Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Дослдження проблеми престижу та характеру педагогчної прац. Педагогчна праця як складна взаємодя вихователя та вихованця, що передбачає передачу знань та умнь, а також вихований вплив. Оптимзаця педагогчної прац, пдвищення її престижу.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 22.01.2011. Сдан: 2011. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Вступ

Розвиток суспільства залежить від системи освіти, яка повинна бути зорієнтована на перспективні соціальні цінності, що визначатимуть як майбутнє середовище на Землі, так і відповідний інтелектуальний образ Людини. Майбутнє благополуччя і перспективи розвитку України, її духовність, краса і здоров'я народу визначаються його існуючою духовністю і світоглядом.
Важливим і водночас найскладнішим компонентом освіти є не високий рівень професійних знань, а духовне і моральне виховання молоді, оскільки без цих якостей високий професіоналізм втрачає цінність. Все зазначене вище говорить про актуальність обраного дослідження.
Розглядаючи питання пов'язані з педагогічною працею, варто зазначити, що останній присвячено безмежна кількість робіт, зокрема у працях І. Беха, Ю. Білухи. І. Дичківскої, М. Кларіна, В. Євдокимова, І. Підласого, С. Подмазіна. І. Прокопенка, Г. Селевко розкрито інноваційні педагогічні технології. Такі вчені як А. Бєляєва, В. Безпалько, Ю. Васьков, зосереджують увагу на обґрунтуванні методологічних засад аналізу впровадження сучасних освітніх технологій у процес підготовки фахівців. Дослідженню проблем розвитку, тенденцій становлення і сучасного стану освітніх систем і педагогіки зарубіжних країн присвятили роботи відомі вітчизняні і російські науковці: К. Салімова, Б. Вульфсон, В. Кларін, О. Джуринський, В. Лапчинська, О. Сухомлинська, Л. Пуховська, С. Сисоєва, І. Соколова, Г. Алексевич, І. Костицька, М. Лещенко, З. Малькова, Н. Шкарбан, А. Парінов, Я. Полякова, Г. Марченко. Як бачимо наявність теоретичних робіт присвячених проблемі педагогічної праці у різних її ракурсах присвячено роботи як вітчизняних так і іноземних дослідників, однак якщо на особливостях педагогічної діяльності вчені намагаються у більшій мірі зосередити свою увагу, то на питаннях престижу цієї праці, а також на факторах, які ускладнюють останню, чомусь зосереджена незначна увага дослідників. Вище зазначене говорить про проблемну ситуацію, на вирішення якої і будуть направлені наші зусилля у ході дослідження.
Об'єктом дослідження виступає педагогічна праця як різновид трудової діяльності.
Предметом є престиж та характер педагогічної праці
Метою даної роботи є надання рекомендацій з проводу оптимізації педагогічної праці та підвищення рівня престижу останньої.
Відповідно до об'єкта, предмета та мети зазначимо наступні завдання:
- проаналізувати наукові джерела з метою еволюції поглядів на вище зазначену проблему;
- визначити підходи, принципи та методи дослідження;
- уточнити основні поняття дослідження;
- розкрити зміст, сутність та особливості педагогічної праці;
- з'ясувати сутність функцій та престижу педагогічної праці;
- визначити критерії ефективності оцінки педагогічної праці;
- з'ясувати фактори, які ускладнюють педагогічний процес та знижують престиж педагогічної праці;
- надати рекомендації з приводу оптимізації педагогічної праці та підвищення престижу останньої.
Гіпотеза, припускає, що престиж педагогічної праці визначається сукупністю факторів, які втілюються у результативно-локальному, результативно-глобальному, процесуально-локальному та процесуально-глобальному критеріях.
1. Методологічні засади дослідження проблеми престижу та характеру педагогічної праці

1.1 Еволюція поглядів на проблему престижу та характеру педагогічної праці

Аналіз науково-дослідних робіт вітчизняних та закордонних вчених, дав змогу прослідкувати еволюцію та нинішній стан розробки проблеми престижу та характеру педагогічної праці. В результаті чого варто зазначити, що вище зазначеній проблемі присвячено чимало робіт, особливо розгляд саме характеру педагогічної діяльності домінує як в теоретиків так і в практиків педагогічного спрямування.
Оскільки основним аспектом педагогічної праці являється виховання, тому варто зазначити, що в історії цього питання відправною точкою стала педагогічна практика ще первісних людей.
