На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Лекции Електричн вимрювальн пристрої

Информация:

Тип работы: Лекции. Добавлен: 25.04.2012. Сдан: 2011. Страниц: 4. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЕЛЕКТРИЧНІ ВИМІРЮВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ
    7.1. Вимірювальні трансформатори та індуктивні подільники
     Вимірювальними називаються трансформатори, призначені для масштабного перетворення із заданою точністю електричного струму чи напруги. Конструктивно вимірювальний трансформатор струму (рис. 7.1), як і вимірювальний трансформатор напруги, складається із феромагнітного тороїдного осердя 1, первинної 5 та вторинної 6 обмоток. Осердя для частот приблизно до 100 кГц виконуються звичайно із стрічкового пермалою чи аморфного магнітного матеріалу завтовшки 0,01...0,35 мм. Для зняття механічних напружень, що виникають під час навивання тороїду (механічні напруження сильно впливають на властивості пермалою), готове осердя піддають термічній обробці - відпалу у вакуумній печі. Для захисту від можливих механічних навантажень при намотуванні обмоток осердя поміщають у захисний кожух 4 з неферомагнітного матеріалу (сплав алюмінію, пресматеріал), заповнюють простір між осердям та кожухом хімічно-нейтральним мастилом 3 та закривають неметалевою накривкою 2. Для частот понад 100 кГц використовують здебільшого феритові осердя.
    Вимірювальні трансформатори струму. Основними технічними та метрологічними характеристиками вимірювальних трансформаторів струму є номінальний первинний струм І1ном, номінальний вторинний струм І2ном, номінальний коефіцієнт трансформації
    
,

клас точності.
    До особливостей роботи вимірювальних трансформаторів струму треба віднести таке: оскільки їх вторинні обмотки замикаються під час роботи на амперметри, струмові обмотки ватметрів, лічильників електричної енергії чи фазометрів, опір яких дуже малий, то режим роботи трансформаторів струму близький до короткого замикання. Отже, розмикання вторинного кола при наявності струму у первинному колі є аварійним режимом. Дійсно, за відсутності вторинного струму і відповідно розмагнічувальних ампервитків І2w2 осердя намагнічується до насичення, а напруга на вторинній обмотці може досягнути сотень вольт. У зв'язку з цим у трансформаторах струму передбачується елемент для закорочування вторинної обмотки, якщо при наявності струму в первинній обмотці потрібно здійснити певні перемикання у вторинному колі.
    Залежно від призначення вимірювальні трансформатори струму бувають стаціонарними та переносними (лабораторними). Переносні лабораторні трансформатори здебільшого багатограничні. Для розширення границь вимірювань у корпусах переносних трансформаторів з тороїдним осердям може бути передбачений центральний отвір для намотування на тороїд зовнішньої первинної обмотки. Кількість намотаних витків визначають, враховуючи номінальні ампервитки трансформатора (І1w1)ном, значення яких знаходяться здебільшого в границях 600.. .2000 і вказується на щитку та в паспорті трансформатора.
    Основні метрологічні характеристики вимірювальних трансформаторів струму нормуються міждержавним стандартом ГОСТ 23624-89, згідно з яким лабораторні трансформатори можуть мати клас точності від 0,01 до 0,2, а стаціонарні - від 0,2 до 10. Граничні значення похибок коефіцієнта трансформації вимірювальних трансформаторів нормуються здебільшого двочленною формулою
    

