На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Урок музики та аспекти його органзацї. Специфка як уроку мистецтва. Цль та задача урокв музики в загальноосвтнй школ. Особливост розвитку ритмчного слуху у дтей на музичних заняттях. Головн принципи музично-ритмчного виховання школярв.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Педагогика. Добавлен: 18.04.2011. Сдан: 2011. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



Урок музики та його організація.
Специфіка як уроку мистецтва
Цілеспрямоване і систематичне музичне виховання здійснюється в школі на уроках музики. Сама назва навчального предмета говорить про те, що він відрізняється від таких, як математика, фізика, хімія, біологія, що мають назву відповідних наук. Музика ж є одним з видів мистецтва, що і складає основний зміст предмета. Разом з літературою й образотворчим мистецтвом вони складають естетичний цикл.
Тісний зв'язок, що існує між даними видами мистецтва, визначається тим, що кожне з них своїми специфічними засобами розкриває внутрішній світ людини. Тому твори образотворчого мистецтва, художнє слово допомагають передати глибину почуттів, ідей, втілених у музиці. У свою чергу музика здатна викликати настрій, переживання, співзвучні багатьом добуткам живопису і літератури.
Необхідність навчального предмета "Музика" порозумівається тим соціальним значенням, що придається музичному мистецтву в естетичному вихованні підростаючого покоління.
Ціль уроків музики в загальноосвітній школі - виховання музичної культури учнів як необхідної частини їхньої духовної культури. Поняття "музична культура" досить ємне, тобто включає:
а). естетичні почуття і переконання, музичні смаки і потреби;
б). знання, навички й уміння, без яких неможливе освоєння музичного мистецтва (сприйняття, виконання);
в). музичні, творчі здібності, що визначають успіх музичної діяльності.
Нині діюча програма по музиці має тематичну побудову: усі теми - це як би сходинки, що ведуть учнів до оволодіння музичною культурою. У темах чвертей послідовно розкриваються особливості мови музики, багатство і своєрідність її змісту, зв'язок з іншими видами мистецтва - живописом, літературою, особливості емоційного впливу музики.
Найважливіша задача музичного виховання в школі - формування слухацької музичної культури учнів, тому що сьогоднішній учень у майбутньому неодмінно слухач, що виявляє свої інтереси і смаки. Саме від сформованості слухацької музичної культури залежить, чи буде людина сама удосконалювати свій внутрішній світ при спілкуванні з мистецтвом або ні, сприймаючи тільки чисто розважальну музику.
Саме вчитель повинний формувати в учнів потреба в сприйнятті музики, що облагороджує їхній внутрішній світ, а почуття задоволення в слухачів виникає в тому випадку, якщо музичне мистецтво стає зрозумілим, доступної для їхнього сприйняття. Розвиваючи здатність розуміти мова музики, відчувати її виразність, учитель дає учнем необхідні знання, навички, уміння, виховує інтерес до музики, смак.
Музичне сприйняття розвивається не тільки в процесі слухання музики, але й в інших видах музичної діяльності. Тому дуже важливо, щоб учні здобували навички й уміння в області співу, ритміки, гри на дитячих музичних інструментах, одержували основи музичної грамоти, що сприяє усвідомленому, виразному виконанню пісень, танців, ігор. У виконавській діяльності інтенсивно розвиваються музичні творчі здібності, що розширюють можливості активного сприйняття музики. Таким чином, формування музичної культури учнів залежить від рішення освітніх і розвиваючих задач.
Будь-яка професія має свої особливості. Є свої "секрети" і у вчителя музики. Любов до музики, прагнення віддати себе дітям, віра в те, що без дійсної музики не можна стати гармонійно розвитою людиною, захопленість своєю справою - цими почуттями постійно живе педагог-музикант. Складність цієї професії, визначається необхідністю тісного взаємозв'язку елементів, що входять і в поняття "учитель", і в поняття "музикант", причому кожне з них у свою чергу багатогранно. Учитель музики веде навчально-виховну роботу, формує погляди, переконання, потреби, смаки, ідеали дітей. Він повинний бути не просто широко утвореною людиною, що добре знає свій предмет, але особистістю у високому суспільному значенні цього слова. Виховуючи дітей засобами музичного мистецтва, він є працівником ідеологічного фронту, і його світогляд, його погляди, поняття, представлення мають першорядну значимість.
