На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Пошуки шляхв вдосконалення шкльного уроку. Реалзаця ведучих функцй навчання: виховна, освтня розвиваюча на основ деї педагогки спвпрац за допомогою нових форм роботи. Класифкаця урокв, умови їх органзацї. Типологя та структура уроку.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 06.11.2009. Сдан: 2009. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


8
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
"Шляхи удосконалення сучасного уроку"
Виконала студентка
ІІ курсу групи
Перевірив викладач:
2009
Зміст
    Вступ
      Розділ І. Теоретичні основи організації сучасного уроку
      1.1 Стан проблеми в науковій літературі
      1.2 Умови організації сучасного уроку
      Висновок до І розділу
      Розділ ІІ. Методика проведення сучасного уроку
      2.1 Стан організації проведення уроку в практиці роботи сучасної школи
      2.2 Методика організації уроку
      Висновок до ІІ розділу
      Висновки
      Список використаних джерел

Вступ

В наш час йде становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження в світовий освітній простір. Загальні тенденції розвитку освіти - це не тільки значне розширення сфери знань і умінь школярів, і підвищення їх культури, максимальний розвиток здібностей, творчого потенціалу і індивідуальності, формування у них гуманістичної системи цінностей, а також збереження і зміцнення здоров'я школярів.

Як же краще зорієнтуватися в новітніх досягненнях педагогічної думки, здійснити їх критичний аналіз, виявити свої сильні і слабі сторони, розібратися в системному підході до навчання? Ці проблеми хвилюють і досвідчених викладачів, молодих вчителів і студентів - майбутніх фахівців, що прийшли в школу з бажанням використовувати новітні навчальні технології і форми навчання.

Підготовка школярів до життя, праці і творчості закладається в загальноосвітній школі. Для цього процес навчання і організаційна методика уроку повинна бути побудована так, щоб широко залучати учнів в самостійну творчу діяльність по засвоєнню нових знань і успішному застосуванню їх на практиці.

Класно-урочна система передбачає різні форми організації учбово-виховного процесу: домашня учбова робота (самопідготовка), екскурсії, практичні заняття і виробнича практика, семінарські заняття, позакласна учбова робота, факультативні заняття, консультації, заліки, іспити. Але основною формою організації навчання в школі є урок.

Педагогічна наука і шкільна практика направляють свої зусилля на пошуки шляхів вдосконалення уроку.

Розділ І. Теоретичні основи організації сучасного уроку

1.1 Стан проблеми в науковій літературі

В даний час перед сучасною педагогічною наукою стоїть проблема, як підвищити інтерес школярів до уроків хімії і біології. Одна з причин втрати інтересу - це непридатність ряду традиційно вживаних прийомів навчання для нинішнього контингенту учнів: адже у нашої молоді сьогодні сильно розвинуто відчуття самосвідомості і власної гідності, вона багато про що має свої уявлення, - тому заняття, що базуються на авторитарному натиску, наказі, безапеляційних вказівках і бездоказових твердженнях викликають лише роздратування і нудьгу - вони неприйнятні.

Це спонукало викладачів шукати нові методи і засоби навчання, сприяючі розвитку інтересу до предмету, утілюючи в собі ідеї високої взаємної вимогливості і пошани, що спираються на самостійність учнів, що виросли, і, нарешті, значно розширили і збагатили методичний арсенал вчителів, оскільки відомо, що постійність - ворог інтересу.

Г.С. Калінова, Л.Н. Мягкова, В.З. Резникова, вважають за необхідне спеціально організоване навчання школярів роботі з літературними джерелами, посилення уваги до перевірки формування даного уміння. Вони підкреслюють доцільність використання перевірки знань учнів не тільки для визначення рівня оволодіння основними поняттями, законами, теоріями і науковими фактами, але і для виявлення сформованості різних видів учбової діяльності: інтелектуальних, практичних, загальнонаукових.

