На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Психологчн основи самомонторингових процесв, саморегуляцї своєї поведнки старших дошкльникв. ндивдуальн особливост розвитку самоконтролю та саморегуляцї дошкльникв, вплив, що роблять самомонторингов процеси на розвиток їх нтелекту.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 15.06.2010. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
39

Вступ

Проблема вивчення закономірностей формування саморегуляції та самомоніторингу, керування людиною власним поводженням є в психології однієї з найбільш фундаментальних задач. У сучасній психологічній науці її розробка ведеться в багатьох теоретико-прикладних напрямках. З різними аспектами саморегуляції та самомоніторингу зв'язані дослідження К.А. Абульханової - Славської, В.А. Іванникова, О.А. Конопкина, В.И. Моросанової, А.Н. Леонтьєва, В.Д. Шадрикова, Я.А. Пономарьова й ін. Психологічна наука в даний час володіє значними зведеннями про сутність, природу і роль свідомої активності суб'єкта в інтелектуальній діяльності (Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв і ін.), про складність, інтегративности її механізмів (А.К. Осницький, У.В. Ульєнкова, Б.Ф. Ломов, О.А. Конопкін і ін.), про специфіку формування її окремих компонентів у дітей дошкільного віку (Л. І. Божович, Л.А. Венгер, Д.Б. Ельконін і ін.). Однак спеціальних досліджень, присвячених керуванню формуванням саморегуляції для реалізації вікового потенціалу дитини-дошкільника, а також пошуку оптимальних умов її становлення дуже мало. Значення саморегуляції для досягнення успіхів у діяльності очевидне. Її роль у розвитку дитини підкреслювали багато авторів, називаючи її по-різному (довільне поводження, самоконтроль, керування своєю діяльністю і т.д.). Саморегуляція, самомоніторинг впливає на розвиток потенційних можливостей дитини, у тому числі й інтелекту.
Доцільним стає вивчення особливостей формування саморегуляції в дошкільному віці, тому що саме в цьому віці йде інтенсивний розвиток усіх здібностей і задатків дітей, що обумовлюють подальше успішне адекватне навчання в школі. Здатність до самомоніторингу зв'язана з діяльністю регуляторних структур мозку. У дошкільників ці структури не сформовані, вони розвиваються пізніше. Тому виникають труднощі при навчанні в школі. Однак застосування спеціальних розвиваючих ігор і вправ сприяє розвитку регуляторних структур мозку. Ефективні способи регулювання дозволяють домогтися значних успіхів у різних видах діяльності, в інтелектуальній у тому числі. Багато вітчизняних психологів вказують на те, що ігрова діяльність дозволяє дитині в доступній формі освоювати навколишній світ. Підтримка продуктивної діяльності в дошкільному віці можливо, в основному, тільки в присутності дорослого, у той час як у грі діти можуть виконувати дії самостійно, без зовнішнього контролю дорослого (Л. І. Божович, А.Р. Лурія, Т.В. Ендовицька, Д.Б. Ельконін, А.