На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Життєвий шлях М. Хрущова. Прихд до влади країни нового кервника. Внутршня та зовншня полтика. Демократизацю суспльства. Культура при Хрущов. Припинення повноважень М. Хрущова. Хрущов - як видний реформатор.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Политология. Добавлен: . Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Херсонський факультет
Запорізького юридичного інституту МВС України
Кафедра гуманітарних та соціально-економічних дисциплін
М.С. Хрущов

РЕФЕРАТ З ПОЛІТОЛОГІЇ

Виконав
курсант 22 взводу Попроцький В.А.
Керівник
доцент кафедри, доктор історичних наук, майор міліції
Водотика Сергій Григорович

ХЕРСОН
ЗМІСТ
    Вступ 3
    1. Життєвий шлях М. Хрущова 5
    2. Прихід до влади країни нового керівника 6
    3. Внутрішня та зовнішня політика М. Хрущова 9
    4. Припинення повноважень М. Хрущова 13
    Висновки 15
    Список використаної літератури 17
18

Вступ

Час Хрущова - один з найбільш значних і непростих періодів нашої історії. Значний - тому що перегукується з перебудовою, що йде зараз у стані, з нинішнім процесом демократизації. Непростих - тому що стосується десятиліття, що спочатку називалося “славним”, а потім засуджено як час “волюнтаризму” і “суб'єктивізму”. Але ж саме тоді відбулися XX і XXII з'їзди партії, що відбили гострі політичні баталії і визначили новий політичний курс країни.

Більш ніж 30-ти літнє правління И.В. Сталіна - це ціла епоха в житті Радянського Союзу. Після тяжкої війни, після довгих років сталінської диктатури країна чекала змін. Пройшло зовсім небагато часу, як Радянський Союз розгромив гітлерівську Німеччину, врятував світ від тотального поневолення, врятував свій суверенітет і територіальну цілісність. Однак післяпереможна ейфорія й ентузіазм проходили. Люди гостро мали потребу в житлі, продуктах харчування, товарах широкого ужитку Врожайність зернових була низка. Промисловість вимагала технічного переозброєння. І чим далі в минуле відходив ентузіазм перемоги, тим більш рельєфно проступали прості, буденні, що стосуються, всіх проблеми. Відновлення зруйнованого війною народного господарства відбувалося в умовах найжорстокішого тиску з боку капіталістичного оточення, що хоч якось виправдує труднощі життя. Радянська людина зуміла за історично короткий термін перетворити відсталу Росію в могутню індустріальну державу. Однак за всіма успіхами крилися і страшні злочини авторитарного сталінського керівництва, що коштували багатьох мільйонів безневинних жертв. Країна нагадувала стиснуту пружину. Стримувався розвиток культури. Зріла розв'язка. Потрібна була людину, що після смерті Сталіна могла розв'язати тугий вузол проблем і повести країну до прогресу. І така людина була - Микита Сергійович Хрущов. Саме йому історією було визначено стояти на чолі Радянського Союзу протягом цілого десятиліття, десятиліття незвичайного, названого у світі “десятиліттям відлиги”.

Довго, дуже довго про ці бурхливі роки не прийнято було говорити. Доля самого Хрущова, та й цілого ряду найважливіших подій періоду, донедавна була не відома, багато чого прояснилося завдяки гласності і демократії. Майже 20 років лежало табу на імені М.С. Хрущова.

Головна мета цієї роботи - спробувати на основі нового фактичного матеріалу розібратися у важливому історичному періоді, у його плюсах і мінусах, тим більше, що події тих днів багато в чому нагадують реалії наших часів.

Завдання мого реферату полягає у розкритті сенсу та змісту поставлених питань, навчитися користуватися літературою, робити пошук монографій, складати бібліографію, приводити цитати, застосовувати історичні джерела, поєднуючи це з власними думками з приводу досліджуваної тематики.
Практичне значення реферату полягає у поглибленні моїх знань з політології та історії, зокрема про епоху М.С. Хрущова, практичному придбанні умінь і навичок самостійної робити з літературою та джерелами, що є досить важливим для подальшого навчання і вдосконалення своїх розумових здібностей.
Методами пізнання є способи дослідження, які дозволяють встановити істинні знання про предмет реферату.
Спосіб дослідження - це поняття, яке вказує на інструмент пізнання предмету реферату. Методологія пізнання застосовує:
а) логічні прийоми людського мислення (дедуктивний та індуктивний умовивід, аналіз та синтез, порівняння, узагальнення, аналогію і т. ін.);
б) принципи теоретичного засвоєння фактичного матеріалу (історизму, єдності історичного та логічного та ін.);
в) загальнонаукові (формально-логічний, системний, структурно-функціональний, соціологічний, конкретно-історичний, статистичний та ін.)

