На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Особливост позитивної мотивацї навчання молодших школярв. Вишивка, як засб формування позитивної мотивацї навчання. Аналз досвду вчителв початкової школи. Експериментальна робота щодо формування позитивної мотивацї навчання у молодших школярв.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 08.12.2010. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1 Зміст поняття «позитивна мотивація»
1.2 Вишивка як засіб формування позитивної мотивації навчання учнів молодших класів
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ
2.1 Аналіз досвіду вчителів-практиків початкової школи
2.2 Експериментальна робота щодо формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Проблема трудової підготовки підростаючого покоління завжди займала важливе місце у вітчизняній педагогіці. Особливо актуальною вона стала на сучасному етапі розбудови української держави - в умовах переходу до ринкової економіки. У зв'язку з цим активізувався пошук шляхів удосконалення змісту, форм і методів трудового навчання учнів на всіх ступенях загальноосвітньої школи, у тому числі в її початковій ланці. У результаті чого створюються умови для поглибленого та різнобічного засвоєння навчального матеріалу й для формування цілісного світогляду молодших школярів.
Останнім часом помітно посилився інтерес до досліджень формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів (О. Акуліна, В. Білов, І. Волкова, Л. Даниленко, М. Іванчук, Л. Ільєнко, О. Міщенко, Н. Островерхова, О. Савченко, В. Сидоренко, М. Соловйов та ін.). У їх працях висвітлюються теоретичні та методичні засади формування позитивної мотивації навчання, з'ясовуються та обґрунтовуються переваги та недоліки сучасної методики викладання в початкових класах.
Таким чином, актуальність проблеми формування позитивної мотивації навчання та недостатність її розробки в теорії та практиці трудового навчання у поєднанні з практичною значимістю визначили тему нашого дослідження: «Формування позитивної мотивації навчання у молодших учнів на уроках художньої праці».
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити особливості формування позитивної мотивації навчання у молодших учнів.
Об'єктом дослідження є процес формування позитивної мотивації навчання.
Предмет дослідження: особливості формування позитивної мотивації навчання учнів початкових класів на уроках художньої праці.
Для реалізації поставленої мети необхідне розв'язання таких завданнь:
1. Проаналізувати психолого-педагогічну та спеціальну літературу з обраної теми.
2. Вивчити та узагальнити досвід роботи вчителів початкових класів з проблеми дослідження.
3. Встановити ступінь сформованості позитивної мотивації навчання учнів молодшого шкільного віку.
4. Розробити та експериментально перевірити дієвість системи завдань та вправ з формування позитивної мотивації навчання учнів початкових класів на уроках художньої праці.
В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що ефективність формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів на уроках художньої праці буде протікати успішніше, якщо дотримуватись таких умов:
— врахування вікових особливостей учнів молодших класів;
— особистісної спрямованості змісту навчання;
— використання різноманітних форм і методів активізації навчання;
— використання педагогічної технології “Створення ситуації успіху”.
Методи дослідження:
— теоретичні: аналіз та узагальнення науково-педагогічної та методичної літератури;
— експериментальні: спостереження, бесіда, тестування;
— оціночні: обробка даних, якісний та кількісний аналіз отриманих результатів.
Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі КЗШ № 65. У експерименті брали участь учні 3 - Б класу (25 учнів).
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Зміст поняття «позитивна мотивація»

Навчальна мотивація - це загальна назва процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти, що залежить від рівня сформованості мотивації учіння школярів. Оскільки особистісно зорієнтоване навчання ґрунтується на положенні, що учень засвоює лише особистісно значущі поняття, то проблема формування мотивації учіння сьогодні є дуже актуальною. Успіх її розв'язання залежить від ступеня усвідомлення вчителем змісту понять навчальна мотивація, мотивація учіння та завдань виховання мотивації у певному дитячому віці, його вміння проектувати особистість в умовах навчально-виховного процесу [3, c.112].
Особливості формування позитивної мотивації як фактора успіху навчальної діяльності школярів необхідно враховувати кожному вчителеві, якщо він хоче працювати відповідно до нової філософії освіти, що розглядає учня як суб'єкт процесу навчання.
