На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


автореферат Хрончний гломерулонефрит як найактуальнша проблема сучасної нефрологї. Виснаження системи антиоксидантного захисту та активаця перекисного окислення лпдв. Концентраця мкроелементв у кров. Лкування хворих на хрончний гломерулонефрит.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Медицина. Добавлен: 21.03.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Академія медичних наук України
Державна установа «Інститут нефрології АМН України»
КРАСЮК ІРИНА ВАСИЛІВНА
УДК 616.611-002-036.12-085:577.118
КЛІНІЧНА ОЦІНКА ТА КОРЕКЦІЯ ЗМІН КОНЦЕНТРАЦІЇ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ У КРОВІ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ

14.01.37 - нефрологія

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ - 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця МОЗ України
Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор Никула Тарас Денисович,
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб № 2, завідувач кафедри
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор, академік АМН України, член-кореспондент НАН України Пиріг Любомир Антонович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, завідувач кафедри нефрології
доктор медичних наук, старший науковий співробітник Дудар Ірина Олексіївна, Державна установа «Інститут нефрології АМН України», керівник відділу еферентних технологій
Захист дисертації відбудеться 23.05.2008 р. о _10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.565.01 при ДУ «Інститут нефрології АМН України» за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9а
З дисертацією можна буде ознайомитися в бібліотеці ДУ «Інститут нефрології АМН України» за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9а
Автореферат розісланий 17.04. 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат медичних наук,
старший науковий співробітник Величко М.Б.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. Хронічний гломерулонефрит (ХГН) є однією з найактуальніших проблем сучасної нефрології і входить до групи ниркових захворювань, яку тепер називають хронічна хвороба нирок (ХХН). Перебіг ХХН і ХГН зокрема носить прогресуючий характер, що, з одного боку, зумовлює розвиток, а з другого - виключає можливість її морфо-функціонального регресу (Колесник М.О., 2005, Никула Т.Д., 2005). Хронічна ниркова недостатність (ХНН), яка виникає при прогресуванні ХГН, потребує позаниркових методів очищення крові, згодом - трансплантації нирки. Такі методи лікування дорогі і в Україні є малодоступними (Пиріг Л.А., 2005).
Важливість проблеми ХГН проявляється як в загальномедичному, так і в соціально-економічному аспектах, оскільки інвалідизуються хворі молодого, працездатного віку. Розповсюдженість ХГН в Україні становить 80,8 на 100 тисяч дорослого населення. Одночасно питома вага цієї патології у структурі госпіталізованої захворюваності за 3 роки зросла від 12,3 до 22,2% (Колесник М.О., 2004).
Серед чинників прогресування ХГН виділяють активацію імунних процесів (Дриянская В.Е., 2005; Лапчинська І.І., 2005), артеріальну гіпертензію (Мойсеєнко В.О., 2005; Синяченко О.В., 2005; Ruilope L.M., 2004), масивну протеїнурію (Колесник М.О., 2004; Remuzzi G., 2004; Багдасарова И.В., 2005), порушення ліпідного обміну (Семидоцька Ж.Д., 2003; Дудар І.О., 2005), оксидативний стрес (Бакалюк О.Й., 2005; Нікуліна Г.Г., 2005). Незважаючи на появу нових знань з етіології та патогенезу ХХН, залишається актуальним питання про вплив хімічних чинників, зокрема мікроелементів, на прогредієнтний перебіг гломерулонефриту (ГН).
Цинк, мідь, кобальт, марганець є найважливішими ессенціальними мікроелементами (ЕМЕ), що беруть участь (безпосередньо, чи як активатори білкових молекул) практично у всіх життєво важливих процесах, які відбуваються в організмі. Як указують деякі автори, системний дефіцит міді в організмі хворих на ГН, можливо, ініціює і поглиблює дисбаланс імунної системи, який вже має місце (Мазо В.К., 2005; Гжегоцький М.Р., 2006). Важлива роль в імунній відповіді належить цинку. Ряд дослідників вважають, що зниження концентрації цинку в крові хворих на ГН є несприятливою прогностичною ознакою і навіть має патогенетичне значення (Пикуза О.И., 2002, Макарова Т.П., 2005). Даних про дію антагонізму міді та цинку на розвиток і прогресування ГН немає. Практично відсутні дані про вплив кобальту на перебіг ХГН.
