На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом сторя розвитку дей про об'єднання вропи та будвництво європейського спвтовариства. Особливост полтики, структурний склад, цл вросоюзу. Склад, привлеї, основн питання вропарламенту. Критерї асоцйованого членства в С для нших держав.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Политология. Добавлен: . Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


30
Національний банк України
Українська академія банківської справи
Харківська філія
Наукова робота
з курсу Політологія
на тему: Європейський Союз: склад, структура, цілі та принципи
"
Виконала:
Голохвастова О.В.
Харків 2008
Зміст

    Вступ
    1. Історія розвитку ідей про об'єднання Європи та будівництво Європейського Співтовариства
    2.Європейський Союз: цілі і принципи
    3. Політичні органи ЄС
      3.1 Комісія: склад, повноваження, ефективність
      3.2 Рада ЄС
      3.3 Європарламент: склад, привілеї, основні питання
      3.4 Європейський Суд та його політика
      3.5Європейська Рада
    4.Критерії асоційованого членства в ЄС для інших держав
    Висновок
    Список літератури

Вступ

Наростаючий процес посилення господарських та політичних взаємозв'язків і взаємозалежностей держав об'єктивно вимагає підвищення ролі багатостороннього регулювання світогосподарських зв'язків та політичних відносин. Однак масштаби і напрями розвитку багатостороннього регулювання в значній мірі залежать від конкретних інтересів держав, політики їх урядів і діяльності державних органів, що беруть участь в міжнародному поділі праці.

Не торкаючись національного суверенітету його учасників, багатостороннє регулювання впливає на рішення, що приймаються урядом по питаннях міжнародних торгівельно-економічних відносин. В сферу державної політики входить не лише регулювання, але і сприяння розвитку міжгосподарських зв'язків, надання підтримки учасникам зовнішньоекономічної сфери діяльності на міжурядовому рівні і в рамках міжнародних економічних організацій.

Міжнародна економічна організація - це інститут багатосторонніх міждержавних відносин, що має узгоджені між її учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, а також інші специфічні політико-організаційні норми, в числі яких статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень. Вони можуть містити також наради, конференції, конгреси, які здійснюють свою діяльність, як правило, протягом обмеженого періоду часу.

Методами взаємовідносин в міжнародному регулюванні вважаються резолюції та директиви, що розробляються та приймаються міжнародними організаціями, багатосторонні узгодження, що укладаються на міжурядовому рівні, узгодження і домовленості, консультації та співробітництво на регіональному рівні та в неурядових організаціях.

Регулювання економіки та політики країн як в міжнародному, так і в регіональному аспекті засновується на нормах міжнародного публічного та приватного права, які регулюють відносини між державами, об'єднаннями, юридичними та фізичними особами.

Порівняння ЄС з іншими політичними структурами нелегка задача. У ЄС є ряд особливостей, притаманних звичайній міжнародній організації, і, менш характерних, але певних рис федерації. При цьому останні стають все більше визначними.

Найголовніша риса, типова для міжнародних організацій, - те, що вона представляє форму інституціолізованого міжурядового співробітництва і заснована на принципі, що жодна держава-член не може бути примушена до чого-небудь без згоди цієї держави. Органи в ЄС в значній мірі автономні. ЄС реально має значні повноваження: право ЄС являється обов'язковим для держав-членів. Рішення ЄС набувають обов'язкового характеру в результаті прийняття їх органами, що наділені повноваженнями у відповідності з Договором - Конституцією ЄС, - а не в зв'язку з тим, що були затверджені державами-членами. Ці риси відрізняють ЄС від звичайної міжурядової організації. В минулому, характеризуючи ці риси, застосовувалось слово "національні", сьогодні цей термін є дещо застарілим і застосовується слово "федеральні".

1. Історія розвитку ідей про об'єднання Європи та будівництво європейського співтовариства

Новим важливим явищем в сучасному житті країн Західної Європи, і не тільки, стала інтеграція. Під останньою розуміють процес економічного і політичного зближення, об'єднання.

