На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Основи охорони прац

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 25.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 10. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст
Розділ 1.   Вступ. 

1.1 Зварювання, поняття, види і класи ………………….……….………….…...5
1.2.  Історія розвитку зварювального виробництва ……………..…..…….……7
1.3.   Організація робочого місця зварника…………………...……………….…10 

Розділ  2. Технологічний розділ 

2.1.  Характеристика джерел живлення, які використовуються для електронно-променевого зварювання. ….………….……..…………………………………..………..……...12
2.2.  Характеристика електронно-променевого зварювання. …..…………………..13
2.3.  Характеристика зварювальних металів ……………..……….………………...…16
2.4.  Технологія електронно-променевого зварювання ….……..…….………………..19 

Розділ 3. Основи охорони  праці 

3.1.  Заходи промислової санітарії, техніки безпеки та протипожежної безпеки……..24 

Список  використаних джерел……………………………………………….…………………27 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Вступ.
    1.1. Зварювання, поняття, види та класи
Зварювання  — це процес одержання  нероз'ємного з'єднання  шляхом встановлення міжатомних зв'язків  між зварюваними  частинами при  їх місцевому або  загальному нагріванні, пластичною деформацією або їх спільною дією. Залежно від виду енергії зварювання поділяють на три класи: термічний, термомеханічний та механічний. До термічного класу належать види зварювання за допомогою плавлення, в яких для розплавлення металу використовують теплову енергію:
    -  дугове зварювання, нагрівання здійснюється  електричною дугою; 
    -  плазмове зварювання, нагрівання здійснюється  стиснутою дугою; 
    -  газове зварювання, нагрівання здійснюється  полум'ям газів; 
    - електрошлакове зварювання, для нагрівання  використовують тепло, яке виділяється при проходженні електричного струму через розплавлений електропровідний шлак;
    - електронно-променеве  зварювання, для нагрівання  використовують тепло  електричного променя,  яке виділяється  за рахунок бомбардування  зони зварювання  направленим потоком електронів;
    - лазерне зварювання, розплавлення здійснюється  енергією світлового  променя, одержаного  від оптичного  квантового генератора;
    - термітне зварювання, використовується  тепло, утворене  в результаті спалювання  термітного порошку,  який складається з суміші алюмінію та оксиду заліза.
    До  термомеханічного класу  належать види зварювання, в яких використовується теплова енергія  й тиск:
    - контактне зварювання, із використанням  тиску та нагрівання  при проходженні  електричного струму  через контактні поверхні;
    - дифузійне зварювання  проходить через  взаємну дифузію  атомів контактних  поверхонь при  тривалому впливі  підвищеної температури  і незначній пластичній  деформації;
    - пресове зварювання, нагрівання здійснюється  полум'ям газів  (газопресове зварювання), дугою (дугопресове зварювання), електрошлаковим процесом (шлакопресове зварювання), індукційним нагріванням (індукційно-пресове зварювання), термітом (термітно-пресове зварювання).
    До  механічного класу  належить зварювання, яке виконується  з використанням механічної енергії й тиску:
    - ультразвукове зварювання, тиск створюється  ультразвуковими  коливаннями; 
    -  холодне зварювання, використовується  тиск при значній  пластичній деформації  без нагрівання;
    - зварювання вибухом  відбувається в  результаті викликаного вибухом удару швидко рухомих частин;
    - зварювання тертям  відбувається в  результаті стискання  і нагрівання зварюваних  деталей за рахунок  тертя при їх  обертанні; 
    - імпульсно-магнітне  зварювання, тиск  електрода підсилюється  імпульсним магнітним полем, завдяки чому подача електрода в період стискання прискорюється настільки, що набирає ударного характеру.
    Процеси дугового зварювання називаються механізованими у випадку, коли за допомогою різних приводів і механізмів (електричних, пневматичних, гідравлічних та ін.) виконуються основні зварювальні операції, наприклад, подача електродного дроту в зону зварювання, підвід електричного струму, подача захисного газу, переміщення зварювальної дуги вздовж шва, подача флюсу тощо.
    Із  механізованих способів зварювання плавленням широко використовуються автоматичне і напівавтоматичне зварювання під флюсом, у захисних газах, електрозаклепками, електрошлакове та ін. 
 
