На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


учебное пособие Сутнсть поняття тероризм. Екстремзм радикально-революцйного та радикально-консервативного характеру як основа деологчних доктрин тероризму. Основоположники соцального тероризму. Виникнення лвого тероризму. Представники правого тероризму в США.

Информация:

Тип работы: учебное пособие. Предмет: Политология. Добавлен: 26.09.2014. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


22
Курсова робота на тему:
ІДЕЙНІ ВИТОКИ ТЕРОРИЗМУ
План

    Вступ
    1. Тероризм: визначення і ідеологічні основи
    2. Різновиди тероризму
      2.1 Соціальний тероризм
      2.2 Правий тероризм
    2.3 Націоналістичний тероризм
      2.4 Релігійний тероризм
    Висновок
    Список використаної літератури
    Вступ

    Вибір теми обумовлений виходом проблеми тероризму на поверхню життя суспільства на сучасному світі. На жаль, потрібно було 11 вересня 2001 року, щоб кожна країна зрозуміла, що терористичний акт може статися і на її території і цю проблему необхідно вирішувати всією світовою спільнотою разом.
    Актуальність цієї теми не можна поставити під сумнів, оскільки повідомлення про доконані або підготовлювані терористичні акти займають перші смуги газет, прайм-тайм на телебаченні і, на жаль, залякують деяких настільки, що люди просто міняють своє життя (перестають літати на літаках або відвідувати певні країни). Будь-який з нас може стати жертвою терористичного акту.
    У цьому рефераті я постарався виявити схожість і відмінності в існуючих ідеологіях сучасного тероризму.
    При написанні роботи використовується порівняльний метод і метод аналізу.
    Завданнями даного є ознайомлення з ідеологією соціального, націоналістичного і релігійного тероризму як теоретичного обґрунтування діяльності терористичних організацій.
    Вузловими проблемами виступають цілі, завдання, мотиви сучасних терористів, які спонукають їх здійснювати акти із застосуванням насильства.
    При написанні реферату використовується різні джерела: статті в наукових журналах і газетах, монографії, публікації в Інтернеті.

1. Тероризм: визначення і ідеологічні основи

Як і будь-яке явище в сучасному суспільстві тероризм має безліч визначень, жодне їх яких не є повним і точним. Кожне з них містить характерні особливості даного явища. Тероризм визначають таким чином:

· як стратегію дій, засновану на принципах насильства, репресій, фізичного знищення;

· залякування стратами, вбивствами і всіма жахами шаленства (словник Даля);

· політика і практики терору (словник Ожогова);

· політика і практика терору, направлена як безпосередньо на противника, так і, більшою мірою, опосередковано, тобто шляхом терору над групами населення, що не беруть участь в конфлікті, з метою викликати їх апеляцію до противника, що має на меті припинення по відношенню до ним терору ціною задоволення вимог терористів;

· метод, за допомогою якого організована група або партія прагне досягти проголошених нею цілей переважно через систематичне використання насильства (енциклопедія КММ);

· найбільш небезпечний спосіб політичної дестабілізації суспільства;

· найбільш суспільно-небезпечне зі всіх злочинів, що описуються кримінальним законодавством;

· екзистенціальний протест проти формально-юридичних стосунків, що виражається в прямій дії проти "прихильників системи", корениться в надрах традиційного суспільства;

· свідоме використання нелегітимного насильства з боку групи людей або індивідуума, для досягнення певної мети, свідомо недосяжної легітимним шляхом.

Зі всіх визначень можна зробити висновок, що основною і змістовною стороною тероризму виступає залякування політичних або інших противників, застосування або загроза застосування насильства. Саме залякування, деморалізація супротивної сторони є центральною особливістю насильницького тиску, званого тероризмом.

Чи можна говорити про ідеологію тероризму? Відповідей на це питання існує безліч. Розгледимо основні з них.

