На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Основи полтичного та економчного ладу постсоцалстичної Польщ. Характеристика основних глок влади: законодавча (Сейм Польської Народної Республки), виконавча (нститут президентства, Рада Мнстрв та самоврядування) та судова (прокуратура).

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Политология. Добавлен: . Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



Контрольна робота з політології на тему:
Становлення та основні засади політичної системи польського суспільства
1. Загальна характеристика Польщі
Польща (Rzeczpospolita Polska, Республіка Польща) - слов'янська держава в Центральній Європі. Президентська, парламентська республіка. Глава держави - Президент. Законодавчий орган - однопалатний парламент - Сейм. Основні політичні партії: Соціал-демократія Республіки Польща, об'єднання Союз лівих сил - Унія Праці, Польська об'єднана робітнича, Об'єднана селянська. Прапор - полотнище з двох однакових за шириною горизонтальних смуг: білої верхньої і червоної нижньої. Герб - орел. Грошова одиниця - злотий. Державна мова - польська. Столиця - Варшава (1,641 млн. мешканців). Населення - 38,5 млн. мешканців (1994 р.), (123 мешканців на км2). 98,5 % - поляки, 1,5 % - українці, білоруси, литовці. За віросповіданням - римо-католики (95 %). Міське населення - 62 %. Найбільші міста: Лодзь (848 тис.), Краків (750 тис.), Вроцлав (640 тис.), Познань (578 тис.), Гданськ (468 тис.), Щецин (395 тис.).
Територія - 312,7 тис. км2. Омивається Балтійським морем.
Територія низовинна з льодовиковими та перигляціальними ландшафтами і численними озерами (75 % території вище 200 м над рівнем моря) На півночі - широка смуга озерних країв (Великопольське, Поморське, Мазурське). Далі на півдні - моренні високі рівнини з пагорбами. Височини: Сілезька, Краківсько- Ченстоховська, Келецька, Розточчя. На півдні - гори Західні та Центральні Бескиди, Татри (найвищі у Польщі, г. Риси - 2499 м.), Судети. Клімат помірний, теплий. Густа річкова мережа, є мінеральні джерела. Корисні копалини: кам'яне вугілля (провідне місце в Європі), сірка, руди срібла, цинку, міді, свинцю, природний газ, кам'яна сіль.
Промисловість: гірничодобувна, чорна та кольорова металургія, машинобудування (в т. ч. транспортне і суднобудування), хімічна (мін. добрива, побутова хім.), фармацевтична, текстильна, харчова. Частка в світовому промисловому виробництві - 3,7 %. Під. Сільськогосподарські угіддя зайнято 61 % площі країни. Головні сільськогосподарські культури: жито, пшениця, ячмінь, овес, картопля, цукрові буряки. Вирощуються також овочі, тютюн, кормові та ягідні культури. Транспорт: довжина залізниць - 30 тис. Км, автомобільних шляхів - понад 150 тис. Км. Головні морські порти: Гданськ, Гдиня, Щецин. Експорт: машини, промислове устаткування, судна, продукція хімічної промисловості, товари широкого вжитку, вугілля, кокс, мідь, сірка, цинк. Імпорт: нафта та нафтопродукти, газ, зерно.
