На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Аналз педагогчних праць з правового виховання. Форми правової свдомост. Необхднсть та ефективнсть юридичного виховання в сучаснй загальноосвтнй школ. Шляхи формування правосвдомост та культури особистост. Змст виховного заходу Закон ми.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Зміст

    Вступ
    Розділ 1. Правове виховання як соціально-педагогічна проблема
      1.1 Аналіз педагогічних праць з правового виховання
      1.2 Форми правової свідомості
    Розділ 2. Мета, необхідність та ефективність правового виховання
      2.1 Головні цілі правового виховання школярів
      2.2 Необхідність та ефективність правового виховання в сучасній загальноосвітній школі
    Розділ 3. Шляхи формування правової свідомості учнів
      3.1 Формування правосвідомості та культури особистості
      3.2 Виховний захід "Закон і ми"
    Висновки
    Список використаних джерел

Вступ

Для розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні важливим є формування нового, вищого рівня правосвідомості та правової культури населення. Великого значення у світлі цього набувають правове виховання і правова освіта. Без глибоких знань прав, свобод, чинного законодавства еволюційний розвиток жодного суспільства не відбувається.

Підвищення рівня правових знань у населення України, його правосвідомості та правової культури можливі лише за умови повсякденного, професійно організованого правового виховання, здійснюваного з використанням усіх його форм, у тому числі й за допомогою найновішої науково обґрунтованої юридичної літератури та нових технологій організації діяльності.

Особливої актуальності юридична освіта набуває з огляду на прийняття Верховною Радою України 28 червня 1996 р. нової Конституції та відповідно до неї багатьох законів України. Адже цим завершився багаторічний складний напружений конституційний процес у державі. Тепер головне вбачається в тому, щоб нова Конституція увійшла в наше життя як справжній і дійовий Основний Закон держави, що послугує правовим фундаментом для подальшого розвитку нашого суспільства.

Розуміння основ різних галузей права - необхідна умова життєдіяльності кожного громадянина України. Актуальність даного дослідження полягає у необхідності появи нових сучасних методик роботи з учнями в загальноосвітніх школах для вдосконалення їх знань та умінь щодо правознавчих дисциплін.

Об'єктом дослідження є правова свідомість учнів, що потребує постійного вдосконалення.

Предметом - навчально-пізнавальний процес формування правової свідомості.

Мета дослідження полягає у якомога ширшому розкритті проблем пов'язаних з удосконаленням правового виховання школярів та методик для їх вирішення.

Серед головних завдань даного дослідження виділяються такі:

- розкриття необхідності та ефективності правового виховання в сучасній загальноосвітній школі;

- охарактеризувати форми правової свідомості;

- проаналізувати необхідність та шляхи правового виховання.

Опрацювання літературних джерел дає змогу ознайомитися з матеріалами за темою дослідження; класифікувати їх і створити список використаних джерел; відібрати найцінніші дослідження, основні, фундаментальні роботи; скласти загальну характеристику галузі дослідження, його значення для розвитку науки і практики та актуальність теми; виявити основне коло науковців, які досліджували тему, вивчити їх внесок в розробку проблеми; виявити найцікавіші, але недостатньо висвітлені напрями досліджень, які могли б стати метою подальших досліджень.

Розвідки Євтушенко Р. [1], Зорніка Т. [3], Короткової Л. [7], Ляшенка І. [9], Марченка М. [10], Михальчука Т. [15], Савки М. [18] та інших дозволяють досконаліше вивчити поставлену проблему та правильно організувати процес навчання спираючись на новітні технології.

Розділ 1. Правове виховання як соціально-педагогічна проблема

1.1 Аналіз педагогічних праць з правового виховання

Соціально-економічна ситуація початку XXI ст. в Україні, несприятливе побутове оточення, важке матеріальне становище сімей і погіршення на цьому ґрунті внутрішньо-сімейних стосунків, недоліки в організації шкільного виховання і закриття позашкільних закладів -- усе це призводить до збільшення кількості дітей і підлітків, поведінка яких не відповідає моральним і правовим нормам. Як свідчать дослідження, швидко збільшується кількість учнів, які не вчаться і не працюють [5]. Це призводить до поширення злочинності серед неповнолітніх, випереджає п загальне зростання.

