На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Особливост впливу активних методв навчання на формування позитивної мотивацї студентв вищих навчальних закладв. Характеристика мсця сутност змагальних методв навчання у систем активних методв навчання при вивченн курсу Полтична економя.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


28
ВСТУП
Тема даної курсової роботи є актуальною на сьогоднішній день, оскільки при вивченні курсу «Політична економія» дуже важливо показати практичне застосування вивченого матеріалу та стимулювати студентів до навчання за допомогою змагальних методів. Змагання у навчанні є важливим фактором, який покращує засвоєння знань студентами, робить навчальний процес більш цікавим та різноманітним. А оскільки зараз використання змагальних методів на досить поширене явище, то розробка цієї курсової роботи допоможе змінити думку про використання змагання на заняттях. До того ж саме змагальні методи навчання допомагають розвивати увагу, креативність та уяву у студентів, що є важливими факторами при підготовці майбутніх спеціалістів. Актуальність також підкреслюється тим, що зараз у вищих навчальних закладах увага приділяється практичному застосуванню знань, адже такий метод забезпечує краще та ефективніше запам'ятовування матеріалу. Тобто також необхідно дослідити ефективність застосування активних методів навчання у вищих навчальних закладах. Якщо і дійсно активні методи, а, зокрема, змагальні методи навчання допоможуть у підвищенні знань та практичних навичок, то їхнє дослідження стане актуальним не тільки при написанні курсових робіт, але й при подальшому науковому дослідженні.
Метою курсової роботи є дослідження активних методів навчання та їх вплив на роботу студентів вищих навчальних закладів. Також особлива роль приділяється активним методам навчання та їх місцю у системі активних методів навчання.
Завдання цієї курсової роботи полягають в:
1. Визначенні впливу активних методів навчання на формування позитивної мотивації студентів вищих навчальних закладів;
2. Розкритті місця і сутності змагальних методів навчання у системі активних методів навчання;
3. У показі можливостей використання змагальних методів навчання при вивченні курсу Політичної економії у вищих навчальних закладах;
4. Розробці економічного КВК.
Структура курсової роботи має два розділи. У першому ми вивчаємо та досліджуємо теоретичну сторону поняття «активні методи навчання», тобто, що включає в себе це поняття, основні характеристики цього методу, його дієвість та можливість використання. Також ми визначаємо місце і роль змагальних методів навчання у системі активних, їхню загальну характеристику і сутність. Другий розділ має практичне значення, в якому ми розглядаємо можливість використання на практиці змагальних методів навчання та безпосередньо розробку економічного КВК з теми «Конкуренція та монополія».
При написанні курсової роботи ми користувалися такими методами як: спостереження, вивчення та систематизація фактів, теоретичний аналіз, порівняння та узагальнення, які полягають в процесі накопичення фактів та даних, потрібної інформації, їх обробці, аналізі та вивченні.
При написанні курсової роботи ми користувалися такими основними джерелами:
Павленко О.О. Модуль 6 «Активізація навчання в економічній освіті» з дисципліни «методика викладання економіки»/ Павленко О.О. - Кривий Ріг: КЕІ КНЕУ, 2003. - 52с.
Бурлачук Л.Ф. Словник-довідник по психологічній діагностиці/ Л.Ф.Бурлачук, С.М.Морозов. - К.:Наукова думка, 1989.
Фіцула М.Ш. Педагогіка/ Фіцула М.Ш. - К.: Академія, 2002. - 527с.
Полякова Г. Компетентність як орієнтація вчителя на найвищий результат у своїй роботі. // Завуч. - 2006. - №34 (грудень).- С.8-12.
РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
1.1 Вплив активних методів навчання на формування позитивної мотивації студентів
Одна з найважливіших проблем дидактики - проблема методів навчання - залишається актуальної як у теоретичному, так і безпосередньо в практичному плані. Залежно від її рішення перебувають сам навчальний процес, діяльність викладача й студентів, а отже, і результат навчання у вищій школі в цілому.
Термін "метод" походить від грецького слова "methodos", що означає шлях, спосіб просування до істини. Етимологія цього слова позначається й на його трактуванні як наукової категорії. Так, наприклад, у філософському енциклопедичному словнику під методом у самому загальному значенні розуміється “спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності”.
