На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Конституцйний статус федерального канцлера та федерального президента Нмеччини. Федеральний канцлер уряд. Уряд мсцевого рвня. Конституцйний статус Парламенту ФРН. Парламентський контроль та полтична вдповдальнсть уряду.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Политология. Добавлен: . Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


25
Глава держави і уряду ФРН.

2007 р. ПЛАН

    Вступ 3
    Розділ 1. Конституційний статус федерального канцлера та федерального президента Німеччини 5
      1.1 Федеральний канцлер і уряд 5
      1.2 Федеральний президент Німеччини 9
      1.3 Уряд місцевого рівня 11
    Розділ 2. Конституційний статус Парламенту ФРН 14
      2.1 Парламент ФРН та його функції 14
      2.2 Вплив парламенту на формування уряду 18
    Розділ 3. Парламентський контроль та політична відповідальність уряду 19
      3.1 Парламентський контроль 19
      3.2 Політична відповідальність уряду 22
    Висновок 23
    Список використаної літератури 26

Вступ

Одним із важливих питань державотворення в Україні є питання ефективності розподілу повноважень у трикутнику «президент-парламент-уряд». Зміни до Конституції України, внесені 8 грудня 2004 року, що набули чинності 1 січня 2006 року, спрямовані на підсилення ролі законодавчої гілки влади в цьому трикутнику. У контексті цього інформація про різні моделі взаємовідносин між законодавчою і виконавчою гілками, їх ефективність і життєздатність є сьогодні актуальною.

Не вдаючись до аналізу змін до Основного Закону України, відзначимо, що досвід держав із парламентською формою правління, зокрема - у сфері правового регулювання взаємодії законодавчої та виконавчої гілок влади є надзвичайно цінним.

На ефективність взаємодії парламенту та уряду істотний вплив справляє і ступінь розвитку партійної системи. Цілком очевидно, що за умови політичної неструктурованості суспільства, представництва значної кількості партій у парламенті, умови для стабільної підтримки уряду відсутні взагалі, що суттєво впливає на ефективність його взаємодії з парламентом. При цьому дія зазначеного чинника певною мірою може бути компенсована закріпленням за урядом важелів впливу на парламент (наприклад - право розпуску парламенту). Саме з урахуванням цих застережень слід розглядати ефективність взаємодії парламенту та уряду в державах із парламентською формою правління. Один лише аналіз положень конституцій та законодавства, без урахування політичної ситуації у тій чи іншій країні дає неповну картину характеру стосунків між законодавчою та виконавчою владою.

Основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей конституційного статусу глави держави та уряду ФРН.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

· розглянути конституційний статус федерального канцлера та федерального президента Німеччини;

· дослідити конституційний статус парламенту ФРН;

· вивчити особливості парламентського контролю за діяльністю уряду в Німеччині.

Курсова робота складається із трьох розділів, в яких послідовно аналізується поставлена проблема.

Розділ 1. Конституційний статус федерального канцлера та федерального президента Німеччини

1.1 Федеральний канцлер і уряд

Федеральний канцлер - єдиний обираний член федерального уряду. Конституція надає йому право самостійно вибирати міністрів як керівників найважливіших політичних органів влади. Крім того, канцлер визначає число міністерств і закріплює за ними сфери відповідальності. Він володіє директивною компетенцією, яка дає канцлеру право наказувати основні напрями урядової діяльності, яких слід дотримуватися в обов'язковому порядку. Завдяки цим повноваженням федеральний канцлер володіє арсеналом керівних засобів, який можна порівняти з владою президента в демократичній державі з президентською формою правління.

Парламентська рада, що прийняла в 1949 р. Основний закон, узяла за зразок для поста федерального канцлера пост британського прем'єр-міністра. Останній володіє такими ж владними повноваженнями, як і канцлер, проте насправді у канцлера значно менше влади, ніж у прем'єр-міністра. В рамках парламентської системи Великобританії завжди править тільки одна партія, оскільки британська мажоритарна виборча система створює сприятливі умови для найсильнішої партії. В бундестагу, як правило, жодна партія не має абсолютної більшості голосів. Тому для обрання канцлера звичайно необхідна коаліція, тобто союз різних партій.