Професія вчителя музики жадає постійного удосконалювання, що обрало, своєї особистості, розвитку музичних інтересів, творчих здібностей. Ідеали професії міняються з розвитком суспільства, залежать від його ідеології і культури, і разом з тим основою професії вчителя музики завжди є гуманістична спрямованість і нерозривний зв'язок з музичним мистецтвом.
В даний час професія вчителя музики стає предметом наукового вивчення. Ведуться педагогічні дослідження, з'являються збірники, статті, що розкривають особливості підготовки вчителя, вимоги до його діяльності. Інтерес представляють роботи, що містять спогади про відомих педагогів-музикантів і результати вивчення їхньої педагогічної праці.
Спираючи на сучасні дослідження психології педагогічної праці, можна назвати наступні найважливіші сторони діяльності вчителя музики:
· дослідницька (аналіз музичних добутків і добутків інших видів мистецтва; вивчення досвіду колег, учнів, аналіз власної роботи; вивчення наукової і методичної літератури з метою її застосування у своїй роботі);
· проектувальна (планування, розподіл навчально-виховних задач, рішення яких спрямоване на естетичне виховання учнів, засвоєння ними знань, формування навичок і умінь, їх музичний і творчий розвиток);
· конструктивна (побудова уроків, позакласних музичних занять);
· комунікативна (установлення з учнями взаємин на основі поваги і довіри; завоювання авторитету в учнів);
· організаторська (практичне рішення навчально-виховних задач).
Безумовно, усе це взаємозалежно в роботі вчителя і спрямовано на рішення задач музичного виховання школярів. Відсутність необхідних умінь негативно позначається на результатах педагогічної діяльності, що у таких випадках не приносить бажаного задоволення. Зупинимося небагато докладніше на цих уміннях.
Завдяки постійним спостереженням учитель здобуває педагогічне чуття, що дозволяє миттєво оцінювати ситуацію, визначати внутрішній стан учнів, інтуїтивно знаходити правильний спосіб педагогічного впливу.
Учитель повинний володіти мистецтвом спілкування. Його особистість на заняттях розкривається глибоко і повно: учитель не тільки виконує добуток, але і розповідає про нього, передаючи своє відношення до композитора, музиці і підсилюючи її емоційний вплив. Прояв при цьому чуйності, уваги до переживань учнів породжує відповідне почуття довіри і поваги. Авторитет учителя залежить від його уміння бути вимогливим і одночасно турботливим. Учнем завжди потрібні його допомога, підтримка, увага, тепле відношення, без яких неможливе переживання почуття радості від досягнутих успіхів.
Творчість учителя, його педагогічні знахідки починаються з перших самостійних кроків у школі. Оволодіння педагогічною майстерністю жадає від його знання своїх достоїнств і недоліків, уміння "панувати собою", здатності до самооцінки і самовиховання. Щиросердечне багатство, багатогранність особистості вчителя, його розум, чарівність, моральна чистота сильно впливають на формування в бажання, що учиться, і готовності працювати з найбільшою віддачею. Тому з повним правом можна сказати, що особистість учителя визначає долю музики як навчального предмета.
Сучасний досвід ведення уроку в школі переконливо показує, що вчитель може бути щирим творцем тільки тоді, коли щохвилини зв'язує нерозривною ниткою зігране, проспіване чи висловлене їм зі своїм внутрішнім світом, зі своїм відношенням до звучного, зі своїм життєвим досвідом.
Якщо вчитель, продумуючи урок, не бере в якості "матеріалу" самого себе, свої почуття, думки, досвід, то як йому знайти грань між зовнішнім - холодним, байдужим, і внутрішнім - глибоко пережитим, відчутим?
Усяка художньо-педагогічна задача, ідея уроку повинна бути органічна для вчителя, глибоко їм пережита і, саме головне, ототожнена зі своїм "я". Цей процес складний, але лише його наявність перетворює урок у дійсну правду мистецтва. Природно, у художній творчості коштовно тільки те, що підказано процесом справжнього переживання, і тільки тоді може виникнути мистецтво. Це повною мірою варто віднести до педагогічного процесу на уроці. Щире занурення в художній образ, його збагнення тісне зв'язано з процесом переживання, з умінням пропустити через себе, з відчуттям інтонацій музичного добутку як своїх власних.