1. Життєвий шлях М. Хрущова

Народився в 1894р. у селі Калиновка Курської губернії, рано почав трудове життя. З 12 років уже працював на заводах і шахтах Донбасу. Про свою робочу молодість і слюсарне ремесло він часто і, здається, не без задоволення згадував. У 1918 р. Хрущова приймають у партію більшовиків. Він бере участь у громадянській війні, а після її закінчення знаходиться на господарській і партійній роботі. Був делегатом від України на XIV і XV з'їздах ВКП (б). У 1929р. почав учитися в Промисловій академії в Москві, де був обраний секретарем парткому. Із січня 1931 р. - секретар Бауманського, а потім Краснопресненського райкомів партії, у 1932 - 1934 р. працював спочатку другим, потім першим секретарем МГК і другим секретарем МК ВКП (б). На XVII з'їзді ВКП(б), у 1934 р., Хрущова обирають членом ЦК, а з 1935 р. він очолює Московські міську й обласну партійні організації. У 1938р. стає першим секретарем ЦК КП(б) України і кандидатом у члени Політбюро, а ще через рік - членом Політбюро ЦК ВКП(б).

В роки Великої Вітчизняної війни Хрущов був членом військових рад Південно - Західного напрямку, Південно - Західного, Сталінградського, Південного, Воронезького і 1 - го Українського фронтів. Скінчив війну в званні генерал - лейтенанта. З 1944 по 1947р. працював Головою Ради Міністрів (СНК) Української РСР, потім знову обраний першим секретарем ЦК КП (б) У.

З грудня 1949 р. він - знову перший секретар Московського обласного і секретар Центрального комітетів партії. У березні 1953р., після смерті Сталіна, цілком зосереджується на роботі в ЦК, а у вересні 1953р. обирається Першим секретарем ЦК. З 1958р. - Голова Ради міністрів СРСР. На цих посадах знаходився до 14 жовтня 1964р. Жовтневий (1964р.) Пленум ЦК звільнив М.С. Хрущова від партійних і державних посад “за станом здоров'я”. Персональний пенсіонер союзного значення. Умер 11 вересня 1971 року. Н. Верт “Історія радянської держави.”, с. 56

2. Прихід до влади країни нового керівника

Криза сталінського уряду почався ще до того, як помер И.В. Сталін; він збігся з кульмінацією “холодної війни”.

Усе більш ускладнювалися економічні проблеми. П'ятилітній план 1951- 1955 років був представлений країні з запізненням майже на 2 роки. Глибокий занепад села викликав у народу побоювання нового голоду. Ізоляція від всіх інших країн світу і манія таємності заморожували науковий і технологічний прогрес.

XIX з'їзд партії був останнім прижиттєвим з'їздом И.В.Сталіна. Тут він намічав обговорити програму переходу до комунізму. На з'їзді партія більшовиків була перейменована в Комуністичну партію Радянського Союзу; підтверджена наявність великої кризи. Але сам факт, що з'їзд відбувся майже через 13 років після XVIII з'їзду ВКП (б), говорить багато про що. На з'їзді багато уваги було приділено питанням зміцнення дисципліни в партії. Сталін обрушився на своїх найближчих сподвижників Молотова і Мікояна. Зріла чергова, третя після 1928 і 1937 років хвиля чищення партії, хвиля розправ. Д. Хостинг “Історія Радянського Союзу.”, с. 156

Намірам Сталіна не призначено було збутися. 5 березня 1953 р. він помер. Після смерті И.В. Сталіна на чолі КПРС стала президія ЦК, у котру увійшли найближчі соратники вождя: Маленков, Берія, Молотов, Ворошилов, Хрущов, Булганін, Каганович, Мікоян, Сабурів, Первухін. Маленков став Головою Ради Міністрів, а його заступниками були призначені Берія, Молотов, Булганін і Каганович. Головою Президії Верховної Ради СРСР став Ворошилов. Берія одержав посаду міністра внутрішніх справ, Молотов повернувся до керівництва Міністерством закордонних справ, а Булганін залишився міністром оборони. Його заступником були призначені видатні Маршали Радянського Союзу Жуків і Василевський. Це було важливо, тому що цих людей шанував і поважав весь радянський народ і його Збройні Сили. Остання обставина була надзвичайна важливою в сформованій ситуації нестабільності. М.С. Хрущов пішов з посади глави партійної організації Москви й очолив новий Секретаріат ЦК партії.

