Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Суть поняття пропорцйна система - визначення результатв виборв, коли депутатськ мандати розподляються мж партями пропорцйно клькост голосв виборцв у багатомандатному окруз. Можливост використання пропорцйної системи у полтикум України.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Политология. Добавлен: 26.09.2014. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



Зміст


    Вступ
    Розділ 1. Поняття та види виборчих систем
    1.1 Теоретичний аналіз та відмінності між основними виборчими системами
    1.2 Законодавче регулювання та особливості здійснення виборів в Україні
    Розділ 2. Пропорційна виборча система в Україні - політична технологія чи шлях до демократії
    2.1 Проблеми та наслідки застосування пропорційної виборчої моделі в Україні
    2.2 Питання ефективності та перспективи розвитку виборчої системи України
    Висновки
    Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження. Одним із головних елементів здійснення і відтворення демократичного суспільства є принцип виборності влади. Безперечно, що не весь владний прошарок, а лише його частина підлягають під процедуру прямих всезагальних виборів, але будь-яке демократичне суспільство передбачає механізми впливу звичайних громадян на прийняття політичних рішень та на визначення основних пріоритетів державного розвитку.

Проблема вироблення прозорого виборчого механізму існує не лише в країнах перехідного типу - це проблема є актуальною і для більшості сучасних демократій. Україна ж лише намагається запровадити демократичні норми і цінності і тому завдання вироблення дієвих механізмів підтримки демократії за допомогою інституту виборів є вкрай актуальним.
Якщо для більшості країн Європи демократичні вибори є нормою, то Україна лише стає на шлях демократії і від дієвості виборчого механізму залежить не лише якість влади, а і подальша перспектива демократичного розвитку всього суспільства. В країнах перехідного типу на виборчу систему покладаються особливі функції, це і стабілізація політичної системи, рекрутування політичної еліти та збереження і підтримка демократичних цінностей та інститутів у суспільстві.

Модель виборчої системи має беззаперечний вплив на суспільно-політичний розвиток країни. Але в Україні спостерігається обмежений позитивний ефект варіанта пропорційної виборчої системи. Тому, дослідження причин такої ситуації, а також вироблення оптимальної моделі виборчої системи для нашої країни, враховуючи національні особливості є справді актуальним питаннями. Саме це і обумовлює вибір теми курсового дослідження: «Пропорційна виборча система в Україні».

Метою дослідження є розкриття особливостей пропорційної виборчої системи та можливостей її використання у політичних реаліях України.

Завданнями курсової роботи визначено наступні:
- розглянути основні підходи до розкриття сутності поняття: “виборча система”;
- дослідити переваги та недоліки пропорційної виборчої системи у порівняння з іншими виборчими системами;
- проаналізувати етапи трансформації виборчої системи сучасної України;
- визначити параметри ефективності виборчої системи України.
Об'єктом дослідження є виборча система як механізм функціонування демократичного суспільства.
Предметом дослідження є механізми формування та функціонування пропорційної виборчої ссистеми.
Методи дослідження. В ході дослідження було використано такі методи:
· описовий - для розкриття сутності виборчого процесу в сучасних демократичних країнах;
· системний - для аналізу особливостей вітчизняної виборчої моделі, як складової політичної системи;
· порівняльний - для виявлення спільного, особливого і специфічного в розвитку підсистем різних рівнів проведення виборів виборчої системи сучасної України;
· структурно-функціональний для аналізу можливих наслідків застосування різних виборчих моделей в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх студентами у навчальному процесі. Положення й висновки курсової роботи можуть бути використані студентами для підготовки до семінарських занять, при написанні наукових робіт та статей, а також для подальшого дослідження даної проблеми.
Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел, що містить 38 найменувань.

Розділ 1. Поняття та види виборчих систем

1.1 Теоретичний аналіз та відмінності між основними виборчими системами

Виборча система -- сукупність правил і законів, що забезпечують певний тип організації влади, участь суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових і виконавчих органів, вираження волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визначення результатів виборів легітимними.

