На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Форма здйснення трудової пдготовки пдростаючого поколння (5-9 класи). Вдродження нацональних традицй: художня обробка листового металу. Традицйн види карбування: площинно-рельєфне рельєфне. Виготовлення нструментв для карбувальних робт.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 15.10.2010. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Курсова робота
Художня обробка металів у 5-9 класах
Содержание
    Вступ
      1. Металопластика
      2. Плоскорельєфне карбування
      3. Рельєфне карбування
      5-й класс. Металопластика
      Тема 1. Вступне заняття - 2 год
      Тема 2. Інструменти і пристрої для роботи - 4 год
      Тема 3. Способи перенесення малюнків. Тиснення на металі - 8 год
      Тема 4. Виріб творчого характеру - 8 год
      Тема 5. Технологія виконання виробу. Композиція на довільну тему - 10 год
      Тема 6. Технологія виконання виробу із зображенням тварин - 12 год
      Тема 7. Творче завдання індивідуального характеру - 12 год
      Тема 8. Виконання виробу складного творчого характер. - 14 год
      Тема 9. Заключне заняття - 2 год
      6-й клас. Плоскорельєфне карбування
      Тема 1. Вступне заняття - 2 год
      Тема 2. Види карбування на пластині - 10 год
      Тема 3. Карбування орнаментальної композиції творчого характеру - 14 год
      Тема 4. Технологія плоскої розхідки
      Тема 5. Технологія розхідки з вибиванням рельєфу - 10 год
      Тема 6. Творче завдання на довільну тему
      Тема 7. Заключне заняття - 2 год
      7-й клас. Рельєфне карбування
      Тема 1. Вступне заняття - 2 год.
      Тема 2. Карбування узору рослинного характеру (робота за взірцем) - 10 год
      Тема 3. Виконання виробу 3 групи складності - 14 год
      Тема 4. Рельєфна карбована композиція на довільну тему
      Тема 5. Виконання зображення 1-ої групи складності
      Тема 6. Заключне заняття - 2 год
      8-й клас
      9-й клас
      Інструменти для карбування

Вступ

Відродження національних традицій народу, зокрема в повсякденному житті, побуті, мистецтві, творчості сприяє розвиткові його самосвідомості, формує та виховує його в дусі свободи діяльності і творення. Велика роль в цьому має належати загальноосвітній школі.

В умовах становлення незалежної Української держави постає потреба покращення як змісту, так і форм здійснення трудової підготовки підростаючого покоління. Суттєве значення при реалізації зазначених завдань належить заняття учнів різними видами декоративно-ужиткового мистецтва, які поєднують в собі народні традиції, сучасні промислові технології та ручну працю. Вони стимулюють фізичний і розумовий розвиток, формують художні смаки дітей, підвищують інтерес до національної історії та культури. Особливе місце в системі народних художніх ремесел, які поширені в загальноосвітній школі, посідає художня обробка металів тисненням, зокрема карбування. За нині діючими шкільними програмами з трудового навчання для 5-7 класів /1992 р. видання/ передбачено: вивчення теми "Ручна і механізована обробка металів". Її засвоєння визначає роботу з тонколистовим металом та сортовим прокатом, відповідно до вікових та індивідуальних особливостей школярів. Але часто буває так, що для виконання практичних робіт при вивченні цієї теми програми просто не має відповідного матеріалу, наприклад, стальної жерсті чи заготовок для роботи на токарно-гвинторізних верстах.

Ми вважаємо, що в цьому випадку успішно можна розробити і використовувати авторські програми навчання у 5-7 класах технічних прийомів виготовлення художніх виробів з тонколистового металу. А також пропонуємо програму призначену для організації трудового навчання учнів 8-9-х класів за профілем "Карбувальник". Вона охоплює всі відомі способи карбування і передбачає вивчення як теоретичних аспектів цього виду декоративно-прикладного мистецтва, так і виконання широкого спектру лабораторно-практичних і практичних робіт. При цьому найбільша увага приділена таким традиційним видам карбування, як площинно-рельєфне і рельєфне, а також виготовленню інструментів для карбувальних робіт.

Програмою передбачається виконання комплексних практичних робіт за власною тематикою чи замовленнями підприємств, торговельних організацій.

