Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Сутнсть рзновиди групових нтересв. Модел захисту групових нтересв. Особливост формування групи нтересв у посткомунстичнй Україн. Функцонування сучасных представницьких демократй на засадах плюралзму. Рзномантнсть органзацйних форм.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Политология. Добавлен: . Страниц: 4. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Реферат на тему

Групи та групові інтереси в політиці

ПЛАН.

1. Вступ.

2. Сутність та різновиди групових інтересів.

3. Моделі захисту групових інтересів.

4. Особливості формування групи інтересів у посткомуністичній Україні.

5. Література.

1. Вступ.

Сучасні представницькі демократії функціонують на засадах плюралізму. У дослівному перекладі українською «плюралізм» означає множинність, багатомірність, багатоманітність. Для плюралістичної демократії істотними є організаційні вияви цієї багатоманітності (організаційний плюралізм), наявність груп, які прагнуть і мають змогу захищати свої специфічні інтереси, висту-паючи на політичній арені як організовані сили. Організаційна представленість різноманітних інтересів у політиці створює постійно діючі суперечності. Вони ускладнюють політичний процес, але з цим доводиться миритися, оскільки поки що не знайдено іншого способу формувати уряди, відпові-дальні перед народом, та виробляти політику, в якій більшою або меншою мірою враховане усе розмаїття потреб та інтересів, які є в суспільствах.

Першим, хто теоретично узагальнив проблеми плюралістичного суспіль-ства, був американський мислитель і державний діяч Дж. Медісон. Він стверджував, що конфлікти інтересів є природним явищем для людини і суспільства; що, прагнучи захистити свої інтереси, люди об'єднуються в певні групи -- фрак-ції; що неможливо подолати тенденцію до фракційності в умовах свободи, а тому треба прагнути до нейтралізації її негативних наслідків - домінування вузькогрупових інтересів над загальносуспільними, перекоси державної політики на ко-ристь окремих груп та розбрат у суспільстві тощо.

На думку Трумена, група інтересів під час своєї еволюції набуває специ-фічних рис та трансформується у інші типи інституцій, котрі намагаються досягти своїх цілей за допомогою урядових організацій. Такі групи він нази-вав політичними групами інтересів, або групами тиску. В той же час група тиску не є чимось якісно відмінним від групи інтересів: кожна група на будь-якому ступені свого розвитку здійснює різного роду тиски на уряд і корис-тується допомогою урядових організацій.

Головним центром владного розподілу ресурсів є держава. Тому групи, що конкурують між собою, шукають доступу до неї і домагаються найвигіднішого для себе розподілу ресурсів. Така групова конкуренція не порушує рів-новаги у суспільстві й сприяє підтримці стабільності існуючої політичної системи. В умовах множинності (плюралізму) груп, жодна з них не в змозі абсолютно домінувати у суспільстві та підпорядкувати усю політику держа-ви на користь лише своїм інтересам. Впливаючи на політичний процес і прийняття політичних рішень, групи забезпечують стабільність у суспіль-стві, підвищують рівень політичної участі громадян в управлінні державою.

Французький вчений М. Дюверже акцентує увагу на відмінності груп інтере-сів від політичних партій, на вторинності для них політичної діяльності та намагання постійно впливати на владу, не делегуючи при цьому (принаймні офіційно) людей у владні структури. З точки зору Дж. Вілсона групи інтересів (або групи тиску) -- це організації, що шукають ка-нали впливу на уряд, але, на відміну від політичних партій, вони не мають намірів контролювати його.

2. Сутність та різновиди групових інтересів.

Майже у всіх країнах групи інтересів є ланкою зв'язку, своєрідною трансмісією між суспільством і державою. Відповідно до цього, в українському енциклопедичному словнику групи інтересів визначено як «об'єднання людей, які, виходячи з певних інтересів або потреб, висувають вимоги до інших груп суспільства чи суспільства в ці-лому, з метою підтримати або поліпшити свої позиції, досягти певних ці-лей».

Різноманітність організаційних форм, у яких існують групи інтересів, від-дзеркалюється в поняттях, якими їх позначають: «об'єднання», «асоціація», «спілка», «організація», «клуб», «рух», «комітет» тощо.

Типології груп інтересів. Класифікація здійснюєть-ся на підставі різних критеріїв, найголовнішими з яких є: ступінь органі-зованості, мета і спрямування групової діяльності, а також способи їх дій. Вони ж є підставою для поділу груп інтересів на захисні, проблемні та інституційні, явні і приховані, жорстко організовані і розмиті, легальні й нелегаль-ні тощо.