    Показник класу точності (член с двочленної формули) як лабораторних, так і стаціонарних трансформаторів вказує на гранично можливе відхилення (у відсотках) дійсного коефіцієнта трансформації від номінального при номінальному значенні первинного струму. Стандарт нормує також член d і кутові похибки.
    Номінальні значення первинних струмів вимірювальних трансформаторів струму здебільшого знаходяться в границях від 0,2 до 3000 А, а вторинний номінальний струм - 5 А (рідко 1 А, і тільки для трансформаторів, що на частоту 50 Гц) номінальний опір кола навантаження лабораторних трансформаторів - 0,2; 0,4 або 0,6 Ом, номінальна частота здебільшого 50 або 400 Гц, або частотний діапазон переважно 50.. .1000 Гц.
     Особливе місце серед вимірювальних перетворювачів (трансформаторів) струму займають трансформаторні кліщі (рис. 7.2), в яких магнітопровід може розмикатися за принципом кліщів для охоплення провідника з вимірюваним струмом. Такі кліщеві перетворювачі струму є технічними вимірювальними засобами здебільшого з вмонтованим амперметром на виході вторинної обмотки такого трансформаторного перетворювача.
    Вимірювальні трансформатори напруги. Конструктивно вимірювальні трансформатори напруги аналогічні до вимірювальних трансформаторів струму, однак мають свої особливості, що випливають з умов роботи. Вони працюють в режимі, близькому до неробочого ходу, оскільки до їх вторинних обмоток під'єднуються засоби вимірювальної техніки з порівняно великим електричним опором (вольтметри, кола напруги вольтметрів, лічильників електричної енергії, фазометрів).
    Вимірювальні трансформатори напруги також бувають стаціонарними або лабораторними. Лабораторні трансформатори бувають класів точності 0,1; 0,2 та 0,5. Номінальні значення первинних напруг для однофазних трансформаторів є в границях від 220 В до 35 кВ, номінальні вторинні напруги - 150, 100, 100/v3 В, а номінальна повна потужність, яку можна брати від трансформатора - від 10 до 1200 В А з коефіцієнтом потужності активно-індуктивного навантаження 0,8.. .1,0, номінальна частота 50 Гц.
    Вимірювальні трансформатори (трансформаторні перетворювачі) постійного струму. Принципова схема перетворювача наведена на рис. 7.3. На два ідентичні осердя із феромагнітного матеріалу, який має значну магнітну проникливість і порівняно малу індукцію насичення (наприклад, з пермалою), намотані первинні і вторинні обмотки, кількість витків яких дорівнює, відповідно, w1 та w2. Через первинні обмотки, намотані на обидвох осердях в однакових напрямах і з'єднаних послідовно, протікає вимірювальний постійний струм. Вторинні обмотки також з'єднані послідовно, але намотані в протилежних напрямках, живляться від джерела змінної напруги. 

    
    Завдяки такому виконанню і способу з'єднання первинних і вторинних обмоток намагнічувальні ампервитки і2w2 та і1w1 протягом одного півперіода напруги U. в одному з осердь будуть збігатися за напрямом, а їх значення будуть додаватись, а в іншому - протилежні за напрямом і відніматись. У наступний півперіод осердя ніби міняються місцями.
    Якщо форма кривої намагнічування осердя близька до прямокутної (рис. 7.3,б), опори обмоток w2 дуже малі, а напруга U. досить велика, то форма кривої струму і2 буде близькою до прямокутної і середнє значення цього струму не залежатиме від напруги U та її частоти. Якщо в коло струму і2 увімкнути вимірювальний прилад з двопівперіодною схемою випрямлення, то покази такого приладу будуть пропорційні середньому значенню, тобто
    

    Отже, середнє значення вторинного струму пропорційне до вимірюваного первинного струму, а відношення між цими струмами, як і в трансформаторах змінного струму, визначається відношенням кількості витків первинної і вторинної обмоток.
    Індуктивні подільники напруги та індуктивні подільники струму. Індуктивний подільник напруги є масштабним електромагнітним перетворювачем, який служить для поділу із заданою точністю вхідної (вимірюваної) напруги. Індуктивний подільник струму можна вважати оберненим індуктивним подільником напруги. Принципові схеми індуктивних подільників напруги та струму наведені на рис. 7.4.
     За принципом дії індуктивні подільники аналогічні до вимірювальних трансформаторів, але відрізняються деякими конструктивними особливостями, і можуть виконуватись за трансформаторною чи автотрансформаторною схемами. Автотрансформаторні подільники (рис. 7.5) конструктивно простіші. Обмотка такого подільника намотується джутом 2 із попередньо скручених ізольованих один від одного дротів, кожний з яких утворює окрему секцію, рівномірно розміщену по периферії тороїдного осердя 1 із феромагнітного матеріалу з високою магнітною проникністю і малими втратами. Кінець дроту однієї секції з'єднаний з початком іншої секції і т. д. Від місць з'єднань зроблені виводи до відповідних вихідних затискачів. Початок першої і кінець останньої секції утворюють вхід індуктивного подільника напруги (вихід індуктивного подільника струму). Як і у вимірювальних трансформаторах, осердя індуктивного подільника розміщене в захисному кожусі 4 з кришкою 3, а вільний простір між ними заповнений хімічно-нейтральним мастилом 5.
    За необхідності мати гальванічне розділення вхідного та вихідного кіл подільники виконуються за трансформаторною схемою.
    Коефіцієнт ділення індуктивних подільників може бути сталим або регульованим. Зміну коефіцієнта ділення здійснюють зміною кількості витків обмоток, причому залежно від того кількість витків якої обмотки змінюють (вхідної або вихідної) подільники будуть мати сталий вихідний або сталий вхідний опори.
    Особливість індуктивних подільників полягає в тому, що між витками обмоток є тісний індуктивний зв'язок (в ідеальному випадку всі витки мають однакове потокозчеплення, відсутні потоки розсіяння). За цієї умови відношення напруг на окремих обмотках подільника дуже точно визначається відношенням кількості витків відповідних обмоток, а номінальний коефіцієнт ділення індуктивного подільника напруги
    