Сьогодні головна мета школи: формування конкурентоспроможної особистості. Перші кроки для досягнення цієї мети закладаються у молодшому шкільному віці, тому випускник 4-го класу повинен мати внутрішню спрямованість «Я можу вчитися» та внутрішню мотивацію «Я хочу вчитатися», це необхідні умови для продовження освіти у середній ланці.
Чим вищим є рівень мотивації, чим більше чинників спонукають дитину до діяльності, тим більших результатів вона може досягти.
Термін «мотивація» широко використовується у тих галузях психології, що досліджують причини та механізми цілеспрямованої поведінки людини у тісному зв'язку із здібностями, знаннями й навичками та їхню роль у забезпеченні успіху в діяльності, продуктивність якої визначається певною спрямованістю та змістом мотивів.
Мотив - це те, що спонукає людину до дії, заради чого вона її здійснює. Цим терміном позначають низку факторів, що збуджують активність індивіда через його інтерес, цільові настанови, емоції, потреби, серед яких слід визначити такі:
— потреба у пізнанні: бажання людини ставити питання та шукати на них відповіді;
— потреба у самовираженні, реалізація якої ґрунтується на знаннях, уміннях, навичках;
— потреба у самооцінюванні: порівняння себе з іншими та прагнення до самовдосконалення;
— потреба у соціальних зв'язках;
— потреба у безпеці: прагнення до стабільності й самозахисту;
— фізіологічні потреби.
Перші чотири види потреб - основа для планування вчителем пізнавальної діяльності суб'єктів навчання з обов'язковим урахуванням позитивної мотивації учнів.
Слід уточними поняття «учіння» в контексті досліджуваного питання. Учіння - це цілеспрямований процес, опанування певних навичок і вмінь на основі активної діяльності самого учня в єдності з поступовим набуттям теоретичного і практичного досвіду через навчальні дії, самоконтроль та адекватну мотивацію [28, c. 21 - 23].
Мотивація учня - глибоко особистісне та індивідуальне поняття. Особливість цих мотивів полягає у тому, що вони безпосередньо пов'язані зі змістом та особистісною значущістю діяльності; якщо змінюється мотив, заради якого учень вчиться, то це принципово перебудовує і зміст його навчальної діяльності.
Найважливішим зовнішнім та внутрішнім мотивом навчально-пізнавальної діяльності є:
— пізнавальний інтерес до нового, невідомого;
— мотив «саморозвиток»: бажання якомога більше знати та вміти, розвивати вій розум, підвищувати культурний рівень;
— мотив «досягнення»: бажання отримати гарні результати своєї діяльності;
— мотив «професійно-життєве визначення»: прагнення досягти вершин у майбутній професії;
— комунікативний мотив: бажання спілкуватися, співпрацювати, взаємодіяти;
— емоційний мотив;
— зовнішній мотив, пов'язаний з отриманням винагороди, схвалення від інших людей;
— мотив «позиція»: громадянська відповідальність за справу, почуття обов'язку [11, c.95 - 96].
Отже, мотив - це реальне спонукання, що змушує людину діяти у певній життєвій ситуації і за певних умов.
Під поняттям навчальна мотивація розуміють сукупність:
— зазначених зовнішній та внутрішніх мотивів, що визначають ставлення учня до самого себе як до суб'єкта учіння та до оточення, яке організовує й реалізує цю діяльність;
— процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти.
Вивчення мотивації та її формування полягає у вихованні мотиваційної сфери особистості учня, виявленні її реального рівня і можливих перспектив. Цей процес є цілеспрямованим, якщо вчитель періодично порівнює отримані протягом певного часу результати роботи з певного напрямку з тим рівнем, що передував формуванню [15, c. 102 - 104].
Навчальна мотивація визначається такими специфічними для цієї діяльності факторами:
— самою освітньою системою; освітнім закладом, де здійснюється навчальна діяльність;
— організацією освітнього процесу;
— суб'єктними особливостями школяра (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності, самооцінка, взаємодія з іншими учнями);
— суб'єктними особливостями педагога, насамперед, системою його ставлення до учня;
— специфікою його навчального предмета [22, c.225 - 226].