Існування первісного ладу вимірюється сотнями тисяч років. У своєму розвитку він пройшов кілька періодів: первісне стадо, ро-дова община, розпад первісного ладу. Виховання підростаючого покоління на кожному його етапі мало свої особливості.
На етапі розвитку первісного стада виховання здійснювалося у процесі трудової діяльності через наслідування. Дорослі навчали дітей дотримуватись племінних традицій, передавали їм те що знали самі.
За родового устрою (приблизно 10 тисяч років тому) людина набуває усіх антропологічних якостей. Мета виховання цього періоду характеризується передаванням підростаючому поколінню трудових навичок, способів поведінки, релігійних уявлень, традицій, звичаїв, обрядів.
Дя періоду розпаду первісного ладу характерним є співіснування елементів суспільного і сімейно-станового виховання, яке перебувало під контролем общини.
Вершиною первіснообщинної культури виступила поява писемності у вигляді піктографічного письма. Піктографічне письмо - це спосіб передачі інформації за допомогою спеціальних малюнків [41, 467].
Аналіз виховання й шкільної освіти в античному світі слід розпочинати з держав Стародавньої Греції. Варто відзначити, що тут діяли дві системи виховання: спартанська і афінська. Аналізуючи попередньо названі системи, можна виділити деякі особливості. Зокрема, мета виховання афінської системи базувалась на формуванні всебічно і гармонійно розвиненої особистості, домінував індивідуальний характер виховання. Що стосується Спартанської системи, то тут мета має свої відмінності від попередньої і полягає у вихованні витривалих і загартованих воїнів, захисників земельної аристократії. Виховання ж мало колективний характер.
Що стосується змісту освіти і виховання, то варто зазначити, що перша передбачала вивчення географії, астрономії, читання, письма, математики, літератури, філософії, політики, логіки. Приділялася увага грі на музичних інструментах, ораторському мистецтві, розумовому, фізичному, естетичному та моральному вихованні. Не користувалася повагою фізична праця. Однак Спартанська система передбачала спів, гру на музичних інструментах, ораторське мистецтво, дотримання певних моральних норм, оволодіння військовим мистецтвом, фізичне, політичне виховання, елементарне навчання читанню і письму як основні різновиди виховання дитини. Як і в першої презирливо ставилися до фізичної праці.
Основними методами виховання в Древній Греції при Афінській системі були: бесіди, дискусії, фізичні вправи, змагання, привчання, приклад. Стосовно Спартанської системи, то варто зазначити, що були наявні також вище зазначені методи,однак тут мало місце також покарання [11, 118].
Важливе значення має освіта епохи еллінізму. В освіті важливу роль починають відігравати такі навчальні дисципліни як: граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, астрономія, музика, що пізніше оформилися у «сім вільних мистецтв», які стали основою змісту середньої освіти для всього європейського середньовіччя [11, 14].
Визначальними постатями давньогрецької доби варто відзначити таких мислителів як Демокріт, який висунув матеріалістичну концепцію розвитку особистості [19, 13]. Педагогічні ідеї Сократа грунтуються на наступних принципах: відмова від примусу і насилля, визнання найбільш дійовим виховним засобом переконання. Він запропонував свою схему учительської діяльності - сократичний метод (евристичну бесіду). Для сократової бесіди характерні дві специфічні риси: «сократова індукція», «сократова іронія» [11, 14].
Не варто забувати про Платона, який першим у світі обґрунтував систему освіти і виховання підростаючого покоління. Використав при цьому кращі, на його думку, моменти афінського i спартанського виховання: з першого взяв ідею гармонійного розвитку та систему шкіл, а з другого - досвід фізичного виховання. Мета виховання за Платоном - формування «i тіла i душі найпрекраснішими». Відстоював державне, суспільне виховання дітей. У зв'язку з цим Платон першим в історії прийшов до думки про необхідність запровадження державою дитячих дошкільних закладів [41, 476].
Педагогічна діяльність учня Платона - Арістотеля грунтуться на принципі піклування про «всі три види людської душі» [11, 14.]. Згідно цього принципу трьом видам душі відповідають три сторони виховання: фізичне, моральне (перш за все вольове) та розумове. Всі сторони важливі, але мета виховання повинна полягати у розвитку передусім вищих сторін душі: розумової i вольової, i перш за все - вольової.