а подільника струму
    

    Індуктивні подільники мають ряд принципових переваг перед параметричними подільника ми (резистивними, ємнісними). До найвагоміших їх переваг належать: висока точність (похибка коефіцієнта ділення серійних подільників може бути зведена до 0,001%, а для індивідуальних зразків до майже 1(10-5 % при фазовій похибці не більше 10-6 рад), широкий частотний діапазон (приблизно 20Гц...200 кГц) з постійною тенденцією до розширення у бік високих частот, стабільність коефіцієнта ділення, яка недосяжна для інших видів подільників, незалежність коефіцієнта ділення від вторинного навантаження в границях його практичних значень, технологічність та практична незалежність характеристик від кліматичних факторів.
    Індуктивні подільники напруги широко застосовуються у пристроях та системах метрологічного забезпечення засобів вимірювальної техніки та автоматики, зокрема, як перетворювальні елементи засобів перевірки цифрових вольтметрів змінного струму, калібраторів напруги тощо. їх застосування в автоматичних цифрових мостах змінного струму дало змогу значно розширити діапазон вимірювань та підвищити точність таких засобів.
    Індуктивні подільники струму поки що не знайшли такого широкого застосування, як індуктивні подільники напруги. Вони застосовуються у пристроях для перевірки вимірювальних трансформаторів струму та магнітних компараторів і мають всі необхідні властивості для їх успішного використання в термоелектричних компараторах, в компенсаційно-мостових приладах, в аналого-цифрових та цифро-аналогових перетворювачах.
7.2. Вимірювальні підсилювачі
    Вимірювальні підсилювачі (ВП) - це засоби вимірювальної техніки, призначені для підсилення електричних сигналів, а отже, для підвищення чутливості засобів вимірювань, з одночасним послабленням впливу неінформативних параметрів. їх застосування дає змогу в цей же час зменшити споживання енергії від досліджуваного об'єкта. Вони застосовуються також для узгодження опорів перетворювачів при їх спряженні, зокрема за необхідності під'єднання низькоомного опору навантаження до високоомного джерела сигналу. Вимірювальні підсилювачі можуть бути не тільки масштабними перетворювачами напруги, але й перетворювачами напруги у струм або струму в напругу.
    У загальному випадку структурну схему вимірювального підсилювача можна подати у вигляді підсилювального елемента (підсилювача), охопленого колом від'ємного зворотного зв'язку. Завдяки досягненням сучасної мікроелектронної техніки підсилювальні елементи виконують здебільшого у вигляді інтегральних мікросхем. Такі підсилювачі прийнято називати операційними підсилювачами (ОП). їх еквівалентна схема подана на рис. 7.6,а, а на рис. 7.6,б - умовні позначення операційних підсилювачів в схемах засобів вимірювальної техніки.
    Згідно з рис. 7.6,а, операційний підсилювач можна розглядати як елемент з двома входами: інвертуючим та неінвертуючим, до яких можуть під'єднуватись, відповідно, напруги Uвх1 та Uвх2.
   Основною функцією операційного підсилювача є підсилення різниці вхідних инфазних напруг Uвх1 і Uвх2 з коефіцієнтом підсилення kU причому його еквівалентна вихідна напруга eвих=kU(Uвх1 Uвх2). Через наявність вихідного опору Zвих підсилювача його вихідна напруга Uвих дещо відрізняється від евих.
    Залежно від схеми ввімкнення операційного підсилювача еквівалентний вхідний опір визначається синфазним опорами і , та диференціальним опіром Zд.
    
