На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Теоретико-методичн прийоми формування в учнв обчислювальних навичок. Систематизування та визначення найефективнших прийомв вивчення табличного позатабличного множення длення, розробка спецальної системи урокв та оцнка її ефективност.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 14.07.2009. Сдан: 2009. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


46
Курсова робота

"Формування в учнів обчислювальних навичок з табличного і позатабличного множення і ділення"

Вступ

Основою курсу математики початкових класів є лічба, нумерація і чотири арифметичні дії над цілими невід'ємними числами. Одна з особливостей арифметики полягає в тому, що багато з її положень хоч і важкі для доведення, але легко відкриваються спостереженням числових виразів. Вони відмінні від спостережень тих об'єктів, що безпосередньо впливають на органи чуття. Отже, виникає завдання розвивати в дітей спостережливість в галузі арифметики, а також уміння використовувати такі спостереження для індуктивних висновків.
Зміст арифметики містить також багато матеріалів для дедуктивних міркувань. Це, зокрема, стосується застосування властивостей арифметичних дій для обґрунтування прийомів обчислень, врахування залежностей між величинами під час розв'язування задач.
На методику викладання впливає не тільки зміст математики як навчального предмета, а й теоретичні положення математичної науки, що стосуються основ математики, її методології. Методика математики в своєму розвитку спирається, як і математика, на теорію пізнання. Для правильного розв'язання методичних проблем потрібно певною мірою враховувати ті етапи, які пройшла в своєму історичному розвитку математика як наука.
Основні математичні положення здобуті з дійсного світу за допомогою абстракції. У науці вони дістають самостійний логічний розвиток, а потім знову знаходять застосування в трудовій діяльності людей. Цей процес знаходить певне відображення і в методиці викладання математики. Учням треба показувати застосування математики в житті, в трудовій діяльності людини; тренувати в застосуванні математичних знань для виконання обчислювальних, розрахункових, графічних і вимірювальних робіт. Цим підвищується інтерес школярів до вивчення математики, закладаються основи правильного розуміння значення математики в житті людей.
Предметом курсової роботи є формування обчислювальних навичок на уроках математики в початковій школі.
Об'єктом роботи табличне і позатабличне множення і ділення.
Мета роботи - визначити, систематизувати та узагальнити методологію формування в учнів початкових класів обчислювальних навичок з табличного і позатабличного множення і ділення.
Завдання роботи:
· розглянути теоретико-методичні прийоми формування в учнів обчислювальних навичок;
· систематизувати та визначити найефективніші прийоми вивчення табличного і позатабличного множення і ділення;
· запропонувати систему уроків з використанням різних прийомів формування в учнів початкових класів обчислювальних навичок з табличного і позатабличного множення і ділення.
1. Теоретичні основи вивчення табличного і позатабличного множення та ділення

1.1 Освітні, виховні й розвивальні завдання навчання математики в початкових класах

У системі навчальних предметів початкової школи завдання і зміст вивчення математики є порівняно найбільш стабільними, проте і вони з часом зазнають деяких змін. Тому питання освітніх, виховних і розвивальних завдань навчання математики в початкових класах розкриємо з урахуванням сучасної концепції початкового курсу математики.
Більшість питань математичної освіти повинні бути засвоєні в початкових класах на такому рівні, щоб стати надбанням учнів на все життя. Решта питань програми з математики для початкових класів опрацьовується з метою підготовки до ґрунтовного вивчення відповідного матеріалу в наступних класах.
Математика в початкових класах має як практичне, так і духовне значення. Насамперед, курс математики початкових класів забезпечує подальше вивчення математики в середніх класах. Математичні знання, набуті в початкових класах, потрібні в повсякденному житті, під час вивчення інших дисциплін, для розуміння повідомлень засобів масової інформації. Молодші школярі отримують початкові уявлення про ті принципи і закони, що лежать в основі математичних чинників, що вивчаються. Це, насамперед, стосується десяткової системи числення та властивостей арифметичних дій. Істотним на початковому етапі є оволодіння обчислювальними вміннями і навичками.
Духовне призначення вивчення математики проявляється у внеску в розумовий розвиток, у становлення і розвиток моральних рис, в естетичне виховання людини. Розгляд математичних понять, розв'язування задач включає в процес пізнання різні прийоми і методи людського мислення.