Аналіз літератури показує, як виправдано і ефективно на самому початковому етапі викладання біології використовування нестандартних уроків, які пожвавлять учбово-виховний процес, підвищать інтерес до предмету. Адже дуже важливо на початку викладання нового предмету, а особливо такого важкого і такого насиченого складним науковим змістом, - біології зацікавити предметом, навчити відвідувати цей урок із спрагою отримати нові знання, вести постійний творчий пошук, відкривати в собі приховані таланти і просто "любити" предмет.

Вчителі ж можуть використовувати такі уроки при підготовці відкритих уроків, позакласних заходів, вони підштовхують до пошуку нових оригінальних форм і методів навчання, втіленню вчителями своїх дидактичних ідей цієї фантастичної країни наукових знань.

Такі нові форми роботи дозволяють реалізувати всі ведучі функції навчання: виховну, освітню і розвиваючу на основі ідеї педагогіки співпраці, коли вчитель не просто з предметом йде до дітей, а з дітьми до предмету.

Типології уроків присвячено багато наукових робіт. І тим не менше на сьогоднішній день ця проблема залишається спірною в сучасній дидактиці. Існує кілька підходів до класифікації уроків, кожний з яких відрізняється певною ознакою.

Уроки класифікують виходячи із:

дидактичної мети;

мети організації занять;

змісту і способів проведення уроку;

основних етапів навчального процесу;

дидактичних задач, що вирішуються на уроці;

методів навчання;

способів організації навчальної діяльності учнів.

Для вчителя вкрай важливо, розуміючи об'єктивну багатоплановість процесів на уроці, не задовольнятися їх стихійним ходом, а постійно шукати і знаходити оптимальні варіанти взаємодії елементів уроку один з одним.

Структурна побудова уроку залежить від конкретних учбово-виховних задач, характеру передбачуваної на уроці діяльності і навчальної взаємодії вчителя з дітьми. Це особливо яскраво виявляється в досвіді відомих вчителів - Лисенкової С.Н., Ільіна Е.Н., Волкова І.П., Шаталова В.Ф.

1.2 Умови організації сучасного уроку

Основні шляхи вдосконалення сучасного уроку наступні:

1. Посилення цілеспрямованості діяльності вчителя і учнів на уроці. Одна з важливих задач вчителя - мобілізувати учнів на виконання поставлених задач, досягнення мети безпосередньо на уроці. Для цього необхідно спланувати кожний урок, щоб в ньому були передбачені найкоротші шляхи до поставленої мети, і в першу чергу намічені структура методика і засоби навчання в строгій відповідності з поставленою метою.

2. Здійснення організаційної чіткості кожного уроку від першої до останньої хвилини. Наперед на перерві готуються необхідні для уроку наочні приладдя, технічні засоби, учнівське обладнання, довідкова і додаткова література, розкладається все необхідне на кожне робоче місце. Також для цього можливо поставити перед учнями цікаве завдання, що включає їх в роботу з першої хвилини уроку.

Замість домашніх завдань застосовуються різні способи фронтальної прискореної перевірки - тестові письмові роботи, програмування, перфокарти і ін. .

3. Підвищення пізнавальної самостійності і творчої активності учнів. Найцікавіший напрям пов'язаний з питаннями застосування на уроці методів і прийомів проблемного навчання і створення проблемних ситуацій як засобів підвищення пізнавальної активності учнів, - це сприяє підвищенню якості знань і виробленню необхідних навичок і умінь. Також передбачається самостійна робота учнів з учбовою і науковою літературою, словниками, довідниками і енциклопедіями, таблицями, діаграмами, графіками, картами.

4. Оптимізація учбово-виховного процесу. Цілеспрямований вибір якнайкращого варіанту побудови процесу, який забезпечує за певний час максимальну ефективність рішення задач освіти в даних конкретних умовах школи, певного класу.

Необхідно вибирати оптимальні варіанти поєднання різних методів, прийомів засобів навчання, які ведуть найкоротшим шляхом до досягнення мети уроку.