Педагоги не приділяли належної уваги правовому вихованню, показником цього є те, що лише на початку 90-х років XX ст. у шкільну програму почали вводити правознавство [12]. Однак воно не давало глибоких знань про право та закон, а іноді, зважаючи на некомпетентність вчителя, підмінювалися правові поняття.

На думку М. М. Фіцули, здатність людини розуміти норми моралі та законів й відповідним чином поводитися не є вродженою [11]. Ці властивості виникають під дією особливих (спеціальних) виховних заходів, у комунікації людини з іншими людьми, у процесі їх участі в різних видах діяльності.

У Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності написано, що "визначальною характеристикою громадянської зрілості та громадянського виховання є розвинена правосвідомість - усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків, ставлення до закону та державної влади" [4]. Правосвідомість охоплює знання, почуття, волю, уяву, думку і сферу підсвідомого духовного досвіду особистості.

Аналіз педагогічних праць з правового виховання засвідчує, що дослідники, визначаючи його сутність, звертаються до таких категорій, як "правова свідомість" та "правова культура" (С. С. Алексєєв, М. М. Фіцула, Л. І.Белозерцева, Н. П. Вербицький, В. Г. Подзолков).

Більшість авторів до структури правової свідомості зачисляють правову психологію, яка досліджує емоції, почуття та ставлення людини до тих чи інших правових явищ; правову ідеологію, яка в своїй сукупності (принципи, теорії, ідеї) оцінює правову дійсність; правову поведінку, або втілення правових норм в реальне життя, їхнє застосування в будь-якому суспільному випадку [9].

Скакун О.Ф. визначає правову свідомість як одну з форм суспільної свідомості [10]. Свідомість людини, вважає він, відтворюючи об'єктивні потреби суспільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки людини, які додають спрямованого характеру її діяльності.

Правосвідомість відтворює через систему своїх уявлень цінності та принципи правової дійсності, яка склалася у певних історичних, соціальних, політичних та економічних умовах. Право здійснює свій регулятивний влив на людей, впливаючи на їхню свідомість.

Цвік М.В. і Петришина В.Д. до правовової свідомості зачисляють ідеї, емоції, теорії, почуття та правові установки, за допомогою яких відображається правова дійсність, формується ставлення до права та юридичної практики, ціннісна орієнтація щодо правової поведінки, бачення перспектив і напрямів розвитку правової системи з погляду забезпечення гідного існування людини, справедливості у людських стосунках, ефективної організації життєдіяльності держави і суспільства [3].

1.2 Форми правової свідомості

Узагальнивши дослідження, можна виділити такі форми правової свідомості, як індивідуальну, яка виражає ставлення конкретної людини до тих чи інших соціальних явищ, системи її поглядів, уявлень та переконань з основ права; групову, що формується в різних соціальних групах па засадах спільних інтересів та певних спільних потреб для досягнення мети, яка є однією для всієї групи; суспільну (відрізняється від двох попередніх тим, що притаманна великій кількості людей (народу, окремому регіону).

Ефективним чинником правового виховання є групова свідомість, яка визначається стійкістю інтересів колективу. Таке виховання є можливим з групами неповнолітніх правопорушників. Воно набагато ефективніше, ніж індивідуальне, бо в групах відбувається не лише навчання, а й передача позитивного досвіду від одних членів групи іншим. Такий досвід широко описано у творах А.С. Макаренка, де колектив є основним регулятором та інструментом правового виховання.

Суспільна правосвідомість, на нашу думку, формується лише тоді, коли повною мірою людина усвідомлює себе членом суспільства, живе за його законами, традиціями та звичаями, які не суперечать моральним нормам. Тому для формування суспільної свідомості важливе значення мас групова правосвідомість та індивідуальна, які є первинними ланками суспільної свідомості. Суспільна правосвідомість пов'язана також з правовими переконаннями кожної конкретної людини, визначаючи певний стан готовності до правомірної діяльності.

