На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик сторя формування позитивної мотивацї у навчанн. Виховання вдчуття боргу, вдповдальност та профорєнтацї. Особливост проведення уроку англйської мови на теми I`ve got an idea, Plenty of things to do, The life of social environment.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


34
Зміст
Вступ
1.
Історія формування позитивної мотивації у навчанні та досягнення щодо цієї теми
2. Особливості та процес формування позитивної мотивації в навчанні
3. Методи за допомогою яких буде досягнена мета
4. Модель уроку який втілить в дійсність формування позитивної мотивації під час проведення уроку англійської мови в учнів 5 класу на такі теми: «I`ve got an idea», «Plenty of things to do», «The life of social environment»
Висновки
Викори
стана література
Вступ
В наш час
є дуже багато методів завдяки яким можна формувати в учнів позитивну мотивацію в навчанні. Зокрема це дуже важлива та актуальна тема.
Перш за все людина обов`язково повинна мати освіту, особливо в наш час. Навчання -- одна із стрижневих складових педагогічного процесу в різних освітніх системах -- виконує певні функції.
Освітня функція у традиційному навчанні є базовою і передбачає озброєння учнів, в деру чергу, певною системою знань, навичок і вмінь.
Нині освітня функція втрачає провідну роль, поступаючись своїм місцем функціям виховним, розвитковим і самовдосконаленню. Це вимога дня. Освіта, враховуючі швидкоплинні зміни, має забезпечувати передумови для навчального процесу впродовж усього життя за типом «включення -- виключення». «Людіна без виховання, як тіло без душі», -- з народної мудрості.
Розвиваюча функція, особливо для духовно-психічного й фізичного розвитку учня, має глибокий соціально-психологічний і педагогічний зміст.
Функція самовдосконалення має забезпечити постійну самоосвіту учнів, самовиховання, систематичне формування навичок і умінь, а також мотивацію навчально пізнавальної та майбутньої професійної діяльності.
Для позитивної мотивації в учнів має дуже велике значення такі фактори як яскравість, новизна,
цікавість, цікаве викладання, бажання отримати похвалу, нагороду; на одержанні задоволення від самого процесу пізнання; інтерес до знань, допитливість і таке інше. Але всі ці тими будуть більше висвітленні далі.
Такий видатний педагог як В.С. Сухомлінський був основоположником гуманістичного виховання дитини. Він спрямовував свій інтерес на особистість дитини, на її виховання без покарання, використовував дуже тонкі психологічні засоби задля досягнення міть. Він повністю визнавав має рацію дитини, давав їм велику свободу але так щоб це не перетворилось потім на розбещеність дитини. Він вважав що дитину треба побуджати до самоосвіти та самовиховання. Це і є найціннішою базою якові мі повинні позичати у Сухомлінського.
Об`єктом роботи є особливості формування позитивної мотивації в учнів у навчанні.
Предметом є процес формування вчителем позитивної мотивації в учнів 5 класу під час проведення уроку англійської мови.
Мета: розробити методики формування позитивної мотивації в учнів 5 класу в процесі викладання англійської мови.
Задача:
1.
Проаналізувати педагогіко-психологічну літературу по висунутій проблемі.
2. Розробити модель формування позитивної мотивації учнів 5 класу на уроках англійської мови.
1. Історія формування позитивної мотивації у навчанні та досягнення щодо цієї тими
Проблема розвитк
у мотивації досягнень учнів в процесі навчання англійській мові на уроках і в позакласній роботі залишається мало розробленою на даному етапі. Цій темі присвятили дослідницькі роботи такі люди як Е.И. Кирічук, Л.П. Кичатинова,А.И. Ліпкина, А.К. Маркова, Т.А. Матіс, А.Б. Орлова і ін. Також над цим питанням працюють багато педагогів про роботи яких ми поки не знаємо.
Займаючись проблемою вивчення формування позитивної мотивації, одним з перших встає питання про те місце, яке воно займає в структурі особистості.
Є такий особливий вид потреб, як потреба в досягненнях.
Є т
акий тип учнів, які відчувають сильну потребу в досягненнях, вважають за краще покладатися на власні сили і прагнуть самовдосконалення. Вони схильні працювати над завданнями, які вимагають чималих зусиль, але не є нерозв'язними. Вони відчувають більше задоволення від своєї роботи тоді, коли самі можуть її планувати і самостійно визначати свої цілі.
