На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


автореферат Педагогчна система формування у старшокласникв естетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури та на засадах особистсно-орєнтованого пдходу. Впровадження у навчально-виховний процес сучасних нтерактивних педагогчних технологй.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Педагогика. Добавлен: 10.04.2009. Сдан: 2009. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
Аристова Людмила Сергіївна
УДК 373.5.036:7
ФОРМУВАННЯ У СТАРШОКЛАСНИКІВ ЕСТЕТИЧНОГО СТАВЛЕННЯ ДО МИСТЕЦТВА В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

Спеціальність 13.00.07 - теорія і методика виховання
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ - 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України.
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук,
старший науковий співробітник
Масол Людмила Михайлівна,
Інститут проблем виховання АПН України,
завідувач лабораторії естетичного виховання.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Щолокова Ольга Пилипівна,
Інститут мистецтв Національного педагогічного
університету ім. М.П.Драгоманова,
завідувач кафедри інструментальної гри
та художньої культури;
кандидат педагогічних наук,
старший науковий співробітник
Соломаха Світлана Олександрівна,
докторант Інституту педагогічної освіти
та освіти дорослих АПН України.
Захист відбудеться „24” червня 2008 року о16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01. в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060 м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання АПН України (04060 м.Київ, вул. М.Берлинського, 9).
Автореферат розіслано „22” травня 2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Масол Л.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили освітні стратегії. Демократизація, гуманізація, відкритість освіти актуалізували проблеми змін у функціях системи освіти, зокрема у формуванні ціннісних орієнтирів особистості.
У Національній доктрині розвитку освіти, Концепції 12-річної загальноосвітньої школи, Концепції художньо-естетичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах України визначено, що естетичне виховання є одним із пріоритетних напрямів розвитку освіти, а залучення школяра до фонду світового мистецтва, виховання його як людини культури з розвиненим естетичним ставленням до навколишнього світу і самого себе - одним із важливих завдань школи.
Доцільність формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва набуває особливої значущості у сучасних соціокультурних умовах. Нині спостерігається нерозвиненість емоційно-почуттєвої сфери, низький рівень естетичної культури школярів, відсутність справжньої духовності з одночасним превалюванням однобічного та спрощеного ставлення до мистецтва як до розваги, що призводить до зниження морально-естетичних критеріїв особистості. У такій ситуації підвищується відповідальність школи за формування культуротворчого, неутилітарного характеру ціннісних орієнтирів особистості, одним із яких є естетичне ставлення. Забезпечення саме такого ціннісного ставлення до мистецтва можна досягти різними засобами, зокрема у процесі використання естетико-виховних можливостей курсу „Художня культура”.
Актуальність поставленої проблеми зумовлюється й тим, що особистісна система цінностей учнівської молоді, яка включає естетичне ставлення до світу та мистецтва, впливає на розвиток культури суспільства.
Проблема формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва складна й багатогранна. У дослідженнях із філософії, естетики, психології, педагогіки, соціології, мистецтвознавства розкрито його різноманітні аспекти: природа, рівні, типологія, зміст, компоненти тощо.
У працях із філософії та естетики (Г. Апресян, Ю. Борєв, О. Буров, С. Гольдентрихт, І. Зязюн, М. Каган, М. Киященко, В. Крутоус, Л. Левчук, М. Лейзеров, О. Лосєв, В. Мазепа, В. Малахов, М. Овсянніков, Л. Печко, В. Разумний, Л. Столович, С. Уланова, В. Чиаурелі) розглянуто сутність і багатофункціональність естетичного ставлення, його зміст, діалектику об'єктивного й суб'єктивного, практичного та духовного, специфічні функції у смисловому колі культур.