М.М. Фіцула зазначає, що "з віком у міру розширення кола спілкування, ускладнення діяльності й виконання ролей, сфера свідомості особистості інтенсивно збагачується і розвивається. Правова свідомість школяра, вважає автор, формується на засадах правових знань, уявлень поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що має вирішальний вплив на формування правосвідомості особистості, тобто індивідуальної свідомості" [11, с.8].

Велике значення має не лише суспільна свідомість, але й правова культура, яка тісно пов'язана із загальною культурою суспільства. Культура визначає загальний спосіб існування людини та тісно пов'язана з правовою свідомістю. Правова культура є якісною характеристикою правової системи країни. Однак у педагогіці немає єдиного підходу до визначення правової культури. Більшість дослідників правову культуру розглядають як якісний стан правового життя суспільства, який визначається досягнутим рівнем розвитку правової системи, законності та правопорядку, правової освіти й обізнаності різних верств населення з правом, а також ступенем гарантованості державою основних прав і свобод людини. На нашу думку, рівень загальної культури залежить від рівня правової культури особи.

Формування правової культури не є відокремленим процесом від розвитку інших видів культури -- політичної, моральної, естетичної. Це комплексний процес, оскільки всі правові явища оцінюються свідомістю не лише правовою, але й моральною, будь-які порушення законних приписів розглядають як аморальні. Правова культура впливає на моральну культуру, слугуючи необхідною умовою формування високих моральних якостей громадянина. Ми поділяємо погляди О. Ф. Скакуна про те, що знання і розуміння сутності й соціального призначення правових явищ (права, правосуддя, законності, правової відповідальності) сприяє формуванню моральної культури [10, с. 469].

До правової культури дослідники (П.М. Рабінович, М.В. Цвік, О.В. Скакун, Л.О. Копейчиков) відносять знання і розуміння права, здатність особи тлумачити зміст норм права, визначати мету прийняття певного нормативного акту, сферу його дії; повагу до особистості, до права, засновану на особистій переконаності в його ефективності як засобу регулювання суспільних відносин; звичку діяти відповідно до приписів правових норм; уміння особистості використовувати у практичній діяльності правові знання, реалізовувати і захищати свої права і законні інтереси, виконувати юридичні обов'язки; високу правову активність людини у сприянні реалізації правових приписів, розуміння нею необхідності протидіяти правопорушенням.

Дослідники проблеми правового виховання також аналізують такі елементи правової культури, як стабільний стан юридичного забезпечення, охорони основних прав і свобод людини й громадянина, що відповідає міжнародним нормам демократичного, справедливого законодавства; реальну можливість захистити свої права та інтереси в межах національної судової системи та можливість звернутися до міжнародних інституцій за захистом своїх прав (Європейська комісія з прав людини; Європейський Суд з прав людини).

Важливим елементом культури суспільства є ступінь впровадження в практику принципів верховенства права і правового закону. Для забезпечення законності важливо, щоб у суспільстві активно функціонувала система правової освіти та виховання населення, що охоплює правову культуру особи, правову культуру суспільства, професійну правову культуру.

Правова культура особи охоплює не лише знання і розуміння права, а й роздуми про право як про загально-соціальну цінність. Правова культура кожної особи - це її позитивні вчинки відповідно до норм права. Важливим чинником виявлення правової культури особистості є її поведінка в різних життєвих ситуаціях.

Практично єдиним показником правової культури особистості є її правова активність (як внутрішня, так і зовнішня). За переконанням М.В. Цвік, В.Д. Петришин, внутрішня правова активність виявляється у цілковитій впевненості у необхідності застосування правових норм, у їх справедливості. Зовнішня правова активність особи виявляється у практичній діяльності особи щодо визначення законності [3].