Ті учні, які зазвичай вчаться з високою потребою в досягненнях ставлять перед собою такі завдання, виконання яких буде для тих, що оточують символом або ознакою успіху. Такі люди хочуть бути завжди на висоті і люблять отримувати позитивні відгуки про свою діяльність від тих, що оточують. Схвалення тих, що оточують для них понад усе. Такі люди навіть свій вільний час присвячують діяльності, пов'язаній з їх основною роботою.
На формування у дитини позитивної мотивації в навчанні впливають установки батьків. Зазвичай батьки з високою потребою в досягненнях вимагають від своїх дітей більшої самостійності. Їх діти вже в відносно ранньому віці вчаться покладатися на власні сили. В результаті у них розвивається відчуття впевненості в собі, і власні досягнення приносять їм радість.
Батьки з низькою потребою в досягненнях, як правило, надмірно опікають своїх дітей. Навіть коли в цьому немає необхідності, вони допомагають їм виконувати повсякденні справи (наприклад, одягатися і є). Таким дітям надається менше свободи, і в них, зазвичай, формується слабка потреба в досягненнях.
Таким чином, досягнення розглядається як наочний доказ успіху. Тому формування у дитини позитивної мотивації можна охарактеризувати як прагнення досягти поставленої мети, досягти успіху.
Різні автори по-різному дивляться на співвідношення між прагненням до успіху і уникненням невдачі. Одні вважають, що це взаємовиключні полюси за шкалою «мотиву досягнення» і якщо людина орієнтована на успіх, то він не відчуває страху перед невдачею (і навпаки, якщо вона орієнтована на уникнення невдачі, то в неї слабо виражено прагнення до успіху). Інші доводять, що виразно виражене прагнення до успіху цілком може поєднуватися з не менш сильним страхом невдачі, особливо якщо воно зв'язане для суб'єкта з якими-небудь тяжкими наслідками. І дійсно, є дані, що між вираженістю прагнення до успіху і уникненням невдачі може бути позитивна кореляція. Тому швидше за все йдеться про переважання у того або іншого суб'єкта прагнення до успіху або уникнення невдачі за наявності того й іншого. Причому це переважання може бути як на високому, так і на низькому рівні вираженості обох прагнень.
Учні, мотивовані на успіх, віддають перевагу завданням середньою або трохи вище середньої трудності. Вони впевнені в успішному результаті задуманого, їм властиві пошук інформації для думки про свої успіхи, рішучість в невизначених ситуаціях, схильність до розумного ризику, готовність узяти на себе відповідальність, велика наполегливість при прагненні до мети, адекватний середній рівень прагнень, який підвищується після успіху і знижується після невдачі. Дуже легкі завдання не приносять їм відчуття задоволення і справжнього успіху, а при виборі дуже важких велика вірогідність неуспіху; тому вони не обирають ні ті, ні інші. При виборі ж завдань середньої трудності успіх і невдача стають рівно вірогідними, і результат стає максимально залежним від власних зусиль людини.
Учні ж з схильністю до уникнення невдачі шукають інформацію про можливість невдачі досягши результату. Вони беруться за рішення як дуже легких задач (де їм гарантований 100% успіх), так і дуже важких (де невдача не сприймається як особистий неуспіх). Переживання успіху або невдачі залежить від рівня прагнень. Якщо новий результат досягає або перевищує цей рівень, з'являється відчуття успіху, якщо ж не досягає - невдачі. Успіх і невдача безпосередньо відбивається на рівні прагнень наступного виконання. Після успіху цей рівень, як правило, підвищується, а після невдачі - знижується, але не навпаки (закономірність зрушення). Зміщення рівня досягнень вгору або вниз залежить від інтенсивності пережитого успіху або невдачі.

2.
Особливості та процес формування позитивної мотивації у навчанні
Для того, щоб займатися питанням формування позитивної мотивації перш за все необхідно прослідкувати динаміку розвитку мотиваційної сфери.
Діти молодшого шкільного віку ставлять цілі на найближче майбутнє, пов'язані із справжніми подіями. За даними Л. Колберга 70% семирічних дітей орієнтуються в своїй поведінці на можливе заохочення або покарання «тут і зараз». В даному випадку слід користуватися прийомом ближньої перспективи - наприклад організувати похід в музей в самий найближчий час у разі хорошої підготовки дітей до уроку.
Мотивом, що реально діє, стає отримання високої відмітки або похвали;
заради їх отримання дитина готова негайно сісти займатися і старанно виконувати всі завдання.
У ситуації змагання у першокласників мотив роботи на себе діє краще, ніж на команду, проте в 3-ем класі вже сильніше виражений суспільний мотив, ніж індивідуальний.