Вивчення проблеми у психологічному аспекті (П. Блонський, Л. Божович, Л. Виготський, О. Леонтьєв, В. М'ясищев, Ш. Надирашвілі, С. Рубінштейн, Б. Теплов, І. Кон, В. Крутецький, Д. Узнадзе, Д. Фельдштейн, П. Якобсон) дало можливість визначити психолого-педагогічні закономірності становлення особистості загалом і вікові особливості розвитку старшокласників зокрема, особливості формування у них духовного світу та ціннісних орієнтацій, теоретичні засади сприйняття мистецтва й розвитку творчого потенціалу.
Аналіз проблеми у соціологічному ракурсі (В. Асмолова, Ю. Барабаш, І. Звєрєва, Г. Лактіонова, А. Сохор, О. Семашко, Ю. Фохт-Бабушкін, Ю. Шаров) сприяв з'ясуванню природи ставлення людини до мистецтва, впливу мистецтва на духовний потенціал і діяльність, осмисленню тенденцій формування естетичного ставлення до мистецтва, усвідомленню естетичних потреб, смаків, ідеалів, поглядів сучасних школярів.
У науковій літературі відсутні єдині підходи до трактування поняття „естетичне ставлення до мистецтва” як педагогічного явища, оскільки воно представляє складну систему взаємопов'язаних елементів. У педагогічному аспекті її досліджували Л. Буєва, В. Бутенко, Д. Бусурашвілі, Н. Ветлугіна, М. Верб, Д. Кабалевський, Є. Квятковський, Л. Коваль, Б. Ліхачов, Л. Масол, Н. Миропольська, Б. Неменський, О. Опалюк, О. Рудницька, С. Соломаха, Г. Шевченко, О. Щолокова та ін. У роботах учених осмислювалися питання місця мистецтва в системі духовної культури особистості, особливості естетичного сприйняття, образного мислення, розвитку естетичних потреб, інтересів, почуттів, оцінок, суджень, зокрема підходи до процесу формування естетичного ставлення учнів до мистецтва засобами англійської мови (С. Замашна), радіо (І. Регейло). Аналіз вищеназваних праць підтверджує висновок про актуальність проблеми формування в учнів естетичного ставлення до мистецтва та свідчить про відсутність спеціальних досліджень з її розв'язання у процесі вивчення художньої культури у загальноосвітніх навчальних закладах.
Посилення інтересу дослідників до даного питання у сучасних умовах функціонування й розвитку освіти викликано певними суперечностями, а саме: між постійно зростаючими вимогами суспільства до художньо-естетичного виховання і загальним станом цього процесу у шкільній практиці, яка потребує докорінних змін; між рівнем мистецьких знань та вмінь учнів, з одного боку, та виховним впливом отриманих мистецьких вражень на їхні ціннісні орієнтації, з другого; між необхідністю формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва у навчально-виховному процесі та недостатнім станом розробки педагогічних технологій його ефективного формування у процесі викладання художньої культури.
Отже, соціальна та педагогічна значущість проблеми в умовах реформування системи освіти та її недостатня розробленість у науковій літературі, відсутність чітко накреслених теоретичних і методичних шляхів її вирішення в загальноосвітніх середніх навчальних закладах обумовили вибір теми дослідження - „Формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до наукового напряму лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України „Методичне забезпечення змісту мистецької освіти та естетичного виховання в середній загальноосвітній школі” (№ 0103U001165). Тему дослідження затверджено вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 9 від 28.10.2004 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 25.01.2005 р.).
Об'єктом дослідження є процес естетичного виховання учнів старших класів у загальноосвітніх навчальних закладах.
Предмет дослідження - педагогічна система формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити педагогічну систему, впровадження якої забезпечить ефективне формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури.
В основу дисертаційного дослідження покладено гіпотезу, згідно з якою ефективність формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури підвищиться якщо:
- забезпечити цілісність формування в учнів усіх компонентів естетичного ставлення на засадах особистісно-орієнтованого підходу;
- розробити та впровадити у навчально-виховний процес інтерактивні педагогічні технології;
- здійснювати формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва системно у зв'язку уроків художньої культури, позакласної художньо-виховної роботи та естетизації предметного середовища навчального закладу.
