На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


книга Вдродження козацьких традицй, поглиблення, примноження козацько-лицарських традицй в сучасних умовах. сприяння нарощенню зусиль державотворчого спрямування, пднесення духовност як кожної особистост зокрема, так всього народу, суспльства в цлому.

Информация:

Тип работы: книга. Предмет: Педагогика. Добавлен: 20.04.2009. Сдан: 2009. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


3
В.Я.Тимофєєв




ШКОЛА КОЗАЦЬКО-ЛИЦАРСЬКОГО ВИХОВАННЯ


2007
Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування національної еліти, яка спирається в своїй діяльності на національний - козацький! - досвід державотворення.
Історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен - козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров'я нації, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію. Це була об'єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована національна сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів. Майже чотириста років тому козаки так виклали королівським послам свою роль і призначення: «Подібно до наших предків, хочемо й ми користуватися вольностями життя, маєтностями і свободами, що належать рицарським людям… Дбаємо про те, щоб так само, як ми отримали від своїх предків ті права і вольності, щоб і наші наступники прийняли їх цілими і непорушними, з примноженням слави. І щоб вони один після одного передавали їх у прийдешні часи».
Відродження козацьких традицій є надзвичайно потрібною і важливою справою. Постане сучасне українське лицарство - духовно постане Україна. Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури.
Загальновідомо, що поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій в сучасних умовах сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесення духовності як кожної особистості зокрема, так і всього народу, суспільства в цілому.
Ми, вчителі України, покликані вести широку просвітницьку роботу з проблем історії, культури, мистецтва, військової справи, державницької діяльності козацтва, прагнути по козацькі, по лицарські виховувати підростаюче покоління.
В запропонованій збірці узагальнено досвід роботи педагогічних колективів навчальних закладів Південноукраїнського Задністров'я з козацько-лицарського виховання дітей та молоді. Сподіваємось, що вона надасть практичну допомогу у справі створення і налагодження роботи дитячих та молодіжних козацьких осередків, навчальних закладів козацько-лицарського спрямування.
Автор - Тимофєєв Валерій Якович - педагог-практик, теоретик козацько-лицарського виховання; генерал-хорунжий Українського козацтва.
Народився в 1952 р. на Буджаку в родині вчителів. Закінчив декілька вищих навчальних закладів. Навчався в аспірантурі при кафедрі педагогіки Одеського державного університету. Працював учителем, завучем, директором школи, головою сільської ради. Працює начальником відділу організаційної та кадрової роботи Білгород-Дністровської районної державної адміністрації. Був депутатом сільської та районної рад. Головний редактор альманахів козацтва Південноукраїнського Задністров'я «Річ про Буджацьку Січ», «Річ про Січ». Нагороджений іменним годинником від Президента України Л.Кучми (2001), козацькими нагородами. В 2002 р. був удостоєний звання «Кращий освітянин України» в номінації «Народе мій завжди буде» за створення навчального закладу нового типу - школи козацько-лицарського виховання. Автор 9 монографій та близько 70 наукових і науково-популярних публікацій з історії та історіографії сучасного козацтва і козацької педагогіки.
Адреса: 67700, Україна, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Радянська 3А. Тел.: р. (804849) 2-24-78, моб. 8-097-466-71-74, E-mail:timofeev_valeri@rambler.ru
@Тимофєєв В.Я. Школа козацько-лицарського виховання.
СПД СП. Cвідоцтво про державну реєстрацію
№ 25520000000002957 від 23.02.2006 р.
Замовлення № 09/07-11 від 29.04.2007.
м. Білгород-Дністровський.

ВІД АВТОРА. ВСТУП.

…Лише виховуючи українця, можна виховати українця…

Рівень освіти - мірило рівня кваліфікації і культури будь-якого суспільства, важливий показник прогресивності його розвитку. Найважливішою закономірністю розвитку системи освіти є єдність її структурних елементів: навчання і виховання. В системі освіти виховання відіграє провідну роль, а навчання є тільки засіб виховання. Навчання, відірване від виховання і без опори на нього розвиває тільки розум, накопичує знання і не може дати позитивних результатів. Лише поєднання навчання і виховання особистості формує у неї культуру самостійного мислення, розвиває і зміцнює всі духовні здібності і характер, формує світогляд, моральні норми і соціальну позицію.
Загальної системи народного виховання для всіх народів немає, у кожного народу своя, особлива, національна система виховання. Вона базується на рідній, національній мові, національній школі.
Рідна школа - це головна основа національного життя держави, основа рідної школи - національне виховання. Українське національне виховання - це козацьке виховання, бо українці - нація козацька; козаки були типовими представниками рідного народу, вони втілювали волелюбний національний характер, відображали його потреби, інтереси, прагнення; вони створили самобутню і високоефективну, близьку до європейської, національну систему освіти і виховання - козацьку педагогіку, яку впровадять у свою роботу колективи ряду шкіл козацько-лицарського виховання Південноукраїнського Задністров'я (Адамівської, Вигінської, Випасненської, Долинівської, Молозької, Миколаївсько-Новоросійської, Старокозацької, Турлацької та ін.).
Школа козацько-лицарського виховання - громадський (на базі загальноосвітньої школи) навчально-виховний заклад нового типу, покликаний дати учням додаткову козацько-лицарську освіту, забезпечити їх надійний духовний зв'язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками і зорієнтувати козачат на інтереси нащадків, бо творче відродження в житті ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарські мужніх та сильних духом громадян незалежної України.
Концепція школи цього типу звертає увагу педагогів на виховний потенціал Кодексу буття Українського козацтва, куди входять Кодекс лицарської честі, Кодекс лицарської духовності та Заповіді милосердя. Впровадження в виховну роботу вимог Кодексів забезпечує формування та виховання такого духовного стану молоді - молодих громадян України, козаків, яке в народі збереглося як розуміння козацького духу, того особливого соціального положення українського козацтва в суспільстві, яке слугувало опорою народу і державі протягом віків.
У вихованні національно свідомих козаків та берегинь педагогічні колективи навчальних закладів козацько-лицарського спрямування бачать три ступені: 1.Родинно-дошкільне виховання козачати та лелі. 2.Родинно-шкільне виховання джури та дани. 3.Громадсько-родинне виховання козака та берегині.
Сучасна система виховання козака та берегині:

Родинно-дошкільне виховання козаченяти та леліняти (діти до 6 років) здійснюється через роботу з батьками дошкільнят та введенням спеціальних курсів до програм дитячого садка.
Родинно-шкільне виховання козачати та лелі (діти 6-9 років), джури та дани (діти та підлітки 10-13 років), молодого козака та берегині (юнаки та юнки з 14 років) проводиться у формі школи козацько-лицарського виховання:
А/ класна робота за рахунок варіативної частини навчального плану з основних дисциплін козацько-лицарського виховання,
Б/ позакласна робота за рахунок годин гуртків, у формі Козацької республіки (одна з форм самоврядування учнівського колективу) та класних козацьких загонів,
В/ позашкільна робота у формі діяльності дитячо-юнацької організації „Молода Січ” Українського козацтва.
Громадсько-родинне виховання козака та берегині ( молодь з 14 років) здійснюється через діяльність куренів Українського козацтва та жіночої громади Українського козацтва.
Практика роботи шкіл козацько-лицарського виховання переконливо свідчить, що поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій в сучасних умовах сприяє нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесенню духовності як кожної особистості зокрема, так і всієї громади, суспільства в цілому…
Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас - козацтво - спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності й права.

Душу - Богу!
Життя - Батьківщині!
Серце - людям!
Честь - нікому!
ІV. КОЗАЦЬКА ПЕДАГОГІКА Й СУЧАСНА ОСВІТА
(ПЕДАГОГІЧНІ РОЗДУМИ)
„ Ми не лукавили з тобою.
Ми просто йшли. У нас нема
Зерна неправди за собою...”
Т.Шевченко.

Своєрідність сучасного розвитку України характеризується відродженням коренів нашої національної минувшини: історії, державних традицій, духовності. Адже без кореня гине все живе.
Корінь людського зростання - у пам'яті, духовній культурі, національній гордості. Вони як сполучна ланка, яка не допустить, щоб молода людина відлучилася від своєї землі.
Дитинство - особливий період людського життя. Саме на цьому етапі людина визначає свої життєві орієнтири, розробляє життєву позицію і життєві плани.
Цієї відповідальної пори вона потребує підтримки й уваги суспільства, яке зобов'язане забезпечити молодим громадянам умови й можливості для повноти самореалізації здібностей кожного, досягнення своїх життєвих цілей. Підтримку й увагу дитина отримує в школі, яка має йти попереду політиків, керуючись принципами гуманізму, свободи, загальнолюдських цінностей.
Ми часто зустрічаємо людей наверх освічених, енциклопедично озброєних знаннями, а всередині в них пустеля, як говориться в Біблії, „гроші пофарбовані, поваплені” і тому в теперішній час, вважає колектив нашої школи, нам потрібні люди не тільки озброєні знаннями, а й духовно, психічно, фізично спроможні розвивати творчі здібності свої та навколишніх; співпрацювати з людьми різних філософських, політичних, релігійних поглядів; здатні вирішувати проблеми сьогодення й майбутнього; особи з великим культурним та духовним потенціалом, бо „культура утверджує примат духу” (М.Рерих) - це наше педагогічне кредо. Досвід практичної роботи в цьому напрямку свідчить, що головна мета освіти - виховання; навчання повинно бути підпорядковано вихованню.
Школа - єдиний соціальний інститут, який, виховуючи учнів сьогодні, працює на перспективу. Саме тут висока професійна майстерність педагога-вихователя стимулює потребу школяра стати свідомішим, самовдосконалюватися, щоб реалізуватись як громадянин.
Школам козацько-лицарського виховання поталанило: у нас педагоги - яскраві, неповторні особистості, носії уселюдських цінностей, глибоких і різнобічних знань, вони прагнуть до втілення в собі людського ідеалу, до постійного самовдосконалення, духовного зростання.
Продуктом творчого пошуку педагогів-новаторів є ідея козацько-лицарського виховання та форми, методи нетрадиційного навчання і виховання дітей. Ніщо не повертається в традиційних формах: час диктує свої. Не всі форми козацької педагогіки відповідають сучасності. Нині інший тип виробничих відносин, побуту, потреб та свідомості. Тому педагогічні колективи в пошуках форм, методів прогресивних випереджальних ідей формування творчої особистості.
Любов до сім'ї, роду і нації; до рідної природи, оселі, землі; дух лицарства і волелюбності та побратимства; дух особистісної національної самосвідомості, гідності та честі - весь виховний процес у його багато аспектному вимірі ґрунтується в школах на національному вихованні і спрямований на формування у дітей і молоді свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв і вірувань українського народу як корінного етносу Української держави.
Виховний процес, запроваджений педагогічними колективами та підтриманий соціальним довкіллям - козацьким формуванням громад, йде корінням у національний грунт (сім'я-клас-школа і родина-школа) і кожний педагог черпає звідти життєдайну силу для розв'язання всієї низки складних проблем сучасного життя.
Керуючись змістом розділу „Національне виховання” Державної національної освітньої програми ”Освіта України ХХІ століття”, педагогічні колективи допомагають учням самовизначитися і самореалізуватися у соціально-культурному середовищі, відповідати потребам соціально-економічного та політичного розвитку суспільства. Провідний напрямок такої роботи - формування національно свідомого громадянина України, справжнього патріота та захисника рідної землі, духовно багатої особистості, морально зрілої людини.
Шкільна організація за період свого функціонування проходить череду етапів: від початку створення до природного припинення існування або відродження на якісно новій основі; тривалість цього циклу, як правило, 12 років.
Таку ж череду етапів проходять школи, що працюють в напрямку козацько-лицарського виховання; вони функціонують за універсальними законами розвитку соціальних систем, а саме:
1. Школа із часом знижує здатність сприймати все те, що виходить за формалізовані рамки; формалізація перетворює її в закриту систему.
2. Закрита система не може інтегрувати нову інформацію, стає застиглою й втрачає здатність до адаптації.
3. Роль керівника полягає у підтримці стану відкритості, орієнтації на інноваційний розвиток, адаптації організації до навколишнього світу.
4. Управління школою як відкритою системою має ризики (корисно для організації, але несе загрозу для керівника).
Аналіз діяльності шкіл Одеської області - Саратського району (Миколаївсько-Новоросійської), Татарбунарського району (Тузлівського навчально-виховного комплексу), Білгород-Дністровського району (Старокозацької, Молозької, Випаснянської №1, Вигінської, Долинівської, Турлацької, Адамівської), Білгород-Дністровського педагогічного училища в напрямку козацько-лицарського виховання учнів свідчить, що ефективність цієї роботи значною мірою залежить від особи, яка спрямовує діяльність колективу, її впливу на оточуючих. Загальні риси цього процесу (формообразуючи фактори):
1. Наявність ентузіаста (як правило, це керівник).
2. Залежність результатів роботи від особистих якостей ентузіаста.
3. Залежність результатів роботи від посади, яку займає ентузіаст (адмінресурс).
Так ось, згідно основних формообразуючих факторів цей процес в навчальних закладах Задністров'я проходить так (етапи розвитку шкіл козацько-лицарського виховання та основні концептуально-методичні документи цих періодів):
І етап. Попередній. Декілька років.

2 етап. Підготовчий. Рік - два.
1. Декларація «Філософія козацько-лицарського виховання в школі. Концептуальні засади».
2. Модель трансформації загальноосвітньої школи в школу козацько-лицарського виховання.
3. Програма трансформації загальноосвітньої школи у школу козацько-лицарського виховання.
4. Тренінги, програми групового та індивідуального консультування адміністрації та вчителів школи з проблем теорії і практики козацько-лицарської системи навчання в школі цього типу.
3 етап. Концептуально-проектно-діагностичний. Два роки.
1. Комплексна діагностика розумового та особистісного розвитку вчителів і учнів школи.
2. Положення про школу козацько-лицарського виховання.
3. Статут школи козацько-лицарського виховання.
4. Навчальний план школи козацько-лицарського виховання.
5. Орієнтовний перелік курсів (студій) школи козацько-лицарського виховання.
6. Навчальні програми за напрямками школи козацько-лицарського виховання.
7. Положення про шкільний козацький курень, класний козацький загін.
8. Положення про Козацьку республіку. Конституція Козацької республіки.
9. Статут шкільного куреня дитячо-юнацької організації Українського козацтва «Молода Січ».
10. Структура та посадові обов'язки осіб керівного складу шкільного куреня “Молодої Січі”, Козацької республіки, класного козацького загону.
11. Програма розвитку козачати. Модель випускника школи.
4 етап. Організаційно-прогнозуючий. Два роки.
1. Системна диференціація та індивідуалізація навчання. Посібник “Форми, методи, прийоми козацько-лицарського виховання”.
2. Інноваційна організація навчально-виховного процесу в школі козацько-лицарського виховання (розклад навчальних занять, граф-схеми навчальних курсів тощо), авторські варіанти граф-схем навчальних курсів та наукових проектів змістовного модуля, авторські варіанти дидактичних модулів з основних навчальних предметів для школи козацько-лицарського виховання, варіанти сценаріїв занять з курсів козацько-лицарського виховання та навчання.
3. Система психодіагностичних методик, за якими визначається моральний потенціал особистості вчителя і учнів школи.
4. Модель самоврядування школи козацько-лицарського виховання.
5. Програма дистанційної підготовки педагога як психолога і дослідника з проблем козацько-лицарського виховання на базі загальноосвітньої школи.
6. Положення про козацьке таборування.
7. Функціональні обов'язки педагогічних працівників в царині козацько-лицарського виховання.
5 етап. Розвивально-формувальний. Чотири роки.
1. Козацько-лицарська система виховання як послідовність технологій і методик. Посібник «Види діяльності й форми занять з козацько-лицарського виховання школярів».
2. Моніторинг рівня розвитку учнів різних вікових категорій.
3. Мережа студій національно-культурного центру
Берегиня.
4. Повноцінний розвиток потенціалу школярів через ментально спроектований, насичений соціально-культурний простір школи.
5. Наукова і практична експертиза вдосконалених навчальних курсів для школи козацько-лицарського виховання.
6. Розробка та експериментальне вдосконалення учителями школи розвивальних міні-підручників.
7. Підготовка та апробація пробних програм самореалізації особистості учня на основі навчальних курсів.
8. Кадрове, матеріально-технічне, організаційно-технологічне і психолого-дидактичне забезпечення фундаментальної Програми трансформації загальноосвітньої школи в школу козацько-лицарського виховання.
9. Систематичне відстеження ефективності виховних технологій.
10. Мобілізація соціально-культурних та психологічних чинників оптимізації взаємозбагачення учасників навчального процесу.
6 етап. Результативно-узагальнюючий. Два роки.
1. Науково-фактуальний, статистичний і якісний аналіз результатів фундаментального соціально-психологічного експерименту - школа козацько-лицарського виховання.
2. Порівняльна характеристика версії
системи козацько-лицарського виховання та навчання з версіями традиційного навчання і виховання.
3. Науково-практична акредитація ментально перевіреної, духовно збагаченої системи освітньо-виховної роботи школи козацько-лицарського виховання та вироблення рекомендацій щодо її масового впровадження у шкільну практику.
4. Теоретично-методологічний аналіз результатів виконання Програми трансформації загальноосвітньої школи у школу козацько-лицарського виховання, системна оцінка її наукового і практичного значення та оформлення здобутих результатів у вигляді наукових звітів і методичних рекомендацій (посібники, підручники, програми, статті, доповіді, тези).
5. Розробка нової, науково і практично досконалої Програми життєдіяльності школи козацько-лицарського виховання, що започаткує наступний етап фундаментального соціально-психологічного розвитку особистості козачати.
7 етап. Відродження. Декілька років.
1 етап. Попередній.

На цьому етапі йде процес зародження ідеї, в даному випадку - створення школи козацько-лицарського виховання.
Сутність ідеї:
…Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас - козацтво - спосіб життя вільної людини, яка зі зброєю в руках захищала своє право на свободу…