Аналізуючи наукові джерела педагогіки, варто відзначити систему освіти у древньому Римі. Визначними постатями тут виступають Марк Фабій Квінтіліан (основоположник педагогічної літератури), Катон Старший та Цицерон. Система включала наступні етапи: сімейне виховання (від народження до семи років); елементарна школа (від 7 до 12 років), яка передбачала навчання хлопчиків і дівчаток читанню, письму, лічбі. Знайомили з законами держави; граматична школа (від 11 до 12-15 років). Передбачалося вичення латинської і грецької мови та літератури (грамматики, поетики, стилістики на основі творів гомера, Вергілія), здійснювалося формування «досконального оратора»; І останній етап - школа ритора (від 15 до 20 років), де вивчали риторику, філософію, правознавство,грецьку мову, математику, музику, ораторське мистецтво [11, 119].
У середні віки педагогічна теорія втратила прогресивну спрямованість античних часів. Педагогічні ідеї філософів-богословів мали релігійне забарвлення і були пронизані церковною догматико [19, 15].
В цей період основними типами виховання та освіти були: церковне виховання (монастирські, соборні та парафіальні школи); лицарське виховання (призначене для дітей світський феодалів); міське бюргерське та практичне (призначене для бідного населення). Окремим було виховання жінок [11, 17]. У XII ст. виникають нові освітні заклади - університети.
Взагалі варто зазначити. Що педагогічна думка в епоху середньовіччя була пронизаною духом релігійної ідеології.
Цікавим, насиченим культурними подіями, високим підйомом у науці, літературі, мистецтві була епоха відродження (XIV- XVI ст.). Характерною рисою цього періоду є гуманізм. Гуманістична педагогіка характеризується повагою до дітей, запереченням фізичних покарань, прагненням до удосконалення здібностей дітей. Італійський педагог Вітаріно де Фельтре, який створив школу «Будинок радості», якою уславився як «батько гуманності» і як перший учитель нового типу.
Французький мислитель-гуманіст, Мішель Монтень. У творі «Досліди» виступив проти схоластичного зубріння у навчанні, пропагував розвивати у дітей критичне мислення. Особливу роль відводив моральному вихованню, яке слід здійснювати прикладом і моральним вправлянням. Також не варто забувати таких яскравих постатей того часу як Франсуа Рабле, який пропонував будувати навчання на зацікавленості дитини навколишнім середовищем; Еразма Роттердамського, якому належить книга «Молодим дітям наука», де міститься 600 правил, важливих для юнацтва [11, 21].
XVII ст., з якого традиційно починають відлік Нового часу, визначній мірі зберіг соціально-економічні особливості духовного життя середньовіччя. Цей період характеризується оформленням педагогіки в самостійну науку. Формування теоретичної педагогіки пов'язано з іменем Яна Амоса Коменського. Він першим у світі теоретично обґрунтував весь комплекс основних питань, які в сукупності визначають педагогіку як науку, зібравши і переробивши у своїх творах весь досвід попереднього розвитку теорії і практики навчання і виховання підростаючого покоління [11, 23].
Не варто забувати, ще про одну визначну постать цього періоду - Дж. Локка, який першим в історії розробив нову, що ґрунтується на світських началах, систему виховання підростаючого покоління. Саме він сконцентрував своїзусилля на теорії виховання джентельмена- людини впевненої в собі, що поєднує широку освічченість з діловими якостями, вишуканість манер з міцністю моральних перконань [19, 16].
В Україні відбувалися ті самі процеси народження педагогіки в надрах філософської думки. З часів Київської Русі до нашого часу дійшли настановні твои з виховання: збірник законів «Руська правда» Ярослава Мудрого, «Повчання Володимира Мономаха». Вершиною української народної педагогіки сучасні дослідники вважають козацьку педагогіку, яка в собі «національну психологію, характер, правосвідомість, мораль та інші компоненти національної свідомості, духовності народу.
Серед видатних просвітителів XVIII ст., які збагатили вітчизняну педагогіку, почесне місце належить Г.С. Сковороді. Він перший в українській педагогіці в центрі уваги поставив дитину - її почуття, стосунки зі світом , її справи, нахили і обдарування; визначив мету гуманістичного процесу - формування «істинної» людини.
Великий внесок у розвиток наукової педагогіки зробив визначний вітчизняний педагог К.Д. Ушинський. Основною метою виховання повинна бути підготовка всебічно розвиненої людини, а наріжним каменем виховання - вчення про трудове виховання, що стверджує: в трудовій діяльності розвивається і формується людина.