Відповідно до мети та гіпотези визначено такі завдання:
1. З'ясувати стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та виховній практиці.
2. На основі аналізу та узагальнення філософсько-естетичної і психолого-педагогічної літератури уточнити сутність і структуру поняття „естетичне ставлення до мистецтва”.
3. Визначити критерії та показники, виявити рівні сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва.
4. Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічну систему формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури, основними складниками якої є урок художньої культури, позакласна художньо-вихована робота та естетизація предметного середовища навчального закладу.
5. Розробити методичні рекомендації для вчителів щодо формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури.
Теоретичною основою дослідження є праці, в яких міститься наукова інтерпретація сутності естетичного ставлення, розкривається його структура (В.Бичков, М.Каган, М.Киященко та ін.); концептуальні положення з проблем особистісно орієнтованого виховання (І.Бех), позиції психологів про роль мистецтва у життєдіяльності людини (Л.Виготський, О.Мелік-Пашаєв, П.Якобсон та ін.); педагогічні дослідження з теорії художньо-естетичного виховання, взаємодії мистецтв у педагогічному процесі (І.Зязюн, Л.Масол, Н.Миропольська, О.Рудницька, Г.Шевченко, О.Щолокова та ін.), праці, в яких висвітлюється проблема формування естетичного ставлення до мистецтва (В.Бутенко, С.Замашна, Л.Коваль, І.Регейло), розглядаються педагогічні технології (В.Беспалько, В.Горшкова, О.Падалка, О.Пєхота, Т.Сазоненко, С.Сисоєва).
Методи дослідження:
- теоретичні - вивчення й аналіз наукової літератури в галузі філософії, естетики, психології, культурології, педагогіки з теми дослідження, узагальнення та систематизація джерел з метою з'ясування стану розробленості проблеми, визначення його понятійного апарату, теоретичних засад;
- емпіричні - спостереження, бесіди, анкетування, тестування, діагностичні творчі роботи для визначення рівнів сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) для перевірки ефективності розробленої педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва;
- методи математичної статистики, які застосовувалися для обробки експериментальних даних і встановлення кількісної залежності між досліджуваними явищами.
Наукова новизна дослідження: вперше розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічну систему формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури, основними складниками якої є урок художньої культури, позакласна художньо-виховна робота, естетизація предметного середовища навчального закладу; уточнено сутність і структуру естетичного ставлення до мистецтва; визначено критерії, показники та виявлено рівні сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва; подальшого розвитку набула методика естетичного виховання старшокласників засобами мистецтва у загальноосвітніх закладах.
Практичне значення дослідження полягає в розробці та впровадженні в практику функціонування загальноосвітньої школи інтерактивних педагогічних технологій, форм і засобів, що забезпечують ефективне формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури; розроблено та експериментально перевірено комплекс завдань, які включено до навчального посібника „Українська художня культура. 10 клас”; зібрано банк відео та медіа матеріалів для уроків та позаурочної самостійної роботи учнів з художньої культури („Відеотека для навчальних занять та самостійного перегляду з художньої культури”). Результати дослідження можуть бути використані у підготовці майбутніх учителів до викладання художньої культури в школі та у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