Питання про об'єднання Європи гостро постало в післявоєнний час, коли в умовах науково-технічного процесу, який потребував великих початкових капіталовкладень, ефективним могло бути лише масове виробництво. Це, в свою чергу, тягне за собою необхідність розширення ринків. Внутрішні ринки навіть великих держав виявилися недостатніми. Ось чому характерним явищем післявоєнного періоду став швидкий ріст взаємної торгівлі промислово розвинутих країн, що свідчить про процеси поглиблення розподілу праці між ними. В післявоєнний період все більшу роль в міжнародних економічних відносинах став відігравати вивіз капіталу. На базі взаємного руху капіталу між промислово розвинутими країнами одним з найбільш політичних феноменів післявоєнного розвитку становиться інтернаціоналізація капіталу, проявом якої виступило утворення великих міжнародних компаній монополістичного типу - в формі картелі

Протиріччя між ростом інтернаціонального господарського життя і вузькими ринками окремих держав покликало до життя процеси інтеграції. Проте причини виникнення Європейського Союзу були не лише економічні, а й політичні. Друга світова війна показала, наскільки сильний є СРСР, а тому одним з політичних факторів інтеграції Європи було прагнення імперіалістичних держав згуртуватись перед обличчям світового соціалізму, а також закріпити плацдарм НАТО в Європі.

Об'єднання в ЄС, головним чином, стало можливим тому, що держави психологічно дозріли, щоб створити це співтовариство, адже вони вже національно сформовані держави.

Створення Європейського Союзу розпочалося з утворення у 1951р. Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). До цього об'єднання увійшли Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.

У 1957р. ці країни підписали Римський договір про ліквідацію митних зборів і створення єдиного ринку сільськогосподарської продукції, капіталів та послуг. Так виникло Європейське економічне співтовариство або Спільний ринок (ЄЕС). В 1967р. ЄОВС, ЄЕС і Євратом злилися в єдину організацію - Європейський Союз. В 1968р. мита були відмінені для країн-учасниць і замінені загальним торговим тарифом.

У 1973р. членами ЄС стали Велика Британія, Данія й Ірландія. В 1978р. в Брюсселі створюється Європейська валютно-фінансова система . У 1981р. членами ЄС стає Греція, а в 1986р. - Іспанія і Португалія. В 1986р. був підписаний "Акт про Єдину Європу" і встановлений строк відкриття усіх кордонів.

У 1995р. до ЄС входять Австрія, Фінляндія, Швеція. ЄС надав Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Угорщині, Болгарії, країнам Балтії право на встановлення тісних економічних зв'язків і реалізацію гуманітарних програм.

11 грудня 1991р. підписується Маастрихтський договір про тіснішу соціально-економічну інтеграцію, перехід на єдину валюту (екю). 1 січня 1999р. на території країн Спільного Ринку вводиться нова грошова одиниця - євро. Укладені також Шенгенські домовленості про безперешкодний перетин кордонів і ліквідацію митниць. 1 січня 1993р. в Європі був створений Єдиний ринок.

В 1992р. в Маастриці (Нідерланди) був підписаний главами держав та урядів держав-членів ЄС Договір про Європейський Союз, який набрав чинності у 1993р. Договір додатково до національного громадянства вводить громадянство ЄС, розповсюджує сферу відповідальності ЄС на інші інститути, розширює права Європейського парламенту з процедури прийняття спільних рішень, містить Положення про проведення спільної зовнішньої політики в сфері безпеки, про форми співробітництва в сфері юстиції та внутрішніх справ.

У 1996р. на конференції держав-членів ЄС був розпочатий аналіз положень Договору, які можуть переглядатися у відповідності з ідеями ЄС та цілями, що сформульовані в загальних положеннях.

На сучасному етапі дійсними членами ЄС являються 15 держав: Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція.

Отже, процес інтеграції в Європі у вигляді Європейського Союзу посприяв зближенню країн Європейського континенту в економічній, політичній та культурній сферах, що призвело до створення об'єктивно нової політичної ситуації в Європі.

2.Європейський союз: цілі і принципи

Як і кожна інша організація, ЄС має певні цілі свого функціонування та заснована на певних принципах.

Основними найважливішими принципами є:

1) повага національних особливостей держав-членів, системи правління яких засновані на демократичних принципах;

2) повага прав людини у відповідності з Європейською Конвенцією про захист прав людини, яка була прийнята в 1950р., та конституційними традиціями, спільними для держав-членів.