В. Запорожець і ін.). Гра дозволяє довільно керувати своїм поводженням. Правило в грі задано через роль і дитина як би відчуджено стежить за своїм поводженням і діяльністю. Ця обставина відкриває великі можливості для розвитку самомоніторингу в дошкільників в умовах гри. Через ігрову діяльність діти поступово переходять до самостійного контролю не тільки поводження, але і пізнавальної діяльності. Пізнавальні процеси усе більш усвідомлюються, здобувають керований характер. Самомоніторинг відіграє важливу роль в інтелектуальній діяльності дошкільників, багато в чому визначаючи її успішність. Самомоніторинг та саморегуляція інтелектуальної діяльності є важливим компонентом загальної здатності до навчання. Система освіти, яка удосконалюється, вимагає від дітей наявності високого рівня інтелектуального розвитку для адекватного засвоєння програми. Для успішності інтелектуальної діяльності дітям необхідно опанувати процесами планування, контролю за діяльністю, передбачення результатів. Як показали дослідження (B.C. Юркевич, Н.С. Лейтес) несформованість самомоніторингу та саморегуляції породжує неуспішність у плані незасвоєння знань у заданому темпі, недостатню продуктивність інтелектуальної діяльності і т.д. Прийняття завдання, збереження його до кінця роботи, самоконтроль у процесі діяльності, адекватна оцінка результату забезпечується розвитком процесів самомоніторингу.
Слід зазначити, що останнім часом деякі психологи звертають увагу на те, що в інтелектуальній діяльності самомоніторинг виступає трохи в іншій якості. Так, Д. Флейвелл, Р. Стернберг, М.А. Холодна, Т.Е. Чернокова й ін. заявляють про особливу групу метакогнитивних процесів, що виконують функцію контролю і керування інтелектуальною діяльністю. Метакогнитивний самомоніториг, як компонент метапізнання, має безпосереднє відношення до керування інтелектуальними ресурсами, контролю за протіканням процесів переробки інформації, а також є внутрішньою умовою здійснення інтелектуальної діяльності. Інтелектуальний розвиток припускає формування метакогнитивних механізмів інтелектуального самомоніторингу. Метакогнитивная саморегуляція, будучи основою інтелектуальної рефлексії, припускає можливість ефективного і раціонального керування дошкільником інтелектуальною діяльністю і когнітивними ресурсами. Виникає протиріччя між відсутністю спеціальних досліджень, присвячених керуванню формуванням самомоніторингу для реалізації вікового потенціалу дитини-дошкільника, пошуку оптимальних умов його становлення і потребами освітніх програм дошкільних установ у здатності дошкільників організовувати пізнавальну діяльність для забезпечення її успішності.
Проблему дослідження складають можливості й умови формування самомоніторингових процесів в старшому дошкільному віці і їх роль у розвитку інтелекту дошкільників, рішення якої і є метою нашого дослідження.
Об'єктом дослідження виступили діти дошкільного віку, включені в систему регулярних спільних занять навчального типу під керівництвом дорослого.
Предмет дослідження - індивідуальні особливості саморегуляції та самомоніторингових процесів старших дошкільників в інтелектуальній діяльності, психологічні параметри, які забезпечують регуляцію дошкільником свого поводження, і необхідні для включення дитини, яка знаходиться у групі однолітків у взаємодію з дорослим в ситуаціях навчального типу, а також динаміка вікового розвитку цих параметрів; психологічні особливості формування довільної регуляції поводження дитини при відтворенні зразка або правила, і звязану з цим зміну вікової динаміки функцій дорослого та однолітків в процесі регулярних спільних занять навчального типу.
Задачі курсового дослідження такі:

Вивчити проблеми саморегуляції та самомоніторингу поведінки в психологічних дослідженнях.

Вивчити психологічні основи самомоніторингових процесів, саморегуляції своєї поведінки старших дошкільників;

Виявити індивідуальні особливості розвитку самоконтролю та саморегуляції старших дошкільників;

Проаналізувати вплив, який роблять самомоніторингові процеси на розвиток інтелекту дошкільників;

Самомоніторингові процеси впливають на інтелектуальний розвиток старших дошкільників у силу того, що вони розвивають самостійність, довільність, самоконтроль і самооцінку; ефективність процесу формування саморегуляції старших дошкільників буде значно підвищена за умови застосування системи ігор і вправ, спрямованої на розвиток самомоніторингових процесів в дитини-дошкільника.

Самомоніторингові процеси - це процес керування інтелектуальною діяльністю, процесами переробки інформації і контролю за когнітивними ресурсами дошкільників. Функціонування процесу саморегуляції та самомоніторингу своєї поведінки забезпечується внутрішніми психологічними механізмами, у якості яких можна виділити керування і контроль здійснюваної діяльності.

Самомоніторингові процеси мають низький, середній і високий рівні розвитку в дошкільному віці. Ступінь сформированост і індивідуальне сполучення компонентів цих процесів в кожної дитини обумовлює індивідуальні особливості і стратегії інтелектуальної діяльності. Формування самомоніторингових процесів в ранньому дитинстві сприяє розвитку інтелекту старших дошкільників і стимулює розвиток самостійності, довільної регуляції, самоконтролю і самооцінки, здатності коректувати інтелектуальну діяльність. Ось чому дослідження даної проблематики і є дуже актуальним в часи удосконалення дошкільної освіти.

Когнітивні стилі являють собою особливий спосіб переробки інформації, що має відношення до регулятивних процесів. Формування самомоніторингових процесів сприяє розвитку елементів когнітивних стилів у старшому дошкільному віці.

Методологічну основу роботи склали:

віково-психологічний підхід, розроблений у працях таких психологів як Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв, М.А. Холодна, Л.А. Венгер, П.Я. Гальперін;

системний підхід до досліджуваної проблеми.

Методи дослідження:

Теоретичні - аналіз літератури;

Психодіагностичні - виявлення особливостей самомоніторингових процесів старших дошкільників;

Емпіричні - формування самомоніторингових процесів та саморегуляції в старших дошкільників на основі розробленої системи ігор і вправ;

Аналіз отриманих експериментальних даних.

Досліджуючи дану проблему можна виявити рівні розвитку самомоніторингових процесів в старших дошкільників: низький рівень характеризується несформованістю саморегуляції, на середньому рівні саморегуляція здійснюється за допомогою дорослого, високий рівень визначається самостійністю здійснення саморегуляції; - вивчені особливості прояву компонентів метакогнитивной саморегуляції. Рішення задач здійснюється шляхом вибору стратегії і використання когнітивних ресурсів. Теоретична значимість визначається розширенням науково-психологічних знань в області пізнавальної діяльності дошкільників; розробкою змісту і засобів оптимізації освітньої діяльності працівників дошкільних установ по розвитку самомоніторингових процесів дошкільників. Встановлено, що когнітивні стилі забезпечують оптимальні шляхи рішення інтелектуальних задач у старшому дошкільному віці; удосконалювання самостійності, довільності і контролю діяльності обумовлює розвиток інтелектуальної діяльності старших дошкільників.

Практична значимість зв'язана з можливістю використання результатів дослідження в розробці програми, спрямованої на оптимізацію процесу навчання в структурі дошкільної установи. Можливе застосування системи ігор і вправ при складанні психологічно обґрунтованої програми по розвитку і корекції регуляторної діяльності старших дошкільників. Результати дослідження можуть виявитися корисними при проведенні курсів підвищення кваліфікації педагогів дошкільних освітніх установ.

Курсова робота складається зі вступу, теоретичної частини, яка включає два розділи, практичної частини, висновків, списку використаної літератури.
1. Психологічні основи формування самомоніторингових процесів дошкільнят

1.1 Вивчення проблеми саморегуляції та самомоніторингу своєї поведінки в психологічних дослідженнях

Однією з найважливіших фундаментальних задач психології є вивчення закономірностей формування саморегуляції в довільній діяльності людини. Психологічна наука в даний час має значні відомості про сутність, природу і роль свідомої активності суб'єкта в інтелектуальній діяльності (Л.С. Виготський, Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн, А.Н. Леонтьєв і ін.), про складність структури саморегуляції, і ітеративності її механізмів (О.А. Конопкін, Б.Ф. Ломов і ін.), про специфіку формування її окремих компонентів у дітей дошкільного віку (Л. І. Божович, Л.А. Венгер, Д.Б. Ельконин і ін.). Ідея про самомоніторинг як основу діяльності затверджувалася давно і найбільш важливі риси самомоніторингу та саморегуляції, їх інтегративна сутність і універсальність структури у всіляких типах активності людини описані в дослідженнях різних авторів. Так, саморегуляція розумової діяльності вивчається в роботах Я.А. Пономарьова, механізми саморегуляції, її структура розкриваються в роботах О.А. Конопкіна, К.А. Абульханової - Славскої, вивченням стилів самомоніторингу та саморегуляції займається В.И. Моросанова. Для розуміння сутності самомоніторингових процесів та саморегуляції необхідно відповісти на наступні питання: які компоненти входять у структуру саморегуляції, які рівні саморегуляції, а також у чому складаються її психологічні механізми. Огляд літератури по досліджуваній проблемі ведеться з метою вивчення поняття, сутності і психологічних механізмів самомоніторингу та саморегуляції діяльності. Звернемося до аналізу концепцій, що розробляють проблему самомоніторингу та саморегуляції. Аналіз самомоніторингу та регуляції діяльності найбільше докладно представлений у дослідженнях О.А. Конопкіна [15, 23-25]. Автором виділені наступні структурні компоненти процесу саморегуляції та самомоніторингу:

як центральна ланка саморегуляції виділяється прийнята суб'єктом мета діяльності, що виконує системооутворюючу функцію, додаючи визначену спрямованість усьому процесу саморегуляції діяльності. Ціль завжди є постійно усвідомлюваною ланкою самомоніторингу та саморугляції;

суб'єктивна модель значимих умов діяльності, облік яких необхідний для успішного здійснення діяльності;

програма власне виконавських дій, функція яких складається у фіксації визначеної програми дій, спрямованих на досягнення прийнятої мети в даних умовах;

система критеріїв успішності діяльності. Критерії є еталоном успішного результату, вони тісно зв'язані з метою діяльності;

інформація про реально досягнуті результати, що необхідна для оцінки відповідності результатів поставленої мети;

рішення про корекції системи. Корекція може вироблятися в ході безупинної дії і після її здійснення. У будь-якому випадку корекція обраної програми є необхідною передумовою для ефективного регулювання своєї діяльності.

Ведучим механізмом самомоніторингу та саморегуляції вважається механізм контролю й оцінки дій по ходу їхнього здійснення. Інший механізм самомоніторингу та регуляції в даній концепції зв'язаний з доданням особистісного змісту цілям і умовам діяльності. Наявність мети припускає вибір засобів її здійснення. Добір інформації відбувається за критерієм її суб'єктивної значимості: із усієї доступної інформації виділяється та, котра має особистісний сенс, відповідає інтересам, потребам особистості. [15, 28] Концепція О.А. Конопкіна, на нашу думку, є глибоко розробленою в плані функціональної структури компонентів самомоніторингу та саморегуляції і їхнього взаємозв'язку. Виділені психологічні механізми забезпечують цілісність розробленої автором схеми процесу самомоніторингу та саморегуляції.

У роботах К.А. Абульханової-Славської розглядається рівень особистісної саморегуляції та самомоніторингу діяльності і рівень психічної саморегуляції (психічних процесів, властивостей), що тісно взаємозалежні. Ці рівні є компонентами процесу самомоніторингу та саморегуляції. Автором виділяється принцип значимості, що є сутністю процесу особистісної саморегуляції. На особистісному рівні відбувається постановка мети, а також збереження і підтримка відповідного рівня активності. [1, 58-60]

На думку М.К. Акимової основою інтелекту є саме активність, тим часом як самомоніторингу та саморегуляція відіграє допоміжну роль забезпечення необхідного для рішення задачі рівня активності. [2, 9-10] Цієї точки зору дотримується Е.А. Голубєва (1987), яка вважає, що активність і саморегуляція є базовими факторами, що забезпечують інтелектуальну продуктивність. [8, 32-35]

І.І. Чеснокова розглядає проблему самомоніторингу та саморегуляції в контексті самосвідомості людини. Вона вважає, що через процес самомоніторингу та саморегуляції виявляється емоційно - ціннісне відношення до себе, обєктивізуються знання людини про себе. Автор визначає саморегуляцію як процес організації свого поводження, що характеризується специфічною активністю, спрямованою на співвіднесення поводження з вимогами ситуації, очікуванням інших людей, на актуалізацію психологічних резервів відповідно ситуації. [33, 210-12]