Навчальна мотивація має п'ять рівнів:
— перший: високий рівень шкільної мотивації та навчальної діяльності; у таких дітей добре (в окремих випадках навіть дуже добре) розвинений пізнавальний мотив, прагнення якнайуспішніше виконувати не тільки всі запропоновані завдання, а й шкільні вимоги та вказівки вчителя; це сумління й відповідальні діти, які сильно переживають свої невдачі, що іноді мають місце;
— другий: достатня шкільна мотивація; учні задовільно можуть упоратися з навчальною діяльністю, мають пізнавальний інтерес; порівняно з дітьми першого рівня спокійніше ставляться до незадовільних оцінок, відзначаються нестабільною увагою, зниженням та підвищенням у налаштованості до навчання (від активної позиції до пасивної); цей рівень мотивації є середньою нормою;
— третій: позитивне ставлення до школи, але школа приваблює таких дітей здебільшого поза навчальною діяльністю; вони досить добре почуваються у школі, із задоволенням спілкуються з друзями, з учителями; їм подобається бути учнями, мати гарний портфель, ручку, пенал, зошити; пізнавальні мотиви в них сформовані недостатньо, і тому навчальний процес їх приваблює незначною мірою;
— четвертий: низька шкільна мотивація; такі діти відвідують школу неохоче, виявляють бажання пропускати заняття; на уроках часто займаються сторонніми справами, іграми; мають проблеми у навчальній діяльності, важко адаптуються до школи;
— п'ятий: негативне ставлення до школи, шкільна дезадаптація; такі діти мають не тільки труднощі у навчанні, а й проблеми у спілкуванні з однокласниками, вчителями; школа не рідко сприймається ними як вороже середовище; в окремих випадках деякі з них можуть виявляти агресію, відмовлятися виконувати завдання, дотримуватися тих чи інших норм і правил; часто у таких дітей спостерігаються нервово-психічні порушення [22, c. 230 - 232].
Мотивація навчання має багато аспектів, що змінюються та по-новому взаємодіють один з одним: суспільні ідеали, зміст навчання, його мотиви, мета, емоції, інтереси тощо. Тому становлення мотивації - це не просто збільшення позитивного чи негативного ставлення до навчання, а й ускладнення структури мотиваційної сфери та спонукань, що є частиною, встановлення нових, зріліших, іноді суперечливих, відносин між ними. Зазвичай аспекти мотиваційної сфери, як і складні діалектичні взаємини між ними, мають стати об'єктом керування вчителя.
1.2 Вишивка як засіб формування позитивної мотивації навчання учнів молодших класів
Вишивка - найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментоване або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних вирішень української народної вишивки обумовлене тим, що вона характеризується різнотипними матеріалами, техніками виконання, орнаментом, композицією, колоритом, які мають численні відмінності. Художнє обдарування народу вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах.
Мистецтво вишивки має багатовікову історію. Від перших стібків шитва на шкіряному одязі людей кам'яного віку і до нашого сьогодення - такий шлях вишивання. Упродовж віків вдосконалювались знаряддя праці (від шила з каміння та кісток тварин до стальної голки), змінювались і вдосконалювались техніки шиття та вишивання.
Уже в І тисячолітті до нашої ери мистецтво вишивання досягло високого рівня у народів Індії, Вавилонії, Риму, Китаю, Єгипту та багатьох інших країн.
На території нашої країни у скіфо-сарматських похованнях VІ-V ст. до н.е. знайшли залишки тканини, вишиті золотими, срібними і вовняними нитками. На території України знайдено також історичні пам'ятки цього мистецтва, які відносяться до І ст. до н.е. - І ст. н.е. А за часів Київської Русі сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві школу, де молодих дівчат навчали ткацтву та вишиванню.
У давні часи в основному вишивали лише білими та сірими нитками, що залишились від ткання полотна.
Щоб надати їм блиску, їх навощували. Згодом люди навчились фарбувати нитки, а ще пізніше почали використовувати, крім лляних і конопляних ниток, ще й бавовняні, шовкові, вовняні, золоті й срібні, а також перли, намисто, бісер.
Створюючи візерунки, люди з глибокої давнини користувались умовними знаками-символами, де кожна лінія чи фігура мала певне значення.
