На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Свтове господарство та мжнародн економчн вдносини

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 25.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 16. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст 

1.Вступ……………………………………………………………………………… 3
2. Світове господарство та міжнародні економічні відносини…………………..4 
   2.1 Характеристика і структура світового господарства……………………...4

     2.3. Міжнародна спеціалізація і її сутність…………………………………….7 
3.Основні форми МЕЗ у світовому співтоваристві……………………………..11

    3.1. Інтеграційні процеси у світовій економіці та міжнародні економічні організації………………………………………………11
    3.2 Міжнародна торгівля і зовнішньоторговельна політика………………….14
    3.3 Міжнародний туризм………………………………………………………..18
4.МЕЗ в Україні…………………………………………………………………….22
    4.1 Міжнародна торгівля………………………………………………………..22
    4.2 Кредитно-фінансові відносини …………………………………………….23 
  4.3 Міжнародні послуги………………………………………………………....26

          4.4 Інтеграція України в світові структури…………………………………….28
5.Висновки………………………………………………………………………….32 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ
   Темою моєї курсової роботи є міжнародні економічні зв'язки, їх суть, форми та причини. Міжнародні зв'язки відіграють важливу роль у розвитку країн та економіки в цілому.
   Метою роботи є дослідження цих зв'язків, їх видів і рівня розвитку в  даний момент. З'ясувати найбільш економічно вигідних партнерів в  особі країн, об'єднань і співтовариств.
   Курсова робота розділена на 3 глави. У першій в коротких рисах розповідається про світове господарство та міжнародну спеціалізацію з ії сутністю. У другій широко розглядаються форми міжнародних зв'язків, такі як торгівля, міжнародний туризм,  інтеграційні процеси у світовій економіці та міжнародні економічні організації та ін.
   Третя глава містить у собі дані про  міжнародні економічні зв’язки в  Україні, а також ії інтеграцію у світові економічні структури.
   У ході роботи використовувався метод  системного аналізу, описуючий метод, інформаційний та картографічний.
   У роботі були використані монографії, підручники, періодичні видання та дані з мережі Інтернет.
 

   
   Розділ 1. Світове господарство та міжнародні економічні відносини
2.1. Характеристика і структура світового господарства
   Структура сучасного світового господарства являє собою систему ринкового  світового господарства, яка складається  з національних ринків товарів, послуг, капіталів різних країн, інтернаціоналізації  виробництв та інтернаціональних об'єднань окремих груп країн, міжнародних  фінансових центрів. Особливістю сучасного  світового ринку є його поліцентричної  