Самомоніторинг та саморегуляція, на її думку, виявляється в безпосереднім здійсненні корекції дій і готовності змінювати власне поводження. Внутрішнім механізмом саморегуляції І. І. Чеснокова вважає механізм самоконтролю, який складається з оцінювання поводження, що співвідноситься з передбачуваним чи безпосереднім оцінюванням його оточуючими людьми. В будь-якому виді діяльності, у тому числі й інтелектуальній присутні функціональні частини, найбільш важливі з яких - це орієнтована, що дозволяє оцінити проблемну ситуацію, намітити план рішення проблеми, виробити стратегію рішення і т.д., а також регуляційна, що здійснює безупинний контроль за успішністю діяльності в ході її протікання і перевірку результатів. Діяльність і процеси результатів тісно взаємозалежні один з одним. Так, якщо довільна активність (діяльність) спрямована на досягнення результату, то процеси самомоніторингу та саморегуляції покликані забезпечити контроль самого процесу його отримання.

Розуміння діяльності як процесу регуляції, що відбувається на основі мети діяльності і передбачення майбутніх результатів діяльності дозволяє говорити про те, що в результаті програмування людина забезпечує собі можливість активного пристосування до середовища, створює умови для досягнення різноманітних цілей діяльності [38, 24-26]. Регуляторика являє собою внутрішню психічну активність, що здійснює процеси планування, моделювання, програмування, оцінки, корекції результатів. Функціональна структура регуляції універсальна для різних видів психічної активності і діяльності. Структурні компоненти регуляції - це процеси переробки інформації, що відповідають регуляторним функціям планування, програмування, оцінки і корекції різних форм психічної активності. Регулюючі процеси в кожної конкретної людини мають свою специфіку, свої регуляторні особливості, що у свою чергу залежать від психічних особливостей людини.

Сама діяльність розглядається як комплекс регуляторних актів, спрямованих на досягнення визначеної мети, вона містить у собі два етапи: етап створення направляючої моделі діяльності (образу), що передбачає і програмує майбутні результати й етап реалізації: здійснення цієї моделі за допомогою складного апарата коригування (на основі зворотного зв'язку). Будь-яка діяльність виявляється можливою завдяки безупинного саморегулювання.

Самомоніторинг та саморегуляція довільної активності людини - це системно організований психічний процес по ініціації, підтримці і керуванню усіма видами і формами зовнішньої і внутрішньої активності, що спрямовані на досягнення поставлених цілей.

Самомоніторинг та саморегуляція зв'язана з реалізацією різних видів зовнішньої діяльності, внутрішньої психічної активності, як би «супроводжуючи» процес її здійснення, а також починаючись в часі раніше, ніж сама діяльність (активність), наприклад, процеси моделювання і планування передбачають діяльність. Саморегуляція й активність є універсальними внутрішніми умовами здійснення діяльності. Саморегуляція впливає на розумову витривалість, швидкість і стійкість розумової роботи, на «стиль» діяльності. Причому успішність діяльності залежить від особливостей самомоніторингу та саморегуляції [19, 48]. Будь-який вид діяльності - це різноманітний набір ситуацій.

У процесі діяльності самомоніторинг та саморегуляція здійснюється різними формами активності. Тому можна говорити про те, що як і єдиного стилю діяльності, єдиного стилю самомоніторингу та саморегуляції в людини не існує. Особливості саморегуляції можуть бути віднесені до загальних передумов здібностей, а самомоніторинг та саморегуляція виступають як загальна здатність.