З урахуванням місцевих можливостей вчителі, які проводитимуть заняття за цією програмою, можуть самостійно встановлювати кількість і характер практичних занять, а також тематику комплексних практичних робіт учнів.

Художню обробку листового металу (карбування) можна організувати також у позакласній та позашкільній роботі. Це дозволить успішно вирішити дидактичні завдання з розвитку самостійної і творчої ініціативи школярів. Розроблені нами методичні рекомендації мають на меті допомогти вчителям праці в організації та проведенні занять карбування у загальноосвітніх школах, а також у позашкільних навчальних закладах.

Ми пропонуємо для занять у гуртку з учнями такі найпростіші види художньої обробки металів: металопластику, плоскорельєфне і рельєфне карбування, а також робочі інструменти для карбування.

Досвід роботи свідчить, що починати художнє карбування у 5 класі найдоцільніше з металопластики (тиснення на листовому металі). Це доступний і легко засвоюваний вид художньої обробки металів, простий і не вимагає великих фізичних зусиль школярів при роботі.

1. Металопластика

Найпростішим, легким і доступним видом художньої обробки металів є металопластика. Найдоцільніше приступати до занять із металопластики у 5 класі, оскільки вона не потребує складних прийомів роботи, вимагає застосування простих інструментів і пристроїв. Металопластика (тиснення на металі) не потребує великої фізичної сили від працюючого. Важливою умовою для успішних занять з цього виду художньої обробки металів є уважність, старанність та послідовність.

1. Вибір об'єктів праці. Вибір тематики повинен бути широким, але, разом з тим, посильним для школярів. Сюжети для декоративних робіт можна черпати із природи, вона є джерелом формування художнього смаку і глибокої естетичної насолоди. В міру збагачення досвідом, можна пропонувати учням легкі натюрморти, а для оздоблення пеналів, шкатулок - геометричні чи рослинні мотиви. Не доцільно пропонувати композиції на релігійну тематику, знаки символіки.

Першу роботу слід організувати за зразками. Це дозволить на початковому етапі легше засвоїти технологію виконання виробів, а також пізнати основні властивості матеріалу. Для визначення можливостей школярів, їх готовності до занять з цього виду художньої обробки металів можна запропонувати зразок виробу, який реально виконував у попередні роки середньостатистичний учень за одне заняття. Форма організації праці - фронтальна. Індивідуально організовувати роботу учням можна після набуття певного досвіду.

Потрібно знати і враховувати, що не кожний малюнок може бути придатним для перенесення його на метал і карбування. Деякі сюжети потребують декоративного пророблення. Дуже дрібні елементи візерунків на металі будуть зливатися й виглядатимуть нечітко та некрасиво.

Оптимальним варіантом отримання малюнка (із збільшенням або зменшенням його) є за допомогою епідіаскопу. Але найпоширенішим і можливим, реальним в умовах кожної школи є відомий метод за клітинками. Для цього потрібно розкреслити контури малюнка і основні його елементи у кліточки певних розмірів; на аркуші паперу розкреслити таку ж кількість клітинок, але іншого масштабу. І потім, дивлячись на кожну клітинку, перемалювати їх, отримуючи відповідно збільшені або зменшені розміри.

2. Підготовка матеріалу. Звичайно, що на теперішній час отримати в школі добру фольгу є складним питанням і економічно та матеріально не зовсім вигідним. Тому ми пропонуємо використовувати відходи харчового виробництва (банки з-під пива, кока-коли тощо). Такого добра на теперішній час є багато. При підготовці цього матеріалу, а точніше напівфабрикату, до роботи, його потрібно прокип'ятити у відрі з водою, просушити і розрізати на заготовки потрібних розмірів та форми. Це можна здійснити таким чином. Консервним ножем зрізається по колу кришка і дно - так одержуємо пустотілий бляшаний циліндр. Потім ножицями його розрізають по твірній (як правило такі банки не мають шва).

Якщо матеріал є трохи жорстким, його слід відпустити. При відсутності в школах муфельних печей, це можна зробити в дворі паяльною лампою чи вдома на газовій плиті, під наглядом батьків. У сільській місцевості такий відпуск проводять у звичайній пічці.