У другій половині XIX - на початку XX ст. в Україні на питаннях освіти і виховання зосереджували свої зусилля майже всі діячі культури та мистецтва, літератури і науки: Т.Г. Шевченко, І.Я. Франко, М.П. Драгоманов, П.А. Грабовський, Леся Українка.
Педагогіка соціалістичного періоду пішла шляхом розробки ідей виховання людини нового суспільства. З цих позицій педагогічну теорію розробляли Н.К. Крупська, П.П. Блонський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський [19, 19].
Таким чином, здійснивши аналіз наукової літератури, можна говорити, що з кожним новим періодом в історії людства, розпочинаючи з первіснообщинного ладу і до наших днів, - педагогічна праця, була і залишається важливим атрибутом суспільства. ЇЇ суб'єкти якої реалізують дві найважливіші функції: навчання, яке передбачає передачу набутих знань старшими поколіннями молодому поколінню, а також виховання моральних цінностей та пріоритетів, якими керується кожна культурно-освітня людина. Варто зазначити, що давня професія учителя на теперішній час набуває новий розвиток, який відображає потреби сучасної школи на шляху її гуманізації і демократизації.
1.2 Підходи, принципи та методи дослідження проблеми престижу та характеру педагогічної праці

Будь яке дослідження потребує використання інструментарію, який допомагає всебічно пізнати проблему. У зв'язку з цим спробуємо визначити ті підходи, принципи та методи, які необхідні для вичення проблеми престижу та характеру педагогічної праці.
Мета, яка постає перед нами, полягає в наданні рекомендацій з приводу оптимізації педагогічної діяльності та підвищення рівня престижу останньої. Однак для досягнення мети, нам необхідно здійснити цілу низку кроків, зокрема проаналізувати джерела, з метою з'ясування еволюції дослідження вище зазначеної проблеми, уточнити основні поняття дослідження, розкрити сутність та зміст педагогічної праці, як одного з різновидів трудової діяльності, дослідити характерні риси та престиж педагогічної діяльності, що і є підґрунтям до розробки критеріїв оцінки ефективності педагогічної професії. Зокрема необхідно виокремити фактори, які ускладнюють педагогічну працю та надати рекомендації з приводу оптимізації педагогічного процесу - все це вимагає від нас використання певних підходів, принципів та методів, з допомогою яких, буде проведено дослідження.
Говорячи про поняття підходу, варто зазначити що у філософських словниках, підхід являє собою спеціальний погляд на предмет [5, 47]. Відштовхуючись від цього основний підхід, який буде наявний у процесі дослідження - системний. З допомогою, саме цього підходу, ми матимемо змогу раціонально пізнати всі аспекти нашої проблеми. Системне пізнання, складається з послідовних розумових операцій і формує розумову систему, більш-менш адекватну системі об'єктивної реальності [5, 53].
Вище зазначений підхід дасть змогу з'ясувати сукупність складових, які входять у вище зазначену проблему, тобто розглянути постать педагога, педагогічну працю на теоретичному та на практичному рівні, як таку, престиж останньої, а також взаємодію даного об'єкта дослідження з іншими системами. За допомогою підходу ми матимемо змогу спочатку поокрему розглянути вище зазначені аспекти, а згодом як певну систему яка включає в себе сукупність складових які певним чином взаємодіють.
Безумовно, що наше дослідження потребує використання принципів, які являють собою базове положення. Серед принципів домінуватимуть принцип сходження від абстрактного до конкретного, що передбачає рух від абстрактного до конкретного, сходження від неповного, часткового до повного, цілісного і всебічного знання.
Також буде принцип термінології, який передбачає вивчення термінів і позначуваних ними понять, розробку та уточнення змісту та обсягу понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої грунтується дослідження. Визначення понять слід формулювати, базуючись на тлумачних та професійних словниках. Визначення обсягу і змісту поняття дають через родову ознаку і найближчу видову відмінність. Як правило, спочатку називають родове поняття, до якого поняття, що визначається, входить як складова. Потім указують на ту ознаку поняття, яка відрізняє його від усіх подібних, причому ця ознака має бути найважливішою і найсуттєвішою. Саме цей принцип дасть змогу уточнити основні поняття дослідження, такі як: педагогічна праця, педагог, престиж, характер, в результаті чого буде сформульовано основне поняття дослідження - престиж та характер педагогічної праці».