Метод навчання - спосіб подання (подачі) інформації студентові в ході його пізнавальної діяльності. Це ті дії, які взаємопов'язують педагога й студента, тобто бінарні, двоїсті по своїй суті.[1]*
У педагогічній літературі немає єдиної думки щодо ролі й визначення поняття "метод навчання". Тому виділяють і інші варіанти визначення поняття «метод навчання».
Також метод навчання - це взаємопов'язана діяльність викладача та учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь та навичок, виховання та загальний розвиток.[3]
У вузькому розумінні метод навчання є способом керівництва пізнавальною діяльністю учнів, що має виконувати три функції:
· Навчальну;
· Виховну;
· Розвиваючу.[5]*
Він є складним педагогічним явищем, в якому поєднані гносеологічний, логіко-змістовий, психологічний та педагогічний аспекти. Складовою методу навчання є прийом навчання.
Прийом навчання - це сукупність конкретних навчальних ситуацій, що сприяють досягненню проміжної (допоміжної) мети конкретного методу. Чим багатший арсенал прийомів у структурі методу, тим він повноцінніший та ефективніший.
Ідея визначальної ролі активності особистості у її власному розвитку і необхідності стимулювання активності у процесі навчання стала загально визначеною. Але коли студент сам тягнеться до знань, освіти? Тоді, коли ним рухають внутрішні спонукання до навчання, дій або навчальної діяльності в цілому, тобто мотиви.
Мотив - це внутрішнє спонукання особистості до того чи іншого виду активності (діяльність, спілкування, поведінка) пов'язане із задоволенням певної потреби. У ролі мотивів можуть виступати ідеали, інтереси, переконання, установи, цінності, оскільки за ними завжди стоять потреби особистості: базові, життєві, біологічні, соціальні.[8]
У практичній педагогіці вся багатогранність мотивів навчальної діяльності студентів об'єднана у три взаємопов'язані групи:
· Безпосередньо-спонукальні мотиви;
· Перспективно-спонукальні мотиви;
· Інтелектуально-спонукальні мотиви, які базуються на одержанні задоволення від самого процесу пізнання; інтерес до знань;
допитливість; намагання розширити свій культурний рівень; оволодіти певними уміннями та навичками.
Людина залучається до діяльності тільки за наявності мотиву до участі в ній. Як правило, кожен студент під час заняття розвиває декілька видів діяльності. Всі вони мотивовані: або нав'язані (вдало і вміло чи з-під палиці) викладачем, або ж мотиви з'явилися у самого студента. Завдання викладача полягає в тому, щоб спрямувати процес мотивації пізнавальної діяльності з даної теми так, щоб вона захопила студента, витіснивши на певний час інші мотиви. Для підтримання цього процесу потрібно міняти види діяльності. Причому щоразу, коли з'являється нове навчальне завдання, студент повинен розуміти, навіщо така діяльність йому потрібна. Лише тоді він сприйме нав'язану викладачем мотивацію як свою особисту.
Якщо бажання розібратися в питаннях, розглянутих на занятті, стане головним для студента і витіснить усі інші, то він зосередиться, і процес пізнання триватиме успішно.
Для цього потрібно використовувати активні методи навчання. Найкраще це можна зробити, коли студенти працюють самостійно і спілкуються при цьому одне з одним. Групова робота в різних її варіаціях підходить для цього якнайкраще.
Ще одним активним мотиваційним стимулом до якісного навчання є цікавість, еврестичність, яскравість подачі викладачем матеріалу. Слід частіше пропускати через практику, тобто активні методи навчання те, що вивчили. Навіть якщо тема є суто теоретичною, її можна опрактикувати через рольову гру в цілому класі, групах, парах.
Серед поширених методів активного навчання є змагальні. Це коли студенти апробовують свої знання через гру, змагаючись один з одним або група з групою. У даному випадку йтиметься про два важливі типи мотивації - мотивація успіху і мотивація боязні невдачі.[14]*
Мотивація успіху однозначно позитивна. При такій мотивації дії людини направлені на досягнення конструктивних, позитивних результатів. Особистісну активність визначає потреба в досягненні успіху. Особистості цього типу зазвичай активні, ініціативні. Якщо трапляються перепони - шукають шляхи їх усунення. Продуктивність діяльності і ступінь її активності в меншій мірі залежать від внутрішнього контролю. Відрізняються наполегливістю в досягненні мети. Схильні планувати своє майбутнє на великі проміжки часу.
