Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Поняття, функцї та ознаки полтичної системи суспльства, його елементи. Пдходи до визначення модел системи. Держава як елемент полтичної системи. Закономрност та основн тенденцї розвитку полтичної системи суспльства України в фактичнй площин.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Политология. Добавлен: . Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



Вступ


Актуальність дослідження
зумовлена недостатністю вивченості та спрацьованості проблеми становлення i розвитку політичної системи суспiльства, взаємодія її інститутів та їх протидія в умовах посттоталітарної трансформації суспільства та європейської інтеграції України.
Об'єктом дослідження є сутність поняття політичної системи суспільства,його елементів та узагальнений аналіз на основі теоретичної бази фактичної політичної системи України.
Предмет дослідження є системний аналіз об'єкта дослідження через призму загальнолюдських принципів верховенства права, гуманізму, пріоритету суспільства над державою.
Мета дослідження полягає у комплексному опрацюванні всіх явищ, що виникають при здійснені політичної влади, спираючись на теоретичний і фактичний матеріал.
Гіпотезою є можливість застосування засад верховенства права, гуманізму, примату суспільства над державою при побудові можливих варіантів системи.
У відповідністю до гіпотези поставлені завдання дослідження:
1. Дати визначення політичної системи суспільства, розкрити його зміст; встановити ознаки, функції; видову класифікацію систем.
2. Провести системний аналіз субсистем політичної системи та встановити її елементи, становити їх взаємозалежність.
3. Встановити закономірності та основні тенденції розвитку політичної системи суспільства України в фактичній площині;
Структура праці зумовлена логікою ведення дослідження та складається з таких елементів як, план, вступ, три розділи, висновок та список використаних джерел.

1. Поняття полiтичної системи суспільства

Суспільство з'явилося, коли люди виділилися з світу тварин. Людина - його головна передумова і первинна клітина, бо, як говорив ще Арістотель Корельский В.М., Перевалова В. Д.. Теория государства и права: Учебник для вузов. М:. НОРМА (Издательская группа НОРМА--ИНФРА, 2002,С. 28, людина є істота суспільна. Тому найважливіша риса суспільства полягає в тому, що воно являє собою систему взаємозв'язків розумних істот. Взаємодіючи з суспільством, людина розвивається сама і розвиває свої соціальні, сутнісні властивості і сили і тим самим стає особистістю і стимулює прогрес суспільства.
У науковій і навчальній літературі дається багато визначень і характеристик людського суспільства, але всі вони сходяться в одному: Суспільство є продукт взаємодії людей, певна організація їхнього життя, внутрішньо суперечливий організм, сутність якого полягає в різноманітних (економічних, моральних, релігійних та інші) зв'язках і відносинах між людьми, їх об'єднаннями та спільнотами. Це складна самодостатня система зв'язків людей, об'єднаних економічними, сімейними, груповими, етнічними, становими, класовими відносинами й інтересами. У суспільстві діють перш за все не біологічні, а соціальні закони
У різні періоди історичного розвитку суспільство брало різні форми, змінювалися ступінь його зрілості, внутрішню будову, тобто. економічна, соціально-класова, політична структура. Первісне суспільство, наприклад, довгий час було більш-менш однорідно-колективістський, не знало соціального та іншого розшарування. Поступово структура суспільства ускладнювалася: із змінами економічних відносин з'явилися соціальні спільності, групи, класи і т.д. що мають свої інтереси й особливості.
Ця структура представлена у вигляді різних взаємодіючих систем: політичної, соціальної, економічної, ідеологічної, правової та деяких інших. Ці системи складаються і існують об'єктивно. До цих елементів, що утворює різні суспільні системи, відносяться соціальні інститути (держава, партії, церква тощо), культурні пласти (ідеологічні, релігійні течії, традиції, мову і т.д.), економічні організації (підприємства, установи, органи економічного управління і т.п.), Правові встановлення (норми, правові інститути, законодавство тощо). Саме в різних, але об'єктивно обумовлених поєднаннях ці елементи і структурують суспільство на системи, а теоретична думка виділяє і вивчає ці системи: політичні, соціальні, правові, економічні і т.д.
