На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Загальна характеристика самостйної роботи, як вищої форми учбової дяльност. Дослдження самостйної роботи учнв по виконанню творчих завдань на уроках нмецької мови у 5 клас, як форми самовираження формування мотивованого нтересу до предмету.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 14.08.2010. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Курсова робота на тему
„Форма організації самостійної роботи учнів 5 класу на уроці німецької мови”
Зміст
Вступ
Розділ І. Самостійна робота як вища форма учбової діяльності
1.1 Загальна характеристика поняття самостійної роботи учнів
1.2 Значення самостійної роботи учнів на уроці
Розділ ІІ. Самостійна робота учнів по виконанню творчих завдань на уроках німецької мови у 5 класі як форма самовираження і формування мотивованого інтересу до предмету
2.1 Основні види творчої самостійної роботи з німецької мови
2.2 Алгоритми уроків із застосуванням різних видів творчої самостійної роботи учнів
2.3 Метод проектів як одна з ефективних форм організації самостійної роботи учнів
Висновки
Література
Вступ
Організація самостійної роботи, керівництво нею -- це відповідальна
і складна робота кожного вчителя. Виховання активності і самостійності необхідно розглядати як складову частину виховання учнів. Це завдання виступає перед кожним вчителем в числі завдань першорядної ваги.
Кажучи про формування у школярів самостійності, необхідно зважати на два тісно зв'язані між собою завдання. Перше з них полягає в тому, щоб розвинути у учнів самостійність в пізнавальній діяльності, навчити їх самостійно оволодівати знаннями, формувати свій світогляд; друге - в тому, щоб навчити їх самостійно застосовувати наявні знання в учінні і практичній діяльності. Самостійна робота не самоціль. Вона є засобом боротьби за глибокі і міцні знання учнів, засобом формування у них активності і самостійності як рис особистості, розвитку їх розумових здібностей.
Дитина, що вперше переступає поріг школи, не може ще самостійно ставити мету своєї діяльності, не в силах ще планувати свої дії, коректувати їх здійснення, співвідносити отриманий результат з поставленою метою. В процесі навчання вона повинна досягти визначеного достатньо високого рівня самостійності, такого, що відкриває можливість справитися з різними завданнями, здобувати нове в процесі вирішення учбових завдань.
Мета даної курсової роботи - дослідити специфіку форм організації самостійної роботи учнів на уроках німецької мови у 5 класі. Вона потребує розв'язання наступних завдань:
· охарактеризувати самостійну діяльність учнів як специфічний вид навчальної діяльності;
· проаналізувати роль та значення самостійної роботи учнів у вивченні німецької мови;
· охарактеризувати основні форми самостійної та творчої самостійної роботи учнів на уроці;
· зробити висновок щодо ефективності та доцільності використання різних форм самостійної роботи учнів на уроці німецької мови.
Об'єктом дослідження у даній роботі роботи є форми організації самостійної роботи учнів 5 класу на уроках німецької мови, предметом виступають умови та специфіка її реалізації. Для реалізації цілей і завдань дослідження використовувався комплекс методів: критичний аналіз літературних джерел; методи емпіричного дослідження: спостереження, вивчення нормативної документації по організації самостійної роботи по іноземній мові.
Знання, уміння, переконання, духовність не можна передати від викладача до учня, удаючись тільки до слів. Цей процес включає знайомство, сприйняття, самостійну переробку, усвідомлення і ухвалення цих умінь і понять. І, мабуть, головною функцією самостійної роботи є формування висококультурної особи, оскільки тільки в самостійній інтелектуальній і духовній діяльності розвивається людина. Все це зумовлює актуальність теми роботи яка порушує важливе питання сучасної методики викладання німецької мови у середній школі.
Розділ І. Самостійна робота як вища форма учбової діяльності
1.1 Загальна характеристика поняття самостійної роботи учнів

Самостійною є та діяльність, яку учень здійснює без сторонньої прямої допомоги, спираючись на свої знання, мислення, вміння, життєвий досвід, переконання, і яка, через збагачення учня знаннями формує риси самостійності. Самостійна діяльність виявляє якість процесу пізнання, риси особистості учня і форму організації навчання [15, 27].