Я вважаю, що для уроку мистецтва психологічна, технічна, інтелектуальна, професійна підготовка недостатні. Необхідно підготуватися до уроку ще й емоційно.
Особливо важливо в емоційній стороні професійної майстерності вчителя музики уміння знайти вірний тон уроку. Термін "задати тон" бесіді, виконанню здавна існує в мистецтві. Це поняття зв'язується з емоційним центром творчого процесу. Знайти вірний тон, що був присутній би і був би своєрідним у кожнім уроці, одна зі найважчих задач підготовки учителя в даний час.
Співвідношення зовнішнього і внутрішнього в мистецтві ведення уроку може успішно зважуватися через формування у вчителя акторської майстерності.
Якщо ідею музичного добутку сформулювати в декількох словах і в такому виді повідомити її дитині, то життя ідеї на цьому і закінчиться. В учнях важливо збудити відчуття ідеї, але для цього необхідні засоби, що впливають не стільки на розум, скільки на почуття. Акторська майстерність у цьому відношенні має найбагатші можливості.
Необхідно глибше осмислити метод проведення уроку і застосовувати його у формуванні педагогічної майстерності вчителя музики. Корисним може бути один з відомих у театральній педагогіці прийомів, що одержав назву "прийом ототожнення", тобто злиття свого "я" з образом, думкою, яку необхідно розкрити.
Цей прийом припускає не тільки велику попередню роботу над музичним твором (знання епохи, історії створення, художнього і світоглядного контекстів і т.д.), але і природне органічне "проживання" педагогом художнього образа цього добутку. Тільки тоді можливо щире спілкування між дітьми і вчителем.
Діяти, означає "жагуче, стрімко, інтенсивно, продуктивно, доцільно і виправдано йти до надзадачі" - збагненню і розкриттю художнього образа твору.
Переживання як органічної єдності інтелектуального й емоційного в людині. Для педагога музики надзвичайно важливо навчитися свідомо керувати підсвідомою творчою активністю своєї психіки, тому що багато процесів у мистецтві й у художньому розвитку дитини зв'язані з підсвідомістю, з інтуїтивним, але адекватним збагненням прекрасного, поза його розкладанням на окремі елементи.
Для вчителя музики надзвичайно важливо вміти бути виразним у всіх своїх проявах, уміти знаходити адекватну зовнішню форму вираження пережитих їм почуттів, емоцій. Тому педагогу необхідно навчитися не боятися визначати словами, виразними рухами, мімікою те, що дуже важко вловити у творі мистецтва - його красу, найтонше мереживо його образів. При цьому треба постійно пам'ятати про те, що обійтися одним почуттям не можна, необхідно інтелектуально, технічно вивчити художній матеріал.
Музика і життя - це генеральна тема, свого роду, "надзадача" у шкільних заняттях музикою. Вона повинна пронизувати всі заняття у всіх ланках від першого до останнього класу. Музичний матеріал, що звучить на заняттях, коментарі вчителя, спостереження і міркування самих учнів, що направляються вчителем, усі повинно допомагати поступовому рішенню цієї "надзадачі".
Найважливішою особливістю програми є її тематична побудова.
Творчо підходячи до програми, ні в якому разі не руйнувати її тематичну побудову, тому що послідовний розвиток визначених тем - основа основ даної програми.
При цьому з різних видів навчальної діяльності в кожнім випадку обираються найбільш необхідні, і усі вони зв'язуються в єдиний тематичний вузол. Окремі твори, мої коментарі і питання, відповіді учнів - словом усе, що звучить, усе, що відбувається на уроці, підкоряється основній темі як загальної закономірності, що поєднує всі частки випадки.
Які-небудь членування уроку, зв'язані з робочим планом його проведення, можуть існувати лише у свідомості вчителя, але ні в якому разі не у свідомості учнів. Для них урок музики завжди повинний бути цілісним, об'єднуючим усі вхідні в нього елементи в єдине поняття: музика, музичне мистецтво.
Вільне від схеми, творче комбінування складових частин уроку в єдине музичне заняття дає можливість вносити в урок будь-які контрасти, необхідні для підтримки уваги учнів, атмосфери творчої зацікавленості. Нехай учитель буде вільний від влади схеми, що вимагає від нього стандартного графіка проведення уроку. Але відсутність стандарту, штампа, трафарету не означає відсутність системи, а творча воля вчителя не рівнозначна сваволі, хаосу, анархії.