Адекватність дій, своєчасне пристосування до умов задачі, успішне досягнення необхідного результату залежать від можливостей саморегуляції нервової системи. Як компонент загальних здібностей самомоніторинг та саморегуляція вивчалася Б.Г. Ананьєвим, Н.С. Лейтесом, які відзначають, що самомоніторинг - це першооснова загальної обдарованості. [3, 15-22] Обдарованість, по Н.С. Лейтесу, - це будь-який рівень здібностей, не обов'язково високий: обдарованість характеризує сферу здібностей. Від ефективності способів самомоніторингу та саморегуляції, їхньої самобутності буде залежати і загальний рівень досягнення індивіда, коло його можливостей і манера діяльності. Індивід обдарований настільки, наскільки досконалі його способи самомоніторингу та саморегуляції [19, 44-49]. Самомоніторинг і розумова активність у їхній взаємодії виражають різні сторони єдиної першооснови здібностей. Істотне значення, очевидно, має ступінь відповідності цих сторін. Значення самомоніторингу для досягнення успіхів у діяльності очевидно. Його роль у розвитку дитини підкреслювали багато авторів, називаючи його по-різному (довільне поводження, самоконтроль, керування своєю діяльністю і т.д.). Самомоніторингові процеси впливають на віковий розвиток різноманітних здібностей дитини. Таким чином, виходить, що самомоніторинг та саморегуляція впливає на розвиток потенційних можливостей дитини, у тому числі й інтелекту.

Отже, доцільним стає вивчення особливостей розвитку, становлення самомоніторингу та саморегуляції в дошкільному віці, тому що саме в цьому віці йде інтенсивний розвиток усіх здібностей і задатків дітей, які обумовлюють подальше успішне адекватне навчання в школі. Здатність до самомоніторингу та саморегуляції забезпечується властивостями нервової системи, зв'язаними з діяльністю регуляторних структур мозку. У дітей-дошкільників не сформовані ці структури, вони розвиваються пізніше, тому в них виникають відповідні труднощі при навчанні. Однак, ці труднощі можна перебороти шляхом спеціального впливу за допомогою розвиваючих ігор і вправ, що сприяють розвитку регуляторних структур мозку. Природні передумови діяльності - це стійкі способи регулювання, при цьому не применшується роль навчання для розвитку і формування способів самомоніторингу та саморегуляції, а також роль самої особистості, що активно керує своїм поводженням, вважає Н.С. Лейтес. Значення особливостей регулювання дозволить з більшою визначеністю впливати на формування ефективних способів регуляції. Здатність до самомоніторингу характеризує індивіда в цілому; таким чином, інтелект виявляється інтегральним результатом взаємодії різних сторін особистості індивіда. Індивід привабливий ефективними способами регулювання, що є стійкими сторонами особистості, може домогтися на їхній основі значних досягнень у різних видах діяльності, в інтелектуальній у тому числі. Недостатньо зроблені способи регулювання приводять до загального зниження рівня діяльності. Визначаючи самомоніторинг і як адекватне соціальне поводження, і як керування своєю активністю, як довільність діяльності, як довільне керування своїм поводженням і т.д., більшість авторів сходяться на тому, що самомоніторинг припускає проходження зразкам поводження і контроль за чиненою діяльністю. Розвиток саморегуляції є переривчастий процес якісного перетворення поводження і переходу на більш високий рівень. Американський психолог Клер Копп пропонує періодизацію розвитку самомоніторингу. Вона вважає, що перехід на більш високий рівень самомоніторингу визначається появою нових здібностей. [17, 15-21]

Так, перший період розвитку самомоніторингу - це нейро-фізіологічна регуляція (від народження до 3-х місяців). Дитина відповідає на деякі зовнішні впливи і демонструє примітивне поводження. Наступний період - це сенсомоторна регуляція (від 3 місяців до 12 місяців). Виявляється здатність до цілеспрямованих рухів, але дії дитини визначаються фізичними характеристиками предметів. Однак сенсомоторна регуляція створює умови для розрізнення своїх дій і дій інших людей, у результаті чого виникає можливість для переходу в наступний період - період контролю. Поява здатності до зовнішнього контролю зв'язується зі значними якісними і кількісними досягненнями в пізнаваному розвитку: становлення інваріантості об'єктів і рішення елементарних проблем, поява гіпотез і їх примітивна первинна перевірка, перехід від сенсомоторного функціонування до адаптивних відповідей, початок образного (репрезентативного) мислення. Дитина починає відокремлювати себе від інших людей і об'єктів. Діти починають зауважувати ті зміни, які вони роблять навколо. На цій стадії з'являється бажання відповідати очікуванням дорослого. Однак усі ці здібності вкрай ситуативні і цілком залежать від втручання дорослого. Дитина до 2 років не може усвідомити і уявити батьківські заборони у внутрішньому плані. Ця здатність з'являється в наступному періоді розвитку самомоніторингу - періоді самоконтролю. Він характеризується здатністю поводитися відповідно до вимог дорослого при відсутності безпосереднього зовнішнього контролю. Таким чином, відповідно до запропонованої класифікації К. Коппа, самоконтроль з'являється в дитини біля 2-х років і далі перетерплює в основному кількісні зміни (стає більш стійким, гнучким, поширюється на різні форми активності). [17, 16-21]