Дослідження престижу та характеру педагогічної праці, неможливе без застосування принципу всеоглядності, який дасть нам змогу охопити найбільш важливі, необхідні сторони педагогічного праці та відокремити із її сукупності визначальну, інтегративну сторону, від якої залежать інші.
Як вже згадувалось вище, будь-яке дослідження неможливе без застосування методів.
Метод - це своєрідний тактичний прийом дослідження. Тільки єдність підходів і методів дослідження соціально-економічних процесів, у тому числі розміщення продуктивних сил, забезпечує високу наукову результативність [5, 81].
Дослідження еволюції поглядів на проблему престижу та характеру педагогічної праці, потребує застосування історичного методу, який дасть змогу прослідкувати яким чином у процесі історичного розвитку досліджувалася вище зазначена проблема.
Для уточнення основних понять нам необхідно використати метод термінології, що допоможе аналізувати поняття з різних позицій та наукових словників та абстрагування, яке дасть змогу на основі певних поглядів вчених тих чи інших понять виокремити власне, прийнявши всі важливі сторони, яке буде використовуватися у подальшому дослідженні.
Розкрити зміст, сутність та особливості педагогічної праці, потребує використання аналізу, який являє собою розчленування певної системи на складові частини [20, 27]. Саме аналіз дасть змогу розглянути характерні риси педагогічної роботи та виокремити основні елементи, які входять в педагогічну діяльність.
Для розробки критеріїв оцінки ефективності педагогічної роботи нам необхідно використати метод класифікації. Даний метод дасть змогу виокремити критерії за якими будуть про класифіковані показники ефективності педагогічної праці. Основні критерії: результативний та процесуальний.
Для побудови відповідних висновків ми використаємо метод узагальнення - це метод наукового знання, за допомогою якого здійснюється сходження до загальних ознак та властивостей певного класу об'єктів, перехід від одиничного до особливого і загального, від менш загального до більш загального [5, 124].
Протягом всього дослідження буде домінувати аксіоматичний метод, який полягає у побудові наукової теорії, за якої деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил [20, 27].
Отже, дослідження престижу та характеру педагогічної праці, неможливе без застосування інструментарію, який включає в себе підходи, принципи та методи, у зв'зку з чим буде використаний системний підхід, а також такі принципи як принцип сходження від абстрактного до конкретного, принцип системності та принцип всеоглядності. Що стосується методів, то дослідження престижу та характеру педагогічної праці потребуватиме наявності таких теоретичних методів як історичний метод, метод аналізу, метод класифікації, абстракції, узагальнення, ідеалізації та аксіоматичний метод. Саме сукупність вище зазначених підходів, принципів та методів дасть змогу досконало пізнати проблему престижу та характеру педагогічної праці.
1.3 Основні поняття дослідження

Оскільки, одне із завдань дослідження полягає в уточненні основних понять, тому зупинимось на розгляді нижче зазначених термінів: педагогічна праця, педагогічний процес, педагог, престиж, характер та відповідно престиж та характер педагогічної праці.
Перш за все розглянемо поняття педагогічної праці.
В. Андрущенко, вважає, що педагогічна праця - це діяльність педагога в навчально-виховному процесі, спрямована на формування і розвиток особистості вихованців [1, 42].
На думку І. Д. Беха, педагогічна праця, в якій би формі вона не протікала, - це складна за функціональною структурою та психологічним змістом праця, яка потребує від педагога прояву всіх властивостей і характеристик його особистості [4, 7].
«За самою своєю логікою, за філософською основою, за творчим характером, - як відмічає В.Сухомлинський, - педагогічна праця неможлива без елементів дослідження [32, 133]. Вступаючи на творчий шлях дослідження, вихователь залучається до нового виду діяльності, який відрізняється від звичайної роботи за метою, методами і результатами. Мета його практичної педагогічної діяльності, як відомо, - виховання, навчання та розвиток дітей, результатом якої є знання, вміння та навички, якими оволодівають діти.
В межах педагогічного менеджменту, педагогічна діяльність учителя розглядаться як різновид управлінської діяльності, провідними функціями якої є планування, організація і контроль, що доведено результатами досліджень, проведених І. Бойчевим, Я. Коломинським, В. Симоновим, Л. Талановою, О. Трубіциною, В. Якуніна та ін. [29, 35].