Таким чином, здавалося три чоловіки прийшли до керівництва країною: Маленков, Берія і Молотов. Берія прагнув одержати популярність. Однак через три місяці він був сам обвинувачений у змові з метою установлення своєї особистої влади. Жорстокий і цинічний, він був оточений загальною ненавистю. Головним його прагненням було: поставити МВС над партією й урядом. Для зміни положення не було іншого шляху, крім рішучої боротьби з Берією і його апаратом.

Небезпечну роботу зі скинення Берія очолив М.С. Хрущов. У грудні 1953 року було повідомлено про судовий процес над Берією і його розстрілі.

У вересні 1953 року відбувся Пленум ЦК, на якому виступив М.С. Хрущов з доповіддю про стан сільського господарства. Це був глибока, але різка доповідь, у якій, крім вичерпного аналізу справ у селі, було відзначено, що 1928 рік був найкращим у всієї росіянки і радянської історії. Саме на цьому Пленумі Хрущов був обраний Першим секретарем ЦК КПРС, положення якого порівнювалося з положенням Генерального секретаря в роки правління Сталіна.

Найважливішою політичною подією розглянутого періоду правління Хрущова був XX з'їзд КПРС, що проходив з 14 по 25 лютого 1956 р. і був першим після смерті Сталіна.

У першій частині звітної доповіді Хрущов вперше оголосив про світову соціалістичну систему. Друга частина доповіді була присвячена розпаду колоніальної системи, обґрунтуванню “загальної кризи капіталізму”. Головним висновком зробленим у доповіді, був висновок про те, що альтернативою можливій ядерній війні може бути мирне співіснування держав з різним суспільним ладом. Відзначалося, що війни не є фатально неминучими, але у світі існують сили, здатні порушити цю неминучість. Уперше був запропонований реальний вихід з тупика ядерної конфронтації. СРСР знову виявила здатність до лідерства в ідейній сфері. Ім'я Сталіна в доповіді була названо лише двічі, коли мова заходила про його смерть. Критика культу була прозорої, але ім'я Сталіна в ній не називалося. Найбільше різко з критикою культу особистості виступив Мікоян. Однак його ніхто не підтримав. Обговорювалася доповідь Булганіна про новий п'ятилітній план. З'їзд підходив до кінцю, однак, зненацька для всіх делегатів, було оголошено, що з'їзд продовжується ще на один день. 25 жовтня на секретному засіданні Хрущов виступив з доповіддю “Про культ особистості і його наслідків”. Хрущов сам зважився на цей крок. Головною причиною цього було те, що в партії утворилися дві фракції і їхнє зіткнення могло б привести до повторення репресій сталінського років. “Не можна було допустити їхнього повторення” - пояснював згодом це сам Хрущов. Самим рішучим образом цій доповіді противилися Ворошилов, Молотов і Каганович. Там само, с. 158

