Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Етологя патогенез сколотичної хвороби. Клнко-фзологчне обрунтування кнезотерапї для дтей з сколотичною хворобою. Стимулююча та трофчна дя спецальних фзичних вправ. Компенсаторна дя засобв кнезотерапї. Механзм нормалзацї функцї.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Медицина. Добавлен: 21.06.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


19
Міністерство освіти і науки України
Вищій навчальний заклад
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Горлівський регіональний інститут
РЕФЕРАТ
з дисципліни: Фізична реабілітація в травматології та ортопедії
на тему:
КІНЕЗОТЕРАПІЯ ПРИ СКОЛІОЗАХ У ДІТЕЙ
2010 р
Зміст

1 Сколіотична хвороба
1.1 Етіологія і патогенез сколіотичної хвороби
1.2 Етіологічні фактори сколіотичної хвороби
2 Клініка сколіотичної хвороби
3 Клініко-фізіологічне обґрунтування кінезотерапії для дітей зі сколіотичною хворобою
3.1 Стимулююча дія
3.2 Трофічна дія
3.3 Компенсаторна дія засобів кінезотерапії
3.4 Механізм нормалізації функції
Список літератури
1 СКОЛІОТИЧНА ХВОРОБА

Сколіоз являє собою прогресуюче захворювання, що характеризується дугоподібним скривленням хребта у фронтальній площині й скручуванням хребців навколо вертикальної осі - торсія. Головна відмінність сколіозу від порушення постави у фронтальній площині - наявність торсій хребців. Крім деформації хребта при сколіозі спостерігається деформація таза й грудної клітки. Ці негативне зміни приводять до порушення діяльності серцево-судинної, дихальної систем, шлунково-кишкового тракту й багатьох інших життєво важних систем організму. Тому обґрунтовано говорити не просто про сколіоз, а про сколіотичну хвороби [14,3].
1.1 Етіологія і патогенез сколіотичної хвороби

Сколіотична хвороба виникає в період росту хребта. Це поліетіологічне захворювання. Первинні порушення відбуваються в межхребцевих дисках, де в силу обмінних порушень сполучної тканини виникають дистрофічні процеси, що приводять до зсуву диска, тобто эпіфізеолізу. Уражений диск зміщається в опуклу сторону, даючи початок біомеханічним порушенням. Подальший розвиток і прогресування сколіозу відбувається при активній участі нервово-м'язової системи, тому що зсув студенистого ядра змінює умови рівноваги. Паравертебральні м'язи, що здійснюють антигравітаційну функцію, роботу з утримання тіла у вертикальному положенні, діють у різних умовах на стороні опуклості й увігнутості хребта. Різна активність м'язів приводить до зміни конфігурації відростків, до яких вони прикріплюються, і до поступової зміни форми зростаючого хребця. Провідну роль у цих змінах грають поперечно-остисті м'язи. При формуванні дуги скривлення у верхній і середній її частині м'язова активність підвищена на стороні опуклості, а в нижній частині - на стороні ввігнутості. Як компенсація надмірної напруги паравертебральных м'язів, в організмі хворої дитини відбувається зміни статики й зв'язкового апарата хребта, нахил тіла й розтягання зв'язувань на стороні перенапружених м'язів. Зі скривленням хребта навантаження, що діє на зростаючі хребці, приводить до їхньої клиноподібної деформації, що збільшує сколіоз, і до гвинтоподібного скручування - торсії. У процесі компенсації наявного скривлення хребта й відхилення центра ваги тіла від стійкого стану відбувається відхилення голови, зсув таза, а потім під впливом однобічної тяги м'язів формується противоискривление хребта над основною дугою й під нею [17, 8].
Існує поділ сколіотичної хвороби по патогенетичній ознаці, виділяючи основний патогенетичний фактор, що формує сколіоз.
Залежно від цього сколіози діляться на 3 групи - дискогенні, гравітаційні й міотичні.
Дискогенні сколіози формуються на ґрунті дисплазії хребта, при яких студеністе ядро межхребцевого диска первинно зміщюється, внаслідок чого виникають всі наступні ланки сколіотичної хвороби.
Результат і прогноз сколіотичної хвороби при дискогенних сколіозах багато в чому визначаються станом м'язів хребта й тулуба. Поки паравертебральні м'язи здатні протидіяти порушенню рівноваги тіла при змінах у межхребцевих дисках і хребцях, прогресування сколіозу не відбувається. Із втратою м'язової компенсації скривлення, коли антигравітаційна функція починає виконуватися зв'язковим апаратом хребта, сколіоз починає прогресувати.
Гравітаційні сколіози виникають внаслідок порушення симетрії тіла дитини щодо хребта: при кривошиї, грубих однобічних рубцях, перекосі таза, укороченні м'язів на одній стороні. При таких сколіозах лікувальні заходи, спрямовані на усунення порушень статики, можуть бути досить ефективними. До них належать й засоби лікувальної фізкультури, що забезпечують вирівнювання м'язової тяги, подовження м'язів, усунення наявної однобічної контрактури.
Міотичні сколіози виникають при функціональній неспроможності м'язів тулуба внаслідок ураження нервової системи при церебральних інфекціях, міопатії, поліомієліті й ін. Дисфункції м'язів при цій групі сколіотичної деформації стають пусковим механізмом порушення статики [10,2].
1.2 Етіологічні фактори сколіотичної хвороби