Посилюється роль «внутрішнього фільтру» в процесі мотивації. Починає формуватися передбачливість як риса особистості. При цьому відбувається перехід від мотивів тільки «значущих» до мотивів що «реально діє».
Соціальні мотиви роботи по-різному виражені у школярів з різною успішністю. За наявності сильного мотиву отримання хорошої відмітки і схвалення круг їх соціальних мотивів задля вивчення звужений. Деякі соціальні мотиви у них з'являються тільки к 3-ему класу.
У дітей з високою успішністю яскраво виражена позитивна мотивація в досягнення успіху - бажання добре виконати завдання, що поєднується з мотивом отримання високої відмітки і схвалення. У слабо успішних - формування позитивної мотивації виражене гірше і навіть відсутній.
Престижна мотивація, пов'язана з суперництвом із здатними однокласниками, властива таким, що добре вчаться із завищеною самооцінкою і лідерськими схильностями. У неуспішних учнів престижна мотивація не розвивається.
Мотив уникнення невдачі властивий як добре успішним, так і тим хто не бажає вчитися, але до закінчення початкової школи у останніх він досягає значної сили, оскільки позитивна мотивація в навчанні у них практично відсутня. Майже чверть неуспішних третьокласників негативно відносяться до процесу навчання через те, що у них переважає мотив уникнення невдачі.
У дітей середнього шкільного віку достатньо розвинене відчуття довга, відповідальності. Інтереси вже не ситуативні, а виникають поступово по мірі накопичення знань. Звідси - стійкість ряду мотивів, що базуються на інтересах і поставлених учнями до себе цілях.
У підлітків інтерес до чого-небудь часто набуває характеру захоплення. Захоплення підлітка - сильні і часто змінюють один одного, але приймають «запійний» характер; як правило, вони не пов'язані з учбовою діяльністю. А.Е. Лічко ділить їх на інтелектуально-естетичні (захоплення історією, музикою, радіотехнікою, малюванням і т. д.), егоцентричні (захоплення модними сферами діяльності - спорт, художня самодіяльність, іноземні мови - ради демонстрації своїх успіхів), тілесно-мануальні (заняття спортом, їзда на мотоциклі або автомобілі - ради отримання задоволення від самого процесу діяльності), накопичувальні (колекціонування), інформативно-комунікативні (прагнення до нової, не дуже змістовній інформації, що не вимагає глибокого осмислення і засвоєння; потреба в легкому спілкуванні з однолітками, що дозволяє обмінюватися такою інформацією). Деякі з цих захоплень можуть сприяти розвитку особи підлітка, інші ж, навпаки можуть скривлювати розвиток особи.
Характерною для даного віку є невідповідність цілей можливостям, що свідчить про завищений рівень прагнень і є причиною частих невдач в здійсненні задуманого. Це призводить до того, що мотиви формуються головним чином з урахуванням власної думки, що виражається в їх впертості.
У учнів 9-го класу вибір професії ( скоріше декламований, чим обґрунтований) ще в значному ступені імпульсний, здійснюється нерідко під впливом зовнішніх обставин або є актом наслідування старшим, то у старшокласників цей вибір здійснюється на основі попередньої підготовки, уважного аналізу тієї діяльності, яку вони готові вибрати як своєї професії, і тих труднощів, з якими їм доведеться зіткнутися.
При цьому старшокласники вже здатні зважувати зовнішні і внутрішні обставини, що дозволяє ухвалювати достатньо усвідомлені рішення. А це означає, що в процесі формування соціально направлених мотивів «внутрішній фільтр» починає грати провідну роль. Чим зрілішим в соціальному плані є старшокласник, ніж більше його устремлінь направлено в майбутнє, тим більше у нього формується мотиваційних установок, пов'язаних з наміченою перспективою життя. У соціально незрілої особи переважають мотиви, пов'язані із задоволенням потреб «тут і зараз».
Велика усвідомленість процесу формування мотивів приводить і до більшого проникнення в причини вчинків інших людей. Тому в ході онтогенетичного розвитку дитини етична оцінка вчинку зміщується з оцінки наслідків вчинку до оцінки причини, імпульсів, що спонукали людину до такого вчинку.