Самомоніторинг є продовженням періоду контролю і характеризується більш гнучким адаптивним поводженням, більш развинутою здатністю чекати і стримувати себе, а також кращим розумінням вимог дорослого. Розвиток самомоніторингу розглядається як підпорядкування дитини соціальним вимогам дорослих, як щось нав'язане ззовні і конфронтуюче з її власним бажанням. Інтенсивний розвиток самомоніторингу починається в дошкільному віці. Е.О. Смірнова відзначає, що вивчення самомоніторингу в дошкільному віці зв'язано з дослідженням розвитку довільності і волі в дитячому віці як якісного перетворення мотиваційної сфери дитини. [28, 14-22]

1.2 Розвиток у дітей старшого дошкільного віку дій самоконтролю та самомоніторингу

Проблема підготовки дітей до школи за останні роки придбала особливу гостроту й актуальність. Надзвичайно важливим у зв'язку з цим є підготовка дітей до навчальної діяльності шкільного типу. Змістом цієї роботи є формування передумов навчальної діяльності в дітей старшого дошкільного віку. Як такі передумови можуть виступати наступні: уміння дітей виділяти, засвоювати і застосовувати загальні способи дій, спрямовані на рішення пізнавальних і практичних задач; здійснювати контроль за способами виконання цих дій; оцінювати власні дії й отримані результати; уміння діяти у внутрішньому плані, прогнозувати результати своїх дій; здійснювати планування власної діяльності.
Усі дослідження, присвячені вивченню контролю, можна розділити умовно на кілька груп, у залежності від того, як ті чи інші дослідники розглядають поняття «контроль»: як особистісна якість у загальній структурі формування особистості, як компонент людської діяльності і як систему дій, що лежать в основі формування уваги.
Загальновизнаним фактором є значення контролю для здійснення будь-якої діяльності, оскільки можливість успішного здійснення її буде малоймовірною, якщо людина погано орієнтується в результатах своїх дій. [32, 26-27]
У зв'язку з тим, що в даний час наукові і практичні пошуки спрямовані на підвищення рівня розумового розвитку дітей у процесі навчання, на пошуки ефективних шляхів підготовки шестирічок до навчальної діяльності, вивчення методів і прийомів навчання дітей діям самоконтролю є однією з найважливіших задач дошкільної педагогіки.
На можливість формування самоконтролю в дошкільника в процесі навчання уперше вказувала А.П. Усова. Самоконтроль вона розглядала як здатність дитини будувати свої дії відповідно до того, що сказав дорослий, а вираження його бачила в здатності самих дітей контролювати власні дії. [26, 224-226]
Як цінний фактор самостійності розглядався самоконтроль і взаємоконтроль дітей дошкільного віку О.І. Радіною. Класичними іграми, у яких яскраво виражений самоконтроль і є передумови для розвитку взаємоконтролю, вона вважала ігри з народними іграшками, а також деякі ігри, розроблені О.І. Тихеєвою і Ф.Н. Блехер. [26, 232-234]
Останнім часом з'явився ряд робіт, присвячених спеціальному вивченню самоконтролю дітей дошкільного віку. Н.М. Гнедовою вивчалися питання формування самоконтролю в процесах пам'яті в дітей дошкільників; М.Н. Аксьоновою - контроль у структурі виховання стійкої довільної уваги дітей 6-7 років на загальгрупових заняттях і поза ними. [26, 235]
Формування дій самоконтролю відбувається в процесі розвитку діяльності, вони випливають за виконавською діяльністю або супроводжують її.
Можна визначити основні умови формування контролю за способами дій. До числа найбільш важливих можна віднести:
1. Усвідомлення мети, поставленої перед дітьми. Вибір прийомів впливу на дітей з цією метою залежить від рівня розвитку дитячої мови і розумових функцій. Педагог повинний вибрати різні прийоми з метою введення різних правил «почуття, що активують» свідомість, і регулюють поводження дітей. Ціль повинна бути зрозумілою й емоційно привабливою.
2. Діяльність повинна бути посильною, тому вихователь повинний знати міру вимоги до кожної дитини.
3. Вихователь повинний підтримувати сам процес виконання дитиною дії, її бажання досягти поставленої мети. У зв'язку з цим велике значення має позитивна оцінка діяльності дитини й оцінна інформація дорослого. Оцінюючи діяльність дитини, дорослий повинний показати і своє емоційне відношення до діяльності дитини, показати важливість і цим викликати позитивне емоційне відношення дитини до діяльності. [5, 162-164]
На сьомому році життя дитина вже здатна до самоконтролю, саморегуляції і самомоніторингу свого поводження. Їй доступні елементи саморегуляції, що зв'язані з розвитком почуття боргу, відповідальності, наполегливості. На рівень розвитку самоконтролю впливають індивідуальні особливості дітей, які необхідно враховувати при виборі дитячої діяльності:
· різне відношення кожної дитини до успіху або до неуспіху в діяльності;
· рівень самооцінки дитини (занижений, завищений, адекватний) і його роль у формуванні самоконтролю, саморегуляції, самомоніторингу поведінки.
Найбільш ефективним методом розвитку самоконтролю дошкільників є взаємоконтроль самих дітей, при якому обидві дитини виконують визначену частину роботи, а потім обмінюються результатами і перевіряють їхню правильність.
Питання про розвиток дій самоконтролю на матеріалі пізнавальної діяльності вимагає подальшого дослідження як однієї зі сторін оволодіння дошкільником навчальною діяльністю.

