На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Поняття полтичного режиму. Загальн концепцї демократї. Форми органзацї державної влади. Принцип подлу влади, багатопартйнсть, наявнсть легальної опозицї, принципи взаємин цивльного суспльства з державою. Теоря тоталтаризму та авторитаризму.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Политология. Добавлен: . Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



Політичний режим як сукупність засобів і методів здійснення влади в суспільстві
Політична система зв'язана із середовищем, у якій вона функціонує й розвивається. Мова йде про способи реалізації влади, сукупності прийомів, коштів і методів, за допомогою яких вона здійснюється.
Політична історія людства переконливо свідчить: домінуючою тенденцією розвитку цивілізації є поступова демократизація громадського життя.
Політичний режим. Це поняття є об'єктом тривалих дискусій у політології. Звернемося до визначення цієї категорії. Політичний режим являє собою сукупність засобів і методів, за допомогою яких правлячий клас (або група класів) здійснює своє економічне й політичне панування, свою владу в суспільстві. І ще: політичний режим є середовищем і умовами політичного життя суспільства, інакше кажучи, що відповідає політичним кліматом, що існує в суспільстві на даному етапі історичного розвитку.
Таким чином, можна затверджувати, що в основі класифікації політичних режимів, що дають сучасні політологи, лежить принцип поділу влади, багатопартійність, наявність легальної опозиції, принципи взаємин цивільного суспільства з державою.
Насамперед про тоталітарний режим. Термін «тоталітаризм» походить від новолатинських слів alitas - повнота, цілісність і alis - весь, цілий, загальний. Поняття тоталітаризм було уведено в 20-х роках закордонними й вітчизняними політологами.
Теорія тоталітаризму йде своїми коріннями в древні часи, але в струнку систему вона оформилася тільки в 40-- 50-х роках нинішнього сторіччя. Перші теоретичні дослідження із проблем тоталітаризму - праці Ф. Хайка «Дорога до рабства» (1944) і X. Арендт «Джерела тоталітаризму» (1951), а також спільна робота К. Фрідріха й 3. Бжезинського «Тоталітарна диктатура й демократія» (1956). «Тоталітаризм - це політичний спосіб організації громадського життя, що характеризується всеосяжним контролем з боку влади над суспільством і особистістю, підпорядкуванням всієї суспільної системи колективним цілям і офіційній ідеології».
Таким чином, тоталітаризм - це певний тип політичної й суспільної системи, що відповідає політичний режим. Що стосується узагальненого визначення цього суспільного лада, то тоталітарний режим (або тоталітаризм) - це державно-політичний устрій суспільства, основу якого становлять сильна особистість (культ, диктатура особистості), що характеризується повним (тотальним) контролем держави над всіма сферами життя суспільства. Тоталітаризм - найбільш витончена форма авторитаризму
Тоталітарному режиму властивий контроль однієї політичної організації (партії-держави) над політикою, економікою, соціальними, духовної сферами суспільства. На чолі цієї політичної організації коштує одноособовий харизматичний (особистість, що володіє гіпнотичним впливом на оточення), нікому не підзвітний лідер. При тоталітарному режимі здійснюється пряме політичне реформування економіки. Основним інститутом партії-держави є політична поліція з її практикою масових репресій. Передумови тоталітаризму досить різноманітні. Це індустріальна стадія суспільного розвитку; поява монополій і їхнє зрощення з державою; поширення колективистсько-механічної свідомості й світогляду, гостра соціально-економічна криза, що підсилює невдоволення населення.
Історичний досвід свідчить, що тоталітарний режим виникає в умовах, коли перед країною встають виняткові завдання, для рішення яких необхідні надзвичайна мобілізація й концентрація зусиль усього населення, що підтримує цей режим і проявляє готовність до значних жертв. Саме так було й в Італії в 20-х роках, коли країна опинилася в складній соціально-політичній ситуації, і в Німеччині, коли після поразки у світовій війні країну охопив глибоку економічну кризу. У такому ж положенні (бути або не бути) перебував наприкінці 20-х - початку 30-х років і Радянський Союз.
Однієї з різновидів тоталітарного режиму є фашизм (від панцира. «fascio», італ. «fascismo» - пучок, зв'язування, об'єднання). Головне гасло фашизму - кооперативна єдність нації, що засновано на спільності крові, раси, гарантом чого, у свою чергу, виступає фашистська держава. Уперше фашизм був установлений в Італії в 1922 році. Режим Муссоліні прагнув відродити велич Римської імперії, установити тверду державну владу, яка б організувала все суспільство для втілення історичної мети національного відродження. Основою фашизму виступає державна партія, що наділяє уряд необмеженою владою.