Ніяка ефективна педагогічна взаємодія з підлітком, хлопцем не неможлива без урахування особливостей його мотивації. Саме це впливає на успішність учбової роботи. Висока позитивна мотивація може грати роль компенсаторного чинника у випадку недостатньо високих спеціальних здібностей або недостатнього запасу у учня необхідних знань, умінь і навиків, що дуже важливе на сьогоднішній момент. Так само правильне виявлення професійних інтересів і схильностей є важливим прогностичним чинником задоволеності професією в майбутньому. Причиною неадекватного вибору професії можуть бути як зовнішні (соціальні) чинники, пов'язані з неможливістю здійснити професійний вибір по інтересах, так і внутрішні (психологічні) чинники, пов'язані з недостатнім усвідомленням своїх професійних схильностей або з неадекватним уявленням про зміст майбутньої професійної діяльності. Відношення до професії, мотиви її вибору є надзвичайно важливими (а за деяких умов і що визначають) чинниками, що обумовлюють успішність професійного навчання. Найголовнішим при формуванні мотивів є той факт, що навчання це не підготовка до подальшого життя, а саме життя.
Мотивація - спонука учнів до активної учбової діяльності, продуктивного пізнання змісту навчання.
3.
Методи за допомогою яких буде досягнена мета
Одним з існуючої безлічі шляхів і засобів, вироблених практикою, для формування стійких пізнавальних інтересів і мотивів, є застосування в учбовому і виховному процесі інформаційних технологій. Під інформаційною технологією навчання розуміють сукупність форм організації
взаємодії викладача в рамках й учня під час учбово-виховного процесу. Використання інформаційної технології на всіх стадіях педагогічного розвитку дозволяє не тільки скоротити час на освоєння матеріалу, підвищити глибину і міцність знань, рівень розвитку що вчаться, зняти напругу, індивідуалізувати і диференціювати процес навчання, стимулювати пізнавальну активність і самостійність, розвиток творчих здібностей людини, щепить навики дослідницької діяльності, формує пізнавальні і розвиваючі мотиви.
Найбільш ефективними методами формування мотивації учення служать: інтегровані уроки, ігрові технології, формування пізнавальної мотивації через зв'язок що вивчається з життям, показу наслідку вчинків, формування відчуття довга, відповідальності, профорієнтації, навчання з комп'ютерною підтримкою (наприклад комп'ютерна бібліотека), використання повчальних програм: підручники, наочно-орієнтовані середовища, залучення учнів до участі в управлінні учбовим процесом (науково-дослідні проекти), оцінна діяльність як прийом формування соціальної мотивації, та інші.
Перше що використовує кожен вчитель - це наочність як засіб підвищення інтересу і один з прийомів формування мотивації. Наочність підрозділяється на натурну (реальні процеси або предмети), образотворчу (фотографії, малюнки) і символічну (креслення, графіки, таблиці, схеми). Наочність кожного виду виконує свої функції як засіб пізнання, ілюстрації думки, розвитку спостережливості, кращого запам'ятовування матеріалу.
Застосування наочності орієнтує учнів на всебічне сприйняття предмету за допомогою різних органів чуття, концентрувати увагу на найістотніших моментах, показувати предмет в розвитку. Використання засобів наочності повинне бути доцільним, без зайвого перевантаження. Потрібно поєднувати наочність і уявні дії, наочність і слова. Використання наочності дає додатковий стимул до занять, підвищує ритм заняття, підвищує інтерес, тобто безпосередньо впливає на мотивацію учення. Розробляючи дидактичний матеріал, необхідно не тільки звертати увагу на учбову сторону, але і на виховну і профорієнтацію.
Разом з наочністю високий результат дає технологія проведення інтерактивних лекцій із застосуванням мультимедіа-технологія навчання. Застосування мультимедіа-технологія в навчанні забезпечує сприйняття людиною інформації (звуковою, відео, анімації) одночасно декількома органами чуття, що значно підвищує інтерес, дає можливість засвоєння матеріалу. Інтерактивність дає таким, що вчиться активно втручатися в процес навчання: ставити питання, отримувати докладніші і доступніші пояснення, а викладачеві - ефективно використовувати учбовий час лекції, зосередивши увагу на обговоренні найбільш складних фрагментів учбового матеріалу. Застосування на уроці або частині його інтерактивних лекцій і бесід вимагає значної підготовки. Лекційний матеріал повинен бути чітко і лаконічно представлений, кадри не переобтяжені, повинні нести необхідну інформацію, служити опорними сигналами для бесіди, відповіді, діалогу.
Одним з важливих моментів є формування пізнавальної мотивації через зв'язок що вивчається з життям, екскурси в історію, показу наслідку вчинків, формування відчуття довга, відповідальності, профорієнтації, учити пред'являти вимоги перш за все до самого собі.