 
 

1.2    Історія розвитку зварювального виробництва.
Процес  зварювання з'явився ще в бронзовому віці, коли людина почала набувати досвід при обробці металів для виготовлення знарядь праці, бойової зброї, прикрас та інших виробів.
Першим  відомим способом зварювання було ковальське. Воно забезпечувало  достатньо високу, на той час, якість з'єднання, особливо при роботі з пластичними металами, такими, як мідь. Із винайденням бронзи, яка є твердішою і гірше піддається куванню, виникло ливарне зварювання. Під час ливарного зварювання крайки з'єднуваних деталей заформовують спеціальною сумішшю і заливають розігрітим рідким металом. Цей присадковий метал сплавляється із виробом і, застигаючи утворює шов.
В 1802 російський академік Василь Володимирович  Петров звернув увагу  на те, що при пропусканні  електричного струму через два прутики  з вугілля або  металу між їхніми кінцями виникає яскрава дуга (електричний розряд), яка має дуже високу температуру. Він дослідив та описав це явище, а також указав на можливість використання тепла електричної дуги для розплавлення металів і тим заклав основи дугового зварювання металів.
В той час результати досліджень Василя Володимировича Петрова не були використані, ні в Росії, ні за кордоном. Лише через 80 років російські  інженери – Микола Миколайович Бенардос і Микола Гаврилович Слав'янов застосували  відкриття Василя Володимировича Петрова на практиці та розробили різні промислові способи зварювання металів електричною дугою.
Микола  Миколайович Бенардос в 1882 винайшов спосіб дугового зварювання із застосуванням  вугільного електрода. У наступні роки він  розробив способи  зварювання дугою, яка горить між двома або декількома електродами; зварювання в атмосфері захисного газу; контактного точкового електрозварювання за допомогою кліщів; створив ряд конструкцій зварювальних автоматів; Микола Миколайович Бенардос запатентував в Росії та за кордоном велику кількість різних винаходів у галузі зварювального устаткування та процесів зварювання.
Автором методу дугового зварювання металевим плавким  електродом, найпоширенішого  в наш час, є  Микола Гаврилович Слав'янов, який розробив його в 1888. Микола Гаврилович Слав'янов не лише винайшов дугове зварювання металевим електродом, описав його у своїх статтях, книгах і запатентував у різних країнах світу, але й сам широко впроваджував його в практику. За допомогою навченого ним колективу робітників-зварювальників Микола Гаврилович Слав'янов виправляв дуговим зварюванням брак лиття та відновлював деталі парових машин і різного великого устаткування. Микола Гаврилович Слав'янов створив перший зварювальний генератор з автоматичним регулятором довжини зварювальної дуги, розробив флюси для підвищення якості наплавленого металу при зварюванні. Створені Миколою Миколайовичем Бенардосом і Миколою Гавриловичем Слав'яновим способи зварювання є основою сучасних методів електричного зварювання металів.
Родоначальник контактного зварювання – англійський фізик Вільям Томсон (лорд Кельвін), який уперше застосував стикове зварювання в 1856. В 1877 у США Еліх Томсон самостійно розробив стикове зварювання і впровадив його в промисловість.
В тому ж 1877 у Росії Микола Миколайович Бенардос запропонував способи контактного точкового і шовного (роликового) зварювання. На промислову основу в Росії контактне зварювання було представлено в 1936 після освоєння серійного випуску контактних зварювальних машин.
Упродовж 20-х років ХХ ст. головні акценти в зварювальних технологіях ставилися на розвиток автоматичного зварювання. Великий внесок у розвиток різноманітних видів зварювання вніс академік Патон Євген Оскарович, та фахівці Інституту електрозварювання, які вперше у світі розв'язали складні наукові і технічні завдання, пов'язані з автоматичним зварюванням броні, розробили досконалу технологію і необхідне обладнання. Було досліджено процеси, що відбуваються у потужній зварювальній дузі, яка горить під флюсом, розроблено нові зварювальні флюси і знайдено місцеву сировину для їх масового виробництва. Широко проводився пошук способів багатодугового та багатоелектродного автоматичного зварювання під флюсом, розроблено технологію напівавтоматичного зварювання під флюсом, створено перші зварювальні напівавтомати.
Застосування  автоматичного зварювання в оборонній промисловості  дало винятково великий  ефект і забезпечило  можливість різкого  збільшення випуску  бойових машин, боєприпасів  і озброєння високої  якості. Зварювання повсюдно витіснило спосіб нероз'ємного з'єднання деталей за допомогою заклепок.