На сьогодні однією із основних теорій прогресування ХХН є стан хронічної ішемії або пролонгованого стресу. Цей процес тісно пов'язаний із виснаженням системи антиоксидантного захисту та активацією перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), що зумовлює порушення білкового, електролітного та ліпідного обмінів (Нікуліна Г.Г., 2005). Порушення ліпідного метаболізму розглядаються як фактор ураження нефрона безпосередньо високими концентраціями ліпопротеїдів (Семидоцька Ж.Д., 2005). А дослідження останніх років довели роль важких металів у порушенні ПОЛ, а також їх вплив на імунні процеси (Рылова Н.В., 2006, Стусь В.П., 2006). Разом з цим потрапляння в організм токсичних металів може викликати токсичну нефропатію (Т.Д. Никула, 2005). Враховуючи все це, можна чекати негативного впливу токсичних мікроелементів (ТМЕ), зокрема свинцю, нікелю та кадмію на перебіг ХГН.
Незважаючи на значний внесок вітчизняних та зарубіжних вчених у розробку лікування ХГН, останнє виявляється ефективним лише у 15 - 40% хворих (Колесник М.О., 2005). Передбачити результат зазначеної терапії наразі майже неможливо (Т.Д. Никула, 2004). Діяльні заходи, які дозволили б загальмувати прогресування ХНН, на сьогоднішній день практично відсутні. У зв'язку з недостатньою ефективністю існуючих методів лікування ХГН, відсутністю систематичної й адекватної корекції мікроелементного дисбалансу стає необхідним пошук нових методів лікування, спрямованих на стабілізацію патологічного процесу в нирках.
Тому пошук чинників, які можуть впливати на успіх лікування, є актуальним. Корекція мікроелементемії (МЕЕ) хворих на ХГН, шляхом зменшення концентрації токсичних металів та усунення дисбалансу есенціальних, можливо, могла б стати таким чинником. Слід зауважити, що корекція дисмікроелементемії (ДМЕЕ) у хворих на ГН, особливо в Україні, залишається не вивченою.
Таким чином, існує необхідність пошуку нових способів підвищення ефективності і розробки методології лікування хворих на ХГН.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках планової науково-дослідної роботи кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб №2 Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця на тему “Вивчення церебральної міжпівкулевої асиметрії, метаболічних порушень і розробка нових способів їх корекції у хворих на хронічний гломерулонефрит” (№ держреєстрації 0198V003081).
Мета дослідження. Покращення лікування хворих на хронічний гломерулонефрит на основі дослідження концентрації мікроелементів у крові, вивчення клінічного значення виявлених змін та розробки нових способів їх корекції.
Завдання дослідження:
1. Вивчити особливості змін концентрації в крові есенціальних та токсичних мікроелементів у залежності від стадії ХХН.
2. Дослідити вплив методів еферентної терапії на мікроелементемію та клініко-лабораторні показники у хворих на ХГН.
3. Проаналізувати динаміку концентрації мікроелементів у крові хворих на ХГН в залежності від методів замісної терапії.
4. Розробити новий спосіб визначення елімінації мікроелементів за сеанс гемодіалізу.
5. Опрацювати новий спосіб корекції дисмікроелементемії у хворих на ХГН і вивчити його клінічну ефективність у порівнянні з існуючими.
6. Вивчити віддалені результати впливу корекції дисмікроелементемії на тривалість життя хворих на ХГН і летальність.
Об'єкт дослідження. Клініко-патогенетичні особливості та лікування хворих на ХГН.
Предмет дослідження. Клінічні прояви захворювання, функціональний стан нирок, концентрація мікроелементів у крові, її залежність від форми і стадії ХХН, вплив терапії.
Методи дослідження.
1. Загальноклінічні методи.
2. Лабораторні та інструментальні методи дослідження, необхідні для верифікації діагнозу.
3. Спеціальні лабораторні методи для визначення концентрації в крові есенціальних та токсичних мікроелементів (атомно-абсорбційна спектрофотометрія).
Наукова новизна одержаних результатів. Виявлено, що в крові хворих на хронічний гломерулонефрит має місце дисмікроелементемія (підвищення вмісту свинцю, кадмію, нікелю і міді і зниження концентрації цинку та кобальту), яка знаходиться в залежності від стадії, форми і активності захворювання.