Обранню канцлера передують детальні консультації між партіями, які бажають правити разом. В ході них, зокрема, йдеться про те, як будуть розподілені міністерства між партіями, які міністерства слід зберегти і які створити наново. Найсильнішій партії в рамках урядової коаліції надається право висунути кандидатуру федерального канцлера. Далі партії домовляються про проекти, які вони в найближчі роки мають намір здійснити. Результати коаліційних переговорів знаходять своє віддзеркалення в коаліційному договорі. Лише після цього обирається федеральний канцлер. Переговори між правлячими партіями готують рішення федерального уряду, партії стежать також за їх виконанням. Якщо запаси політичних точок зіткнення вичерпуються до чергових виборів до бундестага, стає актуальним звільнення федерального канцлера з посади. Разом із звільненням діючого канцлера з посади в результаті - конструктивного - вотуму недовір'я необхідно одночасно вибрати нового канцлера. Такий наступальний характер вотуму недовір'я примушує представлені в бундестагу партії формувати дієздатну урядову більшість ще до скидання канцлера. Спроба повалити канцлера робилася двічі, лише один раз, в 1982 р., вона вдалася: тодішньому канцлеру Гельмуту Шмідту (СДПГ) був винесений вотум недовір'я, замість нього був вибраний Гельмут Коль (ХДС).

Федеральний канцлер, проте, у будь-який час може поставити в бундестагу питання про довір'я, щоб перевірити, чи користується він ще беззастережною підтримкою правлячих партій. Якщо він терпить поразку при голосуванні з цього питання, тобто якщо частина урядової більшості відвертається від канцлера, тоді рішення про те, чи розпустити бундестаг і чи призначити нові парламентські вибори, ухвалює федеральний президент. Федеральний президент може також призвати представлені в бундестагу партії спробувати сформувати новий уряд.

Дійсної поразки при голосуванні з питання про довір'я в історії Федеральної Республіки ще ніколи не було. Проте тричі мала місце наперед обговорена поразка. Депутати від правлячих партій або міністри стримувалися при голосуванні, щоб таким чином повалити уряд (1972 р., 1982 р., 2005 р.). Такий шлях вибирався для того, щоб добитися дострокових нових виборів до бундестага, які інакше - згідно конституції - би були неможливі. Такий шлях можливий лише з схвалення федерального президента і не є безперечним. Ще в 1983 р. Федеральний конституційний суд підкреслив, що тут йдеться про сумнівну, небажану в конституційному плані процедуру. В 2005 р. також було звернення у вищу судову інстанцію, проте конституційні судді відхилювали скаргу двох депутатів з цього питання.

Федеральний Уряд ФРН складається з Федерального канцлера і Федеральних міністрів. Він діє на основі статті 62 - 69 Конституції ФРН. Федеральний канцлер визначає основні напрями політики.

В даний час Федеральний Уряд ФРН складається з членів ХДС, ХСС і СДПГ, не всі міністри є членами бундестага.

Склад уряду ФРН:

· Ангела Меркель (Angela Merkel) (ХДС) -- канцлер

· Томас де Мезьер (Thomas de Maiziere) (ХДС) -- міністр по особливих справах і керівник канцелярії

· Франц Мюнтеферінг (Franz Muntefering) (СДПГ) -- заступник канцлера і міністр праці і соціальних питань

· Франк-Вальтер Штайнмайер (Frank-Walter Steinmeier) (СДПГ) -- міністр закордонних справ

· Вольфганг Шойбле (Wolfgang Schauble) (ХДС) -- міністр внутрішніх справ

· Франц Йозеф Юнг (Franz Josef Jung) (ХДС) -- міністр оборони

· Бригіті Ципріс (Brigitte Zypries) (СДПГ) -- міністр юстиції

· Пєєр Штайнбрюк (Рееr Steinbruck) (СДПГ) -- міністр фінансів

· Міхаель Глос (Michael Glos) (ХСС) -- міністр економіки і технології

· Хорст Зєєхофер (Horst Seehofer) (ХСС) -- міністр захисту споживачів, продовольства і сільського господарства