Важливим завданням математики в початкових класах є розвиток пізнавальних здібностей у дітей. Необхідно розвинути у них уміння спостерігати й порівнювати, виділяти риси схожості та відмінності у порівнювальних об'єктах, виконувати такі мислительні операції, як аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, конкретизація.
Ведуча роль математики - у розвитку логічного мислення, формуванні алгоритмічного мислення, вихованні навичок розумової праці (планування, пошук раціональних шляхів, критичність). Формування в дітей уміння логічно мислити нерозривне з розвитком у них правильної, точної, лаконічної математичної мови. Заняття математикою мають бути школою виховання характеру і почуттів.
Навчання математиці має формувати такі риси особистості як працьовитість, акуратність; сприяти розвитку волі, уваги, уяви учнів; стимулювати розвиток інтересу до математики; виробляти вміння вчитися і навички самостійної роботи. Вивчення математики має сприяти реалізації завдань виховання патріотизму, гуманності, чесності.
1.2 Місце табличного і позатабличного множення і ділення в змісті початкового курсу математики

Практична й духовна значущість математики в навчанні, розвитку та вихованні молодших школярів визначає такі основні компоненти початкової математичної освіти: знання про натуральні числа і дії над ними, вміння використовувати ці знання в повсякденному житті; початкові алгебраїчні й геометричні уявлення; математичний розвиток, що включає здібність до узагальнень, здогадку, вміння помітити спільне в різному, відрізняти головне від другорядного, спостерігати, порівнювати, аналізувати, робити висновки та перевіряти їх.
Фундаментом курсу математики початкових класів є вивчення чисел. У зміст цього курсу входять: лічба, нумерація і чотири арифметичні дії над цілими невід'ємними числами; початкові знання властивостей натурального ряду чисел і арифметичних дій; початкові знання про дроби. Вивчення чисел супроводжується постійним використанням різноманітних задач, у ході розв'язування яких учні зустрічаються з деякими видами практичної діяльності, так або інакше пов'язаної з підрахунками і вимірюваннями. УЧНІ ознайомлюються з основними одиницями величин, вчаться переходити від одних до інших.
Ознайомлення з нулем та дробовими числами готує учнів до сприймання ідеї розширення поняття числа.
Вивчення чисел - перший крок в ознайомленні з ідеєю математичної абстракції. Наступним кроком стає перехід від числа до буквеного числення. У початкових класах учні ознайомлюються з виразом, що містить буквений компонент, вчаться знаходити числові значення таких виразів, застосовують буквені вирази для запису властивостей арифметичних дій. Алгебраїчна пропедевтика включає також ознайомлення з поняттям рівняння та нерівності. Учні розглядають рівняння на одну операцію і розв'язують їх на основі правил знаходження невідомого компонента. В завданнях з логічним навантаженням розглядають дещо ускладнені рівняння. Поняття буквеного виразу і рівняння застосовуються під час розв'язування задач.
Зміст початкового курсу математики може бути викладений і засвоєний на різних ступенях глибини і деталізації. Для початкової ланки шкільної освіти достатньо передбачити два ступені. Перший ступінь - це рівень обов'язкової математичної підготовки, що має бути досягнутий всіма учнями; другий - учнями, які проявляють схильність та інтерес до математики (їм створюються умови для досягнення вищих результатів).
Для забезпечення другого рівня матеріал чинних підручників з математики доповнюється системою змістовно-логічних ігор, системою нестандартних задач і завдань розвиваючого характеру, арифметичними й логічними задачами вищого ступеня трудності (в підручниках такі задачі позначені зірочками).
Отже, молодші школярі навчаються за єдиною програмою і однаковими підручниками для всіх учнів даного класу, але підручники побудовані на двох рівнях трудності.
Перейдемо безпосередньо до аналізу програми початкового курсу математики. Такий аналіз передбачає розкриття особливостей змісту і побудови початкового курсу математики; з'ясування зв'язків у вивченні програмового матеріалу (зокрема, арифметичного, алгебраїчного й геометричного), у вивченні теорії і формуванні вмінь і навичок практичної спрямованості курсу. Аналіз програми включає характеристику визначальних методичних спрямувань у вивченні кожної з її основних тем. Розподіл програмового матеріалу повинен подаватися за роками навчання. (У програмі також вказані основні вимоги до знань і умінь учнів на кінець навчання в кожному класі).