Розвиток самостійності в процесі навчальної діяльності включає в себе такі сторони:
- відношення вчителя до проявів самостійності;
- уміння учнів самостійно планувати свою навчальну роботу;
- уміння виділяти головне і другорядне;
- оцінку учнем труднощів у вивченні матеріалу;
- наявність або відсутність в учня інтересу до матеріалу, який вивчається;
- самостійне застосування засвоєних знань;
- оцінка учнем своєї роботи і її результатів.
Навички і вміння самостійної роботи в учнів формуються не самі по собі, а в результаті спеціально організованих вправ, що органічно включаються у навчальний процес.
Велике значення в цьому відношенні має висока майстерність учителя, його керівництво активною пізнавальною діяльністю учня, логіка педагогічного процесу, створення проблемної ситуації на уроці, правильна і раціональна організація видів самостійної роботи, пов'язаної з подоланням учнями певних труднощів і підведення підсумків виконання і об'єктивна оцінка роботи.
Для того, щоб самостійна робота була ефективною важливо дотримуватись взаємозв'язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їх, повинен існувати взаємозв'язок класної і домашньої самостійної роботи.
Зазвичай, кажучи про учбову діяльність, дослідники мають на увазі роботу учня в класі. Але організація учбової діяльності школяра включає разом з класною його домашню, позакласну і самостійну роботу по предмету. Найменш вивченою і, в той же час, такою, що представляє найбільший інтерес в плані психологічного аналізу учбової діяльності є самостійна робота школяра. Саме у ній понад усе може виявлятися його мотивація, цілеспрямованість, а також самоорганізованість, самостійність, самоконтроль і інші особисті якості. Саме самостійна робота школяра може служити основою перебудови його позиції в учбовому процесі.
Самостійна робота, як відомо, є однією з важливих і широко обговорюваних проблем у викладанні.
Поняття самостійної роботи учня в сучасній дидактиці обов'язково співвідноситься з організуючою роллю вчителя. Під самостійною роботою розуміють різноманітні види індивідуальної і колективної діяльності учнів, здійснюваною ними на класних і позакласних заняттях або удома по завданнях без безпосередньої участі вчителя. Загальнопедагогічне визначення позакласної і позашкільної роботи, згідно якому вона є різними видами діяльності учнів виховного і освітнього характеру, організовувані і такі, що проводяться школою в позаурочний час, покладене в основу розгляду самостійної діяльності учнів. Розвиваючи цю тему в загальному контексті організації факультативного курсу іноземної мови в школі, С.Ф.Шатілов говорить про декілька форм самостійної роботи, таких, як позаурочна, позакласна, позашкільна, як би об'єднуючи їх загальним поняттям «Позаучбова робота» [49, 52]. Автор сформулював три основні відмінності позаурочної роботи: добровільність участі школярів в ній, позаурочність проведення, велика самостійність; і вимоги до неї. До них відносяться: зв'язок урочної і позаурочної роботи, обов'язковість у виконанні добровільно узятої на себе позакласної роботи, цілеспрямованість і регулярність позакласних занять, масовий обхват учнів.
При достатньо багатобічному освітленні загальнопедагогічних і методичних питань цієї проблеми її психологічна сторона залишається найменш представленою, тим більше з позиції теорії учбової діяльності.
І.А.Зімняя вважає, що самостійна робота школяра є результат правильно організованої його учбовій діяльності на уроці, що мотивує самостійне її розширення, поглиблення і продовження у вільний час [16, 77]. Відповідно організовувана і керована вчителем учбова робота школяра повинна виступати як певна привласнена ним програма його самостійної діяльності по оволодінню іноземною мовою. Це означає для вчителя чітке усвідомлення не тільки свого плану учбових дій, але і усвідомлене його формування у школярів як деякої схеми освоєння мови в ході рішення ними нових учбових завдань. У даному трактуванні самостійна робота школяра представляє ширше поняття, ніж домашня робота, яка є виконання завдань, даних вчителем в класі додому для підготовки до наступного уроку. Самостійна робота може включати позаурочну, таку, що задається вчителем в тій або іншій формі роботу школяра. Але в цілому це паралельно існуюча зайнятість школяра по вибраній їм з готових або ним самим виробленій програмі засвоєння учбового матеріалу.