Освіта - це специфічна галузь суспільного життя, необхідна умова відтворення суспільного виробництва і успішної економічної діяльності, формування національних кадрів для економіки, державного і політичного устрою, для усіх сфер розвитку суспільства. На основі освіти формується і всебічно розвивається особистість, її основні якості.
Новий етап, в який вступила Україна, потребує пріоритетної уваги до освіти. Саме вона покликана прокладати дорогу новій соціальній, економічній, правовій та політичній культурі, робити українське суспільство динамічним і відкритим.
Сучасний напрямок розвитку освіти - відхід від орієнтації на уніфіковану, стандартну людину, позбуття надмірної ідеологізації школи та нав'язування молодому поколінню віджилих штампів і стереотипів, набули необхідної для сучасного суспільства відкритості.
Рівень освіти - мірило рівня кваліфікації і культури будь-якого суспільства, важливий показник прогресивності його розвитку. Найважливішою закономірністю розвитку цієї системи освіти є єдність його структурних елементів: навчання і виховання. В системі освіти виховання відіграє провідну роль, а навчання є тільки засіб виховання. Навчання, відірване від виховання і без опори на нього розвиває тільки розум, накопичує знання і не може дати позитивних результатів. Лише поєднання навчання і виховання особистості формує у неї навички самостійного мислення і оволодіння культурою мислення, розвиває і зміцнює всі духовні здібності і її характер, формує світогляд особистості, її моральні норми і соціальну позицію.
Загальної системи народного виховання для всіх народів немає, у кожного народу своя, особлива, національна система виховання. Вона базується на рідній, національній мові.
Рідна школа - це головна основа національного життя держави, основа рідної школи - національне виховання. Національне виховання - це козацьке виховання, бо українці - нація козацька; козаки були типовими представниками рідного народу, вони втілювали волелюбний національний характер, відображали його потреби, інтереси, прагнення; і вони створили самобутню і високоефективну, близьку до європейської, національну систему освіти і виховання - козацьку педагогіку, яку впроваджують в свою роботу колективи загальноосвітніх шкіл (шкіл козацько-лицарського виховання) Білгород-Дністровського району Одеської області, бо творче впровадження в життя ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України.
В кінці ХУІ століття козацтво зміцнюється і виділяється в окремий суспільний стан зі своєю особливою організацією з специфічними порядками й характером життя, з своїм центром. Тоді ж на території південно-східної України, яку захищала від татаро-турецьких загарбників місцева людність - козацтво, польські й українські магнати і шляхтичі почали закріпачувати населення, захоплюючи землі, на яких воно сиділо. Для селянства, щоб не потрапити в панське ярмо, залишався один вихід: покозачитися, визнати владу козацьких старшин і разом з усім козацтвом, яке на той час уже створило свій центр - Запорізьку Січ, - вступити в боротьбу з панами за свої землі і право бути вільним хліборобом.
Оскільки козацтво створило свою військову організацію і свій центр, набуло великого досвіду боротьби проти ординців, мало своїх досвідчених ватажків, то, зрозуміло, воно й очолило селянську боротьбу проти польсько-шляхетського гноблення. У тодішніх умовах Запорізька Січ була козацькою республікою, своєрідним прообразом Української козацької держави, яка створилася в ході визвольної війни в середині ХУІІ століття під керівництвом Богдана Хмельницького.
Після ліквідації польсько-шляхецького режиму протягом 1648 р., встановлюється новий державний апарат, в Україні складається нова військово-адміністративна і політична система, формується українська національна держава, в якій адміністративний устрій складався на зразок Запорізької Січі…
Населення Дунай-Дністровського міжріччя (Буджаку) має давні козацькі традиції.
Перша значна хвиля переселенців-козаків опинилася в Буджаку після 1710 року - це були мазепинці. До сьогодення їх нащадки мешкають у Старій Царичанці. До речі, лише у цьому козацькому селі на фронтонах дахів - дерев'яні чотиригранні прикраси у формі пернача - символи отамано-полковничої влади (у цьому будинку мешкає козак!).
Після руйнації Запорозької Січі (1775 рік) козацька маса розійшлася по величезних земельних просторах, зокрема й по півдню України, забравши з собою ті вільні думки, проти яких Катериною ІІ було влаштовано погром. Знищення основної організації українського козацтва, Наддніпрянської Січі, не завадило виникненню нових формувань такого типу.
Козаки розселилися в перші роки після виходу з Запоріжжя в Очаківській окрузі, на Березані, по Тилігулу, біля Хаджибею і Балти, у пониззі Дністра від Акермана до Бендер, в Буджаку, в дунайських гирлах - у Вилковому, Кілії, біля Тулчи й Галаца.
Приймаючи до себе козаків, Туреччина послаблювала позиції Росії на півдні. Козакам надавалася земля для заснування Січі в пониззі Дністра - в Кучурганах, Акерманському повіті, озброєння і коні. Але козацтво виявилося об'єктом політичної гри між Росією і Туреччиною (царський уряд Росії вимагав повернення козаків), тому було вирішено переселяти козаків за Дунай. За час русько-турецької війни 1787-1791 рр. задунайські запорожці створили свою військову організацію і закріпилися на певний час в гирлі Дунаю та розмістили свій Кіш в Дунавцях - в Катирлезі (Очаківська округа відійшла до Росії), а також в місцях нижче Старої Кілії на острові.
Протяжність південних кордонів Російської імперії була відома не тільки козацтву на Україні. Запорозькі козаки, що розходилися по великих південних просторах, зустрічались тут з представниками некрасівських і донських козаків.
Поступове переселення їх на Буджак почалося ще з 1709 року (після поразки повстання донських козаків під проводом К.Булавина), а далі один з повсталих отаманів - Г.Некраса привів своїх козаків із сім'ями з Кубані. Переселення мало два потоки: один йшов в Анатолію, другий - в Дунайську дельту. З'явились некрасівці і в пониззі Дністра. Тікали за Дунай і донські козаки. Частина їх лишилася в Буджаку після російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Сучасні поселення некрасівців - Вилкове (стара назва - Липованське), Приморське (стара назва Жебріяни) Кілійського району Одеської області, Кислиця, Муравльовка, Стара та Нова Некрасівки Ізмаїльського району Одеської області, Тучков (район міста Ізмаїл; у ХІХ ст. - один з головних центрів старообрядництва в Європі).
В середині серпня 1787 року розпочалася друга за царювання Катерини ІІ війна з Туреччиною. Османська імперія прагнула повернути Крим, приєднаний до Росії у 1783 р. Російська імперія, з свого боку, мала на меті утвердитися в Північному Причорномор'ї і розширити свої володіння в цьому районі і на Південному Кавказі.
З початком війни російське командування відчуло гостру потребу у збільшенні свого військового контингенту, особливо за рахунок бійців, що добре знали театр воєнних дій і противника та бойові якості яких були загальновідомі. Тому уряд змушений був звернутися до колишніх запорожців, які лишилися в Україні. Восени на базі утвореного у 1783 р. полку запорозьких козаків (один з заходів російського уряду, спрямованих на повернення задунайських козаків до Росії) почалося формування козацького війська. Указом від 22 січня 1788 р. воно одержало назву Війська вірних козаків, у противагу „невірним” задунайським запорожцям. Очолили його колишні запорозькі старшини. Кошовим було призначено Сидора Білого, суддею Антона Головатого, кіннотою командував Захар Чепіга.
Незабаром за героїзм і мужність, виявлені у боях в Причорномор'ї, в тому ж 1788 р. воно було перейменовано в Чорноморське козацьке військо.
Ще в ході війни, в 1790 р., Кіш Чорноморського козацького війська розділив територію між Бугом і Дністром, яку заселяли козаки, на три полкових паланки (окружні управління) - Подністрянську, Березанську, Кінбургську (тепер Одеська, Миколаївська та Херсонська області). Вони очолювалися призначеними Кошем старшинами і паланковими полковниками. Кожна паланка включала в себе декілька козацьких поселень.
На території, яку займала Подністрянська паланка, виникли поселення чорноморців по Дністру: Біляєвка, Калаглія, Кучургани, Глинна, Чобручи, Незавертай, Головківка, Аджидер, Яська та багато інших. За далеко не повними даними, на 1792 р. у Подністрянській паланці існувало 30 селищ, в яких проживало близько 1500 козацьких родин. Крім того, виникло багато хуторів і поселень при риболовецьких заводах, по річках та лиманах.
Центром Чорноморського козацького краю і Подністрянської паланки стала Слободзея, де проживало 130 козацьких родин. Тут знаходилася військова резиденція.
На початку ХІХ ст. відносини між Росією та Туреччиною настільки загострились, що привели до війни 1806-1812 рр. В листопаді-грудні 1806 р. російські війська оволоділи Бессарабію, за виключенням Ізмаїла. Вихід в цей район поставив перед російським командуванням питання про взаємовідносини з біглим сюди українським і російським населенням і задунайськими запорожцями. Зокрема, у фортеці Браїлів, що була оточена російськими військами, знаходилося до трьох тисяч дунайців. Генерал-лейтенант О.Ф.Ланжерон, який командував корпусом на Дунаї, писав в січні 1807 р., що задунайські козаки можуть „наносити шкоду більш, ніж турки і татари”. Тому російське командування вжило низку заходів, щоб залучити задунайських запорожців на свій бік, обіцяючи їм всі пільги, якими користуються чорноморці на Кубані. Все це мало певний ефект. Збігле населення було зацікавлене в легалізації свого положення, а задунайські запорожці опинилися в районі дій російської армії.
Враховуючи успіхи у формуванні волонтерського полку з задунайських запорожців і збіглого українського населення, було вирішено створити на Дунаї козацьке військо, давши йому найменування Усть-Дунайського.
20 лютого 1807 р. Усть-Дунайське Буджацьке козацьке військо було офіційно затверджено указом Олександра І.
Уряд, зацікавлений у швидкому заселенні ново приєднаної Бессарабії, дозволив усть-дунайцям селитися в Придунайських степах на правах колоністів. На протязі 1815-1817 рр. в Бессарабію з-за Дунаю вийшло кілька груп козаків, які разом з усть-дунайцями оселилися в Ізмаїльському повіті, заснувавши в 1818 р. с.Дракуля (тепер с. Трудове Кілійського району Одеської області). Незабаром тут нараховувалося вже 45 козацьких родин. В 1820 р. друга група усть-дунайських козаків і задунайських запорожців, незважаючи на опір земської поліції, в кількості 38 родин оселилася в Акерманському повіті, заснувавши с.Акмангіт (тепер с.Білолісся Татарбунарського району Одеської області). Частину задунайців у 1823 р. переселили в Ізмаїльську колоністську округу, де засновано с.Новопокровське (тепер с.Покровка Ізмаїльського району Одеської області).
У зв'язку із збільшенням населення в Акмангіті частина задунайських запорожців і усть-дунайських козаків перейшла на нове місце в Акерманському повіті, де в 1827 р. заснувала с.Старокозаче (тепер в Білгород-Дністровському районі Одеської області).
Створення на Дунаї Нової січі, як про це пішли чутки на Україні, викликало серед селянства надії на відродження козацтва. Це призвело до значних втеч населення до Дунайської Січі, що прискорило ліквідацію війська. Після ліквідації Усть-Дунайського козацького війська переважна більшість козаків лишилась в Бесарабії. Усть-дунайці та задунайські запорожці, які переселювалися до них, на протязі 20-х рр. неодноразово зверталися до державних установ з домаганням створення в краї козацького війська, з центром в с.Акмангіт.
Російсько-турецька війна, яка розпочалася в 1828 р., пожвавила клопотання козаків. Ці прагнення співпали з намаганням командування збільшити військовий контингент Дунайської армії. В червні 1828 р. уряд дозволив сформувати в Акерманському повіті Бессарабії козацьке військо, яке одержало назву Дунайського (з 1856 р. Новоросійське; проіснувало до 1869 р.), з усть-дунайців, задунайських запорожців, що оселилися в Бессарабії до 1828 р.
До війська були зараховані села Акерманського повіту Акмангіт (Білолісся), Старокозаче і Волонтирівка (тепер у районі Штефан Воде Молдови).
В 1836 р. до війська були приєднані села Михайлівка, Костянтинівка, Новотроїцьке, Миколаївка, засновані відставними солдатами, та село Петрівка, в якому мешкали селяни-переселенці з Курської губернії (тепер в Білгород-Дністровському, Кілійському, Саратському районах Одеської області). Через три роки були приєднані заселені циганами села Фараонівка та Каїри (останнє - с. Крива Балка; обидва в Саратському районі Одеської області).
За Паризьким миром 1856 р. частина козацької території з станицями Миколаївка та Новотроїцька відійшла до Молдавського князівства. Замість цих земель війську було дозволено придбати у поміщика К.Зіро селище Байрамча, незабаром перейменоване в Миколаївку-Новоросійську.
Центр управління війська розміщувався в станиці Волонтирівка. Однак в зв'язку з тим, що в цій станиці не було необхідних помешкань, військове правління до 1856 р. знаходилось в Акермані (нащадки козаків живуть в місті й дотепер). Після придбання військом Миколаївки-Новоросійської воно переїхало в цю станицю. В середині 60-х рр. там знаходились майже всі головні військові установи: шпиталь, головний військовий храм св. Миколи Чудотворця, поштова станція та училище.
Дунайське військо мало нести прикордонну службу на Дунаї, Пруті та по Чорноморському узбережжю до Дніпра, внутрішню службу в Бессарабській та Херсонській губерніях, утримувати гарнізони в Ізмаїлі та Акермані. Притягувалися вони для виконання й інших завдань.
В 1856 р., 11 липня, в зв'язку з відторгненням від Росії за Паризьким миром дунайської частини Бессарабії, військо було перейменовано в Новоросійське. З цього часу воно несло кордонну службу на лінії Болград-Татарбунари і далі по Чорноморському узбережжю. Козацькі гарнізони з'явилися в Руській Іванівці, Удобному, Козацькому, Турлаках, Папушойях (Переможному) Білгород-Дністровського району Одеської області.
У грудні 1868 р. в зв'язку з загальною реформою козацьких військ Новоросійське козацьке військо оголошувалося ліквідованим. Це було останнє козацьке військо на терені сучасної України.
Мужність і хоробрість, патріотизм, любов до волі й батьківщини, демократизм, взаємодопомогу, високі моральні цінності лишило козацтво в спадщину українському народу. Не випадково в огляді Одеської військової округи за 1871 р. підкреслювалося, що в українцях „й до цього часу добре зберігається пам'ять про вільне козацтво”, а задунайський запорожець Ананій Коломієць, закінчуючи розповідати Федору Вовку про Задунайську Січ, висловив невмирущі, сповнені глибокої віри в козацтво і його спадкоємців, слова: „А за нас... то наше не пропаде... Досі не пропало, то вже й не пропаде!.. Нашого насіння ніхто не скоренить!”
В кінці ХІХ століття, при проведенні перепису населення Російської імперії, близько 70% мешканців Акерманського повіту вважали себе козаками, або вихідцями з козаків…
В умовах незалежної України 1918 року знову, в новій якості, відродилося козацтво. Воно відігравало важливу роль в політичному і культурному житті, разом з усім народом будувало Українську суверенну державу, головною військовою силою якої стало селянське ополчення “вільних козаків”, січових стрільців, українських козацьких дивізій сірожупанників, синьожупанникі…
В ті роки на Одещині козацькими були загони селянської армії батьки Махно, Чорноморське повстанське козацьке військо (загони отаманів C.Заболотного, Дерев'яги, Я.Кощового, Солтиса, Боровського, Кіршула, Карого, Коваленки, Стратіївського, Солоненка, І.Деркача, Бондаренка, Шевченка), Одеського українського військового Коша (отаман - І.Луценко), Гайдамацькі куріні (отаман - О.Сахно-Устимович), Союзу української молоді (Одеська Січ)…
У 1984-1991 роках починається етап загальноукраїнського відродження козацько-лицарських традицій. Козацтво стало одною з сил, що виборювала волю України. Першим Гетьманом Українського козацтва був В.Чорновіл, другим В.Мулява, третім І.Білас; почесним Гетьманом Українського козацтва став бувший Президент України Л.Кучма; Гетьманом України є Президент України В.Ющенко.
З початку 90-х років ХХ століття групою ентузіастів з козацьких родів були започатковані в місті Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі:
козацькі організації - Задністрове земляцтво Всесвітньої спілки козаків (останній отаман - покійний козацький полковник М.Слєпухін), Буджацька Січ УК (отаман - генерал-хорунжий УК М.Скляренко), Білгород-Дністровська паланка УК (отаман - полковник УК Л.Городецький), Білгород-Дністровський Кіш УК (отаман - полковник УК В.Гавриленко), Окружний полк ім. П.Орлика УК (отаман - полковник УК М.Врублевський), Окремий курінь ім. С.Білого УК (отаман - полковник УК П.Городниченко), курінь Війська Запорозького (отаман - полковник ЗСУ М.Возний), районове товариство УКЗ (отаман - полковник УК В.Білоус), жіноча громада УК (керівник Л.Горлачова), Дністровська Січ УК (отаман - генерал-хорунжий УК В.Тимофєєв);
козацькі художні колективи - духовий оркестр (керівник сотник УК С.Радченко), хор української народної пісні «Мрія» (керівник - осавул УК І.Зорило), ансамбль української народної музики «Веселка» (керівник - полковник УК М.Нікіруй), ансамбль української народної музики «Гроно» та гурт «Русичи» (керівник - осавул УК Б.Нікіруй), народна хорова капела - пошуково-дослідницький фольклористичний гурт «Алкалія» Будинку культури с. Старокозаче (керівник - В.Вареник);
навчальні заклади, що працювали та працюють в напрямку козацького виховання - Білгород-Дністровське училище Південноукраїнського державного педагогічного університету (викладачі - В.Юрченко, В.Лобанова, О.Виштак, І.Головань), Старокозацька та Молозька школи (військовий керівник І.Лісіцин), Випаснянська №1 школа (військовий керівник В.Гавриленко), Вигінська школа (колишній директор В.Біленко, учитель фізичної культури А.Берлізов, директор О.Вдовиченко, учитель фізичної культури М.Поліщук), Долинівська школа (директор Т.Тома, завуч М.Долгошеєнко, педагог-організатор Т.Молчанова), Турлацька школа (директор Т.Тодорова, вчитель В.Чумаченко), Адамівська школа (колишній директор В.Тимофєєв, теперішній директор В.Вронська, завуч П.Лавриненко, педагог-організатор В.Гриценко).
Проживаючи у громадах, які мають давні козацькі традиції, вчителі шкіл не могли ці традиції не залучити до виховного процесу…
Після обговорення ідеї (утворення школи джур та дан) з'явилися як союзники, так і опоненти; згодом в школах організаційно оформились ентузіасти або ініціативні групи педагогів (Старокозацька та Молозька - військовий керівник Лісіцин І.М., Випасненська №1 школа - військовий керівник Гавриленко В.О., Миколаївсько-Новоросійська - завуч Фоменчук В.А., педагог-організатор Настаченко Г.М., Долинівська - директор Тома Т.І., завуч Долгошеєнко М.І., педагог-організатор Молчанова Т.І., Вигінська - директор Біленко В.Ю., вчитель Берлізов А.М., Турлацька - директор Тодорова Т.П., вчитель Чумаченко В.М., Адамівська - директор Тимофєєв В.Я., завуч Лавриненко П.М., педагог-організатор Гриценко В.Н.), які взялися за її практичну реалізацію.
Ризик цього етапу: ідея могла не матеріалізуватися у щось реальне.
Роль керівника на етапі: переконати всіх (і себе!) в реалістичності ідеї, знайти ефективну мотивацію для її реалізації.
…Початок 90-х років минулого століття: розпад Союзу, крушіння правлячої ідеологічної машини.
Наше становище (керівників шкіл) в ті роки: кадри побігли зі школи, фінансування пішло з місцевих бюджетів (вірніше, його не стало зовсім!), ми намагаємось налагодити хоча б якусь виховну роботу в школі, причому без матеріальної та, навіть, моральної підтримки з боку влади та громадськості, бо, мабуть, лише в школі люди розуміли, що починаємо втрачати ціле покоління.
У школі почали платити за класне керівництво копійки, скасували зарахування до педагогічного стажу років роботи на посадах старшого піонерського вожатого - педагогу, який більше за інших працював з дітьми, оголосили школу поза політикою (і державою також!), звернувши державну підтримку дитячо-юнацьких організацій.
Опам'ятавшись від шоку (ідеологічного, фінансового - інфляція, зниження реального рівня зарплати, яку, до речі, затримували по півроку!), ми почали шукати альтернативні форми виховної роботи; альтернативні комуністичним; бо якщо держава відмовилася від комуністичної ідеології, то й державна школа не мала права її сповідати; в іншому випадку вчитель зобов'язаний був покинути державну школу - ми ж хотіли в школі працювати.
В країнах, де розуміють значення виховання, в школах існує цілісна система формування лідерів різного рангу. Ця система не обходиться без дитячих організацій - лідер виростає тут, далі він лише «шліфується». Така ж система існувала й в СРСР: жовтенята - піонери - комсомольці - комуністи.
Необхідність в наших умовах такої системи розуміли і ми, педагоги Адамівської школи, і спробували створити українську національну піонерську організацію «Джура» (одним з атрибутів у нас був жовто-синій націонал-піонерський галстук). Організація будувалася на засадах та традиціях Українського козацтва; за основу її побудови ми обрали Концепцію української козацької педагогіки, яка була надрукована в «Освіті» у 1992 році. Організація почала діяти…
У 1993 році мене було обрано головою Адамівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області й нові обов'язки змусили на декілька років відійти від практичної педагогіки, хоча за перебігом педагогічної думки в пресі я слідкував. Поступово господарські та політичні турботи місцевого масштабу заполонили мене: йшло перманентне ділення колгоспу - лідери змінювали один одного, після чергових звітно-виборчих зборів виходили з колгоспу й виводили з собою однодумців; йшло паювання і ми намагалися не залишити сільську інтелігенцію без землі; після війни у Придністров'ї озброєні молдавські волонтери почали порушувати кордони й грабувати колгоспні ферми, в тому числі й наш колгоспний свинотоварний комплекс.
…Початок зими 1993-1994 років. Україна готується до виборів депутатів всіх рівнів та Президента України (березень 1994 року). Кандидати в депутати Одеської обласної ради та Верховної Ради України «мотаються» по району - беруть участь у передвиборчому марафоні - проводять зустрічі з виборцями, головами сільських рад (за Законом про вибори голови сільських рад формують територіальні та дільничні виборчі комісії). Десь у цей період заїхав до Адамівської сільської ради Петро Чернишук (тоді голова Білгород-Дністровського осередку РУХу та кандидат у депутати Верховної Ради України). Ми розмовляли з ним про особливості тогорічних передвиборчих баталій і якось непомітно перейшли до питання про мою національну приналежність. Я - некрасовець-липованин-старообрядець (некрасівці - нащадки донських козаків-некрасівців, які оселилися на Дунаї після розгрому царськими військами козацького повстання Кіндратія Булавина). Петро дав мені адресу канцелярії паланкового козацького товариства пасічників і вже через кілька днів я розмовляв про справи козацькі з Леонідом Городецьким (паланковим отаманом)…
…Невдовзі після цього я звернувся до начальника районного відділу міліції Чербаджі М.М. з проханням дозволити створити добровільну народну козацьку дружину для охорони громадського порядку на території громади та боротьби із порушниками кордонів - молдавськими волонтерами. Нас підтримав голова районної ради Майстро В.І. Дружину було створено, екіповано одностроєм та козацькою зброєю, нічні чергування дружинників оплачувалися коштами сільської ради. Велику організаційну та матеріальну допомогу нам надав паланковий отаман Городецький Л.Г.
У 1994 році організаційно було оформлено Адамівський курінь Українського козацтва, отаманом якого мене було обрано. У 1996 році курінь увійшов до складу Білгород-Дністровської міжрайонової козацької паланки Українського козацтва, тоді ж мене було обрано писарем цієї паланки…
На сесіях сільської ради, розглядаючи питання про стан навчально-виховної роботи в школі, ми звертали увагу депутатів на виховний потенціал Кодексу буття Українського козацтва, куди входять Кодекс лицарської честі, Кодекс лицарської духовності та Заповіді милосердя. Кодекс буття забезпечує формування та виховання такого духовного стану молоді-молодих громадян України - козаків, яке в народі збереглося як розуміння козацького духу, того особливого соціального положення українського козацтва в суспільстві, яке слугувало опорою народу і державі протягом віків. Тому ми вирішили за основу виховання молоді в нашій сільській громаді обрати козацьку педагогіку…
На жаль, відсутність на той час розробленої методики виховної роботи з козачатами не дозволили колективу Адамівської школи досягти помітних успіхів: «Джура» працювала більше як піонерська організація, ніж як козацька…
2 етап. Підготовчий.

На етапі народження школи козацько-лицарського виховання для нас актуальним був висновок Берта Нануса: «Немає більш потужного рушія організації до досконалості й довготривалого успіху, ніж приваблива, надихаюча перспектива на майбутнє».
Це був романтичний період у житті нашої організації; стан ейфорії - стан апатії охоплював нас у процесі переходу від мрії до дії…
Після закінчення строку повноважень сільського голови в 1998 році я повернувся на посаду директора і почав будувати школу козацько-лицарського виховання. Процес становлення та розвитку Адамівської школи козацько-лицарського виховання зафіксовано у шкільній газеті. У 1998-2001 роках газета випускалася у вигляді бліц-інформації «Леля», «Козача», «Джура», «Дана», «Джура та Дана», «Берегиня», «Козак» (вийшло 45 номерів невеликим накладом-тиражем). З квітня 2001 року почала виходити шкільна газета «Річ про Адамівську Січ». Поступово газета стала друкованим органом всієї Адамівської громади: тут друкувалися матеріали з життя школи й громади…
Навесні 1998 року в школі була створена дитяча козацька організація «Січ» - Адамівський курінь, яка у лютому 2000 року була переєстрована в організацію «Молода Січ» - Адамівський курінь Українського козацтва. Ось що писалося в бліц-інформації «Джура та Дана» №1 за квітень 1998 року - друкованому органі Адамівської школи - «11 квітня 1998 року о 15 годині йшов перший весняний дощ із громом і блискавкою… В Будинку культури села Адамівка відбулося посвячення у Козаки, Джури та Дани. Висвячували: паланковий отаман Городецький Леонід, козаки Тимофєєв Валерій, Павло Білоусенко, Андрій Берлізов, Ігор Лелюченко, Святослав Горлачов… У Джури та Дани було прийнято учнів Адамівської школи - Бараш Лідію (5 клас), Білоус Івана (6 клас), Басюк Віктора, Білопшицьку Тетяну, Верховецьку Олесю, Катющева Віталія (всі 7 клас)… Вітаємо перших джур та Дан Адамівського куріня Українського козацтва!».
«З 29 жовтня по 1 листопада 1998 року в Київі відбулася Велика Рада Українського козацтва. Делегатами на Раду від Адамівського куріня Українського козацтва було обрано козаків В.Тимофєєва-старого, А.Редька-старого, В.Козубенка, О.Козаченка та В.Тимофєєва-молодшого. На Раду поїхали й джури з данами Адамівської школи (30 осіб) разом із учителями - Гриценко В.Н., Піштіган О.А., Катющевою Т.В., Козубенко Т.І. та директором Будинку культури Рибальченко Н.М. У перервах між засіданнями Ради було проведено декілька змістовних екскурсій столицею Неньки-України. З нами їхали й козаки Білгород-Дністровської паланки на чолі з отаманом Городецьким Л. На зворотному шляху заїхали до Софіївського парку (Умань), де пробули три години: побачили і підземну річку, і Харона, і чудові ландшафти, і озеро лебедів із фонтаном… Всі були у захваті, а найбільш - малеча (козачати)!» («Джура та Дана» №2 жовтень 1998 року).
В кінці 1998 року для джур та дан Адамівського куріня Українського козацтво було придбано однострій кольору морської хвилі (для хлопців - кашкет, мундир та штани із вузьким лампасом, для дівчат - берет, мундир та спідниця).
У цьому ж році було розроблено ритуал посвяти у джури та дани, який став канонічним для козачат Білгород-Дністровського району.
«4 квітня 1999 року в місті Білгород-Дністровському відбулася паланкова Рада козацького товариства. На звітно-виборчій раді обрано старшину: отаманом - Городецького Л, заступником (паланковим писарем) - Тимофєєва В. На Раді були присутні джури та дани з Адамівки, Старокозаччого, Випасного. Після Ради був святковий концерт силами Старокозаччого Будинку культури. Після концерту - святковий обід. Для джур та дан було організовано екскурсії у фортецю та краєзнавчий музей». («Джура та Дана» №3 квітень 1999 року).
«22 травня 1999 року у Києві відбулася позачергова Велика Рада Українського козацтва. Делегатами на Велику Раду було обрано Городецького Л., Тимофєєва В., Майстра А., Якименка В., Городецького Р. Із козаками їздили на Раду джури та дани Адамівського куріня». («Дана» №2 липень 1999 року).
«1 червня 1999 року старшина Білгород-Дністровської козацької паланки проводила посвяту у джури та дани Адамівського куріня Українського козацтва. Посвяту проводили Городецький Л., Тимофєєв В., Маринеску М., Майстро А., Берлізов А., Якименко В. У джури та дани було посвячено: Ребюк Таню, Катющеву Катю, Гречко Олю, Назарову Олю, Золотовську Олену, Даниленко Віку, Бойку Марину, Чеботюк Сашу, Архипенко Олексія, Воронова Олега, Шмаглюченко Олександра (всі 5 клас), Кравченка Олексія, Одорожу Олену, Бойку Тетяну, Бурдюжу Руслана, Нестерук Миколу, Одорожу Віталія, Харченко Наталю (всі 6 клас), Мокрот Дениса, Третюк Ваню, Кравченко Ваню, Дроздова Дмитра (всі 7 клас), Велікова Андрія (8 клас). Вітаємо джур та дан!». («Джура та Дана» №4 червень 1999 року).
«25-26 грудня 1999 року в Донецьку відбулася ХІУ Велика Рада Українського козацтва. В її роботі приймали участь делегати від усіх крайових товариств України, представники органів державної влади. Від нашого районного товариства на раді була делегація у складі Городецького Л., Тимофєєва В., Майстра А., Якименка В., Городецького Р., Маринеску М., Редька А., Козубенка В., джури Старченка А.». («Джура та Дана» №5 грудень 1999 року).
Декларація «Філософія козацько-лицарського виховання в школі. Концептуальні засади».

Козаку найперше - Воля!Козаку найперше - Честь!

Актуальність проблеми:
Держава живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа. А для цього школа повинна стати осередком зустрічі дитинства із справді загальнолюдським - дитинча має частіше зазирати у вічність - саме школа стоїть у витоків духовності суспільства.
Виховання підлітків і козацтва фактично відібрано у школи: світогляд, інтереси, моральні цінності у більшості молоді формуються під впливом телебачення та інших засобів мас-медіа. Роль сім'ї у вихованні падає. Молодь ігнорує думки дорослих (батьків, учителів), ставиться з недовірою до будь-яких ідеалів - і старих, і нових; їй притаманні егоїзм та індивідуалізм, перевага матеріальних інтересів над духовними. Юнаки і дівчата, що прагнуть до знань, духовності, до пізнання національної і загальнолюдської культури, становлять меншість в океані сірості, примітивізму, криміналу.
Відмовившись від ідеології і деполітизував школи, ми самі собі завдали шкоди: ліквідували систему різноманітних політичних і патріотичних клубів та клубів за інтересами. Це привело до аполітичності значної частини учнівської молоді, до проявів песимізму, скептицизму, байдужості і втрати патріотизму. Знищили систему політичного інформування учнів. Це сприяло формуванню політичного безкультур'я випускників. Ліквідували піонерські і комсомольські організації, але не створили ніяких інших дитячих і юнацьких громадських організацій для учнів.
Провідна ідея: Відомо, що в наш час, час світової глобалізації суспільних процесів, загострюються протиріччя між силами культурної уніфікації і прагненням народів до збереження своєї культурної ідентичності.
В сучасному суперечливому світі виживуть, збережуть себе ті, хто зуміє 5відстояти у глобальному змаганні свою культуру, мову, фольклор - усе те, з чого складається сутність та особливість національного характеру.
Загальновідомо, що історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен - козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров'я нації, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію.
Це була об'єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів.
Тому ми зосередили увагу на вихованні всебічно розвиненої особистості українця (національне виховання у формі козацько-лицарського) та на розумній ідеологізації та політизації виховного процесу через участь молоді в діяльності громадських організацій Українського козацтва (загальновідомо, що формування майбутніх громадських діячів починається з їхньої участі в діяльності дитячих і юнацьких організацій).
В основу навчально-виховного процесу школи наш педагогічний колектив поклав проблему „Школа козацько-лицарського виховання - гуманістична основа становлення особистості”.
Система виховної роботи школи базується на ідеях козацької педагогіки як частини народної педагогіки у вершинному її вияві. Діяльність усіх джерел організованого впливу на виховний процес у школі спрямований на творче продовження в сучасних умовах козацьких звичаїв і традицій, вироблення в кожного учня прагнення розвивати в собі кращі людські риси українця-патріота.
Школа завжди є національною. За сучасних умов вона виступає важливим чинником відродження нації, виховання в молоді почуття національної свідомості та гідності.
Національна система виховання:
- наймудріша, бо вона озброєна багатющими знаннями, виробленими колективним генієм народу;
- найавторитетніша, бо її істинність підтверджена багатовіковою масовою практикою;
- найідейніше, бо вона базується на заповідях народної моралі, націлена на формування справжньої людини;
- найпрогресивніша, бо вона завжди знаходиться на передньому краї боротьби за розум, за світло знань, за перемогу Добра над Злом;
- найбагатша, бо на її теренах протягом багатьох віків сумлінно працюють мільйони вихователів.
Народні традиції, звичаї та обряди об'єднують минуле і майбутнє народу. Практично прилучаючись до них, учнівська молодь убирає в себе філософський, психологічний, ідейно-моральний і естетичний зміст, у неї формується національна самобутність, творче ставлення до дійсності...
Мета:
Школа наша працює в режимі навчально-виховного закладу нового типу - школи козацько-лицарського виховання. Педагогічний колектив широко використовує давні козацькі традиції, кодекси лицарської честі, гуманістичні та демократичні ідеї і адекватні засоби виховного впливу на підростаюче покоління...
Головна мета сучасної школи козацько-лицарського виховання - формування в родині, школі і в громадському житті козака-лицаря, палкого патріота, мужнього громадянина Української держави, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.
Основні завдання:
Основні завдання школи козацько-лицарського виховання:
- плекати фізично загартованих, із міцним здоров'ям, дужих тілом і духом синів і дочок незалежної України;
- формувати і підростаючого покоління високі лицарські якості, шляхетність, моральні чесноти, почуття милосердя;
- виховувати силу волі і силу духу, мужність і звитягу, уміння боротися зі злом і перемагати його в будь-яких життєвих обставинах;
- плекати віру, надію, любов, готовність творити добро і красоту в собі і в довкіллі;
- формувати здатність до альтруїзму, гармонійного поєднання особистих, індивідуальних і загальнонаціональних, державних потреб та інтересів, відчувати себе невід'ємною складовою частиною цілого і вічного - української нації, держави;
- виховувати у підростаючих поколінь український козацький характер, світогляд, історичну пам'ять і національну свідомість;
- готувати молодь до активної національної творчості, участі в розвитку рідної культури, духовності;
- виховувати господарів рідної землі, творців Української держави, її захисників від ворожої агресії, мовної і культурної експансії;
- сприяти оволодінню молоддю військово-спортивним мистецтвом козаків, формуванню в неї, з урахуванням сучасних світових здобутків в галузі науки, культури і техніки, творчих умінь продовження політичних, державних, економічних, мистецьких і військових традицій українського козацтва.
Наукові основи:
Робота школи козацько-лицарського виховання основана на таких документах:
1. Українська козацька педагогіка . Концепція. „Освіта”, 01.09.1992.
2. Основи національного виховання. Концептуальні положення.За ред.В.Г.Кузя, Ю.Д.Руденка, З.С.Сергійчука. Київ. 1993.
3. Про відродження історико-культурних та господарських традицій українського козацтва. Указ Президента України від 04.01.1995 року №14/1995.
4. Про Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки. Указ Президента України від 15.22.2001 року №1092/2001.
5. Методичні рекомендації педагогічним колективам закладів освіти України по відродженню історико-культурних та господарських традицій українського козацтва. Збірник наказів Міністерства освіти України, №11, 1995.
6. Концепція національного виховання. „Освіта”, №47, 07.08.1996.
7. Руденко Ю.Д. Українська козацька педагогіка: відродження, пошуки, перспективи. Рідна школа, №5, 1994.
8. Руденко Ю., Руденко В. Виховання в учнів лицарської духовності. Рідна школа, №7, 1996.
9. Сушинський Б. Лицарі Приморського степу. Одеса, 2000.
10. Статут дитячої, юнацької і молодіжної організації “Молода Січ”. Освіта, №41/42, 25 серпня - 1 вересня 1999.
Новизна:
Аналіз публікацій з теми козацької педагогіки дає підстави стверджувати, що нами вперше на Україні фундаментально розроблено та реалізовано в практиці роботи основні документи школи такого типу (концепцію, положення, статут, навчальний план і програми, посібники з основних предметів козацько-лицарського виховання). Досвід роботи описано у багатотомнику „Адамівська Січ”, журналі „Наша школа” (Одеса) №4, 5-6 2000, №1,2 2002, громадсько-політичному щотижневику „Освіта” (Київ) №52 6-13 листопада 2002, надруковано книги - Тимофєєв В. Адамівська Січ - школа козацько-лицарського виховання. Білгород-Дністровський. 2004, Тимофєєв В. Козацька педагогіка - сучасна освіта. Білгород-Дністровський. 2005. Багато матеріалу з роботи шкіл козацько-лицарського виховання на Буджаку друкувалось в козацькій газеті «Річ про Буджацьку Січ».
Структура та діяльність:
Кодекс людського буття Українського козацтва (Кодекс лицарської честі, лицарської звитяги та Заповіді милосердя) має забезпечити формування того духовного стану молодих громадян України, козаків, який в народі зберігся як розуміння козацького духу, того особливого соціального стану українського козака в суспільстві, що слугував опорою народу і українській державі протягом віків. Тому ми вирішили за основу виховання молоді у нашій громаді взяти козацьку педагогіку, зосередивши увагу на:
1. Формуванні всебічно розвиненої особистості українця (національне виховання у формі козацько-лицарського).
2. Формування свідомих громадян, громадських діячів через участь молоді у діяльності Адамівського куреня Українського козацтва, осередка жіночої громади Українського козацтва та Адамівського куреня „Молодої Січі” Українського козацтва (дитячої та юнацької незалежної громадської організації).
Родинно-дошкільне виховання козачати та лелі здійснюємо через роботу з батьками дошкільнят та введенням спеціальних курсів до програми дитячого садка.
Родинно-шкільне виховання джури та дани ми проводимо у формі школи козацько-лицарського виховання.
Громадсько-родинне виховання козака та берегині ми здійснюємо через діяльність Адамівського куреня Українського козацтва та жіночої громади Українського козацтва.
Тепер у громаді ми маємо таку систему виховання козака та берегині:
ІІІ. Громадсько- родинне Берегиня виховання Козак козака та берегині

ІІ. Родинно- ФІЛОСОФІЯ
шкільне Дана козацько- виховання Джура лицарського джури та дани виховання