Існує три розуміння цього поняття:

-- Вузьке;

-- Нормативно-правове;

-- Широке;

Вони не заперечують одне одного, а розглядають з різних боків.

1. Виборча система -- спосіб переведення голосів виборців в мандати депутатів та владні посади.(2 способи: мажоритарний та пропорційний).

2. Виборча система -- порядок формування виборчих органів держави, спосіб, у який розподіляються депутатські мандати [28, 106].

3. Виборча система -- сукупність суспільних взаємовідносин, взаємодій, процесів, інститутів, цінностей, норм, які обумовлюють формування виборних органів держави.

Виборча система -- це порядок формування виборних органів держави та органів місцевого управління (самоврядування) на основі конституції та законів. Розрізняють такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана.

Пропорційна система (лат. proportіo -- спів розмірність) -- система визначення результатів виборів, при якій депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості поданих за них голосів виборців у багатомандатному окрузі. Тобто чим більший відсоток голосів отримала партія на виборах, тим більший відсоток депутатів вона буде мати у парламенті.

За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють пропорційні системи:

а) з жорстокими списками;

б) з префенціями;

в) з напівжорсткими списками.

При застосуванні жорстоких списків виборець голосує за список партії в цілому. У виборчому бюлетні вказуються тільки назви партій, певна кількість перших кандидатів за партійним списком (Іспанія, Ізраїль, Україна). Система префенцій (лат. praeferre -- перевага) надає можливість виборцю голосувати не лише за конкретну партію, а й робити помітку навпроти номеру того кандидата від цієї партії, якому він віддає свій голос (Фінляндія, Бельгія, Нідерланди). Система напівжорстких списків передбачає можливість голосування як за списком у цілому, так і визначати префенції, помітивши або вписавши прізвища одного чи кількох кандидатів (Швейцарія, Австрія, Італія).

Мажоритарна система (фр. majогіtе -- більшість) -- система визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) отримують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються не обраними. Мажоритарні системи можуть бути:

а) відносної більшості (обраним вважається депутат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, а у випадку рівності голосів питання вирішується шляхом жеребкування або проведенням повторних виборів (Україна та більшість інших країн світу);

б) абсолютної більшості (обраним вважається депутат, за якого проголосувало більше половини виборців, що прийшли на вибори, тобто 50% + 1 голос. У разі, якщо жоден кандидат не набрав необхідної кількості голосів, організовуються повторні вибори, в яких беруть участь 2 кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів (Франція, вибори Палати представників Австралії); в) мажоритарна система кваліфікованої більшості (обраним вважається кандидат або список, який отримав певну кваліфіковану більшість голосів виборців, яка є більшою за абсолютну (2/3, ѕ). Така система зустрічається дуже рідко через її низьку результативність. Застосовується у Чилі, до 1993 року в Італії при виборах Сенату [23, 93-94].

Змішана система -- система визначення результатів виборів, яка передбачає поєднання у собі елементів мажоритарної та пропорційної систем. Використовується у понад 20 країнах світу.

Одним із найпоширеніших варіантів змішаної системи є рівне комбінування, що передбачає обрання половини депутатів мажоритарним шляхом, а іншої -- пропорційним. Так обираються парламенти ФРН, Литви, Болгарії, Грузії, України. Але існують і інші:
а) система з єдиним голосом (у багатомандатному окрузі виборець голосує лише за одного кандидата, а не за список);
б) система з обмеженим голосуванням (виборці мають право обирати кількох кандидатів з одного бюлетеня, але їх має бути менше ніж кількість місць для заповнення (вибори в Україні до обласних рад);

в) кумулятивна система (виборець має стільки голосів стільки мандатів у окрузі і він може їх поділили між усіма кандидатами, а може віддати всі свої голоси одному кандидату) [14, 31].