Самостійна робота повинна розглядатися як специфічна форма учбової діяльності школяра. Це вища форма його учбової діяльності. Вона, по суті, є форма самоосвіти, пов'язана з учбовою діяльністю школяра в класі.
Для самого школяра самостійна робота повинна бути усвідомлена як вільна по вибору, внутрішньо мотивована діяльність. Вона припускає виконання школярем цілого ряду вхідних в неї дій: усвідомлення мети своєї діяльності, ухвалення учбового завдання, додання їй особового сенсу, підпорядкування виконанню цього завдання інших інтересів і форм зайнятості школяра, самоорганізацію в розподілі учбових дій в часі, самоконтроль в процесі виконання і деякі інші дії.
І.А.Зімняя розглядає специфіку самостійної роботи в точному, діяльнісному сенсі цього слова в зіставленні з позакласною роботою і співвідносить її визначення з основними вимогами до організації позакласної роботи, сформульованими в методиці навчання іноземній мові [18, 50]. Перша вимога зводиться до того, що позакласна робота може тільки поглиблювати, розширювати і удосконалювати знання, уміння і навички учнів, отримані ними на уроці, але не має основною метою повідомлення нових знань, умінь і навичок володіння мовою. Другою вимогою є захопливість самих форм, процесу і матеріалу роботи. Третю вимогу фіксує необхідність міжнаочних, міждисциплінарних зв'язків. Важливою вимогою є добровільність і активність школярів в цій роботі.
Якщо сформулювати розуміння самостійної роботи як вищого специфічного виду учбової діяльності школяра, то можна виявити її істотні особливості в зіставленні з кожною з цих вимог. Так, достовірно самостійна робота як самостійна учбова діяльність може виникнути на основі «інформаційного вакууму». Він виникає тоді, коли у школяра формується потреба дізнатися, освоїти щось нове, невідоме, потрібне, важливе для себе, а засобів задоволення такої потреби в учбовому процесі немає. Правда, поки доводиться констатувати недостатню поширеність ситуації виникнення у школярів такої потреби. Це, у свою чергу, припускає необхідність направленої роботи вчителя на створення передумов виникнення у них такої потреби. Іншими словами, особливість самостійної роботи, що розуміється таким чином, на відміну від «позакласної» якраз і полягає в тому, що вона завжди здійснюється на новому для школяра матеріалі, в процесі вирішення нових пізнавальних завдань. Друге з названих вище вимог також не співпадає з особливістю самостійної роботи як специфічного виду діяльності. Тут захоплюючим повинен бути сам процес оволодіння новим матеріалом, а не тільки форма організації. Це повинна бути напружена, цілеспрямована, захоплююча школяра праця. Звичайно, не можна розраховувати на те, що такою самостійною роботою займатимуться все, але створення умов і передумов можливості її організації тими з учнів, хто хотів би і міг би зробити це, є прояв розвиваючого навчання в повному розумінні цього слова.
Самостійна робота, що представляє, за загальним визнанням, складне і багатозначне явище, термінологічно точно не визначена, хоча її зміст однозначно інтерпретується всіма дослідниками і практиками навчання в сенсі цілеспрямованою, активною, щодо вільної діяльності школяра. У визначенні І.А.Зімньої самостійна робота - це організовувана самим школярем через його внутрішні пізнавальні мотиви і здійснювана їм в найбільш слушний, раціональний із його точки зору час, контрольована їм самим в процесі і по результату діяльність [17, 33].
Будучи вищою формою учбової діяльності, самостійна робота обумовлюється індивідуально-психологічними і особовими особливостями школяра як її суб'єкта. До таких психологічних детерминантам перш за все відноситься саморегуляція. А.К.Осніцким були визначені ті моменти наочної саморегуляції, які співвідносяться з організацією самостійної роботи. Так, автором наголошується, що в цих цілях у учнів повинна бути перш за все сформована цілісна система уявлень про свої здібності і уміння їх реалізувати. Школяр повинен уміти моделювати власну діяльність, тобто уміти виділити умови, важливі для реалізації мети, відшукати в своєму досвіді уявлення про предмет потреби, а в навколишній ситуації знайти об'єкт, відповідний цьому предмету. Саморегуляція школяра припускає уміння програмування самостійної діяльності (вибір способу перетворення заданих умов, відбір засобів здійснення цього перетворення, визначення послідовності окремих дій). Важливим проявом наочної саморегуляції школяра є уміння оцінки і корекції своїх дій [35, 112].