Перед учителем музики коштує непроста задача: об'єднати всі елементи, з яких складається урок, підкорити їхній основній темі уроку, чверті, року, усього шкільного курсу, не загубивши при цьому специфічну логіку розвитку, властиву кожному з цих елементів окремо.
Тематична побудова програми дає в руки вчителю дві істотних переваги. По-перше, він одержує можливість вільно маневрувати в рамках четвертної програми і програми всього року, не виходячи за межі основних тим. По-друге, він озброюється "тематичним компасом", що допомагає йому ясно бачити напрямок занять протягом усього року і полегшує рішення дуже важкої задачі в області естетичного утворення - установлення критерію вимог до учнів.
Можливість "вільного маневрування" при орієнтації на "тематичний компас" дається вчителю не тільки для поліпшення навчально-виховного процесу в цілому, але, насамперед, щоб допомогти йому в рішенні однієї з найважливіших задач музичного утворення в школі - творчого розвитку учнів.
Вимога гуманізації утворення, висунута психологами і педагогами, припускає велика увага до розвитку творчих здібностей дитини, кращих його особистісних якостей. Дати знання, розвити навички й уміння - не самоціль. Набагато важливіше - розбудити інтерес до пізнання. Виховання творчої особистості - одна з найважливіших задач, що стоять перед вчителем.
Тільки самостійна творчість дітей на уроці розбудить їхній дрімаючі здібності. Багато уваги я приділяю видам діяльності, що розвиває саме творчу жилку в дитині. На уроках потрібно на ряді зі слуханням музики і вокально-хоровим виконанням приділяти значне місце пластичному ітонірованню, імпровізації, інструментальному музиціюванню, драматизації.
Дійсне, відчуте і продумане сприйняття музики - одна із самих активних форм прилучення до музики, тому що при цьому активізується внутрішній, духовний світ учнів, їхнього почуття і думки. Поза сприйняттям музика як мистецтво взагалі не існує. Безглуздо говорити про якому або впливі музики на духовний світ дітей і підлітків, якщо вони не навчилися чути музику як змістовне мистецтво, що несе в собі почуття і думки людину, життєві ідеї й образи.
Розвиток ритмічного слуху у дітей на музичних заняттях
Почуття музичного ритму - комплексна здатність, що включає в себе сприйняття, розуміння, виконання, творення ритмічної сторони музичних образів.
Сприйняття. Сприйняття музичного ритму - активний процес, у якому бере участь вся особистість людини, у тому числі три аналізатори (три органи почуттів): слух, зір і, що особливо важливо, нерви рухового апарата.
Сприйняття ритму викликає рухову реакцію. Численні експериментальні дослідження дозволяють зробити висновок, що „сприйняття ритму ніколи не буває тільки слуховим; воно завжди є слухоруховим”.
Рухова реакція буває особливо безпосередньою і живою у дітей. Вони роблять рухи під час слухання музики мимоволі, часто неусвідомлено; це - майже нездоланна потреба, особливо, коли в даному творі ритмічний компонент виступає яскраво, акцентровано. Мимовільні рухи можуть бути замінені довільними, котрі допомагають краще розуміти і глибше переживати музику.
Елементарна рухова реакція складається часто з неупорядкованих рухів. Тільки якщо в слухача музично-ритмічне почуття розвите в достатньому ступені, його рухи будуть збігатися з імпульсами музики, він буде рухатися в такт.
І в цьому випадку, однак, необхідний деякий короткий початковий період часу для того, щоб уловити, „схопити” ритм. Я б назвала цей короткий процес „схоплювання” ритму настроюванням ритмічного почуття за аналогією до настроювання звуковисотного слуху в ладотональності сприйманої музики.
Для глибокого і тонкого сприйняття, співпереживань, розуміння музики потрібно вміти стежити за агогичними відтінками; прискореннями і уповільненнями темпу. Це уміння можна розвивати за допомогою рухів у темпі пульсації основних часток, чи тактових акцентів, чи фразування.
Зорові образи поглиблюють і полегшують сприйняття музичного ритму. Вплив зорового образа може виявлятися і під час слухання музики, коли учень бачить, як учитель виконує твір, і під час співу, коли співаючий стежить за рукою диригента. Зорової наочності допоможуть також різні посібники, використовувані на уроці: схеми, картки, та й сам н и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.