Так наприклад:
пряма горизонтально лінія - земля
горизонтальна хвиляста - вода
вертикальна хвиляста - дощ
трикутники - гори
гачкуватий хрест - вогонь
квадрат, коло чи ромб - сонце
Ці знаки - символи руками майстринь поступово перетворювались у візерунки, ускладнювались, доповнювались новими елементами.
Поступово складались орнаменти - послідовне повторення мотивів, в яких у стилізованій формі відображалася вся навколишня природа.
За мотивами орнаменти бувають геометричними, рослинними, тваринними, а також є орнаменти із зображенням людей.
Геометричні орнаменти дуже прості: кружальця, трикутники, кривульки, лінії, хрестики, крапки.
В основі рослинних орнаментів лежить прагнення перенести у вишивку красу природи.
Такі мотиви, як “виноград”, “хміль”, “калина”, “барвінок” часто використовують в українській вишивці. Деякі несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив “барвінку” є символом немеркнучого життя. Дуже древній символ “дерево життя” - минуле, сучасне й майбутнє роду людського, родючість землі. Цвіт вишні чи яблуні - символ материнської любові; рута, мальва, півонія - віра, надія, любов. Любисток, васильки - символ людської відданості; ромашка - символ доброти; калина - символ невмирущого роду людського; виноград - краса і радість створення сім'ї; червоний мак - символ чарівної сили, що захищає від усякого зла. У вишивках тваринних орнаментів зображується: кінь, олень, заєць, півень, голуб, метелики. Жіноча фігура символізує богиню життя; дитячі фігурки - продовження роду.
Упродовж сторіч багатьма поколіннями невідомих майстрів створювали прийоми вишивання візерунки та кольорові сполучення. Так, у ХІV-XVII ст. вишивка набула ще більш широкого значення в оздобленні одягу, предметів побуту. Золотими і срібними нитками у поєднанні з перлами і самоцвітами вишивали церковний одяг, образи, хорогви, багатий одяг царів і вельмож. Кольоровим шовком прикрашали весільні рушники, святкові сорочки, хустки.
Поступово мистецтво вишивки поширилось повсюди. Із XVIII ст. воно входить в життя всіх верств населення, стає одним з основних занять дівчат-селянок.
Вишивкою прикрашали предмети побуту - рушники, скатертини, святковий і буденний одяг, фартушки, жіночі головні убори, пояси. Вироби, як правило, виготовлялись з простих, недорогих матеріалів, але відзначались вони високою художньою майстерністю.
Прийоми вишивання, візерунки, їх кольорове втілення удосконалювались із покоління в покоління. Поступово відбиралось все краще і створювались неповторні зразки вишивок з характерними національними рисами [16, c. 130 - 139].
У третьому класі розпочинається навчання учнів технології виконання вишивки гладдю. Наведемо уривок з програми для початкових класів з художньої праці.
Гладь - це вишивання прямими та похилими стібками, які повністю або частково заповнюють площину узору. Існує багато видів гладі, але у початкових класах ознайомлюються з найпростішим видом - двохсторонньою вільною гладдю.
Вивчення тем з вишивання у початкових класах має визначені труднощі у порівнянні з вивченням інших тем на уроках трудового навчання.
Учні значно легше засвоюють знання з обробки паперу, пластиліну та інших матеріалів, так як з ними вони зустрічаються з раннього віку. До школи дуже мала кількість дітей уміє шити чи вишивати. Навчання цим видам діяльності відсутнє у дитячих садках. Рідко вчать дітей-дошкільнят шиттю у сім'ях. Тому уроки з шиття у початкових класах викликають у дітей значні труднощі.
Труднощі виникають також через специфіку технологічних операцій. Дрібні м'язи рук дітей ще слабо розвинені. Координація рухів не відпрацьована, а при шитті, вишиванні саме потрібна плавність і послідовність рухів. Технологія найелементарніших швів вимагає виконання точних, ледь помітних, але цілком визначених рухів.
З'являються труднощі при розрізуванні тканин, при підгинанні і підшиванні країв виробів.
Такі труднощі вимагають на початковій стадії навчання шиттю, вишиванню використання продуманих прийомів навчання.