5. Інтенсифікація учбово-виховного процесу на уроці. Чим більше учбово-пізнавальних дій і операцій виконано учнями за урок, тим вище інтенсивність учбової праці. Ступінь інтенсивності учбової праці залежить від продуктивності використання кожної хвилини уроку, майстерності вчителя, підготовки учнів, організованості класного колективу, наявності необхідного устаткування і раціонального його розміщення, правильного чергування праці і відпочинку і т.п. В умовах інтенсифікації навчання учні засвоюють знання в основному на уроках, і відпадає необхідність заучування удома матеріалу. Замість заучування учні дістають можливість краще його осмислити і закріпити, виконати творчі завдання, що викликають у них інтерес, відчуття інтелектуального задоволення від вдало виконаної роботи.

6. Здійснення міжнаочних і внутрішньонаочних зв'язків. При переході до нового матеріалу, ставляться задачі і питання для відтворення і подальшої корекції, опорної для засвоєння нового матеріалу знань і практичних навиків і умінь. Ці знання отримані учнями в процесі навчання або на основі особистих спостережень, при вивченні даного предмету або споріднених дисциплін. Це можуть бути уявлення, поняття, закони, формули, числові дані, що створюють опору, фундамент для повноцінного сприйняття і розуміння нових знань. Але відтворення опорних знань повинно супроводжуватися їх вдосконаленням: доповненням неповних, поглибленням поверхневих, розширенням вузьких, виправленням помилкових знань.

Внутрішньонаочні в міжнаочні зв'язки також здійснюються з метою досягнення узагальнення і систематизації широкого круга знань. Міжнаочні зв'язки сприяють засвоєнню системи знань про об'єкти, які окремими елементами вивчаються по різних учбових дисциплінах.

7. Вдосконалення типології і структури уроку. Урок є складним педагогічним об'єктом. Як і всякі складні об'єкти уроки можуть бути розділений на типи по різних ознаках. Зразкова типологія уроків в сучасній школі:

урок засвоєння нових знань;

урок засвоєння навиків і умінь;

урок комплексного застосування знань;

урок узагальнення і систематизації знань;

урок перевірки, оцінки і корекції знань, навиків і умінь.

Виходячи з цієї типології, будується календарний або тематичний план з розподілом уроків по окремих розділах і темах у відповідності з освітньою метою. Співвідношення уроків різних типів неоднаково і залежить від характеру учбової дисципліни, специфіки знань, навиків і умінь, мети і задач окремих учбових предметів. Кожний тип уроку має певну чітко позначену, основну освітню мету і методику відповідну його цілям і задачам.

Класифікація уроків раціональна і дозволяє більш чітко визначити мету, задачі і структуру кожного уроку і мобілізувати учнів на успішне їх рішення. Так, якщо планується урок засвоєння нових знань, то перед учнями ставляться відповідні задачі по сприйняттю, осмисленню визначених понять, законів, теорій; якщо передбачається урок застосування знань, навиків і умінь, учні настроюються на творче рішення ряду практичних задач на основі засвоєних на колишніх уроках знань. На уроці комплексного застосування знань і умінь що вчаться навчаються застосовувати отримані знання і навики в життєвих умовах, що формує творчу активність в рішенні різних життєвих проблем і задач. На уроці узагальнення і систематизації знань учні не тільки повторюють пройдений матеріал, але і приводять поняття в струнку систему, що передбачає розкриття і засвоєння зв'язків і відносин між її елементами.