Структура програмового матеріалу. Опрацювання понять про натуральне число і арифметичні дії проводиться протягом усього навчання в початкових класах. Ставляться завдання сформувати в учнів уявлення про натуральні числа; домогтися усвідомлення математичних понять і арифметичних дій, знання таблиць кожної дії та прийомів усного й письмового виконання дій; виробити міцні обчислювальні навички. На основі правил порядку виконання дій та властивостей арифметичних дій учні повинні вміти знаходити значення числових виразів, у тому числі виразів з дужками на три-чотири операції.
Робота над нумерацією та арифметичними діями будується в початковому курсі концентрично. Програмою намічена система поступового розширення області розглядуваних чисел: перший десяток, другий десяток, сотня, тисяча, багатоцифрові числа (в межах мільйона). У межах першого і другого десятків розглядаються лише дії додавання і віднімання (табличні випадки та випадки, пов'язані з нумерацією чисел), а в межах решти концентрів - усі арифметичні дії. Принцип «концентричності» в основному стосується нумерації і арифметичних дій. Інші питання програми вивчаються за лінійним принципом. Тому точніше буде сказати, що програмовий матеріал вивчається за концентрично-ліній-ним принципом. Навчання починається з невеликих чисел. Числова область поступово розширюється і вводяться нові поняття. Така побудова курсу забезпечує систематичне повторення і поглиблення знань і вмінь, відповідає психологічному розвитку учнів. Особливо вона корисна для формування поняття про систему числення. Поняття розряду, розрядної одиниці, розрядного числа, а також класу і одиниці класу знаходять свій розвиток від концентру до концентру.
Методичне спрямування вивчення основних тем визначається як самою програмою, так і системою вправ і задач, що реалізуються в стабільних підручниках з математики для початкових класів. Розглянемо їх відповідно до підручників, що діють у загальноосвітніх школах України.
Таблиці множення складають на основі відповідних випадків додавання однакових доданків, а таблиці ділення - на основі зв'язку дій множення і ділення, тобто з таблиць множення. Всі таблиці мають бути засвоєні дітьми напам'ять. Для опрацювання таблиць множення кожного з чисел в середньому відводиться 5-7 уроків, стільки ж часу - на одну таблицю ділення. Опрацювання матеріалу проводиться в такій послідовності: ознайомлення з дією множення, складання і заучування таблиці множення числа 2, ознайомлення з дією ділення, зв'язок дій множення і ділення; складання і заучування таблиці ділення на 2; складання і заучування таблиць множення числа 3 і ділення на 3 і т. д.
Отже, як бачимо, вивчення табличного множення та ділення займає чільне місце у методиці навчання математики початкової ланки освіти, а отже потребує вивчення та вдосконалення методичної бази, організаційно-методичних прийомів та апробації різних методик.
2 Методика вивчення табличного і позатабличного множення та ділення

2.1 Засвоєння таблиць множення та ділення

Однією з основних тем програми з математики для II класу є множення і ділення в межах 100. Ця тема включає ряд питань теорії, на основі якої вивчають табличне множення і ділення, позатабличне множення і ділення, ділення з остачею і особливі випадки множення та ділення (з одиницею і нулем).
До табличного множення належать випадки множення одноцифрових натуральних чисел на одноцифрові натуральні числа, результати яких визначають на основі змісту дії множення (знаходять суми однакових доданків), наприклад: 8 * 2, 6 * 3, 5 * 4.
Випадки ділення, які відповідають цим прикладам, також називають табличними, наприклад: 16: 2, 18: 6.
До позатабличних випадків належать множення і ділення в межах 100 двоцифрового числа на одноцифрове, множення одноцифрового на двоцифрове, а також ділення двоцифрового числа на двоцифрове.
До особливих випадків належать множення і ділення з числом нуль, а також множення і ділення на 1.
Внаслідок вивчення множення і ділення в межах 100 учні повинні засвоїти певний обсяг теоретичних знань: поняття про дії множення і ділення, зв'язок між компонентами і результатами дій множення і ділення, деякі властивості дій; знати напам'ять таблицю множення і відповідні випадки ділення, засвоїти ряд обчислювальних прийомів.
Розглянемо методику роботи над кожним з названих розділів.
Табличне множення і ділення. Табличне множення і ділення вивчають у два етапи. На першому етапі формують знання про самі дії множення і ділення, на другому - основну увагу приділяють засвоєнню учнями таблиць множення і відповідних випадків ділення.
На першому етапі насамперед розкривають конкретний зміст множення і ділення.