Існує думка, що терористи використовують ідеологію лише для виправдання вже здійснених терористичних актів. Підтвердженням цьому служить те, що багато терористів не хвилює ідеологія, вони не мають чітких і побудованих планів і цілей, одним словом діють імпульсний, а не розумно. «Нове покоління терористів нерідко складається з молоді, що не замислюється про ідейні мотиви своєї поведінки і прилучилася до терористичної діяльності з цікавості, по випадковому захопленню»

Інколи ідеологія виступає лише обрамленням терористичних груп. У такій якості ідеї змінюються, забуваються первинні цілі. В даному випадку ідеологія змінюється залежно від середи, в якій вона існує.

Все-таки існують терористичні організації, діяльність яких грунтується на світоглядному початку, не схильних до періодичної зміни. В більшості своїй саме ці організації цікавлять дослідників ідеологій тероризму.

У терористичних групах тих, що володіють ідеологією найбільш сильні ідеї - це ідеї ґрунту і крові, оскільки вони самі древні і хвилюють. «Член ІРА, палестинець, франко-канадець, моллуканець або баск, корсиканський автономіст або тірольський сепаратист можуть зрозуміло виразити свої мотиви», - писав Функе. Можна зробити вивід, що самі ідеологічно обґрунтовані дії біля націоналістичних і сепаратистських терористичних угрупувань, що робить їх знищення набагато більш важко здійснимим завданням.

Основою ідеологічних доктрин тероризму виступає екстремізм радикально-революційного і радикально-консервативного характеру. До такої думки прийшла безліч дослідників даної проблеми. Саме екстремізм, живлячи тероризм ідейно і духовно, сприяє його розвитку. Проте невірно стверджувати, що тероризм виступає соціальною практикою екстремізму, у нього є своя соціальна практика. Відзнака цієї практики від терористичної діяльності полягає в тому, що терорист доводить до завершення свою справу, а екстреміст зупиняє на середині. «Там, де екстреміст кидає камені, терорист починає кидати бомби. Там, де екстреміст блокує вулиці, залізничні лінії, автостради і злітно-посадочні смуги, терорист бере заручників. Там, де екстреміст загрожує смертю, терорист сіє смерть». Таким чином, екстремізм з'являється з крайнощів сприйняття життя суспільства, а тероризм походить з крайнощів екстремізму.

Є схильність змішувати тероризм з радикалізмом. Необхідно провести чітку грань між цими поняттями. Радикалізм можна визначити як прагнення до корінних і рішучих заходів. «Радикал втілює високий ступінь інтенсивності критики системи, проте, не приводить свої аргументи у вигляді пострілів... не бере участь практично в політичній боротьбі. Його відношення з народом пробивається через «стінки» книг», - М. Функе. Таким чином, радикалізм як соціальна позиція не має нічого спільного з тероризмом.

Підводячи підсумок вищевикладеному, ідеологію тероризму можна визначити як сукупність украй радикальних ідейних установок, що є теоретичним обґрунтуванням застосування насильства різними способами, на нелегітимній основі для досягнення політичних цілей терористичних організацій.

Звернення до ідеології необхідне тому, що допомагає розкрити деякі нез'ясовні з інших позицій явища, наприклад, такі нелюдяні, як тріумфально радісна реакція палестинських дітей на терористичні акти в США. Адже не випадково в доповіді Єрмекбаєв П.А. (начальника військово-наукового центру Міністерства оборони РК) «Заходи по запобіганню тероризму і співпрацю з міжнародними організаціями» він затверджує, перше, що необхідно зробити для запобігання тероризму - присікти розповсюдження його ідеології.

2. Різновиди тероризму

Класифікацій тероризму існує безліч:

· за сферою дії - державний і міжнародний;

· залежно від ідентичності суб'єкта - етнічний і релігійний;

· по засобах, використовуваних в терористичних актах, - тероризм із застосуванням звичайних засобів ураження і тероризм із застосуванням засобів масового ураження;

· по засобах протікання терористичних актів - наземний, морський, повітря, космічний, комп'ютерний;

· за соціальною спрямованістю - соціальний, націоналістичний, релігійний.