Зважаючи на психологічні детермінанти самостійної роботи і названі її показники як учбовій діяльності, І.А.Зімняя дає повнішу характеристику цього явища з позиції самого суб'єкта діяльності. З цієї точки зору, самостійна робота може бути визначена як цілеспрямована, внутрішньо мотивована, структурована самим суб'єктом в сукупності виконуваних дій і коригована їм по процесу і результату діяльність. Її виконання вимагає достатньо високого рівня самосвідомості, рефлексії, самодисципліни, особистої відповідальності, доставляє учневі задоволення в самовдосконаленні і самопізнанні [35, 96]. Все сказане вище підкреслює необхідність спеціальної, такої, що враховує природу цього явища, організації не тільки і не стільки вчителем, скільки самим учнем його самостійної роботи. В процесі такої організації повинна бути взята до уваги і специфіка самого учбового предмету - іноземної мови.
У вирішенні завдань формування здатності школярів до самостійної роботи виникає велика педагогічна проблема - цілеспрямованого навчання учнів, особливо середніх класів, змісту цієї роботи. Таке навчання повинне включати формування прийомів моделювання самої учбової діяльності, визначення учнем оптимального розпорядку дня, усвідомлення і послідовний відробіток ним раціональних прийомів роботи з учбовим матеріалом.
В цілому самостійна робота школяра ґрунтується на правильній з погляду учбової діяльності організації його класної учбової діяльності. Зокрема, це відноситься до зв'язку і переходу від зовнішнього контролю вчителя до самоконтролю школяра і від зовнішньої оцінки до формування його самооцінки. Це, у свою чергу, припускає вдосконалення його контролю і оцінювання самим вчителем. Відповідно, позитивна відповідь на питання про те, чи може у школяра формуватися здібність до справжньої самостійної роботи, залежить від сумісних дій вчителів і школяра, від усвідомлення ним особливостей цієї роботи як специфічної форми учбової діяльності, що пред'являє до її суб'єкта особливу вимогу і що доставляє йому інтелектуальне задоволення. Аналіз видів учбової роботи школяра показує, що самостійна робота характеризується власною пізнавальною потребою, самоконтролем, власним режимом роботи, свободою вибору місця і часу цієї роботи.
У зв'язку зі всім сказаним вище доцільно поставити питання про необхідність розробки спеціальної програми навчання школярів самостійній роботі по іноземній мові. На думку І.А.Зімньої, програма повинна включати:
Діагностування школярем власної пізнавальної потреби розширення, поглиблення, додавання якій-небудь сукупності іншомовних знань до того, що він отримує в школі.
Визначення своїх власних інтелектуальних, особових і фізичних можливостей, зокрема, об'єктивна оцінка вільного від відвідин школи часу.
Визначення мети самостійної роботи - найближчої і віддаленої.
Самостійний вибір школярем об'єкту вивчення і його обґрунтування для себе.
Розробку конкретного плану, довгострокової і найближчої програми самостійної роботи.
Визначення форм і часу самоконтролю [15, 80].
Отже, необхідно відзначити, що здійснення школярем самостійної роботи як специфічної форми учбової діяльності, що грає значну, якщо не визначальну роль в підвищенні рівня учбово-пізнавальної мотивації учнів, вимагає попереднього його навчання прийомам, формам і змісту цієї роботи вчителем. Це підкреслює важливість організуючих функцій вчителя, що управляють, і в той же час необхідність усвідомлення школярем себе як справжній суб'єкт учбової діяльності.