Мотивація боязні невдачі відноситься до негативної сфери. При даному типі мотивації людині важливо перш за все уникнути зриву, невдачі, покарання.
Отже, для того, щоб розвити позитивну мотивацію у студентів, необхідно урізноманітнювати навчання і все частіше застосовувати активні методи навчання.
Первинне уявлення про перевагу тих чи інших методів учіння в певній їх ієрархії можна отримати шляхом спостереження за ставленням студента до учіння. Це ставлення педагоги-практики зазвичай називають активністю.
Активність означає ступінь входження учня в предмет його діяльності: готовність виконувати навчальне завдання, свідоме виконання завдань, систематичність учіння, намагання підвищити свій освітній рівень.
Безпосереднє залучення студентів в активну учбово-пізнавальну діяльність у ході навчального процесу пов'язане із застосуванням прийомів і методів, що одержали узагальнену назву активні методи навчання.
А.М. Смолкін дає наступне визначення: [1]
Активні методи навчання - це способи активізації учбово-пізнавальної діяльності студентів, які спонукують їх до активної розумової й практичної діяльності в процесі оволодіння матеріалом, коли активний не тільки викладач, але активні й студенти.
Активність тих, яких навчають, - це їхня інтенсивна діяльність і практична підготовка в процесі навчання й застосування знань, сформованих навичок й умінь. Активність у навчанні є умовою свідомого засвоєння знань, умінь і навичок.
Пізнавальна активність - це прагнення самостійно мислити, знаходити свій підхід до рішення завдання (проблеми), бажання самостійно одержати знання, формувати критичний підхід до судження інших і незалежність власних суджень. Активність студентів пропадає, якщо відсутні необхідні для цієї умови.
Активні методи навчання припускають використання такої системи методів, що спрямована головним чином не на виклад викладачем готових знань і їхнє відтворення, а на самостійне оволодіння студентами знань у процесі активної пізнавальної діяльності. Метою застосування активних методів навчання є творче засвоєння навчального матеріалу, умінь, навичок.
Адже оволодіння навчальним матеріалом, розвиток і виховання особистості в процесі навчання відбувається лише за умови прояву її високої активності у навчально-пізнавальній діяльності. Організована діяльність, у якій людина бере участь без бажання, практично не розвиває її.
Таким чином, активні методи навчання - це навчання діяльністю. Саме в активній діяльності, що направляється викладачем, студенти опановують необхідні для їхньої професійної діяльності знання, уміння, навички, розвиваються творчі здатності. В основі активних методів лежить діалогічне спілкування як між викладачем і студентами, так і між самими студентами. А в процесі діалогу розвиваються комунікативні здатності, уміння вирішувати проблеми колективно, і головне - розвивається мова студентів. Активні методи навчання спрямовані на залучення студентів до самостійної пізнавальної діяльності, викликати особистісний інтерес до рішення яких-небудь пізнавальних завдань, можливість застосування студентами отриманих знань. Викладач у своїй професійній діяльності використає ту класифікацію й групу методів, які найбільше повно допомагають здійсненню тих дидактичних завдань, які він ставить перед заняттям. І активні методи навчання є одним з найбільш ефективних засобів залучення студентів в учбово-пізнавальну діяльність. У той же час, називати ці методи активними не зовсім коректно й досить умовно, оскільки пасивних методів навчання в принципі не існує. Будь-яке навчання припускає певний ступінь активності з боку суб'єкта, і без її навчання взагалі неможливе. Але ступінь цієї активності дійсно неоднакова (тобто набагато вище при використанні активних методів).
Завданням викладача при цьому є вміння проаналізувати наявні знання та досвід, порівняти їх із новими, свідомо визначити корисність нових і умови їх застосування. Використання активних методів навчання передбачає індивідуалізацію як активний пошук викладачем різних варіантів та шляхів досягнення студентом з різноманітними індивідуальними особливостями навчальної мети.