· Урсула Шмідт (Ursula Schmidt) (СДПГ) -- міністр охорони здоров'я

· Вольфганг Тіфензєє (Wolfgang Tiefensee) (СДПГ) -- міністр транспорту, будівництва, міського розвитку і розвитку Східної Німеччини

· Урсула фон дер Лайен (Ursula von der Leyen) (ХДС) -- міністр у справах сім'ї, немолодих громадян, жінок і молоді

· Аннетте Шаван (Annette Schavan) (ХДС) -- міністр досліджень і освіти

· Зігмар Габрієль (Sigmar Gabriel) (СДПГ) -- міністр навколишнього середовища

· Хайдемарі Вечорек-Цойль (Heidemarie Wieczorek-Zeul) (СДПГ) -- міністр економічного співробітництва і розвитку

Таблиця 1

Статистичні результати роботи Бундестагу 12, 13, 14 скликань

 

Категорія

12 скликання,

1990-1994 рр.

13 скликання,

1994 - 1998 рр.

14 скликання,

1998 - 2002 рр.
Пленарні засідання
243
248
253
Постійні комітети
25
22
23
Слідчі комітети
3
2
1
Засідання слідчих комітетів
287
195
125
Робочі комісії
4
5
5
Засідання робочих комісій
273
243
208
Законопроекти ініційовані:
774
923
864
- Федеральним урядом
402
443
443
- Бундестагом
294
329
328
- Бундесратом
78
151
93
Прийняті законопроекти
463
565
560
Звернення (не включаючи групові)
81,000
76,000
69,421
Головні запити
98
156
101
Другорядні запити
1,346
2,071
1,813
Усні запитання
4,241
3,537
3,229
Письмові запитання
16,501
14,906
11,842
Дебати щодо актуальних питань
103
103
141
Положення політики уряду
35
46
60
Засідання з питань, адресованих Федеральному уряду на щотижневих урядових засіданнях
44
41
61

Політичні партії ФРН, які на сьогодні представлені в бундестазі:

· Союз 90/Зелені

· Ліва партія

· Вільна демократична партія Німеччини

· Соціал-демократична партія Німеччини

· Християнсько-демократичний союз

· Християнсько-соціальний союз

В деяких землях представлені Республіканці, Німецький народний союз, Націонал-демократична партія Німеччини, ФАКТ

і Союз південношлезвігських виборців.

1.2 Федеральний президент Німеччини

Федеральний президент Німеччини (нім. Bundesprдsident) -- глава держави у ФРН. На пост президента ФРН може бути обраний громадянин ФРН, що володіє правом обрання в бундестаг і досяг віку 40 років.

Його обирають Федеральні збори -- конституційний орган, скликаний спеціально для цієї мети. В його склад входять депутати бундестага і таке ж число делегатів, обираних земельними парламентами згідно принципам пропорційності. Федеральний президент обирається більшістю голосів строком на п'ять років. Переобрання допускається один раз.

Правом висунення кандидатури на пост президента володіє кожний член Федеральних зборів. Відповідальність президента полягає в позбавленні його даної посади. Це можливо у разі звинувачення його в умисному порушенні Конституції або закону. Таке звинувачення можуть висунути тільки бундестаг або бундесрат. Пропозиція може бути внесена 1/4 складу будь-якого з цих органів, ухвалення рішення вимагає більшості в 2/3. Звинувачення вноситься у Федеральний конституційний суд, який і ухвалює остаточне рішення.

