На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Суть змст цивльного контролю над збройними силами. Причини дестаблзацї цивльно-вйськових вдносин. Субєкти цивльного контролю над воєнною органзацєю правоохоронними органами держави. Форми взаємозвязку армї та засобв масової нформацї.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Политология. Добавлен: . Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


18
Армія і суспільство: принципи взаємодії в умовах армії”

Історичний досвід та сучасна політологічна практика беззаперечно доводять, що збройні сили на протязі тривалого часу залишатимуть-ся необхідним атрибутом держави та важливим засобом захисту націо-нальних інтересів. В сучасних умовах перед Україною постало складне завдання створення і розбудови сучасних збройних сил, враховуючі економічні, політичні, моральні чинники національні та світові військові традиції, а також міжнародні правові вимоги до застосування військових формувань. В умовах прагнення України до євроатлантичної інтег-рації особливе значення мають проблеми взаємодії армії і суспільства, цивільно-військові відносини та цивільний контроль над ними.
1. Суть і зміст цивільного контролю над збройними силами.
Проблема цивільного контролю над збройними силами є частиною більш широкої проблеми військово-цивільних відносин в суспільстві. Ця проблема займає значне місце у політиці будь-якої держави, від розв'язання якої залежить характер розвитку суспільно-політичного уст-рою, стабільність владних відносин і суспільства в цілому.
Стан відносин між військовою і цивільною сферами у державі є показником її демократичного правового розвитку. Створення оптимальних цивільно-військових відносин і дієвого цивільного контролю над Зброй-ними Силами України сприяє перетворенню армії та інших військових формувань у відкриті і зрозумілі для суспільства, керовані державою інституції, які діють у відповідності до їх призначення за конститу-цією України та її законами. Зазначимо, що актуальність цивільно-військових відносин і цивільного контролю значно зростає на перелом-них етапах розвитку суспільства.
Яким чином співвідносяться поняття цивільно-військові відносини” і цивільний контроль над збройними силами? Перше визначає і ха-рактеризує стан цивільної та військової сфер функціонування держави. Друге - спосіб політичного регулювання і громадського впливу на циві-льно-військові відносини та управління армією. Таким чином, цивільний контроль над збройними силами являє собою зміст і головну частину цивільно-військових відносин (ЦВВ).
Таким чином, цивільно-військові відносини можуть бути визна-чені як поєднання загальних відносин між військовими інституціями в одного боку, та цивільним урядом, неурядовими інституціями, органі-заціями та громадянами - з іншого, ці відносини базуються на формальних і неформальних засадах. Формальні засади регулюються конститу-цією, законами, договорами тощо. Неформальні відносини являють собою альянси та зв'язки на зразок військово-промислових, військово-академічних, військово-культурних тощо. На неформальні відносини чинять ве-ликий вплив національні, цивільні традиції, особливе сприйняття вій-ськовими цивільних а цивільними військовослужбовців.
Військово-цивільні відносини можна класифікувати за наступ-ними ознаками:
v за соціальним змістом, тобто за інтересами і цілями стосовно суспільства і армії / спільні, відмінні, правові або неправові, гу-манні або антигуманні/;
v за сферами / політика, економіка, соціальне і духовне життя/;
v за суб'єктами їх реалізації / індивіди, органи цивільної та військо-вої влади, громадські організації/;
v за об'єктивним співвідношенням військових і цивільних структур, за ставленням одних до інших / приоритетне становите, диктат, контроль цивільних над військовими/.
В останній час в Україні простежується важливий етап змін цивільно-військових відносин. Відбувається помітне відокремлення влади від насильства як у внутрішньому, так і міжнародному житті держави. Перехід до демократії означає, що авторитет влади все більш буде визначатися не кількістю і якістю зброї та солдатів, а довірою народу, міцністю права і моралі.
На початку XXI ст, знання та інформація стають потужним фактором владарювання порівняно з насильством. Серед інструментів забезпечення безпеки у розвинутих країнах світу армія сьогодні віднесена на 3-4 місце після економіки, науково-технічного прогресу, добробуту народу. Все це об'єктивно змінює роль і місце військових у системі державних і цивільних відносин, знімає їх ореол колишньої „незамінності”, „високого престижу”, „недоторканності”. Таким чином, з'явилися нові пріоритети, яким цивільні все більше надають перевагу.
Причини дестабілізації цивільно-військових відносин:
1. Позитивні або негативні зміни з міжнародному становищі, що призводять до змін позиції військових, нових акцентів в дискусіях про роль, місце, кількість збройних сил та про обов'язки громадян стосовно виконання ними військових функцій.
2. Скорочення збройних сил, що породжує невпевненість і тривогу серед офіцерів щодо їх службового майбутнього, а також проблемами, що пов'язані з інтеграцією звільнених військовослужбовців а запас.