На виготовлення навіть самих простих виробів витрачається значно більше часу, ніж при роботі з папером, тому у дітей часом зникає інтерес до виконуваної роботи. А результати праці, як відомо, в молодшому віці є важливим фактором трудового навчання. Вчителі застосовують різноманітні прийоми навчання вишиванню, але головним чином використовують інструктаж, різні демонстраційні таблиці. Визначається напрямок стібків, вид шва з лицевої і виворітної сторони. Зупиняються на призначенні швів. Дуже добре, якщо вчитель підготує і продемонструє зразки кількох виробів, які продемонструють учням як надалі належить виконувати завдання.
Отже, як і при вивченні будь-якого предмету в школі, під час оволодіння навичками виконання вишивки виникають певні труднощі. Їх можливо уникнути шляхом використання різноманітних методів навчання, зокрема для молодших школярів дуже ефективним є метод наочності. Дуже важливим моментом на уроці є інструктаж по техніці безпеки та прибирання після заняття робочого місця. Якщо с самого початку привчити дітей до чистоти та уважності на уроці та постійно підтримувати в них позитивну мотивацію навчання уроки праці стануть для них чи не найулюбленішими уроками, до яких вони будуть готуватися з насолодою та захопленням та чекатимуть на них з нетерпінням.
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ

2.1 Аналіз досвіду вчителів-практиків початкової школи

Аналізуючи досвід вчителів початкової школи, нами було відмічено різноманітність підходів та методик при формуванні позитивної мотивації навчання у молодших учнів. Так, на приклад, аспірант кафедри прикладної культури КНУКІМ Оксана Губа у своїй статті «Формування комунікативних якостей молодших школярів засобами дитячого аматорського театрального колективу» зазначає, що «колективність театрального мистецтва, коли кінцевий результат залежить від кожного учасника творчого процесу, допомагає дитині зрозуміти власну важливість, цінність, робить її більш упевненою.
Заняття театральним мистецтвом учать дитину співпрацювати з іншими, рахуватися з думками товаришів, жити та працювати в колективі.
Театральна гра має багато спільного з дитячою грою. Саме це є основним з аргументів на користь самодіяльного театру як соціалізую цього засобу. Феноменальна спорідненість гри та сцени полягає в:
1) реальності почуттів та переживань, які відчуває гравець;
2) удавання розглядається, як механізм гри.
Реалізація фантазії у рухомі акти (поведінка) здійснюється як механізм удавання. Потреби дитини задовольняються у грі та через роботу уяви, фантазії, будучи, в свою чергу, нічим іншим, як фантазією в дії [6, c. 47].
Під час гри дитині набагато простіше прищепити будь-які навички, виробити в неї вміння. Для корекції агресивних форм поведінки у дітей Г.Е. Бреслав рекомендує застосовувати різноманітні методи за такими напрямками, як:
— гра;
— вилучення дитини зі звичного оточення та включення її до коригую чого середовища або групи;
— творче самовираження (заняття творчою діяльністю);
— сублімація агресії у соціально-схвальну діяльність (праця, суспільна робота тощо) [6, c. 48].
Під час проведення тренінгів психологи (А.І. Захаров, С.А. Ігумнов, СВ. Коноваленко, І.В. Ганічева та ін..)пропонують ігрові вправи, які цілком тотожні вправам на розвиток психотехніки актора. Так, вправи «Сіамські близнюки», «Дзеркало», «Фотограф», «Скульптор» знайомі будь-якому театральному педагогу, вправи-імпровізації на вербальну комунікацію є етюдами з імпровізованим текстом, а численні дихальні та артикуляційні вправи цілковито запозичені з тренінгу сценічної мови».
Слід зазначити, що подібна техніка викладання присутня і на уроках художньої праці, коли учні повторюють за вчителем виконувані ним дії (вишивання, шиття, майстрування). Така технологія є ефективною, тому що повторюючи за вчителем дітям легше засвоювати новий матеріал та техніки виконання тих чи інших видів діяльності на уроках праці [6, c.49].