І. Родинно- дошкільне Леля виховання Козача козачати та лелі
Відомо, що загальної системи народного виховання для всіх народів немає, у кожного народу своя, особлива, національна система виховання. Вона базується на рідній, національній мові. Рідна школа - це головна основа національного життя держави, основа рідної школи - національне виховання. Національне виховання - це козацьке виховання, бо українці - нація козацька; козаки були типовими представниками рідного народу; вони втілювали волелюбний національний характер, відображали його потреби, інтереси, прагнення, і вони створили самобутню високоефективну, близьку до європейської, національну систему освіти і виховання - козацьку педагогіку, на якій ґрунтується діяльність школи козацько-лицарського виховання.
Козацька педагогіка - це частина української народної педагогіки, яка формувала у підростаючих поколінь синівську любов до рідної землі, готовність її захищати від чужоземних загарбників, високу національну свідомість і самосвідомість, глибоку духовність. Вона була тісно пов'язана з матеріальною і духовною сферою діяльності українського козацтва.
Козацько-лицарське виховання - це виховання підростаючих поколінь нашого народу на патріотичних, героїчних, національно-державницьких традиціях українського козацтва, на високих прикладах лицарського ставлення до України, дійсності взагалі.
У практичній роботі ми дотримуємось основних змістовних компонентів сучасного козацько-лицарського виховання молоді, які полягають у наступних фундаментальних положеннях:
1. Школа козацько-лицарського виховання - осередок лицарської духовності з державно-громадським управлінням.
2. Козача - центр навчального процесу, суб'єкт навчання і виховання.
3. Навчання і виховання козачати - це за своєю суттю самонавчання, самоосвіта, самовиховання, самоорганізація і самореалізація особистості.
4. Родинне національне виховання - природне, провідне виховання і батьки - головні вихователі протягом усього життя козачати.
5. Українознавство - наукова основа, духовна серцевина козацького навчально-виховного впливу в родині, школі, суспільному житті, філософія і політика державотворення.
6. Національне козацьке виховання - всеохоплююча і багатогранна система впливів, ідей, підходів, яка покликана пробуджувати, стимулювати розвиток закладених природою задатків, можливостей козачати, набуття ним етносоціального досвіду і реалізації завдання гуманізації системи освіти.
7. Українська козацька педагогіка - вітчизняна наука про виховання підростаючих поколінь українців (представників національних меншин) нашої Батьківщини, якій здавна притаманні глибокі гуманістичні традиції, яка постійно збагачується народною виховною мудрістю, вищими здобутками світової науки, культури.
Принципи, за якими будується школа козацько-лицарського виховання:
1. Демократизація - це мета, засіб, гарантія трансформації загальноосвітньої школи у школу козацько-лицарського виховання, Це варіативність та відкритість змісту козацько-лицарського виховання, співробітництво, взаємоповага козачат та наставників, усунення авторитарного стилю виховання.
2. Гуманізація -подолання відчуженості козачати від наставника. Визначення особистості вихованця як вищої соціальної цінності з правами на свободу, соціально-педагогічний захист, на самореалізацію у різних сферах діяльності й спілкування.
3. Індивідуалізація та диференціація - передбачає розвиток кожного козачати з урахуванням його інтересів, мотивів, системи цінностей, різниці в інтелектуальній, емоційно-вольовій та практичній сферах, особливостей фізичного і психічного розвитку, всіляке стимулювання здібностей кожного учня, планування власної діяльності.
4. Психологізація процесу виховання козачати - глибоке вивчення дитини, її внутрішнього світу, визнання того, що особистість розвивається не лише за закладеною в ній біологічною програмою і під впливом середовища, а й під дією власних потреб, бажань, досвіду, Підготовка козачати до свідомого управління своїм розвитком.
5. Пріоритетність шляху розвитку та реалізації духовного потенціалу козачати, що означає: ясне усвідомлення вищої мети існування людини та людства; постійне прогресивне само творення та допомога в цьому іншим; наповненість життя гуманістичним змістом, надання пріоритету буттєвим цінностям, що знаходять прояв нерозривно в думках, словах і діях; високий рівень фізичної, емоційної, ментальної та моральної культури.
6. Натуралізація (трансформація) української козацької (лицарської) духовності - історично сформованої системи духовних багатств лицарської верстви рідного народу , яка виробила і в своєму бутті, способі життя відобразила найвищі цінності його національної душі, характеру, світогляду, ідеології, моралі, філософії, правосвідомості та естетики.
7. Ідеалізація (формування в молоді ідеалів) - один із найважливіших елементів духовності як кожної особистості, так і всього народу. В історичній свідомості народу найвищий статус належить тим людям-ідеалам, які відстоювали свободу як найдорожчу цінність попередніх поколінь, невтомно боролися з чужоземними загарбниками, захищали свою національну гідність і честь, по-лицарськи служили рідній Батьківщині, будували власну національну державу.
Модель трансформації Адамівської школи в школу козацько-лицарського виховання.
Міністерство освіти і науки України.
Інститут українознавства.
Інститут змісту і методів навчання.
Інститут удосконалення вчителів.
Головне управління освіти
Інноваційні курси Проблеми трансформації. Посібники, збірки
перепідготовки Кадри. з українознавства,
вчителів за Науковий, українознавчий козацько-лицарського спеціальними зміст. виховання,
програмами. Методи навчання і виховання. валеології:
Самоосвіта. Переосмислення мети та а) для вчителів;
завдань навчання і виховання б) для учнів;
громадянина. в) для батьків.
Фінансування. Державна підтримка і сприяння життєдіяльності
школи козацько-лицарського виховання.
Закони, що стимулюють меценатство,
спонсорство.
Правовий статус школи козацько-лицарського виховання.
Природо-екологічна, Експериментальний навчально-виховний
психовалеологічна освіта. план.
Бази: Державний стандарт освіти.
1. Географічна Культурно-екологічний тип освіти. (геополітичне положення Інтегрування знань.
України, клімат). Формування цілісної картини світу.
1. Біологічна, психологічна,Українознавство, валеологія, родинність -
екологічна, трудова, проблеми української національної школи
родинна (криза в козацько-лицарського виховання.
природі, духовна криза).
Концентри лицарства. Козацькі цінності особистості.
Абсолютні, вічні. Громадянські. Сімейного життя. Національні.
Творчі майстерні вчителів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Підприємства. Довкілля. Культурні заклади,
зарубіжні школи, Школа козацько-лицарського виховання установи, інші стає духовним, культурним, навчальні заклади. освітнім
центром мікрорайону.
Центр дитячої творчості.
Спілкування в полікультурному просторі.
Суб'єкт-об'єктні стосунки. Взаємодія. Співпраця.
Діти. Вчителі. Громадськість. Батьки. Меценати, друзі, спонсори, козаки.
Науково-методичне і технічне забезпечення.
Концепції, розробки, програми, навчальні машини, комп'ютери, технології, лабораторії, підручники, посібники, хрестоматії, збірки, бібліотека школи. Банк матеріалів школи козацько-лицарського виховання.
Творчі майстерні вчителів.
1. Від козацьких секретів тіловиховання - до олімпійських вершин.
2. Козацькому роду нема переводу.
3. Козацька наша слава не вмре, не поляже.
4. Плекати український храм Природи.
5. Всеукраїнська толока, особиста праця - тобі, державна Україно.
6. Науку і техніку - на службу нації, Україні.
7. Любіть Україну, як сонце любіть.
8. Козацькими шляхами - до висот української духовності.
9. В душі і серці кожного з нас - Соборна Україна.
10. Рідну Україну захищай по-лицарському, до загину.
Програма трансформації Адамівської школи у школу козацько-лицарського виховання.

Виконавці: освітянський колектив Адамівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області.
Учасники: відділ освіти Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Адамівська сільська рада, сільськогосподарські кооперативи - ім. Т.Г.Шевченка, «Едем», «Фенікс», приватно-орендне підприємство «Промінь».
Наукове керівництво: Одеський інститут удосконалення учителів.
Наукове консультування: Київський інститут історії козацтва.
Актуальність Програми трансформації:
Щоб стабільно прогресувати у своєму розвитку, а не тільки вижити, людство має зробити істотні кроки від технократичної цивілізації до гуманістичної, від культури споживання до культури творення, від владного творіння (агресія, насильство тощо) до творення гуманного, звеличного, мудрого. Первинно - це поступ національних систем освіти, спочатку в експериментальних варіантах, а з появою належних результатів - масовий. Очевидність цього факту не підлягає сумніву: система освіти - це галузь найважливішого духовного виробництва будь-якого суспільства, що покликана готувати громадянина з певним рівнем національної свідомості, інтелектуальної і розумової зрілості, духовного творення довкілля.
Саме в контексті розв'язання глобальних проблем людства, освіти, людини і створюється програма трансформації Адамівської школи в школу козацько-лицарського виховання, котра міжнауковими засобами описує освітньо-виховний процес як культурне і духовне явище, шкільне середовище - як психогенний етнонаціональний фактор духовного єднання учасників навчально-виховного процесу, а психосоціальний розвиток особистості - як неперервне зростання її фізичного, розумового, емоційного, морального і духовного потенціалу в ході чуттєво-смислового занурення у культуроємні пласти етнонаціонального досвіду і психоемоційне звільнення в духовних переживаннях, помислах, учинках.
Основна проблема трансформації:
Із здобуттям Україною державного суверенітету ускладнюється місія національної освіти й, зокрема, загальноосвітньої школи. Відтепер вона має готувати ще й людину висококультурну, зорієнтовану на канонізований етнонаціональний і духовний досвід. Іншими словами, масова загальноосвітня школа має бути перетворена з науково-освітнього закладу на таку соціально-культурну інституцію, яка б готувала не тільки грамотну, а й культурну, ментально зорієнтовану і духовно розвинену особистість.
Пропонована модель загальноосвітньої школи козацько-лицарського виховання покликана перетворити навчально-виховний процес з інформаційно-пізнавального факту на соціально-культурне явище високого духовного насичення. Основна проблема Програми полягає в тому, щоб за допомогою фундаментального соціально-психологічного дійства домогтися відповідності між науковим обґрунтуванням проблеми розвитку духовної, ментально зорієнтованої освіти і наслідками його практичного втілення в життя сучасної загальноосвітньої школи.
Призначення Програми трансформації:
Науково спроектувати інноваційну модель національної загальноосвітньої школи (у формі школи козацько-лицарського виховання), яка б характеризувалася перевагою:
А. Духовних і гуманістичних цілей та завдань над технократичними, антиприродними, примітивно практичними.
Б. Соціально-культурного і мистецького змісту над науково-технічним.
В. Динамічно відкритих форм козацько-лицарського виховання та навчання над статичними і закритими, також і традиційними уроками.
Г. Психолого-мистецьких інваріантних технологій і методів виховання та навчання над пояснювально-ілюстративними та розвивально-декларативними.
Д. Об'єктно-психологічних і критеріально-змістовних систем оцінювання над суб'єктно-емпіричними, догматично-вироковими.
Пропонована Програма трансформації покликана комплексно спроектувати ментально зорієнтовану, гуманістичну школу козацько-лицарського виховання, яка б повно реалізувала національні інтереси в галузі освіти, системи державотворення та готувала духовно розвинену особистість.
Освітньо-виховний ідеал школи козацько-лицарського виховання:
Особистість лицаря - мета школи козацько-лицарського виховання. Плекати мудрого і волелюбного громадянина незалежної України з національною самосвідомістю, гуманними цінностями, культурою мислення і перспективами духовного самовдосконалення.
Завдання школи козацько-лицарського виховання:
Центруються на особистості вчителя і учня, якій повною мірою притаманні:
А. Національна самосвідомість як родовідна причетність особи до ментальної непересічності етносу.
Б. Гуманістична спрямованість і позитивне сприймання природи людини, її психосоціального розвитку та життєвідчування.
В. Культура поведінки та моральний імператив (кодекс) вчинку, еталонне нормотворення та морально-етична діяльність.
Г. Духовне життя як прогресуючий внутрішній розвиток, усезростаюча віра, добродійна любов і життєдіяльне самотворення.
Д. Ментальна мудрість як буттєве синергійне поєднання особистістю кращого національного досвіду, розуміннєвих цінностей, моральної виваженості і духовно-естетичної досконалості.
Об'єкт Програми трансформації:
Експериментальне моделювання збагаченого, ментально зорієнтованого соціально-культурного простору школи козацько-лицарського виховання як саморозвивальної освітньо-виховної інституції.
Предмет Програми трансформації:
Технології і методи духовно-лицарського єднання вчителя та учня як активних носіїв соціально-культурного досвіду, що внутрішньо осягається кожним у ході оволодіння навчальними курсами для школи козацько-лицарського виховання та навчання.
Завдання Програми трансформації:
А. Загальнонауковий (міждисциплінарний) аспект: створити та соціально адаптувати концепцію відродження національної школи козацько-лицарського виховання.
Б. Філософський аспект: дослідити історичні типи освітянства та обґрунтувати методологічну модель наукового проектування соціально-культурного простору школи.
В. Соціологічний аспект: обґрунтувати та експериментально дослідити теорію лицарсько зорієнтованої освітньої діяльності особистості професіонала - вчителя, учня, психолога, соціолога тощо.
Г. Психологічний аспект: виявити, обґрунтувати й експериментально впровадити систему психомистецьких технік духовного єднання вчителів і учнів школи.
Новизна Програми трансформації:
Уперше науково (концептуально і методологічно) проектується нова освітньо-виховна система життєдіяльності загальноосвітньої школи козацько-лицарського виховання, що професійно організовує духовно збагачений, ментально зорієнтований соціально-культурний простір школи, стрижнем якого є психомистецькі технології і методи козацького духовного єднання.
Теоретичне значення Програми трансформації:
Засобами теоретичного аналізу і міжнаукової рефлексії обґрунтовуються:
А. Концепція відродження національної школи козацько-лицарського виховання.
Б. Теорія життєстверджуючої освітньої духовної діяльності.
В. Інноваційні козацько-лицарські технології шкільної освіти.
Г. Система психомистецьких технологій козацького духовного єднання особистостей.
Практичне значення Програми трансформації:
Адамівська школа козацько-лицарського виховання як саморозвивальний духовно збагачений освітньо-виховний заклад інноваційного типу має стати наочним зразком нової національної школи, що вказуватиме один з вірогідних шляхів входження України до європейського соціально-культурного простору.
Строки виконання Програми трансформації:
Початок - 1998 рік, закінчення - 2009 рік. Етапи:
І. Підготовчий - 1998-1999 роки.
ІІ. Концептуально-проектно-діагностичний - 2000-2001 роки.
ІІІ. Організаційно-прогнозуючий - 2002-2003 роки.
ІУ. Розвивально-формувальний - 2004-2007 роки.
У. Результативно-узагальнюючий - 2008-2009 роки.
Критерії результативності виконання програми трансформації:
А. Духовна особистість козачати як універсам, суб'єкт та індивідуальність з чітко сформованими гуманістичними орієнтаціями, національною самосвідомістю, культурою мислення і ментальною мудрістю.
Б. Духовне єднання учасників освітнього процесу в ході неперервної розвивальної взаємодії, яка організується за принципом наступності під час проходження учнями навчальних курсів.
В. Соціальна ефективність і духовна ємність технологій і методик, які організуються за технологіями цілісного козацько-лицарського виховного процесу.
Г. Самореалізація особистістю фізичного, розумового, емоційного, морального і духовного потенціалу в ході неперервної розвивальної взаємодії із соціально-культурним довкіллям школи.
Д. Ідеї, принципи та умови ефективного впровадження козацько-лицарської виховної системи.
Е. Зміст, структура і характеристика духовно зорієнтованого, високо розвивального соціально-культурного простору школи козацько-лицарського виховання.
Ж. Рівні і психологічні засоби духовного розвитку особистості, перспективи її духовного самовдосконалення і самоактуалізації.
Позитивний результат:
А. Висока національна свідомість і самосвідомість, патріотизм і відданість ідеалам українського державотворення, демократичного суспільства, етнонаціональна злагода.
Б. Ефективність моделі школи козацько-лицарського виховання щодо розумового, соціального і духовного зростання учнів та реалізація їхнього емоційного, нормотворчого і цінністно-естетичного ідеалу.
В. Висока результативність науково спроектованого соціально-культурного простору школи щодо духовного розвитку і етнонаціонального збагачення ментального досвіду вчителя та учнів.
Г. Очевидний конструктивний вплив системи козацько-лицарського виховання на психосоціальний і духовний розвиток особистості, її національну самосвідомість, культурне зростання та навчальну успішність.
Д. Ефективна реалізація духовно-ментального потенціалу експериментального освітнього процесу в благодатному емоційно-психологічному полі культурного життя.
Е. Позитивне сприйняття соціально-культурним оточенням інноваційних, психолого-дидактичних та організаційних змін у школі козацько-лицарського виховання.
Ж. Неперехідне значення у духовному розвитку школярів системи творчих студій шкільного національно-культурного центру «Берегиня».
З. Інтенсифікація процесів духовного єднання учасників освітнього процесу, що виявляється у повазі, довірі, взаємодопомозі, щирих взаєминах між педагогами і школярами.
І. Віра, національна самосвідомість, благодатна любов, соціальна творчість і ментальна мудрість - основні риси духовно розвиненої особистості - випускника Адамівської школи козацько-лицарського виховання.
Можливий негативний прогноз:
А. Незначний загальнокультурний і духовний розвиток учителів і учнів школи козацько-лицарського виховання наприкінці трансформації порівняно з вихідними даними її констатуючої частини або з результатами діяльності масових загальноосвітніх шкіл.
Б. Істотне розходження між теоретико-прикладними здобутками фундаментальної соціально-психологічної практики і соціально-культурним та професійно-пошуковим досвідом роботи педагогічного колективу школи козацько-лицарського виховання.
В. Не відстеженні важливі експериментальні умови (щонайперше соціально-психологічні та організаційно-технологічні), що робить неможливим досягнення високих результатів експериментальної роботи.
Г. Не створені об'єктивні (валідні, надійні тощо) методи соціальної і психологічної діагностики змін у духовній сфері особистості, не відстежена динамічна картина психосоціального і духовного зростання особистості вчителів і учнів школи.
Д. Пересічний рівень методологічної або психологічної культури основних виконавців Програми трансформації.
Е. Нестача сприятливих управлінських, фінансових, психологічних умов для виконання Програми трансформації у повному обсязі.
Ризики цього етапу: головний ризик - неготовність частини ідейних соратників до тривалої, буденної, копіткої роботи. Новостворену шкільну організацію міг би чекати крах, якщо ми - лідери не змогли б навчитися плавати і випливати упродовж перших 100 днів роботи. Згодом для нас стало головним завданням не втонути в морі дріб'язкових проблем, які були головною перешкодою системному рухові на шляху до побудови принципово нової шкільної організації, не розчинитись у тій частині локального соціуму, який Ліна Костенко в одному зі своїх віршів назвала «міщанським кодлом».
Роль керівника на етапі: віднайти людей, які не могли реалізувати себе раніше і які розглядають прихід нової ідеї як шанс. Не «переборщити» з обіцянками швидкого успіху, успішної кар'єри, можливості творчої самореалізації тощо. Згодом довелось переконатися, що значна частина цих обіцянок, на жаль, виявилася нереалістичною. Та на даному етапі головне було пообіцяти, згодом роздані «аванси» були для мене стимулом; я був змушений докладати титанічних зусиль з тим, щоб хоча б частково зробити обіцяне («Я це обіцяв!», «Люди в мене повірили!»).
3 етап. Концептуально-проектно-діагностичний.

Той організаційний хаос, який ми ще якось виправдовували упродовж першого року існування школи козацько-лицарського виховання, тепер став неприпустимою «розкішшю». Завершилося створення команди керівників, утвердився клімат довіри до лідера, віра в те, що ще не реалізована ідея неодмінно матеріалізується у щось реальне… Закінчився етап невизначеності, почався етап конкретики, тож замість запитання «Про що ми мріємо?» на перший план вийшло запитання «Що ми встигли зробити і що будемо робити далі?».
Ми успішно пройшли цей етап за допомогою сильної централізації влади і навіть елементів авторитаризму.
Положення про школу козацько-лицарського виховання.
Редакція 1998 року.
1. Загальні положення.
1. Положення про організацію і діяльність Школи козацько-лицарського виховання (далі Положення) розроблено на основі Закону України «Про освіту», Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 19 серпня 1993 р. №660, Типового статуту середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти від 5 серпня 1993 року № 292, Інструкції про організацію та діяльність гімназії та Інструкції про організацію та діяльність ліцею, які затверджені наказом Міністерства освіти України від 20.07.1995 р. № 217.
2. Школа козацько-лицарського виховання - недільний (канікулярний) позашкільний громадський навчальний заклад нового типу (або, за домовленістю з Радою загальноосвітньої школи, заняття з основних дисциплін школи козацько-лицарського виховання проводяться за рахунок годин факультативів, курсів за вибором, консультацій - шкільного компоненту, гуртків).
3. Мета - дати учням додаткову сучасну (козацько-лицарську) освіту, забезпечити їх надійний духовний зв'язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками і орієнтацію на інтереси нащадків.
4. Головними завданнями школи козацько-лицарського виховання є:
- виховання морально і фізично здорового покоління засобами козацько-лицарської педагогіки;
- створення умов для здобуття учнями освіти понад державний освітній мінімум;
- розвиток природних позитивних нахилів, здібностей й обдарованості, творчого мислення, потреби і вміння самовдосконалюватися;
- формування громадянської позиції, виховання почуття власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свої дії;
- надання учням можливості для реалізації індивідуальних творчих потреб, забезпечення умов для оволодіння практичними вміннями і навичками з основних напрямків козацько-лицарського навчання і виховання;
- оновлення змісту освіти, розробка і апробація нових педагогічних технологій, методів і форм навчання та виховання.
5. Школа козацько-лицарського виховання створюється відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у ній і за наявності концепції (наукового обгрунтування, комплексу провідних ідей, конструктивних принципів) діяльності школи, кадрового, навчально-методичного, фінансового, матеріально-технічного забезпечення її практичної реалізації.
6. Рішення про створення (реорганізацію чи ліквідацію) школи козацько-лицарського виховання приймається відповідно до Положення про порядок створення, реорганізацію чи ліквідацію навчально-виховних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року № 228.
7. Діяльність школи козацько-лицарського виховання будується під егідою Українського козацтва на принципах гуманізму, демократизму, незалежності від політичних і релігійних організацій та об'єднань, взаємозв'язку розумового, морального, фізичного і естетичного виховання, органічного поєднання загальнолюдських духовних цінностей із національною історією і культурою, диференціації та оптимізації змісту і форми освіти, науковості, розвиваючого характеру навчання та його індивідуалізації.
8. Школа козацько-лицарського виховання у своїй діяльності керується Конституцією України, чинним законодавством, Положенням про середній загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1993 року № 660, цім Положенням та власним Статутом, що розробляється на основі чинного законодавства та Типового статуту середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 5 серпня 1993 року № 292, і реєструється в установленому порядку. Школа козацько-лицарського виховання визначається юридичною особою з моменту реєстрації власного статуту, має печатку, штамп і бланки із своїм найменуванням, рахунки в установах банку України, самостійний баланс.
9. Школа козацько-лицарського виховання несе відповідальність за реалізацію головних завдань, визначених Законом України «Про освіту», Положенням про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1993 року № 660, дотримання умов, що визначаються за результатами атестації, безпечні умови освітньої діяльності, дотримання договірних зобов'язань і фінансової дисципліни.
2. Структура школи.
10. Школа козацько-лицарського виховання створюється у складі рівнів А-Б-В-Г-Д:
- рівень А - школярі наймолодшого шкільного віку - козаченята та лелінята до 6 років;
- рівень Б - школярі молодшого шкільного віку - козачата та лелі 6-10 років;
- рівень В - школярі середнього шкільного віку - джури та дани 10-14 років;
- рівень Г - школярі старшого шкільного віку - молоді козаки та берегині 14-18 років;
- рівень Д - козаки та козачки з 18 років.
Згідно з рішенням засновника школи козацько-лицарського виховання термін навчання в ній може бути таким, як у дитячому садочку, школі І-ІІІ ступенів та школі дорослих.
11. До рівнів зараховуються учні, які засвоїли матеріал належного рівня, досягли належного віку та пройшли відбір. Умови відбору розробляються Українським козацтвом за участю дирекції школи та громадського самоврядування відповідно до Інструкції про порядок прийому учнів до загальноосвітніх навчально-виховних закладів на конкурсній основі, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 20 липня 1994 року № 236.
12. Мікрорайон для школи козацько-лицарського виховання не встановлюється. Учні зараховуються до школи незалежно від місця проживання.
13. Кількість учнів в школі встановлюється один раз на початок кожного навчального року і затверджується наказом директора.
14. Іноземці приймаються до школи відповідно до Закону України від 4 лютого 1994 року «Про правовий статус іноземців».
15. Наповнюваність класів, груп, їх поділ при вивченні профільних та інших предметів визначається Міністерством освіти України на основі встановлених Кабінетом Міністрів України нормативів фінансування здобуття загальної середньої освіти. За рахунок додаткових асигнувань, коштів місцевого бюджету рішенням ради школи може встановлюватись менша наповнюваність класів і груп.
16. Згідно з рішенням засновника школа козацько-лицарського виховання може працювати в режимі недільної школи, канікулярної школи, школи вихідного дня (школи повного дня, школи-інтернату), або за домовленістю з радою загальноосвітньої школи, на базі якої створена школа козацько-лицарського виховання - за рахунок шкільного компоненту в режимі школи повного дня (другої половини дня).
Школа козацько-лицарського виховання може бути самостійним навчально-виховним закладом або структурним підрозділом загальноосвітньої школи, ліцею, вищого навчального закладу, наукової установи, підприємства, організації.
3. Організація навчально-виховного процесу.
17. Школа козацько-лицарського виховання планує свою роботу самостійно, узгоджуючи плани з Генеральною канцелярією Українського козацтва. Основним документом, що регулює навчально-виховний процес, є навчальний план, який складається на основі розроблених Генеральною канцелярією Українського козацтва базових навчальних планів (і узгоджених з Міносвіти) з урахуванням і конкретизацією профілю школи козацько-лицарського виховання.
18. Відповідно до навчального плану школи козацько-лицарського виховання педагогічні працівники самостійно добирають навчальні програми, підручники, допущені Міністерством освіти України, а також науково-методичну літературу, навчально-наочні посібники та обладнання, форми, методи і засоби навчання.
Навчальні програми, підручники та посібники, розроблені педагогічними працівниками школи, вищих навчальних закладів, науково-дослідних центрів, можуть використовуватись у навчально-виховному процесі після експертизи в Генеральній канцелярії Українського козацтва та узгодження в Міносвіти України.
19. Педагогічні працівники школи можуть поєднувати навчально-виховну роботу з науково-методичною та експериментальною, використовуючи поряд з традиційними методами і формами організації навчальних занять інноваційні технології навчання.
20. Поглиблена підготовка учнів з козацьких дисциплін досягається в результаті вивчення спеціальних курсів, факультативів, курсів за вибором, відвідування занять у гуртках, клубах, студіях, а також стажування, практики в навчальних таборах. У школі може проводитись підготовка учнів за індивідуальними навчальними планами, пошукова та навчально-дослідна робота.
21. Поряд із традиційними методами і формами організації навчальних занять у школі можуть застосовуватись інноваційні технології та проектування, конструювання, моделювання (теоретичне і практичне), пошуково-дослідницька робота, у тому числі літня навчально-дослідницька та військово-спортивна практика у таборах та інші види навчальної діяльності.
22. Школа козацько-лицарського виховання у межах часу, передбаченого навчальним планом, самостійно встановлює структуру навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами), а також тривалість навчального тижня.
Тижневий режим роботи школи регламентується розкладом занять.
23. Навчальний рік починається, як правило, 1 вересня. Його тривалість обумовлюється часом виконання навчальних програм з усіх предметів, але не може бути меншою 34 тижнів.
24. Тривалість канікул протягом навчального року не повинна становити менше 30 календарних днів, улітку - 8 тижнів.
25. Система оцінювання знань учнів школи козацько-лицарського виховання, порядок проведення екзаменів, переведення та випуску, звільнення від переводних та випускних екзаменів, нагородження за успіхи у навчанні визначаються Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1993 року № 660, відповідними нормативними актами Міністерства освіти України, Статутом школи.
26. Учні, які не встигають, наказом директора відраховуються з школи. У разі незгоди учня (батьків або осіб, які їх замінюють) з відрахуванням з школи, він може оскаржити дії директора до ради школи. За поданням ради відповідним структурним підрозділом Генеральної канцелярії Українського козацтва створюється комісія, що визначає правомірність відрахування. Висновки цієї комісії є остаточними.
27. Учням, які успішно закінчили курс школи козацько-лицарського виховання (рівні А,Б,В,Г,Д), видається свідоцтво, зразок якого розробляє Генеральна канцелярія Українського козацтва.
4. Учасники навчально-виховного процесу.
28. Статус учасників навчально-виховного процесу школи, їхні права й обов'язки визначаються Законом України «Про освіту», Статутом школи.
29. За успіхи у навчанні для учасників навчально-виховного процесу школи козацько-лицарського виховання встановлюються різні форми морального і матеріального заохочення, в тому числі й передбачені статутом школи.
Учням, які домоглися значних успіхів у навчанні, рішенням ради школи може бути призначена стипендія за рахунок власних коштів або цільових надходжень від добродійних фондів, товариств, асоціацій тощо.
30. За невиконання учасниками навчально-виховного процесу своїх обов'язків, порушення статуту на них можуть накладатися стягнення, встановлені чинним законодавством, статутом і правилами внутрішнього розпорядку школи, а також в установленому порядку виноситись громадський осуд.
5. Управління школою і контроль за її діяльністю.
31. Управління школою здійснюється його засновником і відповідним структурним підрозділом Генеральної канцелярії Українського козацтва. Безпосередньо управління школою здійснюється її директором та органами громадського самоврядування під контролем відповідного підрозділу державної виконавчої влади.
Органи державної виконавчої влади, громадського самоврядування, директор школи діють в межах повноважень, визначених Законом України «Про освіту», Положенням про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1993 року № 660, власним статутом і цим Положенням.
32. Штатний розпис школи встановлюється його засновником відповідно до діючого законодавства, виробничих потреб та фінансових можливостей школи. Для забезпечення ефективного управління навчально-виховним процесом та організації наукової та методичної роботи у школі можуть вводитися посади заступників директора з наукової, методичної, навчальної, виховної, військово-спортивної, адміністративно-господарської роботи, практичного психолога та соціального педагога.
Прийняття на роботу педагогічних працівників до школи може здійснюватись за трудовими договорами, контрактами, у тому числі на конкурсній основі.
33. Контроль за забезпеченням школою козацько-лицарського виховання державних стандартів рівня освіти, виконанням покладених на неї завдань здійснюється її засновником, Генеральною канцелярією Українського козацтва та відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації.
34. Основною формою контролю за діяльністю школи є її атестація, яка проводиться, як правило, один раз на п'ять років у порядку, встановленому Генеральною канцелярією Українського козацтва та Кабінетом Міністрів України.
35. Зміст, форми і періодичність контролю, не пов'язаного з навчально-виховним процесом, встановлюється засновником школи відповідально до чинного законодавства.
36. Діловодство школи організовується відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством України.
Звітність школи козацько-лицарського виховання встановлюється відповідно до вимог чинного законодавства та державної статистики.
6. Майно школи, фінансово-господарська діяльність.
37. Майно школи козацько-лицарського виховання становлять основні фонди (приміщення, обладнання тощо), а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі школи.
Школа козацько-лицарського виховання може мати власні приміщення, придбати й орендувати необхідні їй приміщення, обладнання та інші матеріальні ресурси, користуватись послугами будь-якого підприємства, установи, організації або фізичної особи.
38. Школа козацько-лицарського виховання користується приміщеннями, обладнанням, землею, іншими природними ресурсами згідно з чинним законодавством, Положенням про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня оку № 660, власним статутом і несе відповідальність за дотримання вимог і норм з її охорони. Вилучення основних фондів, оборотних коштів та іншого майна проводиться лише у випадках, передбачених чинним законодавством.
Збитки, завдані школі внаслідок порушення її майнових прав іншими юридичними або фізичними особами, відшкодовуються відповідно до чинного законодавства.
39. Фінансово-господарська діяльність школи козацько-лицарського виховання здійснюється на основі її кошторису.
Джерелами формування кошторису є6
- кошти засновника (ів);
- кошти місцевого (державного) бюджету, що надходять у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі державних стандартів освіти$
- кошти, отримані від надання школою додаткових освітніх послуг;
- прибутки від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, кредиту, інвестиції банків;
- добровільні грошові внески і пожертвування підприємств, установ, організацій та окремих громадян, іноземних юридичних та фізичних осіб.
Оренда приміщень школи допускається, якщо вона не погіршує умов навчання учнів та роботи педагогічного колективу.
40. У школі козацько-лицарського виховання утворюється фонд загального обов'язкового навчання (фонд всеобучу). Цей фонд формується і витрачається відповідно до порядку, визначеного Положенням про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1993 року № 660.
41. Кошти школи зберігаються на її рахунках в установах банків і знаходяться у повному її розпорядженні. Не використані за звітній період кошти вилученню не підлягають за умови виконання школою розрахункових показників її розвитку, якщо інше не передбачено законодавством.
42. За наявністю фінансових можливостей (асигнувань) школі додатково можуть виділятися бюджетні кошти на факультативи, консультації, індивідуальне навчання та для організації позакласної (гуртки, лекції, курси тощо), науково-експериментальної роботи.
43. Школа козацько-лицарського виховання має право фінансувати за рахунок власних коштів заходи, що сприяють поліпшенню соціально-побутових умов колективу.
44. Умови ведення бухгалтерського обліку у школі визначається чинним законодавством. За рішенням засновника школи бухгалтерський облік може вестися самостійно, разом з іншими навчально-виховними закладами, підприємствами, установами, організаціями або через централізовану бухгалтерію.
45. Школа козацько-лицарського виховання має право користуватися інвестиціями, коротко і довгостроковими кредитами. Короткотерміновий кредит використовується школою для здійснення її поточної діяльності. Довготерміновий кредит використовується для зміцнення матеріально-технічної та спеціально-культурної бази школи з наступним погашенням кредиту за рахунок її коштів.
46. Школа козацько-лицарського виховання має право укладати угоди про спрів робітництво, встановлювати прямі зв'язки з навчальними закладами, науковими установами, підприємствами, організаціями, громадськими об'єднаннями, окремими громадянами як на території України, так і за її межами.
Школа за наявністю належної матеріально-технічної та соціально-культурної бази, власних фінансових коштів має право налагоджувати міжнародні зв'язки на основі самостійно укладених угод про обмін педагогічними працівниками та учнями, проводити спільні заходи (конференції, олімпіади тощо), а також вступати до міжнародних організацій відповідно до чинного законодавства.
Статут Адамівської школи козацько-лицарського виховання.
Редакція 1998 року.