1.2 Законодавче регулювання та особливості здійснення виборів в Україні

Стаття 69 Конституції України визначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Вибори як форма народного волевиявлення є одним із способів формування народом органів державної влади та місцевого самоврядування або інших інститутів. Це стосується насамперед формування представницьких органів законодавчої влади - парламентів, інституту президента, органів місцевого самоврядування. Вільні вибори є однією з основних ознак демократичності будь-якого суспільства. Практично неможливо уявити собі демократичну країну, в якій не існує виборів. Вибори дають змогу народу формувати владу, здійснювати контроль за виконанням її функцій.

Вибори і виборчі системи поділяються на кілька видів залежно від суб'єктів виборів, часу і порядку їх проведення та інших обставин.

За суб'єктами виборів вони поділяються на вибори до органів державної влади (вибори Верховної Ради України, вибори Президента України) і органів місцевого самоврядування (вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вибори депутатів сільських, селищних і міських рад, сільських, селищних і міських голів).

За часом проведення вибори на Україні поділяються на чергові, позачергові, повторні і проміжні.

За порядком голосування і підрахунком голосів розрізняють такі види виборчих систем, як мажоритарна, пропорційна і змішана (мажоритарно-пропорційна або пропорційно-мажоритарна).

Пропорційна виборча система - це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки. Нині вибори за пропорційною системою відбуваються у 49 країнах світу, в тому числі у 25 європейських (Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія, Росія). Ця виборча система застосовується, як правило, в тих країнах, де є кілька впливових партій, але жодна з них історично не має стабільної більшості в парламенті [15, 417].

Існує кілька різновидів застосування пропорційної виборчої системи: голосування за звичайний список кандидатів і жорсткий список (звичайний список кандидатів - це розташування прізвищ кандидатів у списку в алфавітному порядку; жорсткий - це розташування прізвищ кандидатів у списку в пріоритетному порядку). Крім того, існують пропорційні виборчі системи, де виборець, хоча і голосує за список в цілому, проте визначає, якому з кандидатів у середині списку він надає перевагу (відкритий список). Пропорційна виборча система закритих списків такої можливості виборцю не надає, розподіл місць у виборчому списку здійснюють партії на власний розсуд.

Як бачимо, в Україні з початком так званої політичної реформи відбувся перехід від змішаної системи до пропорційної системи жорстких та закритих списків.

Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і пропорційної виборчих систем. У Європі змішана виборча система застосовується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки - у Литві, Грузії. Змішані виборчі системи застосовуються в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необхідність досягнення компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.

Найпростішим варіантом змішування є лінійне змішування: одна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша - за пропорційним принципом (Німеччина, Литва, Грузія, Словенія). Іншим різновидом змішаної системи є структурне змішування: одна палата парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша - за пропорційною. Ці різновиди виборчих систем застосовуються в Австралії, Італії, Польщі.

До недавнього часу вибори в парламент України проводились за лінійним змішуванням - із 450 депутатів 225 обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а інші 225 - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. Вибори в органи місцевого самоврядування в Україні проводяться на основі мажоритарної системи відносної більшості [34, 215].

В Україні 25 березня 2004 року прийнято новий Закон «Про вибори народних депутатів України», за яким вибори депутатів здійснюються за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Крім того, зміни відбулись і на рівні виборів до органів місцевого самоврядування: відтепер усі депутати на рівні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, міських рад міст Києва та Севастополя, районних, районних у містах Київ та Севастополь, міських рад обиратимуться за пропорційною виборчою системою. Ці зміни були внесені до виборчої системи України Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 року. Лише депутати сільських та селищних рад і далі обиратимуться за мажоритарною системою відносної більшості [34, 223].