Найпоширенішими і найтиповішими є спілки інтересів -- групи асоціа-тивного типу, що створюються задля артикуляції, захисту і задоволення власних потреб та інтересів. Вони мають чітку формальну структуру і право-вий статус. До таких груп належать профспілки, бізнесові спілки (Україн-ська спілка промисловців та підприємців), молодіжні, жіночі, етнічні, релі-гійні об'єднання, товариства споживачів, асоціації для проведення вільного часу та інші. Іноді до спілок інтересів відносять лобістські організації та гру-пи тиску.

Лобістські організації -- це формально зареєстровані або тіньові об'єднан-ня, спілки та контори (бюро), які допомагають певним групам інтересів розв'язувати їхні проблеми, використовуючи свої зв'язки, минулий чи набу-тий авторитет у «коридорах влади». Специфіка полягає в їхньому посередництві (а не за-хисті своїх власних інтересів), зорієнтованості на політичну владу та відсут-ності неполітичних форм діяльності. Як правило, активність лобістських організацій зосереджена в законодавчих органах влади. Існують декілька підходів до оцінки феномену лобізму. Перший -- забо-ронний; він прирівнює лобізм до злочинної діяльності і вимагає його лікві-дації. Другий -- регулятивно-правовий; він розрізняє нелегальний і легаль-ний методи лобіювання і по-різному його оцінює, вимагаючи виключення корупції із політичної практики. В деяких країнах, як наприклад, у США, Канаді, Великій Британії лобізм є юридичне визнаним, тоді як в інших, наприклад, у Франції, він заборонений.

Групи тиску (рух за громадянські права, за зміну конституції, того чи ін-шого закону) мають багато спільного з лобістськими організаціями за ха-рактером впливів та спрямованістю дій. Існує два основних підходи до по-няття «групи тиску». Прихильники одного відносять до них будь-які об'єд-нання, котрі використовують метод тиску, підтримки чи зриву певних по-літичних рішень. У такому разі, групи тиску -- це просто групи інтересів у дії. Прихильники іншого підходу ототожнюють групи тиску лише з певни-ми видами груп інтересів, а саме з тими, які уникають ініціативних пропо-зицій щодо нових законів, а лише впливають на прийняття чи неприйнят-тя того чи іншого рішення, підтримку чи зрив тої чи іншої акції. Ці групи, отже, досить обмежені у виборі форм та методів діяльності. Вони також не мають своїх засобів масової інформації, обмежені у політичних ресурсах впливу на публічну владу.

Деякі вчені відносять до груп інтересів лише згадані три їх різновиди: спілки інтересів, лобістські організації і групи тиску, що мають на меті без-посередній вплив на прийняття політичних рішень. Інші ж трактують їх ши-роко, зараховуючи до груп інтересів також різноманітні види спонтанно ут-ворених, слабо організованих спільнот, які попри свою ефемерність та структурну розмитість виявляють значну міру активності у захисті своїх ін-тересів або у приверненні уваги до тих чи інших суспільних проблем. При такому широкому підході до груп інтересів також відносять: інституційні, неасоційовані, громадських ініціатив, аномійні групи. Існують й інші, вужчі і ширші їх класифікації.

Незважаючи на відмінності та множинність груп інтересів, для них усіх характерні певні спільні риси, а саме:

- колективний характер діяльності;

- добровільність асоціації;

- принаймні спорадичне здійснення впливу на політичну владу;

- відсутність претензій на здобуття політичної влади.

Саме за цими ознаками ми й відрізняємо їх від усіх інших угрупувань у суспільстві.

Подібними є також суспільні функції, що їх виконують різноманітні гру-пи інтересів. До них належать:

- агрегація інтересів;

- артикуляція різноманітних суспільних інтересів;

- інформування органів влади;

- здійснення тиску на суб'єктів прийняття рішень;

- інтеграція груп;

- формування політичних еліт;

- політична соціалізація громадян.

Перші чотири спрямовані на захист інтересів соціальних груп на владно-му рівні. Вони можуть бути реалізовані тільки через вплив на прийняття по-літичних рішень. Головними об'єктами такого впливу є державні інститути: уряд, парламент, місцеві органи влади та управління. Способи впливу бува-ють різні, і їх вибір значною мірою залежить від того, які ресурси може використати та чи інша група у своїй діяльності. Крім того, це залежить від ме-ти, якої намагається досягнути група.