3. Нанесення малюнка, пристрої та інструменти. Перенесення малюнка на заготовку найкраще проводити за допомогою копірки; нечітко видні місця підправляють олівцем. Якщо потрібний малюнок не можна перевести через копірку (з товстої обкладинки книжки чи журналу, листівки), тоді поступають так. Беруть стандартний аркуш паперу для друкування, протирають його невеликою кількістю олії, дають просохнути; він стає прозорим. Після цього його кладуть на обкладинку книжки або журналу чи на листівку і переводять контури малюнка. А пізніше через копірку перебивають зображення на заготовку. Звичайно, що найкращий варіант розмічання - це коли школяр сам вміє створювати композиції або може добре перемалювати візерунок на заготовку.

4. Тиснення. Спеціального інструменту виготовляти для виконання металопластики непотрібно. Утворення контуру на листі металу (фольги) можна отримати за допомогою кулькової ручки із використаним стержнем. Він легко ковзає по поверхні матеріалу, не дряпаючи його. При роботі нахил потрібно тримати завжди постійним: в один і той же бік - вправо до себе. Прикладене зусилля має бути завжди однаковим, а лінія - виходити рівномірною. Якщо в якомусь місці пластина е твердішою, краще по ній провести стержнем кілька разів, але легко, без натиску. Витиснувши, таким чином, всі лінії малюнка, пластину перевертають на інший бік. У середині обведеного вже малюнка на відстані приблизно 2 мм від лицьових ліній проводять стержнем зворотні лінії так, щоб контур вийшов подвійним. Це надасть краям зображення чіткіших обрисів; і малюнок готовий.

Необхідно зазначити, що в металопластиці не всі краї повинні виділятися від фону: другорядні деталі в сюжетних композиціях можуть ледь-ледь виступати, а то й поступово переходити у фон. Для надання зображенню масивності, чіткості, фон довкола нього можна зробити рельєфним. Для цього пластину з витисненим малюнком перевертають на підкладку і легкими ударами молоточка по стержню ручки витискають рельєф. Для роботи з металопластики, як підкладку, можна використати шматок гуми з автомобільної шини або лінолеуму.

5. Тонування. Вироби із металопластики можна розмальовувати різними фарбами і покривати лаками, а ще краще - тонувати термічним способом. Для цього слід потримати виріб кілька секунд над полум'ям (наприклад свічки), і коли його колір почне змінюватися з білого на коричневий, дію вогню припинити.

Якщо малюнок з декоративних міркувань задуманий з блискучою поверхнею, фон навколо нього можна заштрихувати, зробити клітчастим.

6. Кінцева обробка виробів. Щоб надати виробові завершеного вигляду, його можна вставити в рамку. Для цього пластину кладуть на підкладку. По всьому її контурі витискають прямі лінії, що формують рамку. ЇЇ можна зробити виступаючою або ввігнутою у залежності від того, з якого боку ми видавлюємо ці лінії. Можна провести із зворотного боку дві паралельні лінії, загнути їх; одну ближчу до рельєфу під прямим кутом, другу - дальшу від нього, - паралельно поверхні виробу. В жодному разі не можна витискати рамку, не завершивши роботу над рельєфом чи фоном, бо вона вийде нерівною.

Слід пам'ятати, що матеріали, які використовуються в металопластиці, дуже тонкі, тому випуклі місця рекомендовано заливати замазкою. ЇЇ можна приготувати із крейди, розмішаної на воді до густини сметани; замість крейди може бути також просіяний пісок.

У готовий виріб вставляють вирізаний кусок картону; загнувши краї рамки надають композиції твердості.

Виробами із металопластики можна прикрасити різні речі: обкладинки альбомів, пеналів, шкатулок тощо.

Роботи з металопластики вимагають дотримання правил безпечної праці при користуванні ріжучими інструментами (розпускання банок на пластини); санітарно-гігієнічних норм при використанні лаків, фарб; правил пожежної безпеки (відпуск, термічний спосіб тонування). Це допоможе уникнути травматизму, отруєння, опіків тощо.

2. Плоскорельєфне карбування

У 6 класі ми рекомендуємо вивчати також простий і доступний вид художньої обробки металів - плоскорельєфне карбування. З 5-го класу школярі на заняттях трудового навчання вже засвоїли основні технологічні прийоми робіт з металом, ознайомлені з пластичними властивостями матеріалів.