1. Загальні положення.
1. Адамівська школа козацько-лицарського виховання Українського козацтва здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про освіту», Положення про школу козацько-лицарського виховання, власного статуту.
2. Засновниками Адамівської школи козацько-лицарського виховання є Українське козацтво (Генеральна канцелярія Гетьмана Українського козацтва, Білгород-Дністровське паланкове козацьке товариство - канцелярія товариства, Адамівський курінь Українського козацтва), Адамівська сільська рада.
Засновники або уповноважені ними органи здійснюють фінансування Адамівської школи козацько-лицарського виховання (далі школи), її матеріально-технічне забезпечення, надають необхідні будівлі, інженерні комунікації, встановлюють її статус та мікрорайон обов'язкового обслуговування, організовують будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування учнів 3. Головною метою школи є задоволення потреб громадян, суспільства і держави у додатковій сучасній козацько-лицарській освіті, забезпечити надійний духовний зв'язок козачат з предками, розвинути стосунки з сучасниками і орієнтувати козачат на інтереси нащадків.
4. Головними завданнями школи є:
- виховання морально і фізично здорового покоління засобами козацької педагогіки;
- створення умов для здобуття учнями освіти понад державний освітній мінімум;
- розвиток природних позитивних нахилів, здібностей й обдарованості, творчого мислення, потреби і вміння самовдосконалюватися;
- формування громадянської позиції, виховання почуття власної гідності. Готовності до трудової діяльності, відповідальності за свої дії;
- надання учням можливості до реалізації індивідуальних творчих потреб, забезпечення умов для оволодіння практичними уміннями і навичками з основних напрямків козацько-лицарського навчання і виховання;
- оновлення змісту освіти, розробка і апробація нових педагогічних технологій, методів і форм навчання та виховання.
5. Діяльність школи будується на принципах доступності, гуманізму, демократизму, незалежності від політичних, громадських і релігійних об'єднань, взаємозв'язку розумового, морального, фізичного і естетичного виховання, натуралізації лицарської духовності, ідеалізації козацтва, рівності умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку, психологізації процесу виховання козачати, органічного зв'язку з національною історією, культурою, традиціями, диференціації змісту і форм освіти, науковості, розвиваючого характеру навчання, гнучкості і прогностичності, єдності і наступності, безперервності і різноманітності, поєднання державного управління і громадського самоврядування.
6.Відповідно до рішення Адамівської сільської ради від 15 лютого 2000 року за № 2/12 Адамівська школа козацько-лицарського виховання Українського козацтва має статус муніціпально-громадського закладу освіти на базі державної загальноосвітньої школи.
7. Відповідно до рішення Адамівської сільської ради про реєстрацію Статуту, Адамівська школа козацько-лицарського виховання Українського козацтва є юридичною особою, має печатку, штамп, бланки зі своєю назвою, рахунки в установах банків.
Зміни до статуту вносяться в порядку, встановленому для його реєстрації.
8. Школа самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах компетенції, передбаченої чинним законодавством, Положенням про школу козацько-лицарського виховання та власним статутом.
9. Школа несе відповідальність перед засновниками, суспільством і державою за:
- реалізацію головних завдань, визначених Законом України про освіту та Положенням про школу козацько-лицарського виховання;
- дотримання умов, що визначаються за результатами атестації та акредитації;
- безпечні умови освітньої діяльності;
- дотримання державних стандартів освіти;
- дотримання договірних зобов'язань з іншими суб'єктами освітньої, виробничої, наукової діяльності та приватними особами, у тому числі зобов'язань за міжнародними угодами;
- дотримання фінансової дисципліни.
Випускники школи одержують документи про козацько-лицарську освіту встановленого зразка.
10. У школі визначена українська мова навчання і запроваджено поглиблене вивчення предметів козацько-лицарського циклу (перелік додається).
11. Юридична адреса школи: 67790, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Адамівка, вулиця Шевченко № 57, телефон 76-3-40.
12. Школа має право:
- користуватися пільгами, що передбачені державою;
- проходити в установленому порядку державну акредитацію;
- визначати форми і засоби організації навчально-виховного процесу;
- визначати шкільний компонент змісту освіти, розробляти і впроваджувати власні програми навчальної та науково-методичної роботи з урахуванням державних стандартів;
- визначати контингент учнів;
- спільно з вищими навчальними закладами, їх кафедрами або філіалами, науково-дослідними інститутами та центрами проводити науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу;
- організовувати підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та стажування педагогічних кадрів;
- створювати структурні підрозділи, формувати штатний розпис, встановлювати форми заробітної плати і матеріального заохочення в межах власного кошторису;
- запрошувати на роботу спеціалістів, у тому числі і закордонних, на договірних (контрактних) умовах;
- бути власником і розпорядником рухомого і нерухомого майна згідно з чинним законодавством та власним статутом;
- отримувати кошти і матеріальні цінності від органів державного управління, засновників, юридичних і фізичних осіб;
- залишати у своєму розпорядженні і використовувати кошти від господарської діяльності;
- розвивати власну соціальну базу, мережу спортивно-оздоровчих, лікувально-профілактичних і культурних підрозділів, спрямовувати кошти школи на будівництва або благоустрій соціально-побутових об'єктів;
- здійснювати капітальне будівництво і реконструкцію, капітальний ремонт на основі договорів підряду чи господарським способом;
- встановлювати форму для учнів;
- об'єднувати на підставі спеціальних угод свою діяльність з діяльністю інших підприємств, установ і організацій як в Україні, так і за її межами.
13. На основі встановлених засновниками та Кабінетом Міністрів України нормативів фінансування здобуття освіти у школі встановлюється така мережа класів, факультативів тощо:
- рівень А - школярі наймолодшого шкільного віку - козаченята та лелінята до 6 років, клас 0;
- рівень Б - школярі молодшого шкільного віку - козачата та лелі 6-10 років, класи 1-4;
- рівень В - школярі середнього шкільного віку -джури та дани 10-14 років, класи 5-8;
- рівень Г - школярі старшого шкільного віку - молоді козаки та берегині 15-18 років, класи 9-12;
- рівень Д - козаки та козачки з 18 років, клас 13.
Факультативи - згідно переліку та норм фінансування шкільного компоненту.
14. В складі школи функціонують: методичні об'єднання та творчі лабораторії вчителів «Від козацьких секретів здоров'я, тіло виховання - до олімпійських вершин», «Козацькому роду нема переводу», «Козацька наша слава не вмре, не поляже», «Плекати український храм Природи», «Всеукраїнська толока, особиста праця - тобі, Державна Україно», «Науку і техніку - на службу нації, Україні», «Любіть Україну, як сонце любіть», «Козацькими шляхами - до висот української духовності», «В душі і серці кожного із нас - Соборна Україна", "Рідну Україну захищай по-лицарському - до загину"; психологічна, медична служби.
15. Медичне обслуговування учнів забезпечується засновниками, Адамівської сільською радою і здійснюється фельдшерсько-акушерськими пунктами, які розташовані на території сільської ради (Адамівський ФАП, Авидівський ФАП, Благодатненський ФАП).
16.Взаємовідносини закладу (школи козацько-лицарського виховання) з юридичними і фізичними особами визначаються згідно з чинним законодавством, договорами, що укладені між ними.
2. Організація навчально-виховного процесу.
17. Школа планує свою роботу самостійно. В плані роботи відображаються найголовніші питання роботи закладу освіти, визначаються перспективи його розвитку.
Основним документом, що регулює навчально-виховний процес, є навчальний план, який складається на основі розроблених Міністерством освіти базових навчальних планів із конкретизацією шкільного компонента освіти та профілю навчання школи козацько-лицарського виховання.
Навчальний план затверджується засновниками та державним органом управління освітою.
У вигляді додатків до нього подається:
- розклад уроків;
- щоденний, тижневий та річний план роботи школи.
18. Відповідно до навчального плану школи педагогічні працівники самостійно добирають програми, підручники, навчальні посібники, яким надано гриф Міністерства освіти, а також науково-методичну літературу, дидактичні матеріали, педагогічні технології, що мають забезпечувати отримання освіти на рівні державних стандартів, виконання інших статутних завдань.
19. У школі варіантність загальної середньої освіти та предметів козацько-лицарського виховання забезпечується наявністю в її змісті таких компонентів:
- державний - визначається Міністерством освіти;
- шкільний - визначається школою з урахуванням інтересів і побажань учнів, їх батьків, культурно-етичних особливостей регіону, країни.
20. Школа здійснює навчально-виховний процес за денною формою навчання, а на другому-третьому ступенях (рівні В-Д) для осіб, які працюють і бажають здобути освіту, створюється заочна, дістантна форми навчання.
Бажаючим надається право і створюються умови для індивідуального навчання, прискореного закінчення закладу, складання екзаменів екстерном.
21. Приймання учнів до школи провадиться до 1 вересня поточного року згідно з наказом директора, що видається на підставі особистої заяви (для неповнолітніх - заяви батьків або осіб, які їх замінюють) та результатів тестування або додаткових екзаменів, перелік яких встановлюють засновники.
До першого класу (рівень Б0 зараховуються діти 6-ти річного віку на 1 вересня поточного року, які досягли шкільної зрілості, що визначається за допомогою психодіагностичного обстеження. Таке обстеження провадиться психологічною службою школи або медицинською комісією районної поліклініки за критеріями, що визначаються Міносвіти України. У разі потреби учень може перейти протягом будь-якого року навчання до іншого закладу освіти. При цьому до заяви додаються відповідні документи про освіту (табель успішності, довідка або свідоцтво).
Приймання учнів до інших класів здійснюється згідно з чинним законодавством та результатами тестування (тести розробляє школа).
22. У школі рівнів А.Б.В для 1-8 класів за бажанням учнів, їхніх батьків або осіб, які їх замінюють, при наявності належної навчально-матеріальної бази, педагогічних кадрів, обслуговуючого персоналу можуть створюватись групи продовженого дня.
Зарахування до груп продовженого дня і відрахування дітей з них здійснюється наказом директора школи на підставі заяви батьків (осіб, які їх замінюють).
Порядок комплектування груп продовженого дня та організація їх роботи встановлюється окремим положенням.
23. Структура навчального року за чвертями, а також тривалість навчального тижня встановлюється школою в межах часу, передбаченого навчальним планом.
Навчальні заняття у школі розпочинаються, як правило, 1 вересня і закінчуються у перших класах (рівні А, Б) 18 травня, у 2-12 та 13 класах (рівні В, Г, Д) 25 травня. Навчальний рік поділяється на навчальні чверті: перша з 1 вересня до 4 листопада, друга з 11 листопада до 28 грудня, третя з 11 січня до 23 березня, четверта з 30 березня до 25 травня.
Тривалість навчального року обумовлюється часом виконання навчальних програм з усіх предметів, але не може бути меншою 34 тижнів (у першому класі - 30 тижнів, рівень А, Б).
Відволікання учнів за рахунок навчального часу для виконання і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання, забороняється (крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України).
24. За погодженням з відповідними структурними підрозділами районної державної адміністрації запроваджується такий графік шкільних канікул: осінні 7 днів, з 4 листопада до 11листопада; зимові 16 днів, з 25 грудня до 11 січня; весняні 7 днів, з 23 березня до 31 березня; літні 8 тижнів, з 15 червня до 31 серпня.
Тривалість канікул протягом навчального року не повинна становити менше 30 календарних днів, влітку 8 тижнів.
Для учнів перших класів (рівень А, Б) школою установлюються додаткові тижневі канікули: 7 днів з 21 лютого до 28 лютого.
25. Тривалість уроку у першому класі становить 35 хв., у другому-третьому 40 хв., у четвертому-дванадцятому 45 хв., у тринадцятому - пара (два уроки по 40 хв. З перервою 10 хв.).
26. У школі встановлюється така тривалість перерв між уроками: перша перерва 10 хв., друга перерва 30 хв., третя-п'ята перерви 10 хв.
27. Щоденна кількість і послідовність навчальних занять визначається розкладом уроків, який складається відповідно до санітарно-гігієнічних та педагогічних вимог, узгоджується з профспілковим комітетом, радою школи і затверджується директором.
Тривалість навчального тижня щорічно визначається радою школи, при умові дотримання санітарно-гігієнічних вимог і в межах часу, що передбачений навчальним планом.
Тижневий режим роботи школи фіксується у розкладі уроків.
28. Крім різних форм обов'язкових навчальних занять, у школі проводяться заняття факультативів, курсів за вибором, гуртків та індивідуальних занять згідно з фінансуванням та переліком, що передбачені розкладом і спрямовані на задоволення освітніх інтересів учнів, їхнє виховання та розвиток творчих здібностей і обдаровань.
29. Домашні завдання задаються з урахуванням індивідуальних особливостей учнів і педагогічних вимог. Їх доцільність, характер, зміст і обсяг визначаються вчителем. У першому класі (рівень А, Б) домашні завдання учням не даються.
30. У школі козацько-лицарського виховання встановлюється така система оцінювання знань учнів: в балах 2-5.
Оцінки в балах за рішенням ради школи виставляються за тему, чверть. Річні підсумкові оцінки виставляються обов'язково.
У документ про освіту вносяться оцінки відповідно до загальноприйнятої чотирибальної системи оцінювання знань учнів.
31. Четвертні, річні, підсумкові оцінки оголошуються класним керівником (головою екзаменаційної комісії). У разі незгоди учня (його батьків або осіб, які їх замінюють) з четвертною, річною, підсумковою оцінкою йому надається право оскаржити її до ради школи у місячний термін і скласти екзамен з відповідного предмету. Для цього за поданням ради школи районним відділом освіти державної адміністрації створюється комісія. Висновки цієї комісії є остаточними.
32. Оцінки з поведінки у закладі освіти виставляються згідно з окремими положенням.
33. Учні, які мають позитивні річні підсумкові оцінки, переводяться до наступного класу.
34. Учні, які за підсумками навчального року не засвоїли хоча б один з предметів в обсязі державних стандартів освіти, вважаються невстигаючими. Невстигаючі учні переводяться до наступного класу згідно з окремим положенням.
35. Навчання у школі завершується складанням випускних екзаменів, за результатами яких видаються документи про освіту зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Випускникам школи, які не засвоїли хоча б одного із предметів в обсязі державних стандартів освіти, видається лише довідка, у якій зазначають оцінки, в тому числі незадовільні.
36. Звільнення учнів від випускних екзаменів проводиться у порядку, встановленому Міністерством освіти.
3. Учасники навчально-виховного процесу.
37. Учасниками навчально-виховного процесу школи є:
- учні;
- педагогічні працівники;
- інженерно-технічні працівники та навчально-допоміжний персонал;
- батьки (особи, які їх замінюють);
- представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, фондів, асоціацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.
38. Статус учасників навчально-виховного процесу, їхні права й обов'язки визначаються Законом України про освіту та даним статусом.
39. За успіхи в навчанні (праці) для учасників навчально-виховного процесу встановлюються такі форми морального і матеріального заохочення: подяка, грамота, грошова винагорода.
40. Учні мають право:
- обрати профілі, форми навчання, індивідуальні програми, позакласні заняття;
- користуватися навчально-виробничою, науковою, матеріально-технічною, культурно-спортивною, побутовою, оздоровчою базою школи;
- на інформацію з усіх галузей знань;
- брати участь у науково-дослідній, експериментальній, конструкторській та інших видах науково-практичної діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах;
- особисто або через своїх представників брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;
- брати участь в обговоренні і вносити власні пропозиції щодо організації навчально-виховного процесу, дозвілля учнів;
- брати участь у добровільних самодіяльних об'єднаннях, творчих студіях, клубах, гуртках, групах за інтересами тощо;
- на захист від будь-яких форм експлуатації, психічного і фізичного насилля, від дій директора, заступників директора, педагогічних та інших працівників, які порушують права або принижують їх честь, гідність;
- на безпечні і нешкідливі умови навчання та праці.
41. Учні зобов'язані:
- виконувати вимоги статуту, правила внутрішнього трудового розпорядку;
- систематично і глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками;
- підвищувати свій загальнокультурний рівень;
- бережливо ставитись до майна закладу освіти;
- дбати про власну гігієну та охайний зовнішній вигляд.
42. Педагогічними працівниками закладу освіти (школи козацько-лицарського виховання) можуть бути особи з високими моральними якостями, які мають відповідну педагогічну освіту, у певних випадках - професійну практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати покладені на них функції.
Педагогічні працівники приймаються на роботу до закладу освіти директором за погодженням із радою школи.
43. Педагогічні працівники мають право на:
- захист професійної честі, гідності;
- участь в обговоренні та вирішенні питань організації навчально-виховного процесу;
- проведення науково-дослідної, експериментальної, пошукової роботи відповідно до діючих нормативних документів;
- вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;
- дострокову атестацію на отримання відповідної категорії і педагогічного звання;
- участь в роботі органів громадського самоврядування закладу освіти;
- користування подовженою оплачуваною відпусткою;
- одержувати компенсації при втраті роботи в зв'язку із змінами в організації роботи закладу освіти;
- підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту програм, форм навчання, організацій та установ, які здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку;
- отримання пенсії, у тому числі і за вислугу років.
Відволікання педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків не допускається, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.
44. Педагогічні працівники зобов'язані:
- виконувати статут школи, правила і режим внутрішнього трудового розпорядку, умови контракту чи трудового договору;
- забезпечувати умови для засвоєння учнями навчальних програм на рівні обов'язкових державних вимог, сприяти розвиткові здібностей учнів;
- настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших добро чинностей;
- виховувати повагу до батьків, жінки, культурно-національних, духовних, історичних цінностей України, країни походження, до державного і соціального устрою, поглядів, що відмінні від власних, бережливе ставлення до навколишнього середовища;
- готувати до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
- додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність учнів;
- захищати учнів від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;
- запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам;
- постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну і політичну культуру;
- виконувати рішення, прийняті органами громадського самоврядування школи, накази і розпорядження адміністрації, органів державного управління освітою.
45. У школі періодично проводиться атестація педагогічних працівників. Порядок проведення атестації встановлюється Міністерством освіти.
46. Педагогічні працівники, які не відповідають займаній посаді за результатами атестації або систематично порушують статут, правила внутрішнього трудового розпорядку закладу освіти, не виконують посадові обов'язки, умови договору, контракту, звільняються з роботи згідно з чинним законодавством.
47. Інженерно-технічні працівники та навчально-допоміжний персонал приймається на роботу і звільнюється директором закладу освіти згідно з чинним законодавством.
Їхні права, обов'язки регулюються трудовим законодавством, цим статутом та правилами трудового розпорядку школи.
48. Батьки учнів )особи, які їх замінюють) є учасниками навчально-виховного процесу з моменту зарахування їхніх дітей до закладу освіти.
49. Батьки та особи, які їх замінюють, мають право:
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування школи;
- звертатися до органів державного управління і громадського самоврядування з питань навчання, виховання дітей;
- брати участь в покращенні організації навчально-виховного процесу та зміцненні матеріально-технічної бази школи;
- захищати в органах громадського самоврядування школи та у відповідних державних, судових органах законні інтереси своїх дітей.
50. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до Вітчизни, державної і рідної мов, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів;
- сприяти здобуттю дітьми освіти у закладі освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту в обсязі державних вимог;
- виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
Школа подає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків.
51. Батьки (особи, яки їх замінюють) несуть однакову відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей.
У разі невиконання батьками своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством України, школа може виступати позивачем до суду з питань позбавлення їх батьківських прав.
52. У навчально-виховному процесі школи мають право брати участь представники Адамівської сільської ради, Білгород-Дністровської районної ради, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, сільськогосподарських кооперативів ім. Т.Г.Шевченко, «Едем», «Фенікс», приватно-орендного підприємства «Промінь», Адамівського куреня Українського козацтва, Генеральної канцелярії Гетьмана Українського козацтва, кафедри методів виховання Одеського обласного інституту удосконалення учителів, в межах, визначених чинним законодавством і статутом закладу освіти.
Учасники навчально-виховного процесу набувають набувають прав і несуть обов'язки, що визначаються даним статусом та договором із закладом освіти.
53. Представники громадськості мають право:
- обирати і бути обраним до органів громадського самоврядування в школі, керувати учнівськими об'єднаннями за інтересами і гуртками, секціями, сприяти покращенню матеріально-технічної бази, фінансового забезпеченню школи;
- проводити консультації для педагогічних працівників;
- брати участь в організації навчально-виховного процесу.
54. Представники громадськості зобов'язані:
- дотримуватися статуту школи, виконувати рішення органів громадського самоврядування, накази та розпорядження адміністрації з питань організації навчально-виховного процесу;
- дотримуватися етики поведінки та моралі;
- захищати учнів від всіляких форм фізичного та психічного насильства, пропагувати здоровий спосіб життя, шкідливість вживання алкоголю, наркотиків.
4. Управління школою.
55. Управління школою здійснюється її засновниками і Білгород-Дністровським відділом освіти районної державної адміністрації.
Безпосереднє керівництво школою здійснюється її директором та органами громадського самоврядування.
Директор призначається і звільнюється засновником або уповноваженими ними органами з дотриманням чинного законодавства.
56. Вищим органом громадського самоврядування закладу (школи козацько-лицарського виховання) є загальні збори колективу таких трьох категорій: працівників закладу (школи козацько-лицарського виховання), учнів школи рівнів В, Г, Д, батьків, представників громадськості.
Загальні збори правомочні, якщо в їхній роботі бере участь не менше половини членів кожної з трьох категорій. Рішення приймається простою більшістю голосів присутніх членів колективу.
Загальні збори скликаються не менше одного разу на рік. Право скликати збори мають голова ради школи, учасники зборів, якщо за це висловилось не менше третини їх загальної кількості, директор школи, засновники.
Загальні збори:
- обирають раду закладу (школи козацько-лицарського виховання), її голову, встановлюють термін її повноважень;
- заслуховують звіт директора і голови ради школи про їхню роботу, дають їй оцінку відкритим або таємним голосуванням;
- затверджують основні напрямки вдосконалення діяльності школи, розглядають інші найважливіші питання навчально-виховного процесу;
- приймають рішення про стимулювання праці директора, голови ради школи; у разі, коли директор не справляється зів своїми обов'язками, порушують клопотання перед засновниками про його невідповідність посаді.
57. У період між загальними зборами вищим органом громадського самоврядування є рада закладу освіти. В окремих випадках функції ради можуть виконувати загальні збори.
До ради закладу (школи козацько-лицарського виховання) обираються пропорціональне від таких трьох категорій:
- працівників школи - зборами трудового колективу,
- учнів школи рівнів В, Г, Д, - класними зборами,
- батьків, представників громадськості - класними батьківськими зборами.
Кожна категорія обирає однакову кількість членів ради школи.
Визначається така їх кількість: від працівників закладу (школи козацько-лицарського виховання) - 5, учнів - 5, батьків і представників громадськості - 5 членів.
Термін їх повноважень становить один рік.
Рада школи скликається її головою, засновниками, а також членами ради, якщо за це висловилось не менше третини її складу, директором школи.
Засідання ради є правомочним, якщо у ньому бере участь не менше двох третин її членів.
Рішення ради приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні її членів.
Рада школи:
- організує виконання рішень загальних зборів;
- затверджує режим роботи школи;
- підтримує ініціативи щодо удосконалення системи навчання та виховання, заохочення творчих пошуків, дослідно-експериментальної роботи педагогів;
- дає дозвіл на участь у навчально-виховному процесі, керівництві учнівськими об'єднаннями за інтересами діячів науки, культури, членів творчих спілок, працівників підприємств, установ, організацій;
- вносить пропозиції директору про стимулювання педагогічних та інших працівників школи;
- приймає рішення стосовно подання педагогічної ради про нагородження учнів і випускників навчально-виховного закладу за успіхи у навчанні (праці);
- у присутності батьків ( осіб, які їх замінюють) розглядає пропозиції педагогічної ради про виключення учнів із школи і за наявності підстав порушує клопотання перед директором про його подальше навчання у відповідному класі;
- разом з батьками (особами, які їх замінюють) бере участь у розгляді в державних і громадських організаціях питань, що стосуються їхніх інтересів;
- разом із засновниками або уповноваженими ними органами, громадськими організаціями, директором школи створює умови для педагогічної освіти батьків;
- розглядає пропозиції, скарги, зауваження учасників навчально-виховного процесу, відповідних структурних підрозділів органів державного управління з питань роботи школи і приймає відповідні рішення;
- організовує громадський контроль за харчуванням і медичним обслуговуванням учнів;
- контролює витрачання бюджетних асигнувань, визначає напрямки використання бюджетних і позабюджетних коштів закладу (школи козацько-лицарського виховання) для розв'язання перспективних проблем удосконалення його діяльності;
- розподіляє кошти фонду загального обов'язкового навчання (фонду всеобучу);
- погоджує умови оренди приміщень, споруд і обладнання, створення малих підприємств закладу освіти та кооперативів;
- визначає структуру системи громадського самоврядування школи.
58. Директор школи:
- забезпечує реалізацію державної освітньої політики, діє від імені закладу освіти;
- розпоряджається в установленому порядку шкільним майном і коштами, затверджує після погодження з радою школи кошторис та організовує його виконання, укладає угоди, відкриває рахунки в установах банку і є розпорядником кредитів;
- видає в межах своєї компетенції накази та розпорядження, обов'язкові для всіх учасників навчально-виховного процесу;
- організовує навчально-виховний процес, здійснює контроль за його ходом і результатами, відповідає за якість і ефективність роботи педагогічного колективу, за дотриманням вимог охорони дитинства і праці, створює необхідні умови для участі учнів у позакласній та позашкільній роботі;
- за погодженням з радою школи призначає і звільняє своїх заступників, педагогічних працівників та визначає їх функціональні обов'язки;
- за погодженням із профспілковим комітетом затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові обов'язки працівників школи;
- створює умови для творчого зростання педагогічних працівників, пошуку та застосуванню ними ефективних форм і методів навчання і виховання;
- несе відповідальність за свою діяльність перед учнями, батьками, педагогічними працівниками та загальними зборами, засновниками, місцевими органами державної виконавчої влади.
59. У школі створюється постійно діючий дорадчий колегіальний орган - педагогічна рада.
Головою педагогічної ради є директор школи.
Педагогічна рада:
- розглядає питання вдосконалення і методичного забезпечення навчально-виховного процесу;
- обґрунтовує пропозиції, що надходять від педагогів, організацій, підприємств, установ, про моральне та матеріальне заохочення учнів, застосування стягнень, залишення невстигаючих учнів для повторного навчання у тому самому класі або, за певних умов, переведення їх до наступного класу;
- організовує роботу, пов'язану з підвищенням кваліфікації педагогічних робітників, розвитком їхньої ініціативності, впровадженням у практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду;
- розглядає інші питання діяльності педагогічних працівників.
Робота педагогічної ради планується в довільній формі відповідно до потреб школи. Члени педагогічної ради мають право вносити на її розгляд актуальні питання навчально-виховного процесу. Кількість засідань педагогічної ради визначається їх доцільністю, але не менше чотирьох разів на рік.
60. Учнівські збори школи (класу) - колективний орган учнівського самоврядування.
Основною структурною ланкою школи є клас - колектив учнів, що формується з метою виконання завдань школи на основі їхніх вікових або психофізичних особливостей, рівня розвитку.
Учнівські збори школи (класу):
- обирають органи учнівського самоврядування школи (класу);
- висувають своїх представників для участі в роботі органів громадського самоврядування;
- обговорюють питання організації навчання, діяльності і дозвілля учнівського колективу.
61. Батьківські збори школи (класу) - колективний орган батьківського самоврядування.
- обирають органи батьківського самоврядування;
- обирають своїх представників для участі в роботі громадського самоврядування школи;
- залучають батьків до участі в керівництві гуртками та іншими видами позакласної та позашкільної роботи;
- вносять на розгляд ради школи, педагогічної ради, директора та його заступників пропозиції щодо організації навчально-виховного процесу в класі та школі;
- запрошують педагога-вихователя, вчителів, представників державних органів управління, адміністрації школи для обговорення стану і перспектив роботи класу і школи, а також роз'яснення з окремих питань, що турбують батьків.
62. У школі можуть створюватись учнівські та вчительські громадські організації, що діють відповідно до чинного законодавства України.
5. Майно школи.
63. Майно школи складають основні фонди (приміщення, обладнання тощо), а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі закладу освіти.
64. Баланс закладу освіти (школи козацько-лицарського виховання) належить їй на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління відповідно до чинного законодавства, рішення про заснування і статуту школи та укладених нею угод.
65. Школа відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з її охорони.
66. Вилучення основних фондів, оборотних коштів та іншого майна школи проводиться лише у випадках, передбачених чинним законодавством. Збитки, завдані школі внаслідок порушення її майнових прав іншими юридичними та фізичними особами, відшкодовуються відповідно до чинного законодавства.
67. Для забезпечення навчально-виховного процесу із дотриманням діючих нормативів база школи, крім класних приміщень, включає кімнати для уроків праці в початкових класах, навчальні кабінети, майстерні (слюсарна, токарна, домоводства), а також спортивний, актовий і читальний зали, бібліотеку, архів, радіоцентр, медичний, лінгафонний і комп'ютерний кабінети, їдальню та буфет, теплиці, приміщення для інженерно-технічного та навчально-допоміжного персоналу, кімнати психологічного розвантаження тощо.
68. Відповідно до рішення Адамівської сільської ради №23 від 25 серпня 1957 року школа має земельну ділянку, де розміщені спортивний та географічний майданчики, навчально-дослідна ділянка, зони відпочинку, господарські будинки, стадіон.
69. Рішенням Адамівської сільської ради №7 від 18 березня 1996 року для проведення навчально-дослідної роботи школа має присадибну ділянку прощею 0,75 га.
70. Школа має інтернат, гуртожиток для учнів та педагогічних працівників.
6. Фінансово-господарська діяльність.
71. Фінансово-господарська діяльність школи здійснюється на основі її кошторису.
Джерелами формування кошторису школи є:
- кошти засновників;
- кошти місцевого та державного бюджету, що надходять у розмірів, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі державних стандартів освіти;
- кошти, отримані від надання школою додаткових освітніх послуг;
- прибутки від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від здавання в оренду приміщень, споруд, обладнання;
- кредити банків;
- добровільні грошові внески і пожертвування підприємств, установ, організацій та окремих громадян, іноземних юридичних і фізичних осіб.
Для здійснення статутних повноважень школа може використовувати можливості комерційних банків, фірм, підприємств, організацій, добродійних фондів, асоціацій, профспілок тощо.
72. У школі утворюється фонд загального обов'язкового навчання (фонд всеобучу), який формується з урахуванням матеріально-побутових потреб учнів за рахунок коштів засновників та бюджету в розмірі не менше одного відсотка витрат на його поточне утримання, а також за рахунок коштів, залучених з інших джерел.
Кошти фонду загального обов'язкового навчання (фонду всеобучу) школи зберігаються на рахунку в установах банку і витрачаються відповідно до кошторису, що затверджується директором школи. Не використані за звітній період кошти фонду вилученню не підлягають і використовуються за призначенням у наступному році.
Облік і витрачання коштів фонду загального обов'язкового навчання (фонду всеобучу) провадиться школою у порядку, що передбачений для бюджетних коштів.
Контроль за правильним витрачанням коштів фонду загального обов'язкового навчання (фонду всеобучу) здійснюють рада школи, органи державної виконавчої влади.
73. Кошти школи зберігаються на її рахунках в установах банку і знаходяться у повному її розпорядженні. Не використані за звітній період кошти вилученню не підлягають за умови виконання школою розрахункових показників її розвитку, якщо інше не передбачене законодавством.
74. Порядок ведення бухгалтерського обліку в школі визначається чинним законодавством. За рішенням засновників школи бухгалтерський облік ведеться у централізованій бухгалтерії Білгород-Дністровського відділу освіти районної державної адміністрації (зарплатня педагогічних працівників) та централізованій бухгалтерії Адамівської сільської ради (зарплатня технічних працівників та все інше).
75. Школа має право користуватись коротко - і довготерміновими кредитами. Короткотерміновий кредит використовується закладом для здійснення його поточної діяльності. Довготерміновий кредит використовується для зміцнення матеріально-технічної та соціально-культурної бази з наступним погашенням кредиту за рахунок коштів закладу.
76. Школа має право придбавати і орендувати необхідне їй обладнання та інші матеріальні ресурси, користуватись послугами будь-якого підприємства, установи, організації або фізичних осіб, фінансувати за рахунок власних коштів заходи, які сприяють поліпшенню соціально-побутових умов колективу, здавати в оренду майно.
77. Діловодство школи організовується відповідно до встановленого Міністерством освіти порядку.
Звітність школи встановлюється відповідно до вимог державної статистики.
7. Міжнародне співробітництво.
78. Школа відповідно до чинного законодавства має право укладати угоди і договори про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки з навчальними закладами, науковими установами, підприємствами, організаціями, відомствами, фондами, товариствами, окремими громадянами як на території України, так і за її межами.
79. Школа за наявності належної матеріально-технічної та соціально-культурної бази, власних фінансових коштів має право налагоджувати прямі міжнародні зв'язки на основі самостійно укладених угод про обмін педагогічними працівниками та учнями, створювати у встановленому порядку Міністерством освіти України спільні асоційовані заклади і навчальні центри, проводити спільні заходи (конференції., олімпіади тощо), а також вступати до міжнародних організацій відповідно до чинного законодавства.
8. Контроль за діяльністю школи, облік і звітність.
80. Контроль за дотриманням школою державних стандартів освіти здійснюється засновниками та Білгород-Дністровським відділом освіти районної державної адміністрації.
81. Основною формою контролю за діяльністю школи є атестація, яка проводиться, як правило, один раз на п'ять років у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
82. Зміст, форми, періодичність контролю, не пов'язаного з навчально-виховним процесом, встановлюється засновниками школи відповідно до чинного законодавства.
83. Міністерство освіти України, управління освіти Одеської обласної державної адміністрації, Генеральна канцелярія Гетьмана Українського козацтва приймають рішення у зв'язку з порушенням статуту.
9. Реорганізація або ліквідація школи.
84. Рішення про реорганізацію або ліквідацію школи приймають засновники. Реорганізація школи відбувається шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення.
Ліквідація проводиться ліквідаційною комісією, призначеною засновниками, а у випадках ліквідації за рішенням арбітражного суду - ліквідаційною комісією, призначеною цим органом.
З часу призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління школою.
85. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно школи, виявляє його дебіторів і кредиторів і розраховується з ними, складає ліквідаційний баланс і представляє його засновникам.
86. У випадку реорганізації права та зобов'язання школи переходять до правонаступників відповідно до чинного законодавства або визначених закладів освіти.
87. Ліквідація школи відбувається у формах позбавлення її статусу юридичної особи та статусу закладу освіти відповідним органом державної виконавчої влади або засновниками.
88. Ліквідація та/або реорганізація школи здійснюється згідно з чинним законодавством.
89. При реорганізації чи ліквідації школи учням, які навчались в неї, повинна бути забезпечена можливість продовження навчання відповідно до чинного законодавства.
90. При реорганізації чи ліквідації школи працівникам, які звільняються, або переводяться, гарантується дотримання їхніх прав та інтересів відповідно до законодавства про працю України.
Навчальний план школи козацько-лицарського виховання.