Правова культура суспільства, на нашу думку, залежить від правової культури кожної особистості. Адже кожен по-своєму усвідомлює право і закон, по-різному сприймає ті чи інші правові впливи і по-різному реагує на порушення закону та призначення покарання за злочинні дії. Зазвичай потерпілі ставляться до покарання позитивно або впевнені, що покарання недостатньо суворе за певний вид злочину. Засуджені, відповідно, впевнені, що закон занадто суворий до них і що вони не заслуговують на таке покарання.

Ще наявний такий вид правової культури, як професійна культура. Неповнолітніх правопорушників повинні перевиховувати особи, які досконало володіють знаннями законодавства; переконані у необхідності й соціальній корисності законів і підзаконних нормативно-правових актів; уміють використовувати ці знання у повсякденному житті.

Виділяючи три види правової культури, слід пам'ятати, що вони тісно взаємодіють: правова культура як соціальне явище єдина; правової культури суспільства поза правовою культурою його членів немає.

Як правова свідомість, так і правова культура можливі лише за умови позитивно спрямованого правового виховання, що виражається у систематичному впливі на людину з єдиною метою -- сформувати правову культуру та відповідну поведінку.

Щоб ліпше зрозуміти, що таке правове виховання, необхідно чітко з'ясувати, що це таке. У довіднику "Юридична термінологія" правове виховання визначено як соціально-правову та педагогічну допомогу особі, передусім молодій, у формуванні правової свідомості та правової культури, вихованні почуття людської гідності, розумінні соціальної цінності права; найгуманніший спосіб профілактики правопорушень, подолання явищ і наслідків правового нігілізму [1, с. 20].

Державна програма правової освіти населення гарантує кожному право на правове виховання, поєднуючи його із загальною середньою і професійною освітою, естетичним, економічним, політичним, вихованням. У цьому нормативному акті передбачено завдання про обов'язкове правове виховання, починаючи з дошкільного віку [8].

У науковій літературі виділяють такі завдання правового виховання: інформування учнів про закони та їх тлумачення (розуміння), доведення до учнів їхніх прав та обов'язків, які випливають із цих законів; формування правової свідомості, поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення людини до правових норм, зумовлюють її поведінку в конкретній правовій ситуації; нетерпиме ставлення осіб до правопорушень і злочинів [7, с. 11].

Правове виховання не ставить за мету дати професійні правові знання, воно лише передбачає дати базу, яка б дала змогу законно вчинити в тій чи іншій правовій ситуації.

Правомірна поведінка особи можлива лише після активного впливу правового виховання та характеризується певною особливістю вирішення завдань. Велике значення має підготовка, рівень засвоєння особою правових знань. Також важливу роль відіграє внутрішнє бажання підлітка до засвоєння правових знань та співвідношення своїх вчинків з нормами права.

Правове виховання ефективне лише тоді, коли чітко визначені принципи гуманності, систематичності, послідовності здобуття правових знань, наявні практичний зв'язок права з реальним життям слухачів (симуляція), органічна єдність правового та морального виховання, високої кваліфікації кадрів.

Злочинність - одне із соціальних відхилень у суспільстві. Це не норма, а закономірне утворення у суспільно-визначених умовах. З огляду на це необхідна боротьба із злочинністю, пов'язана зі зміною цих умов. Вона в жодному випадку не обмежується застосуванням кримінального покарання до злочинців. Щоб подолати це суспільне явище, важливо залучити в процес боротьби із злочинністю не лише юристів і медиків, а й педагогів.

Значною мірою правове виховання залежить від того, чи наявна зацікавленість предметом навчання. Важливу роль у правовому вихованні відіграє і джерело, з якого підлітки одержують інформацію про право і суспільні зв'язки. Від якості інформації значною мірою залежить поведінка підлітків та формування їхньої правової свідомості.

Дуже важливе значення у правовому вихованні має особа вчителя, оскільки лише вчитель є ключовою ланкою зв'язку між правом і підлітками.

Як зазначає М. М. Фіцула, "у виховно-трудовій колонії підліток вчить закони кримінального світу і сам стане на нижній щабель його ієрархічної будови, тісно зв'яжеться з цим світом і з таким багажем увійде знову в життя. Ускладнена ресоціалізація породжує підсвідомий потяг до того, щоб знову "сісти", тобто потрапити до звичайного "простого" світу, в якому для життя досить еклекторних рефлексів" [11, с. 19].