Зрозуміло, системна організація суспільства не є єдиноюВенгеров А.Б.Теория государства и права: Учебник для юридических вузов.3-е изд. - М.: Юриспруденция, 2000, ст.. 96. Суспільство нескінченно складне утворення. Можна, наприклад, виділити і структури суспільства, що формуються не за системним критеріям, а з інших, наприклад, за критерієм співвідношення індивіда (особистості) і колективу. Можна виділити економічний базис і надбудову (ці поняття добре відомі з попереднього, марксистсько-ленінського етапу вітчизняного суспільствознавства); соціальний простір (поле) та інформаційний простір і т.п. Але системна організація виявляється однією з найважливіших структур суспільства і дозволяє з найбільшою повнотою розібратися в багатьох сторонах життя суспільства, в тому числі у співвідношеннях держави з іншими політичними елементами суспільства.
Поняття "система" прийшло у суспільні науки з біології і кібернетики. Вперше використав американський дослідник Т.Парсонс. Інший американський політолог Д.Істон у 1953 р. вводить у науку і саме поняття "політична система". Система -- одне з основних понять політології, яке дає змогу скласти уявлення про суспільство у вигляді його абстрактної, спрощеної моделі чи окремих елементів. В. Мітчел, вважає її універсальною категорією наукового аналізу, яка охоплює певну кількість взаємоповґязаних елементів, що утворюють стійку цілісність, мають певні інтегративні особливості, притаманні саме цій спільноті, дотичних до вироблення політичних рішень. Сутність системного опису суспільства найбільше вираження отримала в теоретичних побудовах Т.Парсонса. Він підійшов до розгляду суспільства як складної відкритої системи, яка складається з чотирьох підсистем, кожна з яких виконує певну функцію.
Виконання кожною підсистемою своєї функції забезпечує стійкість і цілісність суспільства Юрій М.Ф. Політологія. К.: Дакор, 2006. С. 236:
· економічна підсистема відіграє роль з'єднуючої ланки між суспільством і природою (функція адаптації);
· соцієнтальна підсистема підтримує спосіб життя, що утвердився, і включає в себе всі інститути соціального контролю - від законів до неформальних правил (функція інтеграції);
· підсистема соціалізації (культурна) дозволяє включити людину в існуючу культурну систему і містить у собі культуру, релігію, сім'ю і школу (функція стійкості і самозбереження)
· політична підсистема, яка включає в себе всі форми прийняття рішень, визначає колективні цілі і забезпечує мобілізацію ресурсів для їх досягнення (функція взаємозобов'язання);
Кожна з підсистем може зберігати життєздатність лише за умови, що всі інші функціонуватимуть бездоганно чи хоча б задовільно.
Разом з людським суспільством виникає соціальна влада як його невід'ємний і необхідний елемент Корельский В.М., Перевалова В. Д.. Теория государства и права: Учебник для вузов. М:. НОРМА (Издательская группа НОРМА--ИНФРА, 2002,С.39. Вона надає суспільству цілісність, керованість, є найважливішим чинником організованості і порядку. Іншими словами, це систематизуючий елемент, що забезпечує суспільству життєздатність. Під впливом влади суспільні відносини стають цілеспрямованими, набувають характеру керованих і контрольованих зв'язків, а спільне життя людей стає організованою. Таким чином, соціальна влада є організована сила, що забезпечує здатність тієї чи іншої соціальної спільності - роду, групи, класу, народу (владарюючого суб'єкта) - підкоряти своїй волі людей (підвладних), використовуючи різні методи, в тому числі метод примусу. Вона буває двох видів - не політична і політична.
Специфіка політичної влади пов'язана із здатністю індивідів, груп і їх організацій реалізувати свої інтереси і волю за допомогою засобів політико-державного управління і контролю. Політична влада поділяється на державну і суспільну, носіями якої є партії, суспільні рухи, ЗМІ.
Політична систем суспільства: підходи розуміння Поняттям політичної системи розкривається характерний устрій політичної влади в конкретному суспільстві. Політична система - це цілісна сукупність державних і недержавних суспільних інститутів, правових і політичних норм, взаємовідносин політичних суб'єктів, засобом яких здійснюється влада і управління суспільством.
Політична система виникла з поділом суспільства на класи та появою держави Бебик В, Політологія: курс лекцій Навчальний посібник ) - Тернопіль, 2004.- 236 c.. У процесі еволюції державно організованого суспільства вона все більше ускладнювалася та розгалужувалася. Тому структура, механізм її функціонування завжди мають конкретно-історичний характер, зумовлені рівнем економічного, соціального, духовного розвитку суспільства та іншими чинниками.