Множення і ділення з початку їх вивчення доцільно розглядати окремо, оскільки основним при цьому є розкриття не взаємозв'язку між ними, а конкретного змісту цих дій.
Множення розглядають як знаходження суми однакових доданків. Діти повинні засвоїти зв'язок між додаванням і множенням, навчитися розуміти зміст кожного компонента добутку: число, яке беруть доданком, - перший множник; число, яке показує, скільки однакових доданків, - другий множник. Конкретний зміст ділення розкривають за допомогою відповідних операцій з множинами, під час розв'язування задач на ділення на вміщення і на рівні частини.
Розкриваючи конкретний зміст множення, треба насамперед розширити досвід учнів у виконанні відповідних операцій над множинами. Ще в І класі під час вивчення нумерації, додавання і віднімання в межах 10 і 100 доцільно ввести лічбу пар предметів, трійок і т. д. і пропонувати задачі (приклади) на знаходження суми однакових і неоднакових доданків:
1) У трьох коробках лежить по 6 олівців. Скільки всього олівців у коробках?
2) У першій коробці 3 олівці, у другій - 6, у третій - 8. Скільки всього олівців у коробках?
Такі задачі (приклади) корисно ілюструвати предметами або малюнками. Треба практикувати і обернені вправи: за даними малюнками скласти задачі (приклади) на додавання. Розв'язуючи такі задачі і приклади, учні помічають, що є суми з однаковими доданками, і лічать, скільки таких доданків.
У II класі суму однакових доданків замінюють добутком:
6 + 6 + 6 + 6 = 24; 6 * 4 = 24.
Виконуючи цю операцію, діти ознайомлюються з дією множення, знаком і записом множення, засвоюють роль множників.
Покажемо, як це можна зробити.
Учитель пропонує розв'язати задачу: «Дівчинка наклеїла марки на 4 сторінки альбому, по 5 марок на кожну. Скільки всього марок наклеїла дівчинка?» Зробивши ілюстрації, учні записують розв'язок: 5 + 5 + 5 + 5 = 20.
Що можна сказати про доданки цієї суми? (Однакові.) Скільки їх? (4.) Тут по 5 взяли 4 рази. Якщо доданки однакові, то суму можна записати інакше:
5 * 4 = 20.
Читають цей запис так: по 5 узяти 4 рази, буде 20. (Діти повторюють.) Можна прочитати інакше: 5 помножити на 4, буде 20. (Повторюють.) Тут виконали дію множення. Додавання однакових доданків називають множенням. (Повторюють.) Множення позначають знаком - крапкою. Що показує в цьому записі число 5? (Число 5 береться як доданок.) Що показує число 4? (Скільки разів узяли доданком число 5.)
Потім розв'язують кілька вправ на заміну суми добутком. При цьому діти встановлюють, що показує кожне число в новому записі. Потім пропонують обернені вправи: на заміну добутку сумою. Наприклад, пропонують знайти результат: 3 * 4.
Прочитайте приклад. (З помножити на 4.) Що в ньому записі показує число 3? (Це число береться як доданок.) Що означає число 4? (Стільки береться доданків.) Замінимо приклад на множення прикладом на додавання. Запис: 3 + 3 + 3 + 3 = 12.
Щоб засвоїти зв'язок множення з додаванням, корисно розглянути такі вправи: читання прикладів на множення, записування аналогічних прикладів під диктовку спочатку вчителя, а потім учня, складання учнями прикладів на додавання і множення, розв'язування простих задач на знаходження добутку додаванням і множенням.
Дуже важливо, щоб учні зрозуміли, за яких умов можна замінювати суму добутком і коли це неможливо. Цьому допомагає розв'язування прикладів з однаковими і різними доданками.
На дошці приклад: 7 + 7 + 7.
Замініть приклад на додавання прикладом на множення (7 * 3.) Чи можна приклад 2 + 3 + 7 замінити прикладом на множення? (Не можна.) Чому? (Доданки різні. Доданки неоднакові.) Чи завжди можна приклад на додавання замінити прикладом на множення? (Не завжди.) Коли це можна зробити? (Коли доданки однакові.)
Можна запропонувати: скласти з однаковими числами приклади на додавання і множення, користуючись рисунками (рис. 1).
Рис. 1
З'ясувати, чим схожі і чим відрізняються ці приклади.