Перш ніж приступити до вивчення плоскорельєфної техніки карбування, доцільно продемонструвати учням підготовлені до цього зразки виробів. Діти матимуть можливість переконатися, що такі вироби можна зробити своїми руками. Пропоновані малюнки доцільно розділити за ступенями їх складності при виготовленні.

Для початку підбирають прості композиції, які містять один чи два художні елементи. Це можуть бути завдання фронтального характеру. Але при цьому не слід забувати, що на їх виконання школярам потрібний різний час. В міру набуття досвіду, можна пропонувати школярам індивідуальні роботи.

1. Вибір об'єктів праці. З п'ятого класу учні повинні знати, що кожний матеріал вимагає відповідного лише йому декоративного трактування та узагальнення, і розуміти, що не всі малюнки будуть добре виглядати після перетворення їх у виріб у тій чи іншій техніці виконання. Для робіт з карбування не слід підбирати малюнки із прямими лініями, через те, що часто при ударі карб трішки з'їжджає в бік і така лінія буде дивиться негарно. Не можна також сліпо копіювати будь-який малюнок. Якщо на карбованій поверхні повинен бути зображений птах, то як би ми не старалися показати, наприклад, на виробі кожну його пір'їну, нам це не вдасться зробити. І цього не потрібно домагатися. Достатньо показати пір'я птаха великими характерними лініями крила, хвоста тощо.

2. Вибір заготовки та її підготовка до роботи. Як ми вже зазначали, найкращим матеріалом для карбованих робіт такої техніки є мідь товщиною 0,2-0,5 мм. Вона наділена пластичністю, здатністю легко змінювати форму. Вироби із міді добре тонуються, поліруються, патонуються. Але це дуже дефіцитний матеріал. Тому, для вивчення плоскорельєфного карбування можна використовувати відходи харчової промисловості і, в першу чергу, кришки для консервування овочів та фруктів. Звичайно, на них не можна виконати великих за розмірами композицій, але для початківців (і не лише для них) такі зображення будуть цілком достатніми.

Обробляють матеріал (кришку), перш ніж приступати до роботи, дуже просто - миють у розчині теплої води з питтєвою содою і просушують. Якщо на поверхні є незначні деформації, то на твердій основі плити киянкою або дерев'яним бруском їх виправляють.

3. Нанесення малюнка. Інструменти і пристрої для роботи. Дуже добре, коли гуртківці вміють малювати самі або можуть перекопіювати завдання на заготовку. Ті, хто цього не вміє робити, переносять малюнок за допомогою копірки. Для цього ескіз разом з копіркою кладуть на кришку; краї, які звисають, підвертають під неї, щоб при переводі малюнка не було зміщень. Нечіткі лінії підправляють простим олівцем.

Для виготовлення плоскорельєфного карбування не потрібно багато спеціальних інструментів. І як ми вже зазначали, їх можна виготовити в умовах шкільних навчальних майстерень з кусків арматури чи непридатних напилків. Для карбування рельєфу використовують: розхідники; для утворення фону - лошатники; загострені під конус стержні із сточеними головками, а також дерев'яні карби застосовують для погашення фону довкола малюнка. Підкладкою під кришку можуть служити два шматки гуми, вирізані по контуру кришки так, щоб вона сиділа на них не торкаючись краями твердої основи плити.

4. Вироблення контуру виробів. Плоскорельєфне карбування характерне тим, що рельєф не має детальної проробки, він майже плоский, ніби силуетний. Послідовність роботи наступна. Підготовлену кришку кладуть на гумову підкладку. На контурну лінію малюнка ставлять карб-розхідник і починають легкими ударам молотка простукувати їх. Карб тримають і пересувають пальцями лівої руки, а ребром долоні цієї ж руки притискають кришку. Пройшовши 2 - 4 см по лінії, руку пересувають і прокарбовують наступний відтинок; при цьому карб зручно вести на себе. Опрацювання малюнка потрібно здійснювати послідовно на всій площині, не захоплюючись окремими елементами, і намагатися не відривати його від матеріалу. Наносити удари рекомендується окремими серіями, щоб лінія виходила рівною.