Вперше досліджено динаміку концентрації мікроелементів у крові хворих на ХГН в залежності від методів еферентної і замісної терапії. Розроблено нові способи визначення та корекції дисмікроелементемії.
Вперше доведено, що спосіб визначення елімінації мікроелементів за сеанс діалізу істотно точніший від сучасних аналогів завдяки калькуляції загальної кількості елімінованих мікроелементів безпосередньо в усередненій репрезентативній пробі діалізату з апарата „штучна нирка”, відібраній за допомогою пробовідбірника плинної рідини.
Доведена клінічна ефективність способу корекції дисмікроелементемії у хворих на ХГН за рахунок забезпечення одночасного і контрольованого видалення з крові надлишку токсичних і зменшення дисбалансу есенціальних мікроелементів. Встановлено, що віддалені результати корекції дисмікроелементемії (подовження тривалості життя хворих, зменшення летальності) підтверджують ефективність даного способу.
Практичне значення отриманих результатів
Доведено необхідність визначення вмісту мікроелементів у крові хворих на ХГН, враховуючи можливий вплив мікроелементних порушень на клінічні прояви та деякі обмінні процеси.
За матеріалами дисертації розроблено спосіб корекції дисмікроелементемії, який включає внутрішній прийом полівітамінномікроелементного препарату в поєднанні з сеансами хронічного гемодіалізу в адекватній дозі.
Обґрунтовано доцільність використання серед методів досліджень у хворих на ХГН на стадії термінальної хронічної ниркової недостатності визначення елімінації мікроелементів при лікуванні гемодіалізом з метою диференційованого підходу та контролю за лікуванням.
Розроблено і впроваджено в клінічну практику комплексне лікування ХГН на різних стадіях захворювання з включенням харчових домішок, сорбента, полівітамінно-мікроелементного препарата та еритропоетину, що дозволяє підвищити ефективність лікування за рахунок корекції дисмікроелементемії.
Розроблені схеми лікування дисмікроелементемії у хворих на ХГН в залежності від стадії ХХН впроваджені в Київському міському нефрологічному центрі, а також використовуються в педагогічному процесі на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб №2 НМУ.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно сформульовані мета, завдання та визначення етапів дослідження. Самостійно проведено підбір та обстеження хворих згідно програми дослідження. Розшифровка даних функціональних досліджень, їхня первинна обробка, розробка та заповнення формалізованих карт-історій хвороб, формування груп і статистична обробка результатів досліджень на персональному комп'ютері проведені автором власноручно. Написаний огляд літератури, проведений науковий аналіз отриманих результатів, сформульовані основні положення дисертації, висновки і практичні рекомендації, які виходять з результатів даного дослідження, оформлена дисертаційна робота. Достовірність отриманих даних підтверджено первинною документацією на етапі попередньої експертизи роботи.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на II Міжнародній науково-практичній конференції урологів (Харків, 1996), на науково-практичній конференції „Нирки та інфекція” (Івано-Франківськ, 1997), V Конгресі кардіологів України (Київ, 1996), ХІV з'їзді терапевтів України (Київ, 1998), науково-практичній конференції “Актуальні питання уражень внутрішніх органов та їх зв'язок із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС” (Київ, 1999), 13-й Всеукраїнській конференції нефрологів „Хронічна ниркова недостатність” (Харків, 1999), VII з'їзді Всеукраїнського лiкарського товариства (Тернопіль, 2003), ІІ Національному з'їзді нефрологів України (Харків, 2005), VIII з'їзді Всеукраїнського лiкарського товариства (Iвано-Франкiвськ, 2005), науковій конференції кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 2 Національного медичного університету ім.О.О. Богомольця (Київ, 2006).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових робіт, з них - 9 у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Серед опублікованих робіт: 7 статей - у збірниках наукових праць (3 - одноосібно), 4 статті - у фахових наукових журналах, 2 тез в матеріалах з'їздів та конференцій. Отримано два патенти України на винахід (у співавт).