Таким чином, бажання позбавитися від вад мажоритарних виборчих систем призвело до появи пропорційних виборчих систем з такими характеристиками:
· утворюються великі багатомандатні виборчі округи - виборчим округом є вся країна або велика адміністративно-територіальна одиниця;
· монопольне право на висування кандидатів належить політичним партіям та їх блокам;
· виборці голосують не за конкретних кандидатів, а за партійні списки в цілому;
· партія або блок одержує таку кількість представницьких мандатів, яка пропорційна кількості виборців, що проголосували за її/його список.
Перевагою пропорційних систем стало те, що, по-перше, за них не треба проводити додаткових виборів. У разі вибуття депутата його місце автоматично заступає кандидат, який посів перше місце серед кандидатів з цього списку, що не потрапили до представницької структури. По-друге, вони ліквідували джеррімендерінґ, оскільки зникла можливість маніпулювання з визначенням меж виборчих округів.
Однак через пропорційні системи не вдалося ліквідувати ефект „втрати голосів”, оскільки застосування чистих пропорційних систем призвело до мультипартійності представницьких органів, що значно утруднило їх політичну структуризацію та, відповідно, ускладнило механізм ухвалення рішень. Розв'язання проблеми мультипартійності представницької влади призвело до появи застережного бар'єра, відповідно до якого представницькі мандати одержують тільки ті політичні сили, які здобули на виборах не менше певного відсотка голосів виборців. Застережний бар'єр у різних країнах з пропорційним представництвом різний. Він коливається від 1 % в Ізраїлі до 18 % у Ліхтенштейні. Проте впровадження застережного бар'єра відновило ефект „втрати голосів”, бо голоси, віддані за списки політичних сил, що його не подолали, також не враховуються при розподілі представницьких мандатів. На виборах до Державної Думи Росії 1993 року за пропорційною складовою зі застережним бар'єром 5 % було втрачено 42 % голосів виборців; на виборах народних депутатів України 1998 року за пропорційною складовою з застережним бар'єром 4 % - 34 %, 2002 року - 19 %. Але спостерігається тенденція зменшення кількості „втрачених” голосів відповідно до часу функціонування пропорційної системи зі застережним бар'єром [27, 21].

Розділ 2. Пропорційна виборча система в Україні - політична технологія чи шлях до демократії

пропорційний політикум депутатський багатомандатний

2.1 Проблеми та наслідки застосування пропорційної виборчої моделі в Україні

У сучасних демократичних державах вибори є основною формою волевиявлення людей, реалізації народного суверенітету як одного з головних конституційних принципів. Результати виборів, за якими визначають переможців і переможених, значною мірою залежать від типу виборчої системи. Запровадження будь-якої її моделі має бути осмисленим і науково обґрунтованим. Слід зосередити увагу на історичних передумовах розвитку країни, обставинах політичної ситуації, меті, мотивах і чинниках запровадження пропорційної виборчої системи.

Використання пропорційної виборчої системи закритих списків у єдиному багатомандатному окрузі на сучасному етапі політичного розвиту країни [11], хоч і сприяє пропорційності результатів виборів відповідно до волевиявлення населення, проте за певних умов призводить до звуження обсягу виборчих прав громадян, спричиняє часткову нелегітимність результатів виборів внаслідок проходження через закриті партійні списки олігархічних та бізнесових груп до парламенту України. Аманда Л. Гоффман зазначає: “Країни, де застосовується пропорційна виборча система, мають відносно вищий рівень демократії, ніж країни, де вона не застосовується. Водночас невдале застосування цієї системи, як показує світовий досвід, здатне призвести до погіршення рівня демократії у країні” (цит. за [15, 418]).

Негативні наслідки застосування цього виду пропорційної виборчої системи засвідчили її невідповідність потребам суспільно-політичного розвитку України і зумовлюють необхідність розроблення конкретних пропозицій щодо зміни основних засад виборчої системи, аби вони відповідали критеріям ефективної виборчої системи та сприяли утвердженню демократії, а також спрогнозувати наслідки від застосування розробленої системи виборів для України.

Проблема впливу типу виборчої системи на структурування парламенту і суспільно-політичні процеси є предметом численних наукових дискусій. Незаперечною є закономірність, за якою чим нестабільніша політична система країни, тим більше вона зумовлена впливом виборчої системи. Від того, наскільки адекватним є представництво виборців у парламенті, залежить легітимність системи влади загалом і політичних рішень, що продукуються цією владою.