Доцільно за даними прикладами (4 + 3 і 4 * 3) зробити малюнки, знайти результати і порівняти приклади.
Корисні вправи з рівностями і нерівностями, наприклад: Порівняйте вирази і поставте знак «>», «<», «=»:
18 * 2 * 18 * 3
4 + 4 + 4 * 4 * 2
3 * 4 * 2 * 4
4 * 7 + 4 * 4 * 9
Наведемо пояснення учня під час виконання останнього завдання: зліва додали сім четвірок та ще додали одну - всього стало 8 четвірок, а справа їх 9. Зліва четвірок менше, ніж справа, отже, вираз зліва менший; поставимо знак «<».
Під час виконання вправ треба звертати увагу учнів на прийнятий у нашій країні порядок розміщення множників у записі множення: на першому місці пишуть число, яке береться доданком, а на другому - число, яке показує, скільки береться однакових доданків.
Зауважимо, що для вправ можна використовувати приклади не лише з одноцифровими множниками (4 * 3), а й з двоцифровими (12 * 3). Це роблять для того, щоб учні на цьому ступені практично користувалися відомим їм взаємозв'язком між множенням і додаванням, вправлялися у виконанні різних випадків додавання.
На цьому етапі учні не повинні запам'ятовувати напам'ять результати множення.
Конкретний зміст ділення розкривають у процесі розв'язування задач спочатку на ділення на вміщення, а потім на рівні частини.
У зв'язку з цим учні повинні вміти виконувати за умовою задачі операцію розбиття множини на ряд рівночисельних множин; розуміти, що з цією операцією пов'язана дія ділення; навчитися записувати розв'язування задач за допомогою цієї дії.
Учні II класу ознайомлюються з назвами компонентів і результатів дій множення і ділення: перший множник, другий множник, добуток, пізніше - ділене, дільник, частка. Тут же діти дізнаються, що терміни «добуток» і «частка» означають не лише результат дії, а й відповідний вираз, наприклад: 4 * 3 і 20: 5.
Наступний крок у вивченні дії множення - розкриття переставної властивості множення. Знати цю властивість насамперед для засвоєння дії множення, а крім того, знання цієї властивості дає можливість майже вдвічі скоротити кількість випадків, які треба вивчити напам'ять. Замість двох випадків (8 * 3 і 3 * 8) учні запам'ятовують лише один.
Переставну властивість множення учні можуть «відкрити» самостійно, використовуючи наочні посібники у вигляді рядів кліток (кружків, ґудзиків, зірочок тощо). Наприклад, діти креслять прямокутник, ділять його на квадрати (рис. 2).
Рис. 2
Їм пропонують дізнатися двома способами, скільки всього буде квадратів (4 * 3 = 12 і 3 * 4 = 12). Порівнявши ці приклади, учні помічають, що множники однакові, тільки помінялися місцями, добутки однакові.
Після виконання кількох аналогічних вправ учні формулюють властивість: «Від переставляння множників добуток не змінюється».
Засвоєнню переставної властивості множення допомагають вправи, аналогічні таким: обчисліть результат другого прикладу, користуючись результатом першого: 7 * 6 = 42 і 6 * 7 =…; порівняйте вирази і поставте замість зірочки знак «>», «<» або «=»: 6 * 3 * 3 * 6; вставте замість зірочки пропущений знак дії: 7 * 2 = 2 * 7; вставте пропущене число: 2 * 3 = 3 * ?. Виконуючи кожну вправу, учні повинні порівняти вирази і помітити, що в добутках множники однакові, тільки переставлені, отже, добутки однакові. На цій основі добирають знак дії або число.
У II класі переставну властивість множення записують у загальному вигляді за допомогою букв: а * b - b * а.
Щоб створити кращі умови для вивчення табличних випадків множення і ділення, розкривають зв'язок між компонентами і результатом дії множення, а також узагальнюють два види ділення. Виходячи з цих знань, учні на підставі кожного випадку множення можуть дістати відповідні випадки ділення: якщо 7 * 3 = 21, то 21: 7 = 3 і 21: 3 = 7.
Зв'язок між компонентами і результатом дії множення розкривають за допомогою наочних посібників. Учням пропонують скласти приклад на множення за рисунком (рис. 3).