Педагогічну систему формування естетичного ставлення до мистецтва загалом та розроблені педагогічні технології зокрема впроваджено у навчально-виховну роботу зі старшокласниками Першої української гімназії ім. Миколи Аркаса м. Миколаєва (довідка № 201 від 19.11.2007 р.), Миколаївської загальноосвітньої школи № 1 ім. Олега Ольжича (довідка № 195 від 22.12.2005 р. ), Куйбишевського навчально-виховного комплексу „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний заклад” Снігурівського району Миколаївської області (довідка № 10 від 17.01.2007 р.), Новоодеської гімназії Миколаївської області (довідка № 06 від 16.01.2007 р.), Вознесенської гімназії Миколаївської області (довідка № 147 від 14.12.2006 р.), Єланецької гімназії Миколаївської області (довідка № 09 від 23.01.2007 р.), Чортківської гімназії „Рідна школа” ім. Маркіяна Шашкевича Тернопільської області (довідка № 149 від 01.10.2004 р.), навчально-виховного комплексу „Гімназія ім. І.Сельвінського м. Євпаторії” АР Крим (довідка № 457/01-20 від 23.10.2007 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження протягом 1999-2007 рр. були представлені на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства” (м. Миколаїв, 2004 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства” (м. Київ - Чернігів - Ніжин, 2005 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Технології педагогічної освіти: теорія, досвід, перспективи розвитку в умовах Болонського процесу” (м. Миколаїв, 2006 р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях „Перспективи розвитку художньо-естетичної освіти в новому тисячолітті” (м. Миколаїв, 2001 р.), „Павло Чубинський: традиції національної культури та формування етносвідомості” (м. Бориспіль, 2003 р.), „Художньо-естетична освіта: реалії та перспективи розвитку” (м. Миколаїв, 2004 р.), „Актуальні проблеми розвитку спеціальностей мистецького спрямування у контексті сучасної парадигми освіти (м. Миколаїв, 2005 р.), „Особистість ХХІ століття: проблеми виховання та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 2007 р.), Всеукраїнському науково-практичному семінарі „Організаційно-методичні засади впровадження інтегрованих курсів освітні галузі „Естетична культура” (Школа методичного досвіду) (м. Миколаїв, 2007 р.), на обласних семінарах учителів та науково-практичних конференціях “Освітня галузь “художня культура” проекту державного стандарту загальноосвітніх шкіл України - фундамент гармонійного розвитку учнів як особистостей” (1999 р.), „Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження” (2002 р.), „Могилянські читання - 2002” (2002 р.), „Громадські культурні та національно-культурні товариства: партнерство, творчі зв'язки у вивченні художньої культури” (2003 р.), „Особистісно орієнтоване навчання й виховання та формування життєвої компетентності учнів” (2003 р.), „Пісенний фольклор і народні прикладні мистецтва рідного краю в творчій майстерні вчителів та керівників гуртків художньо-естетичного напряму” (2006 р.); на засіданнях лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України, Вченої ради Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, обласного методичного активу вчителів навчальних мистецьких дисциплін курсу „Художня культура”, на педагогічних радах експериментальних шкіл.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 18 одноосібних публікаціях здобувача (8 статей і 5 методичних розробок у провідних фахових виданнях, 4 статті у збірниках наукових праць, 1 методичний посібник), з них 15 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та 14 додатків. Загальний обсяг дисертації 235 сторінок, в тому числі 169 сторінок основного тексту, список використаних джерел налічує 256 найменувань, робота містить 19 таблиць та 14 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету, гіпотезу і завдання, теоретичні основи, окреслено методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та впровадження її результатів.
У першому розділі - „Філософські та психолого-педагогічні основи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури” - висвітлено результати теоретичного аналізу наукової літератури з проблеми дослідження; проаналізовано ключові поняття - „ставлення”, „естетичне”, „естетичне ставлення”; розкрито естетико-виховні особливості художньої культури; визначено критерії та охарактеризовано показники рівнів естетичного ставлення старшокласників до мистецтва; представлено завдання, перебіг і результати констатувального експерименту.