Педагогічна праця, на думку В.А. Сластеніна, являє собою собливий вид соціальної діяльності , що передбачає передавання від старших поколінь до молодших накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку і підготовки до виконання певних соціальних ролей в суспільстві [19, 130]
Отже, педагогічна праця представляє собою особливий вид соціальної діяльності, що втілюється в навчально-виховному процесі та передбачає формування і розвиток особистості, а також передачу від старших поколінь до молодших накопичених людством культури, досвіду, моральних цінностей тощо.
Оскільки основним аспектом педагогічної праці постає виховання, тому спробуємо з'ясувати сутність даного поняття.
У філософському словнику, «виховання» визначається як 1) складний соціальний вплив, в результаті якого відбувається передача новим поколінням знань та досвіду; 2) цілеспрямований процес формування особистості; 3) процес передачі досвіду від старшого покоління молодшому (М. Болдирєв, Т. Ільїна, Т. Мальковська); 4) процес розвитку індивідуальних якостей. [40, 45].
У словнику з педагогіки йде мова про виховання як: 1) цілеспрямована змістовна діяльність педагога, який сприяє максимальному розвитку особистості дитини, входженню в контекст сучасної культури, становленню його як суб'єкта власного життя, формування його мотивів та цінностей; 2) цілісний, свідомо організований педагогічний процес формування особистості в навчально-виховних установах спеціально-підготовленими спеціалістами; 3) цілесрямована, управляєма і відкрита система виховної взаємодії дітей і дорослих, націлена на підготовку покоління, що підростає до життя, розвитку і саморозвитку людини у визначенихкультурних і соціально-економічних умовах; 4) надання вихованцю альтернативних способів поведінки в різних ситуаціях, залишаючи за ним право вибору і пошук свого шляху; 5) процес і результат цілеспрямованого впливу на розвиток особистості, її відносин, рис, якостей, поглядів; 6) цілеспрямоване створення умов для засвоєння людиною досвіду культури [38, 234].
З усіх вище зазначених трактувань можна стверджувати, що виховання являє собою складний, цілісний процес під час якого відбувається вплив спеціаліста з галузі педагогіки на свідомість вихованця з метою формування культурно-освічченої особистості.
Оскільки головний суб'єкт педагогічної праці - вчитель, тому зосередимо увагу на визначенні даного поняття.
Згідно твердження А.С. Макаренка, учитель - це наставник, це людина, яка хоче передати дітям свої знання, свій життєвий досвід, свої думки, дати своїм вихованцям правильне спрямування [18, 46].
Як зазначає К.Д. Ушинський, вчитель - не найменша ланка, а головна управлінська особа в навчально-виховному процесі. Сама професія спонукає постійно ставати кращим, вдосконалюватися. К.Д.Ушинський вважав вплив особистості вихователя на вихованців. На його думку, педагог-вихователь мав стояти на рівні з сучасним ходом виховання і бути «живою ланкою між минулим та майбутнім, могутнім ратоборцем істини й добра [19, 18].
На думку Ю. Дзюркевича, прикметами вчителя-майстра повинні бути: педагогічний хист, педагогічний досвід, сформованість педагогічних якостей (чуйність, любов до дітей, дисциплінованість тощо) [12, 232].
В. Пачковський, говорить про те що вчитель - це «дослідник, громадянин, людина на весь ріст в кожній справі, в кожнім слові, тому що саме ця особа реалізує місію апостола» [12, 233].
У словнику з педагогіки знаходимо визначення педагога-психолога та соціального педагога, зокрема в задачі першого входить забезпечення психічного здоров'я і розвитку особистості дітей і підлітків, виявлення умов, які ускладнюють становлення особистості. Соціальний педагог же спеціаліст по роботі з дітьми і дорослим населенням в соціо-культурній і сімейно-побутовій сферах [38, 234].
У філософському словнику педагог (від. лат. рedagogus - дитина, виховую, веду) 1) фахівець із педагогіки; 2) особа, яка навчає і виховує дітей, молодь тощо, маючи при цьому відповідну спеціальну підготовку; 3) вчитель, викладач, вихователь [40, 460].
Л.В. Савула стверджує, що вчитель - людина, скерована в майбутнє. Він формує у молоді активне і відповідальне прагнення оновити світ [37, 49].
О. С. Падалка, вважає, що педагог - це фахівець, який має спеціальну підготовку і професійно провадить навчально-виховну роботу в різних освітньо-виховних системах [27, 83].