2. Індивідуальні особливості розвитку самоконтролю та саморегуляції старших дошкільників

Відповідно до досліджень, дитина володіє довільними формами поведінки, якщо вміє регулювати свої дії відповідно до правил, зразкам і нормам, виробленими суспільством, що задаються навколишніми дорослими. Звідси стає зрозумілою значимість розвитку такої характеристики довільності як уміння діяти відповідно до зразків. До дійсного часу більшість досліджень, спрямованих на вивчення розвитку довільності, практично не торкалися питань психологічного змісту і рівня розвитку новотворів, необхідних для успішного включення дошкільника в ситуації навчального типу. При цьому зрозуміло, що загальний інтелектуальний розвиток, формування комунікативних здібностей, становлення довільної регуляції свого поводження як найважливішої передумови психологічної готовності дитини до шкільного навчання мають місце не тільки безпосередньо перед надходженням дитини в школу, але і раніше, на попередніх онтогенетичних стадіях. В основу нашого дослідження покладена ідея Л.С. Виготського про те, що довільність соціальна як по своєму походженню і змісту, так і по механізмах формування. Л.С. Виготський виходив з того, що дитина розвивається усередині суспільства, у практичному зв'язку з ним. І думав, джерела довільності - у відносинах дитини з дорослим і в спільній діяльності. [6, т. 1, 138-143] Середовище виступає як джерело розвитку вищих психічних функцій. Уперше вони виникають у процесі навчання й опосередковані знаками. Природа знака завжди має предметний зміст, але він завжди виникає для когось, тобто соціальний. І в самому знаку переплетені два контексти: предметний і соціальний. З іншого боку, вищі психічні функції виникають спочатку як форма колективного поводження дитини, як форма співробітництва, як форма спілкування. Але це спілкування завжди з приводу якоїсь предметності. Одночасно будь-яке спілкування завжди має свій соціальний контекст. Проведений нами теоретичний аналіз досл и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.