Аналіз наукової літератури свідчить про відсутність єдиного підходу до естетичного ставлення як педагогічного явища, оскільки воно становить складну систему взаємопов'язаних елементів. Важливе значення для розв'язання означеної проблеми мають положення, які викладені в теоретичних роботах учених а саме: формування ціннісних орієнтацій особистості (І.Бех, Г.Зелеський, П.Ігнатенко, О.Сухомлинська); культурологічний підхід до освіти й виховання (М.Киященко, О.Шевнюк, Н.Щуркова,); психолого-педагогічні принципи формування особистості засобами мистецтва та його світоглядні функції (Н.Берхін, В.Бутенко, Ю.Крупник Б.Неменський, О.Рудницька та ін.); сутність естетичного виховання та розвиток окремих параметрів естетичного досвіду учнів, естетичних почуттів, інтересів, потреб, сприймання, творчої діяльності (Є.Антонович, Б.Брилін, О.Дем'янчук, О.Комаровська, Л.Масол, Н.Миропольська та ін.); класифікація видів ставлення до мистецтва (Л. Коваль); взаємодія мистецтв в естетичному вихованні (Л. Масол, О. Мєлік-Пашаєв, Г. Шевченко, О. Щолокова, Б. Юсов);
Розглядаючи феномен естетичного ставлення, дослідники стверджують, що воно представляє собою певну систему, але її загальновизнаної структури не розроблено. М.Каган виділяє в структурі естетичного ставлення естетичне сприйняття, естетичне переживання, естетичний смак, естетичну оцінку, естетичну установку; Н.Крилова доповнює цей ряд ідеалом. А.Щербо і Д.Джола наголошують на тому, що в основі естетичного ставлення лежить потреба в досконалості, Г.Шевченко - художній інтерес. Л.Столович вказує на співіснування двох форм світоставлення - споглядального та творчого. Аналіз позицій згаданих та інших авторів свідчить про відсутність чітких критеріїв відбору структурних компонентів естетичного ставлення; наукові джерела вміщують переважно опис різних форм сприймання, окремих компонентів ставлення та особливостей їх формування на практиці.
У визначенні домінуючого елементу структури естетичного ставлення вчені також підходять з різних позицій. У працях з психології (Б.Теплов, П.Якобсон) та естетики (О.Буров) за основу естетичного ставлення береться естетичне сприйняття. Л.Новикова, С.Сисоєва, Л.Юлдашев визначають естетичне ставлення як потенційну здатність до естетичної діяльності. У психолого-педагогічному та естетичному плані розглядають розвиток естетичного ставлення до дійсності як фундамент інтеграції особистості, як вищий ієрархічний мотив (О.Алієв, Є.Шевцов), як духовну потребу (Г.Апресян), як естетичний інтерес (М.Вебер, Ю.Шаров), як регуляторний спосіб творчої діяльності та показник рівня розвитку естетичної культури особистості (Д.Бусурашвілі, Д.Джола, Г.Тарасенко, А.Щербо).
Виходячи з аналізу стану розробленості проблеми та спираючись на узагальнення теоретичних досліджень, поняття „естетичне ставлення до мистецтва” визначаємо як емоційно-чуттєве ставлення людини до художніх цінностей, результат взаємодії особистості з мистецтвом, у процесі якого вона не лише пізнає та оцінює мистецькі зразки, а й активізує власні творчі можливості, самореалізується у відповідній художній діяльності.
У розділі проаналізовано естетико-виховні можливості художньої культури. Комплексність і різнобічність впливу художньої культури на старшокласника забезпечується завдяки різноманіттю її функцій: естетичної, інформаційно-комунікативної, виховної та ін. (О.Щолокова). Основним джерелом інформації у сфері художньої культури є твір мистецтва, який здатний позитивно впливати на художньо-пізнавальні інтереси учнів, збагачувати їхній досвід, розвивати емоції, інтуїцію, уяву, формувати естетичне ставлення до мистецтва.
У процесі поетапного запровадження у вітчизняні школи художньої культури було розроблено низку навчальних програм цього курсу , спочатку в статусі факультативу (Е.Бєлкіна, Л.Ващенко, Л.Кондрацька, Л.Предтеченська, Н.Щербаков, О.Щолокова), а потім як базової дисципліни навчального плану загальноосвітніх шкіл України (Л.Масол, Н.Миропольська). З'явилися альтернативні авторські школи зі своїми концепціями та підходами до культурологічної освіти й естетичного виховання школярів (В.Біблер, Д.Лебедєв, А.Тубельський, М.Щетинін та ін.).