Що стосується цілей, то вони наступні:

Ё створення спільного ринку, економічного та валютного союзу;

Ё сприяння всюди в співтоваристві:

– гармонійному та збалансованому розвитку економіки;

– стійкому та не інфляційному зростанню без шкоди навколишньому середовищу;

– високому рівню конвергенції економічної діяльності;

– високому рівню зайнятості і соціального захисту;

– укріпленню економічних і соціальних взаємозв'язків та солідарності держав-членів.

Ё діяльність включає:

– відміну мита та квот, а також інших заходів, які мають аналогічний ефект;

– спільну торгову політику;

– створення внутрішнього ринку з вільним рухом товарів, людей, послуг і капіталу;

– проведення спільної політики в галузі риболовства, сільського господарства та транспорту;

– створення режиму, що забезпечує захист від недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку;

– зближення законодавств країн-членів;

– проведення спільної політики в соціальній сфері, в галузі охорони навколишнього середовища та допомогу розвитку;

– укріплення економічного та соціального зв'язку;

– підвищення конкурентоспроможності промисловості країн співтовариства;

– наукові дослідження, удосконалення технологій, створення транс'європейських мереж;

– сприяння: досягненню високого рівня охорони здоров'я; забезпеченню освіти та професійної підготовки високої якості; поліпшенню захисту споживачів;

– заходи в галузі енергетики, туризму та захисту громадянського населення при надзвичайних ситуаціях.

Таким чином, в Європі було створено сильне співтовариство, основною ціллю якого було досягнення загальноєвропейського добробуту через контролювання та регулювання майже усіх сфер суспільного життя.

3. Політичні органи ЄС

Як і будь-яка інша організація, ЄС має свої органи управління, кожен з яких має певні визначені повноваження та відповідає за певну сферу. У відповідності з Договором інститутами або органами ЄС являються:

1) Комісія;

2) Рада;

3) Європейський парламент;

4) Європейський суд;

5) Рахівна палата.

3.1 Комісія: склад, повноваження, ефективність

Комісія являється виконавчим органом та несе відповідальність за дотриманням виконання Договору. Найбільш важливі аспекти діяльності Комісії: представлення пропозицій про політику співтовариства, посередництво між державами-членами з метою реалізації цих пропозицій, координація національних політик держав-членів та контроль за реалізацією політики ЄС.

Комісія складається з 17 членів, які повинні бути громадянами держав-членів. В складі комісії повинен бути принаймні один громадянин від кожної держави-члена.

У відповідності з Маастрихтським договором діє нова процедура призначення членів комісії, вперше застосована в 1995р. В першу чергу Уряди держав-членів за спільною згодою та після консультацій з Європарламентом вказують кандидата на пост Голови Комісії. Потім Уряди держав-членів в ході консультацій з кандидатом на посаду Голови пропонують і інших осіб, кандидатів в члени Комісії. Голова та члени Комісії, визначені таким чином, підлягають підтвердженню в Європарламенті в якості "єдиного органу". Після цього вони призначаються на посади при наявності згоди Урядів держав-членів. Члени Комісії призначаються на 5 років.

Члени Комісії не можуть бути розігнані за ініціативою Урядів держав-членів, однак Комісія припиняє діяти в повному складі у випадку винесення Європарламентом вотуму недовіри.

Члени комісії повністю незалежні у виконанні своїх обов'язків, що гарантовано Договором. Але баланс сил в співтоваристві такий, що Комісія хоча й є незалежною силою. не може виконувати свої обов'язки без співробітництва з Урядами держав-членів. Внаслідок цього вона враховує національні інтереси, і одна з її найважливіших задач - узгодження політики окремих держав-членів та політики членів ЄС для того, щоб уникнути конфлікту з будь-якою державою-членом.

Між членами Комісії розподіляються сфери діяльності, кожний з них відповідає за одне або декілька питань. Розподіл відбувається за згодою самих членів Комісії за участю Голови.

Апарат Комісії включає структурні підрозділи, відомі як Генеральні дирекції. Кожна з них очолюється Генеральним директором, який підкоряється відповідному члену Комісії. Генеральні дирекції підрозділяються на Дирекції, а ті, в свою чергу - на сектори. Існує також ряд спеціалізованих служб. Одна з них - Юридична служба, котра забезпечує Генеральні дирекції консультаціями по правовим питанням.

Кожен член Комісії в роботі спирається на допомогу Кабінету, групи співробітників, назначених особисто ним і безпосередньо йому підпорядкованих. Голови Кабінетів усіх членів Комісії проводять регулярні зустрічі з метою координування діяльності і підготовки до засідань Комісії.