Всі етіологічні фактори сколіотичної хвороби розділені на первинні, статико-динамічні й загально-патологічні.
Первинно-патологічні фактори, що викликають порушення росту й розвитку хребта, можуть мати як уроджений, так і придбаний характер: уроджений клиноподібний або напівклиноподібний хребець із асиметрією осі росту, дисплазія (диспластичний сколіоз), коли одна сторона хребта росте активніше іншої, наявність додаткового ребра на одній стороні, відсутність ребра на якій-небудь стороні, зрощення V поперекового хребця із крижами (сакралізація), перехід I крижового хребця в поперекову область (люмбалізація).
Первинно-патологічні фактори придбаного характеру, що приводять до порушення росту й розвитку хребта й сколіотичної хвороби, можуть бути пов'язані з рахітом, неправильним лікуванням компресійним перелому хребта, туберкульозного ураження хребців.
Статико-динамічні фактори призводять до розвитку сколіозу внаслідок тривалого асиметричного положення тіла, що сприяє скривленню хребта (наприклад, різниця в довжині нижніх кінцівок уродженого характеру, однобічний уроджений вивих стегна, однобічне плоскостопість, неправильно зрослий перелом костей однієї з кінцівок).
Загально-патологічні фактори сприяють прогресуванню сколіозу, або його виникненню у зв'язку з різким зниженням опірності організму хворого й зменшенням компенсаторних можливостей [19,1].
2 КЛІНІКА СКОЛІОТИЧНОЇ ХВОРОБИ

Характерні порушення статики виявляють рано. При обстеженні хворої дитини встановлюються стійкі ознаки бічного відхилення хребта й торсіонні зміни, обумовлені в положенні як стоячи, так і лежачи (у розвантаженні). Функціональні дослідження м'язової сили й рухливості хребта виявляють більш-менш значні порушення.
Важливе значення для клініки має поділ сколіозів за рівнем поразки - шийно-грудний, грудний, попереково-грудний, поперековий і комбінований. При шийно-грудному типі сколіозу вершина скривлення розташовується на рівні IV-V грудних хребців (ТIV-V); при ньому рано виникають патологічні деформації в області грудної клітини, зміни лицьового кістяка. Функції серцево-судинної й дихальної систем порушуються мало. При цьому типі сколіозу консервативне лікування не завжди успішно. При грудному сколіозі в більшості хворих спостерігається прогресування хвороби. Первинна дуга має вершину на VII-IX грудних хребцях (ТVIII-IX), порівняно швидко виникають деформації грудної клітини, реберний горб. Характерні виражені функціональні порушення зовнішнього подиху й кровообігу (кифосколіотичне серце). До грудного сколіозу по клінічній картині примикає попереково-грудний сколіоз для якого характерна вершина першої дуги в області X-XI грудних хребців (ТX-XI). Поперековий сколіоз має вершину скривлення на I-II поперекових хребцях (LI-II), повільно прогресує, не супроводжуючись значними порушеннями подиху й кровообігу. Характерні рано виникаючі болі в області деформованого кістяка. У таких хворих прогресування сколіозу може виникнути в дозрілих літах через спондилоартроз, що розвивається. Комбінований сколіоз має дві первинні дуги скривлення - на рівні VIII-IX і грудних I-II поперекових хребців, це S-образний тип сколіозу. Захворювання схильне до прогресування, проявляється не тільки змінами хребта й статики, але й порушеннями функції зовнішнього подиху й кровообігу. Для них, так само як і для поперекових сколіозів, характерний біль у попереково-крижовій області. Цей тип сколіозів частіше спостерігається при диспластичних процесах.
По важкості клінічної картини сколіози діляться на 4 ступені. В основі такого розподілу лежать розходження за формою дуги сколіозу, по куту відхилення первинної дуги від вертикальної лінії, по ступені виразності торсіонних змін і по стійкості наявних деформацій.
I ступінь сколіозу характеризується простою дугою скривлення, хребет при цьому нагадує російську букву С. На рентгенограмі, зробленої в положенні лежачи, кут відхилення не перевищує 10°. Клінічні прояви сколіозу найбільш виражені в положенні стоячи, при розвантаженні асиметрія положення тіла зменшується, але повністю не зникає.
II ступінь сколіозу відрізняється від першої появою компенсаторної дуги скривлення, внаслідок чого хребет здобуває форму латинської букви S. Кут відхилення основної дуги сколіотичного скривлення - до 25°. Деформація хребта при II ступені сколіозу здобуває більше стійкий характер. При переході в горизонтальне й при невеликому витягненні скривлення в порівнянні з вертикальним положенням згладжується дуже незначно.
III ступінь сколіозу. За формою хребет має не менш двох дуг. Кут відхилення основної дуги, обумовлений рентгенологічно, становить від 25° до 40?. Торсіонні зміни різко виражені, проявляються значною деформацією грудної клітини й наявністю реберного горба. Всі зміни хребта й грудної клітини носять стійкий характер.
IV ступінь сколіозу являє собою важке спотворювання тулуба. Прогресуюче бічне відхилення хребта й скручування його по осі зі зміною конфігурації хребців і ребер приводять до утворення кифосколіоза з деформацією хребта як у бічному, так й у переднєзадньому напрямках. У хворих чітко виражені передні й задній реберні горби, спостерігається деформація таза й грудної клітини. Кут відхилення хребта від вертикальної осі більше 40°. Різко виражені клінічні прояви порушення функції органів грудної клітини й нервової системи [15, 19, 20].
3 КЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КІНЕЗОТЕРАПІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ ЗІ СКОЛІОТИЧНОЮ ХВОРОБОЮ

