іншому (вперше) на 3-4°C нижче. Дитина спочатку занурює ноги в гарячу воду на 1-2 хв. (топче ними), потім в прохолодну на 5-20 с. Число поперемінних занурень 3-6. Кожні 5 днів температуру води в другому тазі знижують на 1°C і доводять до 18-10°C. «У здорових дітей закінчують процедуру холодною водою, а у ослаблених - гарячіше». (Мартынов С.М. Здоровье ребенка в ваших руках. - М.: «Просвещение», 1991. - с.34).
Ходіння босоніж -- один з якнайдавніших прийомів гартування, що широко практикується і сьогодні в багатьох країнах. До того ж відбувається тренування м'язів стопи. Оберігаючи від плоскостопості. Тому рекомендується ходити босоніж по скошеній траві, опалій хвої в лісі і т.п. Починати ходіння босоніж треба в кімнаті, спочатку по 1 хвилині і додавати через кожні 5--7 днів по 1 хвилині, довівши загальну тривалість до 8--10 хвилин щоденно.
Із спеціальних заходів гартування в літній час використовуються повітряні і сонячні ванни, купання в природних водоймищах.
Повітряні ванни застосовуються з метою привчити дітей до безпосереднього зіткнення всієї поверхні тіла з повітрям. При цьому, окрім температури, мають значення вологість і рух повітря. Жарким літом, коли діти весь день ходять тільки в трусиках, особливої необхідності в прийомі спеціальних повітряних ванн немає. Навесні ж, коли ще немає звички до повітря, і в прохолодні дні, які трапляються і в літню пору, вони дуже корисні. Для повітряних ванн вибирають майданчик, захищений від вітру, проводити їх можна на терасі, на відкритому балконі. Дітей роздягають догола або залишають тільки короткі трусики. «Спочатку повітряні ванни продовжуються всього 3--4 хвилини, поступово збільшуючи їх тривалість, можна довести до години». (Латохина Л.И. Как быть здоровым душой и телом //Дошкольное воспитание. - 1999. - N 10.- с.44-45).
Починати процедуру краще в тиху погоду при температурі повітря не нижче 23--24°. Під час повітряних ванн діти повинні бути в русі, в прохолодні дні треба підбирати рухливі ігри, в теплі -- спокійні. Можна запропонувати дитині яке-небудь цікаве завдання: кидати і ловити м'яч певна кількість разів так, щоб він жодного разу не впав, прокатати дерев'яний обруч до кінця доріжки, оббігти 2--3 рази навколо дерева.
Сонячні ванни надають на організм дошкільників загальну зміцнюючу дію, підсилюють обмін речовин, підвищують опірність організму до захворювань. У шкірі під впливом сонячних променів утворюються речовини, багаті вітаміном D, що покращує засвоєння солей кальцію і фосфору, особливо важливих для організму, що росте. Перебування на сонці корисно ще тому, що діти звикають переносити теплову дію сонячних променів і відчувають себе бадьоро навіть в жарку погоду. Але після тривалого перебування на сонці у деяких дітей може з'явитися слабкість, дратівливість, іноді поганий сон. Тому необхідно уважно стежити за самопочуттям дітей як під час прийому сонячної ванни, так і після неї. «Місце, вибране для прийому сонячних ванн, повинне бути сухе». (Кудрявцева В.Т. Развивающая педагогика оздоровления. - М.: «Линка - Пресс», 2000. - с. 78).
Протипоказаннями для початку гартування, продовження його, а тим більше для посилення навантаження є гострі захворювання, пониження і навіть зупинка дитини у вазі, підвищення збудливості, дратівливості, скарги на втому, погіршення сну, різко негативне відношення до процедур. Якщо гартуючи процедури були припинені на декілька днів, то після одужання почати треба з температури води на 2--3 - градуса вище, ніж застосовувалася раніше, і приблизно на 1/4 скоротити тривалість процедури, оскільки адаптаційні можливості організму порівняно швидко слабшають. «Гартування водою надає могутню дію на організм дитини, тому для їх проведення треба одержати дозвіл лікаря». (Ефименко Н.Н. Театр физического оздоровления детей дошкольного и младшего школьного возраста. - М.: «Педагогика», 1999. - с.89).
Розділ 2. Педагогічний опит загартовуючи процедур

2.1 Загартування дитячого організму в Україні та за кордоном

Розглянувши деякі загальні теоретичні і методичні питання, перейдемо до викладу практичного досвіду гартування дітей. В Україні, в Києві, в басейні «Малятко», при дитячій клінічній лікарні № 3 практикується плавання грудних дітей (до однорічного віку). Приймаються не тільки здорові діти, але і з різною патологією. Спостереження однозначно показали, що плавання прискорює розвиток дітей, укріплює їх здоров'я, а для хворих є сильним лікувальним чинником (з групи тих, що хворіли видужує до 85%). Число дітей, хворих респіраторними інфекціями, в порівнянні з и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.