Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Роль держави в економчному розвитку. Економчн свободи, державний контроль. Демократизаця сфери зайнятост, боротьба з безробттям. Демократя й тньова економка в сучасному суспльств. Теоря ефективного попиту Дж.М. Кейнса. Впливовост монетаризму.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Политология. Добавлен: . Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


5

Реферат з основ демократії

Демократія і економіка

ПЛАН

1. Роль держави в економічному розвитку.

2. Економічні свободи й державний контроль.

3. Демократизація сфери зайнятості і боротьба з безробіттям.

4. Демократія й тіньова економіка в сучасному суспільстві.

5. Література.

1. Роль держави в економічному розвитку.

Існує основні два протилежні підходи до визначення ролі держави в економічному розвитку, кожен з яких розпадається на декілька шкіл і напрямів. Згідно з одним із них, через неспроможність рин-ку вирішувати деякі проблеми соціально-економічного характеру, держава повинна відігравати активну роль в регулюванні економіки. Відповідно до іншого, ринкова економіка орієнтує людину на підприємництво, розвиток та реалізацію своїх можливостей, науково-технічний прогрес, що в цілому забезпечує високу ефективність без втручання держави.

До початку XX ст. в західній економічній науці панував класичний нап-рям, в основі якого лежала теорія вільного ринку і невтручання держави в економіку А. Сміта, викладена в його фундаментальній праці «Про причини багатства народів» (1776). Проте після Першої світової війни ситуація суттє-во змінилася. Економіка перейшла на трифазний цикл розвитку. Одразу за фазою пожвавлення йшло не економічне зростання, а криза. Найбільше та-ка ситуація відбилася на зайнятості. Це вимагало кардинального перегляду класичного визначення економічної ролі держави, і низка відомих економіс-тів (Дж.М. Кейнс, економісти Стокгольмської школи в Швеції) бачила вихід в активній економічній політиці держави -- державному регулюванні економіки. Економічна криза 1929-1932 pp. під-твердила їхні міркування і дала змогу випробувати їхні «рецепти».

Найвпливовішою стала теорія ефективного попиту Дж.М. Кейнса, викла-дена в роботі «Повна теорія зайнятості, грошей та проценту» (1936), попу-лярність якої дала підстави говорити про кейнсіанство. Позитивні результати державного регулювання в 30-ті роки сприяли широкому застосуванню його ідей та про-позицій і в післявоєнний час. Спектр прямих та опосередкованих методів державного регулювання економіки досить широкий. До них відносяться законодавство, державна власність та підприємництво, планування, прог-нозування та програмування, механізми бюджетної та кредитно-грошової систем. З соціальної точки зору, найважливішими були сильні позиції дер-жави в контролі, розподілі та перерозподілі національного доходу.

Але криза 1974-1975 pp., яку не передбачив жоден з напрямів економічного аналізу, у тому числі й кейнсіанці, стимулювала активну критику кейнсіанської моделі економічного розвитку противниками державного регулювання, що представляли неокла-сичний напрям економічної думки. Були актуалізовані праці противників державного регулювання поперед-ньої епохи: «Соціалізм» (1922) Л. фон Мізеса, в якій обґрунтовувалась неп-ридатність ідеї планування виробництва та розподілу з єдиного центру; «До-рога до рабства» (1944) Ф. фон Гаєка, де доводилось, що тільки ринок, віль-на конкуренція за мінімальної державної участі спонукають людей до твор-чості, допомагають мобілізовувати й ефективно використовувати ресурси, координувати дії багатьох соціальних агентів.

Популярності набув монетаризм, представники якого бачили порятунок від криз в антиінфляційних за-ходах держави (обмеженні та стабілізації зростання грошової маси) і крити-кували інші види втручання в економіку. Впливовості монетаризму в 70-ті роки посприяли дві обставини. По-перше, в цей період на її основі спеціалісти Міжнародного валютного фонду розробили моделі «шокових терапій» як метод проведення ринкових ре-форм у країнах «третього світу», що мали величезну зовнішню заборгова-ність. По-друге широке розповсюдження отримали загальносвітові тенденції лібера-лізації, їхні найбільш відомі варіанти -- тетчеризм та рейганоміка -- дозво-лили провідним країнам перебороти небезпечний рівень інфляції та сер-йозну кризу.

Проте криза 1981-1982 pp., що набула особливо гострих форм у країнах, які проводили обмеження грошо-вої маси за схемою монетаристів, наочно продемонструвала ущербність монетаристського експерименту. Це посприяло деякому відновленню позицій кейнсіанства та помітному зростанню іншого напрямку -- інституціоналізму. Його прихильники запропонували аналізувати весь комплекс умов та факторів, які впливають на господарське життя (правових, соціальних, пси-хологічних, політичних), а сам капіталізм вивчати з урахуванням його тран-сформації.