Свою думку з проблеми формування позитивної мотивації навчання висловив Юрій Рева (кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології та педагогічних технологій Криворізького державного педагогічного університету) у своїй статті «Мистецтво розроблення творчого задуму уроку-технології професійної майстерності вчителя».
У даній статті він зазначає, що «на результативність уроку впливають особистість учителя, його стиль спілкування з учнями, рівень фахової підготовки, ступінь володіння методичними прийомами та вміння враховувати під час управління навчальною діяльністю психологічні особливості кожного учня».
Також він зазначає, що «Для сучасного уроку характерними ознаками є гуманітарний потенціал і гуманізація навчання; варіативність і гнучкість системи уроків; спрямованість на особистість учня; системний підхід до архітектури уроку та процесу навчання; спрямованість на головне - генералізація навчання; повне засвоєння нового матеріалу на уроці; оптимізація форм роботи; економія часу в шкільному навчанні».
Далі він пише, що «Комплекс дидактичних засобів до кожного уроку - величина змінна, що залежить від рівня розвитку інформаційних технологій, поставлених цілей і методів їх досягнення, змісту навчального матеріалу, особливостей психічного розвитку учнів, закономірностей сприймання, переробки та запам'ятовування інформації, рівня підготовки вчителя».
Щодо формування позитивної мотивації навчання, Юрій Рева пише: «Педагогові треба прагнути до активності думки учня, до того, щоб знання розвивалися завдяки їх застосуванню. Потрібно добиватися того, щоб учні побачили, відчули незрозуміле - щоб перед ними постало запитання. Якщо цього вдалося досягти, то це половина успіху».
Також він підкреслює, що «Нестандартні уроки та прийоми роботи з учнями краще запам'ятовуються, викликають зацікавленість і бажання взяти участь в уроці. Такого типу уроки знімають скутість, викликають позитивні емоції, сприяють кращому засвоєнню матеріалу. Школяра втомлює пасивність, а праця, пов'язана з позитивними емоціями, сприяє формуванню та закріпленню міцних знань».
Таким чином, усі уроки треба будувати з використанням розглянутих дидактичних умов. Такі уроки безумовно матимуть успіх серед учнів та будуть формувати позитивну мотивацію навчання у молодших школярів [19, c. 50 - 56].
Також слід звернути увагу на статтю Марини Прокоф'євої (декан Євпаторійського факультету РВНЗ «Кримський гуманітарний університет», м. Ялта) «Організація інтегровано-педагогічної діяльності в межах інноваційних технологій соціокультурно-педагогічної спрямованості». У своїй статті вона досліджує уроки малювання у початкових класах. Вона приводить декілька прикладів уроків, головною метою яких є формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів та розвиток творчих навичок учнів. Також вона планує кожний урок за одним й тим самим планом, але постійно привносить в нього щось нове та особливе. Він дає можливість учням не поспішати на уроці, щоб встигнути виконати завдання до кінця уроку. Завжди урок починається з позитивного настрою учнів та налаштування їх на певний вид діяльності. Наприклад: спочатку діти розглядають репродукції картин художників і милуються квітучими деревами. Вчитель просить їх уявити, як у садку пахнуть яблуні й груші, «вдихнути» весняні пахощі фруктових дерев. Для створення весняної атмосфери в класі можна ароматизувати приміщення справжніми яблуками, грушами, які принесли діти на завдання вчителя» [18, c. 56 - 57].
Отже, Марина Прокоф'єва наголошує на тому, що чи не найважливіше місце серед факторів, які впливають на мотивацію навчання є створення позитивної атмосфери у класі та налаштування учнів на позитивний лад та працю.
На нашу думку на уроках художньої праці для формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів можна використовувати інноваційні технології навчання. Існує безліч нових методик викладання, які ми і розглянемо.
Використання педагогічної технології «Створення ситуації успіху».
У своїй книжці «Виховання в учнів творчого ставлення до праці О.Г. Барабанов розглядає методику «Створення ситуації успіху». Дана методика не виникла одночасно. ЇЇ розробкою та дослідженням основних положень займались багато педагогів. А саме: В.О. Сухомлинський, О.С.Бєлкін, К.Д. Ушинський, Г.О. Цукерман, І.Ф. Харламов. У їхніх працях, розроблених ними методичних посібниках та методиках викладання тим чи іншим чином розглянуто дану проблему.