   характер, який проявляється у відсутності  єдиного центру та наявності сплетення  ринків різних регіонів і країн.
   Сучасне світове господарство характеризується рухом потоків товарів, сировини, палива, продовольства, золота, грошей, капіталів і різних послуг. До початку 90-х рр.. світове господарство базувалося на двох системах суспільно-виробничих відносин - соціалізму і капіталізму, що виникли як наслідок закінчення Другої світової війни. У результаті склався ринок соціалістичних країн і ринок капіталістичних країн, що визначило розпад структури світового господарства на елементи, які, однак, були пов'язані між собою торгівлею, послугами, кредитами, валютою. Але зв'язки ці носили спорадичний характер, що визначається політикою окремих держав.
   У результаті відходу країн Східної  та Центральної Європи від соціалізму і переходу до ринкової економіки  відбулася їхня об'єктивна інтеграція в капіталістичне світове господарство через торгівлю, приватизацію, послуги, кредити та інвестиції. Інша особливість  світового господарства полягає  в тому, що на його розвиток, структуру  та еволюцію великий вплив зробило  зростання продуктивних сил і  науково-технічної революції. Особливе місце в еволюції світового господарства зайняла науково-технічна революція, яка змусила переглянути методи ведення торгівлі, виробництва, валютного та грошово-кредитного регулювання.
   У рамках всесвітнього господарства все  це зумовило розвиток інтеграційних процесів окремих країн (особливо Західної Європи, АТР), розвиток транснаціональних корпорацій, які створили інтернаціональні виробництва, випуск конкурентоспроможних товарів, інвестицій, зростання транснаціональних кредитно-фінансових інститутів, які забезпечили фінансування світової економіки за рахунок кредитів та вкладення евробумаг.
   За  допомогою інтеграційних процесів від компаній до держави в рамках всесвітнього господарства промислово розвинутим країнам вдалося подолати взаємні суперечності, підвищити загальну ефективність національних економік, здійснити зміцнення матеріально-технічної бази ринкового господарства, домогтися згладжування соціальних конфліктів, просування національних товарів і послуг на ринки інших країн, оновлення основного капіталу і розгортання нових технологічних процесів, збільшити ефективність міграційних потоків робочої сили, подолати валютно-фінансові тертя.
   Посилення інтеграційних процесів у рамках всесвітнього господарства дозволило  підтягти і стабілізувати економіку  низки малих країн Західної Європи (наприклад, Португалії, Греції, Іспанії, Ірландії), а також зробити більш  стійким політико-економічне становище  деяких країн Азії та Латинської Америки. У той же час ці процеси продовжували чинити негативний вплив на країни, що розвиваються, особливо Африки, які до цих пір залишаються сировинними придатками всесвітнього господарства.
   Міжнародний поділ праці. Суспільний поділ праці на базі приватної власності та обміну охопило всю структуру виробничих і ринкових відносин всередині суспільства. Однак тільки в умовах капіталізму міжнародний поділ праці охопило народи і країни всіх континентів, зв'язавши їх між собою всесвітнім ринком. В основі поділу праці і розвитку всесвітнього ринку лежить торговий обмін усіх країн світу. Світовий ринок, що відображає інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин, являє собою досить насичену мережу зв'язків між різними типами поділу праці як відображення потреби загального охоплення всього світу досягненнями науково-технічної революції, масивного, розширеного відтворення. Роль всесвітнього ринку все більше проявляється як еталон економічного зразка спілкування між народами і державами, які прагнуть до економічної та політичної стабільності, розв'язання міждержавних відносин. У рамках сучасного світового поділу праці найбільш розвиненими виявилися так звані старі капіталістичні країни Західної Європи, США, Канада, Японія. З початку 70-х рр.. до них додалася група «азіатських тигрів» (Малайзія, Таїланд, Південна Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань), а також Бразилія і деякі нафтовидобувні країни Близького Сходу. В даний час практично кожна країна веде облік універсальних зв'язків своєї економіки з основними групами держав у всесвітньому господарському обміні і власного внеску в таку співпрацю. Разом з тим більшість країн не відокремлює своїх економічних програм від інтенсифікації всебічного співробітництва в рамках всесвітнього ринку на основі існуючого механізму міжнародного поділу праці. Розвиток традиційних форм у поділі праці між народами і країнами зараз доповнюється інтеграційними процесами та діяльністю транснаціональних корпорацій. У цих процесах виражаються інтенсивність обміну і зростаюча мобільність факторів виробництва щодо національних територій.
   Нові форми господарського спілкування не могли замикатися рамками кожної країни або угрупованням країн, і тому вони вийшли на всесвітні рубежі, відкривши додаткові можливості взаємовигідного економічного і науково-технічного співробітництва для держав, причому незалежно від їх приналежності до тієї чи іншої суспільної системи. Економічний механізм компенсаційних угод полягає в тому, що один партнер надає іншому в кредит необхідне обладнання, фінансові ресурси на зведення горновидобувних, енергетичних або хімічних підприємств, а також заводів і фабрик у деяких галузях обробної промисловості. У відповідь боржник компенсує отримані кошти поставками продукції побудованого за допомогою закордонних кредитів підприємства. Виробнича кооперація передбачає створення спільних виробництв для випуску тих чи інших товарів, які реалізуються в певній квотою в країнах, що створили спільне підприємство. Цими формами широко користувалися соціалістичні і країни, що розвиваються, отримуючи деякі нові технології з капіталістичних країн. У свою чергу капіталістичні країни в рамках всесвітнього поділу праці також широко створювали і створюють спільні підприємства на рівні окремих корпорацій і компаній.
 