Загальні вимоги стисло можна сформулювати так:

озброювати учнів свідомими, глибокими і міцними знаннями;

формувати у учнів міцні навики і уміння, сприяючі підготовці їх до життя;

підвищувати виховний ефект навчання на уроці, формувати у учнів в процесі навчання межі особи;

здійснювати усесторонній розвиток учнів, розвивати їх загальні і спеціальні особливості;

формувати у учнів самостійність, творчу активність ініціативу, як стійкі якості особи, уміння творчо вирішувати задачі які зустрічаються в житті;

виробляти уміння самостійно вчитися, набувати і заглиблювати або поповнювати знання, працювати з книгою, опановувати навиками і уміннями і творчо застосовувати їх на практиці;

формувати у учнів позитивні мотиви учбової діяльності, пізнавальний інтерес, бажання вчитися, потреба в розширенні і придбанні знань, позитивне відношення до навчання.

Ці вимоги умовно можна поділити на чотири групи.

Виховні вимоги. Виховувати моральні якості, формувати естетичні смаки, забезпечувати тісний зв'язок навчання з життям, її запитами і вимогами, формувати активне відношення до неї.

Дидактичні вимоги. Забезпечувати пізнавальну активність на уроці, раціонально поєднувати словесні, наочні і практичні методи з проблемами, роботу з підручником, рішення пізнавальних задач. Реалізовувати вимоги єдності навчання, виховання і розвитку шляхом тісного зв'язку теорії з практикою, навчання з життям, із застосуванням знань в різних життєвих ситуаціях. Необхідно здійснювати систематичний контроль за якістю засвоєння знань, навиків і умінь і корекцію їх учбових зусиль. Постійне отримання зворотного зв'язку дозволяє впливати на хід учбового процесу коригувати його. При виявленні пропусків в знаннях потрібно аналізувати їх причини і знаходити шляхи їх усунення. Привчати учнів до самостійності і самоконтролю в процесі самостійної пізнавальної діяльності.

Постійне залучення вчаться до активної пізнавальної діяльності і виконання практичних завдань на уроці сприяє закріпленню знань навиків і умінь.

Психологічні вимоги. Вчитель контролює точність, ретельність і своєчасність виконання що вчаться кожної вимоги. Воля і характер вчителя виявляються на уроці у всій його діяльності. Особливо цінується учнями вимогливість педагога в поєднанні із справедливістю і доброзичливістю, пошаною і педагогічним тактом. Вчитель повинен відрізнятися самовладанням і самоконтролем, щоб долати негативний психічний стан на уроці - невпевненість, скутість або, навпаки зайву самовпевненість, грайливість, підвищену збудливість.

Гігієнічні вимоги. Дотримання температурного режиму в класі належних норм освітлення. Слід уникати одноманітності в роботі, монотонності викладу, чергувати слухання учбової інформації з виконанням практичних робіт. Зміна видів роботи приносить відпочинок, дозволяє включати в пізнавальну діяльність різні органи чуття.

Одна з основних вимог до сучасного вчителя - володіння сучасними педагогічними технологіями.

Педагогічна технологія - це науково обґрунтований вибір характеру дії в процесі організовуваного вчителем взаємного спілкування з дітьми, вироблений в цілях максимального розвитку особи як суб'єкта оточуючої дійсності. Педагогічна технологія є деякою проекцією теорії і методики виховання на практику виховання, що сфокусована в одній крапці, короткій за часом, ледве вловимої за способами, що індивідуалізувалася в силу широкого різноманіття персональних особливостей особи вчителя і учня.

Педагогічна технологія як система наукового знання повинна оптимізувати і забезпечити виховний процес. Виховання - це об'єктивний процес який проходить в суспільстві незалежно від волі і бажання педагога.

Розвиток особи не припиняється ні на хвилину. Задача педагога полягає в тому, щоб направити виховний процес у бік "сходження" дитини до людської культури, сприяти самостійному засвоєнню досвіду і культури, вироблених людством за багато тисячоліть. Якщо виховання - постійне сходження до культури і повсякденне відтворення культури в усіх життєвих актах, то призначенням виховання є формування особи, яка б придбала в процесі розвитку здатність самостійно будувати свій варіант життя, гідний Людини. Очевидно, що ознайомлення з різними варіантами життєвого пристрою не вичерпує проблему виховання. Таким чином:

розвиток дитини відбувається тоді, коли він сам, проявляючи активність взаємодіє з світом;

характер цієї активності визначається суб'єктивно вільним відношенням особи;

педагогічний вплив повинен орієнтувати вихованця на визначене відношення до соціальних цінностей;

взаємодія педагога і весь процес взаємодії з дитиною повинна проводитися на рівні сучасної культури і відповідно до мети виховання.