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 147 сторінках комп'ютерного тексту. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення їх результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел. Роботу ілюстровано 31 таблицею, 16 рисунками. Список використаних джерел включає 250 найменувань, із них 133 - кирилицею і 117 - латиницею.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал і методи дослідження. Обстежено 172 хворих на ХХН I-V стадій: ГН, віком від 16 до 73 років, серед них чоловіків - 93 (53,81±4,62%), жінок - 79 (46,24±4,62%), які перебували на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в Київському міському нефрологічному центрі МКЛ № 3 та 30 практично здорових осіб. Використовували класифікацію ХХН, прийняту ІІ Національним з'їздом нефрологів України (м. Харків, 23-24 вересня 2005 р.). Діагноз верифікований на підставі даних анамнезу, результатів об'єктивного обстеження, лабораторно-інструментальних методів досліджень. До основної групи увійшло 136 хворих, серед яких ХХН I стадії: ГН було діагностовано у 24 хворих (18,24±3,31%), ХХН II стадії: ГН - у 22 осіб (16,18±4,28%), ХХН III стадії: ГН - у 10 хворих (7,35±3,38%), ХХН IV стадії: ГН у 10 осіб (7,35±3,38%) та ХХН V стадії: ГН у 70 хворих (51,47±4,28%).
Хворі на ХГН отримували програмну дієтотерапію та медикаментозне лікування згідно з чинним протоколом надання медичної допомоги хворим. До стандартної терапії хворим основної групи на ХХН I-II стадії: ГН додатково призначали: сорбент СКН (15 хворих, чоловіків - 9, жінок - 6, середній вік 34,12±8,64 років, середня тривалість захворювання 3,8±1,9 років); полівітамінномікроелементний препарат (ПМЕП) „Три-ві Плюс” (16 хворих, чоловіків - 9, жінок - 7, середній вік 37,62±5,47 років, середня тривалість захворювання 6,95±2,82 років); сорбент СКН та ПМЕП одночасно (15 хворих, чоловіків - 9, жінок - 6, середній вік 35,95±8,7 років, середня тривалість захворювання 5,32±2,36 років). До стандартної терапії хворим основної групи на ХХН V стадії: ГН додатково призначали: харчову домішку (ХД) „Зародок пшеничний” (17 хворих, чоловіків - 9, жінок - 8, середній вік 44,95±8,7 років, середня тривалість захворювання 10,82±3,91 років), лікувально-профілактичну ХД „Біомікс” (20 хворих, чоловіків - 11, жінок - 9, середній вік 44,95±8,7 років, середня тривалість захворювання 11,2±4,1 років), ПМЕП (17 хворих, чоловіків - 8, жінок - 9, середній вік 41,62±5,47 років, середня тривалість захворювання 6,95±2,82 років), еритропоетин (ЕПО) разом з ПМЕП (16 хворих, чоловіків - 9, жінок - 7, середній вік 44,95±8,7 років, середня тривалість захворювання 7,81±1,92 років).
Групу порівняння склали 36 хворих з ХГН, аналогічних за віком та статтю, які приймали тільки стандартну медикаментозну терапію. Дослідження та лікування проводили після отримання від кожного пацієнта інформованої згоди на лікування та обстеження.
Хворі обстежені за допомогою комплексу клініко-лабораторних та інструментальних методів обстеження. В ході проведеної роботи оцінювали: показники загального аналізу крові, біохімічного дослідження крові, коагулограми, рівнів глюкози та електролітів крові, загального аналізу сечі, добової протеїнурії, аналізу сечі за Нечипоренком. Серед інструментальних методів використовували: Ехо-КГ, ультразвукове дослідження нирок та органів черевної порожнини (на сканері Sonoline SL-1 фірми “Siemens”, Німеччина), електрокардіографію. Із спеціальних нефрологічних методик Швидкість клубочкової фільтрації визначали за допомогою динамічної реносцинтиграфії та визначали розрахунковим методом з використанням формул. Частині хворих проводили непряму ренангіографію, динамічну реносцинтиграфію (на гамма-камері РНО Gamma LFDV фірми “Sеаr1е”, Голандія).
Визначення концентрації мікроелементів у крові проводилось методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії на апараті КААS-IM (виробництва Німеччини). Концентрацію мікроелементів у крові було виражено в мікрограмах на 100 мл крові. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб, в основному донорів, що проживають у місті Києві.