1.2 Значення самостійної роботи учнів на уроці

З психології відомо, що знання, отримані самостійно, шляхом подолання посильних труднощів засвоюються міцніше, ніж отримані в готовому вигляді від вчителя. Адже в ході самостійної роботи кожен учень безпосередньо стикається із засвоюваним матеріалом, концентрує на ньому всю свою увагу, мобілізуючи всі резерви інтелектуального, емоційного і вольового характеру. Залишатися нейтрально-пасивним він не може. Крім того, що самостійна робота викликає активність учнів, вона володіє ще однією важливою якістю - носить індивідуалізований характер. Кожен учень використовує джерело інформації залежно від своїх власних потреб і можливостей. Ця властивість самостійної роботи додає їй гнучкий адаптивний характер, що значно підвищує відповідальність кожного окремого учня і як наслідок його успішність [38, 37].
У раціональному використанні самостійної роботи криються також значні резерви підвищення мотивації.
Розуміючи переваги самостійної роботи як такої, спробуємо виявити її застосовність до предмету іноземна мова. Чи не суперечить ця організаційна форма навчання, що припускає, що учень знаходиться «наодинці з собою», сутності предмету, в якому на першому місці - спілкування з людьми, партнерство?
Поза сумнівом, усна мова і в першу чергу говоріння здійснюються безпосередньо у присутності співбесідників, роль яких в школі виконують вчитель і товариші по навчанню. Проте навчання говоріння припускає певні підготовчі стадії, що гарантують спілкування, для яких самостійна робота є найбільш адекватною формою. У самостійну роботу доцільно включати також окремі ланки роботи над мовним матеріалом -- знайомство з ним і частково тренування в його вживанні.
Що ж до читання, то цей вид діяльності здійснюється читачем головним чином наодинці з собою, отже, самостійна робота цілком йому відповідає.
Виявимо матеріальну основу, тобто розглянемо джерела інформації, якими учні можуть користуватися в ході самостійної роботи. До них відносяться перш за все підручник (книга для учнів), що включає граматичний довідник, словник (іноземний - український), лінгво-країнознавчий довідник.
Матеріал в цих довідниках відібраний відповідно до програми для кожного класу і співвіднесений з віковими можливостями учнів. Всі пояснення дані в доступній адресатові формі, який і зможе використовувати їх в самостійній роботі.
Важливим джерелом інформації для самостійної роботи є тексти підручника і додаткові тексти, що включаються в учбовий процес вчителем. Учням все більшою мірою слід прищеплювати відношення до тексту як своєрідного авторитетного довідника, який є носієм не тільки змістовно, -- смислової інформації, але і лінгвістичної. У зв'язному тексті лексико -- граматичний матеріал постає в природних, диктованих комунікативними значеннями зв'язках; композиція тексту також може служити зразком. Тому доцільно спонукати учнів до дослідницького пошуку по тексту, щоб вони могли витягувати з нього необхідну інформацію [42, 18].
Яким чином слід направити увагу учнів на ці джерела інформації, щоб в ході самостійної роботи вони змогли використовувати їх оптимальним чином? Це питання управління самостійною роботою. Треба мати на увазі, що вона є лише відносно самостійною в учбових умовах. Учні випробовують непряму дію вчителя, що дозволяє їм відчути себе активними суб'єктами навчання. Вчитель, по-перше, сприяє виклику мотивації самостійної роботи, по-друге, забезпечує її раціональний і результативний хід. Самостійна робота протікає тим успішніше, чим більш добровільний характер вона має. Тому вчитель повинен створювати лише підстави для зародження в учнів потреби в ній. Має сенс створювати таке положення, при якому учні відчули б дефіцит засвоєного матеріалу для спілкування, слід вказати їм на конкретне джерело інформації для заповнення цього дефіциту, на прикладах, при роботі над лексичним і граматичним матеріалом і при читанні.
Викликавши мотив і заронивши інтерес до неї, вчитель повинен забезпечити її проведення, залишаючись при цьому „за завісою”. Управління ходом самостійної роботи має дві рівноцінні цілі: міцне засвоєння знань, розвиток навиків і умінь, з одного боку, і одночасне оволодіння прийомами учбової праці, тобто формування „методики учнів”. Сучасні дидакти надають особливе значення цій стороні самостійної роботи, убачаючи в розвитку методики учнів передумови безперервної освіти.