Процес становлення політичних систем обумовлений рядом змінних:
- зміною способу виробництва (зміною форм власності тощо);
- зміною в соціально-класовій структурі суспільства;
- політичною поляризацією суспільства (спочатку переважала економічна поляризація);
- збільшенням чисельності суб'єктів політики;
- зростанням робітничого руху і створенням буржуазних політичних партій, рухів тощо;
- загально гуманітарним прогресом, пов'язаним з роллю ЗМІ, преси, мистецтв тощо;
- зростанням ролі ідеології - світської і релігійної;
- глобалізацією проблем, що стоять перед людством.
Використовуючи різні методологічні прийоми (підходи), можна виявити ряд критеріїв, що дозволяють обгрунтувати і розшифрувати наведене визначення політичної системи Теория государства и права от студентов: Учебник для вузов ) Под ред. студ. J.Smita. - Web.: Издательство JurFak (веб-сайт www.juristy.ru), 2000. .
Генетичний підхід - концентрує увагу на зумовленості політичних явищ економічними і соціальними чинниками.
а) Критерій економічної детермінації політики проявляється у відносинах власності та виробництва, а зворотний вплив політики на економіку проявляється у відносинах розподілу й керування.
б) Критерій соціальної обумовленості політичних явищ свідчить про те, що політика є результатом суспільного розвитку.
в) Критерій соціального інтересу розкриває взаємозв'язок політичної системи та її елементів з певними соціальними групами, верствами, класами, націями. Потреби цих груп виступають мотиваційними чинниками у формуванні політичних організацій.
Інституційний підхід - дозволяє позначити характеристики політичних явищ.
Системний підхід - політична система, як і будь-яка цілісна система, має інтегративний (елементи в системі набувають такі якості, якими поза системи вони не володіють) і антиентропійний (здатність системи протистояти своєму зникнення) характер.
Субстанціональний підхід - допомагає виявити першооснову всього політичного. Цією першоосновою є політична влада, а механізм її здійснення політична система.
Функції Всі елементи політичної системи взаємодіють і утворюють політичну цілісність. Політична система взаємодіє із зовнішнім середовищем (суспільством), прагне забезпечити стабільність і розвиток цього середовища. Специфіка функціонування будь-якого суспільства виявляється через функції політичної системи:
Регулятивна - виражається в координації поведінки індивідів, груп, спільнот на основі введення політичних і правових норм, дотримання яких забезпечується виконавчою та судовою владою.
Інтеграційна - вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства; організація діяльності суспільства щодо виконання спільних завдань і програм.
Дистрибутивна (розподільницька) - передбачає розподіл системою матеріальних благ, соціальних статусів і привілеїв інститутам, групам і індивідам. Окремі соціальні галузі вимагають централізованого фінансового розподілу: кошти для покриття потреб армії, соціальної сфери і управління отримуються з економіки через оподаткування.
Реагування - відбивається у здатності системи сприймати імпульси, що надходять з зовнішнього середовища. Вони набувають форми вимог, що висуваються до влади різними соціальними групами.
Легітимізації - діяльність, спрямована на узаконення політичної системи, на досягнення в її межах взаємної відповідності політичного життя, офіційної політики і правових норм.
Політичної соціалізації - залучення людини до політичної діяльності суспільства.
Артикуляції інтересів - предґявлення вимог до осіб, які виробляють політику.
Агрегування інтересів - узагальнення та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення.
Політичної комунікації - припускає різні форми взаємодії та обміну інформацією між різними структурами політичної системи, лідерами і громадянами.
Стабілізації - забезпечення стабільності та стійкості розвитку суспільної системи загалом.
Ознаки Як і будь-яка система, вона буде володіти такими ознаками, які випливають із самої сутті поняття:
- взаємозвґязок групи елементів;
- утворення цими елементами певної цілісності;
- внутрішня взаємодія всіх елементів;
- прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;
- здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами.
Типи Залежно від політичного режиму виділяють наступні види політичних систем:
1. Демократичні.
2. Тоталітарні.
Залежно від суспільно-економічної формації:
1. Політичні системи рабовласницьких суспільств.
2. Політичні системи феодальних суспільств.
3. Політичні системи буржуазних товариств.
4. Політичні системи соціалістичних товариств.
Залежно від географічного положення:
1. Європейська політична система.
2. Північноамериканська політична система.
3. Азіатська політична система і т.д.