Результати дослідження та їх обговорення. Концентрація мікроелементів визначена у крові 103 хворих на ХГН до лікування. Зміни концентрації МЕ (M±m в мкг/100 мл) у крові хворих на ХГН в залежності від стадії ХХН подані в табл. 1. Наведені дані свідчать, що в крові у хворих на ХГН спостерігаються суттєві зміни концентрації есенціальних та токсичних мікроелементів. Концентрація в крові хворих на ХГН таких ТМЕ, як свинець, кадмій і нікель, в порівнянні з показниками контрольної групи підвищена. Найбільше підвищення концентрації цих мікроелементів відмічається у хворих на V стадії ХХН (ХНН ІІІ стадії). Концентрація свинцю і нікелю достовірно підвищується у порівнянні з показником здорових у крові хворих на ГН на стадії ХХН ІІІ, IV, і V. Концентрація кадмію достовірно підвищується в порівнянні з показником здорових в крові хворих на ХХН ІV - V стадії: ГН (стадії ХНН ІІ і ІІІ).

Таблиця 1

Зміни концентрації МЕ (M±m в мкг/100 мл) у крові хворих на ХГН в залежності від стадії ХХН (ХНН)

Мікро-елементи

Здорові

особи

(n=30)
Хворі на ХГН (n=103)

ХХН І - ІI стадії

(ХНН 0),

n=63

ХХН ІІI стадії

(ХНН І),

n=10

ХХН IV стадії

(ХНН ІІ),

n=10

ХХН V стадії

(ХНН ІІІ),

n=20
Свинець

27,50±

5,10

29,84±

4,99

41,43±

2,22 *

46,00±

3,30 *

45,32±

6,27 *
Кадмій

2,15±

0,44

3,48±

1,16

2,68±

0,23

3,86±

0,17*

4,81±

0,15*
Нікель

31,45±

8,41

46,89±

8,39

57,92±

4,10 *

58,13±

6,10 *

60,02±

4,21 *
Кобальт

18,02±

3,43

16,25±

2,06

16,22±

1,18

12,08±

0,83*

11,91±

0,99*
Мідь

118,18±

31,40

100,85±

19,59

137,56±

9,66

160,27±

4,96

188,63±

5,80*
Цинк

896,73±

113,35

643,92±

49,30

625,56±

58,69

513,33±

21,28*

422,73±

44,10*

Примітка. * - P<0,05 - у порівнянні з даними здорових осіб.

Уже на ХХН І - ІI стадії (ХНН 0) спостерігалась тенденція до зниження вмісту цинку (Р>0,05), а найбільш значне (P<0,05) зменшення концентрації цинку встановлено на стадіях ХХН ІV (ХНН ІІ стадії) і ХХН V стадії (ХНН ІІІ). Отже, ступінь зниження концентрації цинку у крові хворих на ХГН залежить від функціонального стану нирок. При дослідженні вмісту кобальту спостерігається незначне зниження абсолютних величин його концентрації у крові на перших двох стадіях ХХН і більш значне - на IV-V стадіях ХХН (P<0,05). Це також вказує на певну залежність зниження концентрації кобальту у крові хворих на ХГН від функціонального стану нирок. Підвищення концентрації міді у крові хворих на ХГН, за даними таблиці, виявляється не значним на стадії ХХН IV (Р>0,05) і значним - ХХН V (P<0,05).