На  сьогодні зварювання є найбільш розповсюдженим способом з'єднання  деталей при виготовленні металоконструкцій. Широко застосовується зварювання в комплексі  з литтям, штампуванням і спеціальним прокатом окремих елементів заготовок виробів, майже повністю відтіснивши складні та дорогі суцільнолиті та суцільноштамповані заготовки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.3. Організація робочого місця зварника.
Зварювальним  постом називається  робоче місце зварника, обладнане всім необхідним для виконання зварювальних робіт. Зварювальний пост електрозварника укомплектовують джерелом живлення (трансформатор, випрямляч, перетворювач, ацетиленовий генератор), зварювальними кабелями, електродотримачем або пальником, пристосуваннями, інструментами, засобами захисту.
Зварювальні пости можуть бути стаціонарні й пересувні.
Стаціонарні пости - це відкриті зверху кабіни для  зварювання виробів  невеликих розмірів. Каркас кабіни висотою 1800-2000 мм виготовляють із сталі. Для кращої вентиляції стіни кабіни піднімають над підлогою на 200-250 мм, їх виготовляють із сталі, азбестоцементних плит, інших негорючих матеріалів і фарбують вогнетривкою фарбою (цинкові, титанові білила, жовтий крон), яка добре поглинає ультрафіолетові промені зварювальної дуги. Дверний проміжок закривають брезентовою ширмою. Підлогу роблять з бетону, цегли, цементу.
Кабіни  повинні освітлюватись  денним і штучним  світлом і добре  провітрюватись. Для роботи сидячи, використовують столи висотою 500-600 мм, а при роботі стоячи - близько 900 мм. Кришку стола площею 1 м2 виготовляють із сталі товщиною 15-20 мм або з чавуну товщиною 25 мм. До стола під'єднують струмопровідний кабель від джерела живлення. Поряд із столом розміщують кишені для електродів та їх відходів, інструменти (молоток, зубило, сталева щітка тощо) й технологічну документацію. Для зручності при зварюванні встановлюють металеве крісло з діелектричним сидінням. Під ногами має бути гумовий килимок, а все обладнання кабіни - надійно заземлене.
Пересувні пости використовують при зварюванні великих  виробів безпосередньо  на виробничих ділянках.
При використанні пересувних постів у приміщеннях  слід забезпечити природну або примусову вентиляцію.
Робітників  забезпечують спецодягом за встановленими нормами і захисними окулярами (світлофільтри С-3 при роботі різаками і С-4 при зварювальних роботах із витрачанням ацетилену до 2500 л/год.)
Світлофільтри підбираються залежно  від характеру  роботи і потужності газового полум'я . Для  захисту світлофільтра використовують безколірне скло (віконне), яке в міру забруднення замінюють. Категорично забороняється заміняти світлофільтри саморобним зафарбованим склом.
Стаціонарний  пост призначений  для виконання  ручних і механізованих робіт газозварювання і різання в умовах цеху, майстерні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Технологічна частина
2.1. Характеристика джерел живлення, які використовуються для електронно-променевого зварювання.
Більшість високовольтних джерел живлення, що випускаються, підрозділяють по потужності на наступні групи:
- до 7,5 кВт для прискорюючої напруги 20-30 кВ;
- до 60 кВт при прискорюючій напрузі 60 кВ;
- до 120 кВт при прискорюючій напрузі 120 кВ;
- до 30 кВт при прискорюючій напрузі 175 кВ.
До  головних вимог до джерел живлення відносяться висока стабільність і здатність пригнічувати розвиток пробоїв в гарматі. Щоб забезпечити стабільність параметрів проплавлення, необхідно в першу чергу добитися стабільності щільності потужності пучка на виробі при загальній постійній потужності пучка. Коливання прискорюючої напруги приводять до зміни діаметру пучка, а отже, і густини енергії в площині виробу, зважаючи на що коливається глибина проплавлення. Аналогічно змінюється густина енергії в пучку на виробі унаслідок коливання струму магнітної лінзи при постійній прискорюючій напрузі. Зміна прискорюючої напруги в межах декількох відсотків приводить до помітної зміни глибини проплавлення. Зміна струму пучка порівняльна слабо впливає на глибину проплавлення, і тому обмеження нестабільності струму в межах 6... 10 % в більшості випадків задовольняє технологічним вимогам. Живлення зварювальних електронних гармат прискорюючою напругою здійснюється від трифазних силових випрямлячів. Коефіцієнт пульсацій в цій системі без згладжуючих фільтрів складає 6-7 % при частоті пульсацій 300 Гц. Для зменшення пульсацій прискорюючої напруги на виході випрямляча встановлюються фільтри з конденсаторів і дроселів. Величина допустимих пульсацій, як правило, не повинна перевищувати 4 % : інакше істотно знижується глибина проплавлення, спостерігаються розширення шва і розбризкування металу. 