У деяких підручниках з німецькій мові приводяться пам'ятки, в яких у формі рад пропонуються раціональні прийоми оволодіння іноземною мовою. Повчальна сторона представлена в них не явно: вчитель не повчає, а дає учням об'єктивно існуючі оптимальні правила учбової праці. Вони підказують найвірніший і надійніший шлях оволодіння основними видами мовної діяльності, новими організаційними формами виконання вправ [49, 64].
Наступний дидактичний засіб непрямого керівництва самостійною роботою - навідне питання, яке точно концентрує увагу на важливій стороні пізнаваного явища, відсікаючи другорядне, звужуючи зону пошуку. Адже в самому питанні частково міститься відповідь. Навідні питання зазвичай складає вчитель, враховуючи при цьому мовний досвід кожного класу. Вони можуть бути більш менш розгорненими, але повинні охоплювати всі «больові точки» мовного явища, що вивчається. Навідні питання допоможуть також направити самостійну роботу над лексикою. Спонукання учнів до засвоєння словника в процесі мовної діяльності часто приводять до того, що вони упускають з вигляду способи зв'язку слів відповідно до смислової сумісності і на основі граматичних форм, що негативно позначається на їх мові. Тому перед виконанням мовних вправ доцільно пригадати схеми поєднань, поставити навідні питання.
Допомагає управляти самостійною роботою і опора. Вчитель тільки задає ситуацію. В ході самостійної роботи учні осмислюють її змістовно - смисловий план в єдності із засобами виразу, тобто підбирають опори з різних джерел інформації (це можуть бути: текст, вправи, спеціальним чином організований словник у вигляді функціонального - смислових або лексичних таблиць, схеми). Цим опорам додається форма, визначувана мовним завданням. Інтенсивна «інвентаризація» мовного матеріалу, вироблювана відповідно до індивідуальних можливостей, з орієнтацією на конкретне мовне завдання, значною мірою сприяє його повному засвоєнню. Операція опорами дозволяє учням вирішити два завдання: збагатити свою мову і розширити свій методичний арсенал. Вони оволодівають способами побудови вислову, його плануванням, підбором адекватних засобів виразу думок, оформлення їх відповідно до комунікативного задуму.
Таким чином, всі дидактичні засоби управління самостійною роботою, що рекомендуються, сприяють як міцнішому засвоєнню мови, так і формуванню „методики учнів”, здійснюють внесок в розвитку самоконтролю, який є вищим показником володіння іноземною мовою, заставою його вдосконалення.
Самоконтроль припускає здатність учнів до критичної оцінки своїх знань і дій, що виявляється за його власною ініціативою.
Самостійна робота з її можливостями, активізуючими учіння, сприяє розвитку зовнішнього самоконтролю. Дидактичні засоби управління самостійною роботою, особливо навідні питання і опори ведуть до розчленовування цілого, що дає можливість сконцентрувати увагу (довільну) на істотних ознаках, а це зрештою приводить до розуміння цілого. До того ж учні в міру необхідності можуть повернутися до джерела інформації, щоб знайти підтвердження правильності своїх дій. Все це укріплює і розширює «фонд» еталонів і шліфує механізм звірення [14, 81].
До засобів зовнішнього самоконтролю відносяться ключі і тести для самоперевірки, широко представлені в УНК з німецької мови і використовувані в самостійній роботі. Ключі виконують роль еталону для звірення, тести для самоперевірки розвивають сам механізм звірення.
Зовнішній самоконтроль - атрибут самостійної роботи - виступає в учбовому процесі в єдності з контролем вчителя, який також є зовнішнім. Їх сумісне застосування сприяє розвитку внутрішнього автоматичного контролю, завдяки якому учні можуть зосередити всі свої помисли на змістовно-смисловому плані мови; вживання мовного матеріалу контролюватиметься автоматично, як це відбувається в рідній мові.