Іншим різновидом тоталітарного режиму є націонал-соціалізм, що голосно заявив про себе в Німеччині в 1933 році. Йому властиві всі риси тоталітарного режиму. Націонал-соціалізм те саме що фашизм. Провідне місце в концепції націонал-соціалізму займає нації, національна й расова ненависть, національна й расова перевага. Головна мета - поневолення інших народів, світове панування.
Наступний різновид тоталітарного режиму - військово-бюрократичний комуністичний режим, якому властиві: єдина партія на чолі з харизматичним вождем; офіційна ідеологія; монополія держави на засоби масової інформації; мілітаризація суспільства; особлива система насильства й терору; жорстко централізована система керування економікою. Це - радянський режим часів І. Сталіна, режим Мао Цзедуна в Китаї, режим Пол Поту в Кампучії.
У свій час проходила гостра дискусія (яка не закінчена й у цей час) про тотожність тоталітарного режиму в Італії, Німеччині й Радянському Союзі. Зокрема, німецький історик Е. Нольтке вважає, що комунізм і нацизм як політичні плини по суті однакові й відрізняються тільки в нюансах. Французький історик Ф. Фюре в книзі «Минуле однієї ілюзії» затверджує: «Більшовизм і фашизм виникли один за одним, породжували й успадковували один одного, боролися один з одним, але спочатку вони народилися в однакових умовах: в умовах війни; вони - породження однієї історії». І далі: «Більшовизм і фашизм як широко політичні пристрасті знайшли своє втілення в неординарних особистостях... Виключимо з історії особистість Леніна й не буде Жовтня 1917. Заберемо Муссоліні - і післявоєнна Італія піде іншим курсом. Гітлер, керуючись пагубним бажанням автономії, початків втілювати в життя програму «Майн кампф». Те ж можна сказати й про четвертого диктатора, Сталіна, без якого не було б соціалізму в окремо взятій країні, а виходить, і «сталінизма».
Однак правда складається й у тім, що завдання, які встали перед державами, методи їхньої реалізації були різними, відрізнялися й ідеології. В А. Зинов'єва читаємо: «Як би не прагнули антикомуністи ототожнити комунізм із націонал-соціалізмом гітлерівської Німеччини, мир поставився до цього без особливої наснаги. Уже надто грубої виявляєте тут фальсифікація історії».
Як відомо, фашистські режими в Італії й Німеччині виходили з необхідності реформувати й, зрештою зміцнити влада монополістичної буржуазії, що підтримувала ці режими. Нацизм своїм приходом до влади зобов'язаний монополістичному капіталу, основною соціальною базою фашизму була дрібна буржуазія. В основі фашистської ідеології - перекручена інтерпретація філософії життя, зокрема ницшеанської ідеї надлюдини, що була поставлена на службу расизму й геноциду, культу привілейованих націй, який повинні бути принесені в жертву всіх інших націй. Цими основними принципами визначалася як внутрішня (соціальна демагогія, масові репресії, концентраційні табори), так і зовнішня (знищення й перетворення в рабство всього людства заради процвітання однієї націй) політика. При цьому Гітлер лічений: «...боротьба за світове панування відбувається між двома націями: між німцями і євреями. Все інше - обман зору».
Цікавий факт: в 1939 році Гітлер направив у Москву з Риббентропом особистого фотографа Хоффмана, «щоб той зняв із близької відстані мочки вух більшовицького вождя, по яких Гітлер сподівався визначити, чи тече в жилах Сталіна єврейська кров (якщо вони притиснуті до черепа - єврей, а якщо немає - арієць). З полегшенням Гітлер визнав, що Сталін витримав тест і не є євреєм».
У Радянському Союзі в той час стояло завдання затвердити суспільного лада на основі ліквідації приватної власності на засоби виробництва й звільнення трудящих від гніта капіталу. Провідними принципами комуністичної ідеології були рівність, колективізм, соціальна справедливість, інтернаціоналізм. Цими принципами визначалася й внутрішня (побудова безкласового суспільства, ліквідація розходжень між містом і селом, розумовою й фізичною працею), і зовнішня (перемога світової революції) поли тику. У країні була проведена грандіозна індустріалізація, високого рівня досягли наука, утворення, культура, освоєння космосу, задовольнялися елементарні життєві потреби більшості людей. Держава, його народ зломили гітлерівську агресію. На жаль, здійснювалося все це протягом значного періоду розвитку суспільства методами, які придбали грубий, жорстокий характер. Капіталістичні форми відчуження були замінені новими, праця так і не перетворився в першу життєву необхідність, а залишилися засобами для існування, до абсурду із трагічними наслідками була доведена ідея класової боротьби.