  1.3. Міжнародна спеціалізація  і її сутність
  Поряд з тенденцією до всесвітнього господарству, всесвітньому ринку на базі поділу праці, продовжує діяти міжнародна спеціалізація, сутність якої полягає в тому, що окремі країни спеціалізуються на випуску якихось конкретних товарів і послуг. Ця спеціалізація пояснюється традиціями, специфікою виробничого потенціалу, економічним потенціалом, наявністю
природних ресурсів.
  Спеціалізація дозволяє окремим країнам не витрачати величезні грошові ресурси на створення деяких виробництв для випуску товарів, а отримувати їх шляхом зовнішньої торгівлі. Це пов'язано з тим, що та чи інша країна має тривалим, професійним досвідом у виробництві тих чи інших високоякісних товарів, що дозволяє експортувати їх в інші країни, які імпортують такі товари, оскільки вони їх не виробляють в силу певних внутрішніх національних особливостей економік.
  У результаті розвитку міжнародної спеціалізації відбувся поділ країн як би на три групи:
  1) країни, які виробляють продукцію обробної промисловості на світовий ринок,
  2) країни, що дають продукцію добувної промисловості;
  3) країни, що спеціалізуються на виробництві та продажу продукції сільського господарства. 
  У той же час існує і четверта група країн, яка одночасно виробляє продукцію обробної, добувної промисловості і сільського господарства. Це ряд західних промислово розвинених країн (США, Канада, Англія, ФРН, Франція).
  До першої групи країн слід віднести в основному такі промислово розвинені західні країни, як США, ФРН, Англії, Франції, Канади, Італії, Японії, які постачають на світовий ринок високотехнологічне обладнання, автомобілі, верстати, хімічні товари, побутову техніку. Разом з тим всередині цієї групи також існує спеціалізація по деяких видах продукції. Наприклад, виробниками і постачальниками авіаційної техніки є в основному США, Англія, Франція, ФРН, Італія, виробниками і постачальниками високоякісних автомобілів - корпорації США, Англії, ФРН, Франції, Японії, Італії, Швеції. У конкурентній боротьбі у виробництві побутової техніки пріоритет у спеціалізації мають Японія, ФРН, Голландія.
  До другої групи належать країни, що володіють потужними мінеральними ресурсами і продають їх на світовому ринку. Це перш за все нафтовидобувні країни Близького Сходу, Латинської Америки, Африки, які здійснюють продаж нафти і газу. В основному промислово розвиненим країнам. Крім того, до цієї групи слід віднести ряд країн Африки і Латинської Америки, а також такі промислово розвинені країни, як Швеція, Австралія, Канада, які видобувають і продають у великій кількості різні мінеральні ресурси (вугілля, руди чорних і кольорових металів, золото, срібло і т.д.).
  До третьої групи належать країни, спеціалізація яких на всесвітньому ринку обмежується виключно сільськогосподарською продукцією, або з-за слабкого економічного розвитку в основному внаслідок колоніального панування ряду західних країн у XVIII-XIX ст., Або в результаті даної спеціалізації. У першу чергу це стосується країн Азії, Африки і Латинської Америки.
  Постачальниками сільськогосподарської продукції на світовому ринку є також більшість промислово розвинених капіталістичних країн (США, Канада, практично всі країни Західної Європи, Австралія, Нова Зеландія). 
Говорячи про третій групі країн - постачальників сільськогосподарської продукції, слід відзначити наявність серед них спеціалізації на певний вид продукції. Так, Бразилія є визнаним постачальником кави, Аргентина - м'яса, Куба - цукру, Індія і Шрі-Ланка - чаю, ряд країн Латинської Америки і Африки - бананів, арабські країни - фініків і цитрусових, бавовни.