Остання класифікація є найпоширенішою серед дослідників, оскільки підстави для тероризму безпосередньо пов'язані з великими «утопіями» останнім часом - соціальною справедливістю і соціалізмом, нацією і національною незалежністю, поверненням релігії до чистоти в її фундаменталістських формах. Таким чином, розгледимо тероризм саме по соціальній спрямованості.

2.1 Соціальний тероризм

Основоположниками соціального тероризму в сучасній формі були російські народовольці, які ставили перед собою революційні, антикапіталістичні цілі. Даний вид тероризму має чітко виділені дві гілки - лівий і правий тероризм.

Лівий тероризм.

Даному різновиду тероризму властиво прагнення до руйнування існуючої державної системи і зміні сталих суспільних стосунків за допомогою фізичного знищення влади і залякування населення. Необхідно виділити чинники, сприяючі появі лівого тероризму в суспільстві:

· економічна криза, що пригнічує інтереси дрібних підприємців, інтелігенції і осіб вільних професій;

· масове безробіття серед потенційно активних в політичному відношенні верств населення;

· ізоляція або репресії з боку правлячої еліти по відношенню до неугодних опозиційних рухів, нав'язування нею нетрадиційних для даного суспільства соціально-політичних нововведень;

· досвід звитяжних промарксистських озброєних рухів в країнах третього світу;

· знайомство з концепціями озброєної боротьби Марігели, Че Гевари, Мао Цзедуна.

Сучасний лівий тероризм зародився в Латинській Америці, де першими угрупуваннями були уругвайські «Тупамарос», венесуельські ФАЛН, МИР, що використали терор з 1963 року. На цьому континенті зіграло роль бажання кубинських спецслужб розповсюдити революцію. Частка студентів, настроєних радикально узяли в руки транспаранти і прапори, і пішли відстоювати свої інтереси на вулиці. Вони вважали, що проти влади треба боротися із зброєю в руках інакше вона їх просто не почує. Так сформувалося перше покоління лівих терористів.

Знаковою фігурою лівого тероризму був Марігелла - автор книги «Короткий посібник з організації міської герильи», вважав, що «які б не були обставини, борг революціонера - робити революцію». Він розробив свою концепцію, яка полягає в наступному. Політичну кризу необхідно перетворити на озброєний конфлікт, за допомогою насильства. Власті будуть вимушені трансформувати політичну ситуацію у військову, що змусить маси збунтуватися проти армії і поліції. Марігелла сформулював цілі герильї:

· ліквідація верхівки армії і поліції, при цьому експропріація у крупних власників засобів на боротьбу

· провокація репресій з боку уряду, зробивши життя мас нестерпним, що змусить їх обуритися і повстати проти уряду.

Найвідомішою латиноамериканською групою була в 60-і роки уругвайська організація «Рух за національне звільнення» або «Тупамарос». Цей рух виник в 1962 році з молодих членів Соціалістичної партії Уругваю і лівих католиків, полягало воно в основному з інтелігенції.

До 1967 року «Тупамарос» мали засоби і досвід, і взялися до широкомасштабних дій. Боротьба мала 3 напрями:

· пряма боротьба з режимом;

· операції пропагандистського характеру;

· операції по самозабезпеченню.

Але їх дії супроводилися не якими-небудь вимогами, а демонстрацією своїх можливостей.

Одними з перших минули еволюцію бразильські ліві бойовики. Вони вбивали людей не причетних до влади тільки за те, що вони опинилися поряд з їх притулком, хоча первинними жертвами вибрані були представники влади. Їх дії, як і більшості лівих, були направлені проти жорстокості режиму.

Європа опинилася також уразлива для тероризму, хоча положення здавалося стабільним в цьому відношенні, та і населення було соціально захищене. І в 70-х роках лівий тероризм все-таки прийшов в Старе світло.

Найкрупніші терористичні акти були здійснені організацією «Фракція червоної армії» (РАФ) інколи її ще називали «банда Баадер-майнхоф» по імені активістів цього руху. У 1970 році група проголосила своєю метою розгортання в країні пролетарської комуністичної революції, засобом підготовки якої є міська герилья.