Посадові особи Комісії у відповідності з правом ЄС користуються привілеями та імунітетами, найважливіший з яких - імунітет від переслідування судом в державах-членах у зв'язку з діями, скоєними посадовими особами при виконанні своїх службових обов'язків, та звільнення від податку на прибуток в державах-членах на заробітну плату, яку вони отримують за роботу в ЄС.

У відповідності з Договором Комісія є вищим законодавчим органом, однак в деяких випадках вона має отримати згоду Ради. Вона має законодавчі повноваження тільки в деяких випадках.

В контексті діяльності організації в цілому Комісія наділяється повноваженнями реалізовувати норми, встановлені Радою, при цьому Рада може розробляти певні вимоги, які повинні виконуватися при здійсненні цих повноважень.

Засідання Комісії проходять при зачинених дверях та приймають рішення простою більшістю голосів.

Коли Комісія виконує обов'язки по реалізації норм, встановлених Радою, передбачені спеціальні процедури. Для збереження певного контролю Рада створює комітет, якому Комісія повинна представити проекти актів, які планується випустити. В цій комітет входять представники Урядів держав-членів, а головує посадова особа Комісії.

Коли Комісія наділяється повноваженнями реалізовувати норми, встановлені Радою, в конкретних випадках може бути необхідним ряд процедур. Перша процедура має назву "Комітетська консультаційна процедура". Функції Комітету носять виключно консультаційний характер.

Друга - "Комітетська управлінська процедура" - передбачає передання Комісією проекту Акту Комітету. Після цього Голова Комітету призначає термін, протягом якого Комітет повинен висловити свою думку з приводу цього Акту. Якщо Комісія враховує думку Комітету, Акт Комісії має заключний характер. Якщо ж Комісія не враховує думку Комітету, Акт все одно може бути прийнятий, але в цьому випадку він повинен бути представлений до Ради.

Комісія здатна на багато чого, якщо користується довірою держав-членів. Самий великий недолік Комісії - відсутність політичної бази. Вона не апелює до суспільної думки, обминаючи глав Урядів держав-членів, як могла б, якби призначалась і була підзвітна Європарламенту.

3.2 Рада ЄС

Рада являється органом, в якому інтереси держав-членів представлені безпосередньо. Рада заключає договори з іноземними державами і спільно з Парламентом приймає бюджет ЄС. Рада складається з представників держав-членів ЄС, кожна держава представлена Міністром Уряду, уповноваженим представляти свій Уряд. Зустріч Міністрів закордонних справ часто називають "Загальна Рада". Всі засідання Ради проходять при закритих дверях, і інформація про них не публікується. В роботі Ради також приймає участь Голова Комісії.

Пост Голови Ради протягом 6-ти місяців по черзі займають представники держав-членів. В обов'язки Голови входять: зібрання засідань, виконання на засіданнях представницьких функцій, організація голосування підписання прийнятих на засіданнях актів. Держава-член, яка здійснює представницькі функції, відіграє роль посередника у відносинах держав-членів. В питаннях загальної зовнішньої політики та політики безпеки вона представляє ЄС у відносинах із зовнішнім світом.

Рада має власний Генеральний Секретаріат, структура якого схожа на структуру Комісії, однак перша набагато менша. Генеральний Секретаріат розділений на Генеральні Дирекції, які очолюються Генеральним Секретарем.

Так як Міністри можуть знаходитися в Брюсселі протягом невеликих проміжків часу, тому для забезпечення неперервності роботи Ради був створений Комітет постійних представників держав-членів (Корепер). Постійними представниками є посли держав-членів в ЄС. Корепер відіграє важливу роль у функціонуванні Ради. Питання, що підлягають вирішенню в Раді, спочатку розглядаються в Корепер.

Так як Рада приймає найважливіші рішення, питання про голосування має ключове значення. Важливі питання мають прийматися одноголосно, тоді як більшістю голосів приймаються питання, що не мають особливого значення.

При цій процедурі голоси держав -членів розподіляються наступним чином:

Німеччина, Франція, Італія, Великобританія -10 голосів кожна;

Іспанія -8 голосів;

Бельгія, Греція, Нідерланди, Португалія -5 голосів кожна;

Данія, Ірландія - 3 голоси кожна;

Люксембург - 2 голоси.