Поняття виборчої системи означає методи підрахунку результатів голосування, кількості поданих і визнаних дійсними та недійсними голосів виборців і визначення переможців на виборах. Політичні інститути визначають правила гри, за якими живе демократичне суспільство, тому найлегше маніпулювати таким політичним інститутом, як виборча система, оскільки у процесі розподілу місць у законодавчому органі країни за кількістю голосів, відданих на загальних виборах, обраний варіант виборчої системи може мати вирішальне значення для того, кого буде обрано, і для партії, яка прийде до влади. Навіть за абсолютно однакової кількості голосів, відданих за партії, одна виборча система може призвести до створення коаліційного уряду, а інша дасть одній партії змогу сформувати більшість і взяти владу у свої руки. Крім того, виборча система має неабиякий вплив на формування партійної системи, зокрема, на кількість і відносний відсоток місць, отриманих політичною партією в парламенті. Вона впливає на внутрішньопартійну єдність і дисципліну, оскільки окремі виборчі системи заохочують фракціоналізм, за якого одне крило партії веде постійні суперечки з іншими, а інші сприяють злагоді між різними політичними партіями і згладжують розбіжності.
Виборчі системи впливають на спосіб проведення політичними партіями виборчих кампаній і на поведінку політичних еліт, допомагаючи таким чином визначити загальний політичний клімат; вони можуть заохочувати чи гальмувати утворення альянсів між партіями. Виборчі системи можуть стимулювати партії і блоки до залучення широкого загалу і узгодження суперечностей або навпаки - до представництва вузьких інтересів. Крім того, якщо виборча система не вважається справедливою і не дає опозиції відчуття, що в неї є шанси виграти вибори, то така система може спонукати “аутсайдерів” до діяльності поза системою і використання недемократичних, конфронтаційних і навіть насильницьких методів.
Нарешті, виборча система визначає, наскільки простим чи складним буде сам акт голосування. Це питання гостро стоїть у країнах, де значна кількість виборців не вміє читати й писати і не має досвіду участі у виборах. Виборча система необов'язково діятиме однаково в різних країнах. Хоча для різних регіонів світу притаманні певні спільні ознаки, результати запровадження певної виборчої системи значною мірою залежать від конкретного суспільно-політичного контексту.

Виборча система може мати різні наслідки залежно від таких факторів, як ідеологічний, релігійний, етнічний, расовий, регіональний, мовний і класовий поділ суспільства, а також від того, в країні існує розвинена, перехідна чи молода демократія, її партійна система давно сформована чи тільки зароджується, прихильники певної політичної партії зосереджені компактно чи розсіяні на території всієї країни [11, 11-13].

Пропорційну виборчу систему застосовує більшість країн Західної і Центральної Європи, тому її запровадження відповідає стандартам європейської демократії, хоча застосовуються різні варіанти цієї виборчої системи або її елементи в межах змішаної виборчої системи. Пропорційна виборча система з голосуванням у єдиному загальнодержавному виборчому окрузі за закритими виборчими списками використовуються вкрай рідко.

Останні вибори в Україні стали практичним тестуванням пропорційної виборчої системи для оцінювання в реальних політичних умовах її переваг і вад. Перевагами пропорційної виборчої системи є такі:

1) пропорційне представництво в парламенті основних політичних уподобань громадян [14, 419];

2) краще структурування парламенту - формування усталеної парламентської більшості й опозиції на основі депутатських фракцій політичних партій [31,. 6];

3) політичне структурування суспільства та зростання ролі політичних партій у парламенті, у структурах виконавчої влади та в органах місцевого самоврядування. Зростання ролі політичних партій в Україні було зафіксовано і дослідженнями громадської думки [22, 12-28];

4) зменшення впливу адміністративного ресурсу.