Дискусії західних економістів про роль держави в економічному житті, з одного боку, виявили, що жодна з концепцій економічної ролі держави не є втіленням абсолютної істини, а з іншого -- показали, що в процесі обміну ідеями відбувається розвиток та збагачення економічної теорії, вдоскона-лення демократичної організації економіки.

Моделі ринкової економіки та переходу до неї

Французька модель виходить з того, що ринкова система не може забез-печити розв'язання багатьох проблем, насамперед соціальних, які мають ве-лике значення для майбутнього країни. Особливістю цієї моделі є включення планування в ринковий механізм. Воно пройшло у своєму розвитку декілька етапів -- від жорсткого державного регулювання через індикативне планування до стратегічного планування.

Німецька модель наголошує на важливій ролі держави в економічному житті країни. Особливостями ринкового реформування в Німеччині можна вважати: соціальну спрямованість ре-форм, їх ретельну теоретичну опрацьованість, підготовленість державних чиновників до проведення реформ (перед тим вони пройшли відповідну атестацію) і відповідальність за свою діяльність.

Польська модель є втіленням зразка «шокової терапії», яка передбачала про-ведення стрімкої лібералізації економічних процесів з можливим короткочасним зниженням життєвого рівня, за яким приходить швидке «одужання» економіки і стабільне покращення соціально-економічної ситуації вже на основі нових, ринкових механізмів.

Китайська модель. Особливістю китайського переходу до ринкових від-носин було оновлення командно-адміністративної системи управління еко-номікою і допущення вільних економічних зон, де система централізовано-го управління економікою взагалі не застосовувалась.

Реформування державної власності й становлення ринкових відносин в Україні

Від колишнього СРСР пост-радянські країни успадкували фактично повністю одержавлену економіку. Тому в пере-хідний період головною тут стала не проблема втручання держави в ринко-ве господарство, а його створення. Серцевину економічної політики пост-комуністичних держав складає синхронне вирішення двох проблем: фор-мування приватновласницького сектора та створення правових засад рин-кових відносин.

Курс на створення ринкового господарства в Україні був взятий одразу ж після завершення процесу відокремлення України від СРСР у 1991 р

Упро-довж 90-их років Верховна Рада України прийняла низку законів: «Про під-приємницьку діяльність», «Про власність», «Про підприємства», «Про гос-подарські товариства», «Про приватизацію державного майна», «Про особ-ливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та ін. Восени 2001 р. був, нарешті, прийнятий «Земельний кодекс», що створює правовий фундамент для приватного володіння землею -- основи ефективного госпо-дарювання в галузі сільського господарства. Ці закони визначили різнома-нітність та рівноправність форм власності, започаткували формування правової бази ринкової економіки. На їх основі розпочалися реформи, спрямо-вані на роздержавлення й приватизацію державної власності.

Законодавчою основою приватизації став закон України «Про Державну програму приватизації». Він передбачав досягнення наступних стратегіч-них цілей: зміну відносин власності на засоби виробництва з метою їх якіс-ного оновлення й ефективного використання; структурну перебудову еко-номіки, стабілізацію соціально-економічного стану країни; розвиток кон-куренції та обмеження монополізму; залучення іноземних інвестицій. Об'єктами приватизації стали: майно державних підприємств; державний житловий фонд; державний земельний фонд.

На початку приватизація в Україні була змішаного типу -- як сертифікатна, так і за грошові кошти. Перша мала на меті залучити до приватизації усе населення, оскільки формально кожному громадянинові належала певна частка одержавленого майна. Друга була спрямована на отримання додатко-вих коштів до бюджету і створення сектора ефективного приватного госпо-дарювання. Відповідно до об'єктів сертифікатної приватизації було передбачено три види цінних паперів: майнові сертифікати, які отримали всі громадяни, житлові чеки, якими можуть скористатися мешканці державних квартир, й земельні бони, які надавалися тим, хто міг довести свою здатність до оброб-ки товарної землі. Передбачалося, що кожен з названих видів ваучерів може, окрім прямого призначення, бути використаним у різних сферах приватизації шляхом їхнього взаємного конвертування.

Сертифікатна приватизація закінчилась аж у 1999 р. Маючи бага-то недоліків, вона не стала стимулом для зростання економіки та підвищення її ефективності. З 1999 р. була запроваджена виключно грошова приватизація, яка деякою мірою сприяла надходженню інвестицій.

2. Економічні свободи й державний контроль.

Свобода вибору в умовах ринкової економіки характеризує діяльність як підприємців, так і споживачів.