Історична довідка. У І тис. територію Польщі населяли слов'янські племена вісляни, мазовшани та ін. Держава почала складатися в Х ст. при князі Мешко І. Він же у 966 р. ввів християнство за римським зразком. У 1025 р. Болеслав І Хоробрий об'єднав польські землі та став першим королем. Спочатку столицею молодої держави було м. Гнєзно, а в ХІ - ХVІ ст. - Краків. У 1385 р. була укладена Кревська унія між Польщею та Литвою. Після перемоги над німецькими рицарями Тевтонського ордену в 1410 р. під Грюнвальдом об'єднаних польсько-литовсько-руських сил під командуванням польського короля Владислава ІІ Ягелло (Ягайло) Польща почала активно розширювати свої володіння. У 1569 р. була підписана Люблінська унія про об'єднання Польщі з Великим князівством Литовським в одну державу, до складу якої ввійшли і більші частини сучасних України та Білорусі. Але послабленням Речі Посполитої в XVII - XVIII ст. в силу внутрішніх чвар і суперечностей, а також під впливом національних повстань і революцій, скористалися її сусіди. У результаті трьох поділів Польщі 1772, 1793, 1795 рр., а також за Петербурзькою конвенцією 1797 р. її територія була поділена між Пруссією, Австрією та Росією. Польща була відновлена тільки після розвалу Австро-Угорщини наприкінці Першої світової війни і проіснувала до 1 вересня 1939 р., коли на неї напала Німеччина, а 17 вересня вступ радянських військ довершив розгром Другої Речі Посполитої. Польська держава як народно-демократична, а потім соціалістична була відновлена тільки після Другої світової війни. У січні 1947 р. відбулися вибори до Законодавчого сейму, на яких переміг блок на чолі з прокомуністичною Польською робітничою партією, а з 1952 р. держава стала називатися Польська Народна Республіка. Після глибокої політичної та соціально-економічної кризи 80-х років ХХ ст. розпочався злам соціалістичної держави. Трансформація охопила всі сфери життя. Був запроваджений інститут президентства (1989 р., Войцех Ярузельський). На парламентських виборах 1989 р. перемогу одержало профспілкове об'єднання "Солідарність", а ще через рік її лідер Лех Валенса став першим всенародно обраним президентом постсоціалістичної Польщі.
2. Основи політичного та економічного ладу
Республіка Польща є демократичною правовою державою, яка здійснює принципи соціальної справедливості. Верховна влада в Республіці Польща належить народові. Народ здійснює владу через своїх представників, обраних до Сейму та Сенату; влада здійснюється також шляхом волевиявлення на референдумі. Принципи і порядок проведення референдуму визначаються законом. Додержання законів Республіки Польща - головний обов'язок кожного державного органу. Усі органи державної влади та адміністрації діють на основі положень законів. Політичні партії об'єднують на принципах добровільності та рівності громадян Республіки Польща з метою здійснювати вплив на формування державної політики демократичними методами. Висновок про те, що мета та діяльність політичної партії не відповідають Конституції, дає Конституційний трибунал.
Республіка Польща гарантує участь місцевого самоврядування у здійсненні влади, а також свободу діяльності інших форм самоврядування. Республіка Польща гарантує свободу господарської діяльності незалежно від форми власності; ця свобода може бути обмежена лише законом.
Республіка Польща охороняє власність і право успадкування, а також гарантує повну охорону особистої власності. Експропріація допускається лише для публічних потреб за відповідне відшкодування збитків.
Збройні сили Республіки Польща стоять на варті суверенітету та незалежності польського народу, його безпеки і миру.
3. Становлення сучасної структури польської політичної системи
У вересні 1993 року в результаті парламентських виборів в Польщі понад 20 % голосів виборців набрав Союз демократичних лівих сил (СДЛС), що дало йому 171 місце в Сеймі, і більше 15 % голосів - 131 місце в Сеймі - отримала Польська селянська партія ( ПСП ). Остання створила коаліцію з СДЛС, яка, незважаючи на всі труднощі і конфлікти, проіснувала понад два роки ( більше ніж будь - яка інша парламентська коаліція ).
Політичний блок, котрий набрав найбільшу кількість місць - СДЛС, включав 28 груп. Найбільш значущою була Соціал - демократія Республіки Польща і Всепольське об'єднання профспілок. В склад коаліції входило ряд організацій: соціал- демократичної і комуністичної орієнтації.
СДЛС виник в 1989 році перед президентськими виборами.
Тоді кандидату від лівих сил вдалося набрати 10% голосів виборців.
Вирішальну роль, безсумнівно, в укріплені СДЛС, з моменту його створення, стало приєднання до лівих Всепольського об'єднання профспілок (5 млн. членів, для порівняння в Солідарності - 2 млн. осіб).
Після парламентських виборів 1991 року, коли лівий блок набрав біля 12% голосів, клуб лівиці був другим по величині в парламенті. Але представники інших партій дуже обережно віднеслися до контактів з лівими і клуб лівиці фактично знаходився в ізоляції. Тоді представників СДЛС не було ні в президії Сейму, ні в числі голів парламентських комісій.