Таблиця 2

Федеральні президенти з 1949 року


Прізвище
Партія
від
до
Вибори
1
Теодор Хойс
СвДП
13 вересня 1949
12 вересня 1959
1949/1954
2
Генріх Любці
ХДС
13 вересня 1959
30 червня 1969
1959/1964
3
Густав Хайнеманн
СДПГ
1 липня 1969
30 червня 1974
1969
4
Вальтер Шєєль
СвДП
1 липня 1974
30 червня 1979
1974
5
Карл Карстенс
ХДС
1 липня 1979
30 червня 1984
1979
6
Ріхард фон Вайцзеккер
ХДС
1 липня 1984
30 червня 1994
1984/1989
7
Роман Герцог
ХДС
1 липня 1994
30 червня 1999
1994
8
Йоханнес Рау
СДПГ
1 липня 1999
30 червня 2004
1999
9
Хорст Келер
ХДС
1 липня 2004
2004

Резиденції федерального президента -- замок Bellevue (Берлін) і вілла Hammerschmidt (Бонн). Замок Bellevue в даний момент знаходиться на реставрації, тому для представницької мети використовуються і інші будівлі.

Перш за все, федеральний президент виконує представницькі функції -- він представляє ФРН на міжнародній арені і акредитує дипломатичних представників. Крім того, він володіє правом помилування ув'язнених.

В його офіційні функції входить:

· підписання і оголошення федеральних законів (при цьому він має право здійснювати конституційний нагляд за законотворчою діяльністю).

· висунення кандидатури федерального канцлера на розгляд парламенту, затвердження федерального канцлера в посаді і звільнення його з посади.

· затвердження в посаді і звільнення з посади федеральних міністрів за представленням федерального канцлера.

· затвердження в посаді і звільнення з посади федеральних суддів, федеральних службовців, офіцерів і унтер-офіцерів.

У вищеназваних випадках він є лише виконавцем рішень, що приймаються іншими органами влади.

1.3 Уряд місцевого рівня

Як ми вже зазначили, одинадцять з шістнадцяти земель Федеративної Республіки знаходяться в Західній Німеччині, а п'ять - в колишній Східній Німеччині (НДР).

У порівнянні з слабо розвиненим місцевим урядом Великої Британії та Франції, землі Федеративної Республіки мають порівняну автономію та значну незалежну владу. Кожен штат має регіональний законодавчий орган (Landtag), який працює за таким же принципом, що і Бундестаг на федеральному рівні. Губернатор (міністр-президент) кожної землі являється лідером найбільшої партії (чи коаліції партій) в законодавчій асамблеї (Landtag), та формує уряд за майже таким же принципом, що й канцлер формує Бундестаг. Кожні з шістнадцяти земель проводять заплановані державні вибори, які проходять незалежно, кожні чотири роки, та за звичай не співпадають з федеральними виборами, та можуть лише випадково співпасти з виборами в іншій землі. Місцевий уряд Німеччини має значну владу та є відповідальним за проведення більшої частини національної політики.

Важливою характеристикою федералізму, що пересікається, в Німеччині є те, що та політика, яку розробляє Бундестаг, часто дуже послідовно впроваджується урядами земель. Як вже було зазначено в цій главі щодо апарату, тільки 10% всіх службовців працюють на федеральному рівні, усі інші працюють у місцевих урядах. Добрим зразком для демонстрації того, як працює федералізм в Німеччині, може бути наведення прикладу з промислової політики.

Регіональний уряд є більш активним, ніж національний щодо планування та дотримування економічної політики, через що вони мають більшу автономію в урегулюванні промислової політики. Землі є складовими держави, які мають право встановлювати свої власні регіональні моделі промислової політики (Ordnungspolitik). Вони також мають право вживати необхідних засобів так, як федеральний уряд не може цього робити на національному рівні через те, що національний уряд не має право на проведення централізації економіки. Уряди земель отримали таке право завдяки регіональній автономії, а не завдяки централізованому економічному плануванню. Більше того, через те, що різні регіони мають різні економічні потреби та промислові об'єкти, така влада була визнана законною та необхідною більшою частиною виборців. Уряди земель заохотили банки до надання прямого інвестування та кредитів для зміцнення промислового розвитку в землях.