Отже, під поняттям «педагог», будемо розуміти особу, що займається викладацькою чи виховною роботою з метою передачі знань та досвіду молодому поколінню.
Одне з основних понять, яке нам необхідно також з'ясувати «престиж», тому використовуючи наявність науково-практичної літератури, ми зуміли прослідкувати трактування цього поняття з різних позицій.
У словнику з педагогіки «престиж» (від. фр. prestige - авторитет, вплив) - міра визнання суспільством заслуг індивіда; результат співвідношення соціально-значимих характеристик суб'єкта зі шкалою цінностей, які склалися в данному суспільстві. Для вихованця в процесі становлення його особистості дуже важливо його престиж як в очах дорослих, так і в очах ровесників. Аналогічно для вчителя рівень престижу професії в суспільній свідомості [38, 263].
У філософському словнику знаходимо поняття «престиж» (від фр. prestige - авторитет, вплив), яке свідчить про авторитет, вплив, яким користується хто - не-будь чи що-небудь [40, 460].
У роботі О.О. Бабакіної знаходимо визначення прести?жу як авторитету, поваги, довіри; визнання досягнень індивіда суспільством [3, 9].
Престиж (від фр. prestige, першочергове значення - чарівність, від лат. praestigium - ілюзія, обман почуттів) -- відомість кого-небудь або чого небудь, основана на високій оцінці і поваги в суспільстві [23, 1310].
В іншій літературі під поняттям «престиж» розуміється функція оціночних відношень суб'єкта, що посідає певну позицію в суспільній та міжособовій соціальній структурі, тому він змінюється залежно від зміни характеру і спрямованості цієї структури.
Отже, під поняттям престижу в подальшому дослідженні, будемо розуміти значущість тих чи інших об'єктів та явищ, як результат співвідносної оцінки членів суспільства відповідно до прийнятих норм та цінностей, в нашому випадку це значущість педагогічної праці.
Оскільки наше дослідження потребує з'ясування не тільки престижу педагогічної праці, а відповідно і характеру, тому спробуємо зупинитися на вище зазначеному понятті та уточнити його сутність.
Варто зазначити, що аналіз словників та трактувань різних вчених з приводу з'ясування сутності поняття, дав змогу зрозуміти, що у всіх джерелах в основному зустрічається поняття характеру, що свідчить про людину, от наприклад в словнику з педагогіки «характер» (від грец. сharacter - «печать») - сукупність усталених психічних рис особистості, які впливають на всі сторони поведінки людини, які обумовлюють її стійке відношення до оточуючого світу та самого себе [38, 379].
Філософський словник розглядає поняття «характер», як сукупність стійких психічних властивостей людини. Що формуються в процесі її виховання , навчання, праці. У цьому ж словнику розглядається поняття «характеристика», що ближче до нашого дослідження. Під поняттям розуміється опис, аналіз, оцінка певних явищ, особливостей кого, чого-небудь [40, 460].
Оскільки, у вище зазначених поняттях, ми не помітили чистого відшліфованого трактування «характер», тому у нашому дослідженні, під поняттям характер, будемо розуміти сукупність особливих рис, певний каркас чогось, когось, в нашому випадку це визначальні риси саме педагогічної праці.
Отже, виходячи з вище зазначених понять, під поняттям престиж та характер педагогічної праці, будемо розуміти - значимість, важливість та характерні риси особливого виду соціальної діяльності, що за своєю сутністю передбачає передачу знань від старшого покоління до покоління, яке тільки опановує цей цікавий та непередбачуваний світ.
Висновки до першого розділу
Таким чином, здійснивши аналіз наукової літератури, можна говорити, що з кожним новим періодом в історії людства, розпочинаючи з первіснообщинного ладу і до наших днів, - педагогічна праця, була і залишається важливим атрибутом суспільства та суб'єкти якої реалізують дві найважливіші функції: навчання, яке передбачає передачу набутих знань старшими поколіннями молодому поколінню, а також виховання моральних цінностей та пріоритетів, якими керується кожна культурно-освітня людина. Варто зазначити, що давня професія учителя на теперішній час набуває новий розвиток, який відображає потреби сучасної школи на шляху її гуманізації і демократизації.