2.2. Характеристика електронно-променевого зварювання.
Електронно-променеве  зварювання (ЕПЗ) є  одним з перспективних  способів з'єднання  різних металів, в  першу чергу тугоплавких, хімічно активних і різнорідних, якісних сталей, високоміцних сплавів на основі алюмінію і титану.
Електронно-променеве  зварювання засноване  на використанні тепла, яке виділяється  при гальмуванні  гостросфокусованого потоку електронів, прискорених до високих енергій. Явище термічної дії електронних пучків на тверді матеріали було відоме давно.
Завдяки розвитку вакуумної  техніки і електронної  оптики це джерело  нагріву отримало широке застосування спочатку в зварювальній, а потім в металургійній  техніці. Поштовхом, що послужив пошуку нових способів з'єднання матеріалів, з'явилися труднощі зварювання таких металів, як молібден, тантал, ніобій, вольфрам, цирконій, які виявилися в середині 60-х рр. минулого століття. Ці метали складають групу важко зварюваних, оскільки володіють високими температурою плавлення і хімічною активністю. Це припускає використання висококонцентрованих джерел тепла і серйозного захисту зони зварювання.
В процесі ЕПЗ у  вакуумі 10-4 мм рт. ст. забезпечується практично повна відсутність домішок шкідливих газів. Висока концентрація енергії в електронному промені до 109 Вт/см2 при мінімальній площі плями нагріву до 10-7 см2 сприяє зменшенню термічних деформацій при зварюванні, незначним структурним перетворенням в зоні нагріву і забезпечує формування зварного шва з яскраво вираженою кинджальною формою проплавлення.
Розробка  техніки і технології ЕПЗ пов'язана  з роботами французьких  і американських  інженерів Д.А. Стора, Д. Бріолі, В.Л. Вімена, які були опубліковані в 1957-58 рр. У ці ж  роки в СРСР в Московському енергетичному інституті під керівництвом Н.А. Ольшанського і Інституті електрозварювання ім. Е.О. Патона під керівництвом Б.А. Мовчана незалежно від робіт іноземних учених також були проведені дослідження по застосуванню електронно-променевого зварювання.
Процес  зварювання реалізується в спеціальних  установках, принципова схема однієї з  них зображена  на мал. 1.
Основний компонент - електронний промінь, який створюється  спеціальним приладом - електронною гарматою.
Мал.1.  Установка для  електронно-променевого зварювання.
1-зварювальна деталь; 2-катод;
3-прикатодний  електрод;
4-прискорюючий  електрод(анод);
5- джерело постійного  струму;
6-магнітна  лінза;
7-магнітна  відхиляюча система;
Гармата має катод 2 який може нагріватися до високих  температур. Катод розміщений усередині прикатодного електроду 3. На деякій відстані від катода знаходиться прискорюючий електрод (анод) 4 з отвором. Електрони, що виходять з катода, фокусуються за допомогою електричного поля між прикатодним і прискорюючим електродами в пучок діаметром, рівним діаметру отвору в аноді 4. Позитивний потенціал прискорюючого електроду може досягати декількох десятків тисяч вольт, тому електрони, що випускаються катодом, на шляху до анода набувають значної швидкості і енергії. Живлення гармати електричною енергією здійснюється від високовольтного джерела постійного струму 5.
Для збільшення густини  енергії в промені  після виходу електронів з першого анода  електрони фокусуються  магнітним полем  в спеціальній  магнітній лінзі 6, Сфокусовані в  щільний пучок електрони, що летять, ударяються з великою швидкістю в малий майданчик (пляма нагріву) на виробі 1, при цьому кінетична енергія електронів унаслідок гальмування перетворюється на теплоту, нагріваючи метал до дуже високих температур.
Для переміщення променя по зварюваному виробу на шляху електронів поміщають магнітну відхиляючу систему 7, що дозволяє встановлювати промінь точно по лінії зварювання. Сам по собі електронний промінь може досягати таких значень, що робить можливим застосування його при зварювання великої товщини - до 500 мм.
Теплова потужність електронного променя в тисячі разів більша за потужність звичайної зварювальної дуги. Це забезпечує високу швидкість зварювання, вузькі й глибокі шви, малу біля шовну зону, низькі деформації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3. Характеристика зварювальних металів.
Електронно-променеве  зварювання використовують в електронній  та атомній промисловості, в літакобудуванні  й ракетобудуванні. Виготовляють зварні шестерні, різальні інструменти, відповідальні  будівельні конструкції(балки, колони), вузли парогенераторів і двигунів внутрішнього згоряння. Цим способом зварюють тугоплавкі (тантал, ніобій, вольфрам, молібден) і легкоокиснювані (цирконій, берилій, титан, алюміній, магній) метали та їх сплави. 