Навчальний план школи козацько-лицарського виховання розроблено з урахуванням вимог Закону про освіту та основних положень Державної національної програми „Освіта”. Він є перехідним для поступового трансформування загальноосвітньої школи у школу козацько-лицарського виховання, поступового приведення змісту навчально-виховного процесу у відповідність із сучасними суспільними і особистими потребами.
Навчальний план створює передумови для здобуття повноцінної освіти всіма козачатами з урахуванням державних вимог, регіонально-національних особливостей, місцевих запитів та потреб особистостей. Цьому сприяє виділення у змісті освіти двох компонентів: державного і шкільного.
Державний компонент має забезпечити соціально необхідний для кожного козачати обсяг і рівень знань, умінь і навичок (державний стандарт загальної середньої освіти) і відповідає змісту державного компонента загальноосвітньої школи, на базі якої функціонує школа козацько-лицарського виховання.
Шкільний компонент складається з курсів за вибором і факультативів, додаткових занять і консультацій (індивідуальних та групових) та гурткових занять, перелік яких затверджує Велика рада школи. Шкільний компонент знаходиться в повному її розпорядженні і реалізується для задоволення потреб дітей в організації компенсуючих і розвиваючих занять, посиленні окремих предметів (зокрема, козацько-лицарського направлення), введення нових курсів, поглибленого вивчення предметів, занять учнів за індивідуальними програмами тощо.
При потребі, за наявності вільних годин, замість одного виду занять шкільного компонента (наприклад, курси за вибором) можна проводити інші (консультації тощо).
Мінімальна наповнюваність груп для факультативних занять і курсів за вибором - 5 учнів. При потребі можуть створюватись міжкласні та міжшкільні факультативі і курси за вибором учнів.
За рішенням місцевих рад депутатів факультативи і групи для вивчення курсів за вибором можуть комплектуватися незалежно від наявної кількості учнів.
Додаткові заняття і консультації в межах виділених годин проводяться з групою учнів з будь-якою наповнюваністю або з окремими учнями.
Навчальний план школи козацько-лицарського виховання. Варіативна частина.
Цикли і напрямки.

Цикли предметів
Напрямки
Девіз напрямки (основна ідея)
І
КУЛЬТУРА ТІЛОВИХОВАННЯ
1
Система здоров'я
Від козацьких секретів здоров'я, тіловиховання - до олімпійських вершин.
2
Козацька військова справа
Рідну Україну захищай по-лицарському, до загину.
ІІ
ДУХОВНА КУЛЬТУРА
3
Родовід
Козацькому роду нема переводу.
4
Традиції
Любіть Україну, як сонце любіть.
5
Козацька культура
Козацькими шляхами - до висот української духовності.
ІІІ
КУЛЬТУРА ПРЕДМЕТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
6
Природа
Плекати український храм природи.
7
Праця - навчання
Всеукраїнська толока, особиста праця - тобі, Державна Україна.
8
Наука - техніка
Науку і техніку - на службу нації, Україні.
ІУ
СОЦІАЛЬНА КУЛЬТУРА
9
Держава - нація
В душі і серці кожного із нас - Соборна Україна.
10
Історія козацтва
Козацька наша слава не вмре, не поляже.
Навчальний план школи козацько-лицарського виховання. Варіативна частина. Шкільний компонент та гуртки.
Класи
Напрямки
Козачата та Лелі
Джури та Дани
Молоді Козаки та Берегині
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
1
Система здоров'я
Діюча програма з фізичної культури. Система козацького тіловиховання. Авторська програма.
Діюча програма з валеології.
2
Козацька військова справа
Козацьке військове мистецтво. Діюча Авторська програма. програма
з ДПЮ.
3
Родовід
Вивчення свого родоводу та видатних
козацьких родів. Авторська програма.
4
Традиції
Діюча програма з українознавства та
авторські спецкурси.
5
Козацька культура
Діючи програми факультативів, курсів за вибором
та гуртків з мистецтва, культури та ін.
Українська козацька культура. Авторська програма.
6
Природа
Діючи програми факультативів, курсів за вибором, гуртків з природничих дисциплін та авторські спецкурси.
7
Праця - навчання
Діючи програми факультативів, курсів за вибором, гуртків з навчальної та предметної діяльності, в тому числі й козацьких промислів.
8
Наука - техніка
Олімпіади та інтелектуальні змагання.
Авторські спецкурси. Робота МАН.
Діючи програми факультативів, курсів за вибором, гуртків з технічної творчості.
9
Держава - нація
Вивчення козацької Конституції. Авторська програма.
Діюча програма з правознавства.
10
Історія козацтва
Історія козацтва. Авторська програма.
Орієнтовний перелік курсів (студій) школи козацько-лицарського виховання.

І. Культура тіловиховання.
1.Історія спорту. 2.Основи медичних знань. 3.Аутотренінг. 4.Гімнастика. 5.Ритміка. 6.Валеологія. 7.Загартування. 8.Козацьке військове мистецтво. 9.Початкова військова підготовка. 10.Фізична культура. 11.Туризм. 12.Основи козацького тіловиховання.
ІІ. Духовна культура.
1.Історія української козацької культури. 2.Українознавство. 3.Християнська етика і моральне здоров'я. 4.Мистецтвознавство. 5.Культура та побут населення України. 6.Музика. 7.Дизайн і архітектура. 8.Хореографія. 9.Мистецтво театру і кіно. 10.Риторика і ораторське мистецтво. 11.Історія мистецтва. 12.Поетика. 13.Основи художньої культури. 14.Вітчизняна і світова культура. 15.Музика і хореографія. 16.Художнє читання. 17.Етнографія і фольклор України. 18.Етика і естетика. 19.Художні промисли. 20.Історія античної культури. 21.Зарубіжна література. 22.Народознавство. 23.Археологія. 24.Історія релігій. 25.Вступ до філософії. 26.Основи філософії. 27.Краєзнавство (Мій рідний край). 28.Хата моя, біла хата (Побут). 29.Рідна мати моя, ти ночей не доспала (Пісні моєї мами). 30.Ой у лузі червона калина (Озеленення української садиби). 31.І на тим рушничкові (Жіноча майстерність). 32.До глибин народної медицини. 33.Старослов'янська мова. 34.Латинська мова. 35.Старогрецька мова. 36.Санскрит. 37.Іноземні мови (німецька, англійська, французька, іспанська, італійська, румунська). 38.Слов'янські мови (польська, чеська, словацька, російська, білоруська, болгарська, сербська, македонська).
ІІІ. Культура предметної діяльності.
1.Історія математики, фізики, техніки, біології, хімії, астрономії. 2.Прикладна математика. 3.Логіка. 4.Основи екології. 5.Біотехнологія. 6.Генетика. 7.Технічне креслення. 8.Нові інформаційні технології. 9.Математичне моделювання. 10.Астрономія. 11.Фізика та космонавтика. 12.Астрофізика. 13.Топологія. 14.Електротехніка і радіоелектроніка. 15.Статистика. 16.Програмування. 17.Аудіо і відеотехніка. 18.Людинознавство. 19.Життя рослин. 20.Біосфера і людина. 21.Основи екологічних знань. 22.Населення світу і демографічні проблеми. 23.Науково-технічна творчість. 24.Мікропроцесорна техніка. 25.Електротехніка. 26.Ергономіка. 27.Соціальна психологія. 28.Менеджмент. 29.Основи сучасного виробництва. 30.Інформатика й управління. 31.Основи раціоналізаторства, винахідництва та патентознавства. 32.Основи творчої діяльності. 33.Основи техніки. 34.Обчислювальна техніка. 35.Трудове навчання. 36.Фотосправа. 37.Початки підприємництва. 38.Основи сучасного фермерського господарства. 39.Тваринництво і основи підприємництва. 40.Рослинництво і основи підприємництва. 41.Основи підприємницької діяльності. 42.Бджолярство. 43.Раціональне природокористування. 44.Флористика та фітодизайн. 45.Декоративне квітникарство.
ІУ. Соціальна культура.
1.Культура мовлення. 2.Стілістика рідної мови. 3.Машинопис і стенографія. 4.Електронне редагування. 5.Культура суспільних відносин. 6.Психологія спілкування. 7.Правознавство. 8.Основи психології та педагогіки. 9.Проблеми сучасності. 10.Історія і сучасність. 11.Основи етики і моралі. 12.Людина і суспільство. 13.Політологія. 14.Психологія. 15.Основи соціології. 16.Історія українського козацтва.
Навчальні програми за напрямками школи козацько-лицарського виховання.

Вашій увазі пропонуються декілька програм основних курсів, які викладаються в школі козацько-лицарського виховання за рахунок варіативної частини навчального плану. Курси розраховані, в основному, на 18 годин (один семестр).
Програми дають змогу побачити у якому обсязі йде в школі вивчення циклу козацько-лицарських дисциплін.
Програми згруповані за напрямками роботи школи в слідуючи цикли:
І. КУЛЬТУРА ТІЛОВИХОВАННЯ
1. Програма курсу «Козацьке тіловиховання».
2. Програма курсу «Козацьке військове мистецтво».
ІІ. ДУХОВНА КУЛЬТУРА
3. Програма курсу «Родовід».
4. Програма курсу «Психологія духовного розвитку».
5. Програма курсу «Традиції».
6. Програма курсу «Історія козацької культури».
ІІІ. КУЛЬТУРА ПРЕДМЕТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
7. Програма курсу «Основи екологічних знань».
8. Програма курсу «Основи сучасного фермерського господарства».
9. Програма курсу «Тваринництво і основи підприємницької діяльності».
10. Програма курсу «Рослинництво і основи підприємницької діяльності».
11. Програма курсу «Організація і методика науково-дослідної діяльності учнів».
12. Програма курсу «Основи техніки».
ІУ. СОЦІАЛЬНА КУЛЬТУРА
13. Програма курсу «Історія українського козацтва».
14. Програма курсу «Козацька Конституція».
ПРОГРАМА КУРСУ «КОЗАЦЬКЕ ТІЛОДУХОВИХОВАННЯ».
«Козак був здоровий, вільний від хвороб, в сто років тільки в силу брався. Тому жив і весело, і довго».Д.Яворницький.

У Запорозькій Січі виховання юнаків - майбутніх воїнів - було підпорядковане фізичному розвиткові та загартуванню. Козаки досить ефективно вміли використовувати оздоровчі сили природи та гігієнічні фактори для оздоровлення і загартування людей. Під впливом регулярних дій зовнішнього середовища (сонця, повітря, води) відбувалося поступове пристосування організму до змін, що сприяло профілактиці різноманітних захворювань, зміцненню здоров'я та повноцінному довголіттю.
Все в їх житті характеризувалося різноманітністю, збалансованістю та повноцінністю і разом з тим простотою та помірністю: сонце, повітря, вода, їжа, народна медицина та ін. Взагалі запорожці дивились на простоту і помірність як на одну з важливих і необхідних умов перемог в боротьбі з ворогами: тільки той, хто переміг себе, свої надлишкові потреби, спроможний перемогти недруга. Головна ознака козацтва - простота, різноманітність і помірність - забезпечувала високу працездатність і міцне здоров'я.
Таким чином, систематичне виконання фізичних вправ разом з ефективною системою загартування виховали той тип козаків, які легко переносили спрагу та голод, спеку та холод і були надійними захисниками всього українського народу…
Цілісна особистість козачати в школі козацько-лицарського виховання формується в результаті багатогранної навчально-виховної діяльності шкільного колективу; тілодуховиховання - провідний напрямок цієї роботи Система тілодуховиховання базується на традиціях збереження і зміцнення здоров'я козаків-запорожців. На Січі виховання молоді було підпорядковане фізичному розвиткові та загартуванню під впливом: регулярних вправ; дій зовнішнього середовища - сонця, повітря, води; раціонального харчування; режиму праці та відпочинку; засвоєння пласту козацької психофізичної культури - характерництва - все це на практиці формувало особливий стан тіла й душі: у здоровому тілі - здоровий дух; (козаки казали: «Тіло грає») та сучасному баченні ролі фізичної культури в школі: перевага освітньому напрямку - акцент на озброєнні школярів знаннями з історії фізичної культури, зокрема з основами козацького тілодуховиховання, гігієни, фізіології рухів, біомеханіки фізичних вправ і освоєння учнями методик навчання рухових дій, тренування, розвитку рухових здібностей тощо; але, разом з тим, ми не відкидаємо базових положень оздоровчого та тренувального напрямків…
Система ця враховує вікові та статеві особливості школярів і розрахована на весь термін навчання дитини в школі. Основна мета її - плекати фізично загартованих, із міцним здоров'ям, дужим тілом і духом синів і дочок України.
Розроблено методичне забезпечення цієї ділянки роботи шкільного колективу: є програми, підручники, методичні посібники.
Таблиця. Напрямки, форми роботи з козацького тілодуховиховання.

Напрямки
Вікові Форми
групи
І
ІІ
ІІІ
ІУ
Режим праці та відпочинку; ведення здорового способу життя; раціональне харчування.
Систематичне заняття фізкультурою та спортом.
Загартування: сонце, повітря, вода.
Психотренінг: козацьке характерництво.
1-4 кл.
Козачата та
Лелі
Класна
Основи здоров'я і фізкультура. ОБЖД. Природознавство.
Позакласна
Валеологія. Спортивні гуртки.
Позашкільна
Клуб «Січ». Козацьке таборування.
5-8 кл.
Джури та
Дани
Класна
Фізкультура і здоров'я. ОБЖД. Біологія.
Позакласна
Валеологія. Козацьке військове мистецтво. Спортивні гуртки.
Позашкільна
Клуб «Січ». Козацьке таборування.
9-12 кл.
Козаки та Берегині
Класна
Фізкультура і здоров'я. ОБЖД. Біологія.
Позакласна
Валеологія. ПВП. Спортивні гуртки.
Позашкільна
Клуб «Січ». Козацьке таборування.
Козацьке таборування проводиться як підсумок чергового етапу фізкультурно-спортивної роботи в школі з метою плекання у кожних юних козака та козачки міцного здоров'я, загартування тіла й духу, формування уміння перемагати на спортивних змаганнях.
Козацьке таборування проводиться чотири рази на рік: осіннє - до 14 жовтня, зимове - до 1 березня, весняне - до районного туристського зльоту - до 25 травня, літнє - у липні-серпні - до 15 серпня.
ТЕМАТИЧНА ТАБІРНА ЗМІНА «ЧОРНОМОРСЬКІ КОЗАКИ»
(оздоровчо-спортивне спрямування)
В сучасних умовах популярною формою організації оздоровчо-виховного процесу стали тематичні зміни. Актуальність проведення тематичних змін зумовлена тим, що протягом останніх років спостерігається загальна тенденція до зниження активності та ініціативи у дітей, які приїздять відпочивати до дитячих закладів.
Провідна ідея тематичної зміни становить той стержень, який об'єднує в одне ціле все розмаїття справ та форм дозвіллєвої діяльності, робить час перебування в оздоровчому закладі цікавим і корисним для дітей. Вибір теми зміни дає змогу підвищити ефективність роботи працівників оздоровчого табору, допомагає їм зосередитися на обраному напрямі, конкретизувати мету та завдання роботи, підібрати матеріали, поліпшити свої знання, результати діяльності.
Таблиця. План роботи табору на зміну.