Визнання викладачем необхідності індивідуалізації дає йому змогу видозмінювати навчальну систему таким чином, щоб допомогти кожному студентові долати навчальну програму в особистому темпі. Викладач при цьому застосовує різні засоби, здатні спричинити однакові результати, тоді як диференціація навчання передбачає різні завдання і різні результати. Індивідуалізація навчання торкається не тільки характеру навчання, а й його освітнього результату. Так індивідуалізація навчання здатна перерости у від початку незаплановану диференціацію. Тут обидві ці категорії виступають як парні.[13]*
Активне навчання передбачає використання такої системи методів і прийомів, що спрямовані головним чином не на повідомлення студентам готових знань, їх запам'ятовування та відтворення, а на організацію студентів для самостійного одержання знань, засвоєння вмінь і навичок у процесі активної пізнавальної і практичної діяльності.
Порівняно з традиційними методи активного навчання мають ряд особливостей:
1. «Примусова» активізація мислення, суть якої полягає в тому, що студент змушений бути активним незалежно від того, бажає він цього чи ні.
2. Самостійне творче вироблення рішень студентами, підвищений ступінь мотивації.
3. Постійна взаємодія викладача або навчальної машини з допомогою прямих чи зворотних зв'язків.[9]
Методи активного навчання залежно від формування системи знань, умінь і навичок поділяють на дві групи: [9]
· Неімітаційні;
· Імітаційні.
Кожній з груп притаманні свої типи.
Імітаційні методи передбачають, як правило, навчання професійних умінь і навичок і пов'язані з моделюванням ігрової ситуації. МАН можуть використовуватися на різних етапах навчання: під час первинного оволодіння знаннями, їх закріплення й удосконалення, формування вмінь і навичок.
Зміст методів активного навчання, спрямованих на формування вмінь і навичок, полягає в тому, щоб забезпечити виконання студентами таких завдань, у процесі виконання яких вони опановували б способи діяльності. Для того щоб розвивати у студентів мислення та організаторські вміння, необхідно систематично ставити їх у такі умови, які дозволили б їм вправлятися в тому чи іншому виді професійної діяльності. Цим цілям і служать методи активного навчання. Активні методи навчання спрямовані на заохочення студентів до самостійного здобуття знань, оволодіння вміннями та навичками в процесі активної пізнавальної та практичної діяльності.
Методи активного навчання: [9]
· Неімітаційні
1. Проблемна лекція.
2. Евристична бесіда.
3. Пошукова лабораторна робота, частковопошуковий демонстраційний метод.
4. Дослідний метод.
5. Самостійна робота з навчальною програмою, книгою, дидактичним матеріалом.
6. Самостійна робота з книгою.
7. Дискусії
8. Проблемний виклад.
9. Самостійне розв'язування розрахункових і логічних задач
· Імітаційні
неігрові та ігрові:
1. Аналіз конкретних виробничих ситуацій.
2. Розв'язування ситуаційних задач.
3. Вправи-дії за інструкціями (лабораторна робота, практична робота, екскурсія).
4. Виконання індивідуальних завдань.
Розглянемо класифікацію методів активного навчання для ВУЗу запропоновану А.М. Смолкіним. [1]** Він розрізняє імітаційні методи активного навчання, тобто форми проведення занять, у яких учбово-пізнавальна діяльність побудована на імітації професійної діяльності.
Імітаційні методи діляться на ігрові й неігрові. До ігрового ставляться проведення ділових ігор, ігрового проектування й т.п., а до неігрових - аналіз конкретних ситуацій, рішення ситуаційних завдань й інших.
Схематично дану класифікацію можна представити в такий спосіб.
Активні методи навчання
неімітаційні
Імітаційні
 
ігрові
Неігрові
проблемна лекція, лекція вдвох, лекція із заздалегідь запланованими помилками, лекція прес-конференція;
евристична бесіда;
навчальна дискусія;
самостійна робота з літературою;
семінари;
дискусії
ділова гра;
педагогічні ситуації;
педагогічні завдання;
ситуація інсценування різної діяльності
колективна розумова діяльність;
ТРИЗ робота;
Також існують і інші класифікації активних методів навчання.