Лікувальна фізична культура широко використовується на всіх етапах лікування й реабілітації захворювань й ушкоджень хребта в дітей. Клініко-фізіологічним обґрунтуванням для застосування фізичних вправ й інших засобів лікувальної фізкультури в ортопедичній клініці є можливість із їхньою допомогою вирішувати провідні завдання лікування на основі зіставлення патологічних процесів у хворому організмі й характеру впливу на ці процеси обраних засобів.
М'язова система грає досить важливу роль у розвитку дитячого організму. Ця роль є істотним впливом енергетичних і пластичних процесів у працюючих м'язах на функціональні системи й морфологічні структури дитячого організму. Не можна не враховувати, що маса поперечнополосатої мускулатури становить від 25% до 33% від загальної маси тіла, причому м'язова тканина - це одна з найбільш активних тканин людського організму, що забезпечує різноманіття його реакцій, у тому числі й складних поведінкових актах. Для благополуччя дитячого організму мало забезпечити приплив достатньої кількості енергетичних і пластичних речовин при раціональному харчуванні. Нормальний розвиток дитячого організму й засвоєння живильних речовин, а також і нормальний морфологічний його розвиток можливі лише при високому рівні витрати енергії, збалансованому з рівнем припливу харчових речовин. Саме м'язова діяльність, у тому числі й у вигляді регламентованих фізичним вихованням вправ, дає можливість оптимального для дитячого зростаючого організму рівня енерговитрат. М'язова система й рухова діяльність дитини в цілому для більшості фізіологічних систем є як би фізіологічним природним тренером, що обумовлює їхній розвиток і пристосування до мінливих умов існування організму.
Вплив рухів і фізичних вправ проявляється всебічно. Воно насамперед проявляється у двох провідних системах організму - серцево-судинної й дихальної. У працюючих м'язах підсилюється кровопостачання. Причиною цих змін є необхідність енергетичного забезпечення працюючих м'язів шляхом відновлення й відновлення аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Ця речовина віддає необхідну для м'язової роботи енергію при розриві фосфатних зв'язків. Процес цей оборотний, тому в організмі є можливість побудови молекули АТФ із її складових частин з акумуляцією енергії, що виділяється при окисних процесах під час згорання харчових речовин, у першу чергу вуглеводів. Для синтезу й ресинтеза АТФ, для енергетичного забезпечення м'язової роботи в м'язи повинні в значній кількості надходити живильні речовини й кисень. Саме ця збільшена потреба в живильних речовинах і кисні викликає фізіологічні зміни як кровопостачання, так і кровообігу. При напруженій м'язовій роботі кровопостачання за рахунок розкриття додаткових капілярів може збільшуватися в 50 - 70 разів. Природно, що настільки різке зростання кровопостачання одного з органів не може не відбитися на кровопостачанні інших: відбувається перерозподіл кровопостачання, але й одночасне збільшення кровообігу за рахунок роботи серця. Поступово, у процесі вироблення рухових навичок або під впливом спеціально підібраних вправ, у дитини виробляються й закріплюються нові рефлекси на кровообіг. Робота м'язів як би тренує серцево-судинну систему, збільшуючи її функціональні можливості, забезпечуючи швидке пристосування кровообігу й кровопостачання до мінливих потреб організму як під час м'язової діяльності, так і під час інших навантажень. У процесі фізичного виховання й при систематичних заняттях кінезотерапією поліпшуються функціональні показники серцево-судинної системи, поліпшується її розвиток. Наслідком цього є підвищена працездатність організму, коли робота певної потужності виконується довгостроково при стійкому рівні кровопостачання.