Естетико-виховні можливості курсу „Художня культура”, як зазначається в дисертації, спрямовані насамперед на розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів; завдяки естетичному відгуку збагачується досвід вражень щодо естетичного перетворення світу. Твори мистецтва, що складають основу змісту курсу через художньо-образну форму допомагають учням краще сприймати й розуміти загальнолюдські цінності й ідеали.
Для визначення змісту естетичного виховання старшокласників загалом і формування естетичного ставлення зокрема необхідно враховувати психологічні процеси, характерні для юнацького віку. Юність - вік специфічної емоційної сензитивності, коли з більшою інтенсивністю реалізуються всі ті потенції до розвиненого емоційного життя, що закладені в натурі людини та розвиваються при сприятливих умовах. На думку науковців (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, В.Давидов, І.Кон, О.Леонтьєв та ін.), найважливіше новоутворення цього віку - становлення самосвідомості й стійкого образу своєї особистості, свого „Я”. Виникнення новоутворень впливає на осмислення свого ставлення до мистецтва і власного внутрішнього світу, емоційних переживань і думок, що викликані художніми творами, та на оцінку себе як суб'єкта розуміння мистецтва через ототожнення (або розтотожнення) власних особистісних якостей і станів із художніми образами.
Для виявлення існуючого стану сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури було визначено критерії (емоційно-мотиваційний, пізнавально-оцінний, діяльно-творчий) та їх показники. До показників емоційно-мотиваційного критерію включено естетичне сприймання творів мистецтва, емпатія (здатність до естетичних співпереживань), інтерес до мистецтва, потреба у спілкуванні з творами мистецтва. Показниками пізнавально-оцінного критерію визначено знання про жанри, стилі, напрями мистецтва та їх представників; судження про мистецтво, естетичну оцінку, асоціативно-образне мислення, рефлексію та саморефлексію. До основних показників діяльно-творчого критерію належать участь у художньо-естетичній діяльності, інтерпретація творів мистецтва, застосування набутих культурологічних, мистецтвознавчих та естетичних знань у процесі міжособистісного спілкування; здатність до художньо-естетичного саморозвитку.
Метою констатувального експерименту стало з'ясування стану сформованості естетичного ставлення старшокласників до мистецтва. Згідно з критеріями у перебігу констатувального експерименту виявлено три рівні сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури: високий, середній, низький. Результати констатувального експерименту засвідчили загалом незадовільний стан сформованності у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва. Виявлено за емоційно-мотиваційним критерієм: недостатній рівень розвитку емоційно-мотиваційної сфери старшокласників у їхньому суб'єктивному ставленні до мистецтва (високий рівень - 4,2 %, середній - 46,8 %, низький - 48,9 %); низький рівень потреб у спілкуванні з творами мистецтва, недостатнє місце і значення мистецтва у системі цінностей старшокласників. За пізнавально-оцінним критерієм високого рівня сформованості естетичного ставлення у старшокласників не було виявлено, середній рівень показали 54,8 % учнів, низький - 45,1 %, що свідчить про відсутність потреби в опануванні старшокласниками мистецтвознавчими та культурологічними знаннями, невмінням аналізувати й оцінювати художні явища, висловлювати свою думку, доводити й аргументувати її. Сформованість естетичного ставлення старшокласників до мистецтва за показниками діяльно-творчого критерію на високому рівні виявили 4,8 % учнів, середньому - 20,6 %, низькому - 74,4 %.
Узагальнення результатів констатувального експерименту показало превалювання середнього і низького рівнів сформованості визначених компонентів естетичного ставлення старшокласників до мистецтва. До причин такого рівня віднесено наступні: недостатня акцентуація естетико-виховних можливостей курсу „Художня культура”, використання переважно традиційних педагогічних технологій і авторитарного (моносуб'єктного) стилю спілкування вчителя з учнями, відсутність реального зв'язку уроків художньої культури з позакласною виховною роботою.