3. Незадоволення військовослужбовців цивільним урядом і його політикою, наслідком якої є погіршення соціально-економічного становища та якості їх життя.
4. Слабкість і помилковість дій цивільних установ, що впливають на сприйняття військовими законності цивільного уряду.
5. Поразка у війні або у важливому воєнному конфлікті, за яку військові і цивільні звинувачують одні одних.
Процес зниження „питомої ваги” військових у системі політичної влади відбувається у більшої сучасних держав, але назвати такий процес рівномірним не можна. В західноєвропейських країнах він майже завершений. У постсоціалістичних державах перебуває на етапі свого розгортання. У Латинській Америці зазнали політичної поразки всі воєнні режими, оскільки довели свою неспроможність в управлінні дер-жавними справами.
Світовий досвід свідчить, що домінантна роль військових, у формуванні державної політики може завдати країні значної шкоди, вона зумовлює надмірну мілітаризація суспільства, підрив економічних сил, а також може бути однією з головних причин важкого становища та низького життєвого рівня народу. Тому в демократичних країнах затверджуються непохитні принципи цивільно-військових відносин:
v верховенство цивільних структур влади над військовими;
v зведення цивільного призначення армії виключно до захисту суспільства, але не до управління ними;
v визначення державної політики, в тому числі оборонної, цивільною державною владою.
Для України демократичний цивільний контроль - це вимога сього-дення. Україна взяла на себе міжнародні зобов'язання запровадити демократичний цивільний контроль над силовими структурами. Це зафіксовано в ряді документів, серед яких „Партнерство заради миру: рамковий до-кумент” /1994р./, „Кодекс поведінки стосовно воєнно-політичних аспектів безпеки” /Будапештський самміт ОБСЄ, 1994р./, „Хартія про особливе партнерство між Україною і НАТО” /1997р./.
Демократичний цивільний контроль над Збройними Силами України у державних документах формулюється як стратегічний напрямок розвитку України на близьку і подальшу перспективу.
Це зафіксовано в деяких правових актах. Зокрема, закон України „Про основи національної безпеки України” (19 червня 2003) / визначив демократичний цивільний контроль за воєнною сферою одним а принципів національної безпеки. Державна програма реформування та роз-витку Збройних Сил України на період до 2015 р, передбачає визначення ролі та місця ЗС України у загальній системі держави та створення реального механізму цивільного контролю.
Розрізняють американський і німецький варіанти цивільного контролю.
Американський варіант полягає в наступному:
по-перше, конгресу надано право обговорювати і затверджувати військовий бюджет, вимагати звіту вищих військових чинів про стан справ в армії, видавати статути, порадники, що регламентують дії військ;
по-друге, цивільне міністерство оборони, де міністр, його заступники є цивільними особами, здійснює безпосереднє військово-політичне уп-равління військами;
по-третє, політичні права і свободи військовослужбовців мають значні правові обмеження.
Німецький варіант відрізняється, передусім, тим, що, крім законодавчих прав парламенту, встановлений спеціальний інститут уповнова-женого бундестагу з оборони „для захисту основних прав і як допоміж-ний орган бундестагу при здійсненні ним парламентського контролю”. Він обирається парламентом терміном на п'ять років і підпорядковуєть-ся тільки йому, володіючи великими повноваженнями. Крім того, міністр оборони - цивільна особа, а його заступники та інші армійські керівни-ки - військові. Довіра до них з боку політичного керівництва виходить із прагнення не підірвати ефективність військового управління. Нарешті, військовослужбовці вважаються громадянами у військовій формі. Їм гарантуються рівні права, в тому числі і вступу до політичних партій (при цьому забороняється агітувати в інтересах партії на службі), участі в політичних заходах у позаслужбовий час. Не допускаються агітація, політичні промови, розповсюдження друкованих матеріалів, суміщення служби з депутатською діяльністю.
Цивільний контроль сприяє здійсненню армією політичної ролі чи, як говориться в Конституції Італії, „відповідати демократичному духу Республіки”. Свій реальний прояв це знаходить у підтримці законно обраної народом влади, захисті конституційного устрою і порядку, забезпеченні стабільності суспільно-політичної обстановки. Варто підкреслити, що стабілізуюча роль армії не зводиться до силової реакції на дії, які загро-жують суспільству зсередини, які небезпечні великою, безглуздою кро-в'ю. Армія забезпечує стабільність суспільства своєю неучастю в по-літичній боротьбі, відсутністю партійних симпатій і антипатій, неможли-вістю використання її в політичних та інших цілях, твердістю і послідов-ністю політичних позицій, орієнтованих на підтримку закону, держави, її законодавчої і виконавчої влади.