Вольфрам - це світло-сірий метал, який має такі властивості:
найвища температура плавлення;
дуже  висока густина;
найменше  значення температурного коефіцієнта лінійного  розширення усіх чистих металів, які застосовуються у вакуумній техніці.
Порівняно дорогий, обробляється з труднощами і тому використовується там, де його не можна замінити.
Волокниста  структура металу, що утворюється куванням і волочінням, забезпечує високу механічну  міцність та гнучкість  тонких вольфрамових ниток, діаметр яких може бути меншим 10 мкм. Вольфрам має високу температуру плавлення, малу швидкість випаровування та задовільну механічну міцність у розжареному стані. Тому його використовують в електровакуумних приладах переважно при високих температурах. Серед усіх чистих металів, які використовуються у вакуумній техніці, вольфрам має найменше лінійне розширення. Основна сфера використання вольфраму - виготовлення ниток розжарювання освітлювальних ламп, катодів прямого та непрямого розжарювання потужних генераторних ламп, рентгенівських трубок, розмикальних контактів реле, випарників для нанесення у вакуумі тонких плівок різних матеріалів. Для контактів в апаратах великої потужності використовують металокерамічні матеріали на основі порошку вольфраму. 

Молібден  Мо - близький за своїми властивостями до вольфраму метал, але майже у 2 рази легший за нього. Він має такі властивості:
найнижчий питомий електричний  опір з усіх тугоплавких  металів;
допустима робоча температура  нижча, ніж у вольфраму;
окиснення починається при  температурі 500°С.
Отримують молібден з руди молібденіту  за приблизно такою  самою технологією, що і вольфрам.
Через високу міцність, твердість  і пластичність молібден є одним із кращих матеріалів для виготовлення деталей складної конфігурації, які  експлуатуються при  високих температурах.  

Тантал  Та - сірувато-білий надпровідниковпй метал, який має такі властивості:
ковкість;
в'язкість;
висока  пластичність навіть при кімнатній  температурі;
на  відміну від вольфраму  та молібдену допускає холодну механічну  обробку та зварювання;
В основному тантал використовують в  електровакуумній промисловості  для виготовлення анодів і сіток генераторних ламп, не розпилювальних газопоглинальників, допоміжних деталей електровакуумних приладів. 