Основу “секретної доповіді” складали результати розслідування репресій. Хрущов детально проаналізував методи, за допомогою яких Сталін сконцентрував у своїх руках усю владу і підтримував у країні культ самого себе. З'їзд був уражений почутим. Після доповіді була прийнята коротка резолюція, у якій доручалося знову обраному ЦК ужити заходів по “подоланню культу особистості і ліквідації його наслідків у всіх областях”. XX з'їзд змінив усю політичну атмосферу в країні. Відбувся остаточний розкол в урядовій коаліції. Незважаючи на опір сталінців, “секретна доповідь” була зачитана на відкритих зборах на підприємствах, в установах і у Вузах. Сама брошура з доповіддю випущена не була, але матеріали потрапили в спецслужби США і були опубліковані. Вони потрясли увесь світ. Звалили старі догми і старі міфи. Люди побачили реалії тоталітаризму. Серйозні інциденти відбулися в Грузії й у Прибалтиці Польщі й Угорщині. Стали відновлюватися автономні державні утворення, звільнялися незаконно засуджені, їм поверталися загублені права. З 1956 року спеціальні комісії з перегляду справ вирішували справи і звільняли реабілітованих на місці. Результатом їхньої діяльності стало повернення декількох мільйонів чоловік. Скасовувалися найбільш волаючі норми в карному законодавстві сталінської епохи; було скасоване поняття “ворог народу”; з 14 до 16 років підвищений вік настання кримінальної відповідальності; заборонено прибігати до погроз і насильства при одержанні визнання; за деяким виключенням, судові засідання стали відкритими і т.д. Лютий 1957 року приніс так само реабілітацію народам депортованим у 1944-1945 роках. У рідні місця було дозволено повернутися чеченцям, інгушам, балкарцям, карачаевцам і калмикам, однак нічого не було зроблено для поволзьких німців і кримських татар, тому що території, що їх змусили залишити, були заселені росіянами й українцями. Хрущова підтримала частина інтелігенції, іншу ж частину інтелігенції з'їзд розчарував саме у відношенні творчих перспектив, що відкриваються перед нею. Згідно Хрущову, історія, література й інші види мистецтва повинні були відображати роль Леніна, а також роздувати досягнення комуністичної партії і радянського народу. Директиви були чіткими: інтелігенція повинна була пристосовуватися до “нового ідеологічного курсу”. У печатці розгорнулася бурхлива полеміка з питань історії і соціології. Однак представники опозиції незабаром заборонили ці дискусії. Незабаром з'явився “самвидав”. У Президії ЦК оформилися дві протиборчі групи: Хрущов і Мікоян, з одного боку, Молотов, Ворошилов, Каганович і Маленков - з інший, а між ними група коливних. Положення Хрущова, як глави Секретаріату ЦК партії восени 1956 року, виявилося під погрозою. Його врятував успіх аграрної політики. Це відбулося завдяки освоєнню цілинних земель, у зв'язку з чим, помітно покращилося продовольче постачання міст, завдяки XX з'їзду, численним поїздкам по країні і величезному авторитеті, а так само страху людей про можливість повернення до репресій у випадку приходу до влади опозиції. Уже на першому засіданні Пленуму ЦК Хрущов зміг почати настання на опозицію. Було прийняте рішення зняти Молотова, Маленкова, Кагановича з усіх посад. Вони не були репресовані. Молотов одержав посаду посла в Монголії, Маленков і Каганович - посади директорів окремих підприємств (перший - у Казахстану, другий - на Уралі). Усі вони залишилися членами партії, що неможливо було собі представити произойди все це при Сталіні. Одержали підвищення і стали членами і кандидатами в члени Президії ЦК ті, хто був на боці Хрущова: Аристов, Бєляєв, Брежнєв, Козлов, Ігнатов, Жуков.

Хрущов завоював необмежену владу в партії і державі. Відкривалася гарна перспектива поглибити демократизаційні процеси в суспільстві, викрити залишки сталінізму. Однак цього не відбулося, що в остаточному підсумку відбилося на долі самого Хрущова. 

3. Внутрішня та зовнішня політика М. Хрущова

Великий вплив на міжнародні відносини зробила “холодна війна”. Після закінчення Другої світової війни довіра друг до друга союзників по антигітлерівській коаліції стало невблаганно танути. Ріст впливу Радянського Союзу в Східній Європі й утворення там урядів на чолі з комуністами, перемога китайської революції в Півдня - Східної Азії привели до нового розміщення сил на світовій арені, до поступової конфронтації між учорашніми союзниками. Самим гострим зіткненням двох сил на початку 50-х років став корейський конфлікт. Він показав, як легко “холодна війна може перерости в збройне зіткнення. Нове керівництво нашої країни, на чолі з Хрущовим, почало ряд поїздок за рубіж з метою встановлення особистих контактів з лідерами дружніх країн. Обновляючи контакти з закордонними країнами, Радянський уряд постійно пропонувало розширювати торгові відносини. Це вітали країни Західної Європи, що почали зазнавати збитків від тривалого ембарго оголошеного США. Д. Волкогонов “Викликати і попередити.” Абсолютно секретно №4 , с.12

Важливою віхою в зміцненні відносин між соціалістичними країнами було створення Організації Варшавського Договору. Союзу - що проголосив своєю метою проведення оборонної політики. Був укладений договір про колективну безпеку в Європі за участю США. Нові відносини з зовнішнім світом не могли обмежуватися тільки економікою і технікою, установлювалися контакти і почався обмін делегаціями з парламентами інших країн. Швидко росло число журналістів акредитованих у Москві. Наша печатка початку писати не тільки про те, що поганого відбулося в інших країнах, але і про тім корисному, що можна там знайти.

Важливою подією 1955 року з'явилося примирення СРСР із Південнославією. Радянське керівництво прийшло до висновку, що Південнославський режим не став “реставрованим капіталізмом”, а що Південнославія випливає до соціалізму другим шляхом. Велика заслуга у відновленні відносин з цією країною належала Хрущову, що прибув у Белград з візитом і підписав угоду про взаємну повагу і невтручання у внутрішні справи ні по яких мотивах. Це було перше визнання різноманіття шляхів до соціалізму, проголошеного на XX з'їзді КПРС.

Під час “угорських” подій 1956 року усередині соціалістичної системи обрисувалися три полюси: Москва, Пекін, Белград. Південнослави були супротивниками втручання в справи угорців. Китайці - навпаки, вважали, що треба рішуче втрут и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.