Оскільки метал від удару карбом робиться твердішим і крихкішим, його потрібно регулярно пом'якшувати, тобто відпускати. Це можна зробити в муфельній печі або паяльною лампою в дворі школи з дотриманням правил протипожежної безпеки. Після виконання малюнка з лицьового боку, пластину перевертають і ударами дерев'яного карбу витягують внутрішній контур. Для отримання рельєфу високої якості, його необхідно прокарбувати кілька разів з обох боків. Якщо при цьому поверхня готового виробу зробилася не зовсім рівною, її виправляють на плиті. Правлення доцільно проводити дерев'яними карбами або дерев'яними брусочками.

5. Тонування. Для кращої виразності рельєфу виріб тонують, а потім частково полірують. Найпростішим та надійним способом тонування невеликих виробів із тонколистового металу є покриття їх поверхонь тонким шаром нітролаку з майбутнім підігрівом у муфельній печі.

Можна також використати спосіб патонування, за допомогою якого здійснюється зміна кольорів різних матеріалів, у тому числі й алюмінію та харчової жерсті.

Готовий виріб можна покривати тонким шаром чорного нітролаку. Після його висихання прошліфовують карбований рельєф шліфпапером. На вигнутих місцях лак можна стирати до різних відтінків, висвітлюючи природній колір металу; на похилих поверхнях через порушений шар лаку буде просвічуватися основа. У заглибинах, де шліфпапером не чистили, залишаються темні лаковані місця. Виробами, патонованими подібними способами, можна прикрашати білі стіни. На білому фоні композиція дивиться особливо ефектно.

6. Опорядження виробу. При карбуванні на кришці рамку для композиції робити не обов'язково, нею послужить її ободок.

7. Техніка безпеки. Перед початком робіт учитель подає вступні інструктаж із розгляду вимог безпечної праці при карбуванні. Вони проводяться систематично, на кожному занятті. Для зменшення зорової напруги при виконанні тонкої, акуратної (ювелірної) роботи, необхідно забезпечити відповідне освітлення. Можна використовувати як люмінесцентні, так і лампи розжарювання. Освітлення повинно падати зверху спереду, оскільки в роботі беруть участь дві руки і при боковому освітленні від них буде створюватися тінь. У зв'язку з. цим робочі столи слід розставляти перпендикулярно до вікон. Велику обережність також потрібно проявляти при термічній і хіміко-термічній обробці поверхонь виробів.

3. Рельєфне карбування

Слід зазначити, що учні 7-го класу, які вже два роки займаються в гуртку карбування, можуть приступати до роботи над складнішою його технікою - рельєфною. Вона відрізняється від плоскорельєфної тим, що зображення на виробі значно виступає над поверхнею фону і має достатнє пророблення; чітко, рельєфно виконується кожна деталь. Технологічна послідовність рельєфного карбування є аналогічною до описаної вище.

1. Підбір об'єктів праці. Початок занять у гуртку із семикласниками доцільно розпочати показом виробів, виконаних у різних техніках карбування, запропонувавши учням самим зробити їх порівняльний аналіз. Таким чином, одночасно можна ознайомити школярів як із технікою рельєфного карбування, так і дати їм можливість підібрати для себе об'єкти праці. Гуртківці, збагачені набутим досвідом роботи в попередні роки, сміливо можуть переходити до виконання складніших орнаментів, натюрмортів, зображень птахів, звірів, а також людей. Підібраний малюнок необхідно узагальнити, відобразити декоративний характер, упустити другорядні дрібні деталі, зберігши основні й характерні. Цього вимагає специфіка карбованого зображення і пластичні властивості металу, якому не властиве тонке пророблення всіх видимих оком деталей.

Роботу учнів 7 класу можна організувати як фронтально, так і індивідуально. Але перевагу доцільно віддавати індивідуальній формі виконання виробів, пропонуючи школярам, з кожним разом складніші об'єкти праці.

2. Вибір заготовки, та її підготовка до роботи. Найдоступнішим матеріалом для рельєфного карбування є харчова жерсть, яку можна отримати з консервних банок з-під кави, халви, мармеладу. Підготовити такий матеріал для роботи легко. Якщо банку розпустити по шву, видалити кришку і дно, то отримаємо лист білої жерсті прямокутної форми розмірами 250 х 100 мм. А це цілком достатньо для виконання навчального завдання. Для пом'якшення властивостей жерсті її відпускають; якщо ж карбування з декоративних міркувань задумане світлого кольору, тоді пластину відпускати не слід.