Ситуація успіху може стати своєрідним пусковим механізмом для подальшого розвитку особистості. Особливо, якщо це стосується навчання, опанування таким важким та престижним предметом, як художня праця. Успіхи в навчанні - це джерело внутрішніх сил учня, яке виробляє енергію для подолання перешкод та бажання вчитись.
Багато наших сучасників висловлюють думку про те, що учень тоді тягнеться до знань, коли переживає потребу в навчанні, коли їм рухають здорові мотиви та інтерес, підкріплені успіхом.
У концепції А.С. Смирнова як основна мета педагогічного процесу розглядається створення умов для максимально можливого розвитку здібностей дитини, формування у неї внутрішнього психологічного спокою і впевненості у своїх силах. Смирнов виділив наступні принципи організації навчальної діяльності:
· ставлення до дитини як до суб'єкта, формування особистісного стилю взаємин, створенням позитивного емоційного фону. У школі дитина повинна відчувати себе впевнено і захищено, це стає можливим при формуванні в учнів постійного відчуття успіху;
· вчитель повинен створити джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися;
· вчитель повинен створити такі умови, в яких дитина відчував б упевненість в собі і внутрішнє задоволення; він повинен пам'ятати що дитині необхідно допомагати досягати успіху в навчальній діяльності. А для цього потрібно створювати ситуації успіху.
Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної праці, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю [3, c. 88 - 94].
Стосовно вправ, що застосовувались на уроках учителів-практиків початкових класів, то слід зазначити наступне. О.Губа використовувала вправи колективного характеру та спрямовані на розвиток дитини саме в колективі. Вона вважає, що в таких умовах дитина швидше стає частиною соціуму та її розвиток прискорюється, а формування позитивної мотивації навчання стає не метою, а чимось таким, що виникає саме по собі, завдяки засобам спілкування на співпраці з іншими дітьми.
Ю.Рева розглядає особистісно орієнтоване навчання та саме виконання індивідуальних завдань та вправ як вихудне положення при формуванні позитивної мотивації навчання. Він вважає, що для досягнення поставленої вчителем мети уроку, учень повинен отримати свободу у виборі форм та методів для її досягнення. Саме через свободу він бачить досягнення мети формування позитивної мотивації навчання. Індивідуальні завдання та самостійна діяльність на уроках, є на його думку, відправною точкою при ознайомленні чи закріпленні теми. І саме така форма навчання позитивно впливає на учнів та рівень сформованості позитивної мотивації навчання та дає змогу вчителеві контролювати розвиток учнів та засвоєння ними навчального матеріалу, своєчасно корегуючи та виправляючи допущені ними помилки.
Отже, на основі досвіду вчителів-практиків, який було досліджено, використавши запропоновані ними методики та їх досвід, а також використовуючи методичну літературу з проблеми дослідження, нами було розроблено ряд уроків в які входили комплекси вправ, спрямованих на формування позитивної мотивації учнів молодших класів на уроках художньої праці. На кожному уроці використовувалась методика «Створення ситуації успіху», проводились колективні та індивідуальні види робіт, а також, перед початком уроку діти налаштовувались на позитивний настрій та готовність до праці через слово вчителя та уяву, яку вони застосовували при цьому (Методика використана М.Прокоф'євою). Таким чином, розроблені уроки мали результат та завдяки ним було сформовано та поставлено на належний рівень позитивну мотивацію навчання.
2.2 Експериментальна робота щодо формування позитивної мотивації молодших школярів учнів третіх класів

У другому розділі нашої роботи було проведено дослідно-експериментальну роботу з формування позитивної мотивації у молодших учнів, яка проводилась у три етапи. На першому етапі ми провели констатувальний експеримент. Метою даного експерименту було виявлення рівню сформованості позитивної мотивації молодших учнів на уроках художньої праці. Дані дослідження засвідчили недостатній рівень сформованості позитивної мотивації учнів у 3 - Б класі. І тому запропоновані нами розробки уроків, приклади яких приведено у додатку А, сприятимуть кращому засвоєнню знань учнями та формуванню позитивної мотивації навчання на уроках художньої праці. Дані уроки було використано при проведенні другого етапу дослідно-експериментальної роботи, саме який і було направлено на підвищення рівня сформованості позитивної мотивації на уроках художньої праці.