На нашу думку, варто диференційовано підходити до характеристиці тоталітарного суспільного лада в Радянському Союзі протягом усього його існування. Звичайно ж, час воєнного комунізму, весь сталінський період можна охарактеризувати як тоталітарний. Період, коли у влади був М. С. Хрущов, устрій скоріше можна визначити як авторитарний режим. Як відзначав професор Каліфорнійського університету Р. Андерсон, «півголосний осуд Хрущовим репресій проти його соратників-комуністів стало кульмінаційним пунктом процесу демонтажу поліцейської держави в державі, що бере свій початок з 1953 року...». И ще: «Погляд на радянське суспільство як на тоталітарне спричиняється надмірну готовність принести в жертву багато хто з його досягнень».
Що стосується авторитарного режиму (синонім - авторитаризм), те це - «державно-політичний устрій суспільства, основою якого є сильна особиста диктатура». Авторитаризм є перехідним від тоталітаризму до демократизму й має ряд відмінностей від тоталітаризму. По-перше, більше певної бачиться мета в перебудові суспільного устрою. По-друге, помітне прагнення хоча б за формою зберегти демократичні атрибути влади: парламент, партії, опозицію. По-третє, всіма повноваженнями наділяється держава як надкласовий верховний арбітр. По-четверте, обирає тактику вибіркового терору, заснованого на залякуванні опозиції.
Авторитаризм має властиві тільки даному режиму відмінності: .носієм влади є одна людина або група людей; авторитаризму властива необмежена влада, її непідконтрольність громадянам; авторитарний режим опирається на чинність, коли це необхідно, може продемонструвати її наявність; авторитаризм монополізує владу й політику, опозиція існує умовно; авторитаризм обмежено , втручається в економіку; кадри призначаються зверху, при цьому перевага віддається особистим симпатіям і відданості вождеві.
Як свідчить історичний досвід, авторитарний режим, як правило, виникає тоді, коли на порядок денний ставиться необхідність рішення проблем модернізації економіки, прискорення темпів розвитку країни. За таких умов політичні права й волі громадян, діяльність суспільно-політичних об'єднань і опозиції обмежені. Законодавча влада фактично підкоряється виконавчої, котра зосереджується в руках глави держави. Поєднуються централізовано-планові й ринкові основи в розвитку економіки. При авторитаризмі правляча еліта неоднорідна й опирається на блок політичних чинностей, які хоча й різні, але мають загальну зацікавленість у збереженні авторитарної влади.
Слід зазначити, що при відповідних умовах авторитарний режим може вивести суспільство з економічної кризи, створити передумови для розвитку демократії й формування правової держави й цивільного суспільства.
Інтерес до авторитарних форм влади значно підвищився наприкінці 80 - початку 90-х років нинішнього сторіччя у зв'язку з ліквідацією тоталітарного режиму в Радянському Союзі, країнах Центральної й Східної Європи. У більшості цих держав затвердилися авторитарні режими, що орієнтуються в майбутньому на формування демократичного устрою.
У сучасній політичній мові термін демократія - один з найпоширеніших і багатозначних. Як відомо, демократія в перекладі із грецького - це народовладдя («demos» - народ і «krattion» - панування).
Сучасне пояснення терміна «демократія» насамперед використовується для визначення типу держави й політичної системи в цілому, так само, як «тоталітаризм» і «авторитаризм». На відміну від тоталітаризму й авторитаризму, демократичний режим - це «такий державно-політичний устрій суспільства, управлінські функції в якому ґрунтуються на визнанні народу як джерела влади його праві брати участь у рішенні державних справ у з'єднанні із широким колом цивільних прав і обов'язків».
Поняття «демократія» використовується також для визначення форми устрою якої-небудь організації, що заснована на принципах рівноправності її членів, періодичності вибором органів керування, прийнятті рішень у них більшістю голосів. У цьому випадку мова йде про партійні, профспілкові, виробничі демократії.
Термін «демократія» розглядається як заснований на відповідних цінностях ідеал суспільного устрою. До таких цінностей ставляться воля, рівність, права людину, народний суверенітет, участь громадян у керуванні. І нарешті, поняття «демократія» тлумачиться як соціальний рух за відповідні світоглядні цінності (соціал-демократи, християнські демократи, ліберали). У політичній науці існує два методологічних підходи до демократії: нормативний і описово-емпіричний (дескриптивний).
Нормативний підхід передбачає конструювання ідеальної моделі демократії, обґрунтування її переваг у порівнянні з іншими формами правління, аналіз шляхів здійснення демократичного ідеалу.
Описово-емпіричний підхід аналізує демократію в тім виді, у якому вона існує насправді. и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.