З. Нанесення малюнка. Інструменти та пристрої. Багатофігурні композиції доцільно переводити на пластину канфаруванням. У цьому випадку малюнок без кальки кладуть безпосередньо на пластину і прикріплюють його до поверхні пластиліном чи милом. Після цього карбом-розхідником проробляють всі контурні лінії малюнка, вибиваючи на пластині часті лінії. Коли зняти папір з малюнка, то на металі буде чітко видно сюжет композиції.

Для рельєфного карбування потрібно більше інструментів ніж для плоскорельєфного. Це і дерев'яні карби для погашення фону, і карби для витягування рельєфу з протилежного боку пластини. Але вони не є складними і їх можна виготовити в шкільних майстернях, про що ми також вже писали.

Важливе значення при роботі в цій техніці карбування має вибір основи (підкладки). Нею може бути шматок войлоку, свинцева плита; використовують також бітумну підкладку. ЇЇ готують на відкритому повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях. Розплавлений бітум потрібно перемішати, щоб вся маса стала однорідною. Потім до неї додають просіяний пісок (або попіл); суміш ретельно перемішують і виливають у приготовлений ящик. Коли маса охолоне на її поверхні встановлюють заготовку для карбування. Щоб цю пластину надійно та рівномірно закріпити, її попередньо трохи підігрівають. Розтопивши бітум, сама пластина щільно закріплюється на підкладці після охолодження, не залишаючи повітряного простору між ними. Цей спосіб вимагає суворого дотримання правил техніки безпеки і протипожежної безпеки; тому, як підкладку в рельєфному карбуванні під випуклі місця краще використовувати пластилін. Він добре витягує метал, не бруднить руки та інструменти.

4. Вибивання рельєфу. Розпочинаючи карбування, карб-розхідник рекомендують тримати трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. При цьому його не потрібно відривати від пластини, переставляючи по ходу роботи в нове положення перед наступним ударом. Бо в цьому випадку одержимо на контурі нерівномірно вибиті лінії.

Спочатку робиться перший прохід карбом-розхідником по контуру. Після цього дерев'яними карбами гасять (опускають) фон навколо малюнка. При цьому рельєф ніби піднімається вгору. Пізніше перекидаємо пластину і робимо витяжку також дерев'яними карбами. Для зняття внутрішніх напружень виріб відпускають у муфельній печі. На рівній металевій плиті за допомогою карбів (краще дерев'яних) вирівнюють декоративну пластину. Це є перший етап роботи; його результатом є малюнок, виконаний у плоскорельєфній техніці. При наступному етапі карбування необхідно підняти, витягнути найбільш об'ємні, виступаючі деталі композиції. Ці місця потрібно щільно заповнити пластиліном і зробити другий прохід карбом-розхідником. Після цього слід вибрати пластилін із протилежного боку пластини витягнути ті місця, які на рельєфі повинні виступати об`ємніше. Виконавши цю роботу відпускаємо виріб, заодно спалюючи залишки пластиліну. Для утворення шороховатості фону робимо прохід карбом-лощатником на гумовій підкладці. На твердій основі вирівнюємо виріб так, щоб фон довкола рельєфу всіма точками торкався плити. Виріб готовий.

5. Тонування виробів Для надання виробам більшої виразності, його тонують, використовуючи прості і доступні в умовах школи способи. Мідь, латунь, алюміній, харчова жерсть добре патонуються соляркою і бітумом. Це робиться так. Ганчіркою, змоченою в паливі, проводимо по поверхні бітуму. Ганчірка чорніє, оскільки активна рідина його розчиняє. Нею змащують всю поверхню виробу, особливо заглибини фону. У такому вигляді виріб прогрівають в полум'ї паяльної лампи чи в муфельній печі. Темна суміш в'їдається у гарячу пластину. Після охолодження, випуклі місця знову протирають ганчіркою, змоченою у солярці або бензині, у результаті чого вони ста и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.