О.Кваснєвський, тоді лідер СДЛС, заявив у 1993 р.: "Ми просто нові ліві в новій Польщі". Після обрання О.Кваснєвського президентом Польщі, він вийшов з лав СДЛС. З 1992 р. ще наочніше спостерігався економічний ріст в Польщі, його темпи дуже сильно зросли в 1995 р. За темпами економічного росту (понад 5% за рік) Польщу навіть порівнювали з "азіатськими тиграми".
Тільки в першій половині 1995 року іноземні інвестиції складали 1/5 всіх іноземних інвестицій з 1990 року. Експорт в 1994 році виріс на 20%, знизився бюджетний дефіцит. Але в 90-ті роки в Польщі зростала тенденція росту безробіття, по її рівню в Європі вона поступалася лише Іспанії і Ірландії. Завдяки програмі протидії безробіттю і пом'якшення її наслідків за останні роки скоротилась кількість безробітних.
Уряд і Сейм постійно працюють над удосконаленням системи соціального забезпечення. В 1995 році уряд провів через Сейм найновіший закон про комерцію і приватизацію.
1995-1997 роки характеризувалися незавершеністю реформ державної адміністрації і місцевого самоврядування. Але завдяки прийняттю нової Конституції в 1997 році ці реформи підходять до завершення.
В міжнародній сфері Польща домоглась важливих результатів, насамперед мова йде про вступ до НАТО та практичну підготовку до вступу в Європейський союз з 2003-2004 року.
Звичайно, прагматизм, реалізм і цілеспрямованість у майбутнє (при відмові від безкінечного пошуку винних за комуністичне минуле і зречення від особистої історії) допомогли перемогти О.Кваснєвському на президентських виборах, як кандидату від лівих сил, котрий очолював партію СДЛС. Він апелював не до ортодоксальних комуністичних ідей, а до досягнень і досвіду світової соціал-демократії, до спадщини демократичного, реформаторського і патріотичного орієнтовного крила парламентської опозиції.
Реальний підхід О.Кваснєвського до життя дав змогу прийти до висновку, що реформи можливі лише тоді, коли хоч би половина суспільства в них зацікавлена, а соціальний мир і суспільна безпека мають свою ціну.
4. Основні гілки влади в структурі політичної системи
4.1 Формування законодавчої влади в Польщі
Формування законодавчої влади в Польщі у другій половині ХХ ст. відбувалося в залежності від політичної ситуації, що існувала в суспільстві. Так в конституції 1952 року чітко просліджується соціалістичне спрямування. Вже у першій статті даної конституції зазначалося, що Польська Народна Республіка є соціалістичною державою, в якій вся влада належить трудящим міста та села. В країні не існувало багатопартійності як такої. Хоча формально в державі були інші партії, проте монопольно влада згруповувалась в руках єдиної прокомуністичної політичної сили - Польської Об'єднаної робітничої партії, яка проголошувалася "провідною політичною силою суспільства в побудові соціалізму" (ст. 3, п. 1). Верховним органом державної влади - Сейм Польської Народної Республіки, що був найвищим виразником волі трудящих і здійснював суверенне право народу (ст. 20, п. 1-2).
Сейм складався з 460 депутатів, що обиралися шляхом таємного голосування на основі загального, прямого та рівного виборчого права (ст. 21, п. 1; ст. 94). Депутати Сейму обиралися на чотири роки (ст. 28; п. 1). Головою Сейму був Маршал Сейму, який обирався зі складу Сейму та голосував на його засіданнях (сесіях) і слідкував за його роботою (ст. 23). До повноважень Сейму належало затвердження національних соціально-економічних планів строком на кілька років; затвердження державного бюджету та контроль за його виконанням (ст. 24). На своєму першому засіданні Сейм обирав із числа депутатів Державну раду в складі голови Державної ради, чотирьох його заступників, секретаря та одинадцяти членів (ст. 29; п. 1). Із закінченням повноважень Сейму Державна рада продовжувала функціонувати до обрання Державної ради Сеймом нового скликання (ст. 29; п. 3). В ст. 30 наводився перелік повноважень Державної Ради, з якого можна зробити висновок, що даний орган мав досить широке коло повноважень: призначати вибори до Сейму та скликати його засідання; слідкувати за дотриманням конституції в період між сесіями Сейму; видавати декрети, що мали силу закону; ратифікувати міжнародні договори; приймати вірчі грамоти акредитованих при Державній Раді дипломатичних представників інших держав; здійснювати право помилування; призначати осіб на цивільні та військові посади, передбачені законом. Та, не дивлячись на таке, досить широке коло повноважень, у всій своїй діяльності Державна Рада підпорядковувалась Сейму. До повноважень Сейму належала і така функція, як призначення та відставка Уряду Польської Народної Республіки - Ради міністрів або окремих членів Уряду (ст. 37). Депутатом Сейму міг бути обраний громадянин, що досяг 21 року (ст. 96). Кандидатів у депутати висували політичні та громадські організації (ст. 100). Кожен депутат мав звітувати перед виборцями про свою діяльність і діяльність органу, в який його було обрано (ст. 101).