Алмонд і Пауел залежно від ступеня культурної диференціації та секулярізованності політичних систем запропонували наступну класифікацію Теория государства и права от студентов: Учебник для вузов ) Под ред. студ. J.Smita. - Web.: Издательство JurFak (веб-сайт www.juristy.ru), 2000.С. 53:
2. Традиційні політичні системи - диференційована політична структура, люди знаходяться "поруч" з політичною системою.
3. Сучасні політичні системи - люди беруть активну участь у функціонуванні політичної системи.
За характером взаємодії політичних систем із зовнішнім середовищем:
1. Закриті (СРСР).
2. Відкриті (Великобританія, Франція і т.д.).
Серед базових моделей політичних систем виділяють:
1. Командна, орієнтована на використання примусових, силових методів в управлінні.
2. Змагальна, основною домінантою існування якої служить протистояння, протиборство різних політичних і соціальних сил.
3. Соціопримирна, націлена на підтримку соціального консенсусу та подолання конфліктів
Усі типології є умовними. Насправді не існує «чистого» типу політичних систем, оскільки всі вони, насамперед, є результатом свідомих зусиль людей, що живуть у певний час і в певному місці. До того ж політична система суспільства -- своєрідне утворення, особливості якого визначаються історичними, економічними, культурними та іншими умовами
Презумуючи все сказане можна зробити висновок, що політична система суспільства є явище багатогранне і гранично широке. Вона формується об'єктивно з зародженням і розвитком суспільства і є постійним його сателітом. Сам факт існування політичної системи зумовив її призначення - функції, які органічно випливають із феномену влади, у нашому випадку - політичної. Також встановлена що побудова політичної системи залежить від низки чинників. Поєднання у різних пропорціях впливу таких факторів на систему послугувало для градації політичних систем на різні типи. В залежності від зміни типу політичної системи міняються її складові - елементи, а також їх зміст і значення. Про це мова піде у наступному розділі.

II. Елементи політичної системи суспільства


Підсистеми. Політична система має власну структуру, яку можна виразити у вигляді таких підсистем (елементів) Юрій М.Ф. Політологія. К.: Дакор, 2006. С. 237:
· інституціональна підсистема, що складається з різних державних і суспільно-політичних інститутів, і неполітичних організацій, ЗМІ (стосовно цієї підсистеми деякі дослідники використовують поняття "політична організація суспільства");
· комунікативна підсистема - система, що є сукупністю відносин і принципом взаємодії, які складаються як усередині політичної системи, так і між її підсистемами. Відносини за формою можуть виступати як примус, конфлікт, нейтралізація, ізоляція або співробітництво;
· нормативна підсистема, що виступає як сукупність різних політико-правових норм та інших засобів регулювання взаємозв'язків між суб'єктами політичної системи (конституція, закони, нормативні акти, історичні та національні традиції і звичаї, мораль);
· культурно-ідеологічна підсистема, що включає в себе сукупність політичних поглядів, теорій і концепцій, політичну і правову культуру. Політична культура здійснює великий вплив на функціонування політичної системи. На її основі формуються політичні погляди і переконання особистості, від яких залежить участь людини в політичному житті. Політична культура, з одного боку, визначає стійкість і життєздатність будь-якої політичної системи, з іншого - надає своєрідності політичним системам, роблячи нормативно однакові форми політичного устрою багатоваріантними;
· функціональна підсистема об'єднує способи реалізації влади, які визначають характер взаємовідносин влади і громадянського суспільства, способи підтримки його єдності і цілісності.
Складові підсистем. Кожна із підсистем має свою власну структуру, особливі, підчас специфічні форми внутрішньої організації. Серед цих структурних елементів політичної системи слід назвати найбільш важливі, які відтворюються в будь-якому державно-політичному утворенні сучасності:
Політичні інститути - держава, її органи і установи; політичні партії та рухи, інші громадсько-політичні об'єднання; інститути виборів, парламентаризму, політичного плюралізму, демократії, автократії тощо.
Політичні відносини, які відбивають зв'язки між класами, між етносами, між соціальними групами, між особою, суспільством і державою, всередині політичних організацій щодо оволодіння, організації та використання влади.
Політичні принципи та норми нормативна підсистема політичної системи, через які соціальні інтереси і політичні устої отримують офіційне визначення та правове закріплення. Отже, право є механізмом легалізації політичної системи, а значить її необхідним елементом. Ще одне їх призначення полягає у формуванні політичної поведінки та свідомості людини відповідно до цілей і завдань політичної системи. Закріплені в Конституції, законах, кодексах, законодавчих актах політичні принципи й норми регулюють політичні відносини, визначають дозволене й недозволене під кутом зору зміцнення правлячого режиму.