  Міжнародна спеціалізація виробництва забезпечує відносно повне і економічне використання продуктивних сил кожної розвинутої в економічному відношенні країни. Розвиток та поглиблення міжнародної спеціалізації на базі поділу праці позбавляє багато країн від економічно непередбаченою та в ряді випадків непосильною завдання розвитку всіх галузей виробництва і дозволяє сконцентрувати зусилля і спеціалізуватися на виробництві певних видів продукції. Міжнародна спеціалізація при всій її специфіці повинна бути спрямована на багатогалузеву структуру народного господарства, в якій поєднується оптимальний варіант співвідношення різних галузей. Однак дана концепція в цілому складними для виконання. Навіть у ряді промислово розвинених країн є певна диспропорція в розвитку різних сфер економіки. Диспропорційність, причому значна, існувала і в соціалістичних країнах, про що свідчить низька частка продукції обробної промисловості в їх експорті на світовий ринок. Система замкнутого господарського комплексу, або одностороння, дуже вузька міжнародна спеціалізація економіки, завдає шкоди ефективності суспільного виробництва і знижує темпи економічного розвитку як окремих країн, так і всього світового господарства
  За останні 20-30 років транснаціональні компанії взяли на себе функцію міжнародного поділу праці та міжнародну спеціалізацію. В даний час зовні міжнародний поділ праці та міжнародну спеціалізацію здійснюють країни і держави, а по суті її проводять транснаціональні корпорації, які, маючи національні штаб-квартири і виробництво всередині своїх країн, мають у своєму розпорядженні також величезним виробничим, побутовим, фінансовим, технічним потенціалом в інших країнах .
  Говорячи про міжнародну спеціалізацію та поділі праці, даючи характеристику сучасним міжнародним економічним відносинам, слід підкреслити, що спеціалізацію і розподіл праці в останні 20-30 років не можна обмежити лише сферою виробництва товарів і послуг. Вона значно ширше і охоплює сферу ринку капіталу, ринок цінні паперів, надання різних послуг. При цьому головну роль у посиленні спеціалізації та розподілі праці зіграли транснаціональні компанії, які на світовому ринку пред'являли попит на позичковий капітал і різні послуги. Задовольняти ці потреби стали транснаціональні кредитно-фінансові інститути (комерційні та інвестиційні банки, страхові компанії, приватні пенсійні, інвестиційні компанії). Дані установи забезпечують основний оборот кредитних ресурсів, цінних паперів, страхування і фрахту на світовому ринку. 
 
 
 

3.Форми МЕЗ у світовому співтоваристві
3.1. Інтеграційні процеси у світовій економіці та міжнародні економічні організації
   Найважливішою ознакою сьогоднішньої дійсності  є інтенсивний розвиток інтеграційних  процесів. Процес інтернаціоналізації господарського життя обумовлений розвитком і поглибленням міжнародного поділу праці, і означає формування стійких зв'язків у виробничій, науково-технічній та інших сферах. 
Основними цілями економічної інтеграції як якісно нового і більш складного етапу інтернаціоналізації господарських зв'язків є більш тісну співпрацю та взаємопроникнення окремих національних господарств, забезпечення умов концентрації виробництва і переплетення капіталів, проведення узгодженої міждержавної економічної політики. Економічна інтеграція визначається такими найважливішими факторами:

   • інтернаціоналізація виробництва  і створення міжнародних монополій  нового типу;
   • глибокі зрушення в структурі  міжнародного поділу;
   • науково-технічна революція;
   • відкритість національних економік і свобода торгівлі.
   Характерною особливістю інтеграційних об'єднань сьогодні є їх розвиток на регіональному  рівні. Регіональна інтеграція проходить при цьому ряд етапів, кожен з яких має свої специфічні риси 
Умовно можна виділити п'ять основних видів інтеграційних об'єднань, що відрізняються різним ступенем інтенсивності, масштабами і специфічністю, що виявляється в окремих регіонах:

    зона вільної торгівлі - найпростіша форма економічної інтеграції: країни-учасниці скасовують митні бар'єри у взаємній торгівлі; такий вид інтеграції застосовується країнами ЄАВТ, НАФТА і деякими іншими;
    митний союз передбачає вільне переміщення товарів і послуг всередині угруповання, єдиний митний тариф по відношенню до третіх країн; такий варіант інтеграції спочатку здійснювався в рамках Європейського союзу західноєвропейських країн;
   • загальний ринок - більш складний вид інтеграційних об'єднань, коли ліквідуються бар'єри між країнами не тільки у взаємній торгівлі, але і для переміщення робочої сили, послуг і капіталу, забезпечується узгодження економічної політики;
    економічний союз - найбільш складна форма міждержавної економічної інтеграції, що припускає проведення єдиної економічної і валютно-фінансової політики, створення системи регулювання соціально-політичних процесів, координацію національних податкових, антиінфляційних, валютних та інших заходів; для прискорення формування економічного союзу Європейський союз у грудні 1991 р. прийняла в м. Маастрихті рішення прискорити виконання вищеназваних цілей і ввести єдину валюту євро з утворенням єдиного емісійного центрального банку;
    політичний союз - це найвищий ступінь регіональної інтеграції - припускає перетворення єдиного ринкового простору в цілісне економічне і політичне утворення; в найзагальніших рисах мова може йти про виникнення нового багатонаціонального суб'єкта світогосподарських і міжнародних політичних відносин, який виступає від імені всіх учасників цього союзу.
   Серед численних інтеграційних угруповань можна виділити наступні: у Західній Європі - Європейський союз (ЄС) і Європейську  асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ); в Північній Америці - Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі (НАФТА); в Азіатсько-тихоокеанському регіоні - Асоціацію Азіатсько-тихоокеанського  економічного співробітництва(АТЕС); в  Азії - Асоціацію держав Південно-Східної  Азії (АСЕАН); в Латинській Америці - Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІ) і "Меркосур"; в Африці - Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЕКОВАС) і Митний і економічний  союз Центральної Африки (ЮДЕАК).
   Міжнародні економічні відносини (МЕВ), крім правових аспектів (міжнародні договори, угоди, кодекси, хартії і т.д.) таіншихскладових, включають також інструменти їх реалізації, а саме: освіта та забезпечення діяльності відповіднихміжнародних економічних організацій, спрямованої на досягнення цілей світового розвитку. В даний час пріоритет у МЕВ як і раніше зберігаєтьсязазовнішньоторговельними відносинами (80% всього обсягуМЕВ) . Спочаткуці відносини будувалися на міжкраїнній,вузькорегіональній основі, а зараз відбуваєтьсяїхглобалізація. Якщо раніше в основі міждержавних абовузькорегіональних відносин лежали двасуперечливих один одному принципу: вільної зовнішньої торгівлі і протекціонізму в ній, - то тепер дедалі більше переважає принцип вільної торгівлі. Це проявляється у скасуванні кількісних обмеженьімпорту, зниженні митних зборів, створення вільних економічних зон, спільних ринків і т.д. Для реалізації цих відносин створювалися і створюються різні торгово-економічні блоки, зони вільної торгівлі та інші формування.
   Проте головну роль у глобалізації МЕВ, зокрема зовнішньоторговельної  діяльності, в даний час грає ряд  установ системи Організації  Об'єднаних Націй (ООН), а саме:
   • ЮНКТАД - Конференція ООН з торгівлі та розвитку, заснована в 1964 р. і діє  під егідою Генеральної Асамблеї ООН;
   • ЕКОСОР - Економічна і Соціальна  Рада ООН;
   • КНТР - Комісія з науки і техніки  з метою розвитку;
   • ЮНІДО - Організація ООН з промислового розвитку, заснована в 1966 р.;
   • СОТ - Світова організація торгівлі, яка виникла в 1995 р. в результаті перетворення ГАТТ (Генеральна угода  з тарифів і торгівлі, створене в 1947 р.); до складу СОТ входить ТРІПС (Угода про торговельні аспекти  інтелектуальної власності) і ГАТС (Угода про торгівлю послугами);
   • МТЦ - Міжнародний торговий центр;
   • ПРООН - Програма розвитку Організації  Об'єднаних Націй;
   • ЄЕК ООН - Європейська економічна комісія Організації Об'єднаних  Націй;
   • ВОІВ - Всесвітня організація інтелектуальної  власності, заснована в 1967 р., та ін.
   Фрагмент  організаційної структури ООН, що включає  названі установи, представлений  на Мал.4.  