Заключною статтею даної конституції визначалася одна з найголовніших функцій Сейму. Ця стаття проголошувала, що конституція може бути змінена лише за законом, який прийме Сейм Польської Народної Республіки більшістю, не меншою за дві третини голосів, якщо присутніх не менш, як половина загальної кількості депутатів.
Отже, проаналізувавши конституцію 1952 року, а саме її розділ, що стосується вищих органів державної влади, можна сказати, що за часів соціалістичної ідеології парламентаризму, в сучасному розумінні цього поняття, в тодішній Польщі не існувало. Усе життя суспільства підпорядковувалося єдиній ідеології, всі сфери життя людини спрямовувалися командною системою комуністичної партії. І очевидно, що в таких умовах і мови не може бути про вільний демократичний розвиток країни.
Наприкінці 80-х і на початку 90-х років ХХ ст. у Польщі, як і в усіх країнах соціалістичного табору, визріли об'єктивні причини, що привели до краху командно-адміністративної системи. В усіх країнах почали здійснюватися системні перетворення, що торкнулися практично всіх сфер суспільного життя. Могутня соціалістична машина припинила своє існування, з нею загинула і єдина соціалістична ідеологія. Комуністична партія втратила монополію на владу і була вже неспроможна контролювати усі сфери життя людей. Отже, країни колишньої соціалістичної співдружності опинилися на роздоріжжі: перед ними постало складне питання, яким шляхом йти далі, в якому напрямку розвиватися? Більшість з них обрали демократичний шлях розвитку, що було відображено в основних законах нових демократичних держав.
Спочатку конституція 1992, а потім і конституція 1997 років проголосили, що Республіка Польща є демократичною правовою державою, яка здійснює принципи соціальної справедливості. У першій статті цих конституцій зазначається, що органами держави у сфері законодавчої влади є Сейм і Сенат Республіки Польща, у сфері виконавчої влади - Президент Республіки Польща та Рада Міністрів, у сфері судової влади - незалежні суди. Тобто з даної статті видно, що в країні здійснюється чіткий розподіл владних повноважень, а це є однією з найголовніших ознак демократизації життя. Верховна влада в Республіці Польща належить народові. Народ здійснює владу через своїх представників, обраних до Сейму та Сенату. Сейм складається з 460, а Сенат із 100 депутатів та сенаторів. Усі вони обираються на загальних, рівних, прямих і пропорційних виборах шляхом таємного голосування (ст. 3). Термін повноважень Сейму та Сенату складає 4 роки з дня виборів. Вибори призначаються президентом, а не Державною Радою (як це передбачалося конституцією 1952 р.). Маршал та віце-маршал, що обираються зі складу Сейму, утворюють Президію Сейму. Президія скликає сесії Сейму та керує його роботою (ст. 10). Основною функцією парламенту є законотворення. Законодавча ініціатива належить депутатам, Сенатові, Президентові та Раді Міністрів. Право вносити поправки до законопроектів під час обговорення їх Сеймом належить заявникові, депутатам і Раді Міністрів (ст. 15; п. 1, 3). Прийнятий Сеймом і Сенатом закон Маршал Сейму подає на підпис Президентові. Президент підписує закон впродовж 30 днів з моменту його подання та віддає розпорядження про його опублікування в Законодавчому віснику Республіки Польща. Президент може відмовитися підписати закон і разом з умотивованою пропозицією передати його Сеймові на повторне обговорення. Після повторного затвердження закону Сеймом більшістю у дві третини голів Президент протягом семи днів підписує закон і віддає розпорядження про його опублікування у Законодавчому віснику Республіки Польща (ст. 18, п. 1-3).