Вони також заохочували до співпраці місцеві фірми - багато з них у тій самій галузі - для того, щоб розпочати міжнародну конкуренцію. Проводячи це, вони уникнули порушення закону Картела (Cartel Law), який було прийнято у 1957 році, тому що така політика не перешкоджала місцевій конкуренції. Також вони проводили велике інвестування професійної освіти для того, що люди отримали вміння, необхідні для виробництва високоякісної продукції - основи економіки Німеччини. Організація бізнесу та організація системи працевлаштування також мали прямий вплив на визначення курсу освіти та покращення вмінь робітників за допомогою професійної системи освіти. Уряди земель покращили промислову адоптацію по-перше через якісне покращення системи цієї адоптації, а не через встановлення жорсткого контролю.

Загальна схема регіональної автономної економічної політики в землях має важливий загальний знаменник, тобто, законне право втручань з боку регіональних урядів. Проте, не всі землі дотримуються однакової економічної політики. Існує багато моделей різноманітних урядових втручань в економічну політику та промислове регулювання в окремих регіонах.

Регіональний уряд Німеччини також відрізняється від подібних установ в США за характером своєї політики. В США державна політика часто, обертається навколо певних індивідуальностей, чи питань вузького місцевого значення. Така вузькість інтересів виникає частково через фрагментарність американської політичної партійної системи, в якій національні партії мають дуже мало прямого доступу до питань місцевого значення. В Федеративній Республіці політика штатів обговорюється на такому політичному рівні, як рівень національних партій. Такий паралелізм не припускає, щоб національна політика домінувала над місцевою політикою, але це означає, що виборці мають можливість побачити зв'язок між місцевими, регіональними та національними питаннями, що сприяє як єдності, так і різноманітності в політичній системі. Завдяки тому, що партії займають певні позиції та встановлюють свої платформи для загальних та місцевих виборів, виборці мають можливість побачити різницю між партіями та зробити свій вибір, в залежності від проблем, що були обговорені, та від партійних представників.

Це не означає, що індивідуальність не грає жодної ролі в регіональній політиці Німеччини. Насправді характер партійної системи федеральної республіки наголошує на представниках національної політики, які виконують свій обов'язок та працюють на рівні місцевих та регіональних партій та урядів. Завдяки тому, що члени регіональних та місцевих партій пов'язані з партіями національного рівня, існує деяка схожість між рішеннями, які приймаються на різних політичних рівнях. Такий зв'язок в Федеративній Республіці між національною, регіональною та місцевою політикою може бути головною причиною того, що загальна кількість людей, які приймають участь в виборах в Німеччині, значно перевищує кількість виборців, які приходять на такі ж вибори в США.

Через відповідності, відносини які перекривають одне іншого (Politikverflechtung), поділ федеральних установ на національний та регіональний рівень стає тяжким завданням. Так, міста Бремен та Гамбург, що були членами Hanseatic League, яка спеціалізувалася в міжнародній торгівлі, залишаються містами-штатами. Навіть сьогодні вони мають муніципальний уряд та уряд землі, робота яких доповнює одна одну. Уряд нещодавно об'єднаного міста Берлін тепер також відноситься до цієї категорії. Місцевий уряд ФРН, виходячи з традицій таких місто-штатів, має значно більше влади, ніж їх американські колеги, і ця влада схожа на ту, яку мали місцеві уряди до об'єднання Німеччини у 1871 році.

Розділ 2. Конституційний статус Парламенту ФРН

2.1 Парламент ФРН та його функції

Парламент Федеративної Республіки Німеччини фактично складається з двох палат: нижньої - Бундестага і верхнього Бундесрата (формально в Німеччині Бундесрат не розглядається як палата парламенту). Бундестаг складається з депутатів, обираних на основі загальних, рівних, прямих виборів при таємному голосуванні строком на 4 роки. Основний закон ФРН не містить докладних ухвал про виборчу систему. Вона встановлюється поточним законодавством. В даний час порядок виборів в бундестаг визначається Виборчим законом від 1 вересня 1975 р. з подальшими змінами. Право обирати надається громадянам, що досягли 18 років і проживаючим на території федерації не менше 3 місяців. Право бути вибраним мають особи, що досягли 18 років і які є не менше ніж 1 рік громадянами ФРН і не позбавлені активного виборчого права.

Виборчий закон встановлює певне число депутатів б и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.