Найбільш важливим документом, що обґрунтував перехід до методів терору, був даний одним з лідерів РАФ У. Майнхоф в «Концепції міської герильї», опублікованої в квітні 1972 року. «Міська герилья і класова боротьба», брошура «Заповнити пропуски революційної теорії -- створювати Червону Армію» - також теоретичні напрацювання даної організації.

У «Концепції міський герильї» група підкреслювала факт створення озброєної організації, яка є складовою частиною «світової революційної армії». Ліві терористи пояснювали свою діяльність наявністю глобальної революційної ситуації, яку необхідно перетворити на революцію.

«Баадер-майнхоф» заявили, що хочуть наступного:

* зруйнувати міф про всемогутність і невразливість правлячого режиму;

· за допомогою терору змусити режим «показати свою дійсну особу», викрити «фашистів» у владних структурах;

· пропагандою і насильством призвати трудящих до боротьби, розбудити їх від політичної сплячки: «бомби проти апарату управління ми кидаємо в свідомість мас»;

· зробити Червону Армію організованою і масовою.

РАФ прийняла рекомендації Марігелли і зачала забезпечувати себе документами, зброєю і грошима. Найгучніші терористичні акти, здійснені цією організацією, - викрадання Шлейера, викрадення літака Люфтганзи.

РАФ не була єдиною терористичною організацією в Германії, в 1968 році було створено «Рух 2 червня» (Д-2). Засновник - Ф. Тойфель не був теоретиком, він просто закликав до підпалів, за що вельми скоро опинився у в'язниці.

Цікаво, що їх теракти носили характер, що театралізувався, - в день народження президента Верховного суду вони подзвонили в двері його будинку, вручили йому квіти і розстріляли.

В Італії в жовтні 1970 року було опубліковано про створення організації «Червоні бригади» («бригаді россі»). Діяльність їх була вельми стандартна, а розвернули її на півночі Італії. Подібно багатьом БР оголосили ареною битви - міста, а головними противниками - режим і його діячів.

Італійські ліві професійно личили до підготовки і здійснення терактів, ретельно їх розробляли, володіли добре продуманою структурою, мали свою розвідку і контррозвідку - все це, безумовно, їх сильна сторона, але їм це не допомогло. На початок 90-х одні припинили своє існування, а інші опинилися сильно ослаблені.

Лівий тероризм не обмежується присутністю тільки в Германії і Італії, організації існували і існують практично у всіх країнах, тільки масштаб їх діяльності не такий, як в країнах, що розгледіли. Так у Франції найбільшу популярність здобула організація «Аксьон дарект» («Пряма дія»), в Бельгії «Бойові комуністичні групи», в Нідерландах «Північний фронт території», в Греції «Революційні організації - жовтень-80» і «Рух 17 листопада». Жоден член цієї організації не був арештований і навіть обчислений, не відомі вони і жодній контррозвідці, міжнародній організації, Інтерполу. Чисельність руху гранично мала - всього 10-15 чоловік. Ідеологія - марксизм. Мають антиамериканську і антинатовську спрямованість, виступають проти об'єднаної Європи, в теж час проти середнього і вищого класу «експлуататорів», тобто буржуазії. США стали мішенню із-за їх підтримки грецької диктатури. Тактику вони використовують, таку ж, як і багато - залякування. Деякі дослідники вважають, що інформацію їм надають спецслужби. Таким чином, хороша підготовка висококласних фахівців допомогла цій організації уникнути помилок, які зробили ліві терористи в Європі.

«Червона Армія Японії» відрізнялася від інших лівих більшою замкнутістю, авторитарністю, «революційними ідеями», доведеними до абсурдності. Вона полягала їх трьох підрозділів - військового, ідеологічного і організаційного. У 1971 році позиція КАЯ була викладена в збірці під назвою «Стрибок в світову революційну війну», в якому проголошувалося:

· встановлення соціалізму в Японії за допомогою безкомпромісної боротьби;

· здійснення світової революційної боротьби;

· необхідність створення «Червоної Армії» народів Африки, Латинської Америки, Кореї і Японії;

· з таких національних армій скласти «Світову Революційну Армію»;

· провідником світової революції повинен стати масовий терор проти буржуазної держави, представленої його інститутами, вважали керівники КАЯ.