У старшокласників на провідне місце висуваються соціальні мотиви, пов'язані з визначенням своєї ролі і місця в суспільстві, вибором життєвого шляху - «вчуся, щоб бути корисним суспільству», мотиви вибору професії. Формування загально-учбових і загальнокультурних навиків роботи з інформацією - уміння грамотне користуватися різними джерелами інформації, оцінка достовірності інформації, співвідношення інформації і знання, уміння правильно організувати інформаційний процес, оцінити інформаційну безпеку. Важливим на даний момент стає і оволодіння інформаційними і комунікаційними технологіями як необхідна умова переходу до системи безперервної освіти. Звертаємо особливу увагу учнів на те, якими знаннями, уміннями і якостями вони повинні володіти, щоб отримати бажану спеціальність. На кожному з уроків і в позаурочний час важ матеріал, так або інакше, повинен представляти з погляду його практичної значущості і застосування в усній мові, де і як його можна використовувати в учбовій і професійній діяльності, особлива увага, приділяючи тій або іншій спеціальності по обробці інформації. Це можуть бути і завдання із змістом історії, і вікторини, тести і т.п.
Традиційні вимоги до учбових знань (запам'ятати, уміти відтворити) поступово трансформуються у вимоги до базових інформаційних умінь типу пошуку знань (уміти знайти і застосувати при рішенні певного класу завдань). Завдання вчителя - правильно організувати цю роботу.
Щоб підтримувати і формувати мотивацію вчителеві необхідно привчати навчених до напруженої пізнавальної праці, розвивати їх наполегливість, силу волі, цілеспрямованість, заохочувати виконання завдань підвищеній трудності, учити чітко визначати цілі, завдання, критерії оцінки. До найбільш значущих прийомів соціальної мотивації можуть бути віднесені встановлення відносин співпраці між вчителем і що вчаться, залучення учня до організації учбового процесу, до оцінної діяльності. Основними прийомами, що включають що вчаться даній категорії в учбову взаємодію на рівні суб'єкта, можна назвати всі проблемні, частково-пошукові і евристичні ситуації, які створюються на уроках. Проте педагогові непросто організовувати проблемні ситуації на кожному уроці. От чому разом з ними можна запропонувати для учнів з виконавською активністю особливі ролеві ситуації. Учні можуть підключатися до технології оцінювання усних і письмових відповідей однокласників, тобто брати на себе роль експерта, консультанта, для цього їх необхідно озброїти критеріями по оцінюванню відповідей, щоб не виникло істотних розбіжностей. Учневі можна запропонувати роль режисера, який стежить за темпом уроку; мудреця, який підводить підсумок заняттю, хранителя знань і т.д. Тут на повну потужність експлуатуються «маленькі людські слабкості»: кожному приємно бути відміченим і відміченим. Така робота доставляє радість професійної праці, вона також допомагає краще вивчити мову. Виконувана робота формує культуру учення, дозволяючи освоїти такі види діяльності, як організаторська, самоорганізуюча, проектна, міркувальна, інформаційно-комунікативна, пізнавальна, оцінна. Вона виховує якості, необхідні в майбутньому, - самостійність, уміння брати відповідальність на себе, здатність швидко орієнтуватися в обстановці і ухвалювати рішення в нестандартних ситуаціях, незалежність і самостійність думок, здатність чітко, лаконічно формулювати повідомлення, ініціатива і винахідливість, наполегливість, рішучість, самовладання і витримку, працьовитість, акуратність в роботі.
Що так само вчиться буде цікавий варіант спільної роботи із створення програм контролю - розробка тестів по заданій темі, оскільки дозволяє кожному проявити себе з кращого боку. Питання підбираються грамотно і відповіді до них цікаві, різноманітні. За час роботи учень повинен не тільки вивчити і систематизувати учбовий матеріал, але і знайти закономірності, зв'язок з раніше вивченим, практичне застосування. Сам же матеріал стає основою створення нових контрольних тестів. Це дуже ефективна форма учбової роботи - втілення педагогічної співпраці.
Які б прийоми і методи формування мотивації учення, підвищення інтересу до учбової праці, активізації пізнавальної діяльності ми не застосовували на уроках і зовні, необхідно пам'ятати, що вся наша робота повинна бути направлена на розвиток особи учня, його самовизначення.