3.2. Міжнародна торгівля і зовнішньоторговельна політика 

  Міжнародна торгівля - це обмін товарами і послугами між різними країнами, пов'язаний із загальною інтернаціоналізацією господарського життя і інтенсифікацією міжнародного поділу праці в умовах науково-технічної революції. Міжнародна торгівля є найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин. Необхідність її зумовлена наступними чинниками:
  по-перше, утворенням світового ринку як одного з історичних передумов капіталістичного способу виробництва;
  по-друге, нерівномірністю розвитку окремих галузей в різних країнах; продукція найбільш динамічно розвиваються галузей, яку неможливо реалізувати на внутрішньому ринку, вивозиться за кордон;
  по-третє, тенденцією, що виникла на нинішньому етапі розвитку економіки до безмежного розширення розмірів виробництва, тоді як ємність внутрішнього ринку обмежена платоспроможним попитом населення. Тому виробництво неминуче переростає межі внутрішнього попиту, і підприємці кожної країни ведуть запеклу боротьбу за зовнішні ринки  Отже, зацікавленість окремих країн у розширенні своїх міжнародних зв'язків пояснюється потребами збуту продукції на зовнішніх ринках, необхідністю отримання певних товарів ззовні і, нарешті, прагненням дістати більш високий прибуток у зв'язку з використанням дешевої робочої сили і сировини країн, що розвиваються.
  Безпосередніми причинами зростання світової торгівлі є важливі зрушення у виробництві в умовах науково-технічної революції, які зажадали спеціалізації і кооперування в міжнародному масштабі. Дані процеси послужили головним чинником швидкого зростання товарообміну між країнами, причому цей ріст відбувався головним чином за рахунок продукції обробної промисловості. На інтенсивність товарообміну між державами вплинув збільшений експорт капіталу і посилення транснаціональних компаній за рахунок спеціалізації та кооперування своїх підприємств, розташованих у різних країнах. Зростанню темпів міжнародного товарообміну сприяла також інтеграція, особливо в Західній Європі, оскільки були скасовані обмеження у торгівлі між цими країнами, на які припадає майже половина обсягу світової торгівлі.  Важливим чинником розвитку міжнародної торгівлі в умовах високорозвиненої ринкової економіки є вивезення капіталу, який симулює зростання зовнішньої торгівлі.
  Вивіз капіталу у підприємницькій формі тягне за собою вивезення товарів, так як він пов'язаний з поставками засобів виробництва для підприємств, що створюються за кордоном. У результаті виникли два види міжнародних компаній, що мають підприємства в різних країнах, а саме: транснаціональні корпорації (ТНК) та міжнародні корпорації (МНК). Перші являють собою компанії, національні за капіталом, але інтернаціональні за сферою діяльності, а другі - інтернаціональні і за капіталом і за сферою діяльності. Міжнародні компанії, і перш за все ТНК, мають величезний вплив на зовнішню торгівлю: на частку їх внутрішньо корпоративного обороту припадає майже 1 / 3 всього світового експорту. Разом з тим розширення зовнішньоекономічних зв'язків продиктовано не тільки потребою збуту продукції на зовнішніх ринках, але і необхідністю отримання визначених товарів з-за кордону. Особливо велику роль зовнішній ринок відіграє для країн, що розвиваються, так як багато хто з них мають відносно обмежені розміри внутрішнього ринку.
  В даний час одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва є включення держави у процес міжнародного поділу праці. Участь у ньому і розвиток зовнішньоекономічних зв'язків сприяють зростанню ефективності виробництва перш за все із-за відмінностей у витратах виробництва в окремих країнах.  Міжнародна торгівля в даний час проходить під знаком розвитку інтеграційних процесів. Результатом цього є зростання масштабів і якісних змін характеру міжнародної торгівлі, яка має великий вплив на інтернаціоналізацію економічного життя всіх країн світу. Але головне в цьому процесі - корінні якісні зрушення, що відбуваються в міжнародній торгівлі. Полягають вони в наступному,
  по-перше, змінилися функції міжнародної торгівлі - з чисто комерційних короткострокових угод вона перетворилася на основний засіб безпосереднього обслуговування національних виробничих процесів, що зв'язує їх в єдиний механізм, що не визнає національних кордонів
  по-друге, акцент у такому обслуговуванні зміщується з початкових стадій (обробка сировини і матеріалів) на заключні етапи виробництва (оздоблювальні та складальні операції) Зовнішньоторговельна політика являє собою систему заходів, націлених на захист внутрішнього ринку або на стимулювання зростання обсягу зовнішньої торгівлі, зміну її структури і напрямків товарних потоків. Існують дві системи зовнішньоторговельної політики - протекціонізм та вільна торгівля, чи лібералізація торгівлі. Протекціонізм характеризується введенням високих митних зборів на імпортні товари. До цих мит, що обмежує ввезення іноземних товарів, нерідко приплюсовують експортні премії, що заохочують вивезення товарів за кордон.
  Вільна торгівля - це вільний, безмитний або оподатковуваний лише незначними митами ввезення товарів.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.