Рис. 3
Учні складають приклад: 4 * 3 = 12. Назвіть перший множник. (4.) Назвіть другий множник. (3.) Назвіть добуток. (12.) Користуючись цим рисунком, складіть два приклади на ділення (12: 4 = 3, 12: 3 = 4). Дістаємо запис:
4 * 3 = 12
12: 4 = 3
12: 3= 4
Порівняйте приклади на ділення з прикладом на множення. Як дістали другий множник 3? (Добуток 12 поділили на перший множник 4.) Як дістали перший множник 4? (Добуток 12 поділили на другий множник 3.)
Виконавши кілька аналогічних вправ, учні роблять висновок: якщо добуток двох чисел поділити на перший множник, то дістанемо другий множник, а якщо добуток двох чисел поділити на другий множник, то дістанемо перший множник.
Пізніше ці два висновки об'єднують в один: якщо добуток двох чисел поділити на один з множників, то дістанемо другий множник.
Щоб добитися засвоєння учнями зв'язку між добутком і множником, пропонують такі вправи.
Складіть за прикладом 5 * 3 = 15 два приклади на ділення. Учні міркують: якщо добуток 15 поділимо на перший множник 5, то дістанемо другий множник 3, а якщо добуток 15 поділимо на другий множник 3, то дістанемо перший множник 5.
Аналогічно міркують учні під час виконання вправи на складання прикладів на множення і ділення, використовуючи задані числа, наприклад: 2, 5, 10 (2 * 5=10, 10: 2 = 5, 10: 5 = 2).
Корисно запропонувати розв'язати такі стовпчики прикладів:
3 * 5
7 * 2
6 * 4
5 * 3
2 * 7
4 * 6
15: 3
14: 7
24: 6
15: 5
14: 2
24: 4
Учні розв'язують приклади першого стовпчика, користуючись додаванням. Потім визначають результат відповідного прикладу з другого стовпчика, використовуючи переставну властивість множення, нарешті, розв'язують приклади третього і четвертого стовпчиків, користуючись знанням зв'язку між множниками і добутком.
Особливу увагу треба приділити вправам на знаходження результату ділення за відомим добутком. Нехай треба розв'язати приклад на ділення: 24: 6, якщо дано приклад на множення: 6 * 4=24. Учень міркує: 24 - добуток, а 6 - перший множник; якщо добуток 24 поділити на перший множник 6, то дістанемо другий множник 4.
Пізніше аналогічно розв'язують питання про знаходження невідомого діленого і дільника.
Далі доцільно розглянути питання про узагальнення двох видів ділення.
У зв'язку з тим що конкретний зміст дії ділення розкривали за допомогою розв'язування простих задач на ділення на вміщення і на рівні частини, в учнів може виникнути неправильне уявлення про дію ділення: ніби існує дві різні дії ділення. Тому дуже важливо показати дітям, що незалежно від того, чи ділимо на вміщення чи на рівні частини, дістанемо однакові частки, якщо ділимо ті самі числа.
До узагальнення двох видів ділення учнів підводять за допомогою порівняння розв'язувань пар простих задач з однаковими числовими даними на ділення на вміщення і на ділення на рівні частини. Наприклад, пропонують розв'язати таку пару задач:
1) 12 яблук розклали на 4 блюдечка порівну. Скільки яблук у кожному блюдечку?
2) 12 яблук розклали в блюдечка по 4 яблука. Скільки потрібно було блюдечок?
Записавши розв'язання кожної задачі і відповіді до них, встановлюють схоже і різне в задачах, розв'язаннях і відповідях. Особливу увагу звертають на однакові дані числа 12 і 4 і на однакові числа у відповідях 3. Виконавши кілька аналогічних вправ, учні з'ясовують, що в обох випадках при однакових ділених і однакових дільниках дістаємо однакові частки.
На цьому самому етапі вивчають прийоми для випадків множення і ділення з числами 1 і 10. Розкриваючи прийоми, учні застосовуватимуть тільки що здобуті знання, а отже, краще їх засвоять. Крім того, вони опанують прийоми, на основі яких швидко знаходитимуть результати, тому відпаде потреба їх заучувати.
Спочатку розглядають випадок множення одиниці на числа, більші за одиницю. Учні розв'язують ряд прикладів, знаходять результат додаванням: 1 * 2 = 1 + 1 = 2; 1 * 3 = 1 + 1 + 1 = 3 і т. д. Потім, порівнявши в кожному випадку результат з множниками, вони приходять до висновку: при множенні одиниці на будь-яке число виходить те число, на яке множили. Надалі аналогічні приклади розв'язують на основі цього правила.