Ранок
День
Вечір
День 1
Зустріч та інструктування дітей.
Екскурсії по табору.
Знайомство в загонах.
День 2
Медична та спортивна діагностика.
Концерт-експромт «Козацькому роду нема переводу».
Вибори загонових отаманів та старшини; їх посвята.
День 3
Робота органів самоврядування в загонах.
Урочисте відкриття табірної зміни «Чорноморські козаки». Презентація козацьких загонів.
Козацька рада. Вибори кошового отамана та старшини; їх посвята.
День 4
Справи загону. Купання, оздоровчі процедури.
Зустріч із Чорноморськими козаками.
Музично-розважальна програма «Берегиня».
День 5
Справи загону. Купання, оздоровчі процедури.
Відкриття малих козацьких ігор.
Козацька танцотека.
День 6
Козацьке шоу «Вогонь, вода та мідні труби».
Козацьке спортивне шоу «Сила та грація».
Музично-розважальна програма «Козацька пісня».
День 7
Справи загону. Купання, оздоровчі процедури.
Виступ ансамблю української народної музики «Гроно».
Козацька танцотека.
День 8
Справи загону. Купання, оздоровчі процедури.
«Колодач» - конкурси в загонах.
Музично-розважальна програма «Мій отаман найкращий».
День 9
«Козача» - сюжетно-рольова гра на природі.
«Козача» - сюжетно-рольова гра на природі.
Посвята в Козачата та Лелі. Проводять Чорноморські козаки.
День 10
Справи загону. Купання, оздоровчі процедури.
Супер-шоу «Летючі шаровари». Запуск повітряних зміїв.
Вогнище «Козацький куліш».
День 11
Справи загону. Купання, оздоровчі процедури.
День сміху та козацького дотепного слова.
Козацька танцотека приколів.
День 12
«Джура» - сюжетно-рольова гра на природі.
«Джура» - сюжетно-рольова гра на природі.
Посвята в Джури та Дани. Проводять Чорноморські козаки.
День 13
Справи загону. Купання, оздоровчі процедури.
«Отаман Сірко» - командні вистави-сценки за козацькими мотивами.
Козацька танцотека.
День 14
Справи загону. Купання, оздоровчі процедури.
Закриття малих козацьких ігор. Нагородження переможців.
Костюмована козацька танцотека.
День 15
«Січ» - сюжетно-рольова гра на природі.
«Січ» - сюжетно-рольова гра на природі.
Посвята в Козаки та Берегині. Проводять Чорноморські козаки.
День 16
Справи загону. Купання, оздоровчі процедури.
День іменинника «З днем народження, козак!»
Вогнище «Козацька картопля».
День 17
Справи загону. Купання, оздоровчі процедури.
Гала-концерт «Пернач».
Прощальна козацька танцотека.
День 18
Від'їзд козаків та козачок.
Дорога додому.
Домашній вогник.
Моніторинг здоров'я козачат нашої школи свідчить, що профілактична фізкультурно-оздоровча робота освітнього напрямку у формі козацько-лицарського тілодуховиховання має істотну перевагу перед традиційною фізкультурно-спортивною: при традиційній формі роботи в школі займаються фізкультурою та спортом лічені одиниці - кращі спортсмени; основна ж маса школярів до спорту байдужа - вчителям не до них, вони зайняті «зірками»; наша ж система роботи дозволяє займатися фізкультурою практично всім школярам.
Історично ця система тілодуховиховання формувала той тип козаків, які легко переносили спрагу та голод, спеку та холод і були надійними захисниками українського народу.
Ганьблення козацтва (та системи тілодуховиховання) проводилась для того, щоб українці не мали своєї історії, а точніше, забули її. Народ, що не спирається на могутнє коріння своєї історії, легко тримати в покорі; йому легко нав'язувати чужі звичаї, культуру, освіту, ідеологію. Це ми бачимо сьогодні…
Ось чому наш шкільний колектив намагається відродити козацький дух, виховати реальну силу, здатну захистити свободу і незалежність нашої країни, особу, яка могла б вплинути позитивно на всі сторони суспільного життя України і залишити глибокий слід у нашій духовності та ментальності - без козацького здоров'я цього не зробити!..
ДЖУРИ ТА ДАНИ
Наша «Козацька система здоров'я» базується на досвіді козаків і розрахована на два навчальних роки.
1. Тестування на протязі двох місяців (вересень-жовтень) за методикою Тесту фізіологічного та психологічного стану організму.
Кожен день регулярно у ввечері, в один і той же час, відповідати на 10 простих запитань, які вказані в таблиці. Відповіді за семибальною системою від плюс трьох до мінус трьох, включаючи і нульове значення, ставити у клітинах таблиці.
Запитання відображають найбільш типові стани організму в перебігу доби: вночі, вранці, днем, ввечері.
Кожен день бали підсумовуються, підводиться підсумок, потім будується крива. Цей графік відображає психологічний стан людини.
Для того, щоб перевірити результати самоаналізу свого стану (бо вони будуть суб'єктивні), проводимо додаткове контрольне випробування штріх-тестом.
В максимально швидкому темпі ставимо на аркуші паперу кульковою ручкою в одну або декілька стрічок як можливо більшу кількість штрихів (вертикальних), висотою до 1 см. Підраховуємо їх кількість, зроблених за 30 секунд.
Другий контрольний графік задля наочності будуємо під першим, у тих же координатах. За норму (0), згідно дослідним даним, приймаємо виконання 160 штрихів за 30 секунд. Другий графік відображає фізіологічний стан людини.
2. На протязі двох послідуючих місяців (листопад-грудень) продовжуємо тестування та вводимо перший комплекс заходів здоров'я - режим праці та відпочинку.
3. На протязі двох послідуючих місяців (січень-лютий) продовжуємо тестування та вводимо другий комплекс заходів здоров'я - заняття фізкультурою (ранкова зарядка).
4. На протязі двох послідуючих місяців (березень-квітень) проводимо тестування і вводимо третій комплекс заходів здоров'я - заняття спортом у спортивному гуртку (заняття з 18 год.).
5. На протязі травня проводимо тестування та вводимо четвертий комплекс заходів здоров'я - загартовування.
6. На протязі місяців червня-лютого проводимо тестування і вводимо п'ятий комплекс заходів здоров'я - психотренінг.
У серпні проводимо аналітичне тестування: фізіологічні, фізичні, психологічні показники. В ідеалі графіки психологічного та фізіологічного стану повинні співпадати.
ПРОГРАМА КУРСУ «КОЗАЧЕ ВІЙСЬКОВЕ МИСТЕЦТВО»
КОЗАЧЕНЯТА
Міцне здоров'я, фізичний розвиток, сила і мужність козаків як необхідні передумови майстерного володіння зброєю: луком, списом, шаблею, рушницею та ін.
Військова доблесть і звитяга, винахідливість, кмітливість і спритність у боях козаків, їхніх отаманів і гетьманів. Масовий героїзм українського козацтва в боротьбі із загарбниками.
Уміння козаків одержувати перемоги над ворогами України. Готовність і здатність їх захищати мирне життя і творчу працю рідного народу.
КОЗАЧАТА
Шляхи плекання міцного здоров'я, фізичної сили козаків. Постійне тіло виховання козаків на лоні природи як найважливіша передумова здатності боротися з ворогами України.
Військово-спортивні змагання козаків (плавання, веслування, швидкий біг, подолання природних і штучних перешкод, стрільба у ціль тощо).
Уміння козаків будувати січову фортецю і захищати її від турків, татар, поляків та інших загарбників.
Безстрашність, доблесть і героїзм козаків у битвах із ворогами України. Висока військова майстерність козацьких полководців, кошових отаманів, гетьманів Байди-Вишневецького, С.Наливайка, І.Сірка, П.Сагайдачного, Б.Хмельницького, П.Калнишевського та ін.
Висока козацька військова майстерність, перемоги над ворогом на суші й на морі.
ДЖУРИ
Плекай своє тіло і душу, зміцнюй здоров'я, готуйся до оборони Матері України і боротьби з її ворогами - священні заповіді предків, яким був вірний кожен козак-лицар.
Сонце і вода, свіже повітря, природа рідного краю як чинники плекання здорового духу в здоровому тілі. Народні способи, рецепти, настанови зміцнення козаками свого здоров'я.
Спортивно-військові змагання козаків на краще володіння списом, шаблею, кинджалом, рушницею. Уміння на віддалі пострілом (кулею) гасити свічку. Будівництво фортифікаційних споруд (січей, валів, шанці тощо).
Уміння козаків споруджувати фортеці ( з землі, каменя, дерева, металу та ін.), брати штурмом, облогою ворожі укріплення, замки.
Козацька майстерність індивідуальної боротьби з ворогом, самозахисту. Козацькі єдиноборства - всесвітньо відомий, знаменитий гопак, спас, гой док, навкулачки, на пальцях, на ременях, навхрест та ін. Козацькі фізичні і психофізичні вправи, їх система. Двобій, кінний двобій (герць, турнир) як тренування, як фізична, моральна, психологічна і військова підготовка до участі в боях за Україну, її волю.
Табори, місця збору козаків як школи по навчанню молодих козаків, новобранців - селян, міщан військовому мистецтву.
Високе військове мистецтво козацьких полководців, кошових отаманів, гетьманів: С.Наливайка, П.Сагайдачного, І.Богуна, Б.Хмельницького, І.Сірка, І.Гонти, М.Залізняка та ін.
МОЛОДІ КОЗАКИ
Фізичне, психофізичне, моральне і військове загартування козаків. Висока майстерність козаків у володінні зброєю в бою.
Зброя українських козаків: колюча і метальна (спис, лук із стрілами), рублячи (меч, шабля, ніж), ударна (палиця, клювці) та ін. Захисна зброя: шеломи, панцири, кольчуги, захисні сітки (рідко вживані).
Стандартне озброєння козака-піхотинця: спис, шабля, рушниця, чотири пістолі. Допоміжна зброя: кинджали, ножі, сокири, дротики, ятагани, якір тощо.
Застосування козаками вогнепальної зброї для руйнування бойових порядків, занепаду духу ворога і його знищення. Швидкий і влучний вогонь «рушничного» війська козаків.
Козацькі гармати - гроза для ворогів. Генеральна козацька артилерія. Майстерний обстріл ворожих лав, таборів, позицій, фортець. Вітчизняне виробництво гармат у Запорізькій Січі, Києві, Львові та інших місцях. Здатність кожного козака виготовляти порох.
Козацькі снаряди-ракети. Застосування козаками примітивних підводних човнів під час облоги, штурму ворожих замків, фортець над водою.
Використання козацького флоту в боротьбі з турками і татарами. Бойова навченість, натренованість козаків, які проявлялися при штурмі і взятті турецьких фортець, знищенні турецьких галер, військових суден. Бойові якості легкокрилих і непереможних козацьких чайок, флоту.
Дивовижні надприродні здатності козаків-характерників, екстрасенсів у боротьбі з ворогом.
Військова стратегія і тактика козаків. Козацька військова музика. Козацькі бойові хитрощі. Військова дипломатія.
Висока оцінка зарубіжних полководців, державних діячів, вчених, військових спеціалістів бойової майстерності козаків, їхніх отаманів і гетьманів.
ПРОГРАМА КУРСУ «РОДОВІД»
ДЖУРИ
Традиція складання родоводу сягає своїм корінням ще в дохристиянський період і продовжується сьогодні. В історії нашого народу важко знайти постать, яка б не ставилась з повагою до свого роду.
Філософ Павло Флор енський вважав генеалогію своєрідною педагогікою: «Історія роду повинна давати моральні уроки та задачі».
Життєва задача кожного - пізнати зміст і форму свого роду, закон його росту, співвідношення окремих гілок, а на фоні всього цього - пізнати своє особисте місце в роді і свою особисту задачу як члена роду.
Невіддільність людини від свого Роду, Народу, Всесвіту.
Вивчення свого роду - шлях до самопізнання. Мудрість народних заповідей про рід і родину.
Дерево роду. Походження символу. Структура Дерева роду. Сім поколінь.
Священні знаки та символи роду (народу). Графічні зображення, образи рослин, звірів, птахів. Кольорі та їх поєднання.
Імена предків. Родові та календарні імена. Звичаї та вірування наших предків, пов'язані з ім'ям людини.
Єдність, наступність і спадкоємність поколінь - основа прогресу людства. Тлумачення словосполучень «з покоління в покоління», «у спадок від батьків до дітей», «за традицією», «від старших до молодших».
Духовно-моральна основа української родини. Суть, структура, функції родини. Назви родинної спорідненості та свояцтва в українській мові. Значення дотримання народних чеснот у житті родини.
Історичне значення родоводу, родової ідеї. Завдання, які стоять перед родом. Історична місія роду. Традиції роду.
Методика складання родоводу. Збирання матеріалу. Створення архіву (листи, фотографії, записи, документи, копії та ін.). Використання (по можливості) технічних засобів (фотоапарат, магнітофон, відеокамера). Креслення Дерева роду. Перший етап відновлення родоводу - 64 гілки. Геометрична прогресія збільшення гілок, що позначають покоління.
ПРОГРАМА КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ ДУХОВНОГО КОЗАЦЬКОГО РОЗВИТКУ».
ДЖУРИ
Вступне заняття. Предмет «Психологія духовного козацького розвитку», його мета і особливості. Місце і роль людини у Всесвіті як в єдиному організмі. Залежність людини від природи і залежність природи від людини. Неповторність кожної людини та необхідність знання власної сутності для реалізації себе у навколишньому світі.
Мистецтво спілкування. Слово як засіб передачі інформації. Пусті слова - енергетична втрата. Вплив слова на підсвідомість. Неправда - викривлене відображення дійсності. Значення голосу і вміння керувати його властивостями: пластичність, розміреність, тембр. Вміння слухати.
Пробудження духовного вогнища у народів Стародавньої Скіфії. Життя стародавніх друїдів. Дитинства Рама, епідемія чуми. Рам лікує хворих і забороняє людські жертвоприношення. Прихильники та супротивники Рама, його пророцький сон про духовну місію. Перехід до Кавказу і прояв незвичайних здібностей Рама. Відмова від влади над світом. Вчення Рама та гороскоп друїдів.
Духовна місія Стародавньої індуської цивілізації. Культ Сонця і культ місяця в народній традиції. Вплив святих волхвів на царів. Одруження царя Канзи. Мити Крішни вимушена покинути палац. Народження Крішни та його життя серед пастухів. Пошуки матері та зустріч з таємничим старцем. Боротьба Кріпни за звільнення народів. Війна Канзи з волхвами. Крішна при дворі Канзи. Загибель голови волхвів і прозріння Крішни. Вчення Крішни: характеристика душі і тіла, розповідь про духовний світ, шляхи визволення духовної природи людини, розум у ролі друга і ворога. Відречення Крішни від влади та втеча у пустелю. Добровільна смерть Крішни, її значення.
Традиція духовних випробувань у Стародавньому Єгипті. Таємниця символіки сфінкса. Величний образ Гермеса. Шлях чужоземця до Єгипту, вирішальна розмова з Ієрофантом, святилище храму Озириса. Випробування та посвячення у таємну мудрість. Єгипетська книга мудрості.
Духовна місія Стародавнього Ізраїлю. Зміст та історія написання Біблії. Пророки та пророцтва в історії людства. Юність та посвячення Мойсея. Ритуал духовного очищення у Мадіамському храмі. Печера Сербала, будівництво Ковчега. Смерть Мойсея. Десять основних законів Старого Завіту.
Боротьба за духовні ідеали у Стародавній Греції. Культ і життя вакханок. Поява Орфея, його незвичайний вплив на людей. Двадцять років навчання та посвячення у храмах Єгипту, повернення на батьківщину, духовна місія Орфея. Легенда про Діоніса та Персефону, Орфея та Евридіку. Розмова Орфея з фракійцями. Помста Аглаоніси. Значення смерті Орфея для Греції.
Пробудження та розвиток духовності в школі Піфагора. Сім'я Піфагора, пророцтво Піфії. Дитинство Піфагора та рання схильність до науки. Таємниця символіки храму, яку розглядав Піфагор. Навчання у Вавілоні, поява Піфагора у Дельфах. Створення ордена та школи Піфагора. Випробування і відбір учнів, етапи очищення, наука чисел, чотири ступеня розвитку людини. Піфагор і Фєано. Зрада Кілона, смерть Піфагора. Духовна єдність учнів та їх подальша доля. Духовне вчення у «Золотих віршах» Піфагора.
Духовні аспекти будізму. Рід Гаутами Будди. Чотири зустрічі, що змінили його життя. Мандрування і дивні видіння, перемога у випробуваннях. Свідомість Будди. Повернення до палацу, розмова з батьком та дружиною. Легенда про те, як зневажали Будду. Легенда про зустріч з розбійником.
Творчий шлях Платона до духовності. Молодість Платона і перша зустріч із Сократом. Останній бенкет у будинку Платона. Суд над Сократом. Знайомство Платона з піфагорійцями та заснування ним Афінської Академії. Основи духовного вчення Платона. Мистецтво театру, святкування малих та великих елевзінських містерій у Греції, їх значення та духовний зміст.
Місія Христа. Пророцтва про появу Месії, народження Ісуса. Подорож до Єрусалиму з батьками, легенди про надзвичайні здібності Ісуса у дитинстві та його дивні пригоди. Братство Євсеїв, життя Іоанна Хрестителя, хрещення Ісуса та надії Іоанна. Сорокаденний піст, роздуми та видіння І.Христа. Поява Ісуса у Галилеї, «золоте правило» Ісуса, спасіння грішниці від каміння та її подальша доля. Розмова Ісуса з багатим юнаком. Притчі, їх внутрішній зміст. Розмова Ісуса та Нагорна проповідь. Цілительські здібності Ісуса, умови одужання хворих. Навчання найближчих учнів-апостолів. Основи духовного вчення. Таємний візит Никодима до Ісуса, духовна боротьба з фарисеями. Звістка про загибель Іоанна Хрестителя, ніч на горі Фагор, в'їзд до Єрусалиму. Символізм «Таємної вечері», зрада Іуди, суд Синедріону, нехристиянські свідоцтва про смерть і воскресіння Ісуса. Дослідження Туринської плащаниці.
Реалізація духовних принципів у житті С.Радонежського. Дитинство С.Радонежського, його труднощі у навчанні, зустріч зі старцем. Внутрішній світ юнака, життя в лісовій хащі, духовні випробування. Перші учні Сергія, праця у старця Даниїла, відновлення висохлого джерела, зустріч із землеробом. Прояв духовної сили Сергія: зцілення хворих, випадок з єпископом Константинопольським. Нововведення у монастирі, пропозиція митрополита Олексія. Благословення князю Дмитрію Донському, грамота, що була надіслана Сергієм на поле битви. Передбачення Сергія, незвичайні явища під час служіння Літургії. Привітання святителя Стефану Пермському, видіння 1387 року. Останні дні Сергія Радонежського.
Філософський шлях до духовності Г.С.Сковороди. Скорочена біографія митця: навчання у Києво-Могилянській Академії, розроблення власного курсу лекцій, робота у Харківському колегіумі, звинувачення у вільнодумстві. Філософські твори Г.С.Сковороди про «Вселенську віру», про символізм Біблії та про духовне лицемірство. Переклади і тлумачення духовних творів Плутарха та Цицерона. Пророцтва і смерть Г.Сковороди.
Система фізичного та духовного вдосконалення П.К.Іванова. Основні етапи життєвого шляху П.К.Іванова: дитинство та юність, участь у Вітчизняній війні, формування філософських переконань. Система самовдосконалення, її психологічні, медичні та філософські аспекти.
Загальнолюдські духовні цінності у ХХ сторіччі. Потреби людини у самореалізації, шлях до їх усвідомлення і задоволення у суспільному житті. Пробудження потреби у самовдосконаленні. Можливості духовного вдосконалення людини та людства.
Міжнародні центри духовності. Міжнародне товариство Реріхів, діяльність українського відділення, спадщина сім'ї Реріхів. Діяльність міжнародного центру «Юнівер». Програма «Мистецтво стати і бути людиною». Подорож по Юнівер-Всесвіту, методика «Маленький принц». Духовний календар на кожний день.
МОЛОДІ КОЗАКИ
Духовні літературні джерела про зародження Всесвіту. Біблія, Коран, Бхагавад-Гіта про зародження Всесвіту. Розкриття релігійного символізму у космічних легендах: «Дні і Ночі» Космосу, єдність Всесвіту. Легенда про походження Всесвіту: поява і трансформація космічної матерії, народження планет, духоматерія. Космічні ступені життя: елементарне, мінеральне, рослинне, тваринне та людське царства природи. Легенда про смерть Місяця та зародження життя на Землі. Негативні випромінювання Місяця, їх вплив на здоров'я людини.
Стародавні цивілізації в історії людства. Легенда про появу людства, народження першої раси і еволюція другої раси. Міф про Лемурію: початок третьої раси, боротьба з тваринним світом. Цивілізація лемурійців. Затоплення материка та загибель Лемурії. Сказання про Атлантиду: початок четвертої раси, розквіт Атлантиди, культура та цивілізація, символізм науки та релігії атлантів, дослідження агрономічних шкіл, місто Золотих воріт. Духовний занепад і загибель Атлантиди. Всесвітній Потоп. Відображення цих подій у світових релігіях. Спадщина атлантів у Стародавньому Єгипті. Теємниці статуй, знайдених на острові Пасхи, п'ять символічних статуй біля міста Бам'ян.
Легенди про духовну багатовимірність людини. Цінності людського життя: досвід, знання, розвиток душевних якостей. Мандрівка по світу людських емоцій, закономірності цього світу. Мандрівка по інтелектуальному світу людини. Людське «Я», совість, інтуїція, свідомість. Розвиток свідомості, людські таланти та здібності, методи їх розкриття.
Космічні закони духу. Легенда про вічне життя. Розвиток людської душі. Легенда про вічну любов. Пам'ять серця та його оздоровлення. Закон космічної справедливості. Опір злу у космічній битві. Людська воля і людська доля. Ланцюги, що зв'язують людину, створені самою людиною. Духовні закони розвитку та прискорення людської еволюції.
Добро і зло у космічному масштабі. Мета людської еволюції. Прогнози та попередження у розвитку цивілізації. Хвороби нашої планети, взаємозв'язок між людською без розсудливою діяльністю та космічними катаклізмами. Наслідки розвитку інтелекту на шкоду духовності. Дієвість людської думки. Технократичний розвиток цивілізації. Легенда про Люцифера та його падіння, казка «Подарунок Люцифера». Легенда про Спасителів Світу. Цілюща сила світлих думок. Три незримі битви, в яких бере участь людина: битва між волею людини та потоком зовнішніх обставин, битва між творчістю і хаосом, битва між недоліками та світлими прагненнями людини. Значення чутливості та спостережливості.
Легенди про вогняне очищення. Вогонь людського духу та потреба у вогняному очищенні. Народжені уявлення про Космічний Вогонь. Вогонь людської думки та вогонь творчості. Символізм безперервності вогню у народних культах. Вогняна еволюція людства. Вогонь любові, серця, героїзму, принципи побудови майбутнього світу. Легенда про Скарб Світу, його мандрування по землі та вплив на людську свідомість.
Духовне майбутнє людства. Легенда про «участь зірок у нашому житті». Космічні випромінювання та їх вплив на планету. Наближення Венери до Землі у 1924 році. Зоряне випромінювання та творчість. Духовне майбутнє людства, наука майбутнього. Використання енергії сонячного випромінювання. Пророцтва про космічну еру людства, пошук нових шляхів людської еволюції. Вчення «Живої Етики», значення культурного розвитку людини. Сказання про Матір Світу. Міфи про походження гір та блискавки. Історія виникнення культу Матері Світу. Закон рівноваги чоловічого та жіночого потенціалів.
Легенди про розширення можливостей людини. Легенди про життя далеких світів. Стереотипність мислення. Безмежний політ людського духу. Воля до пізнання та рівновага прагнень. Сон як частина буття. Шкідливість спіритизму та медіумізму. Три основні течії думки. Основні творчі думки, напруження свідомості. Радість та любов - шлях до майбутнього. Трансформація власного життя, духовна співпраця. Духовні здатності та шляхи до їх досягнення: «космічна свідомість», упорядкування думок, виховання серця. Казка про людське серце. Духовна еволюція людини та людства. П'ять ступенів людського розвитку. Мистецтво прожити життя.
Шлюб як духовний союз. Аналіз причини недовговічності сімейного життя. Християнські уявлення про сімейні взаємовідносини. Єдність поглядів і прагнень подружжя. «Жива Етика» про космічну роль сімейного союзу. Постійний духовний розвиток - шлях до постійного взаєморозуміння.
Духовні погляди видатних філософів та мислителів ХІХ-ХХ століть. Єдність духовних ідей у світосприйнятті Г.Сковороди, Т.Шевченка, В.Вернадського, О.Блаватської, А.Лосєва, М.Бердяєва: розуміння місця і ролі людини в єдиному організмі Всесвіту, прискорення еволюції свідомості людства.
Стародавнє вчення про Перехрестя. Структура Перехрестя, символічне значення вертикалі та горизонталі, їх поєднання. Перебіг духовної еволюції людини згідно із законами Перехрестя. Розташування духовних знаків та їх стародавній зміст.
Духовна скарбниця українського народу. Українські народні казки, алегоричність образів та вплив на людську свідомість. Українські народні обряди та звичаї, їх значення з релігійної та наукової точок зору. Духовні ідеї у видатних творах українського мистецтва.
ПРОГРАМА КУРСУ «ТРАДИЦІЇ».

ДЖУРИ
Обряди, ритуали, традиції як смисложиттєві культурні дійства, сенс яких полягає в задоволенні наших найвищих духовних запитів, релігійних, моральних, громадянських, національних, родинних та інших почуттів, нашої любові.
Обрядово-символічні дійства календарно-обрядового кола. Символи Сонця і Неба, Місяця і Зірок, Вогню і Води, Колеса і Хреста, Віщого Дерева і Віщого Ворона як чуттєве уособлення духовних сил, що ввійшли в практично-духовне освоєння світу.
Церковні святині, свята й обряди, поминальні обряди, свята і святині національні, родинні; культурні дійства, що задовольняють духовні запити людини.
Традиції, історична пам'ять, що осягається лише через буття минулого в сучасній культурі (міфопоетичний світ, культура Київської Русі, Візантії, епохи Відродження тощо).
Сучасне - зв'язок з минулим, традиціями, прорив у майбутнє, оволодіння новими технологіями.
ПРОГРАМА КУРСУ «ІСТОРІЯ КОЗАЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ».