Проаналізовано взаємозв'язок концентрації в крові МЕ з клініко-лабораторними показниками хворих на ХГН. Розлади обміну цинку і міді мають відношення до порушень білкового обміну при ГН. В крові у хворих на ХГН з нефротичним синдромом спостерігається зниження концентрації міді в достовірніше (у середньому до 85,154±4,26 мкг/100 мл), ніж у хворих без нефротичного синдрому (126,69±5,72 мкг/100 мл, P<0,05). При індивідуальному аналізі знайдено помірну позитивну кореляцію між показниками концентрації міді та загального білка в крові у хворих на ХГН (r = 0,707, P<0,05). Розгляд кореляційних співвідношень виявив сильну негативну кореляцію між показниками концентрації міді в крові та протеїнурією у хворих на ХГН (r = - 0,880, P<0,01).

У крові у хворих на ХГН з нефротичним синдромом спостерігається достовірне зниження концентрації цинку (в середньому до 508,38±38,8 мкг/100 мл) порівняно з хворими без нефротичного синдрому (в середньому 822,35±31,25, P<0,05). При індивідуальному аналізі встановлено сильну позитивну кореляцію між показниками концентрації цинку та загального білка в крові у хворих на ХГН (r = 0,754, P<0,01). Вивчення кореляційних співвідношень показало сильну негативну кореляцію між показниками концентрації цинку в крові та протеїнурією у хворих на ХГН (r = - 0,881, P<0,01). Оцінено концентрацію кобальту у крові хворих на хронічний гломерулонефрит залежно від рівня гемоглобіну, тобто залежно від наявності анемії. У хворих на ХГН без анемії (гемоглобін 128,36±7,35 г/л) концентрація кобальту в крові становила 17,21±0,41 мкг/100 мл, що відповідає нормі. Порівняно з ними у хворих з анемією (гемоглобін 82,36±5,14 г/л) концентрація кобальту в крові була суттєво знижена (12,03±0,55 мкг/100 мл, P<0,05). Вивчено кореляційні співвідношення показників концентрації кобальту та гемоглобіну в крові хворих на ХГН. Знайшли сильну позитивну кореляцію між показниками концентрації кобальту та гемоглобіну в крові хворих на ХГН (r = 0,997, P<0,01). Проаналізовано зв'язок концентрації кадмію та міді у хворих на ХГН з артеріальною гіпертензією на основі співставлення індивідуальних показників. В крові хворих з артеріальним тиском від 120/70 мм рт. ст до 139/89 мм рт. ст концентрація кадмію становила 3,17±1,22 мкг/100 мл, що достовірно не відрізнялось від показників здорових. У хворих з артеріальним тиском від 150/90 до 250/150 концентрація кадмію в крові була підвищена відносно норми (3,76±0,22 мкг/100 мл, P<0,05). У крові хворих з артеріальним тиском від 120/70 мм рт. ст до 139/89 мм рт. ст концентрація міді становила 127,45±7,79 мкг/100 мл, що достовірно не відрізнялось від показників здорових. У хворих з артеріальним тиском від 150/90 до 250/150 концентрація міді в крові була підвищена відносно норми (178,63±8,81 мкг/100 мл, P<0,05).

Проаналізовано зв'язок концентрації кадмію і свинцю в крові з показником концентрації креатиніну. На підставі індивідуальних показників між вмістом цих ТМЕ та концентрацією креатиніну в крові у хворих на ХГН виявлена пряма залежність. У хворих на ХГН з концентрацією креатиніну в сироватці крові в межах норми (0,079±0,003 ммоль/л) концентрація кадмію була суттєво нижча, ніж у хворих зі збільшеною концентрацією креатиніну (0,365±0,029 ммоль/л) в сироватці крові (відповідно 2,12±0,53 і 3,81±0,22 мкг/100 мл, P<0,05). У хворих на ХГН з концентрацією креатиніну в сироватці крові в межах норми (0,079±0,003 ммоль/л) концентрація свинцю була суттєво нижча, ніж у хворих із збільшеною концентрацією креатиніну (0,365±0,029 ммоль/л) в сироватці крові (відповідно 30,08±2,83 і 42,91±1,99 мкг/100 мл, P<0,05). Оскільки МЕ мають широкий спектр синергічних та антагоністичних взаємовідносин, розглянули кореляційні співвідношення показників концентрації МЕ в крові у хворих на ХГН. Знайшли сильну негативну кореляцію між показниками концентрації міді та цинку в крові у хворих на ХХН І - ІI стадії: ГН (r = -0,983, P<0,01). Отже, в крові у хворих на ХГН на стадії ХХН І - ІI цинк та мідь ведуть себе як явні антагоністи.