Потім вводять правило множення на 1: при множенні будь-якого числа на 1 виходить те число, яке множили, наприклад: 4 * 1 = 4, 12 * 1 = 12, а * 1 = а. Тут не можна використати прийом заміни добутку сумою, через де не можна спиратися і на переставляння множників, тому треба просто повідомити дітям це правило і надалі використовувати його під час обчислення.
Ділення на число, яке дорівнює діленому (3: 3 = 1), розкривають на основі конкретного змісту ділення: якщо, наприклад, 3 олівці розкласти в 3 коробки порівну, то в кожній коробці буде по одному олівцю. Міркуючи так, учні розв'язують кілька аналогічних прикладів: 4: 4 = 1, 6: 6 = 1 і т. д. При цьому помічають, що при діленні на число, яке дорівнює діленому, у частці дістаємо 1.
Ділення на 1 вводять на основі зв'язку між компонентами і результатом дії множення: знаючи, що 1 * 4 = 4, знайдемо, що 4: 1 = 4. Розв'язавши так ряд прикладів і порівнявши їх між собою, учні роблять висновок: при діленні будь-якого числа на одиницю в частці дістаємо те саме число. Цим висновком вони користуються надалі під час обчислень.
При множенні 10 на одноцифрові числа учні користуються прийомом: щоб помножити 10 на 2, можна 1 дес. помножити на 2, буде 2 дес., або 20. Множачи на 10, діти використовують переставну властивість множення: щоб 2 помножити на 10, можна 10 помножити на 2, буде 2 дес., або 20. При діленні використовують знання зв'язку між компонентами і результатом дії множення: щоб 20 поділити на 10, треба підібрати таке число, при множенні якого на 10 буде 20; це 2; отже, 20: 2 = 10. Так само знаходимо, що 20: 2 = 10.
Знання про дії множення і ділення, а також уміння, набуті учнями на першому етапі, є основою вивчення на другому етапі табличних випадків множення і відповідних випадків ділення.
Табличне множення і ділення вивчають одночасно, тобто з кожного випадку множення дістають відповідні випадки ділення: якщо 5 * 3 = 15, то 15: 5 = 3 і 15: 3 = 5. Основою для цього є знання учнями зв'язку між компонентами і результатом дії множення.
Спочатку розглядають усі табличні випадки множення і ділення з числом 2, потім 3, 4 і т. д.
Табличні випадки множення і ділення з кожним числом вивчають приблизно за одним планом.
Насамперед складають таблицю множення за сталим першим чи другим множником. Якщо скласти таблицю за сталим першим множником (2 * 2, 2 * 3, 2 * 4), то учні легко знаходитимуть результат наступного прикладу, користуючись результатом попереднього (2 * 4 = 2 * 3 + 2), але в цьому випадку в деяких сумах буде багато доданків (2 * 9 - дев'ять доданків). Якщо складати таблицю за сталим другим множником (2 * 2, 3 * 2, 4 * 2 і т. д.), доданків буде менше. Ця таблиця зручніша для запам'ятання, зате тут важче знаходити результат: доданки кожного наступного прикладу інші (2 * 2 = 2 + 2, 3 * 2 = = 3 + 3, 4 * 2 = 4 + 4,…); щоб знайти результат наступного прикладу, користуючись попередніми, доведеться міркувати так:
4 * 2 = 3 * 2 + 2, 5 * 2 = 4 * 2 + 2.
Вчитель може взяти будь-який з цих двох варіантів.
Ми візьмемо спочатку таблицю за сталим першим множником. Щоб знайти результат, використовують різні прийоми: добуток замінюють сумою
(2 * 3 = 2 + 2 + 2 = 6); до результату попереднього прикладу з таблиці додають відповідне число: 5 помножити на 3, буде 15, а під час множення 5 на 4 (на одну п'ятірку більше) можна результат обчислити так: 15 + 5 = 20; або від відомого результату віднімають відповідне число: учні знають, що 8 * 10 = 80, 8 * 9 (на одну вісімку менше), тому результат можна обчислити так: 80 - 8 = 72; використовують переставляння множників (2 * 5 = 5 * 2).