КОЗАЧЕНЯТА
Культурні здобутки українців, їхніх предків із сивої давнини. Пісенне, музичне, танцювальне, ужитково-прикладне та інші види мистецтва.
Утвердження високих якостей людини, героїзму і працелюбності нашого народу в усній народній творчості. Пісні і думи про козаків. Казки про Велета, Котигорошка, козаків-лицарів із сильною волею і непереможним духом. Легенди, історичні розповіді про козаків-славних воїнів України. Пробудження в дітей поваги і любові до козаків. Виховання стійких почуттів першовідкриття краси, сили волі і духу, величі українських лицарів. Пробудження і формування в дітей бажання наслідувати козаків, брати їх собі за високий взірець у житті.
КОЗАЧАТА
Матеріальні і духовні цінності української культури. Здобутки культури українців, їхніх предків в епоху язичництва, після насильницького впровадження християнства (988 р.).
Втілення в різних галузях культури (людських стосунках, творчості, політичному і державному житті, традиціях і звичаях, побуті) національних цінностей, загальнолюдської їхньої сутності, ідейного багатства, моралі й етики, естетики, вірувань, язичницького і християнського культів.
Здобутки народного і професійного мистецтва. Краса і глибока духовність, відображені в різноманітних видах і жанрах народного мистецтва (вишивці, рушникарстві, писанкарстві, ужитково-прикладному, танцювальному мистецтві та ін.). Творчість народних майстрів Г.Верес, М.Приймаченко, Г.Собачко та ін. Здобутки видатних митців-професіоналів Т.Шевченко, С.Васильківського, М.Заньковецької, М.Садовського та ін.
Найвидатніші досягнення освіти і науки на різних етапах історичного розвитку українського народу.
ДЖУРИ
Культура українського народу як самобутні матеріальні і духовні надбання, спосіб оригінального національного світосприймання, мислення і творчості українців. Відтворення в культурі національного менталітету волелюбних, героїчних ідей, своєрідності моралі, етики, системи традицій, звичаїв і обрядів, вірувань, релігійних культів.
Культура українців як відображення їхньої історії, духовності, свідомості. Багатство і розмаїтість культурних досягнень нашого народу. Самобутність українського народу і творча трансформація в ній культурних потоків Заходу і Сходу, Півночі і Півдня. Пріоритетність європейських традицій у розвитку культури українців.
Стародавність української культури. Наукові теорії, гіпотези. Культурно-історичні факти, відомості. Нова концепція Стародавньої України. Досягнення Трипільської культури (ІУ-ІІ тис. до н.е.), прадавньої хліборобської цивілізації наших пращурів. Високий цивілізаційний рівень життя наших предків - їхнього господарства, містобудування, захисних споруд, обробки дерева і металу, народного мистецтва тощо.
Основні відомості про найстаріші пам'ятки давньоукраїнської мови, історіографії, міфології та публіцистики - «Вересова книга» (УІІІ-ІХ ст.), «Послання оріян хозарам» (ІХ ст.).
Утвердження стародавньої української національної (етнічної) віри як духовної основи життя наших пращурів. Волхви, відуни як носії народних знань, керівники духовного життя праукраїнців.
Міфологічний світогляд наших предків. Боги і божества давньоукраїнського пантеону. Сварог, Дажбог, Перун, Велес, Берегиня, Слава, Лада, Лад, Коляда та ін.
Книги Л.Силенка і В.Шияна про Стародавню Україну, її культуру, віру, звичаї, традиції наших пращурів та їхні зв'язки з іншими народами, їх культурою.
Відображення в культурно-історичних пам'ятках Київської Русі-України (творах архітектури і скульптури, працях Володимира Мономаха, мітрополіта Іларіона, збірнику законів «Руська правда», художній перлині «Слово о полку Ігоревім» та ін.) глибоких духовних пластів наших пращурів, високих зльотів їхнього духу.
Фольклор, символіка, народні мистецтва про життя і бойові подвиги богатирів, витязів із непереможною силою волі і силою духу.
Культурне піднесення в епоху Українського Відродження (ХУІ - перша половина ХУІІІ ст.).
Високі здобутки духовності нашого народу в Козацьку добу. Національні особливості культури бароко.
Культура побуту українців. Висока гігієнічна і екологічна культура. Козацько-лицарська духовність як вищий рівень української духовності. Глибокий гуманізм і демократизм, сила волі і сила духу, вірність волелюбним заповідям предків, милосердність, ненависть до пригноблювачів, ідеї свободи особистості і народу - істотні риси української козацької філософії, ідеології, характеру, правосвідомості, моралі. Ідеї козацько-лицарської еліти про територіальну етнічну єдність українців, високий розвиток економіки, добробуту народу, відродження української духовності.
Розвиток звичаєвого права, книгодрукування, мистецтва, освіти, науки в Козацьку добу.
Ідеї і принципи діяльності братських, козацьких, січових, сотенних і полкових шкіл, козацької педагогіки. Перші Острозька (1576) і Києво-Могилянська (1615) академії, колегіуми України. Видатні митці, вчені (М.Чурай, І.Гізель, С.Оріховський, Ф.Прокопович, Є.Славинецький, Г.Смотрицький та ін.).
Українська православна церква як могутній осередок культури.
Українська культура в Козацьку добу як цілісне, системне явище.
МОЛОДІ КОЗАКИ
Культура нашого народу як відображення універсальної української національної ідеї. Внутрішні фактори, що визначають самобутність української культури: національна свідомість, національна ідеологія, національний світогляд і національний характер українців. Відображення в українській культурі-скарбниці ідей і образів, символів, звичаїв і традицій усвідомлення нашим народом своєї спільної національної своєрідності. Українська національна ідеологія як ідейна основа культури, мистецтва, науки, освіти і виховання нашого народу.
Відображення в українській культурі споглядальної (інтроверсійної) позиції, орієнтованої на внутрішній світ людини, вдосконалення душі і практичної (екстравертної) позиції, спрямованої на перетворення обставин, соціальних умов життя.
Пріоритетність в українській культурі її потужних струменів, граней, які утверджують «шевченківський тип людини» з гаслом «Борітеся - поборете!» Це люди енергійні, діяльні, пристрасні, утверджують у житті подвижництво і героїчні діяння на благо України. Вони свідомо будують своє життя у відповідності з національно-державницькими потребами, всенаціональними цілями, ідеалами, інтересами. Вони не миряться з умовами життя, які гальмують розвиток нації, української державності, нарощують свої зусилля в боротьбі за утвердження національних цінностей. Шляхом реалізації національних ідей, ідеалів, інших цінностей такі громадяни прагнуть досягти висот загальнолюдських ідей, цінностей. Статус духовності «шевченківської людини» є найвищим в українській культурі, духовності. Такі люди сповідують принципи лицарського способу життя. Визнання вченими багатьох країн глибокої народності, демократизму і гуманізму, високої духовності, відображеній в українській культурі, зокрема художній літературі. Лицарська духовність у творах Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, П.Куліша, Б.Грінченка та ін. Ідеї відданості нації, саможертовності в ім'я захисту державницьких інтересів України в творах Є.Маланюка, С.Ольжича, О.Теліги, В.Симоненко, В.Стуса, Л.Костенко, І.Драча та ін.
Розкутість творчого мислення, висока національна ідейність і образність творів народного і професійного мистецтва.
Ідеї лицарського загартування дітей та юнацтва в спадщині видатних українських педагогів А.Волошина, С.Русової, І.Огієнка, С.Сірополка, Г.Ващенка, В.Сухомлинського, М.Стельмаховича та ін.
Стрімкий розвиток українознавства як пріоритетної галузі нашої культури, науки. Українознавство як методологія, стратегія і тактика українського культуротворення, націотворення і державного будівництва.
Ідеї, концепції, програми, підручники і посібники засновника сучасного українознавства, академіка АН Вищої школи України, лауреата міжнародної премії ім. Й.Гердера П.П.Кононенка. Провідні ідеї та зміст концентрів Україна-нація, Україна-держава та ін.
Визначні здобутки в інших галузях вітчизняної і зарубіжної науки. Сучасні концепції, теорії розвитку культури, мистецтва, освіти в цивілізованих країнах світу.
Здобуток світової думки, культури про гармонійне поєднання релігії і науки в житті особистості, суспільства.
Глибокий патріотизм, висока мораль, шляхетність, інтелігентність, готовність розвивати рідну культуру, зміцнювати родинні цінності, утверджувати українську мову як державну, брати активну участь у професійно-трудовій, громадській і політичній діяльності, будувати Українську державу - пріоритетні якості громадянина незалежної України, показники його культури.
Людський гуманізм несумісний із помстою, але не передбачає і всепрощенства. Він засуджує рабську і напіврабську покору, національну меншовартість, історичне безпам'ятство, манкуртизм, зраду нації, Україні. Лицарські чесноти, відображені в різних галузях нашої культури, схвалюють і стимулюють практичні кроки, конкретні справи, рішучі дії з метою викорінення аморальних жорстоких, потворних явищ із нашого життя.
Ідеї синівської любові до рідної землі, Матері-України, свободи нації і особистості, заповідів дідів і прадідів захищати українську мову, культуру, зберігати єдність народу, соборність етнографічних земель, утвердження власної незалежної Української держави - провідні ідеї, що визначають суть нашої національної культури.
ПРОГРАМА КУРСУ «ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ».
ДЖУРИ
Вступ. Навколишнє середовище та його значення для людини. Проблеми навколишнього середовища. Завдання охорони природи. Необхідність екологічних знань для молоді.
Літосфера і людина. Будова літосфери, її склад. Руйнування гірських порід під впливом вивітрювання, водної та вітрової ерозії. Грунти як ресурси та їх значення для с/г виробництва. Ерозія грунтів, її причини. Запобігання ерозії. Хімічне забруднення грунтів. Забруднення грунтів радіонуклеїдами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Карта екологічного забруднення грунтів України. Система заходів з дезактивації грунтів. Система загальних заходів з охорони грунтів. Рослинність як засіб захисту грунтів. Лісосмуги, їх значення. Основні агрохімічні заходи щодо збереження грунтів від виснаження та ерозії. Проблема використання мінеральних добрив і отрутохімікатів у землеробстві.
Рекультивація місць видобування корисних копалин. Проблеми опустелювання земель у світі, на Україні.
Екологічні проблеми гідросфери. Вода та її значення для життя на Землі. Екологічні проблеми Світового океану. Джерела забруднення Світового океану. Охорона і захист водних ресурсів. Джерела забруднення внутрішніх вод. Забезпеченість приіснолю водою різних регіонів світу, України.
Раціональне використання прісних вод - головний засіб вирішення проблеми прісних вод. Структура водопостачання. Проблеми і засоби водоохоронної діяльності. Методи очищення стічних вод. Опріснення морської води, його економічна ефективність.
Екологічні проблеми атмосфери. Будова і склад атмосфери. Зміни в газовому стані повітря, їх причини і наслідки. Повітря як ресурс, значення в природі, використання в народному господарстві. Забруднення повітря; його джерела. Наслідки забруднення повітря. Втрати від забруднення. Вплив забруднення повітря на здоров'я людини. Парневий ефект та явища, пов'язані з ним.
Озоновий шар, його стан, наслідки збіднення озонового шару. Заходи для контролю за забрудненням повітря. Межі концентрації речовин, що забруднюють повітря. Стан забруднення повітря в різних регіонах світу, України. Таблиця даних забруднення повітря в містах України.
Біосфера. Утворення біосфери, її структура, межі та еволюція. Значення та роль біосфери. Склад біосфери. Властивості біосфери. Рух енергії у біосфері. Кругообіг води, азоту, фосфору. Географічна структура біосфери. Теорія виникнення життя на Землі. Екологічні системи, їх біологічна ефективність. Особливості ноосфери. Екологічні проблеми біосфери, заходи щодо їх вирішення.
Природа і природні ресурси. Класифікація природних ресурсів. Ресурси Світового океану: водні, тваринні, мінеральні. Причини погіршення екології Світового океану. Забруднення вод Світового океану, збіднення його ресурсів. Ресурси суходолу. Земельні ресурси. Земельний фонд світу, України. Найголовніші с/г угіддя країни. Рослинні ресурси світу, України. Карта рослинних ресурсів. Залісення території України. Проблеми охорони рослинності. Рослини, занесені до Червоної книги України.
Ресурси тваринного світу. Зоогеографічна карта світу. Тварини, що зникли на Землі й занесені до Червоної книги України. Вплив людини на кількісний і якісний склад рослин і тварин. Охорона рослинних і тваринних ресурсів. Природоохоронне законодавство світу, України. Система природо заповідних територій України. Карта природо заповідних територій України. Характеристика найбільших заповідників та природних національних парків України. Заказники та інші природозаповідні території.
Органи управління охороною природи, посилення їх ролі в країні щодо розміщення виробництва та їх впливу на навколишнє середовище. Громадські організації з охорони природи. Природоохоронна освіта в Україні. Наукова діяльність з охорони природи на Україні.
Міжнародна діяльність України з охорони природи.
Демографічні аспекти екології. Еволюція населення. Зростання кількості населення світу. Демографічна ситуація в світі, Україні, її перспектива. Екологічні проблеми, пов'язані з нею.
Розвиток людства і охорона природного середовища, урбанізація і її вплив на загострення екологічної проблеми. Природні й антропогенні ландшафти. Індустріальні пустелі. Абразія. Туризм і охорона природи. Зв'язок екології з гігієною населення і охороною здоров'я людей. Загострення продовольчої проблеми у зв'язку з радіоактивним забрудненням значної території України. Зростання смертності та зниження тривалості життя людей в екологічно забруднених регіонах країни. Допустимі норми радіоактивного та іншого забруднення продуктів харчування. Карта екологічного забруднення України.
МОЛОДІ КОЗАКИ
Що вивчає екологія. Екологія як наука, її зміст, структура і завдання. Поняття екологічного світогляду. Історичний огляд розвитку екології. Підрозділи екології, їх основні наукові напрями.
Природне середовище та його охорона. Питання про природне середовище. Використання природного середовища та його охорона. Екосистеми, їх біологічна ефективність. Географічні ландшафти, їх специфічні екологічні проблеми. Навколишнє середовище та інтернаціоналізація природоохоронної справи.
Екологічні фактори. Поняття про екологічні фактори. Класифікація факторів. Лімітуючи фактори. Характеристика основних екологічних факторів, що формують рослинність і тваринний світ Землі, кліматичних (тепло, світло, вода, повітря), біотичних.
Екологія виду. Поняття про місцезнаходження (місцезростання) та екологічну нишу. Біологічний годинник. Штучний добір. Одомашування та введення в культуру. Основні типи поведінки.
Екологія груп (популяцій). Поняття «популяція». Властивості популяції. Щільність популяції. Взаємовідносини між популяціями (хижацтво, паразитизм, міжвидова конкуренція).
Екологія угруповань. Поняття біогеоценозу та екосистеми. Видова різноманітність в угрупованнях. Крайовий ефект та екотони. Екологічні ланцюги та піраміди. Перенесення енергії та продуктивність екосистем. Біологічний круговорот.
Екологічний механізм еволюції організмів та екосистем. Екологія, еволюція, адаптація. Поняття про сукцесії. Поняття проо клімакс як відносно стабільної системи. Типи рослин.
Людина та біосфера. Сучасна екологічна ситуація на планеті, в країні. Вплив людини на наколишнє середовище. Екологічний розвиток та екологічні проблеми. Проблеми екології і природні джерела сировини для розвитку економіки.
Екологічно брудні виробництва. Необхідність безвідходного виробництва у промисловості. Замкнена система водопостачання промислових підприємств. Охорона природного середовища від промислового забруднення та будівельних надмірностей. Шум як одна з форм забруднення середовища. Боротьба з шумом. Хімічне та радіоактивне забруднення навколишнього середовища промисловими підприємствами. Погіршення природного середовища практично не регульованим с/г виробництвом. Захист і раціональне використання природного середовища як передумова екологічного розвитку. Екологія та охорона природи. Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи.
Збереження миру і розрядка міжнародної напруженості - основа міжнародних відносин щодо питань збереження навколишнього середовища. Співробітництво країн з питань екології. Міжнародне законодавство з питань екології. Роль ЮНЕСКО з питань охорони природи.
Екологічне виховання учнів як основа для забезпечення екологічного майбутнього людини. Необхідність екологічного виховання учнів, розвиток цієї системи в світі. Форми та методи екологічного виховання. Екологічне виховання в школі. Участь школярів в екологічних акціях.
ПРОГРАМА КУРСУ «ОСНОВИ СУЧАСНОГО ФІЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА».

МОЛОДІ КОЗАКИ
Законодавство України про землю, пріоритетний розвиток села і фермерського господарства.
Сучасні тенденції формування фермерського господарства. Досвід зарубіжних країн.
Фермер і його функції в управлінні господарством (планування, фінансування, маркетинг, укомплектування штату). Мистецтво управління.
Технологія сільськогосподарського виробництва в умовах фермерства. Виробництво зерна, кормів, технічних культур, продуктів тваринництва. Переробка продукції.
Механізація та транспортне забезпечення фермерських господарств. Засоби малої механізації.
Економічний аналіз, його суть та значення для планування фермерської діяльності.
Соціально-економічні програми у сфері фермерської діяльності та їх вирішення на перехідному етапі і в умовах ринку.
Баланс прибутків та витрат фермерського господарства. Ціни та ціноутворення. Податкова політика.
ПРОГРАМА КУРСУ «ТВАРИННИЦТВО І ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА».

МОЛОДІ КОЗАКИ
Загальні відомості. Тваринництво, його народногосподарське значення.
Безпека праці, виробнича санітарія, протипожежні заходи. Організація робочого місця. Культура праці.
Основи економіки і організація виробництва в умовах підприємницької діяльності з використанням сучасної ЕОТ.
Товарна організація суспільного виробництва, його структура. Собівартість і рентабельність сільськогосподарського виробництва, прибуток, доход.
Суть комерції. Ціни і гроші. Основи менеджменту і маркетингу в тваринництві. Відомості про нові форми організації виробництва і праці з використанням ЕОТ: підряд, оренда, кооператив, фермерське господарство. Правове забезпечення підприємницької діяльності. Економіка природокористування.
Основи тваринництва. Анатомо-фізіологічні особливості сільськогосподарських тварин.
Розвиток основних ланок тваринництва.
Ознайомлення із змістом основних професій тваринництва.
Корми і кормова база для тварин. Кормовий раціон. Годівля тварин.
Утримання сільськогосподарських тварин і догляд за ними.
Механізація тваринницьких ферм і комплексів. Засоби малої механізації в умовах фермерського господарства.
Селекційна робота. Технологія вирощування корів і свиней.
Особливості годівлі і утримання сільськогосподарських тварин на відкритих пасовиськах.
Основи зоогігієни і ветпрофілактики. Зоотехнічні і гігієнічні вимоги до утримання тварин. Профілактика захворювань.
Технологія промислової і домашньої переробки, зберігання та використання продукції тваринництва.
ПРОГРАМА КУРСУ «РОСЛИННИЦТВО І ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА».

МОЛОДІ КОЗАКИ
Загальні відомості (як у програмі курсу «Тваринництво і основи підприємництва»).
Основи рослинництва. Обробіток грунту. Грунт і його родючість. Системи обробку грунту. Агротехнічні вимоги. Інтенсивні технології. Технології застосування органічних і мінеральних добрив в сівозміні місцевого господарства. Заходи по боротьбі з бур'янами та шкідниками сільськогосподарських культур. Вирощування врожаю польових озимих та ярових зернових культур. Вирощування кукурудзи. Вирощування врожаю зернобобових культур. Сівба, догляд і збирання врожаю цукрових буряків і кормових коренеплодів. Вирощування масляних і ефіроносних культур. Вирощування і збирання врожаю баштанних культур. Розвиток основних ланок рослинництва. Ознайомлення із змістом основних професій рослинництва.
Навчально-дослідна робота. Закладка дослідів, догляд за дослідними рослинами, облік результатів дослідів і збирання врожаю. Узагальнення досвіду виробництва сільськогосподарської продукції в умовах конкретного економічного району (економічний аналіз виробничої діяльності) за допомогою ЕОМ. Впровадження результатів дослідницької роботи в практику землеробства.
Механізація у рослинництві. Механізація процесу обробітку грунту. Протиерозійні заходи. Механізація процесу підготовки і внесення в грунт добрив. Механізація сівби та догляд за рослинами. Механізація збирання врожаю. Охорона навколишнього середовища.
Технологія промислової і домашньої переробки, зберігання і використання продуктів рослинництва.
ПРОГРАМА КУРСУ «ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ УЧНІВ».

ДЖУРИ
Вступ у науково-дослідну роботу.
Предмет і завдання екурсу. Місце і роль науково-дослідної роботи (НДР) у навчальному процесі. Завдання, зміст, форми НДР учнів у школі. Основні джерела науково-дослідного аналізу. Мета і завдання курсу, його структура, огляд літератури по курсу.
Культура навчальної роботи і самовиховання учнів - невід'ємні компоненти ефективної науково-дослідної роботи.
Культура навчальної праці як комплексне поняття, що включає гігієну розумової праці, техніку розумової праці, мотивацію до навчання, уміння планувати навчальну діяльність. Чинники, що впливають на наукову працездатність, гігієна робочого місця, харчування, облік особливостей організму, чергування видів діяльності, планування розподілу часу, режим діяльності.
Техніка науково-дослідної роботи. Уміння читати, як основний засіб засвоєння наукової інформації. Прийоми підвищення швидкості читання. Уміння самостійного пошуку виду читання і попереднього огляду, визначення виду читання до кожного конкретного джерела. Прийоми розвитку пам'яті і запам'ятовування інформації.
Роль самовиховання у формуванні творчої особистості, значення самовиховання в НДР. Самовиховання волі і характеру. Режим дня, прийоми самоаналізу і самонавіювання. Формування звичок як основи характеру. Прийоми розумового самовиховання.
Робота з науково-літературними джерелами та архівними матеріалами. Класифікація і загальна характеристика науково-літературних і архівних джерел: монографії, статті і збірники наукових робіт, рукописи, періодичні видання, архівні фонди, підручники і навчальні посібники, брошури. Методи фіксації і зберігання наукової інформації. Пошук науково-літературних та архівних матеріалів. Інформаційно-бібліографічні довідники як засіб орієнтації в пошуках наукового джерела. Довідники (предметні, тематичні), книжковий літопис, енциклопедичні джерела (словники). Роль бібліографічних каталогів, періодичних видань у пошуках науково-літературних джерел. Види каталогів (систематичний, предметний, алфавітний), розташування в них бібліографічних карток. Виставки «Нових видань».
Методика роботи з книгою і документом. Каталожні картки і картотека із описом (бібліографічним) назв джерел як методу роботи з книгою і документом. Методика опису офіційно-документальних матеріалів, книг, статей. Способи короткої фіксації змісту вивчених книг і документів, ксерокопій, анотування, тезування, реферування, конспектування, логічне структурування (простий і складний план).
МОЛОДІ КОЗАКИ
Методи науково-дослідної роботи.
Основні поняття та категорії НДР. Що таке наука? Визначення науки. Наукова інформація. Наукова діяльність людини. Наукова проблема. Наукова тема. Наукова теорія. Наукове дослідження. Науковий метод. Спостереження. Порівняння. Експеримент. Узагальнення. Моделювання. Аналіз і синтез. Обґрунтування. Аргументація. Доведення. Гіпотеза. Винахід. Відкриття.
Класифікація і загальна характеристика методів НДР. Поняття «методи» НДР, поділ їх залежно від ознак і характеру участі дослідників у проведенні (активні і пасивні), від часу проведення (одномоментні, довгі), місця проведення (природні, лабораторні), залежні від завдань дослідження (неекспериментальні, діагностичні, експериментальні). Загальна характеристика методів НДР.
Наукове спостереження. Поняття і специфіка методу спостереження. Види наукового спостереження: безпосереднє, опосередковане, відкрите і приховане, безперервне і дискретне, монографічне, вузькоспеціальне, пошук. Підготовка і проведення наукового спостереження, його програма. Способи фіксування результатів спостереження: картки, протоколи і щоденникові записи, технічні засоби.
Бесіди та експериментальне інтерв'ю як методи усного опитування. Їхні специфіка і призначення. Види і методика бесід та експериментального інтерв'ю: індивідуальні, групові, вільні, запрограмовані. Вимоги щодо їх проведення.
Анкетне опитування. Анкета як метод письмового опитування. Структура анкети: вступна частина, основна. Групування питань в анкеті, характеристика їхніх видів: відкриті питання, закриті, напівзакриті. Вимоги до формулювання питань. Організація анкетного опитування, їхні види: суцільний і вибірковий. Забезпечення якісної і кількісної репрезентивності (представництва) опитування. Вимоги до обробки анкет.
Науковий експеримент. Поняття методу наукового експерименту, його специфіка і призначеннгя. Види експерименту: природний, лабораторний, констатований, формований. Етапи підготовки і проведення експерименту: попередній, підготовчий, проведення, підбиття підсумків.
Діагностичні методи наукового дослідження. Тест як метод стандартизованого завдання з метою виявлення розумового і психічного розвитку, ступеня здібності, стану людини, прогнозу його розвитку. Види і характеристика тестів: кількісні, якісні, проективні, персональні опитування. Основа побудови тестів, методика розробки, проведення обробки.
Організація і офорлення підсумків НДР.
Науково-дослідна робота школярів. Взаємозв'язок і єдність навчальної та науково-дослідної роботи учнів. НДР, що входить у навчальний процес - на уроках, лабораторних і практично-семінарських заняттях, під час написання рефератів, статей, курсових та дипломних робіт.
НДР у поанавчальний час - наукові гуртки і товариства учнів. Мала Академія Наук, олімпіади, наукові і експериментальні виставки і огляди науково-дослідної творчості, наукові конкурси робіт учнів. Заходи щодо заохочення ученів - учасників НДР.
Значення та етапи планування наукових досліджень. Планування та чітка організація наукового дослідження. Підготовчий етап наукового дослідження: організація, пошук учнів на «особистісній» проблематиці наукових досліджень, робота над темою з використанням науково-літературних джерел та емпіричного матеріалу. Етап формування мети і завдань, об'єкта і предмета, робочої гіпотези дослідження, визначення методів, структури (плану) викладу НДР, списка літературних, архівних та інших джерел дослідження. Завершу вальний етап НДР: аналіз дослідженого матеріалу, формування попередніх висновків, їхня експериментальна перевірка, підсумкові висновки та рекомендації. Новизна в науці, наука і практика, наукова полеміка, наука і творчість.
Оформлення підсумків НДР учнями. Основні форми наукових повідомлень учнів, статті, тези, методичні рекомендації, курсові та дипломні роботи. Вимоги щодо змісту та оформлення наукових робіт, їхнього наукового апарату. Структура і особливості кожної форми НДР.
Науково-дослідна робота як зафіксований результат наукового пошуку. Наука як форма поведінки дослідника. Стандартні структури і традиційні компоненти наукового тексту. Структурна схема побудови науково-дослідної роботи. Типові труднощі і помилки під час конструювання наукових текстів. Редагування і саморедагування наукового тексту. Підготовка рукопису до друку. Рецензія, її зміст. Пам'ятка рецензенту.
ПРОГРАМА КУРСУ «ОСНОВИ ТЕХНІКИ».
ДЖУРИ
Вступ. Техніка і сучасне суспільство. Короткі відомості про історію розвитку машин. Класифікація технічних пристроїв за складністю. Прості засоби праці, машини, складні технічні системи. Класифікація машин за призначенням. Енергетичні, транспортні, транспортуючі, технологічні і інформаційні машини.
Енергетична техніка. Загальні відомості. Види енергії. Джерела енергії. Поняття про споживачів енергії. Носії енергії. Перетворювачі видів енергії. Канал передачі енергії.
Передача і перетворення руху. Поняття про механізми. Механізм. Кінематика механізму: кінематична ланка, кінематична пвара, кінематичне коло, ведучі-ведені ланки. Види механізмів.
Передачі обертального руху. Вали, осі. Конструкції валів. Муфти. Передаточне відношення. Передаточне число. Класифікація передач обертального руху. Фрікційні передачі. Пасові передачі. Зубчасті передачі. Черв'ячні передачі. Ланцюгові передачі. Багатоступінні передачі. Передачі із змінним передаточним числом. Коробка прередач. Варіатори швидкостей. Реверсивні механізми.
Механізми перетворення видів руху. Гвінтові механізми. Рейкові механізми. Кривошипо-шатунний механізм. Кулачковий механізм. Механізм переривчастого руху. Храповий механізм.
Гідравлічні і пневматичні лінії передач і перетворювачі. Загальні відомості про рух рідин і газів. Деякі властивості рідин і газів. Ламінарна і турбулентна теорії рідин і газів. Стаціонарна теорія рідин і газів. Тиск у рухомих рідинах і газах. Опір трубопроводу руху рідин і газів. Витрати рідини і газу.
Гідромеханічні і пневматичні перетворювачі енергії. Клапаеи. Регулювальні елементи гідравлічних пристроїв. Поршневі насоси одинарної і подвійної дії. Пластинчатий ексцентриковий насос. Відцентрові насоси. Турбіни. Активні турбіни. Напорні і пропелерні турбіни. Будова ГРЕС. Гідравлічний двигун. Пневмоперетворювачі. Компресори. Поршневий компресор одинарної (простої) дії.
Теплові енергетичні системи. Загальні відомості про паливо. Види і призначення палива. Тверде, рідке і газоподібне паливо. Способи спалювання палива: шаровий, факельний і вихровий.
Тепломеханічні перетворювачі енергії. Теплові пристрої: жарові, камерні і циклонні топки. Котельні установки. Будоваа простого циліндричного котла. Газотрубні і водотрубні котли. Теплові двигуни. Поршневі двигуни внутрішнього згоряння. Карбюраторні двигуни. Газовий двигун. Поняття про двигуни із внутрішнім сумішоутворенням. Двигуни високого і низького тиску. Парові та газові двигуни.
Спецкурс: мотоцикли, автомобілі, трактори.
Передача і перетворення електричної енергії. Електричні кола. Електичне коло. Постійний і змінний електричний струм. Амплітуда, період і частота змінного струму. З'єднання обмоток генератора зірочкою і трикутником. Фазові і лінійна напруга. Активний і реактивний опір.
Регулюючі елементи і електромеханічні перетворювачі енергії. Поняття про електричні клапани. Напівпровідниковий діод. Регулюючі елементи перетворювачів енергії. Електромеханічні перетворювачі енергії. Генератори однофазного і трифазного струму. Трифазні і однофазні електродвигуни.
Спецкурс: радіотехніка, електроніка.
Основи автоматизації виробничих процесів. Вступ. Короткі відомості з теорії розвитку автоматизації виробництва.
Загальні відомості про автоматизацію виробничих процесів. Поняття про автоматику і автоматизацію. Механізація і автоматизація виробничих процесів. Часткова, повна і комплексна автоматизація.
Принципи побудови систем автоматного керування. Поняття про автоматичне керування. Автоматичний керуючий пристрій і керований об'єкт. Автоматична система керування. Класифікація автоматичних систем керування. Стабілізуюча, програмна і слідкуюча автоматичної системи. Автоматичні системи з розімкненими і замкнутими колом впливу.
Елементи систем автоматичного керування. Первинні елементи автоматики. Поняття про датчики і сприймаючі механізми. Командні датчики: шляхові електричні датчики контактного типу, шляхові вимикачі і перемикачі. Вимірювальні датчики: контактні датчики розмірів, датчики для вимірювання температури, рівня рідини.
Кінцеві виконуючі прилади і механізми. Електричні виконуючі механізми, їх види, призначення і будова. Гідравлічні і пневматичні виконуючі механізми, їх будова і призначення.
Проміжні підсилювачі і перетворюючі елементи.
Роботи і автоматизація виробничих процесів. Види і цільові механізми роботів. Короткі відомості з історії робото механіки. Роботи трьох поколінь. Роботи першого покоління. Застосування роботів на лініях автоматизованих верстаків. Роботи з жорсткою програмою дії. Роботи другого покоління. Їх види і призначення. Перспективи роботів третього покоління.
Системи керування роботою роботів.
Спецкурс: побутова автоматика.
Підсумкове заняття. Основні напрямки розвитку техніки.Регулюючі елементи і електромеханічні перетворювачі енергії.
ПРОГРАМА КУРСУ «ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА».
КОЗАЧЕНЯТА
Хто такі українці.
Україна - Батьківщина для всіх українців і національних меншин, які мешкають нва нашій території. Історичні назви України - Оріяна, Київська Русь, Роксолані, Козацька країна, Козацька земля.
Хто такі українські козаки? Це вільні люди, що над усе любили волю, свободу, рідну мову, землю. Козаки - це воїни, хлібороби, господарі, поборники вільної України.
Віра в Бога козаків. Бог і Україна - найвищі ідеали козаків. Козацька церква, як фортеця лицарського духу.
Козацькі братства і побратимства. Глибокі почуття і заповіді родинності - основа козацького життя.
Захист козаками рідної землі від загарбників - татар і турків, поляків і росіян та ін. Козацькі походи проти ворога. Героїчна свобода рідного народу, його добробут і щастя, вільна Українська держава.
Українські козаки, запорожці-лицарі - це люди з міцним здоров'ям, глибокою турботою про красу рідної природи, її збереження.
КОЗАЧАТА
Виникнення українських козаків як етносоціального явища. Гіпотези, факти. Витоки козацтва в епоху Київської Русі-України.
Козаки як оборонці рідного краю, нороду від національного, релігійного і соціального гніту. Зростання визвольного козацького руху в ХУІ ст., героїчна боротьба козаків проти турецько-татарської, польсько-шляхетської, російської агресії.
Мужність і відвага, високі бойові якості козаків у боротьбі з чужоземними загарбниками. Видатні козацькі полководці, народні герої С.Наливайко, П.Сагайдачний, С.Палій, І.Сірко, І.Богун, М.Кривонос, Б.Хмельницький та ін.
Захист козаками свого самобутнього способу життя, мови, культури, правопорядку, державного ладу.
Створення козаками двох форм української державності: Землі вольностей Війська Запорозького, або Запорозька Січ (з центром - столицею - фортеця Запорозька Січ) і Гетьманська Україна (зі столицями в Батурині, Глухові, Чигирині).
Національно-визвольна війна українського народу, козацтва під проводом гетьмана Богдана Хмельницького з королевсько-шляхетською Польщею (1648-1654). Великі перемоги над польськими загарбниками. Утвердження Української держави.
Збереження протягом століть українським народом волелюбних і героїчних козацько-лицарських традицій.
Відродження українського козацтва в 1917-1920 роках, його збройна боротьба з більшовицько-радянською агресією Росії.
Відродження козацькол-лицарських традицій, виховання молоді на героїчних прикладах українського козацтва в Галичині, Буковині і Закарпатті (кінець ХІХ - перші десятиліття ХХ ст.).
Відродження Українського козацтва в умовах незалежної України.
ДЖУРИ
Перші літописни згадки про українських козаків. Героїко-патріотичні традиції наших пращурів у язичницьку добу.
Виникнення унікального національного явища - Запорозької Січі як форпосту волелюбності і свободи українців. Запорозьке лицарство - «вогнище козацької сили, солідарності і організованості. Звідси йшла екстенсивна й організаційна сила, енергія козаччини» (М.Грушевський). Пріоритетна історична місія Запорозької Січі в розгортанні національно-визвольної боротьби українського народу.
Спільність та істотні відмінності між історичними явищами європейського рицарства та українського лицарства, козацтва.
Козацька свідомість і духовність як вищий рівень української національної свідомості і духовності. Козацтво як аристократія національного духу, високоморальна і високодуховна еліта нації.
Обумовлена історичними обставинами військово-адміністративна система українських форм державності - Запорозької Січі і Гетьманської України. Демократичні основи козацького життя, правопорядку, самоврядування. Козацька виборна система. Козацька Рада як вищий орган законодавчої влади. Гетьман як вищий орган виконавчої влади. Українське звичаєве право. Козацька правосвідомість, судочинство. Козацькі сотні і полки як адміністративні і військові одиниці.
Відчайдушна і напружена боротьба Козацьких Збройних Сил проти татпарсько-турецьких і польсько-шляхетських загарбників.
Характерні ознаки Українського Відродження ХІУ - першої половини ХУІІІ ст.
Велика національно-визвольна війна українського народу, козацтва під проводом гетьмана Б.Хмельницького (1648-1654) проти шляхетської Польщі. Знамениті перемоги над ворогами України під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями (1648). Поразка поляків під Збаражем (1649). Поразка українських військ під Берестечком (1651) через зраду кримського хана.
Відродження незалежності української держави, національної гідності українського народу.
Переяславська угода Б.Хмельницького з царем Московії (1654). Порушення московським царем Переяславської угоди. Переговори між Польщею і Московією в Вільнюсі (1656) без присутності України. Звинувачення Б.Хмельницьким, козацькою старшиною царя Московії в порушенні Переяславської угоди, у прагненні розв'язувати українські проблеми без урахування позиції України. Фальсифікація її положень самодержавно-російською і імперсько-радянською історіографією.
МОЛОДІ КОЗАКИ
Боротьба гетьмана І.Виговського проти агресивної політики московського царя щодо України, її державницької самобутності. Велика перемога українського війська над 160-тисячною російською армією під Конотопом (29 червня 1659 року).
Період Руїни в Україні. Відсутність єдності серед козацької еліти, міжусобні конфлікти. Продовження самодержавною Московією руйнації української державності.
Державотворча, культурна і освітня діяльність гетьмана України І.Мазепи.
Історична роль першої в світі демократичної і гуманістичної Конституції українського гетьмана П.Орлика (1710). Подвижницьке відстоювання П.Орликом української державності в еміграції.
Захист козацьких вольностей, української державності наказним гетьманом П.Полуботком. Його мученицька, але героїчна смерть у російській в'язниці від ката України Петра І.
Продовження руйнування імперською Росією української державності. Боротьба козацтва із запровадженням царською Росією кріпосного права в Україні.
Державницька діяльність останнього гетьмана України К.Розумовського. Скасування російським царизмом Гетьманщини (1783). Друге зруйнування Запорозької Січі (1775) за наказом Катерини ІІ. Знищення українсько-козацької державності. Перетворення українських земель у провінцію Російської імперії на чолі з великоросом генерал-губернатором.
Створення українськими козаками Задунайської Січі.
Героїчна боротьба козаків проти татар і турків під проводом отамана А.Головатого. Переселення українських козаків на Кубань. Історія українського Кубанського козацтва, Чорноморського козацького війська.
Створення Уукраїнської Кубанської Республіки в роки Української революції 1917-1920 рр.
Відродження ідей козацького способу життя в Галичині і Буковині (кінець ХІХ - перші десятиліття ХХ ст..). Заснування спортивно-руханкових товариств «Сокіл» (1894), першого товариства «Січ» (5 травня 1900) в селі Завалє Снятинського повіту в Галичині. Подвижницька діяльність засновника перших «Січей» - діяча української радикальної партії, доктора Кирила Трильовського.
Діяльність Молодої Січі ім. Б.Хмельницького, Молодої Січі ім. І.Богуна, Молодої Січі ім. І.Виговського, Молодої Січі ім. І.Сірка, Молодої Січі ім. І.Мазепм та ін. з питань виховання підростаючих поколінь на козацько-лицарських традиціях.
Реалізація національно-визвольнгої «січової ідеї та її носіїв» (А.Чернецький). «Січ» як національні осередки січової української демократії з гаслом «Воля народу - найвищий закон!». «Січі» як «каменярі національної свідомості і самосвідомості» (К.Трильовий). Організації і керівні органи Січового руху: Головний Січовий Комітет, Наказний Отаман Січей, Союз Січей на Буковині, Український Січовий Союз.
Організація військового товариства «Українські січові стрільці» (1913). Легіон Українських Січових Стрільців. Бойові управи українських січових стрільців в Україні і діаспорі.
Історичні урочистості - місцеві, повітові і крайові Січові Свята як свята українського козацького духу. «Без «Січей» не було б ні УСС (Українські Січові Стрільці), ані УГА (Українська Галицька Армія), не було би і й 1 листопада 1918, ані Акту 22 січня 1919 року - Дня Соборності України» (А.Чернецький).
Відродження Українського козацтва в роки Української революції (1917-1920). Історична роль козацтва, січових стрільців на чолі з Є.Коновальцем в утвердженні Української держави.
Козацько-лицарські визвольні традиції збройної боротьби з фашистськими і більшовистськими окупантами в роки ІІ світової війни і після неї (до 1952 року). Героїчна діяльність Організації Українських Націоналістів (ОУН), Української Повстанської Армії (УПА) за суверенну і незалежну Україну.
Відродження Українського козацтва в роки незалежної України. Створення Всеукраїнського доброчинного фонду лицарського виховання ім. П.Сагайдачного (1995). Діяльність дитячих і юнацьких молодіжних організацій «Джура», «Січ» та ін., які працюють на козацько-лицарських традиціях українського народу.
ПРОГРАМА КУРСУ «КОЗАЦЬКА КОНСТИТУЦІЯ».
ДЖУРИ
Договори доби становлення Гетьманської держави. Програма становлення Української держави Богдана Хмельницького. Врегулювання стосунків із сусідніми державами. Взаємини з Польським королівством. Боровська угода. Реєстр Війська Запорозького. Державні посади. Переяславська рада. Статті Б.Хмельницького. Привілеї Війську Запорозькому. Привілеї шляхті.
Державницька політика Івана Виговського. Корсунський трактат. Гадяцькі угоди. «Революція черні».
«Пакти і Конституція законів та вольностей Війська Запорозького», написані гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом - перша європейська конституція в сучасному її розумінні. Преамбула. 16 параграфів. Головні принципи побудови держави. Питання віри. Кордони держави. Принципи управління та діяльності органів державної влади. Рада. Суд. Гетьман.
Політико-правові ідеї в України у ХІХ на початку ХХ `ад. «Любов до істини». Кирило-Мефодіївське товариство. Модель суспільства. «Начерки Конституції українського товариства «Вольний союз». Михайло Грушевський. Конституційний проект. Микола Міхновський.
Доба Центральної Ради. Період гетьманату Скоропадського. Директорія Української республіки. Західно-Українська народна республіка.
Період Української Радянської Соціалістичної республіки.
Період незалежної держави Україна.
Статут українського козацтва. Загальні положення. Ідейні засади. Мета і завдання. Напрямки та форми діяльності Українського козацтва. Членство в Українському козацтві. Обов'язки та права членів. Структура та органи управління. Кошти і майно Українського козацтва. Правовий статус. Прикінцеві положення. Припинення діяльності Українського козацтва.
Статут Адамівського куреня незалежної дитячо-юнацької організації Українського козацтва «Молода Січ». Загальні положення. Мета діяльності. Основні завдання. Виховання дітей і молоді. Кодекси соціального стану (Кодекс лицарської честі, Кодекс лицарської звитяги, Заповіді милосердя). Напрямки, форми, методи діяльності. Наукове, педагогічне і методичне забезпечення. Членство. Права і обов'язки членів. Структура та органи управління. Кошти та майно. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення. Правовий статус. Припинення діяльності.
Статут Адамівської школи козацько-лицарського виховання. Загальні положення. Організація навчально-виховного процесу. Учасники навчально-виховного процесу. Управління школою. Майно школи. Фінансово-господарська діяльність школи. Міжнародне співробітництво. Реорганізація або ліквідація школи.
Положення про шкільний козацький курень. Положення про класний козацький загін. Редакція 1993 року із змінами 1998 року.
Козацька шкільна організація - масова самодіяльна козацька організація дітей, підлітків та юні України, зміна й резерв Українського козацтва.
За дорученням Українського козацтва повсякденною діяльністю козацької шкільної організації керує представник Українського козацтва в особі керівника школи.
Козацько-лицарське виховання козацька шкільна організація здійснює в тісній єдності зі школою, у співдружності з сім'єю, разом з профспілковими, творчими, спортивними, оборонними та іншими громадськими організаціями й державними установами.
Головні завдання козацької шкільної організації - формування в родині, школі і громадському житті козака-лицаря, палкого патріота, мужнього громадянина Української держави, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.
Козацька шкільна організація виховує в дітей любов до знань і відповідальне ставлення до навчання, прищеплює інтерес до науки й техніки, культури й мистецтва, сприяє їхньому всебічному розвиткові. Козацька шкільна організація виховує в козачатах, джурах, молодих козаках громадську активність і колективізм, вирощує їх свідомими патріотами України, чесними, сміливими, здоровими й життєрадісними.
Діяльність козацької шкільної організації визначається такими головними принципами:
- суспільно-політичною спрямованістю у формі національно-свідомого ставлення до рідної Неньки-України, незалежної європейської держави;
- добровільністю вступу до організації й активною участю в її справах;
- самодіяльністю козачат, джур та молодих козаків у поєднанні з педагогічним керівництвом;
- врахуванням вікових та індивідуальних особливостей;
- романтикою, зацікавленістю, грою в козацькому житті;
- безперервністю й систематичністю в діяльності козацької шкільної організації.
Головні завдання організації, її вимоги до кожного козачати, джури та молодого козака відтворено в Девізі, Урочистій обіцянці та Законах шкільної козацької організації (Кодексу буття Українського козацтва).
1. Девіз, Урочиста обіцянка, Закони, символіка та ритуали.
Девіз козацької шкільної організації.
На заклик: «Слава козаку!» - козача, джура, молодий козак відповідає: «Слава Україні!»
Урочиста обіцянка кандидата до лав шкільної козацької організації.
«Я, (прізвище, ім'я), вступаючи до лав шкільної козацької організації , перед лицем своїх товаришів урочисто обіцяю: гаряче любити свою Батьківщину; жити, вчитись і боротись за процвітання Неньки-України; завжди виконувати Закони шкільної козацької організації (Кодексу буття Українського козацтва)».
Закони, за якими живе козацька шкільна організація.
Люби свою Батьківщину, материнську мову, неньку Україну. Шануй віру і звичаї свого народу.
Май свою національну і людську гідність, будь готовим захищати слабших, турбуватися про молодших.
Шляхетно стався до дівчинки, жінки, матері, бабусі; оберігай їх честь і гідність.
Слухай накази отамана, поважай старших та поради наставників.
Будь вірним українській національній ідеї, принципам української національної моралі і духовності.
Відстоюй повну свободу і незалежність особистості, народу, держави.
Кріпи свій характер і волю, будь терплячим і дисциплінованим.
Будь хоробрим і відважним, мужнім і невтомним.
Понад усе цінуй козацьку честь.
Будь лицарем до супротивника, зневажай жорстоких і лихих.
Будь ревним охоронцем рідної природи.
Бережи традиції Українського козацтва, охороняй пам'ятки історії і культури свого народу.
Символіка та ритуали.
озацька шкільна організація має прапор кольору морської хвилі прямокутної форми розмірами 2:1 (на одній стороні полотнища - по центру - білий мальтійський хрест, оторочений помаранчевою стрічкою; на другій стороні - емблема козацької шкільної організації з девізом), загони - такого ж кольору та характеру загонові прапорці.
Кожний козача, джура та молодий козак носить козацькі відзнаки - шеврон Українського козацтва, значок (нагрудний знак) козацької шкільної організації, молоді козаки - погони із відзнаками.
Рукостискання та салют - дружнє козацьке вітання. Салютом вітають козаків, козацький та військовий стрій.
У дні святкування Дня Українського козацтва та в інші державні свята козацька шкільна організація виходить разом із дорослими на демонстрації, урочисто відзначають козацькими парадами й походами, лінійками й вогнищами, зборами й мітингами ці знаменні події.
Кожний загін та курень борються за право носити ім'я уславленого козацького ватажка, гетьмана, кошового, чиє життя - приклад для дітей.
Члени козацької шкільної організації мають єдину форму - кітель та штани для хлопців (кітель та юбку доля дівчат) кольору морської хвилі із козацькими відзнаками (погонами для хлопців).
До козацької шкільної організації приймаються діти у віці від 10 років і можуть перебувати у ній до 15 років.
Питання про прийом до козацької шкільної організації вирішується на зборі загону в індивідуальному порядку відкритим голосуванням. Біля Державного Прапору України та Загонового прапору той, хто вступає, дає Урочисту обіцянку, старший джура вручає йому козацьку відзнаку - значок, шеврон, погони. Козацька шкільна організація заохочує членів, рої, загони, курені за успіхи у навчанні, праці і громадській роботі - Почесними грамотами рад козацьких організацій, заносять до Книги пошани козацьких організацій.
До козачат, джур, молодих козаків, які порушили Закони, застосовують стягнення: обговорення на зборі рою, загону, куреню, зауваження, догану або попередження і, як крайній засіб, виключення з організації.
2. Структура козацької шкільної організації.