Взаємодія педагога і учнів у високому значенні цього слова припускає щось більше, ніж взаємний вплив один на одного. Для здійснення взаємодії необхідне ухвалення співбесідниками один одного як рівноправних суб'єктів цього спілкування, що на практиці в системі "учитель-учень" зустрічається не так часто. Педагогічна дія, виступаюча як коротка мить спілкування або тривалий вплив, забезпечує реалізацію функцій відповідно до виховної мети. При аналізі педагогічної дії слід виходити з його призначення як початкового моменту взаємодії вчителя з учнем. Іншими словами, основне призначення педагогічної дії полягає в перекладі учня на позицію суб'єкта, що віддає собі звіт у власному житті.

Реалізація цих функцій педагогічної дії забезпечується педагогічною технологією, яка науково обґрунтовує професійний вибір дії педагога на дитину в його взаємодії з світом, формує у нього відношення до цього світу. Єство педагогічної технології виявляється через систему необхідних і достатніх елементів, зв'язаних між собою і мають внутрішню логіку.

Щоб визначити доданки педагогічної технології, необхідно відповісти на ряд питань:

які елементи складають педагогічну технологію;

який їх необхідна і достатня присутність;

в якому взаємозв'язку вони знаходяться;

які загальні і специфічні функції кожного елемента.

Педагогічне спілкування, що має спрямованість на "відкриття учня в спілкуванні" через створення психологічно комфортних умов для розкриття його як особи. Педагогічна оцінка, що забезпечує функції "внесення образу" на рівні соціальної норми, стимулювання діяльності і корекції відхилень, можлива на фоні втілення оцінки, не сприймана учнем як оцінка, а здійснюваної прихованим порядком.

Педагогічна вимога - ще один технологічний елемент. За допомогою його здійснюється сходження суб'єкта на рівень сучасної культури. Отримання в результаті привчання до соціальної норми є його індивідуальність в поведінці.

Наступний технологічний елемент - конфлікт. Конфлікт як всякого роду суперечність між суб'єктами вимагає позначення цих протилежних поглядів. Разом з тим, педагог не наполягає, а лише пропонує варіант відносини і поведінки і ставить проблему вибору, як поступити в цій ситуації. Педагогічний конфлікт вирішується при реалізації функцій "зняття психічної напруги". В даній системі доданків педагогічної технології особливе місце займає такий елемент, як педагогічна техніка. Педагогічна техніка заломлює реалізацію всієї решти елементів спотворюючи або випрямляючи, підсилюючи або ослабляючи їх вплив. Для реалізації кожного з цих елементів педагогічної дії, що має свої специфічні функції, на практиці використовується не весь можливий набір, а вибираються окремі операції, характерні саме для цього викладача.

Висновок до І розділу

Майстерність вчителя на уроці полягає головним чином в умілому володінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванні сучасних педагогічних технологій і передового педагогічного досвіду, раціональному керівництві пізнавальною і практичною діяльністю учнів, їх інтелектуальним розвитком.

Різноманітність операцій-дій підлягає узагальненню. Їх можна описати, ними можна оволодіти, проте їх не можна приписати для конкретної ситуації, їх не можна пропонувати як рішення педагогічних задач.

Різноманітність технологічних операцій неминуче припускає творчий вибір вихователем однієї з них в обставинах, що склалися. Це не позбавляє його від творчого зусилля у момент впливу на дитину. Аналізуючи характер учня, його стан як об'єкту - але об'єкту, який є або потенційно здатний стати суб'єктом.