Якщо таблицю складено за сталим першим множником, то з кожного прикладу на множення учні складають ще один приклад на множення (переставляють множники) і два приклади на ділення (на основі зв'язку між компонентами і результатом множення), наприклад:
І II III IV
2 * 2 = 4
2 * 3 = 6
2 * 4 = 8
2 * 5 = 10
3 * 2 = 6
4 * 2 = 8
5 * 2 = 10
4: 2 = 2
6: 2 = 3
8: 2 = 4
10: 2 = 5
6: 3 = 2
8: 4 = 2
10: 5 = 2 і т. д.
Кожну таблицю множення за сталим першим множником складають, починаючи з випадку однакових множників (2 * 2, 3 * 3, 4 * 4 і т. д.), оскільки випадки, які передують цим, вже були розглянуті раніше (наприклад, випадок 3 * 2 був наведений у таблиці з числом 2 і тому в таблиці з числом 3 його не вивчають).
Приклади на множення читають по-різному: по 5 узяти 2 рази, буде 10; 5 помножити на 2, буде 10; добуток чисел 5 і 2 дорівнює 10; перший множник 5, другий 2, добуток 10; двічі по п'ять - десять; пізніше: 5 збільшити в 2 рази, буде 10.
Приклади на ділення читають так: 6 поділити на 2, буде 3. Можна читати приклади на ділення інакше, використовуючи назви компонентів і результату: частка чисел 6 і 2 дорівнює 3; ділене 6, дільник 2, частка 3, а пізніше можна читати так: 6 зменшити в 2 рази, буде 3.
Розглянувши на одному уроці всі випадки множення і ділення з яким-небудь числом, треба виділити ті з них, які слід вивчити напам'ять. Корисно ці випадки виписати кожному учневі на окремий аркуш.
Розглянемо методику роботи з вивчення таблиці множення чотирьох і відповідних випадків ділення.
До підготовчої роботи можна включити вправи на знаходження невідомого множника (х * 2 = 8; 3 * а = 15), можна повторити таблицю множення двох і трьох і відповідні випадки ділення треба повторити також усі відомі дітям випадки множення і ділення з числом 4 (4 * 1, 4 * 2, 4 * 3, 4 * 10 і відповідні випадки множення та ділення).
Потім переходять до складання таблиці множення чотирьох за сталим першим множником.
Ви вже знаєте таблицю множення двох і трьох, а сьогодні складемо і вивчатимемо таблицю множення чотирьох.
Учитель відкриває заздалегідь записану на дошці таблицю множення чотирьох (4 * 4, 4 * 5,…, 4 * 9) і пропонує переписати її в зошит.
- Обчисліть перший добуток. (16.)
- Як обчислювали? (4+4+4+4 = 16.)
- Запишіть обчислення додаванням внизу під таблицею множення. (Учні записують у зошитах, а вчитель - на дошці.)
- Позначте добуток цих чисел, використовуючи квадрат з кутником (рис. 4). (Учні показують 4 ряди квадратів по 4 квадрати в кожному.)
Рис. 4
- Отже, скільки буде, якщо 4 помножити на 4? (16.)
- Запишіть у таблицю множення.
- Тепер обчислимо такий добуток: 4 * 5. Як ви позначите його на квадратах? (Діти показують 5 рядів квадратів, по 4 квадрати в кожному.)
- Скільки всього квадратів? (20.)
- Як ви дізналися? (4 + 4 + 4 + 4 + 4 = 20.)
- Запишіть цю суму під першою.
- Як можна обчислити другу суму, користуючись результатом
першої? (16 + 4 = 20.)`
- Як інакше можна обчислити результат? (Переставити місцями множники: 5 * 4 - це 5 + 5 + 5 + 5 = 20.)
- Скільки ж буде, якщо 4 помножити на 5? (20.)
- Запишемо. Який наступний приклад розв'язуватимемо? (4 помножити на 6.)
- Розв'яжіть і назвіть результат. (24.)
- Як обчислювали? (4 + 4 + 4 + 4 + 4 + 4 = 24.)
- Запишемо. Як інакше можна розв'язати цей приклад? (Переставити місцями множники: 6 * 4 - це 6 + 6 + 6 + 6 = 24 або додати до попереднього результату, до 20, число 4.) Можна ще й так обчислити: 4 + 4 + 4 (підкреслити) і ще 4 + 4 + 4 (підкреслити), 12 + 12 = 24, тобто можна згрупувати доданки.
Так само розглядають інші випадки: деякі добутки діти ілюструють на своїх посібниках, знаходять кількість квадратів додаванням, записують суму, з'ясовують, якими ще способами и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.