З питань, які мають особливе значення для держави, може проводитися референдум. Призначити референдум має право Сейм (прийнявши постанову абсолютною більшістю голосів) або Президент, за згодою Сенату, висловленою абсолютною більшістю голосів (ст. 19, п. 1,2).
До повноважень парламенту належить і затвердження державного бюджету. Проект закону про державний бюджет у Сейм подає Рада Міністрів. Сенат може ухвалити постанову про затвердження прийнятого Сеймом закону про державний бюджет або внести в нього поправки впродовж 20 днів з дня передання його Сенатові.
Отже, коло питань, що вирішує парламент, дійсно широке та різнобічне, оскільки функціонування даного органу законодавчої влади має життєво важливе значення для нормального та стабільного життя суспільства.
Останні парламентські вибори відбулися в Польщі восени 2001 року. Вони не принесли несподіванок у сенсі визначення переможця. Як і передбачалося ним став блок Союзу лівих демократів (СЛД) та Унії Праці (УП) на чолі з 55-річним Лєшеком Міллером. За цю політичну посткомуністичну структуру лівого спрямування віддали голоси майже 42,7 % виборців (хоча попередньо демократичній лівиці прогнозувалася підтримка не менше 51 % електорату). Такий результат дав можливість блоку СЛД-УП отримати 226 депутатських мандатів із 460, що не привело до його абсолютної більшості в нижній палаті парламенту. Для порівняння, після перемоги на попередніх парламентських виборах 1997 р. коаліція демократичних сил Акція виборча "Солідарність"(АВС) одержала 202 місця у Сеймі.
Переміна політичних настроїв поляків і вибір електорату у 2001 році на користь лівих пояснюється насамперед тим, що їх об'єктивним союзником стала економічна та політична ситуація в державі. Уповільнення темпів економічного зростання, бюджетний дефіцит, фінансова криза, високий рівень безробіття (насамперед у селах і маленьких містечках) серйозно підірвали ще недавно достатньо міцні позиції "Солідарності" - партії, що відіграла вирішальну роль становленні нової демократичної Польської Республіки. Проти правих зіграла і їх поразка на президентських виборах 2000 року: найбільш імовірного конкурента Кваснєвського ліберала Олеховського (він здобув підтримку 17,3 % виборців) правий табір звинуватив напередодні виборів у всіх "смертних" для польського політика гріхах - від єврейського походження до співробітництва із спецслужбами.
Загалом парламентські вибори - 2001 продемонстрували наступне: по-перше, низьку електоральну активність: у них взяло участь 45,8 % всіх виборців; по-друге, радикальний, цілком демократичний і вповні прогнозований перехід ініціативи від правих (АВС) до лівих (СЛД-УП); по-третє, розчарування поляків реформами уряду Єжи Бузека та партійними розбіжностями всередині попередньої коаліції, що об'єднала представників різних ідеологічних напрямків: від консервативних католиків до"послідовно" правих; по-четверте, появу двох нових політичних сил на правому фланзі - ліберальної партії "Громадянська платформа" (12,7 % голосів виборців) та партії "Право і справедливість" (9,8 %). Можна констатувати, що найважливішим підсумком останніх польських парламентських виборів стало формування та зміцнення сильних політичних рухів, які сповідують ліберальні цінності та ведуть країну до інтеграції у європейське співтовариство, спираючись уже не стільки на антирадянську та антикомуністичну ідеологію, а, насамперед, на прагматичні інтереси поляків.
4.2 Виконавча влада Республіки Польща
політичний влада сейм президентство судовий
4.2.1 Інститут президентства в Польщі
Одним з найважливіших елементів державного механізму є глава держави - особа, яка займає формально найвище місце в структурі державних інститутів і водночас здійснює функцію представництва самої держави в цілому. Главою держави в Польщі на сучасному етапі розвитку є президент.