Титан має такі властивості:
пластичність;
порівняно високу механічну  міцність;
високу  газопоглинальну  здатість, особливо при нагріванні до теммператури 500°С.
Чистий  титан є пластичним і в'язким металом. Він легко піддається гарячому куванню, холодному прокатуванню, волочінню, витяжці, обробці різанням, точковому зварюванню. Титан стійкий на повітрі до 700°С; при розжарюванні вище 800°С в кисні спалахує.
Титан використовується для  порошкоподібних  покриттів молібденових і вольфрамових електродів електровакуумних приладів, які працюють при  високих температурах. Титанові сплави утворюються в результаті легування титану алюмінієм, залізом, хромом, марганцем, оловом та іншими металами і мають такі властивості: низьку густину, високу корозійну стійкість, міцність, низькі ливарні властивості, задовільно оброблюються різанням твердосплавним інструментом, зварюються аргонодуговим і контактним зварюванням. Деякі титанові сплави зміцнюють термічною обробкою.
Титан та його сплави володіють  рядом переваг  в порівнянні з  іншими конструкційними  металами: малою питомою  вагою (4,5 г/cм), високими механічними властивостями (межа міцності – 500-600 МПа у технічного титана і 800-1400 МПа у сплавів на його основі) і відмінною корозійною стійкістю, подібно стійкості нержавіючої сталі, а в деяких середовищах і вищою. В сучасних виробах літальних апаратів широко застосовуються силові трубчаті зварні з'єднання із високоміцних титанових сплавів.
Електронно-променеве  зварювання титанових  сплавів має значні переваги над існуючими  способами зварювання плавленням.  

Ніобій — це метал сірувато-білого кольору, який має такі властивості:
пластичність;
добре піддається механічній обробці;
у зливках при кімнатній  температурі не піддається корозії, але його порошок помітно  окиснюється на повітрі.
Ніобій - порівняно дорогий  метал і тому використовується тільки у відповідних  електровакуумних приладах.
Ніобій  використовується для виготовлення катодів генераторних ламп, анодів, керуючих сіток, надпровідникових магнітів, НВЧ резонаторів і хвильоводів тощо.
2.4. Технологія електронно-променевого зварювання.
Суть  процесу полягає  у використанні кінетичної енергії потоку електронів, рухомих з високими швидкостями у вакуумі. Для зменшення втрати кінетичної енергії електронів за рахунок зіткнення з молекулами газів повітря, а також для хімічного і теплового захисту катода в електронній гарматі створюють вакуум порядкe 10-4... 10-6 мм рт. ст.
При зварці електронним  променем проплавлення має форму конуса (мал. 2). Плавлення металу відбувається на передній стінці кратера, а метал, що розплавляється, переміщається по бічних стінках до задньої стінки, де він і кристалізується. 

Малюнок 2. Схема перенесення рідкого металу при електронно-променевому зварюванні.
1 - електронний промінь; 
2 - передня стінка  кратера; 
3 - зона кристалізації; 
4 - шлях руху рідкого  металлу. 

Проплавлення  при електронно-променевому зварюванні обумовлене в основному тиском потоку електронів, характером виділення теплоти в об'ємі твердого металу і реактивним тиском металу, що випаровується, вторинних і теплових електронів і випромінюванням. Можливе зварювання безперервним електронним променем. Проте при зварюванні легковипаровуваних металів (алюмінію, магнію і ін.) ефективність електронного потоку і кількість теплоти, що виділяється у виробі, зменшуються внаслідок втрати енергії на іонізацію пари металів. В цьому випадку доцільно зварювання вести імпульсним електронним променем з великою густиною енергії і частотою імпульсів 100 ... 500 Гц. В результаті підвищується глибина проплавлення. При правильній установці співвідношення часу паузи і імпульсу можна зварювати дуже тонкі листи. Завдяки тепловідводу під час пауз зменшується протяжність зони термічного впливу. Проте при цьому можливе утворення підрізів, які можуть бути усунені розсфокусованним променем.
Основні параметри режиму електронно-променевого зварювання (таблиця 1):
сила  струму в промені;
прискорююча напруга;
швидкість переміщення променя по поверхні виробу;
тривалість  імпульсів і пауз;
точність  фокусування променя;
ступінь вакуумізації. 

Таблиця 1. Режими електронно-променевого зварювання
Метал Товщина, мм Режим зварювання Ширина  шва, мм
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.