Свобода вибору для підприємців означає, що окремі люди мають пра-во купувати економічні ресурси, на власний розсуд вибирати вид діяль-ності, створювати підприємства. Свобода вибору означає, що власники економічних ресурсів та грошово-го капіталу можуть використовувати чи реалізовувати ці ресурси на свій ви-бір. Ніхто: ні держава, ні інші виробники, -- не мають права диктувати під-приємцю, що йому виробляти, за якою технологією, скільки, на які ціни та споживачів орієнтуватися.

Для споживачів свобода вибору означає, що вони вільні в межах своїх гро-шових прибутків купувати товари та послуги в такому наборі, який вони вважають найбільш сприятливим для задоволення своїх потреб. Свобода споживацького вибору є найширшою з економічних свобод. Вона орієнтує виробників на виробництво продукції, товарів та послуг, які користуються попитом.

Проблема вибору вирішується з урахуванням особистого інтересу. Він є головним мотивом діяльності усіх суб'єктів ринку. Підприємці мають на ме-ті максимізацію прибутків. Наймані робітники прагнуть до високої заробіт-ної плати. Власники матеріальних ресурсів, за інших рівних умов, намага-ються отримати вищі ціни під час продажу чи здавання в оренду цих ресур-сів. Нарешті, споживачі прагнуть купити товар за найнижчими цінами. Мо-тив особистого інтересу спрямовує функціонування економічної системи в певному напрямі й робить її впорядкованою.

В сучасних умовах науково-технічного прогресу, відкриття нових продук-тів, матеріалів, технологій, екологічної кризи держава не може не приділяти серйозної уваги проблемі контролю за економічною діяльністю підпри-ємств. Вона мусить втручатися й визначати межі економічних свобод. До найважливіших напрямків контролю економічної діяльності ви-робників нале-жать: контроль за розміщенням та будівництвом підприємств; екологічний та санітарний контроль; контроль якості та безпечності продукції; трудове й соціальне законодавство; антимонопольний контроль.

3. Демократизація сфери зайнятості і боротьба з безробіттям.

Зайнятість та безробіття утворюють блок питань, де економічне та соці-альне сплетені в щільний вузол.

Безробіття визначають як різницю між кількістю осіб, які перебувають у даний момент у складі робочої сили, й кількістю зайнятих. Міжнародна організація праці (МОП) розробила ряд доволі жорстких критеріїв для визначення статусу безробітного, а саме: обов'язковість реєстрації в уста-новах служби зайнятості; активний пошук роботи; робота впродовж де-кількох місяців перед звільненням; вимушений характер звільнення; від-сутність пропозицій про працевлаштування, які служба зайнятості вважає такими, що підходять для даного претендента; відсутність інших джерел прибутку.

Безробіття веде до серйозних економічних та соціальних наслідків. Еко-номічні наслідки полягають у недовипуску продукції, що зменшує можли-вості покращення загального добробуту суспільства й погіршує матеріальне становище безробітних. Соціальні наслідки безробіття пов'язані зі збіль-шенням соціальної напруги в суспільстві, яка може призвести до зміни по-літичного курсу держави. Затяжне масове безробіття загро-жує порушити стабільність демократії. Тому сучасні уряди намагаються протиді-яти надмірному безробіттю. Водночас, економічна наука оперує поняттям так званого «природного рівня безробіття», який у західних країнах колива-ється від 4% до 6% безробітних у країні. Таке безробіття зумовлене мобіль-ністю робочої сили і не загрожує стабільності суспільства. Мобільність -- це зміна робітниками своїх позицій на ринковому просто-рі (зміна місця праці, часткова зайнятість, безробіття). Вона вказує на здат-ність людини змінювати місце праці або професію, пристосовуючись до змін економічної кон'юнктури, або попиту на її працю.

Дослідники ринку праці виокремлюють європейську й американську мо-делі регулювання ринку праці. Обидві моделі демонструють певний поря-док, керовану систему відносин, проте суб'єкт, відповідальний за рух пото-ків робочої сили, в них різний. В американській системі суб'єктом є фірма, у європейській -- держава. Ця відмінність обумовлена тим, що в економіці США домінують великі, ієрархічно організовані фірми, здатні забезпечува-ти внутрішню (у межах фірми) мобільність. Упродовж останніх десятиліть американська економіка значно активніше, ніж європейська, створює нові робочі місця, нові види зайнятості, особливо в сфері сервісного обслуговування, в приватному секторі економіки. Обид-ві системи створюють умови для мобільності робочої сили, дають змогу ро-бітникові бути активним на ринку праці.

Демократизація сфери зайнятості і боротьба з безробіттям є Україні

В Україні ситуація у сфері зайнятості є складн и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.