Проте ця виборча система:

1) збільшила роль партійної бюрократії у формуванні депутатського корпусу. Кандидатів у депутати та їх місце у виборчому списку визначало вузьке коло керівників та інвесторів кожної політичної сили [26, 7];

2) не змогла сприяти формуванню загальнонаціональних партій і зменшити небезпеку регіоналізації політичних сил;

3) не сприяла уникненню такого явища, як абсентеїзм;

4) виборець, віддаючи свій голос за список, голосував по-суті наосліп, бо реально доступними для його оцінки були хіба що перші п'ять прізвищ [26, 6-7];

5) у єдиному загальнодержавному окрузі призвела до домінування в партійних списках столичних політиків та представників великих регіонів;

6) використання закритих списків на виборах районних і обласних рад суперечить конституційним положенням про статус цих рад (районні та обласні ради представляють спільні інтереси відповідних територіальних громад, ст. 140 Конституції України). Для побудови громадянської держави необхідно мати сильні та активні місцеві громади. Місцеві громади не можуть повною мірою забезпечувати інтереси своїх членів без представництва в місцевих органах влади та парламенті [26, 8];

7) система закритих партійних списків розриває зв'язок кандидата і майбутнього депутата зі своїми виборцями [25, 75].

Очевидно, актуальними нині є питання корекції, оптимізації виборчої системи. Міжнародний інститут демократії та сприяння виборам наводить критерії розроблення виборчої системи, які визначають, що потрібно створити і чого слід уникнути. Не можна сказати, що вони є вичерпними, оскільки за інституційного будівництва часто доводиться шукати компроміс між різними конкуруючими бажаннями й цілями [25, 14].

Дж. Сарторі писав: “що стосується системи пропорційного представництва, то я визнаю її великі історичні заслуги й усвідомлюю, що у своїх змішаних формах ця система звичайно призводить до задовільного змішування адекватного представництва і достатнього управління. Система пропорційного представництва краща, коли вона скоригована… система пропорційного представництва може бути корисна і необхідна для особливо важких суспільств... З іншого боку, у своїй чистій формі система пропорційного представництва звичайно призводить до несподіваних наслідків, а в “екстремістському оформленні”, що рекомендується Лейпхартом, її дефекти викликають ефект бумерангу і система пропорційного представництва може змінитися так, що стане поцілунком смерті” [29, 70-71].

Аналіз виборів 2006 р. і 2007 р. показує, що пропорційна система виборів сприяла пропорційному представництву у Верховній Раді України основних політичних уподобань громадян, політичному структуруванню суспільства та зростанню ролі політичних партій. Проте держава, яка почала змінювати свою виборчу систему на пропорційну, повинна після її найпримітивнішого зразка закритого типу зробити наступний крок - перейти до відкритих списків. Саме така система існує в консолідованих демократіях Швеції, Фінляндії, Швейцарії, Бельгії та державах, котрі відносно нещодавно були комуністичними, - Латвії, Польщі, Чехії, Естонії. Те, що низка східноєвропейських держав змогла відносно безболісно перейти до відкритої пропорційної виборчої системи, найкраща відповідь тим експертам, які стверджують, що для України відкриті списки надто складні й неприйнятні. Відкриті списки якнайкраще забезпечують народовладдя і не призводять до штучного звуження виборчих прав громадян. Окрім того, вони є прямим ворогом корупції. Проте депутати дуже бояться відкритих списків через партійну конкуренцію, яка обов'язково виникне. Акцент робиться на тому, що кандидат намагається здобути більшу підтримку виборців, ніж колега за своїм же списком. Тому він скоріше “воює” не з чужим списком, а зі своїми однопартійцями, які є в його ж списку.

Щодо розміру багатомандатного округу, то можна навести приклад виборів членів до парламенту Болгарії [11]. Так, 200 членів цього законодавчого органу держави обираються за пропорційною системою у 31 багатомандатному виборчому окрузі. Кількість мандатів у кожному з цих округів, залежно від кількості виборців в окрузі, коливається від 4 до 13. При цьому політична партія або коаліція партій, що зареєстровані Центральним виборчим комітетом Болгарії як суб'єкти виборчого процесу, можуть пропонувати в кожному виборчому окрузі список кандидатів, який не повинен перевищувати подвійну кількість мандатів у цьому окрузі. Разом із тим, для кожного округу це має бути окремий список, в якому прізвища не повторюються у списках для інших виборчих округів. У такому р и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.