Політичне лобіювання є головним засобом впливу груп інтересів

Лобізм (як явище) чи лобіювання (як діяльність) є вельми специфічним засобом досяг-нення цілей групами інтересів. Семантично «лобіювання» -- це неофіційний, кулуарний вплив на законодавців. Як засіб впливу на владу, політичне лобіювання здійснюється в таких напрямах:

- виступи в комітетах і комісіях парламенту;

- розробка законопроектів і залучення експертів до вироблення нормативних документів;

- особисті зустрічі з законодавцями, контакти, переговори;

- використання методів 'public relations' для формування суспільної думки;

- організація кампаній тиску з місць (наприклад, численні листи з вимогами та пропозиціями виборців, що їх отримують депутати);

- організація проведення і широке розповсюдження результатів соціологічних досліджень;

- цілеспрямовані дії «своїх людей» в органах влади;

- фінансування виборчих кампаній;

- прямий підкуп посадових осіб.

Відповідно до цілей груп інтересів та сфери, яку вони представляють, ло-бістська діяльність буває економічною, соціальною, соціокультурною; регі-ональною або галузевою. В залежності від того, на яких суб'єктів прийнят-тя рішень лобісти спрямовують свій тиск, розрізняють парламентський, президентський та урядовий лобізм. Стосовно політичної системи він може бути зовнішнім (тиск на органи влади зі сторони), або внутрішнім (лобіста-ми є депутати парламенту, члени уряду, оточення президента, сам прези-дент тощо).

Основними техніками політичного лобіювання є:

- контроль за виборчими процесами;

- «інвестування» власного політичного лобі у законодавчі органи влади;

- створення та діяльність груп тиску;

- формування громадської думки та мобілізація тиску з боку населення задля прийняття законодавчих актів.

Багатоманітність легальних лобістських технік на різних рів-нях політичного й управлінського процесу змушує вва-жати, що лобіювання стає невід'ємною частиною політичного процесу у плюралістичних демократіях з розвиненими механізмами групо-вої політики.

3. Моделі захисту групових інтересів.

В залежності від розвиненості громадянського суспільства та його взаємо-відносин з державою, у різних країнах складаються різні моделі захисту ін-тересів, пов'язані з пошуком найоптимальніших механізмів групової полі-тики у специфічних умовах того чи іншого суспільства. Під моделлю групо-вої політики будемо розуміти принципи та механізми представлення інтере-сів громадян при прийнятті політичних та управлінських рішень за допомо-гою певних добровільних громадських об'єднань, а також засоби впливів, які ці об'єднання використовують. У політології виділяють такі моделі за-хисту інтересів і групової політики: плюралістична, корпоративна, некорпо-ративна та патронажно-клієнтельна.

Плюралістична модель групової політики формувалася тривалий час у країнах розвинутої демократії (Канада, США, Великій Британія, ФРН, Італія та інші). Ліберально-демократичний підхід до оцінки ролі групових інтересів у політичному житті знайшов свій сучасний вираз у теорії «плюралістичної» демократії. Плюралісти вважають, що сучасним розвиненим суспіль-ствам притаманне перманентне протиборство багатоманітних груп інтере-сів, яке, тим не менше, не тільки не підриває стабільність соціальної (і полі-тичної) системи, але й сприяє її зміцненню.

Головною особливістю плюралістичних, громадянських суспільств з точки зору захисту групових інтересів є те, що люди тут добровільно об'єд-нуються в групи, виходять з них, конкурують з іншими спілками та групами інтересів, а також пред'являють свої вимоги державі як рівні і вільні індиві-ди, права яких захищені конституцією і законами. Саме це відрізняє плюра-лістичну модель від двох інших моделей: корпоратизму і клієнтелізму. Вона дає змогу громадянам захищати свої інтереси та здійснювати контроль за владою, не допускаючи її узурпації.

Критики цієї системи небезпідставно вказують на та-кі її недоліки:

- економічну неефективність та можливий стагнаційній ефект політики реалізації лише інтересів певних, а саме -- найвпливовіших груп;

- порушення принципу рівності можливостей груп інтересів, наслідком чого є гучні викривальні справи стосовно зловживання різних компаній;

- гальмування активної соціальної політики -- найефективніші реформи і соціальні програми втілювалися за умов, несприятливих для груп інтересів (наприклад, «новий курс» Ф. Рузвельта, «велике суспільство» Дж.Кеннеді).

Корпоратизм як спосіб (модель) урівноваження і захисту інтересів

Термін «корпорація» (від лат. corpus -- тіло и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.