Уміле управління самостійною роботою припускає її чітку організацію. В зв'язку з цим представляється важливим з'ясувати, чи повинна самостійна робота здійснюватися на уроці або удома. Є думка, що слід убачати в самостійній роботі лише спосіб збільшення часу на заняття мовою ще і поза школою. Поки не будуть сформовані прийоми учбової праці, самостійна робота повинна виконуватися в основному на уроці. Плануючи урок, вчитель повинен передбачити час на неї, а також на виконання вправ, направлених на вдосконалення мовної діяльності (вони повинні включати матеріал, засвоєний в ході такої роботи).
Самостійна робота і діяльність учнів під керівництвом вчителя мають, зрозуміло, одну мету, але вони знаходяться на різних регістрах. Функція самостійної роботи -- підготовка до мови, що здійснюється «за завісою» навіть якщо вона відбувається на уроці. Робота з вчителем -- це спілкування «на сцені». Використовуючи далі ці вирази, ми виділяємо спеціальну організаційну форму самостійної роботи на уроці -- «репетицію», під час якої відбувається інтенсивна підготовка до мови: учні самостійно працюють з джерелами інформації, звертаються до пам'яток, використовують навідні питання, опори, користуються засобами зовнішнього самоконтролю [14, 96].
У міру того як учні оволодівають уміннями учбової праці в ході самостійної роботи, витрачаючи на неї все менше часу і добиваючись більшої результативності, центр тяжіння переноситься на самостійну роботу вдома (залежно від етапу навчання).
Об'єм самостійної роботи на початковому етапі навчання невеликий, правильніше говорити про її елементи в основному в ході проведення ігор. Має сенс, наприклад, включати в неї завдання на «лінгвістичну кмітливість», спонукати дітей по контексту визначати рід і число іменників, особу і тимчасову форму дієслова.
У п'ятому класі об'єм самостійної роботи поступово зростає, вона починає здійснюватися в основному при виконанні домашніх завдань. Результати її контролюються на наступному уроці Підготовка до самостійної діяльності і власне діяльність повинні бути явними для учнів. Тому їм рекомендується регулярно виконувати невеликі завдання, а потім обговорювати інформацію, отриману, наприклад, в ході самостійного читання.
У кабінетах іноземних мов повинен знаходитися спеціальний матеріал, призначений для самостійної роботи школярів із залученням технічних засобів навчання.
Якщо самостійна робота ведеться систематично, вона, поза сумнівом, сприяє міцному засвоєнню іноземної мови, що вивчається, в єдності з розвитком прийомів учбової праці.
Розділ ІІ. Самостійна робота учнів по виконанню творчих завдань на уроках німецької мови у 5 класі як форма самовираження і формування мотивованого інтересу до предмету

2.1 Основні види творчої самостійної роботи з німецької мови

Аналіз досвіду роботи вчителів із створення умов для самовираження і формування мотивованого інтересу до іноземної мови дозволяє зробити наступні виводи:
· творча і самостійна робота будить в учнів інтерес до іноземної мови, створює творчий підйом, активізує їх пізнавальну діяльність (що знаходить віддзеркалення і в зростанні успішності по предмету);
· вона розвиває у учнів уміння і навики самостійної роботи;
· самостійна робота допомагає кожному учневі удосконалювати свої індивідуальні здібності і здібності самореалізуватися в колективі;
· сприяє залученню до культури країни мови, що вивчається.
Основне завдання вчителя полягає в створенні максимально сприятливих умов для природного учбового спілкування німецькою мовою і забезпечення ефективного розвитку всіх видів мовної діяльності через формування мотивованого інтересу до предмету шляхом використання творчих завдань і самостійної роботи учнів на уроках і в позаурочній діяльності [3, 27].
В основі такої діяльності лежить комунікативно-орієнтований метод навчання іноземним мовам і особистісно-орієнтований підхід.
В рамках діяльності по формуванню комунікативної компетенції учнів ставляться наступні завдання:
· підсилити роль мовної компетенції в навчанні іноземній мові в усній мові;
· розробити систему прийомів, направлених на:
а) збагачення лексичного запасу учнів;
б) вироблення навиків:
вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації;
зважувати альтернативні думки;
ухвалювати продумані рішення;
брати участь в дискусіях;
спілкуватися з іншими людьми.
Важливо за допомогою інтерактивних технологій и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.