Структура уроку і його тип утворюються з комбінації основних елементів процесу навчання.

Володіння педагогічною технологією забезпечує вчителю можливість організації педагогічної дії відповідно до її основного призначення - переводом дитини в позицію суб'єкта.

Розділ ІІ. Методика проведення сучасного уроку

2.1 Стан організації проведення уроку в практиці роботи сучасної школи

Форма навчання є цілеспрямованою, чітко організованою, змістовно-насичену і методично оснащеною системою пізнавального і виховного спілкування, взаємодії, відносин вчителя і учнів. Результатом такої взаємодії є професійне вдосконалення вчителя, засвоєння дітьми знань, умінь, навиків, розвиток їх психічних процесів і етичних якостей.

Форма навчання реалізується як органічна єдність цілеспрямованої організації змісту, навчальних засобів і методів. Одинична і ізольована форма навчання (урок, лекція, лабораторна робота, семінарське заняття, екскурсія і ін) має приватне навчально-виховне значення. Вона забезпечує засвоєння дітьми конкретних фактів, узагальнень, висновків, обробку окремих умінь і навиків.

Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок, як головна ланка всієї класно-кабінетної, урочно-поліморфної системи. Інші форми застосовуються для більш глибокого і повноцінного вирішення задач навчання.

По своїй суті і призначенню урок є обмеженою в часі, чітко організованою системою навчання, по якій заняття проводить вчитель з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки.

Зміст діяльності, види учбових робіт, спеціально підібрані ефективні методи і прийоми диктують в їх творчості підхід до формування структури, визначенню типу уроку.

Не форма веде за собою зміст, а зміст визначає форму.

Аналіз уроків, що проводяться в школі свідчить, що їх структура і методика багато в чому залежать від тієї дидактичної мети і задач які розв'язуються в процесі вивчення тієї або іншої теми. Все це дозволяє говорити про методичну різноманітність уроків і виділяти ті з них, які характеризуються поряд загальних особливостей. Таким чином в педагогіці з'явилася необхідність в класифікації різних типів уроків.

В дидактиці існує декілька підходів до класифікації уроків залежно від їх ознак, узятих за основу:

1. За способом проведення: лабораторне заняття, практичне заняття, залік, контрольна робота і т.д.;

2. По етапах навчальної діяльності: ввідні, первинного ознайомлення з матеріалом, уроки формування понять і т.д.;

З педагогів минулого найбільш стійку класифікацію уроків дав відомий російський педагог К.Д. Ушинський. Він виділяв:

а) змішані уроки;

б) уроки усних вправ;

в) уроки письмових вправ;

г) уроки перевірки і оцінки знань.

Сучасна дидактика в основному зберегла розроблену Ушинським класифікацію уроків, дещо уточнюючи її. Основними типами уроків, які проводяться в школі і що характеризуються певними методичними особливостями, є:

комбіновані уроки;

уроки викладу нового матеріалу;

уроки закріплення вивченого матеріалу;

уроки повторення, систематизації і узагальнення вивченого матеріалу;

уроки перевірки і оцінки.

Таким чином всі вище перераховані типи уроків можна розділити на типові (стандартні) і нестандартні уроки.

Нестандартний урок - імпровізоване учбове заняття, що має нетрадиційну (невстановлену) структуру, зміст, і форми, які викликають перш за все інтерес учнів, розвиток їх творчого потенціалу, сприяючих їх оптимальному розвитку і вихованню.

Для них характерні: максимальна насиченість різними видами пізнавальної діяльності, використовування програмованого і проблемного навчання, здійснення міжнаочних зв'язків, відчуження перевантаженості учнів.

Класифікація нестандартних уроків (по Фіцула М.М.):

Інтегровані уроки, на яких матеріал декількох тим дають блоками (В. Шаталов);

Міжнаочні уроки, які ставлять мету об'єднати однорідний матеріал декількох предметів;

Театралізовані у и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.