    Крім коефіцієнта підсилення та вхідних опорів, важливими технічними характеристиками операційного підсилювача є частота одиничного підсилення, максимальна швидкість наростання вихідної напруги, коефіцієнт послаблення синфазного сигналу напруги, еквівалентна вхідна напруга шумів та вхідна напруга зміщення.
    Частотою одиничного підсилення називають частоту вхідного сигналу, який перетворюється операційним підсилювачем з коефіцієнтом kU = 1.
    Максимальна швидкість наростання вихідної напруги визначає найбільшу швидкість зміни вихідної напруги під час підімкнення на його входи імпульсу прямокутної форми максимально допустимої амплітуди.
    Коефіцієнт послаблення синфазного сигналу Мсф - це відношення коефіцієнта підсилення kU до коефіцієнта передавання на вихід операційного підсилювача синфазного сигналу.
    Вхідною напругою зміщення Uзм називають диференціальну постійну напругу, прикладення якої до входів операційного підсилювача викличе встановлення на його виході напруги, яка дорівнює нулю.
    Аналізуючи схеми з операційними підсилювачами, часто вживають поняття ідеального ОП, для якого приймають безмежно великими значення вхідних опорів , та Zд, безмежно малим значення вихідного опору безмежно великими коефіцієнт підсилення kU та коефіцієнт послаблення синфазного сигналу Мсф, а також нехтувально малою напругою постійного зміщення Uзм.
    Сучасні вимірювальні операційні підсилювачі можна поділити на дві групи: універсальні та спеціальні.
    До універсальних належать підсилювачі середньої точності, з середньою швидкодією та смугою пропускання сигналів. Такі підсилювачі оптимізовані за статичними і динамічними параметрами, а саме - вхідними струмами в десятки - сотні наноампер, коефіцієнтом послаблення синфазної складової вхідної напруги не більше ніж 80 -90 дБ, частотою одиничного підсилення до 5 МГц, швидкістю наростання вихідної напруги до 5 - 10 В/мкс, вхідною напругою зміщення в границях кількох мілівольт і її температурною зміною до десятків мікровольт на градус, вхідною напругою шумів в одиниці мікровольт в смузі 10 Гц - 10 кГц. Завдяки названим параметрам ОП середньої точності знаходять надзвичайно широке застосування як у вирішенні вимірювальних, так і контрольних функціональних завдань. До цієї численної групи можна також віднести мікропотужні і програмовані ОП. Перші характеризуються малими напругами живлення та мікроспоживанням, що робить їх незамінними у портативній і мініатюрній апаратурі. В програмованих підсилювачах за допомогою спеціального відводу можна регулювати режим роботи вхідних каскадів і таким чином змінювати ширину частотної смуги та потужність споживання самих ОП.
    До другої групи спеціальних операційних підсилювачів належать швидкодіючі та прецизійні підсилювачі. Швидкодіючі - це підсилювачі з великою шириною частотної смуги (частота одиничного підсилення до 500 МГц) та найкращими динамічними параметрами (швидкість наростання вихідної напруги - сотні вольт за мікросекунду і час встановлення її - одиниці мікросекунд з точністю десяті частки відсотка). Прецизійні операційні підсилювачі - це спеціальні підсилювачі, для яких вжито схемних, структурно-алгоритмічних та конструкторських заходів з метою мінімізації певного масиву їх параметрів. Результатом цього є забезпечення в них вхідних струмів в десятки - сотні пікоампер; коефіцієнта послаблення синфазної складової вхідної напруги до 120 дБ\ вхідної напруги зміщення в десятки - сотні мікровольт при її температурній зміні в одиниці мікровольт на градус; вхідної напруги шумів меншої за 1 мкВ.
    Однак здебільшого такі операційні підсилювачі мають обмежену частотну смугу сигналів, тобто частоту одиничного підсилення не вище ніж 0,5 МГц та низьку швидкість наростання вихідної напруги - в частки вольт за мікросекунду.
    Окремі параметри операційних підсилювачів гарантуються певними межами: наприклад коефіцієнт підсилення більший, ніж 50000, вихідний опір - одиниці Ом, вихідний струм не більший за 8... 10 мА тощо.
    З метою покращання метрологічних характеристик операційні підсилювачі охоплюють колами від'ємного зворотного зв'язку, що дозволяє наблизити до ідеальних значення їх вхідного та вихідного опорів, підвищити стабільність коефіцієнта підсилення у вибраній частотній смузі вхідних сигналів.
     Найпростішими є схеми інвертуючого (рис. 7.7,а) та неінвертуючого (рис. 7.7,б) підсилювачів напруги. Якщо вважати операційний підсилювач ідеальним, то в схемі інвертуючого підсилювача вхідна напруга Uвх прикладається до резистора R1, що викликає появу струму Останній компенсується струмом, утвореним спадком вихідної напруги Uвих на резисторі R2. Тому
    