Оскільки, дослідження престижу та характеру педагогічної праці, неможливе без застосування інструментарію, тому нами буде використано системний підхід, а також такі принципи як принцип сходження від абстрактного до конкретного, принцип системності та принцип всеоглядності. Що стосується методів, то дослідження престижу та характеру педагогічної праці потребуватиме наявності таких теоретичних методів як історичний метод, метод аналізу, метод класифікації, абстракції, узагальнення, ідеалізації та аксіоматичний метод.
Під поняттям «престиж та характер педагогічної праці», будемо розуміти - значимість, важливість та характерні риси особливого виду соціальної діяльності, що за своєю сутністю передбачає передачу знань від старшого покоління до покоління, яке тільки опановує цей цікавий та непередбачуваний світ.
2. Теоретичний аналіз дослідження проблеми престижу та характеру педагогічної праці

2.1 Зміст, сутність та особливості педагогічної праці
Як зазначалось вище педагогічна праця, являє собою складний процес під час якого відбувається взаємодія вихователя та вихованця, що передбачає передачу знань та умінь, а також вихований вплив.
Варто зазначити, що педагогічна праця втілюється в педагогічному процесі, який включає ціль, завдання, зміст, діяльність та результат. Вище зазанчені компонентии утворюють систему.
Говорячи про педагогічний процес, не варто забувати про закономірності, які домінують: закономірність зумовленості педагогічного процессу потребами суспільства й особистості, закономірність розвитку особистості, закономірність управління педагогічним процессом, закномірність стимулювання, закономірність єдності чуттєвого, логічногого і практичного, закономірність єдності зовнішньої і внутрішньої діяльності, єдність завдання, змісту і організаційних форм, методів і результатів виховання [19, 122].
Основними принципами педагогічного процесу виступають: принцип цілеспрямованості, принцип зв'язку школи з життям, принцип науковості змісту виховання і навчання, принцип доступності, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, принцип послідовності, систематичності. Принцип наочності, колективного характеру виховання, принцип вибору оптимальних методів, форм, засобів навчання і виховання [41, 73].
З моменту виникнення педагогічної професії за учителем закріпилась передусім виховна функція. Учитель - це вихователь, наставник. Тому виховна робота єпедагогічною діяльністю, спрямованою на розв'язання завдань усебічного гармоійного розвитку особистості шляхом організації виховного средовища і управління різноманітними видами діяльності вихованців [19, 131].
Виховання - процес цілеспрямованого формування особистоті дитини. Передусім виховання спрямовується на створення умов для розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків, набуття нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини [41, 50]
Метою виховання є сукупність властивостей особистості, яких прагне суспільство. Мета виховання має об'єктивний характер і узагальнено виражає ідеал людини [41, 55]
Основними напрямками всебічного розвитку особистості є розумове виховання, моральне виховання, трудове виховання, естетичне виховання, фізичне [19, 96]
Основний зміст педагогічної професії складають взаємовідносини з людьми. Діяльність представників інших професій типу «людина - людина» також вимагає взаємодії з людьми, але у педагогічній діяльності це пов'язано з тим, щоб найкращим чином зрозуміти, задовольнити запити учня, допомогти йому у становленні його особистості. Педагогічна діяльність спочатку й до кінця є процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічному процесі і підкреслює важливість моральних аспектів.
Специфіка педагогічної діяльності виявляється насамперед у тому, що за своєю природою вона має гуманістичний характер. У цілісному педагогічному процесі учитель вирішує два завдання - адаптації і гуманізації. Адаптивна функція пов'язана з підготовкою учня, вихованця до певної соціальної ситуації, до конкретних запитів суспільства, а гуманістична - з розвитком його особистості і творчої індивідуальності.
Суб'єктом педагогічної діяльності є учитель, вихователь, інструментом впливу якого є його особистість, знання, уміння, почуття, воля. Специфічим є і об'єкт (предмет) педагогічної праці. У педагогічній діяльності учень виступає не тільки її об'єктом, а й суб'єктом, оскільки навчально-виховний процес вважається продуктивним лише за умови поєднання елементів самовиховання і самонавчання учня. Більше того, педагогічний процес змінює не лише учня, а й педагога, розвиваючи в ньому одні якості, викорінюючи інші. Суттєвою особливістю педагогічної праці є і те, що вона з початку і до кінця є процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічній праці і підкреслює важливість моральних аспектів.
Специфічним є і результат педагогічної діяльності - людина, що оволоділа певною частиною суспільної культури,здатна до подальшого саморозвитку і виконання певних соціальних ролей у суспільстві [19, 13].
Педагогічна діяльність и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.