У найбільш загальному виді необхідно відзначити, що система цивільного контролю припускає:
по-перше, контроль і керівництво армією з боку законодавчої влади (парламент приймає концепцію національної воєнної політики, призначає чи затверджує військове командування, затверджує військовий бюд-жет, визначає повноваження збройних сил у надзвичайних обставинах), з боку виконавчої влади (керівництво збройних сил підлегле цивільному уряду; керування військовою адміністрацією здійснює один із членів уряду - також цивільна особа) і з боку судової влади (контроль за тим, щоб діяльність армії не порушувала основних прав і свобод громадян; захист прав і свобод військовослужбовців);
по-друге, вище керівництво збройними силами здійснюється політичними керівниками, що несуть відповідальність перед парламентом і виборцями;
по-третє, створення всередині збройних сил системи обмежень, що ускладнюють чи виключають використання армії в антиконституційних цілях;
по-четверте, безпосередній контроль за армією з боку суспільства.
В концентрованому вигляді планові засади демократичного цивільного контролю над воєнною організацією і правоохоронними органами дер-жави викладені в законі України „Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією і правоохоронними органами держави” схваленому Верховною Радою України 19 червня 2003 року.
Структура цього закону включає:
1. Вступ.
2. Розділ 1 „Основи демократичного цивільного контролю над воєнною організацією і правоохоронними органами держави” /ст. 1-7/.
3. Розділ 2 „Парламентський контроль” /ст. 8-12/.
4. Розділ 3 „Контроль, здійснюваний Президентом України /ст. 13-14/.
5. Розділ 4 „Контроль, здійснюваний органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування /ст. 15-18/.
6. Розділ 5 „Громадський контроль над воєнною організацією і правоохоронними органами держави /ст.19-20/.
7. Розділ 6 „Гарантії здійснення цивільного контролю над воєнною організацією і правоохоронними органами держави /ст.21-23/.
8. Розділ 7 „Прикінцеві положення”.
Обсяг лекції не дозволяє розглянути усі положення цього закону. Тому розглянемо його основні положення.
Закон визначає демократичний цивільний контроль над воєнною організацією (далі - цивільний контроль) як комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформацій-них заходів для забезпечення неухильного дотримання законності й від-критості в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави, сприяння їхній ефективній діяльності і виконанню покладеннях на них функцій, зміцненню державної та війсь-кової дисципліни.
Цивільний контроль має забезпечити:
- пріоритет політичних підходів до вирішення питань військового будівництва, спрямування діяльності всіх складових частин воєнної організації на реалізацію завдань внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;
- дотримання законності в діяльності всіх складових частин воєнної організації: підтримання політичної стабільності в суспільстві, ство-рення умов, які унеможливлюють використання Збройних Сил України та інших військових формувань для обмеження прав і свобод громадян, або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності, а також в інтересах окремих осіб, політичних партій, громадських організацій;
- попередження порушень конституційних прав і сво-бод, захист законних інтересів громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України, осіб, звільнених з військової служби, а також членів їхніх сімей;
- урахування громадської думки, пропозицій громадян та громадських організацій при обговоренні й ухваленні рішень з питань діяльності Збройних Сил України;
- виділення відповідно до законів у необхідних обсягах і раціональне використання бюджетних коштів, спрямованих на утримання і функціонування воєнної організації;
- своєчасне, повне і достовірне інформування органів державної влади та суспільства про діяльність Збройних Сил України.
Цивільний контроль над воєнною організацією держави здійснюється на основі /принципах/:
v верховенства прав, неухильного дотримання вимог законодавства;
v розмежування функцій і повноважень політичного керівництва воєнною організацією держави та професійного військового управління Зброй-ними Силами України, унеможливлення дублювання їхніх функцій;
v взаємодії і відповідальності органів державної влади та органів військового управління за здійснення оборонної політики;
v деполітизації та деідеологізація контролю. Службові /посадові/ особи, здійснюючи функції контролю у сфері оборони не можуть бути зв'язані рішеннями політичних партій чи громадських організацій;
v прозорості видатків на національну безпеку;
v здійснення діяльності ЗС України на принципах єдиноначальництва і суворої дисципліни;
v відкритості для суспільства інформації про діяльність ЗС України, яка не становить державну таємницю;
v відповідальності посадових осіб за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається, та за реагування на звернення громадян, громадських організацій, виступи ЗМІ.
Стаття 5 Закону визначає предмет цивільного контролю у сфері оборони і безпеки, тобто те, що підлягає цивільному контролю: хід виконання програм реформування ЗС України, вирішення проблем соціальної і професіональної адаптації військовослужбовців, стан військово-патріотичного виховання молоді, підготовка громадян до захисту Батьківщини, дотримання вимог Конституції та законів України стосовно прав і свобод громадян, які перебувають на службі в Збройних Силах України, стану правової і соціальної захищеності осіб, які підлягають призову на військову службу, проходять військову службу або знаходяться в запасі, а також звільнених з військової служби та членів їхніх сімей тощо.
Система ци и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.