Зміни аналогічного порядку відбуваються в дихальній системі дитини. При м'язових навантаженнях, рухах, фізичних вправах дихальна система забезпечує посилення припливу кисню й виведення вуглецю діоксида (вуглекислого газу). Показники подиху збільшуються не тільки під час м'язової роботи, але й під її впливом починають збільшуватися резервні можливості подиху. Так, зростають життєва ємкість легенів, максимальна вентиляція, бронхіальна прохідність і т.д. Цінність змін функції подиху в процесі пристосування до фізичних навантажень у тім, що в спокої дихальна система починає працювати ощадливо, дитина дихає рідше, хвилинний обсяг подиху трохи знижується, так само як і потреба в кисні. Це відбувається завдяки більше ефективному плину процесів подиху. Зате при збільшенні потреб, під час м'язової роботи, у тому числі й напруженої, дихальні резерви використаються найбільше повно. У процесі систематичної м'язової діяльності поліпшується регуляція подиху при м'язовій роботі, забезпечується краще узгодження роботи дихальних м'язів з рухами, установлюється й закріплюється навичка повного подиху.
Фізичні вправи впливають на нервову систему дитини, забезпечуючи узгодження основних нервових процесів збудження й гальмування й поліпшуючи условнорефлекторну діяльність. Це насамперед відбивається на виробленні й удосконалюванні рухових навичок. М'язова робота, фізичні вправи поліпшують координаційні відносини в центральній нервовій системі, що сприяє підвищенню розумової працездатності. Істотною стороною дії фізичних вправ на нервову систему є підвищення емоційного тонусу. Під час занять фізкультурою при активній руховій діяльності в дитини підвищується настрій, з'являється почуття радості, задоволення. На позитивному емоційному тлі підвищується продуктивність нервової діяльності, прискорюється вироблення нових рефлексів.
Систематичні фізичні вправи, зростаючий обсяг рухів сприятливо впливають і на інші функціональні системи організму. Сприятливі зміни функціональних і морфологічних структур, що відбуваються в організмі дитини в процесі м'язової роботи, можуть бути використані при захворюваннях й ушкодженнях для лікувального впливу на патологічні процеси.
Кінезотерапія застосовується при захворюваннях хребта відповідно до загальних законів комплексної терапії, які жадають від медичних працівників точного розуміння мети й завдання лікування, обґрунтованого підбора лікувальних засобів, дія яких на хворий організм свідомо відома й збігається з наміченими завданнями, а дозування забезпечує необхідний лікувальний ефект.
3.1 Стимулююча дія

Вона проявляється посиленням діяльності фізіологічних систем під впливом дозованого навантаження при виконанні фізичних вправ. Певна кількість м'язової роботи, виконана при цьому, викликає відповідну витрату енергетичних запасів. Негайно, у силу нейрогуморальних рефлекторних зв'язків, частково випереджаючи розпад енерговмісних речовин, підсилюється кровопостачання працюючих м'язів, відбувається функціональна перебудова кровообігу, подиху, виділення й інших фізіологічних систем, що забезпечують м'язову роботу. І витрата кисню, і виділення вуглецю диоксида, і збільшення хвилинного обсягу подиху (вентиляції легенів) і кровообігу перебувають у прямій залежності від кількості виконаної роботи. От чому можна дозувати збільшення діяльності тієї або іншої системи кількістю фізичних вправ, тобто кількістю зробленої м'язової роботи. Для стимулюючої дії фі и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.