Аналізуючи одержані результати дослідження, можна дійти висновку: в крові у хворих на ХГН підвищується концентрація ТМЕ, а також спостерігається дисбаланс ЕМЕ, в залежності від стадії ХНН відбувається збільшення ДМЕЕ. При проведенні порівняльного аналізу мікроелементемії у хворих на ХГН виявилась залежність ступеня ДМЕЕ від клініко-лабораторних показників та тенденція до поглиблення порушень з прогресуванням захворювання.

Отримані результати дозволили запропонувати терапію, оцінку ефективності якої проводили з урахуванням динаміки клінічних і біохімічних показників та результатів інструментальних методів дослідження. З цією метою всіх обстежених було розподілено на дві групи. До першої групи (основної) було віднесено 116 хворих на ХГН, серед яких - 46 пацієнтів з ХХН І - ІI стадії (ХНН 0 стадії), 70 хворих з ХХН V стадії (ХНН ІІІ). До другої групи (співставлення) було віднесено 36 хворих на ХГН, які отримували тільки стандартну терапію (17 - з ХХН І - ІI стадії, 19 - з ХХН V стадії). Обидві групи були репрезентативні за віком, статтю, тривалістю захворювання, стадіями ХХН (ХНН) та методами лікування на попередніх етапах.

Базисну терапію 15 хворим на ХХН І - ІI стадії: ГН (ХНН 0 стадії) протягом 14 днів доповнювали сорбентом СКН у добовій дозі 30 г (необхідну кількість порошку для виготовлення суспензії розводять в 100-150 мл води) на 3 прийоми в проміжках між прийомами їжі та ліків за 2 год до їди та через 2 год після їди. При порівнянні частоти клінічних ознак та змін лабораторних показників крові і сечі в результаті лікування виявилось, що у хворих відбулися позитивні зміни в контрольній та основній групах. Після лікування достовірне зниження добової протеїнурії та протеїнурії в загальному аналізі сечі (Р<0,05) спостерігалось тільки у хворих основної групи. Підвищені показники концентрації ТМЕ у всіх хворих основної групи після лікування зменшились. Зменшення концентрацій свинцю та нікелю не були суттєвими (Р>0,05). Індивідуальний аналіз засвідчив, що у 53,3% хворих на тлі лікування констатована позитивна динаміка: підвищені до лікування концентрація свинцю та нікелю (34,02±0,81 та 49,04±3,21 мкг/100 мл відповідно) в результаті лікування зменшилась достовірно (24,30±1,55 та 33,89±1,65 мкг/100 мл відповідно). Підвищена до лікування концентрація кадмію в результаті лікування зменшилась достовірно (Р<0,05).

У комплексній терапії 16 хворих на ХХН І - ІI стадії: ГН (ХНН 0 стадії) 21 день застосували ПМЕП по 1 таблетці щоденно. При порівнянні частоти клінічних ознак змін лабораторних показників крові і сечі в результаті лікування виявилось, що у хворих ХГН без ХНН відбулися не достовірні позитивні зміни в основній та групі порівняння. У хворих в основній групі з нефротичним синдромом після лікування спостерігалось істотне зниження протеїнурії в загальному аналізі сечі та добової протеїнурії (Р<0,05). Під впливом лікування ПМЕП концентрація в крові міді, кобальту та цинку зросла. Ці зміни виявились статистично не вірогідними (Р>0,05). Індивідуальний аналіз засвідчив, що у 56,25% хворих на тлі лікування констатована позитивна динаміка: знижена до лікування концентрація цинку (627,02±7,81 мкг/100 мл) в результаті лікування достовірно підвищилась (824,30±9,55 мкг/100 мл, Р<0,05).

Відсутність різниці позитивних зміщень в клінічних та біохімічних показниках порівняно з контрольною групою у значної кількості осіб, яким призначали окремо ентеросорбент СКН або ПМЕП „Три-ві Плюс”, було приводом для и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.