Інститут президентства виник і сформувався у період становлення сучасної державності. Але його ґенеза пов'язана з феодальною державою і навіть з більш ранніми часами, коли монарх (правитель) не тільки виступав у ролі верховного носія влади, а й ототожнювався з самою державою. Юридичний статус і політичне значення сучасного глави держави залежить від форми державного правління. Оскільки Польща є парламентсько-президентською республікою, то главою держави виступає відповідно президент, якого обирають строком на 5 років (ст. 29.4 Конституції Республіки Польща). Президент обирається народом на загальних, рівних і прямих виборах шляхом таємного голосування абсолютною більшістю (ст. 29.2 Конституції Республіки Польща). В Польщі, так як і більшості країн світу, допускається лише одне переобрання президента після закінчення першого строку його перебування на цьому посту. Це не заперечує можливості з часом знову балотуватись на виборах президента.
Президент обіймає посаду після складення Національним Зборам присяги такого змісту: "З волі народу стаючи на посаду Президента Республіки Польщі, урочисто присягаю зберігати вірність положенням Конституції, непохитно захищати гідність народу, незалежність та безпеку держави, а благо Вітчизни та добробут громадян завжди вважати своїм найвищим обов'язком". До присяги можуть бути додані слова "Нехай допоможе мені Бог"(ст. 30 Конституції Республіки Польща).
Звичайно, пост президента стає вакантним після закінчення строку повноважень особи, що його займала. Достроково вакантним він може опинитися внаслідок смерті, недієздатності або добровільної відставки президента, а також усунення його з посади через притягнення до відповідальності у порядку імпічменту або інших подібних процедур (ст. 49.1 Конституції Республіки Польща).
Іноді встановлюється порядок дострокового усунення президента на основі результатів референдуму. У Польщі передбачається тимчасове заміщення посади президента лише до нових виборів, які мають відбутися у найближчий, визначений конституцією, час. Пост президента тимчасово заміщує голова нижньої (Маршалок Сейму), а якщо і він не може виконувати цих функцій - голова верхньої (Маршалок Сенату) палати парламенту (ст. 49. 2 Конституції Республіки Польща).
Особливості конституційного статусу глави держави визначають характер і обсяг його повноважень. Так, у Польщі глава держави одержує свій мандат від виборчого корпусу і завжди наділений широкими та реальними владними повноваженнями. Президент є важливою ланкою у державному механізмі й відіграє чи не найголовнішу роль у державно-політичному житті. Компетенція глави держави та його інституціональне значення встановлюється конституцією у загальному вигляді. "Президент Республіки Польща є вищим представником держави у внутрішніх і міжнародних відносинах. Він стежить за виконанням Конституції Республіки Польща, стоїть на сторожі суверенітету і безпеки держави, недоторканості і цілісності її території, а також виконання міжнародних договорів", - записано в ст. 28 Конституції Республіки Польща.
У сфері, пов'язаній з реалізацією законодавчої влади, одним з повноважень глави держави, тобто президента, визначається право законотворчої ініціативи. Право президента на законотворчу ініціативу у парламенті об'єктивно посилює його статус. До найважливіших повноважень глави держави у сфері здійснення законодавчої влади слід віднести право вето і право повернути закон для повторного розгляду до парламенту. Реалізація цих прав пов'язана з процедурою промульгації і певною мірою є її альтернативою. За конституцією президент Польщі має право вето. Прийняті повторно закони президент зобов'язаний підписати протягом семи днів і обнародувати (ст. 18 Конституції Республіки Польща). У Польщі глава держави, на відміну від інших країн, має право розпустити нижню палату парламенту, якщо вона впродовж одного і трьох місяців, відповідно, після подання законопроекту про бюджет не приймуть його. У цьому випадку президент Польщі діє на власний розсуд, в той час, наприклад, як у Хорватії президент приймає рішення про розпуск палати за пропозицією уряду. До того ж це його рішення потребує підтримки з боку голови самої палати і контрасигнування з боку прем'єр-міністра.
Наділений глава держави і повноваженнями, пов'язаними зі сферою реалізації виконавчої влади. Так, президенту надане право призначати на найвищі посади на державну (цивільну та військову) службу. Повноваження глави держави пов'язані й із сферою реалізації судової влади. Серед них, у першу чергу, слід відзначити право помилування, пом'якшення та скасування визначених судом кримінальних покарань (ст. 43 Конституції Республіки Польща). До повноважень президента, співвіднесених із сферою судової и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.