Так, Павленко О.О. поділяє активні методи навчання на: [7]*
1. Проблемний метод, який реалізується в:
· Проблемній лекції;
· Проблемному семінарі;
2. Змагальні методи:
· Оціни рішення;
· Захист теми;
· На індивідуального переможця;
· Реклама;
· Економічний КВК;
· Економічний Брейн-рінг.
3. Імітація майбутньої виробничої індивідуальної діяльності:
· Аналіз конкретної економічної ситуації;
· Метод інциденту;
· Імітаційні вправи.
4. Колективна імітація майбутньої виробничої діяльності:
· Ділові ігри;
· Рольові ігри;
· Метод «мозкової атаки»;
· Метод Case Studies.
Отже, мотивація навчальної діяльності студентів неможлива без застосування активних методів навчання, оскільки знання, дійсно, потрібно вміти здобувати. Знання - це скарб, а вміння вчитися - ключ до нього. Якщо викладачі навчать своїх студентів самостійно здобувати знання, аналізувати набутий досвід, результативно ним користуватися, то в результаті суспільство отримає висококваліфікованих спеціалістів.
1.2 Місце та сутність змагальних методів у системі активних методів
До активних методів, що пов'язані зі стимулюванням і мотивацією навчально-пізнавальної діяльності належать методи, спрямовані на формування позитивних методів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню учнів навчальною інформацією.
До них належать методи формування пізнавальних інтересів учнів. Вони викликають позитивні дії та настрій-образність, цікавість, здивування, моральні переживання. Пізнавальний інтерес на початковій стадії формується під впливом емоційних чинників.
Найпоширенішими серед даної групи є:
· Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу;
· Метод опори на життєвий досвід учнів або студентів;
· Метод пізнавальних ігор. [2]
Стимулом до навчання є цікавість, евристичність, яскравість подачі вчителем матеріалу. Тому можливий варіант пропускати через практику те, що вивчили. Навіть якщо тема є суто теоретичною, її можна опрактикувати через, скажімо, гру в цілій аудиторії, в групах, парах. Це можна легко реалізувати через імітаційні ігрові методи навчання.
Через ігри взагалі й рольові ігри зокрема проходять практично всі люди. Важко знайти дівчинку, яка хоч раз у житті не грала в «дочки-матері», «школу» чи «лікарню», хлопчика, що не був ані доблесним воїном, ані відважним індіанцем, ані хоча б просто водієм чи льотчиком. Гра для дітей -- це спосіб пізнання світу і свого місця в ньому, і тому вона необхідна для розвитку їхньої особистості. Однак поширена думка, що потреба в грі у людини, коли вона дорослішає, зменшується, помилкова. Ця помилкова думка набуває свого апогею, якщо ми визначимо гру як будь-яку діяльність, мета якої -- сама ця діяльність.
За такого підходу до ігор, у які грає більшість дорослих, можна зарахувати і театр, і кіно, і політику, і багато чого іншого. [13]
Гра -- вид активної діяльності дітей, що полягає здебільшого у відтворенні ними навколишнього життя, дій дорослих і стосунків між ними. Гра соціальна за своїм походженням, за своєю природою, а отже, і за своїм змістом. У них формуються і виявляються потреби дитини пізнати навколишній світ, впливати на нього. Ігри розвивають інтелектуальні, моральні, вольові, емоційні та фізичні якості, формують особистість у цілому. Педагогічні можливості гри помічені давно. Роль гри в людських взаємовідносинах підкреслювали ще Платон і Монтень. Значення гри в навчанні відмічав Ян Амос Коменський. Сьогодні вчені стверджують, що гра -- це діяльність, яка полягає в інтеракції між окремими учнями або групами учасників, об'єднаними для реалізації певних цілей. Гра є дидактичною (навчальною) грою. [13]
До основних понять, що характеризують ігри, належать: об'єкт, який моделюється; процес, що моделюється; сценарій, у якому описуються правила гри, об'єкт і предмет; засоби гри; регламент, учасники ігрового процесу.
Обов'язковими елементами гри є:
1. Дидактична задача (спрямованість на формування визначеного кола вмінь, уточнення і систематизацію визначеного кола знань, розвиток визначених властивостей мислення, виховання певних якостей особистості) и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.