, звідки
.

Отже при поданні вхідної постійної напруги Uвх до інвертуючого підсилювача вихідна напруга Uвих буде протилежної полярності, а при поданні вхідної змінної напруги буде до неї у протифазі. При цьому коефіцієнт підсилення
    

Якщо ивх подається до неінвертуючого підсилювача, то отримана вихідна напруга ділиться за допомогою дільника напруги, утвореного резисторами R1 і R2, частина якої,
    

прикладається до інвертуючого входу ОП. Внаслідок нульової різниці напруг між входами ідеального операційного підсилювача, викликаної його безмежним коефіцієнтом   підсилення,   напруга Uін дорівнюватиме   вхідній напрузі, тобто

При цьому Uвих збігається по фазі з Uвх , а коефіцієнт підсилення для неінвертуючого підсилювача

     Для регулювання коефіцієнта підсилення в схемах вимірювальних підсилювачів замість одного з резисторів, наприклад в колі від'ємного зворотного зв'язку, використовують кодокерований магазин опорів КМО (рис. 7.8). При цьому коефіцієнт підсилення такого підсилювача регулюється дискретно і дорівнює 

де Rk - опір кодокерованого магазину, значення якого встановлюється за допомогою коду N (п.6.2).
    У випадку підсилення малих сигналів, наприклад від різноманітних первинних перетворювачів, і, особливо, в умовах впливу шумів і завад, доцільно використовувати диференціальні вимірювальні підсилювачі. Вони достатньо ефективні при наявності суттєвої синфазної перешкоди, як у вигляді постійного, так і змінного в часі сигналу.
    Тому з метою послаблення цієї завади основною вимогою до таких підсилювачів є строга симетрія вхідних кіл. На рис. 7.9 зображена схема традиційного диференціального вимірювального підсилювача. Розглядаючи окремо перетворення вхідної напруги колами інвертуючого і неінвертуючого підсилення та за умови дотримання R7/R6 = R5/R4, вихідна напруга диференціального підсилювача визначається виразом

    Перевагою цього підсилювача є можливість впливати на коефіцієнт підсилення за допомогою зміни значення опору одного резистора R1.
    

    Для засобів вимірювальної техніки, первинні перетворювачі яких мають струмовий вихід, застосовують підсилювачі з перетворенням вхідного струму в напругу (рис. 7.10).

Для вихідної напруги перетворювача (рис. 7.10,а) можна записати Uвих = -IвхR33. Слід наголосити, що точність цього підсилювача залежить від того, наскільки вхідний струм операційного підсилювача менший за значення Івх. В електрометричних підсилювачах, коли Івх< 1мкА, значення R33 може сягати десятки - сотні мегаом, що негативно впливатиме на точність і стабільність схеми. Тому доцільно замінити один R33 на Т - подібну резистивну структуру R1, R2, (рис. 7.10,6). У випадку ідеального операційного підсилювача вихідна напруга тут визначається виразом