Політична культура, політична ідеологія, політична свідомість. Вони відбивають політичні прагнення та інтереси через ціннісну оцінку людьми політичних явищ у вигляді певних ідей, поглядів, теорій, духовно-політичних орієнтацій, уявлень і переконань. Політичні цінності та емоції, якими керуються люди, безпосередньо визначають зміст і характер політичної культури, отже й моделей політичної поведінки. Будучи важливими елементами політичної системи, вони формуються під впливом соціальної та політичної практики. Політична свідомість постає як сукупність політичних ідей, уявлень, традицій, відображених у політичних документах, правових нормах, як частина суспільної свідомості, а політична культура як сукупність уявлень про різні аспекти політичного життя. Політична культура сприяє формуванню ставлення людини до навколишнього середовища, до головних цілей і змісту політики держави. Значущість політичної культури визначається її інтегративною роллю, яка передбачає сприяння єднанню всіх прошарків населення, створення широкої соціальної бази для підтримки системи влади, політичної системи загалом.
Політична участь і поведінка - комплекс стереотипів, зразків і стандартів, що складають моделі й типи політичної діяльності чи функціонування індивідів, груп, інших спільнот.
Соціальні суб'єкти політики: індивіди )громадяни, політичні лідери), політичні групи і колективи, класи, нації, народ.
Механізми політичної комунікації - перш за все діяльність ЗМІ «четвертої влади» Розенфельд Ю.М., Герасіна Л.М., Осипова Н.П. та ін - Політологія.К.: 2001 рік, С. 265, політична агітація та пропаганда «політична реклама», вплив на громадську думку, засоби політичної конкуренції, механізми політичного конфлікту чи співробітництва, діалогу тощо. Вони є активним і самостійним елементом політичної системи суспільства і в демократичних країнах відіграють роль четвертої влади. Засоби масової інформації -- це розгалужена мережа установ, що займаються збиранням, обробкою та поширенням інформації. Вони впливають на регулятивно-управлінську діяльність усіх ланок управління, сприяють реалізації цілей політики, пропагують вироблені політичні й правові норми. Засоби масової інформації намагаються звільнитися з-під державного й політичного диктату, але їхня незалежність не забезпечує нейтральності. Інтереси певних соціальних сил завжди домінують у викладі масової інформації.
Виокремлення елементів політичної системи є досить умовним, адже кожен з них відтворюється і функціонує повноцінно лише у зв'язку з іншими. Увесь комплекс елементів політичної системи не є механічною сумою; завдяки інтегруючим зв'язкам утворюється впорядкована, стійка і досить консолідована політична сукупність, що забезпечує гармонію владної взаємодії між особою, суспільством і державою.
Інституціональна система. Провідна роль у політичній системі суспільства належить інституціональній підсистемі, яка забезпечує її цілісність і стабільність, формує нормативно-правову базу та інші засоби впливу на суспільство. Якщо політичні системи минулого виражалися мінімальною кількістю інститутів (більша частина функцій була зосереджена в руках монарха), то сучасна політична система відрізняється більш складною структурною диференціацією, тобто виділенням різних структур (інститутів) за функціональною ознакою.
Інститути організації, що входять в цю підсистему, умовно поділяються на такі групи.
1. Власне політичні:
· держава - фундаментальний елемент політичної системи;
· політичні партії і окремі громадські організації, що мають політичний характер, причому сюди включаються опозиційні партії і організації.
Держава і партії мають безпосередній зв'язок з політикою, а політичні завдання і здійснення влади є безпосередньою причиною їх появи і функціонування. З партіями також пов'язані функції виявлення інтересів різних груп суспільства і перетворення їх у конкретні програми дій.
2. Не власне політичні: профспілки, молодіжні, ветеранські, підприємницькі союзи, екологічні рухи, ЗМІ тощо. Хоча політика не є прямою метою їх створення, вони виступають як групи тиску на державну владу і здійснюють суттєвий вплив на виборчі кампанії, не дивлячись на те, що в більшості сучасних країн світська і духовна влада поділені, активну політичну роль у суспільстві може виконувати церква. В умовах теократії вона перетворюється в центральний елемент політичної системи.
3. Неполітичні організації в и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.