У виховно-трудових установах підлітки здобувають правові знання самостійно. Спрощений спосіб життя у виховно-трудових установах, зв'язки між однолітками і чіткий розпорядок життя в колонії сприяють тому, що неповнолітні бажають знову опинитися в таких умовах. Колонія не готує осіб, які відбули покарання, до нормального життя на волі. Вона не допомагає підліткам усвідомити правильні суспільні відносини. Коли підліток залишає виховно-трудову установу, він не може знайти себе в цьому світі, тому знову хоче повернутися туди, де відчував себе в безпеці.

Формування правосвідомості, правомірної поведінки і правової культури слід розглядати не як послідовні етапи правовиховної роботи, а в органічній єдності і взаємозалежності.

Розділ 2. Мета, необхідність та ефективність правового виховання

2.1 Головні цілі правового виховання школярів

Основні цілі правового виховання в нашій країні -- навчити дітей правових знань, прав та обов'язків громадян у демократичній державі, формувати громадську культуру, засновану на повазі до прав і свобод людини. Враховуючи найважливішу роль права в громадянському суспільстві, кожному громадянину необхідно знати, як функціонує держава, як впливають на особу закони держави, як громадяни можуть впливати на політику і життя своєї громади і держави в цілому.

Для цього в школах вводяться спеціальні курси та навчальні предмети (основи правознавства, курс практичного права і т.ін.), які сприяють вихованню у школярів поваги до переваги правових засад у суспільстві. Такі заняття можуть бути частиною навчального курсу або відбуватися як гурткові, клубні тощо. Їх завданням є розвиток умінь, навичок, усвідомлення дітьми цінностей і принципів, на яких базується правова система шляхом систематичного навчання і виховання із застосуванням інтерактивних методик [1, с. 20].

Отже, участь школярів у навчально-виховній програмі дозволяє:

-- отримати знання про право та державу, про права й обов'язки громадян у конституційній демократичній державі;

-- сформувати правову культурі особистості, підвалиною якої є повага до прав і свобод людини, до демократі як основи державного устрою;

-- оволодіти практичними навичками, необхідними кожній людині для життя в сучасному суспільстві;

-- розвинути бажання і здатності брати участь у громадському житті.

Це отриманий в процесі інтерактивного навчання системний досвід, з якого в учнів формуються нові знання, навички та відносини, необхідні для ефективного реагування на правові та юридичні питання в умовах складного та швидкозмінного суспільства. правове виховання сучасної школи є унікальним поєднанням змісту і методики: учні отримують інформацію про закони, правову систему, свої права та обов'язки шляхом освітніх стратегій, котрі сприяють реалізації кооперативного (колективно-розподіленого) навчання, розвитку критичного мислення і позитивної взаємодії між молоддю і дорослими людьми [3, с. 28].

2.2 Необхідність та ефективність правового виховання в сучасній загальноосвітній школі

Необхідність проведення та вдосконалення правового виховання в сучасній загальноосвітній школі пояснюється тим, що воно сприяє розвитку: міцної бази знань у галузі права й політики (прав людини і демократії); уміння критично мислити і спілкуватися з людьми; позитивного ставлення до громадянських дій та ініціатив і верховенства права; бажання й здатності брати участь у суспільному житті [7, с. 9]

Створення міцної бази знань втілюється в тому, що навчально-виховна програма, що містить правові основи надає найбільш необхідні у повсякденному житті кожної людини практичні знання про право та його галузі, про державний устрій і владу, про юридичні організації, юридичну професію, про правові та інші мирні процедури розв'язання життєвих проблем, про права та обов'язки громадянина. Всі ці знання роблять людину компетентним громадянином. Дає можливість учням використовувати свої правові знання і розуміння правової системи в практичних ситуаціях, з якими вони стикаються в повсякденному житті [8, с. 56]

Отримання правового виховання і знань важливе для глибшого розуміння шкільних курсів історії, суспільствознавства, основ економіки.