    При цьому, якщо R1=R2=100R3, то для R1 =1МОм отримаємо еквівалентний опір кола зворотного зв'язку Rзз =102 МОм.
     З метою підсилення сигналів перетворювачів зі струмовим виходом використовують вимірювальні підсилювачі струму (рис. 7.11). Причому, вхідним сигналом такої схеми є струм Iвх що безпосередньо надходить на інвертуючий вхід операційного підсилювача, аналогічно як в попередніх схемах на рис. 7.10, або напруга Uвх, яка за допомогою додаткового вхідного резистора Rвх перетворюється у Івх, як у схемі на рис. 7.7. В останньому випадку такий вимірювальний підсилювач називають керованим напругою джерелом струму.
    Вихідний струм Івих такого підсилювача може бути знайдений розв'язанням системи рівнянь (за умови, якщо напруга інвертуючого входу ОП дорівнюватиме нулю)

Звідки 

    Метрологічні характеристики такого вимірювального підсилювача визначаються співвідношенням діапазону зміни Івх до значення вхідного струму операційного підсилювача. При постійному струмі Івх>1мА точність цієї структури визначається лише точністю співвідношення R1 до R2 і не залежить від значення опору навантаження Rн. На змінному струмі метрологічні характеристики такого підсилювача визначаються частотою одиничного підсилення і максимальною швидкістю наростання вихідної напруги операційного підсилювача.
    7.3. Функціональні та операційні перетворювачі
    Функціональні перетворювачі (ФП) - це пристрої, які виконують операцію перетворення одного чи кількох вхідних сигналів у вихідний сигнал 2 згідно із функціональною залежністю Вони широко використовуються для виконання певних математичних операцій над неперервними сигналами з метою лінеаризації характеристики засобу вимірювань, стиснення чи розширення динамічного діапазону вхідних величин. Тому функціональні перетворювачі знаходять застосування в системах моделювання різноманітних процесів і явищ; корегувальних пристроях, призначених для підвищення точності, швидкодії, завадостійкості, а також оптимізації інших показників вимірювальних та корегувальних систем.
    В загальному випадку за способом їх реалізації функціональні перетворювачі можна виділити у дві великі групи.
    До першої групи належать перетворювачі, в основу принципу дії яких покладені певні фізичні ефекти в елементах з природною нелінійністю вольт-амперної характеристики: напівпровідникових діодах, біполярних і уніполярних транзисторах, нелінійних опорах, термоелектричних та оптоелектричних перетворювачах. Крім цього, застосовуються також елементи з порівняно лінійною характеристикою - на основі гальваномагнітних та тензорезистивного ефектів.
    У функціональних перетворювачах другої групи відтворення необхідної функціональної залежності між вихідною і вхідними величинами здійснюється за допомогою алгоритмічних математичних методів. Слід відзначити, що такий поділ ФП є дещо неоднозначним, бо інколи в алгоритмічних перетворювачах використовуються елементи з реалізацією функціональної характеристики на фізичних ефектах.
    Функціональні перетворювачі першої групи характеризуються порівняно простими схемними реалізаціями на базі операційних підсилювачів. Структури цих ФП буває мають дуальний характер, залежно від місця ввімкнення функціонального елементу. Причому вигляд вольт-амперних характеристик функціональних елементів, в першу чергу, визначає тип дуальних пар функціональних залежностей перетворювачів.
    

    На рис. 7.12 показані схеми, відповідно, експоненціатора (а) та логарифматора (б) на напівпровідникових діодах. Вихідні напруги таких перетворювачів визначаються виразами:
- для схеми рис. 7.12,а

де ІS - неінформативний тепловий струм через діод та - його температурний потенціал;

причому ІS і ?T визначають початкові та граничні умови цих схем.
    В обох ФП використовується досить точна експоненціальна залежність прямого струму через діод D від напруги на ньому. Модифікації схем (рис. 7.12) забезпечують похибку відтворення цих функцій на рівні ±0,05% в діапазоні зміни вхідних сигналів до 80 дБ.
    Аналогічно, вмикаючи, замість діода в схему (рис. 7.12) функціональний елемент, наприклад, з квадратичною вольт-амперною характеристикою, можна отримати, відповідно - квадратор чи добувач квадратного корення. Зупинимось на функціональних перетворювачах з використанням давачів Холла. Принцип дії холлівського перетворювача полягає у появі поперечної різниці потенціалів (ЕРС Холла) в результаті взаємодії струму I, що протікає через напівпровідниковий гальваномагнітний елемент, і перпендикулярного до нього магнітного потоку з індукцією В

де     
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.