Формування
у дитини високої позитивної мотивації можливо, якщо учбово-виховний процес відрізняється наступними характеристиками і підходами:
зміст освіти
включає знання про людину, що допомагає що вчиться стати успішнішими в житті, вирішувати особисті проблеми, придбати упевненість в собі;
зміст освіти і вимоги до учбових результатів диференційовані настільки, що це дозволяє всім школярам бути успішними в учбовій діяльності;
учбово-виховний процес будується таким чином, що учень стає в нім повністю відповідальним як за свої успіхи, так і за невдачі; характерною межею такого процесу є відношення до дітей як до суб'єктів будь-якої здійснюваної ними діяльності;
оцінна діяльність носить переважно повчальний характер; розвиває здібність до самооцінки;
заохочується прагнення до колективних досягнень
і здібність до співпраці, яка розглядається як цінність не менша, ніж індивідуальні успіхи;
у учнях розвивається переконання, що легкий успіх не доставляє дійсного задоволення, потреба в постановці все більш складних завдань перед собою.
Для розвитку індивідуальної позитивної мотивації в навчанні необхідно виконувати наступні умови.
Перша умова
:
Найбільш сильна позитивна мотивація виникає у дитини в тому випадку, якщо діяльність володіє новизною.
Необхідно використовувати нові навчально-методичні комплекси. З абсолютно новим виглядом і типами завдань, з якими учні не стикалися раніше.
Слабкішим учням необхідно давати більше часу на виконання завдань, і вони менш складні, а сильнішим - менше; завдання ускладнені. Слабкішим вчиться бажано давати завдання, подібні тим, які у них вже вийшли, -
для підняття у них упевненості у власних силах.
Потрібно стежити, щоб діяльність учнів на уроці і в позакласній роботі була цікавою і відповідала розвиваючому рівню домагань школярів. Адже діти люблять брати участь в дискусіях за наперед обумовлюваними правилами; у ролевих іграх; їм подобається розгадувати інтелектуальні завдання.
Друга умова.
Наявність можливості для прояву що вчаться самостійності.
Самостійна робота учнів офарблює їх діяльність емоційно, викликає різні внутрішні переживання і тим самим сприяє розвитку у них позитивної мотивації в навчанні.
Також позитивну мотивацію можна підняти за допомогою змагання. Необхідно придумувати різні конкурси і змагання на основі теми, що вивчається.
Слід також розвивати і мотивацію колективних досягнень. Цього можна добитися шляхом включення дітей в парну і групову роботу. Результат колективної діяльності залежить від готовності кожного члена колективу включити власні зусилля в досягнення загальної мети.
Але що ж робити з тими учнями, які, не дивлячись на всі вчительські старання, не прагнуть ні до яких досягнень. Невмотивований учень стане мотивованим, якщо вчитель стане спілкуватися з ним, сприймаючи його в позитивному світлі. Не випадково психологи називають цей метод методом прогнозів, що самовиконуються.
Чинники, які допоможуть мобілізувати що вчаться
і підвищити їх бажання вчитися
I. Рівень заклопотаності учнів
Рівень заклопотаності що вчаться - це їх прагнення добитися успіху в навчанні. Наскільки учня турбує те, що він вивчає?
Є одне психологічне правило, яке повинне впливати на рішення викладача. Помірна заклопотаність стимулює зусилля до навчання. Коли немає заклопотаності, учень погано займається або взагалі не займається. Але коли заклопотаність дуже велика, то на навчання взагалі не залишається енергії.
Цей принцип далеко не новий. Всі ми пам'ятаємо ще з шкільної лави такі епізоди, як:
А) Вчитель стоїть поряд з учнем, який не бере участь в уроці, і тим самим підвищує його неспокій; або, навпаки, відходить від дуже стурбованого учня, щоб понизити рівень його тривоги.
Б) Вчитель грізно оголошуєте: "Ця тема буде в контрольній роботі" або, навпаки, підбадьорює: "Цей розділ важкий для засвоєння, але у міру його вивчення ви відчуєте, що справа пішла".
В) Вчитель проводить контрольну відмітку або влаштовує тест і тут же дає правильні відповіді, щоб учні могли самі перевірити свої знання.
Г) Вчитель оголошує: "Це важкий розділ; вам треба зосередитися і неабияк попітніти", або навпаки: "Так, це важка тема, але ми працюватимемо над нею декілька днів, щоб дати вам можливість грунтовно вивчити її".
Д) Вчитель дає "вирішальний" іспит, який визначить підсумкову оцінку, або множину міні- тестів, де одна оцінка не позначиться на підсумковому результаті.
Різниця між обачливим, умілим викладачем і вчителем, що працює по інтуїці и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.