У другому розділі - „Педагогічна система формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури” - розроблено та обґрунтовано педагогічну систему формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва, охарактеризовано її складники, висвітлено хід формувального експерименту, проаналізовано й узагальнено результати дослідження.
В обґрунтуванні педагогічної системи ми спиралися на концепцію художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, розроблену Л.Масол, в якій вибудовано цілісну модель художньої освіти й виховання школярів, наголошено на ролі навчальної діяльності як фундаменту естетико-виховної системи школи в її взаємозв'язку з позаурочним і позашкільним компонентами виховання, визначено пріоритетною діалогову стратегію педагогічної взаємодії з метою розвитку творчого потенціалу особистості. Згадані концептуальні положення екстрапольовано у сферу формування естетичного ставлення старшокласників до мистецтва у процесі вивчення художньої культури без принципових змін, але із значною конкретизацією змістового і процесуального аспектів, які стосуються уроку художньої культури, його взаємозв'язку з позаурочною виховною роботою та естетизацією предметного середовища навчального закладу.
З урахуванням визначених у дослідженні теоретичних засад особистісно зорієнтованого підходу і результатів констатувального експерименту розроблено та обґрунтовано педагогічну систему, до якої входять мета, зміст, напрями, форми, засоби, технології, результат (рис. 1).
В основу педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва покладено наступні теоретичні положення особистісно-орієнтованого підходу: учень розглядається як суб'єкт навчання і виховання, що має право на самовизначення в царині мистецтва; йому надається можливість, спираючись на здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та естетичний досвід, реалізувати себе в різних видах художньо-естетичної діяльності; утверджується позиція старшокласника як рівноправного учасника навчально-виховного процесу, рушійними силами якого є діалог і співробітництво, пошук у мистецтві особистісних смислів.
Мета педагогічної системи - формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва зумовила виокремлення її основних складників: урок художньої культури, позакласна художньо-виховна робота, естетизація предметного середовища навчального закладу.
Урок художньої культури становить стрижень педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва. У змісті курсу „Художня культура”, що викладається в загальноосвітніх закладах за чинною державною програмою, акцентовано виховні можливості вітчизняної та зарубіжної культурно-мистецької спадщини. На відміну від суто навчальної діяльності, завданням якої є „засвоїти”, „повторити”, „закріпити”, „навчити” тощо, для опанування мистецьких дисциплін важливішим є „відчути”, „пережити”, „створити”, „виразити”, „зрозуміти”, „прийняти позицію іншого”. Тому на уроках художньої культури на перший план висувається не стільки управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів, скільки одночасне виховання особистості старшокласника, формування у нього особистісного емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва. Цьому сприяє низка чинників, зокрема застосування різних жанрів уроку: урок-презентація, урок-бенефіс, урок-імпровізація, урок-панорама, урок-репортаж, урок-вернісаж, урок-діалог, урок-вистава тощо.
Рис. 1. Педагогічна система формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури.
У дисертації доведено, що ефективності формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва при обмеженості часу на викладання курсу „Художньої культури” (1 година на тиждень) сприяє впровадження в навчально-виховний процес інтерактивних педагогічних технологій, в основі яких - розуміння і взаєморозуміння, активний діалог і самоуправління, що передбачає суб'єкт-суб'єктні взаємини між педагогами та учнями. З-поміж технологій, що сприяють ефективному формуванню у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва на уроках художньої культури і у позакласній естетико-виховній роботі виділяємо наступні: діалогові (спілкування як цінність, як творчість, як спільний пошук істини вчителем і учнем на уроці, дають можливість старшокласнику встановити діалог зі світом духовних цінностей, зрозуміти художн и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.