Розвиток критичного мислення та вміння спілкуватися з людьми сприяє розвитку в учнів навичок критичного мислення. Ці навички потребують ретельного аналізу висловлювань і позицій. Для того щоб люди могли відповідально та ефективно брати участь у демократичному управлінні державою, необхідно виробляти в них стратегії об'єктивного, сумлінного та конструктивного ставлення до питань і рішень, що торкаються їхнього громадського та приватного життя.

У процесі взаємодії під час навчально-виховного процесу на рівні учень-учень та вчитель-учень школярі вчаться досліджувати поставлені проблеми, чітко і в стислій формі висловлювати свої думки, дискутувати, поважати погляди інших. Вони вчаться приймати виважені рішення з урахуванням можливих особистих і громадських наслідків та усвідомленням своєї власної громадянської та моральної відповідальності.

Розвиток позитивного ставлення до ефективності громадянських дій та верховенства права сприяє підвищенню позитивності до принципів права, правової системи, можливостей досягти правосуддя і ролі участі громадян у підтримці демократії. Успіх молодої демократії в нашій країні багато в чому залежить від позитивного ставлення до системи і віри в можливість правосуддя. Завдяки використанню інтерактивних методів навчально-виховні програми з правознавства пропонують практичний досвід реалізації демократичних процесів (наприклад, робота в малих групах, імітація судового слухання, моделювання, дискусії, дебати тощо), котрі демонструють їхню обґрунтованість та ефективність.

Ефективність навчально-виховних програм з правознавства полягає у залученні до роботи в класі значної кількості запрошених фахівців: юристів, державних службовців, правоохоронців та ін.; збалансованості цілей, змісту, методів та результатів навчально-виховного курсу; у методиках навчання, що сприяють взаємодії (інтеракції) між учнями [19, с. 29].

Існує кілька підходів до введення права у навчально-виховний процес шкіл України:

1. Використання подій, що мають відношення до права: державних, професійних та регіональних свят, що дає можливість привернути увагу до важливості вивчення права. Вчителі можуть запрошувати юристів до участі в класних та шкільних виховних і навчальних заходах: дебати з правової тематики, конкурси з проведення ігрових судів, конкурси творів, есе, плакатів з проблем права, зустрічі з представниками громадськості з питань вирішення проблем життя даної місцевості.

2. Спеціальний навчальний блок або курс з правознавства. Це є найбільш ефективним шляхом поширення правових знань. Він може бути обов'язковий або факультативний.

3. Включення окремих уроків або занять правознавчого спрямування в існуючі навчальні програми на рівні різних класів.

Уроки правознавчого типу можуть бути включені в існуючі курси суспільних дисциплін. Найбільш широкі можливості для цього мають курси вітчизняної та всесвітньої історії, громадянознавства, курсу "Людина і світ". Систематичне включення таких уроків у відповідні курси сприяє отриманню учнями системи знань, умінь, навичок, відношень, пов'язаних з громадянською активністю та правомірною поведінкою

Головне завдання правового виховання та навчання -- це зацікавити учнів правознавством, озброїти їх умінням діяти в життєвих ситуаціях відповідно до вимог законів, закласти основи правових та громадянських знань, забезпечити оволодіння найбільш важливими поняттями та термінами, виробити в них навички правомірної поведінки, практичного застосування норм права, що стосуються неповнолітніх, сформувати позитивне ставлення до участі в житті суспільства [2, с. 21].

Завданнями правового навчально-виховного процесу є:

1) ознайомити учнів з правом, його важливою роллю в житті суспільства, прищепити інтерес до права та мотивувати його застосування;

2) виховувати в учнів правову культуру, активну громадянську позицію, навчити їх діяти в різних життєвих ситуаціях у відповідності з нормами права, аналізувати з правової точки зору процеси та ситуації, що відбуваються у суспільстві, використовувати правові знання та навички поведінки для реалізації і за и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.