Слід зазначити, що вправи і завдання співвідносяться з віковими особливостями учнів. Всі вправи і завдання спрямовані на формування позитивної мотивації навчання та на розвиток інтересу до навчання на уроках художньої праці..
На третьому контрольному етапі дослідно-експериментальної роботи було проведено повторне тестування учнів (Додаток В). Після чого відбулося підведення підсумків даного тестування та на основі отриманих результатів було визначено чотири рівні сформованості позитивної мотивації навчання до яких в свою чергу належать: високий, середній, достатній та низький.
Результати аналізу показали, що в 3 - Б класі значно підвищився рівень сформованості позитивної мотивації навчання. Результати наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Рівні сформованості позитивної мотивації навчання у молодших школярів після експерименту ( у % )
Рівні сформованості позитивної мотивації навчання
3 - Б клас
Високий
18
Середній
52
Достатній
20
Низький
10
Аналіз кількісних даних дозволяє відзначити покращення результатів виділених показників у 3 - Б класі, побачити динаміку їх розвитку протягом експерименту. Аналіз експерименту засвідчив, що кількість учнів, що належать до низького рівня зменшилась до 10%, достатній рівень збільшився на 21%, середній рівень збільшився на 34%, високий рівень сягнув - 18%.
Отже, завдяки використанню на практиці запропонованої розробки уроків з художньої праці для формування позитивної мотивації навчання у учнів молодших класів, було забезпеченню найсприятливіші умови для навчання. Формування позитивної мотивації навчання, орієнтація на розвиток особистості - основна концептуальна мета проведення уроків художньої праці. Не за рівнем складності, а за різноманітністю і практичною неординарністю учні 3 - Б класу були зацікавлені у вивченні різних видів вишивки, зокрема вишиванням низинкою та гладдю. Для учнів були створенні найоптимальніші умови навчання.
Аналізуючи результати експерименту, необхідно підкреслити, що значно зросла ініціативність та активність учнів. Порівняно з попередніми даними, учні зацікавлені на уроках та при підготовці домашнього завдання, майже всі намагаються планувати роботу і виконувати її за своїм планом. Учні стали більш незалежними, самостійними, наполегливими.
ВИСНОВКИ

Аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури дозволив зробити такі висновки:
— мотивація - це загальна назва процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності активного засвоєння змісту освіти, що залежить від рівня сформованості мотивації учіння молодших школярів. Навчальна мотивація є сукупністю зовнішніх та внутрішніх мотивів що визначають ставлення учня до самого себе як до об'єкта учіння та до оточення, яке організовує й реалізує цю діяльність. Також це процеси, методи та засоби спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності та активного засвоєння змісту освіти. Позитивна мотивація навчання має багато аспектів що змінюються та по-новому взаємодіють один з одним: суспільні ідеали, зміст навчання його мотиви, мета емоції, інтереси. Тому формування позитивної мотивації навчання - це не просто збільшення позитивного чи негативного ставлення до навчання, а й ускладнення структури мотиваційної сфери та спонукань, що є частиною встановлених нових, більш зрілих, іноді суперечливих, відносин між ними;
— вишивка - найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментоване або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті виконане різними ручними або машинними швами. Мистецтво вишивки має багатовікову історію. Упродовж віків вдосконалювались знаряддя праці, змінювались техніки шиття та вишивання. Гладь - це вишивання прямими та похилими стібкам, які повністю або частково заповнюють площину узору. Існує багато видів гладі але у початкових класах ознайомлюються з найпростішим видом - двохсторонньою гладдю. Вивчення тем з вишивання у початкових класах має визначені труднощі у порівнянні з вивченням інших тем на уроках художньої праці. Але для того щоб перебороти ці труднощі існує багато сучасних методик викладання, які є дієвими та корисними на усіх етапах вивчення технології вишивки гладдю.
— завдяки проведеному аналізу досвіду вчителів-практиків початкової школи було з'ясовано, що и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.