Ще одна організація «Об'єднана визвольна армія» згуртувала навколо себе жінок, педагогів і психологів, які хотіли згуртувати в своїх лавах людей різного соціального статусу, представників різних рас і народів, соціалістичні групи і партії для боротьби проти «фашистської держави».

У США існувала Комуністична партія, але в умовах фактичної двопартійності ніхто її не сприймав як серйозну політичну силу.

Лівий тероризм не прижився в США тому, що самі ідеї соціалізму і комунізму не можуть існувати в цій державі. Вони не можуть дати громадянам США нічого хорошого, а швидше навпаки позбавили б їх дуже багато чого з того, що вони мають. Одним словом «комунізм там дарма не потрібний, і сприймається як загроза демократії».

Підводячи підсумок викладеному вище, можна сказати, що головною ідеєю лівих була «треба зробити якомога гірше, щоб потім стало краще». Різке неприйняття негативних сторін капіталістичного суспільства, пануючого в нім способу життя, максималізм в оцінках, крайня нетерпимість до інакодумців, жадання негайних дій з перевлаштування суспільства споживання - все це спонукало лівих до здійснення терористичних актів.

2.2 Правий тероризм

Правий тероризм широко відомий. Він наскрізь пронизаний ідеями шовінізму, антикомунізму, нацизму, расизму, ґрунтується на куксі сильної особи, перевазі над рештою нації, затверджує тоталітарні принципи організації суспільства.

Найвідомішою, але не далеко найсильнішою американською організацією є ку-клукс-клан, виступаюча проти негрів і євреїв. Створена вона ще в XIX столітті в 1865 році, а відтворена на початку 1920-х років. ККК складається з невеликих незалежних груп, члени яких люди фізичної праці, дрібні торговці.

Ідеологія ККК представляє суміш расистських антикатолических ідей, можна сказати, що це протестанти-фундаменталісти.

Ку-клукс-клан не єдиний представник правого тероризму в США. Практично у всіх штатах існують відділення «Цивільної міліції», чисельність яких росте з кожним днем. Ця організація напівлегальна і воєнізована. Члени Цивільної міліції по віросповіданню різняться, але їх об'єднують виступи:

· за пріоритет право осіб перед інтересами держав;

· за перевагу білої раси над кольоровими;

· проти нищівного впливу «цивілізації великих міст»;

· проти ООН, в якій бачать загрозу незалежності США, оскільки в цій організації керівники - кольорові, мусульмани, євреї;

· проти мерів по посилюванню контролю над оборотом зброї;

· проти правоохоронних агентств.

Представники Цивільної міліції є ярими прихильниками другої статті Конституції США, яка передбачає організацію цивільної міліції, зберігає за громадянами право на носіння зброї. Багато хто розділяє бунтарські, антисемітські, расистські погляди, такі ж, як і рух американських патріотів (прихильників білого панування). У цій організації багато прихильників уявлення про фантастичні теорії змови. Члени цієї групи не є «професійними» терористами, на зразок тих, що належать до ірландських, баскських, близькосхідних терористичних і украй лівим європейським екстремістським групам останніх десятиліть, вважають себе за звичайних громадян і патріотів, готових негайно узятися за зброю, щоб захищати свої права. «Кожен здоровий чоловік, кожен патріот зобов'язаний захищати свою свободу. Як і солдати народної міліції часів революції».

Рух ГМ з'явилося порівняно недавно, але воно має попередників: “Posse Comitatus” («Потужність країни»), і пізніший варіант «Патріоти Арізони». Ці групи:

· відкидають будь-які форми правління вище окружної влади;

· ігнорують існування федерального прибуткового податку і податку штату;

· не визнають існування федеральної резервної системи;

· не визнають верховенства федеральної суд и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.