Всеукраїнська козацька шкільна організація об'єднує обласні, міські, районні козацькі шкільні організації.
До складу обласних, міських, районних козацьких шкільних організацій входять козацькі шкільні курені.
Шкільний курень є основою шкільної козацької організації.
Курень складається із класних загонів, загони - з роїв.
Для організації різнобічної роботи з козачатами, джурами та молодими козаками курень може створювати різноманітні козацькі об'єднання: клуби, козацькі штаби, пости, команди, застави, стани, дозори, гурти та ін.
Шкільний курень.
Курені створюються в початкових, неповних середніх та середніх школах, дитячих будинках, спеціальних училищах і школах, школах-інтернатах.
У заміських, міських, кооперативних, дворових, профільних дитячих таборах Українське козацтво створює тимчасові козацькі курені і загони.
Найвищий орган куреню - козацьке коло. Вона вирішує і організовує найважливіші козацькі справи.
Куренне козацьке коло відкритим голосуванням обирає колективний орган козацького самоврядування - курінну козацьку раду, кількістю не менше трьох чоловік, на чолі з отаманом. До ради куреню можуть бути обрані дійсні козаки.
Рада куреню керує роботою козацьких шкільних загонів, козацьких застав, постійних і тимчасових об'єднань козачат, джур та молодих козаків за місцем проживання, секцій та клубів, організовує життя в зонах козацької дії, проводить вибори й навчання козацького активу, дає рекомендації для вступу до Українського козацтва; готує і проводить огляди й змагання, загальні збори й лінійки, конкурси і рейди, зльоти і свята, мітинги, недільники, походи та екскурсії.
Класний загін.
Козацький класний загін створюють в курені, який нараховує не менше як 20 козачат. Загін, як правило, об'єднує козачат, які навчаються в одному класі.
За рішенням ради куреню козацькі загони можуть створюватися за місцем проживання козачат. Ці загони входять до складу куреню, працюють під керівництвом ради куреню.
Загін домагається того, щоб кожен козача, джура, молодий козак завжди й скрізь був вірний Девізові, виконував Урочисту обіцянку та Закони, сумлінно вчився, брав активну участь у житті загону, а також клубу чи об'єднання за інтересами.
Найвищий орган загону - коло. На колі козачата, джури й молоді козаки колективно вирішують справи загону й роїв, обирають раду загону, приймають у козачата, рекомендують гідних до Українського козацтва.
Раду загону на чолі з отаманом обирають відкритим голосуванням на колі загону.
Рада загону - організатор життя загону, вона формує рої, планує роботу загону, створює редколегію загонової газети, дає і перевіряє козацькі доручення.
Рої формуються у складі 5-8 чоловік за принципом дружби, товаришування, спільних інтересів дітей.
У рої козачата оволодівають різноманітними вміннями й навичками, вчаться самостійно проводити козацькі справи, колективно працювати і цікаво відпочивати. Рой обирає ройового.
Козаченята.
Виховання козаченят є одним з найважливіших доручень Українського козацтва козацькій шкільній організації.
Козацький шкільний загін - колективний наставник козаченят, він направляє до козаченят виховників і організаторів роботи за інтересами.
Рада куреню створює штаб роботи з козаченятами.
Козацькі курені і класні загони створюють козаченятський стан в 1-4 класах для підготовки молодших школярів до вступу в козацьку організацію. Козачата допомагають козаченятам добре вчитися, жити в дружбі й працювати в колективі, привчають їх виконувати правила козаченят. Козаченятський стан поділяється на застави. В кожній заставі 5-6 козаченят. Стан та застава мають прапорці.
Правила козаченят (Кодекс лицарської честі і звитяги).
Шануй і маму і тата, завжди працюй завзято. Люби рідну країну, що зветься Україна. Турбуйся про молодших, жіноцтво поважай. Будь сильним, справедливим, скромним і правдивим і рідну Батьківщину завжди захищай.
За волю, за віру, за честь України я буду невтомно стоять до загину. Нехай небезпека чатує навколо, та друзів своїх я не зраджу ніколи. А недруги наші нехай пам'ятають - у чеснім бою козаки не втікають. Чи горе навколо, чи радість буяє, козак добрим людям завжди помагає.
3. Керівництво шкільною козацькою організацією.
Для здійснення практичної діяльності Всеукраїнської шкільної козацької організації Українське козацтво створює Центральну раду шкільних козацьких організацій («Січ», «Молода Січ» «Пласт», «Сокіл» та ін.), яка керує діяльність козацької шкільної організації.
Повсякденне керівництво козацькими шкільними організаціями, залучення й об'єднання зусиль широкої громадськості у вихованні козачат, джур та молодих козаків - відповідальний і почесний обов'язок Українського козацтва.
Положення про Козацьку Республіку. Конституція Козацької Республіки.
(Прийнято на загальній Конференції школи 14 жовтня 1998 року).
1. Декларація колективу Адамівської школи школи джур та дан
(школи козацько-лицарського виховання).
Ми, учні, учителі та батьки Адамівської школи джур та дан (школи козацько-лицарського виховання), зібралися разом, щоб рішуче заявити, що ми бажаємо співпрацювати, жити в дружбі єдиними колективом:
- де учні та батьки допомагають учителю, учителі - учням;
- де поважають бажання та обговорюють пропозиції;
- де признається право на помилку кожної людини;
- де кожен вміє признатись у своїх помилках.
2. Права, обов'язки та відповідальність учнів.
Учні мають право:
1. Виражати своє бачення якості навчального закладу та методів навчально-виховної роботи.
2. Брати участь в екзаменах, заліках, атестації з навчальних предметів (при вирішальної ролі викладача).
3. Випускати рукописний журнал, газети з обов'язковим підписом.
4. Колектив учнів має право обирати учителя та вихователя.
5. Брати участь в організації та управлінні навчально-виховним процесом.
6. Відстоювати свою гідність, вносити пропозиції на конференціях, зборах, педрадах та ін. шкільних форумах.
7. Обирати предмети для поглибленого вивчення.
8. Здавати екзамени екстерном.
9. У 5-8-х класах бути звільненими від екзаменів рішенням педради, якщо встигають стабільно на «4» та «5».
10. Бути обраними та вибирати органи самоврядування.
11. Мають право носити в школі ділову вільну форму.
Учень повинен:
1. Поважати в учителі людину, цінувати його бажання передати учню знання.
2. Дорожити честю школи як своєю особистою, примножувати її традиції, оволодівати знаннями.
3. Говорити правду в очі й вміти її вислуховувати.
4. Строго питати з себе, вміти признавати помилки своїх товаришів.
5. Бути нетерпимим до байдужості, жорстокості, заздрості, обману, поважати оточуючих, турбуватися молодшими школярами.
6. Слідкувати за своїм здоров'ям, укріпляти його.
7. Брати активну участь в громадському житті школи, класу та в роботі учнівського самоврядування.
Учні несуть відповідальність за:
1. Невиконання вимог громадських та учнівських організацій школи (загальні збори, рада школи, куреня та ін.).
2. Порчу шкільного та державного майна.
3. Грубі порушення дисципліни в школі та поза неї.
3. Права, обовоз'язки та відповідальність педагогів.

В умовах демократизації системи освіти кожен педагог, окрім загальноприйнятих громадянських та традиційних прав педагога, повинен в повному об'му отримати й такі права:
1. Брати участь в організації й управлінні усіма справами свого навчально-виховного закладу через збори, конференції та виборні органи, а також безпосередньо відвідуючи (при бажанні) засідання любого вибірного органу й приймаючи участь в обговоренні питань, причому з правом дорадчого голосу.
2. Висувати свою кандидатуру на будь-яку виборну посаду в будь-якому навчально-виховному закладі або в будь-якому органі системи освіти регіону та країни.
3. Виражати (усно або письмово) критичні зауваження про діяльність будь-якого працівника свого закладу, включаючи першого керівника, а також будь-якого працівника системи народної освіти регіону та країни.
4. Звертатись індивідуально або в складі групи осіб до будь-яких керівних інстанцій або засобів масової інформації із заявами, пропозиціями, вимогами, скаргами та ін. Має право на соціальну захищеність у взаємовідносинах із батьками.
5.Самостійно визначати форми й методи своєї навчальної та виховної роботи, погоджуватись або не погоджуватись із зауваженнями та пропозиціями колег та керівників з цих питань, але за умов, що обрані форми й методи дають соціальні та педагогічні цінні кінцеві результати.
6. Відмовитись від виконання адміністративних доручень, які не пов'язані із виконанням своїх прямих обов'язків (навчально-виховних функцій).
7. Оформляти або не оформляти письмово план кожного уроку, лекції або іншої форми навчальної та виховної роботи при умові, що робота дає хороші кінцеві результати.
8. Визначати за власним розсудом час на проходження того чи іншого розділу, теми, навчальної програми при умові, що на кінець навчального року основний програмовий матеріал буде учнями засвоєний.
9. Дозволяти або не дозволяти будь-кому, включаючи керівників, бути присутніми на уроках або інших заходах з учнями, керуючись перш за все інтересами справи (навчально-виховного процесу).
10. Має право на добре обладнане робоче місце, кабінет, обладнаний всім необхідним в роботі дидактичним матеріалом, канцелярськими товарами та ін.
11. Відмовитись від навчання учнів, психологічно не сумісних з особою учителя, беручі до уваги пропозиції класу, педколективу, який працює в цьому класі й психолога.
12. Відмовити батькам в прийому дитини до школи незалежно від віку, якщо на момент вступу до першого клас дитина психологічно не готова до навчальної діяльності - на підставі висновків психолога.
13. Свою професійну (навчально-виховну) діяльність з участю в науково-дослідницької роботи в будь-якій науковій установі або його підрозділу (лабораторія, кафедра, НДІ та ін.).
14. Здійснювати експерименти в сфері навчально-виховної роботи. При умові, що вони не приносять шкоди якості навчанню, вихованню та здоров'ю школяра.
У випадку, якщо експеримент потребує суттєвих змін в загальноприйнятому порядку роботи, а кінцевий результат його непередбачений, необхідна згода ради школи на його проведення.
Педагоги повинні:
1. Працювати чесно й добросовісно , строго виконувати обов'язки, які покладені на нього Декларацією прав та обов'язків (Конституцією Козацької республіки), правилами внутрішнього розпорядку, посадовими інструкціями.
2. Дотримуватись дисципліни праці - основу порядку в школі.
3. Дотримуватись вимог техніки безпеки й охорони праці, виробничої санітарії та гігієни, протипожежної охорони, які передбачено відповідними правилами та інструкціями.
4. Поважати особу учня та батьків, бачити в них партнерів.
5. Вивчати індивідуальні особливості школяра, активно співробітничати з учнями та батьками з розвитку їх педагогічних знань.
6. Систематично підвищувати свій ідейно-політичний, творчий й педагогічний рівень.
7. Показувати приклад в пробуті, в поведінці, в праці.
8. Всі форми занять проводити згідно розкладу, затвердженому директором школи.
9. Учитель повинен бути активним в громадському житті колективу, виконувати громадські доручення.
10. Учитель повинен слідкувати за своїм здоров'ям, учителям не дозволяється палити в школі, в присутності жінок та дітей.
Педагоги несуть відповідальність:
1. За якість навчання учнів, рівень їх знань, умінь, навичок, за рівень їх вихованості.
2. За збереження шкільного та державного майна, за навчання дітей бережливому ставленню до нього.
3. За прояв антигуманного та антипедагогічного ставлення до дітей.
4. Права, обов'язки та відповідальність батьків.
Батьки мають право:
1. Обирати та бути обраними в громадські формування школи.
2. Обговорювати пропозиції на будь-яких шкільних форумах, контролювати прийняті рішення.
3. Обирати школу, клас, а також переводити дитину у випадку незгоди з методикою викладання.
4. Вносити індивідуальні вклади на розвиток школи, на організацію в школі на кооперативних началах додаткових, передбачених програмою занять за інтересами.
5. Брати участь в громадському житті школи і класу.
Батьки повинні:
1. Виховувати культурну людину й прививати здоровий спосіб життя.
2. Допомагати в засвоєнні знань.
3. Забезпечувати нормальні умови для навчання дитини.
4. Регулярно відвідувати збори, зустрічатись з учителями, цікавитись життям дитини в школі.
Батьки несуть відповідальність перед радою школи, радою громадськості, виробничим колективом, комісією із справ неповнолітніх при райвиконкомі, інспекцією із справ неповнолітніх при РВ МВС за:
1. Антипедагогічні дії по відношенню до дитини.
2. Небажання створити дитині сприятливі умови для становлення гармонійно розвиненої особи.
3. Образливе й неетичне відношення до особи учителя або педагогічного колективу школи.
4. За ігнорування рішень батьківського комітету школи, класу, ради школи, пов'язаних з вирішенням питань виховання підростаючого покоління.
Статут Адамівського куреня дитячо-юнацької організації «Молода Січ» Українського козацтва. Редакція 1998 року.
1. Загальні положення.
1. Адамівський курень дитячої та молодіжної організації Українського козацтва «Молода Січ»(надалі Адамівський курень «Січі») складова частина міжнародної, добровільної, незалежної, добродійної всеукраїнської національно-патріотичної громадської організації, яка створена міжнародною всеукраїнською національно-патріотичною і оборонно-спортивною громадською організацією Українське козацтво, статут якої зареєстрований Міністерством юстиції України рішення №223 від 17 березня 1992 року та погоджений у новій редакції із змінами та доповненнями 7 серпня 1996 року.
2. Адамівський курень «Січі» - це єдиний духовний організм, в якому ідея національного відродження України на ідейно-моральному потенціалі Українського козацтва органічно об'єднує дітей, юнацтво, молодь та їх батьків, наукову та педагогічну громадськість, військових, державні органи управління та їх керівників.
3. Адамівський курень «Січі» входить до складу дитячої та молодіжної організації Українського козацтва «Молода Січ», являється її структурним підрозділом і заснована з метою педагогічного професіонального забезпечення одного з основних напрямків роботи Українського козацтва - виховання дітей, юнацтва, молоді України на засадах державної концепції національного виховання та її основи - української козацької педагогіки.
4. Адамівський курень «Січі» в своїй діяльності керується Конституцією України, всім чинним законодавством України, законом «Про об'єднання громадян», Статутом Українського козацтва, Статутом дитячої та молодіжної організації Українського козацтва «Молода Січ, Указом Президента України від 4 січня 1995 року №14/95 «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва», рішенням державної влади з питань дитинства, юнацтва та молоді, визнаними Україною нормами міжнародного права, прогресивними українськими козацькими звичаями і традиціями, які не суперечать законам України.
5. Керівництво діяльністю Адамівського куреня «Січі» здійснює Адамівський курень Українського козацтва спільно з державними органами, яким доручено виховання дітей та молоді (Білгород-Дністровський районний відділ освіти та дирекція Адамівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня, Білгород-Дністровська районна комісія у справах сім'ї та молоді, Білгород-Дністровський районний відділ культури і т.д.) шляхом співпраці та вступу працівників і колективів цих та підпорядкованих їм органів до Українського козацтва індивідуальними, колективними чи асоційованими членами та створення ними козацьких осередків.
6. Адамівський курень «Січі» створено і діє на основі добровільності, рівноправності, позапартійності її членів, самоврядування, законності, гласності, єдності інтересів для спільної реалізації громадянами України своїх прав і свобод.
7. Адамівський курень «Січі» співпрацює з зарубіжними та міжнародними державними і громадськими організаціями з питань, що стосуються його статутної діяльності.
8. Мовою спілкування та діловодства в Адамівському курені «Січі» є державна мова України - українська мова.
9. Створення в Адамівському курені «Січі» первинних партійних осередків чи будь-яких інших партійних структур неприпустиме.
Адамівський курень «Січі» не слугує жодній партії чи партійній групі, а працює на благо і добро українського народу й Української самостійної держави, на мир, злагоду, соціальну та національну єдність українського суспільства.
10. Адамівський курень «Січі» має свою атрибутику і символіку: козацькі прапори, клейноди, емблеми та інші відзнаки, а також козацькі дитячі та молодіжні однострої, звання, нагороди та марш, зразки яких затверджуються та реєструються в установленому законом та цим статутом порядку.
11. Повна офіційна назва - Адамівський курень дитячої та молодіжної організації Українського козацтва «Молода Січ».
Скорочена офіційна назва - Адамівський курень «Січі».
Осередок керівних органів Адамівського куреня «Січі» - Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Адамівка, вулиця Шевченко, будинок №57, Адамівська загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, телефон 76-3-40.
Осередок центральних керівних органів «Молодої Січі» - Київ, вул. Січневого повстання, 21, к.9, тел. (044) 290-63-41.
2. Мета діяльності.
12. Метою діяльності Адамівського куреня «Січі» є:
- об'єднання в Українському козацтві науковців, педагогів, учительства, військових, студентської та курсантської молоді, дітей, юнацтва, молоді та їх батьків як єдиного педагогічного колективу для відродження, розбудови та ствердження національної системи виховання на основі української козацької педагогіки та її ідей - національного відродження України, народності, природо відповідності, гуманності, збереження духовної єдності поколінь;
- комплексне високопрофесійне організаційно-методичне та науково-педагогічне забезпечення навчально-виховного процесу дітей, юнацтва, молоді України на засадах державної концепції національного виховання та її основи - української козацької педагогіки;
- виховання у дітей, юнацтва та молоді національної свідомості, історичної пам'яти, громадянської позиції, патріотизму, готовності захищати Батьківщину, любові до рідного краю шляхом опанування духовної спадщини українського козацтва, оволодіння прогресивними українськими звичаями і традиціями козацької нації;
- виховання фізично, інтелектуально та духовно розвиненого дитинства, юнацтва та молоді суверенної України на сформованих історією українського козацтва засадах козацького світогляду та способу життя;
- підготовка молоді до активної участі в розбудові України як суверенної держави, держави самостійної та незалежної, демократичної і правової;
- залучення дітей, юнацтва та молоді до краєзнавчої діяльності, поширення та пропаганда козацьких звичаїв та традицій, вивчення, охорона та відновлення пам'яток української історії та культури;
- залучення дітей, юнацтва та молоді до систематичного фізичного, інтелектуального та духовного самовдосконалення;
- організація спілкування та консолідації дітей, юнацтва, молоді різних областей та регіонів України на основі духовної спільності інтересів, патріотичного почуття любові до єдиної Батьківщини, готовності берегти і зміцнювати єдність українського народу та готовність виступити на захист Матері-України;
- організація спілкування дітей, юнацтва, молоді України з однолітками різних країн, виховання почуття поваги до інших народів-нац и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.