Загальне число голосів - 76.

Держави намагаються досягти бажаного за допомогою впливу на інші держави-члени, або пропонуючи їм що-небудь натомість, або погрожуючи неприємностями. В останньому випадку застосовуються 3 типи тактики: загроза блокувати рух і інших, не пов'язаних питаннях; загроза блокувати наступні засідання і загроза виходу з ЄС. Тактика цього типу, якщо загрози реальні, може бути дуже ефективною, але застосування її не проходить безслідно. В інших держав це викликає негативне відношення, і вони стають менш схильними до співробітництва. Крім того, бойкот чи вихід з ЄС нанесуть державі, проти якої вони направлені, більш велику шкоду, ніж іншим державам. По цим причинам така поведінка використовується державами лише у випадку, коли вирішується питання життєвої вадливості.

Враховуючи це, було б дивним, якби в ЄС не виникло традиції, згідно з якою прийняття рішень більшістю не повинно бути, якщо одна з держав-членів вважає це рішення таким, що ставить під загрозу її життєві інтереси. Така традиція насправді існує, але рамки її дії не визначені. Якщо вважати, що право вето існує тільки тоді, коли це рішення суперечить життєво важливим інтересам держави, якої стосується це рішення, інші держави-члени мають повне право поставити це рішення на голосування. За останні роки процедури голосування стали більш загальноприйнятими, але з цього не випливає, що політичному вето покладений кінець.

Це звичай, тому рамки його дії завжди будуть залежати від консенсусу держав-членів в той чи інший момент. Якщо більшість держав-членів проти голосування (або відмовляється голосувати так як визначає право однієї з держав-членів стверджувати, що під загрозою знаходяться її життєво важливі інтереси), пропозицію буде заблоковано, якщо ж ні - голосування буде проведено.

3.3 Європарламент: склад, привілеї, основні питання

Європарламент представляє народи, які входять до співтовариства. Вибори до Європарламенту проводяться кожні 5 років. Розподіл голосів в Парламенті не пропорційне чисельності населення держав-членів . Акт, що визначає прямі вибори, передбачає, що до прийняття уніфікованої процедури виборів кожна держава-член має право прийняти власну процедуру проведення виборів. На сьогодні узгодження відносно уніфікованої системи не досягнуте, головним чином через небажання Великобританії погодитися з пропорційним представництвом; таким чином, питання - в законодавствах держав-членів, а системи виборів в різних державах різні.

Члени Європарламенту (ЧЄП) можуть бути одночасно і членами Національних парламентів. Але стаття Акту 6 (1), що є додатком до рішення Ради ЄС, визначає перелік повинностей, з якими виконання обов'язків ЧЄП несумісне. Найважливіші з них наступні: член Уряду держави-члена, член Комісії, суддя, Генеральний адвокат, секретар суду ЄС, або посадова особа інституту ЄС на період виконання своїх обов'язків.

ЧЄП отримують такий же оклад, як і їх колеги по парламентам держав-членів; різниця між ними значна і змінюється в залежності від того, яку державу-члена вони представляють . З окладу ЧЄП в державі, яку вони представляють, знімається податок на прибуток. ЧЄП мають значні надбавки до окладу, з яких в державах-членах ЄС податок не знімається. Для ЧЄП встановлений ряд привілеїв та імунітетів, найважливіші з яких: свобода руху до місць засідань Парламенту і назад; імунітет до процесуальних дій по відношенню до висловленої думки або голосування під час виконання ними службових обов'язків; імунітет від арешту та переслідування судом. Останні імунітети дійсні лише на період сесії Парламенту, але так як вона триває протягом всього року, це обмеження не має значення. Парламент сам може прийняти рішення про ліквідацію останніх імунітетів.

ЧЄП розміщуються в залі засідань у відповідності з партійною належністю, а не по державам-членам. Правила процедури передбачають офіційне визнання європейських політичних партій і для визначених таким чином партій існують різні як процедурні, так і адміністративні переваги. Для отримання визнання партія повинна об'єднати певний мінімум ЧЄП. Більшість партій представляють собою коаліції партій держав-членів, в деяких випадках одна з партій може відігравати домінуючу роль. Наприклад, Партія європейських соціалістів включає ЧЄП-лейбористів із Великобританії і соціал-демократів із інших держав-членів; Європейська народна партія включає в себе и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.